CC BY
42
О.Ю. Касперович
АКТИВ1ЗАЦ1Я СОЦ1АЛЬНИХ ЧИННИК1В ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГ1ОНУ: ДУХОВНО-КУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ
Протягом свого юнування концепцiя сталого розвитку пос-тупово змiнюeться зпдно iз суттевими змiнами умов, у яких необ-хiдно вирiшувати завдання И практичного втшення. Значнi змши вiдбуваються в самому розумiннi сталого розвитку, але в першу чергу це стосуеться факторiв, яю на нього впливають, та мехашз-мiв, необхiдних для його забезпечення.
Один iз найбiльш важливих напрямiв розвитку теори та практики забезпечення сталого розвитку пов'язаний зi зростаючим визнанням значущост соцiальних чинникiв цього процесу, зокре-ма - 1х духовно-культурно! та щншсно! складово!. Загальновизна-ною стае точка зору, згiдно з якою реальне втiлення концепцп сталого розвитку потребуе наявносп у суб'екпв, що мають його за-безпечити, вiдповiдних iдеалiв, цiнностей, правил, моделей та ста-ндартiв поведшки, за вiдсутностi яких сталий розвиток так i зали-шиться лише щеею. Вiдповiдно активiзацiя цих чинниюв, 1х розвиток та залучення стають одним iз ключових напрямiв дiяльностi щодо забезпечення сталого розвитку.
Це знайшло вiдображення в базових документах у ООН та ЮНЕСКО, присвячених питаниям сталого розвитку. Мова в них, зокрема, йдеться i про необхщнють створення вщповщно! щншсно! основи сталого розвитку, щоб поведiнка людей вiдповiдала його вимогам i сприяла його забезпеченню.
Вiдповiднi змiни вiдбуваються й у сучасних гумаштарних (полiтичних, соцiологiчних, культуролопчних, економiчних тощо) дослiдженнях. Важливою !х рисою стало те, що щеали, цiнностi та iншi духовно-культурнi регулятори поведшки розглядаються як один iз важливих ресурсiв, наявнiсть, вiдсутнiсть або характер яких виршального мiрою визначае спрямовашсть, ефективнiсть та успiшнiсть певно! дiяльностi людей та спiльнот, у тому чи^ д> яльностi iз забезпечення сталого розвитку.
© О.Ю. Касперович, 2013
Зпдно з щею точкою зору сталий розвиток, окрДм загально-визнаних економiчноI, соцiальноI та екологiчноI складових, мае характеризуватися ще й вiдповiдними духовно-культурними засадами практичного втiлення цих складових розвитку, а також дДя-льност iз 1х узгодження та збалансування. Цi засади не вДдокрем-люються вiд цiлiсного процесу забезпечення сталого розвитку, а виступають наскрДзним аспектом для всiх його складових. Мехаш-зми забезпечення сталого розвитку також мають враховувати стан та, за необхiдностi, забезпечення вщповщних змiн духовно-культурних засад сталого розвитку.
При цьому духовно -культурт передумови, що виступають ресурсом дiяльностi iз забезпечення сталого розвитку, залежно вДд 1х структури та змюту можуть сприяти або перешкоджати здшс-ненню иде! дiяльностi.
Розгляд духовно-культурних передумов розвитку як ресурсу його забезпечення актуалiзуе питання активДзаци та залучення цього ресурсу до забезпечення сталого розвитку. Таким чином, актуальними е формування та активiзацiя вщповщно! системи щн-ностей усДх ключових учасникiв процесу забезпечення сталого розвитку на рДзних рДвнях. 1накше кажучи, мае бути створений духовно-культурний потенщал практично! реалДзаци iдеl сталого розвитку, який включатиме вщповщт базовi принципи дДяльносп, цшностД, норми, стандарти поведiнки та взаемоди.
На етапi розробки стратегiй сталого розвитку та планування дДяльност з !х реалДзаци духовно-культурт засади доцшьно роз-глядати як ресурс, що може бути потенцшно задiяним, Д в цьому контекстi цшком доречним буде визначення !х як духовно-культурного потенщалу сталого розвитку. Оцшка стану духовно-культурного потенщалу та мДри його вщповщносп вимогам сталого розвитку мае стати обов'язковим елементом розробки стратегш сталого розвитку, а дДяльшсть Дз розвитку та залучення цього потенщалу - обов'язковим елементом самих стратегш.
ДослДдження сощальних чинникДв сталого розвитку вже на-були в Украш певного розвитку [1]. Але загальноприйнятий шд-хДд до визначення саме духовно-культурно! складово^' та розумшня II ролД в активДзаци сощальних чинникДв забезпечення сталого розвитку ще не склалися. Це е одшею з причин недостатньоI розроб-леност питань щодо формування та використання духовно-
культурного потенцiaлy отлого розвитку pегiонiв. ^aRraHm пи-тaння збереження, нaкопичення тa викоpиcтaння д^овно-культурного потенцiaлy CTaroro розвитку pегiонiв Укpaïни 3a до-помогою вiдповiдниx iнcтитyцiйниx меxaнiзмiв мaйже недост> дженi. Це не дозволяе розробляти тa pеaлiзовyвaти ефективну по-лiтикy зaбезпечення cтaлого розвитку як m нaцiонaльномy, тaк i та pегiонaльномy piвняx, у тому чи^ розробляти вiдповiднi yпpaвлiнcькi piшення.
Окремою проблемою е те, що дyxовно-кyльтypнa cклaдовa cтaлого розвитку Укpaïни тa ïï pегiонiв мae гapмонiйно поeднyвaти yнiвеpcaльнi цiнноcтi cтaлого розвитку з бaзовими цiнноcтями yкpaïнcького cycпiльcтвa, яю обyмовленi його cоцiокyльтypними оcобливоcтями тa нaбyтим cоцiaльно-icтоpичним доcвiдом. Але достижения, cпpямовaнi нa виpiшення проблеми поедшння уш-веpcaльниx цiнноcтей cтaлого розвитку тa caмобyтнix цiнноcтей yкpaïнcького cycпiльcтвa, фaктично вiдcyтнi. До того ж в Укpaïнi цi caмобyтнi цiнноcтi мaють вiдчyтнy pегiонaльнy cпецифiкy, обу-мовлену знaчними вiдмiнноcтями cоцiaльно-icтоpичного доcвiдy yкpaïнcькиx pегiонiв.
Виxодячи з виклaденого вище, можнa cтвеpджyвaти, що вa-жливим чинником впливу нa cтaлий розвиток pегiонiв Укpaïни е вщповщшсть yпpaвлiнcькиx piшень, що пpиймaютьcя, тa дiй вcix оcновниx cyб'eктiв цього пpоцеcy бaзовим дyxовно-кyльтypним зacaдaм cоцiaльно-вiдтвоpювaльного пpоцеcy yкpaïнcького cycm-льcтвa (з ypaxyвaнням ïx pегiонaльноï cпецифiки). До тaкиx зacaд нaлежaть бaзовi принципи, iдеaли, цiнноcтi, пpитaмaннi нacеленню регюшв Укpaïни, якi в cyкyпноcтi визнaчaютьcя як кyльтypa cycm-льcтвa тa можуть pозглядaтиcя як дyxовно-кyльтypний потенцiaл cтaлого розвитку кpaïни.
Мета crani полягae у визнaченнi pолi дyxовно-кyльтypного потенцiaлy в aктивiзaцiï cоцiaльниx чинниюв зaбезпечення cтaлого розвитку, виявленнi cклaдовиx елементiв дyxовно-кyльтypного потенцiaлy, pозpобцi його структурно!' моделi в поeднaннi iз трьо-мa acпектaми cтaлого розвитку - економiчним, cоцiaльним тa еко-логiчним, a тaкож у визгаченш нaпpямiв подaльшиx доcлiджень циx пш^нь.
Серед доcлiдникiв зaгaльновизнaною е точта зору, згiдно з якою оотовним елементом cиcтеми cоцiaльноï pегyляцiï, який зa-
безпечуе здшснення i вiдтворення будь-яких сощальних взаемодш, е культура, яка створюе едину впорядковану картину св^у, спшь-ну систему орiентирiв дiяльностi, що обумовлюе критери оцiнки поведiнки [2, с. 205]. 1накше кажучи, культура е мехашзмом збе-реження i трансляци соцiального досвiдy, набутого суспшьством у процесi iсторичного розвитку, обумовлюе мехашзми взаемоди особистостi та спшьноти з навколишнiм середовищем (природним, матерiальним та соцiальним).
У широкому розумшш пiд духовною культурою розyмiють усю сyкyпнiсть нематерiальних продyктiв духовно! й штелектуа-льно! дiяльностi людини (тобто таких, яю не мають предметного, речового характеру): релтйш системи, мiфи, фiлософськi концеп-цi!, наyковi теори, моральнi принципи, звича!, системи сощально! органiзацi!, цiнностi, установки, що регулюють поведiнкy людей та груп, тощо.
Виходячи i3 зазначеного вище розумшня духовно! культури, а також iз того, що духовно-культурна складова е ресурсом розвитку, у данш робот шд духовно-культурною складовою (духовно-культурним потенцiалом) сталого розвитку буде розглядатися су-кyпнiсть значущих для сусшльства iдеалiв, уявлень про належне, принцитв, цiнностей, цiлей, поведiнкових установок, сощально схвалюваних зразкiв поведiнки та взаемоди з тих чи шших питань, наявних або потенцiйно можливих соцiальних практик, якi можуть бути використаш як iнтеграцiйнi та мотивацшш ресурси для yправлiння сталим розвитком Укра!ни та !! регiонiв.
На Заходi дослiдження духовно-культурно! складово! сталого розвитку вже набуло певного розвитку. При цьому захщш на-уковщ та практики найбiльшy увагу придшяють дослiдженню такого !! елементу як цiнностi.
Так, 1нститут людських цiнностей Якова Соетендорпа (Jacob Soetendorp Institute for Human Values) спшьно з робочою групою Харти Землi (однiе! з iнiцiатив ООН) з питань релт!, дyховностi та етики розпочав реалiзацiю Проекту «Духовш вимiри сталого розвитку». Метою даного проекту е створення глобального альянсу релшйних, духовних i етичних оргашзацш з метою поглиблен-ня розyмiння, iнформyвання громадськостi та практичного засто-сування етичних i духовних основ сталого розвитку [3].
Цшносп, пов'язаш 3i сталим розвитком, були сформульоваш Хартieю Землi (2000) [4], Всесв^шм самцом 3i сталого розвитку (WSSD 2002) [5] та Групою глобального cценaрiю (Global Scenario Group). Як зазначае американський доcлiдник Е. Лейзеровщ (A. Leiserowitz), фундaментaльнi цшносп, необхiднi для досягнен-ня сталого розвитку, представлеш у Деклараци Тисячолотя (2000). Цими фундаментальними цiнноcтями е свобода, рiвнicть, солщар-нicть, толерантшсть, повага до природи та спшьна вщповщаль-нicть.
Тож можна вщзначити, що в сучасних роботах захщних дос-лiдникiв визнаеться велика значущють iдеaлiв, цiнноcтей та iнших духовно-культурних регуляторiв поведiнки для забезпечення сталого розвитку. Бшьшють доcлiдникiв погоджуються з тим, що цш-ност переважно визначають моделi поведiнки людей, 1х вщповщ-нicть вимогам забезпечення сталого розвитку. У свою чергу, значущють моделей поведшки (моделей споживання та виробництва) знаходить вщображення у вщповщних нормативних документах (зокрема, у Плат виконання ршень Всесв^ньо! зуcтрiчi на вищо-му рiвнi зi сталого розвитку). У ньому зазначено, що "задля досяг-нення глобального сталого розвитку необхщш докоршш змiни у структурах виробництва i споживання, що склалися у крашах св> ту. yci кра1ни повинш спонукати cтaлi моделi споживання i виробництва ... Уряди, вщповщш мiжнaроднi оргашзаци, приватний сектор i вci iншi оcновнi групи мають вiдiгрaти активну роль у дiя-льноcтi зi змiни несталих моделей споживання i виробництва" [5]. У цьому контекст загальносистемна проблема полягае в тому, що цшносп суспшьства споживання та мехaнiзми економiчного розвитку е фактично несумюними з щеею та сенсом сталого розвитку та фактично виключають одне одного.
Слщ вiдзнaчити, що в умовах Украши одна з проблем визна-чення духовно-культурного потенцiaлу сталого розвитку украшсь-ких регiонiв та украшського cуcпiльcтвa в цiлому полягае в тому, що шдходи до забезпечення сталого розвитку, яю запозичуються у захщних крашах, не враховують соцюкультурш оcобливоcтi духовно-культурного потенцiaлу Украши та li регiонiв, i орiентовaнi на власну, характерну для сучасного зaхiдного cуcпiльcтвa, систему iдеaлiв, цшностей, зрaзкiв поведiнки. Результати культурологiчних дослщжень cвiдчaть, що бaзиcнi цiнноcтi украшського сощуму
суттево вДдрДзняються вДд щнностей сучасного захДдного суспшьс-тва Д, крДм того, мають значну регюнальну специфДку в межах Укра!ни. Саме через це пряме некритичне запозичення захДдних моделей не дозволяе використовувати штеграцшш та мотивацшш можливосп духовно-культурного потенщалу украшського сусш-льства для забезпечення його сталого розвитку.
Тому виникае необхщшсть визначення власних, притаман-них украшському суспшьству, духовно-культурних регуляторДв поведшки (ДдеалДв, щнностей, норм) для формування в оргашв влади, населення, об'еднань громадян, бДзнес-структур та шших сощальних суб'ектДв вщповщних настанов та уявлень щодо значу-щостД сталого розвитку та мехашзмДв його досягнення.
Актуальшсть вивчення щншсних орДентацш зростае в перю-ди трансформацш, а також з огляду на процеси глобалДзаци [6, с. 11]. Складшсть сучасного моменту, як зазначае О. БалакДрева, полягае в тому, що украшське суспшьство «розДрване» в декшькох вимДрюваннях одночасно: традицшний конфлДкт поколшь посиле-ний процесами трансформаци системи щнностей, майнове розша-рування увшшло в суперечшсть зД стратифДкащею за багатством освДтньо-культурного катталу, культурно-юторичт територДальт вщмшносп Д територДально-економДчна нерДвшсть шдДгрДваються полДтичними спекулящями [6, с. 8]. У суспшьствД поширеним е сощальне невдоволення, апатДя, песимДзм, деградащя морально-етичних щнностей, що е гальмом на шляху до формування духовно-культурно! сощального потенщалу сталого розвитку Укра!ни та И репошв.
Але, незважаючи на всД фактори, якД ускладнюють дослД-дження духовно-культурного потенщалу сталого розвитку, без такого дослДдження обгрунтування та визначення адекватних мехаш-змДв державного та регюнального управлшня сталим розвитком, е неможливим.
Першим кроком у виршенш зазначеного вище кола питань може стати розробка теоретично! структурно! моделД духовно-культурного потенщалу сталого розвитку, яка мае поеднати клю-човД духовно-культурт засади дДяльносп з основними аспектами сталого розвитку (економДчний, еколопчний, сощальний) та основними суб'ектами ще! дДяльност (якД й виступають носДями духовно-культурного потенщалу сталого розвитку).
Розробка тако! структурно! моделi мае базуватися на трьох основних складових:
1) структура духовно-культурного потенщалу як сукуп-ност значущих для суспiльства iдеалiв, уявлень про належне, принципiв, щнностей, цiлей, поведiнкових установок, соцiально схвалюваних зразкiв поведiнки та взаемодi! з тих чи шших питань, сучасних сощальних практик.
Як уже зазначалось вище, саме цiнностi е одним iз ключових регуляторiв iндивiдуально! та колективно! поведiнки людей. Вони визначають ставлення людини чи спшьноти до певних матерiаль-них, соцiальних духовних об'ектiв чи явищ, а також дають розу-мiння, якi дп е такими, що схвалюються, яким надаеться перевага, а яю е недощльними. Саме тому певна змша системи цiнностей людини е необхвдною передумовою вiдповiдно! змiни !! дiяльностi та життя.
Причому певнi за змютом цiнностi визначають особливостi кожного з трьох аспектов сталого розвитку (сощального, економiч-ного, екологiчного), а також дiяльностi щодо збалансування цих аспектiв;
2) ключовi аспекти сталого розвитку : економiчний, сощ-альний, еколопчний.
Загальновизнаним е те, що стабшьний та тривалий розвиток суспiльства можливий лише за умови збалансування економiчно-го, соцiального та екологiчного аспекпв розвитку в довгостроковiй перспективi:
а) економ!чний розвиток мое бути таким, що якнайменше шкодить навколишньому середовищу, характеризуеться дбайли-вим ставленням до використання природних ресурсiв та забезпе-чуе гiдний рiвень та яюсть життя громадян;
б) рiвень та стандарти соцгального розвитку мають стриму-ватися розумними темпами економiчного розвитку та принципами дбайливого ставлення до можливостей бюсфери, запашв невiднов-люваних ресурсiв та з огляду на права та штереси прийдешнiх по-колiнь;
в) екологгчний аспект мае забезпечити захист та тдтримку бюлопчного рiзноманiття та параметрiв екологiчного середовища з метою забезпечення прийнятних темтв економiчного розвитку та соцiальних стандарт тепер i в майбутньому;
3) ключовi суб'екти, що впливають на забезпечення сталого розвитку:
а) органи влади рiзного piBM (сфера розробки, прийняття та реалiзацiï управлшських рiшень щодо забезпечення сталого розвитку);
б) бiзнес-структури (сфера господарсь^' дiяльностi та еко-номiчного розвитку);
в) громадянське суспiльство (сфера громадсь^' активностi та самоорганiзацiï, iнститути громадянського суспiльства);
г) людина (сфера повсякденного життя, повсякденнi життeвi практики, стиль життя та споживання).
Виходячи iз зазначених вище складових елементiв, структурна модель духовно-культурного потенщалу сталого розвитку мо-же бути подана у виглядi схеми (див. рисунок).
Висновки. Використання запропонованоï структурноï моделi в подальших дослiдженнях можливостей активiзацiï соцiальних чинникiв сталого розвитку шляхом залучення його духовно-культурного потенщалу дозволить:
1. Розробити на основi ща структурно!' моделi системну тео-ретичну модель духовно-культурного потенцiалу, яка буде мютити перелiк параметрiв, через яю розкриватиметься змiст духовно-культурного потенщалу, з урахуванням особливостей рiзних су-б'eктiв розвитку та вщповщного аспекту сталого розвитку - еко-номiчного, соцiального, екологiчного (тобто доповнити запропо-новану структурну модель духовно-культурного потенщалу змю-товним описом його структурних елементiв).
2. Розробити зпдно зi структурною та теоретичною моделями нормативну модель духовно-культурного потенщалу сталого розвитку - тобто яким мае бути духовно-культурний потенщал суспшьства, який зм^ би забезпечити реальне втшення у життя принципiв сталого розвитку. При розробщ цiеï моделi обов'язково мае бути врахована сощокультурна специфiка Украши та ïï регю-нiв - насамперед базовi щнность
3. Проаналiзувати на основi розроблених моделей реальний стан духовно-культурного потенщалу украшського суспiльства в контекстi забезпечення сталого розвитку як на рiвнi окремих реп-онiв, так i на рiвнi суспiльства в щлому. Результати аналiзу служи-тимуть шдгрунтям для розробки стратегiй та програм сталого роз-
Структурн1 елементи духовно-культурного
потенц1алу сталого _розвитку_
Аспекти сталого розвитку
Економiчний
1деали
Уявлення про належне
Сощальний
1.1. 1деали та уявлення осиовиих
суб'еклв щодо економ1чного
розвитку:
влада;
б1знес;
громадянське суспшьство; людина
Екологiчний
1.2. 1деали та уявлення основних суб'еклв щодо сощаль-
>ного розвитку: ✓
влада; б1знес;
громадянське суспшьство; людина
31
1.3. 1деали та уявлення осно-вних суб'еклв щодо забезпечення еколопчно! безпеки: влада; б1знес;
громадянське суспшьство; людина
>
Принципи
Цiнностi
Цiлi
2.1. Принципи, цшност та цгш основних суб'ект1в щодо еконо-м1чного розвитку: влада; б1знес;
громадянське суспшьство; людина
2.2. Принципи, цшност та щт основних суб'еклв щодо соцiальиого розвитку:
> влада; бiзнес;
громадянське суспiльство; людина
Поведшков1 установки Соцiально схвалюваш зразки поведшки та взасмоди суб'eктiв Повсякденн1 сощальш практики
2.3. Принципи, цшносп та цiлi основних суб'ектiв щодо еколопчно! безпеки:
> влада; бiзнес;
громадянське суспiльство; людина
3.1. Поведiиковi установки, зразки взаемодп та соцiальиi практики основних суб'еклв щодо екоиомiчио-го розвитку: влада;
бiзнес; \
громадянське суспшьство; людина
3.2. Поведiиковi установки, зразки взаемодп та сощальш практики основних суб'еклв щодо соцiальиого розвитку:
> влада; бiзнес;
громадянське суспiльство; людина
3.3. Поведiиковi установки, зразки взаемодii та сощальш практики основних суб'еклв щодо еколопчно! безпеки: влада; бiзнес;
громадянське суспшьство; людина
2
Рисунок. Структурна модель духовно-культурного потенцгалу сталого розвитку
витку регюнального та нацюнального рiвня, розробки та реалiзацi! вiдповiдних yправлiнських ршень.
4. У бiльш вiддаленiй перспективi - розробити комплексну методику дослщження й монiторингy стану та динамши духовно-культурного потенцiалy сталого розвитку щодо рiзних його аспек-ив та сyб'ектiв, що мають його забезпечувати.
5. Розробити практичш рекомендацп щодо активiзацi! сощ-альних чинниюв сталого розвитку шляхом формування духовно-культурного потенцiалy та залучення його штеграцшних та моти-вацiйних ресуршв до забезпечення сталого розвитку на регюналь-ному та нацiональномy рiвнях.
6. В yправлiнськiй практицi застосування цiе! моделi дозволить розробляти бшьш стрyктyрованi та адреснi ршення, тдви-щити комплекснiсть i системшсть стратегiй та програм сталого розвитку, що розробляються, а також заходiв щодо !х практично! реалiзацi!.
Л^ература
1. Сталий розвиток промислового репону: соцiальнi аспекти: моногр. / О.Ф. Новшова, О.1. Амоша, В.П. Антонюк та ш.; НАН Укра!ни, 1н-т економiки пром-стi. - Донецьк, 2012. - 534 с.
2. Злобина Е. Особенности нормативной регуляции украинского социума // Украинское общество в европейском пространстве / под ред. Е. Головахи, С. Макеева. - К.: Институт социологии НАНУ; Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, 2007. - С. 205-225.
3. The Spiritual Dimensions of Sustainability Project -2012 [Ekci-tronic resource]. - Mode of access: http: //www.earthcharterinaction.org/invent/images/uploads/Task Force Project Spiritual Dimensions of SD.pdf.
4. Хартия Земли [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: //www.earthcharter.ru/upload/File/Earth_Charter_Rus .pdf.
5. План выполнения решений Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию (26 августа - 4 сентября 2002 года, г. Йоханнесбург, ЮАР) [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.un.org/russian/conferen/wssd/docs/plan _wssd.pdf.
6. БалакДрева О.М. Трансформащя цшшсних орДентацш в укра!нському суспшьствД / О.М. БалакДрева // Укра!нський сощ-ум. - 2007. - №2. - С. 7-19.
НадШшла до редакцП 09.09.2013 р.
В.В. Лимарь, к.э.н.
ИННОВАЦИОННЫЕ СТРАТЕГИИ СТАРОПРОМЫШЛЕННЫХ РЕГИОНОВ ЕВРОПЫ: СТРАТЕГИЯ РАЗУМНОЙ СПЕЦИАЛИЗАЦИИ
Понимание необходимости стратегического планирования социально-экономического развития в противовес разрозненным «отраслевым» проектам появилось с конца ХХ в. в Европе и чуть раньше в США. Первые шаги многих старопромышленных городов и регионов зачастую были не эффективны не столько из-за в корне неверного понимания проблем, сколько из-за отсутствия системного видения взаимозависимости разнообразных аспектов экономической и социальной жизни городов.
Проблема стратегического развития старопромышленных регионов имеет достаточно серьезную научно - теоретическую базу. Ей посвящены работы как отечественных ученых (А.И. Амоши, ОФ. Новиковой, В.И. Ляшенко, Ю.В. Макогона, ИМ. Новак, Я.В. Белинской), так и зарубежных (К.М. Глонти, И. Стародубровской, Р. Бошмы, Дж. Лэмбуя, М. Штайнера, Б. Мюллера).
По определению К.М. Глонти, старопромышленный регион - это территория с относительно низким уровнем технологического развития промышленного комплекса, размещенного в ее границах, сложившимся с течением времени. Таким территориям присуще наличие обостренных проблем гуманитарного плана (от демографии до экологии). Основная проблема регионов такого типа - избыток производственных мощностей, представленных крупными и средними предприятиями с устаревшими оборудованием и технологиями [1].
Стратегия координирует проекты не только организационно. Ее основополагающая функция состоит в выработке некоторого
© В.В. Лимарь, 2013
