CC BY
56
3. Гаврилов И. Н. О градостроительных подходах к переустройству территорий / И. Н. Гаврилов // Строительство, материаловедение, машиностроение: сб. науч. тр. - Д. : ПГАСА, 2004. - Вып. 27 : Стародубовские чтения, ч. 3. - С. 22 - 25.
4. Крашенников А. В. Жилые кварталы : учеб. пособ. для строит. спец. вузов / Под общ. ред. Б. Я. Орловского, А. Н. Белкина. - М. : Высшая школа, 1988. - 87 с.
5. Крашенников А. В. Исторический квартал: учеб. пособ. для вузов. - М. : Высшая школа, 1988. - 257 с.
6. Гаврилов И. Н. О комплексной реконструкции микрорайонов устаревшего жилого фонда / И. Н. Гаврилов // Строительство, материаловедение, машиностроение: сб. науч. тр. -Д. : ПГАСА, 2007. - Вып. 41: Стародубовские чтения, ч. 3 : Архитектура. - С. 6 - 12.
7. Миловидов Н. Н., Осин В. А., Шумилов М. С. Реконструкция жилой застройки: учеб. пособ. для вузов. - М. : Высшая школа, 1980. - 240 с.
8. Закон Украины «О комплексной реконструкции кварталов (микрорайонов) устаревшего жилого фонда» / «Голос Украины», 2007. - № 6. - 16 января.
9. Шимко В. Т. Архитектурное формирование жилой среды: учеб. для вузов. - М. : Стройиздат, 1990. - 287 с.
УДК 72:39(477)
ЕТНОКУЛЬТУРНА СИМВОЛ1КА ЯК 1ДЕОЛОГ1ЧНА ОСНОВА АРХ1ТЕКТУРНО1
Д1ЯЛЬНОСТ1
С. I. Подолинний, ст. вик., Н. В. Кашир1на студ.
Ключовi слова: етнокультура, рослинна семантика, арх1тектурно-планувальна д1яльтсть, символ1ка, Природа
Постановка проблеми. Глобальш еколопчш проблеми, як значно поглибились у ХХ1 ст., змушують людство вжити невщкладних змш у курс свого розвитку. Зробити це формально, без перегляду i переосмислення свого ставлення до Природи i до мюця, яке посщае людина в загальному еволюцшному процесс неможливо. Тож втшення принцишв сталого розвитку, прийнятого людством ще в кшщ ХХ ст. [1], неможливе без мщного фшософського шдгрунтя. Особливо це важливо для архтектурно-бущвельно! дiяльностi, яка безпосередньо втшюе парадигми суспшьства у вщносинах з природним довкшлям.
Аналiз попередшх дослщжень. У св^овш професшнш практищ юнуе багато шляхiв плекання фшософських основ стосовно взаемин людини з природою. Наочно це можна простежити в хронолопчнш таблиц комплексно! юторп «сталого розвитку», складено! Амуром Джалалi та П'ером Волаардом [1]. Ц автори спроещювали цшу низку концепцш, як зачшали питання технократичного та природного взаемоз'язку, на хронолопчну пряму, виокремивши тим самим найрадикальнiшi i протилежш iдейнi погляди. Цi погляди загалом можна виокремити в двi основш групи: перша поеднуе в собi ще! втiлення принципiв та прийомiв унiфiкованих, единих для всiх краш (лiбертарiанський трансгуманiзм, пермакультура, екологiя альтернативних технологiй, загалом модернiзм та ш.). Такого виходу з екологiчноl кризи дотримуються здебiльшого арх1тектори захiдноевропейських краш, держав, яю пройшли етапи свого становлення багато столт тому (Анмя, Нiмеччина, Францiя, Голландiя).
Шлях друго! групи передбачае детальне вивчення етнокультурних традицiй та полягае у побудовi професiйних фiлософських думок на тлi досвiду свого нацiонального минулого (антизростання, бiорегiоналiзм, вернакуляр, екофашизм та ш.). В основному цiеl думки дотримуються спещалюти молодих кра!н, якi прагнуть до самовизначення, нацiональноl iдентифiкацil свого народу.
Украша як молода незалежна держава перебувае на етапi визначення подальшого курсу розвитку. З появою бiльш-менш опрацьованих практичних втiлень «космопол^ичних» екологiчних засад за кордоном Украша спробувала долучитись до цього курсу, але зiштовхнулась iз певними проблемами: iншi клiматичнi умови, рiвень економiчного розвитку, зовсiм iнша сх1днослов'янська ментальшсть.
Тож звернутися до глибин народно! мудроси, свiтоглядних засад традицiйно! народное' культури укра!нцiв буде очевидно правильним спрямуванням для формування професiйно! фшософсько! iдеологi!. З багатьох можливих напрямiв вивчення етнокультурно! традиц^
(побутовi речi, свята, народнi ремесла) саме рослинна символiка е питанням украй потрiбним i науково актуальним в аспектi архтектурнох дiяльностi, оскiльки озеленення е одним iз архiтектурних принципiв сталого розвитку в контекст пiдвищення якостi житлового середовища та полiпшення еколопчнох ситуаци.
Пошуком щеолопчнох основи для еколопчно-позитивнох дiяльностi займаються багато захiдних архiтекторiв-теоретикiв, зокрема, Стефано Бойер^ С. Сiтар, Амiр Джалалi, П'ер Волаард, Хасан Фатхi [1]. С i вiтчизнянi фахiвцi: В. В. Воробйов [2], А. Ю. Заславська, Н. I. Божинський [4]. Таю архггектори як В. П. Самойлович [5], Б. С. Черкес [6], Р. Г. Аракелян [3], О. Г. Раппапорт [7] та ш. займаються розробкою нацюнальних щеолопчних засад.
Рослинна семантика — це багатогранна тема, особливо в аспект науково-професшних дослiджень. Украхнський юторик М. I. Костомаров у свохх працях виокремлюе ставлення украхнщв до рослинного св^у як символiку, «яка мае три гшки основ: 1) деяю символи мають свою основу прямо в природi i повшстю зрозумiлi, 2) iншi символи засноваш на iсторичному вживаннi вiдомого предмета в житп пращурiв народу; 3) е таю символи, яю засноваш на старовинних мiфiчних або традицшних оповiдях та вiруваниях... ». [8, с. 60]. Рiзнi аспекти цього питания розглянун в працях iз питань теори архiтектури (А. Ю. Заславська [9]), мистецтвознавства (О. В. Лiманська [10]), фольклористики — Е. С. Гаврилюк у свох працях виокремлюе функци обрядових рослин [11], М. Л. Федущак структуруе флористичш композици [12]. Особливо цiнним джерелом, де зiбранi i територiально визначеш обрядовi рослини i трави, е словник--довщник «Знаки украхнськох етнокультури» В. Жайворонка [13].
Однак, незважаючи на велику кiлькiсть дослiджень рослинно1 семантики спецiалiстами рiзних галузей, юнуе потреба подальшого процесу адаптаци вже розроблених блокiв наукових знань про рослинш зразки до потреб сучасно1 архггектурнох практики.
Метою статтi е з'ясування функци рослинно1 символiки та дослщження ролi рослинно1 семантики у контекст архтектурнох дiяльностi украхнщв.
Основна частина. Витоки украхнськох етнокультури юторики пов'язують з культурою Трипiлля [14; 15], для якого характерною рисою е поклоншня богам Природи (що спостершалось i в Кихвсьюй Рус до хрещення), хх одухотворення, розпис керамiчних виробiв, орнаментальнi вiзерунки яких подiбнi до украхнського розпису вже у XVII — XIX ст. та шшь
Вжиток прообразiв рослинного св^у спостерiгався в епоху бароко, рококо (XVII — XVIII ст.), коли виникли близью до натури й умовш мотиви рослин. I хоча прямо озеленення, «живЬ> рослинш композици в архтоктурно-планувальнш практищ не використовувались (як, наприклад, у швшчних i захiдних культурах, що можна пояснити шшими клiматичними умовами), рослинш подоби та образи були поширеш усюди в побун, повсякденному житп украхнщв (стiнопис, малюнки, вишивка, керамша). Яскраво це простежуеться в культурi i побутi украхнщв XIX ст. (рис. 1).
Фрагмент розпису варистоТ печ1, 30-т1 рр. XX ст.
Настшний живопис як акцентафя головних зон ¡нтер'еру
□
#
Розпис над вюном, 40-В1 рр. XX ст.
Оздойлення дверей в!збленням, 30-т1 рр. XX ст. Захист отвор1в осел1 вщ «нечисто!»
Рис. 1. Прообрази рослинного свгту в орнаментальних вгзерунках у побутг украшцгв
О^м декоративно-змютового значения, рослини часом прямо впливали на архтоктурно-планувальнi ршення (наприклад, не можна було будувати садибу там, де росла бузина [16]) та на етапи !! будiвництва (незайманi купки зерна по чотирьох кутах майбутньо! хати символiзували принаднiсть мiсця для будування житла, закладання фундаменту теж супроводжувалося певними обрядами з житом, по заюнченш основних будiвельних робiт на гребеш даху ставили хрест, колоски збiжжя та китицю квiтiв як знак того, що господаревi час розраховуватися з майстрами [16]). Головний кут з образами (покуття), шч завжди прикрашались вегетативними символами (жмутком васильюв, фiалок, гiлками верби, житом). Тобто в композицшному аспектi домiнувания i акцентнiсть певних функцiональних зон як штер'еру, так i екстер'еру, робились завдяки втшенню насичено! рослинно! символши.
При аналiзi рослинних обрядiв i вiру наших предкiв у надзвичайну силу трав постае питання: чому т чи iншi рослини набули позитивного чи негативного значення? Вочевидь, тюний взаемозв'язок з природою, постшне спостер^ання за нею вiдкрили нашим предкам розумшня i пристосування бюлопчних i енергетичних властивостей тих чи шших рослин у побутi, лшуванш тощо. I хоча !м не були знайомi таки поняття як «аура», «ароматерашя», якi набули широкого вжитку в сьогоденш й намагаються отримати статус визнаних наук [18; 19], нашi пращури знали вс цi властивостi рослин i використовували !х не як iнтегральне, штучне впровадження, а як певнi закони, правила.
Наприклад, функцюнальне розмежування вегетативних зразюв на три основнi типи: прагматичш функцп, естетичнi та мапчш (Е. С. Гаврилюк [11]) зумовлене розумшням властивостей рослин: прагматичнi - корисш для здоров'я, загальнодоступнi рослини широкого вжитку, мають добрий взаемозв'язок мiж собою, естетичш - можливють створення яскравих колористичних композицiй, привернення уваги, магiчнi - сильнодiючi окремi властивостi рослин (м'ята, мир-зiлля заспокоюе (аромовластивосп), лопух, звiробiй лiкуе - значить, обер^ае тощо). Окрiм того, мапчна функцiя накладаеться на вш вищеперерахованi в контекстi з'еднання «нашого» та «iншого» свiтiв каналами сакрально! енергн, що з'еднували небо, землю i пiдземний свiт (структура «св^ового дерева»). У працях М. Л. Федущак [12] виокремлюються також етична й шформацшна функц^. Етична як ознака моральносп молодi, увага зосереджуеться на фiзiологiчних властивостях рослин - кольор^ часi цвiтiння (волошка - бша -символiзуе цноту, цв^ калини - хилиться при цвтнш - символ журби, суму дiвчини, «красно! як калина» i т. ш.).
Залежно вiд функцiй рослин !х розташовували у домiвках (рис. 2) [11]. Так, на рисунку видно, що найбшьш значущi охоронш рослини-символи розташовували у святому кутку як найсокровеншшому мiсцi в осель Оздоблювали зеленню стiни при входi в оселю, бiля вiкон, тобто «захищали» отвори, «щоб не вкралося зло», та по кутках, щоб воно там не прита!лося [17]. Таким чином, треба зазначити, що найпоширешше вживаними в аритектурно-планувальнш дiяльностi е рослини з прагматичною i магiчною функцiями, тi, яю в поеднаннi або поодинцi мають функцн оберега. До наступного рiвня, який поширювався на екстер'ерну частину: обiйстя, садок, ганок; належали рослини вже з естетичними й етичними функщями
(барвiнок — символ краси, чистоти; груша - символ дiвоцтва). До найвiддаленiшого рiвня вiдносили в основному рослини, яю росли на город^ насичували !х усiма функщями: малина -символ молодостi, дiвоцтва, оскiльки вона солодка, приваблива, часник - як обери, бо мае сильш ароматичш1 лшувальш властивосп тощо.
Умовш позначення
VIII
КО
ь(2)
А(2)
петр )/шка
часник
живопл1т
малина
1(4)
VII
миколаичики брат-ьсестра
груша
ф(4) вишня ■(1) А(2)
жив0пл1т
маиори швники барвшок
гадючник королевий цв1т,
калина/
тополя
гридики
1(4)
■ (1) Функци оберегу (мапчш):
м'ята, чебрець, живоюст, конопле,верба, вербена, жито, лопух, зв1робш, часник, горобина
А(2)Практичш функци:
дев'ясил, верба, зозульки, м'ята, ' канупер, хрш
' ЖИВ01ШТ
♦ (3) Етичш функци (Федущак М.Л.):
горицвгг, дев'ясил, груша, вишня, калина, волошки
# (4) Естетичш функци:
швники,васильки,
__соняшник,
майор щ, грицики,
жив0пл1т
\ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ V
соняшник
♦(3)
¡-хата Н-сши Ш-комора
IV-тч
V-покуття
VI-001ИСТЯ
УН-сад УШ-огород
- р1вень вагомостт рослин-симвсшв та мкця IX розташування
Рис. 2. Просторовий розподы рослин-символ!в у традицШшй садибг (складена на основ! праць М. Л. Федущак, Е. С. Гаврилюк)
На функцюнальне значення рослин дуже впливало завдавало !х композицшне поеднання, а також фiзичний стан рослинних атрибутiв (зелених чи сухих).
Такий аналiз вживання рослинних зразкiв наших предюв iз поеднанням сучасних знань i технологiй дае можливiсть полшшити якiсть архiтектурного середовища за рахунок виявлених «правил» використання мiсцевих вегетативних зразюв у проектувальнiй практицi озеленення житлових i громадських будiвель та !х територiй. Причому не тшьки справжнiх рослин, а й у цшому рослинно1 семантики: орнаментальних знакових сполук, флористичних композицiй квiтчания iнтер'ерiв, знакова приналежнiсть яких буде корегувати i полiпшували енергетичну взаемодiю людини з архтоктурою, зi свiтом у цшому.
У пращ В. Жайворонка «Знаки украшськох' етнокультури» змальовуеться обрядове значення рослин та в бшьшосп прикладiв !х мiсцезнаходження на територи Укра1ни [13]. Взявши за основу структуризащю обрядових функцiй рослин за Е. С. Гаврилюк i М. Л. Федущак — прагматичш, етичш, естетичнi та магiчнi — можливо об'еднати рослинш зразки, зазначенi у В. Жайворонка, у чотири функцюнальш групи. На карт етшчних райошв Укра1ни зазначено, в
яких саме районах ростуть рослини-символи. Отриманий графш показав, у яких районах, яю функцн рослин-символiв переважають (рис. 3).
Цей графш може послугувати основою для подальшо! науково! розробки вжитку традицшно! рослинно! семантики в архiтектурно-планувальнiй дiяльностi в конкретних регiонах. Але вже зараз узагальнений аналiз вживання вегетативних зразкiв у традицшно-обрядовiй культурi укра!нцiв по всiй територп кра!ни дае можливiсть зробити висновок, що найпоширешшими i тотожними за значенням i вжитком вегетативних зразкiв е рослини з естетичними функцiями для оздоблення обiйстя, подвiр'я, саду, а також рослини з мапчною функщею для охорони домiвки, родинного благополуччя. Розробивши методику узагальнених дiй, можна дшти висновку, щодо тотожностi рослинних обрядiв, !х вжитку у побут по всiй Укра!ш.
Рис. 3. Вживання вегетативних зразкгв у традицШшй обрядовШ дгяльностг украгнщв по вай територИ' крагни (складено на основ7 праць В. Жайворонка й Е. Гаврилюк)
Подiбний напрям аналiзу робить можливим втшення народних знань у професшну дiяльнiсть сучасних архiтекторiв як один iз прийомiв нацюнального самовизначення. Складена таблиця може бути використана для подальшо!, бшьш детально!, розробки щеолопчно! основи впровадження тих чи шших рослинних зразкiв у певному регюш кра!ни. Таким чином, архтектор може зробити озеленення неповторним, властивим тшьки певнiй частинi Укра!ни, як клiматичнiй, так i етшчнш. А беручи до уваги символiчне значення рослин, яке базувалось на певних властивостях вегетативних зразкiв, можна створити архтектурний об'ект з урiвноваженими категорiйними парадигмами: морфологiчного, семiотичного та феноменолопчного значення [7], який у поеднанш знакового i функцiонального створить комфортне середовище юнування, спираючись на шформацшш здобутки пращурiв.
На основi цiе! статтi можна проводити подальше доопрацювання i деталiзацiю питання озеленення будiвель та споруд як важливо! категорiйно! семiотично! парадигми, вiдтiнки значення яко! рiзняться залежно вiд мюця впровадження. Тобто як один iз принципiв концепцi! сталого розвитку семютичне значення озеленення може слугувати щентифшатором нацiональних особливостей.
Висновки. Загалом, серед рiзноманiтних думок щодо подальших вщносин людини i природи можна виокремити два протилежш за змiстом, фшософсью напрями, якi слугують основою для практично! дiяльностi: «космополiтичний» та шлях нацюнального культурного самовизначення, до якого долучилась i Укра!на. Вивчення рослинно! семантики з-помiж iнших етнокультурних традицш е науково актуальним в аспекп архiтектурно! дiяльностi.
Дослiджену рослинну семантику вчеш структурують за декiлькома аспектами. З огляду функцюнально надiлених якостей рослин видшяють прагматичнi функци, естетичнi, мапчш й етичнi. Також рослини розрiзняють за ступенем !х знаковостi. Найзначущi рослини розташовували в найсокровеннiших мюцях оселi та ганку, найчастiше таю рослини впливали й на архтоктурно-планувальну дiяльнiсть.
На основi праць Е. Гаврилюк i В. Жайворонка сформовано просторову модель рослинного коду. Подш та узагальнення народних вiрувань на вюм просторових груп (Пiвн., Щц. i т. д.) дае змогу структурувати й об'еднати народнi знання щодо рослинних повiр'lв у чотири функцюнальш групи i зробити висновок, що вегетативнi обряди, пов'язанi з оселею, i рослини, якi в них використовувались, були тотожними по всш територи Укра1ни.
Подальшу розробку принцитв озеленення треба вести не тшьки з точки зору полшшення екологiчного становища, а й з огляду змютовного насичення озеленення, що може вплинути на основш принципи його впровадження, а також для розгляду озеленення як ширшого поняття в архiтектурнiй дiяльностi, до якого долучаеться не тiльки фактичне, а й штучне озеленення (семiотичнi знаки, малюнки).
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Муратов А. Журнал по мировой архитектуре ПРОЕКТЮТЕККАТЮКАЕ / Амир Джалали, Пьер Волаард // Комплексная история «устойчивого развития». Хронологическая таблица теорий, движений, деятелей. - 2009. - № 22. - С. 142.
2. Воробйов В. В. Екополюи - новий етап еволюци мютобудування // Майбутне Украши в гармони з Природою. - Д., 2010. - 65 с.
3. Аракелян Р. Г. Повышение качеств жилой среды с учетом ценностей традиционных жилых образований: автореф. дисс. канд. арх.: 18. 00. 02. / Р. Г. Аракелян; МАРХИ. - М., 2011. -176с.
4. Божинский Н. И. Национальные традиции в формообразовании предметно-пространственной среды народного жилья (на примере Восточной Украины): рукопись дисс. канд. арх. : 18. 00. 01. / Н. И. Божинский; Харьков. гос. техн. ун-т строит. и арх. - Харьков, 2010.— 216с.
5. Самойлович В. П. Народна архтектура Украши в шюстращях / В. П. Самойлович. — К. : Абрис, 1999. - 281 с.
6. Черкес Б. С. Нацюнальна щентичнють цен^в столичних мют в умовах щеолопчнох' детермшацп: автореф. дис.. докт. Арх.: 18. 00. 01. / Б. С. Черкес; КНУБА. — К., 2006. — 36 с.
7. Раппапорт А. Г. К пониманию архитектурной формы : автореф. дисс. докт. искусствовед.: 18. 00. 01. / А. Г. Раппапорт: НИИТАГ. - М., 2002. - 141с.
8. Костомаров М. I. Слов'янська мiфологiя / Упоряд., примгг. I. П. Бетко, А. М. Полотай. — К. : Либщь, 1994. - 384 с.
9. Заславская А. Ю. Особенности органического подхода в архитектуре конца ХХ -начала ХХ! века : автореф. дис. канд. Арх. 18. 00. 01. / А. Ю. Заславская; Нижегород. гос. арх.-строит. Ин-т. - Нижний Новгород, 2008. - 191 с.
10. Лiманська О. В. Календарне свято як складова украшсько1 обрядовох' культури : автореф. дис.. канд.. мистецтвознав. : 26. 00. 01. / Ольга Вiкторiвна Лiманська ; Кшв. нац. ун-т культ. i мистецтв. - К., 2008. - 221 с.
11. Гаврилюк Е. С. Рослинна символша в контекст украшсько1 календарно1 обрядовости проблема семантико-функцюнального аспекту: автореф. дис.. канд.. фшолог. наук: 10. 01. 07. / Елеонора Свгешвна Гаврилюк; Львiв. нац. ун-т. iм. ^ана Франка. — Львiв, 1998.
12. Федущак М. Л. Украшсью народш флористичш композици (квтання): iсторiя, функци, типолопя, художш особливосп: автореф. дис.. канд.. мистецтвознав. : 26. 00. 01. / Марiя Львiвна Федущак; Харюв. держ. акад. культури. - Харюв, 2008.
13. Жайворонок В. Словник-довщник «Знаки украшсько1 етнокультури». — К. : Довiра, 2006. - 703 с.
14. Баран В. У пошуках джерел украшського народу [Електронний ресурс] / В. Д. Баран, Я. В. Баран Виступ на Мiжнар. Наук.-практ. конф. «Украшознавство та всесв^ня iсторiя: теоретико-методолопчш засади наукових парадигм» 16 жовтня 2011 р. — К., 2011. — Режим доступу: http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=2538&search=7.%C3%E0%E7%B3%E7 %ЕЕ%Е2%Е0%20%СЕ.%20%С4%В3%ЕЕ%ЕВ%ЕС%ЕБ%В3%Е1%Е2%ЕС%20%ЕЕ%ЕЕ%ЕБ%
В3%Р2%Е8%Р7%ЕБ%Е8%Р5, вшьний. — Загол. з ектрана
15 Украшський нацюнальний портал Аратта — прадавня Укра1на [Електронний ресурс] / В. Черняк. Трипшля - вiкно у початок ютори. - 2006. - Режим доступу: Шр://агайа-ukraine.com/text_ua.php?id=57 , вшьний. - Загол. з ектрана.
16. Про Укра1ну [Електронний ресурс]/ Хата - обрядовють, семантика житла. - Режим доступу: http://about-ukraine.com/index.php?text=152i вшьний. - Загол. з ектрану
17. Крутенко Н. Образотворче мистецтво [Електронний ресурс] / Наталiя Крутенко. Украшсью обереги: традици i сучаснiсть. 1991. — № 3. - Режим доступу: http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/r_mowa/strony_ukr02/etnografia/et14.htm , вшьний. -Загол. з ектрана.
18. Бринзак В., Гагарина Ю. Возможности использования аромаадаптогенов при спортивной подготовке женщин / В. Бринзак, Ю. Гагарина // Спорт. медицина. — 2004. — № 1 — 2. — С. 94 — 98. — Библиогр.: 17 назв. — рус.
19. Сайт TreeLand [Електронний ресурс]/ Взаимодействие ауры человека и растения. -2007. — Режим доступа: http://www.treeland.ru/article/home/energy/aura.htm, свободный. - Загл. с экрана.
