CC BY
10
рмальна довжина ¡нтервалу Q-T спостер1гаеться в 42% хворих. У хворих з укорочениям ¡нтервалу Q-T найчаспше розвиваеться миготлива аритм1я, у хворих з подовженням ¡нтервалу однаково часто ре-еструються як eкcтpacиcтoлiï, так i блокада лiвoï ыжки пучка Пса, у хворих з нормальним Q-T часпше розвиваються екстрасистолп. Доведено, що довжина ¡нтервалу Q-T найтюыше взаемопов'язана з kîh-цево-д1астол1чним розм1ром л1вого шлуночка серця.
Summary
LENGTH OF Q-T INTERVAL IN THE PATIENTS WITH DILATATION CARDIOMYOPATHY COMPLICATED BY ARRHYTHMIC SYNDROME
Mirmuminova Z.M., Krutikov E.S., Krutikov S.N., Umarova D.T.
Key words: dilatation cardiomyopathy, disturbance of rhythm and conductivity.
As a result we revealed different oscillations of Q-T interval in the patients with dilatation cardiomyopathy. 33,4% patients have short Q-T interval, 24,6% patients have long Q-T interval, and 42% patients have normal length . Patients with short Q-T have often atrial fibrillation, patients with long Q-T are often registered to have proportionally premature beats and blockage of Hiss's bundle left branch. Patients with normal length of Q-T interval have often extrasystoles. We may suggest the length of Q-T interval depends on the end-diastolic size of left ventricle.
УДК 615.711.5
ФАРМАК0ГЕНЕТИЧН1 АСПЕКТИ ВИКОРИСТАНННЯ КАНДЕСАРТАНУ У Л1КУВАНН1 АРТЕР1АЛЬН01 Г1ПЕРТЕН311 ПРИ ХР0Н1ЧН0МУ П1ЕЛ0НЕФРИТ1
Мормоль 1.А.
ВДНЗУ "УкраТнська медична стоматолопчна академ1я", м. Полтава
Робота виконана в межах програми за фрагментом загальнодержавноТ теми "Артеральна гюертомя": "ДослЮження мо-лекулярно-генетичних аспект/в патогенезу артер1альноГ гтертензп для розробки нових методов диагностики та диферен-и/йованого лмування" (№ДР 0104и05763).
У наш час визнана необх1дн1сть суворого контролю артер1ального тиску (АТ) при хрон1чних за-хворюваннях нирок. Блокатори анг1отензинових рецептор1в (БАР) визнан1 у всьому свт як препара-ти першого ряду для лкування ренопаренх1мноУ г1пертензи (РГ). Мета досл1дження — вивчить кл1н1-чну ефектившсть кандесартану у хворих на РГ, враховуючи генотип. Обстежено 50 хворих з РГ на фон1 хрон1чного п1лонефрита, визначено пол1морф1зм анг1отензину II першого типу (АТ1Р). Хворим призначали кандесартан в доз/ 8-32 мг/добу, спостер1гали протягом 12 М1сяц1в. По результатах проведеного кл/н/ко-генетичного обстеження генотип АА виявлено у 46%, АС-48%, СС-6%. Алель А виявлено у 94%, алель С — у 54% хворих на РГ у Полтавськ1й област1. Ц1льовий р/вень АТ досягну-тий у 94,3% хворих. Кандесартан виявив високу кл1н1чну ефективн1сть у вс1х групах хворих. Ключов1 слова: ренопаренх1мна ппертошя, пол1морф1зм, ген рецептора анпотензину II першого типу, кандесартан.
На сьогодш домшуе точка зору про необхщ- м'язи судин. Вплив АТ-11 на нирки полягае в мо-нють суворого контролю артер1ального тиску (АТ) при хроычних захворюваннях нирок, що вь дображено в рекоменда^ях авторитетних асоцн ацш кардюлопв та нефролопв. Вщзначаеться, що найбтьш оптимальний р1вень АТ 120/75, але не бтьше 130/75мм.рт.ст., адже там цифри АТ у хворих гарно переносяться , не призводять до збтьшення кардюваскулярноТ летальносп \ до зниження кпубочково'Г фшьтрацм [1, 13, 15].
Роль генетичних чинниш в розвитку артер1а-льно'Г ппертонп (АГ) на сучасному етап1 розвитку медичноТ науки е доведеною [2, 3, 4, 5]. Вважа-еться, що в1д 5% до 20% хворих на АГ мають симптоматичний характер ппертензивного синдрому, серед них ренопаренх1мна ппертошя (РГ) посщае провщне мюце - складае 29 - 35%.
Важливу роль в прогресуванш ураження нирок, пщвищенш АТ в1д1грае рент - ангютензино-ва система (РАС). Ангютензин II (АТ-11) вважа-ють найбтьш активною ланкою РАС, вш викли-кае вазоконстрикцш, впливаючи на гладенью
дуляцп ниркового кровотоку, швидкосп кпубоч-koboi фтьтрацп (ШКФ), тубулярноТ реабсорбцп натрш i води [13].
У той же час, важливим патогенетичним фактором розвитку РГ е пщвищення продукци peHiHy та AT ll [9]. Класичы ф1з1олог1чн1 ефекти AT-ll ре-ал1зуються за допомогою двох тип1в рецептор1в [3].
Рецептор анпотензину ll першого типу (АТ1Р) - G-проте'шзв'язуючий бток - член великого ci-мейства рецептор1в кл1тинноТ мембрани, як1 здшснюють передачу гормональних сигна-л1в.Цей рецептор реал1зовуе наступш ефекти-вазоконстрикцщзмшу клубочковоТ фтьтрацп,затримку Na та води,прол1ферацш гладеньких мяз1в,ппертрофш кардюмюцит1в,шдвищення р1вня вазопресину [2, 8]. Активац1я AT-ll другого типу (АТ2Р) протид1е негативним ефектам, спричинеш впливом АТ1Р, тому збереження ix активност1 е важливою задачею терапевтичноТ тактики щодо хворих на РГ.
Актуальт проблемы сучасно! медицины
Новий клас ¡нпбггор1в РАС - блокатори ангю-тензинових рецептор1в (БАР) е селективними блокаторами АТ1Р, не впливають на активнють ¡нших нейрогуморальних систем, зокрема АТ2Р.
Один ¡з препарате ц1е!' групи - кандесартан, що мае високу спорщненють до АТ1Р та ктычну ефективнють \ добре переноситься хворими [5].
Особливосп фармаколопчноТ' дм препарату -виражена та тривала блокада АТ1Р, вщносно швидкий початок антиппертензивноТ дм, дозоза-лежний вплив на р1вень АТ, наближене до 100 % сшввщношення тиску до пульсу [8].
Змши структури гена АТ1Р призводять до по-рушення його здатносл зв'язуватися з АТ II або передавати сигнал внутр1шньокл1тинним структурам, що впливае на тонус судин I прол1фера-ц1ю елемент1в судинноТ ст1нки, тому даний ген розглядаеться як ген-кандидат, пов'язаний з ви-никненням АГ [8, 9, 11].
Описано бтьше 10 вид1в пол1морф1зму АТ1Р. Част1ше вивчаеться нонсенс-мутац1я А1166С, в як1й аден1н (А) в 1166 положены змшюеться на цитозин (С).
Дан1 л1тератури щодо асоц1аци пол1морфних фактор1в гена судинного рецептора АТ-11 Р1 з розвитком та переб1гом АГ при захворюваннях нирок е суперечливими [5, 7, 8] I стосуються здеб1льшого гломерулярних уражень. Результа-ти багатьох досл1джень свщчать, що ШКФ, нир-ковий кровотк та плазмот1к первинно е нижними в АС/СС груп1 пор1вняно с АА групою, але позитивно змшюеться пщ впливом БАР бтьшою м1-рою в АС/СС грут, тобто С алель пов'язаний з п1двищеною ¡нтраренальною та перифер1йною д1яльнютю АТ II [6, 9, 11].
Все це обумовлюе необх1дн1сть вивчення по-л1морф1зму гена судинного рецептора АТ-11 Р1 А1166С у хворих на РГ на тл1 хрошчного шело-нефриту .
Мета роботи - вивчити пол1морф1зм А1166С у хворих на РГ, яка розвинулась внаслщоктубуло-¡нтерстиц1ального ураження нирок, вивчити осо-бливост1 переб1гу захворювання та оцшити анти-г1пертензивну ефективнють кандесартану, в за-лежност1 в1д генотипу.
Матерали та методи дослдження
Нами обстежено 50 чоловшв в1ком вщ 25 до
60 рок1в (46,21 + 2,33), що страждали на РГ, та проходили курс лкування на 6a3i I МюькоТ' клшн чно1 л1карн1 м. Полтави. Bci xBopi пройшли рете-льне клш1чне, лабораторне та ¡нструментальне обстеження.
3 метою вивчення ступеня ураження оргашв-ц1лей хворим ochobhoi групи призначали елект-рокард1ограф1чне та ехокард1оскоп1чне досл1-дження, огляд очного дна, реоенцефалограцш, консультац|| офтальмолога, невропатолога. 3 метою вивчення алелей пол1морфно1 д1льниц1 (А1166С) гена судинного рецептора АТ-11 Р1 проводилось вид1лення геномноТДНК ¡з венозноТ кров1 обстежуваних методом фенол-хпороформноТ екстракц||. Пол1морфний участок ДНК ампл1ф1кували за допомогою пол1меразно1 реакцЛ на ампл1ф1катор1 "Терцик" (Москва) (Чистяков Д.А. и соавт., 2000). Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп'ютерноТ програми Microsoft Excel, що розраховували з використанням непараметричних метод1в. До контрольно! групи ув1йшли 40 oci6 в1дпов1дного в1ку з нормальним АТ, що не мали в анамнез! захворювань сечовив1дно1 системи.
В якост1 антиг1пертензивно1 Tepanii призначали кандесартан цилексетил в доз1 4-24 мг на добу одноразово вранц1 у вигляд1 монотерап1|, при необх1дност1 комбшували з г1пот1азидом 25 мг на добу чи амлодип1ном 10 мг на добу, в залежнос-Ti в1д генотипу.
Хворих оглядали щоденно впродовж перших двох тижн1в, пот1м щомюяця впродовж року. За критер|| оцшки г1потензивного ефекту препарата використовували динамку систол1чного та д1астол1чного АТ.
Пюля проведеного л1кування та через piK хворим проводили повторне обстеження з використанням загальнокл1н1чних та спец1альних метод1в досл1дження з метою вивчення антиппертензивноТ дм кандесартану.
Результати та i'x обговорення
Основним завданням neprnoi частини досл1-дження було визначення розпод1лу частот гено-тип1в i алелей гена рецептора AT II 1Р серед полтавськоТ популяци.
Таблиця 1.
Розподтення частот генотишв i алелей гена рецептора AT II1Р у хворих на РГ серед полтавсько!'популяци.
Генотип, алель Вся когорта обсте-жених, % (n = 50) BiK середнш BiK виникнення niflBH-щеного АТ Тривал1сть захворювання нирок
АА 46 50,9±4,7 39,3±2,2 11,7±1,75
АС 48 42,2±6,9 38,9±1,3 12,20±1,31
СС 6 47,3±3,7 24,6±1,8 (р1<0,001) (р2<0,001) 6,33±1,85 (р2<0,001)
А 94 52,5±7,2 39,0±1,2 11,74±1,08
С 54 45,6±11,8 37,2±1,5 11,65±1,28
р1 - BiporiflHicTb розбжностей при пор1внянн1 з показниками групи АА; р2 - в1ропднють розб1жностей при
пор1внянн1 з показниками групи АС; р3 - BiporiflHicTb розбжностей при пор1внянн1 з показниками алелей А та С;
Том 9, Выпуск 4
149
Анал1зуючи дан1 таблиц! 1, виявлена висока частота алеля А \ генотишв АА та АС серед хво-рих на РГ. Звертае на себе увагу вщносно бть-ший вк виникнення шдвищеного АТ у хворих з генотипом АА (у 1,2 рази), ыж з генотипом СС. Тод1 як тривалють захворювання нирок бтьша у хворих з генотипом СС (у 2,5 рази), у пор1внянш з генотипом АА.
Серед здорових оаб частота генотишв була наступною: АА - 51%, АС - 34%, СС - 15%, алель А - 85%, алель С - 49%
Отже,серед хворих на РГ алель А зустр1чаеть-ся частое майже у 1,2 раза,ыжсеред здорових.
Друга частина дослщження включала вивчен-ня залежност1 р1вня АТ вщ генотипу у хворих на РГ(таблиця 2).
Таблиця2
Залежн'ють р1вня АТв1д генотипу у хворих на РГ
Генотип, алель Легкий сту-тнь АГ ,% (п = 10) Пом1рний сту-тнь АГ, % (п = 7) Тяжкий пе-реб1г АГ, % (п = 13) Максимальы циф ри АТ (мм. рт. ст.) АТ на початкул1кування (мм. рт. ст.)
Сист Д1аст Сист Д1аст
АА 11,11 (1) 11,11 (1) 58,33 (7) 201,11±9,64 Р<0,05 121,11 ±4,62 158,67±9,35 103,33±2,89
АС 88,89 (8) 66,67 (6) 38,46 (5) 190,0±9,5 Р<0,05 115,0±5,8 Р<0,05 157,94±9,72 99,38±4,02 Р<0,05
СС 11,11 (1) 0 8,33 (1) 215,0±35,0 Р<0,05 Р1<0,05 150,0±30,0 Р<0,05 Р1<0,01 162,5±17,5 105,0±9,0 Р1<0,01
А 100 (9) 77,78 (7) 41,67 (12) 190,71±6,46 115,71 ±3,77 158,04±4,13 101,07±1,88
С 100 (9) 66,67 (6) 66,67 (6) 183,33±9,52 Р2<0,05 116,5±5,32 156,19±4,88 100,95±2,28
р - вфопднють розбжностей при порвняны з показниками групи АА;
Р1- вфопднють розб1жностей при порвнянш з показниками групи АС; Р2- вфопднють розб1жностей при порвнянш м1ж показниками алелей А та С.
На пщстав1 отриманих даних можна зробити висновок, що з тяжким переб1гом РГ майже в 7 раз1в бтьше хворих з генотипом АА, ыж з генотипом СС. У свою чергу присутнють алеля А пов'язана з бтьш високими цифрами максимального АТ. Це дозволяе зробити висновок, що наявнють алеля А серед хворих е прогностично
несприятливою ознакою щодо розвитку \ перебн гу РГ.
Дана ппотеза шдтверджуеться \ при подаль-шому вивченш деяких клш1чних та лабораторних даних у трьох трупах хворих з р1зними генотипами (таблиця 3).
Таблиця 3.
Кл/н/чн! та лабораторн/ показники у хворих на РГ з р/'зними генотипами.
Генотип, алель Проба Реберга Креатин1н, мкмоль/л Товщина паренх1ми, см Маса м1окар-да л1вого шлуночка, г Конкремент1в, %
Реабсорб-ц1я, % Ф1льтрац1я, мл/хв Права нир-ка Л1ва нирка
АА 94,88±1,23 104,42± 14,17 109,0±7,9 1,86±0,7 2,09±0,12 173,5±10,68 11,11
АС 94,85±0,83 119,98±24,96 р<0,05 122,4±15,2 1 Р<0,05 1,7±0,08 Р<0,05 1,71 ±0,07 Р<0,05 154,04±5,49 Р 10,53 Р
СС 98,1 ±0,1 109,3±61,7 106,0±12,0 1,7±0,1 1,8±0,01 156,79±13,13 100
А 94,86±0,67 121,4± 19,4 118,76± 10, 63 1,75±0,06 1,82±0,07 160,39±5,34 10,7
С 95,2±0,78 118,85±24,96 120,53±13, 65 1,7±0,07 1,72±0,06 154,33±5,0 19,05
р - вфопднють розб1жностей при пор1внянн1 з показниками групи АА;
Р1- в1рог1дн1сть розб1жностей при пор1внянн1 з показниками групи АС; Р2- в1рог1дн1сть розб1жностей при порвнянш м1ж показниками алелей А та С.
Пщдаючи анал1зу отримаы дан1, можна зробити висновок, що у хворих на РГ з генотипом АА бтьша маса м1окарда л1вого шлуночка та тов-щина паренх1ми л1во1 та право!' нирок, а також дещо знижена клубочкова ф1льтрац1я. Група з генотипом АС займае у вс1х вивчених показниках середне положения м1ж АА \ СС трупами. Недо-стов1рн1сть деяких показнимв, на наш погляд,
зумовлена невеликою к1лькютю хворих у групах.
За дозою кандесартана , призначення якоТ по-требували хвор1, пащенти були розпод1лен1 на 3 групи: 4-6 мг/добу; 12-16 мг/добу; хвор1, як1 по-требували комб1новано1 терапп (додавали г1по-т1аз1д 25 мг/добу - 2 випадки, амлод1п1н мг/добу - 1 випадок за показаниями). Серед хворих 2 та 3 груп носи алелю С становили 70% та 100%
Актуальт проблемы сучасноТ медицины
вщповщно. Bei xBopi добре переносили лкуван-ня, адекватна корекц1я АТ досягнута впродовж 10-14 дн1в у 75% хворих, впродовж 12 мюяц1в у
_Результати г'тотензивноУтер
Bcix хворих (табл.4). Попршення стану, непере-носимють препарату, неефективнють лкування не вщм1чали в жодному pa3i.
Таблиця4
у кандесартаном через 12 м/сяц/в спостереження
Генотип, алель АТ на початку лкування АТ через 12 м1сяц1в лкування,
(мм. рт. ст.) мм.рт.ст.
CAT ДАТ САт ДАТ
АА 158,67±9,35 103,33±2,89 123,7±0,8 82,3±0,7
АС 157,94±9,72 99,38±4,02 p<0,05 125,6±0,9 83,1±0,7
СС 162,5±17,5 105,0±9,0 Р1<0,01 125,01±1,2 84,0±1,4
А 158,04±4,13 101,07±1,88 124,7±0,6 83,2±0,5
С 156,19±4,88 101,07±1,88 124,8±0,8 82,9±0,68
р - BiporiflHicTb розбжностей при порвняны з показниками групи АА;
pi- BiporiflHicTb розбмностей при порвнянш з показниками групи АС; Р2- BiporiflHicTb розбмностей при порвнянш Mix показниками алелей А та С.
На п1дстав1 отриманих даних можна зробити висновок про доцтьнють подальшого поглибле-ного вивчення пол1морф1зму геыв AT II Р1 у хворих на тубулоштерстиц1альш захворювання нирок з метою пошуку нових форм прогнозування кл1н1чних особливостей, nepe6iry захворювання, п1дбору ефективного л1кування та запоб1гання тяжких ускладнень. Оск1льки у хворих, що стра-ждають на захворювання нирок, АГ е самостш-ним фактором, прогресування захворювання сприяе прискоренню розвитку нирковоТ недоста-
THOCTi.
Висновки
1.
У хворих на РГ, що розвинулась на тл1 хро-н1чного п1елонефриту генотип АА виявле-ний у 46% хворих, АС у 48% хворих, а генотип СС у 6% вщпов1дно. Алель А присутн1й у 94%хворих на РГ, що б1льше н1ж серед здорових oci6.
Б1льша частота алеля А серед хворих на хроычний п1елонефрит за наявност1 або в1дсутност1 РГ е прогностично несприятли-вою ознакою щодо розвитку i nepe6iry РГ. Старший в1к виникнення п1двищеного АТ мали XBopi з генотипом АА, н1ж XBopi з генотипом СС.
У хворих з генотипом СС ппертенз1я розвинулась в молодшому вщк 5. Тяжчий nepe6ir та вищий р1вень максимального CAT та ДАТ мали XBopi з генотипом АС та АА.
Найкращий ефект ппотензивноТ терапп до-сягнуто в rpyni пац1ент1в з генотипом АА, пот1м АС та СС.
У rpyni хворих з генотипом СС, що мала нижний р1вень показник1в максимального АТ, вщм1чено меншу чутлив1сть до л1куван-ня та найменший в1дсоток зниження АТ впродовж пер1оду спостереження. Кандесартана у вигляд1 монотерапп був ефективний у Bcix пац1ент1в з генотипом АС i СС, двое хворих з генотипом АА потребу-
2.
3.
4.
6.
7.
вали комбшованоТ терапи ( додавали ппоть азид 25 мг на добу- 1 випадок, амлодип1н 5 мг на добу- 1 випадок).
9. Кандесартан був ефективний у хворих з генотипами АС та СС в доз1 4-8 мг, призна-чення 8-24 мг кандесартану потребували хвор1 з генотипом АА. Пог1ршення стану, непереносимють препарату,
неефективн1сть л1кування не вщм1чали в жодному випадку.
ЛТература
1. Класифкацт хвороб сечостатевоТ системи та ведения репональних та нацюнального реестрю хворих з хронмною хворобою нирок: методичы реко-мендаци. - К., 2006.- 40с.
2. Рекомендацп УкраТнськоТ асоц1аци кардюлопв з профтактики та лкування артер1альноТ г1пертенз1|. К., 2004.-86С.
3. Сфенко Ю.М. Артер1альна г1пертенз1я: Поабник для л1кар1в. -К. : Морюн, 2002. - 204 с.
4. Сфенко Ю. Вплив антиг1пертензивних препарата р1зних груп на функц1ю нирок у пацюнтв ¡з м'якою та помфною артер1альною г1пертенз1ею / Ю.Сфенко., Г.Радченко // Л1ки УкраТни. - 2005.- № 7-8.- С.118-122.
5. Бабак О.Я. Артериальная гипертензия и ишемиче-ская болезнь сердца - эндотелиальная дисфункия: современное состояние вопроса / О.Я. Бабак, Ю.Н. Шапошникова, В.Д. Немцова // УкраТнський терапе-втичний журнал. - 2004. - №1. - С.14-21.
6. Преображенский Д.В. Блокаторы АТ1- ангиотензи-новых рецепторов, как новый класс антигипертен-зивных средств / Д.В. Преображенский, Б.А. Сидоренко, Т.М. Стеценко [и др.] // Клиническая фармакология.- 2001.- №3.- С.102-109.
7. Сидоренко Б.А. Блокаторы АТ-1 ангиотензиновых рецепторов как новая группа антигипертензивных препаратов / Б.А. Сидоренко, И.К. Иосава, В.Г. Кик-тев, Д.В. Преображенский // Клиническая фармакология и терапия. - 2003.- Т.8. - №6. - С.38-45.
8. Летик В.И. Современные представления о ренин-ангиотензиновой системе и возможных способах подавления ее активности /В.И. Летик// Врачебная практика. - 1999. - №1. - С.67-70.
9. Маколкин В.И. Генетические аспекты в патогенезе и лечении артериальных гипертоний / В.И. Макол-
Том 9, Випуск 4
151
кин, В.И. Подзолков, Д.А. Напалков// Тер. архив.-1999. - №4. - С.68-71.
10. Angiotensin converting enzyme gene polymorphism predicts blood pressure response to angiotensin П receptor type 1 antagonist treatment in hypertensive patients / Kurland L., Melhus H., Karlsson G., Kahan Т., et all. // J Hypertens.- 2001.-V.19, №10.- P.1783-1787.
11. Angiotensin converting enzyme insertion/deletion polymorphism and short-term renal response to ACE inhibition: role of sodium status. Kleij FG van der, Schmidt A, Navis GJ. et al.// Kidney Int (Suppl.)/ 1997.- V 63.- P. 23-26.
12. Angiotensin receptor blockers. Evidence for preserving target organs//. Carson M., Giles T, Higginbotham M. et al.// Clin. Cardiol.- 2001.-V.124.- P. 183-190.
13. Angiotensin II type 1 receptor A1166C gene polymorphism is associated with an increased response to angiotensin II in human arteries / van Geel P.P., Pinto Y.M., Voors A.A., Buikema H., et all. // Hypertension.- 2000.-V 35, №7.- P. 717-721.
14. Characterization of polymorphisms in the promoter of the human angiotensin П subtype 1 (AT 1) receptor gene / Erdmann J., Riedel K., Rohde K., Folamann I.,
et all. // Ann Hum Genet.-1999.-V.63, № 7.- P.369-374.
15. Duncan J.A., Miller I.A., Scholey I.W. Angiotensin II type 1 receptor gene polymorphism in humans: physiology and pathophysiology of the genotypes // Curr Opin Nephrol Hypertens.- 2001.-V.19, №10.-P. 111-116.
16. Miller LA., Thai K., Scholey I.W. Angiotensin II type 1 receptor gene polymorphism predicts response to losartan and angiotensin n / Kidney Int.- 1999.-V.56, №12.- P.2173-2180.
17. Practice Guidelines For primary Care Physicians: 2003 ESH/ESC Hypertension Guidelines // J. Hyper-tens.-2003.-Vol.21.- P.1779-1786.
18. Yo Mo Yang. Molecular and cytogenetic findings in 46,XX males// Home journal of the Korean society of Medical genetic.-2003.- V. 2, №l.- P. 12-15.
19. The Seven Report of the Joint National Committee on prevention, detection, evaluation and treatment of high blood pressure (JNC-7 Express) // NIH Publication.-2003.- P.34.
20. Timmermans P.B., Smith R.D. Angiotensin II receptor subtypes: selective antagonists and functional correlates // Eur Heart J.- 1994.- V.15 (suppl. D).- P.79-87.
Реферат
ФАРМАКОГЕНЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КАНДЕСАРТАНА В ЛЕЧЕНИИ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ ПРИ ХРОНИЧЕСКОМ ПИЕЛОНЕФРИТЕ Мормоль И.А.
Ключевые слова: ренопаренхимная гипертония, ген рецептора ангиотензина ll первого типа, кандесартан.
В настоящее время общепризнанной является необходимость строгого контроля артериального давления (АД) при хронических заболеваниях почек. Блокаторы ангиотензиновых рецепторов (БАР) признаны во всему мере как препараты первого ряда для лечения ренопаренхимной гипертензии (РГ). Цель исследования - изучить клиническую эфэктивность кандесартана у больных с РГ в зависимости от генотипа. Обследованы 50 больных с РГ на фоне хронического пиелонефрита, определен полиморфизм гена ангиотензина ll первого типа (АТ1Р). Больным назначали кандесартан в доз 8-32 мг/сут, наблюдали в течении 12 месяцев. По результатам проведеного клинико-генетического исследования генотип АА выявлен у 46%, АС-48%, СС-6%. Алель А выявлен у 94%, алель С - у 54% больных РГ в Полтавськой области. Целевой уровень АД достигнут у 94,3% больных. Кандесартан проявил высокую клиническую эфективность у всех группах больных.
Summary
PHARMACOGENETIC ASPECTS IN APPLICATION OF CANDESARTAN IN THERAPY OF ARTERIAL HYPERTENSION IN PATIENTS WITH CHRONIC PYELONEPHRITIS Mormol' I.A.
Keywords: renoparenchymatous hypertension, first type angiotensin ll, receptor gene, candesartan.
At present the importance in strong control of arterial pressure (AP) under the chronic kidney diseases is considered to be conventional. AT1R inhibitors are recognized in all over the world as the first line drugs in the therapy of renoparenchymatous hypertension. The research was aimed to study the clinical effectiveness of Candesartan for the patients with renoparenchymatous hypertension (RH) depending on a genotype. 50 patients with RH were inspected against a background of chronic pyelonephritis, and the polymorphism of the first type angiotensin II was determined as well. The patients prescribed to take candesartan in a dose of 8-32 mg daily, had being observed for 12 months. According to the results of the research the AA genotype AA was revealed in 46%, AC in 48%, CC in 6% of patients. Allel A is revealed in a genotype of 94%, allel C - in 54% of patients with RH. A target level the AP has been reached in 94,3% patients. Candesartan has shown high clinical effectiveness in all the groups of patients.
