CC BY
12
Zyma Yu.V. World outlooked aspects of negative waste landfilling influence on the enviroment
It is looked a conception of waste management that is based on the knowledge economic and ecological education. Waste prevention problem does not solve only with help the most modern technical and industrial solutions. It does not mean a waiver of their follow-up searches. The latter must be synchronized with the philosophical view of human behavior in the world environment. It is incredibly difficult, but necessary to provide the sustainable develepment human society.
Keywords: municipal solid waste, landfill, waste prevention, solid waste management hierarchy, sustainable develepment, ecodesign.
УДК 504:341.2 Мол. наук. ствроб. О. Т. 1ванишин - НЛТУ Украти, м. Львiв
ЕТИКА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТА ВИКЛИКИ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛ1ННЯ
Наведено реальне виршення еколого-економiчних проблем з огляду на удоско-налення людського духу. Розглянуто релЫю як вщдзеркалення буття у свщомосп людей, вплив релшйио1 свщомосп на економiчну дiяльнiсть людини. Обгрунтовано питання щодо адаптацп релiгiйно-фiлософського вчення до завдань переощнки при-роди, та запобiгання п знищенню.
Ключов1 слова: земля, природа, етика, редшя, християнство, правила охорони природи.
Ми е часткою Земл1, I Земля е часткою нас...
Навчть свогх дтей, що грунт тд гхшми ногами е попелом наших пращуров.
Навчть гх шанувати Землю, розкажть свогм дтям, що вона сповнена
життям наших предк\в, що Земля - наша мати.
Що станеться з Землею - станеться з дтьми Земл1.
З промови верховного вождя 1нд1анських племен Светла (1855)
На запитання про причини попршення якост природного довкшля можна було б коротко вщповюти так: безмежшсть людських потреб 1 обме-жешсть природних ресуршв. Але очевидно, що ще задовго до кризи еколопч-но! та економ1чно! виникла духовна криза. Тому, щоб подолати економ1чну кризу, необхщно подолати кризу духовних щнностей.
Людство не усвщомлюе глибинного смислу буття, оскшьки вважае його обмеженим земною, матер1альною сферою, 1 не розум1е, що значить свобода воль Насильство заради матер1альних благ викликае негативш еколопч-т ефекти у бюсфер1, як б'ють бумерангом по самш людиш. Реальне вирь шення еколого-економ1чних проблем неможливе без удосконалення людського духу. Релтя е вщдзеркаленням буття у свщомосп людей, а релтйна свщомють впливае 1 на економ1чну д1яльшсть людини.
Ми потребуемо всеб1чно! еколопчно! етики як невщ'емного контексту замши мотивацш, що призвели до руйнування природного свгту. Виникае питання, як адаптувати релтйно-фшософсью вчення до завдань переощнки природи, щоб запоб1гти и знищенню? 1сторик-релтезнавець Томас Берр1 до-сить влучно зазначив, що необхщно всеб1чно переощнити вщносини м1ж Лю-диною й Землею для продовження юнування людського роду на планеть Ви-
Науковий вкиик НЛТУ УкраТни. - 2009. - Вип. 19.14
користати з щею благородною метою розумшня всесвггшх релiгiй - невщ-кладне завдання.
"Засновники релтй, - зазначае юторик Арнольд Тойнбi, - не погоджу-вались один i3 одним у питаннях природи Всесвту, природи духовного жит-тя, однак вони eci були едим у свогх моральних проповiдях. Bei стверджува-ли, що зробивши матерiальне благополучия свом першочерговим завданням, ми прийдемо до катастрофи". Християнське вчення, яке впродовж втв е духовною опорою укра'нського народу, запитуе нас: "Що набуде чоловж, от-римавши весь свт i втративши власну душу?". У цих словах вмщена вся мудрють людства. У Свангели описано земш громадськ служшня 1суса Христа, як полягали i в тому, щоб нагодувати та зцшити людей. Вш наполя-гав, щоб багатий подiлив достаток iз бiдним, тобто навчав розподшяти ресур-си так, щоб були задоволеш основнi потреби всiх. Ця любов до ближнього свого i е нарiжним каменем любовi до всього живого, що оточуе нас.
Погляди святого Франциска Ассизького (1182-1226), засновника Францисканського ордену Римо-католицько'' церкви, шдтверджують цю думку i перегукуються iз найрадикальнiшими постулатами сучасних екофшосо-фiв. Святий Франциск наголошував на духовному рiвноправ,i з Природою, рiвностi всiх живих творiнь, i помiж ними людини. Християнську щею любо-вi та спiвчуття вш переносить на весь живий свгг. У будь-якiй живiй формi святий Франциск бачить елемент святост^ в рiзноманiтностi iстот - присут-шсть Бога, тварин вважае однiею Ым'ею з людьми. Сонце, вiтер, вогонь, землю, воду називав вш у молшв братом i сестрою. У середиш 60-х рокiв XX столггтя францисканцi повернулись до сво'х витокiв, а у 1979 рощ папа 1оан Павло II назвав святого Франциска Ассизького патроном еколопв.
Сучасш фiлософи еколопчно'' теологи стверджують, що для усвщом-лення дико'' природи нам потрiбне розумiння свято'' сили, що присутня в нш. Релтйна цiннiсть, мотивацiя е одним iз основних та найменш дослщжених ду-ховних ресурсiв в щеологи охорони природи. Адже якщо дика природа - про-яв свято'' сили, творшня рук Божих, то будь-як змiни, здiйсненi людиною, поз-бавляють l'i досконалостi, морального змюту, який несе iнформацiю про самого Бога. Шзнаючи досконалiсть первозданно'' природи, вщчуваючи l'i всюдису-шдсть, таемничiсть i велич, ми тзнаемо самого Творця Всесвiту. Англiйський фшософ та культуролог XIX ст. Джон Рескш вважав любов до природи рель гiйним почуттям: "... Любов природи, де б вона не виявлялась, завжди була святим елементом почуття, тому коли б при розглядi двох особистостей ва iншi обставини були однаковi, та з них, яка бтьше любить природу, завше ви-явиться бтьш здатною до вiри в Бога. Ми переконуемось, що i3 поклонмня природi витжае таке усвiдомлення дiйсностi i влади великого закону, яке не може бути аш пробуджено, аш розвинуто шяким чисто логiчним розмiркову-ванням... це поклонтня перетворюеться в русло священних wтин".
Християнство сьогодш часто звинувачують в антиеколопчност^ пок-ладаючи на нього усю вщповщальшсть за деградацш довкшля. Вважають, що у християнському св^обаченш людиш вщведено найвище становище на Земл^ стверджено санкцюноване самим Богом споживацьке, прагматичне
ставлення до природи, завершено вщчуження вiд не! у релтйнш формi. При цьому, зазвичай, цитують текст i3 книги Буття (1:28): "I поблагословив 'ix Бог, i сказав до них: "Плодться й розмножуйтесь, i наповнюйте землю, оволо-дште нею i пануйте над морськими рибами, i над птаством небесним, i над кожним плазуючим на землi". Через цитований вiрш Святого Письма, хрис-тиян часто звинувачували у проблемах довкшля. Однак староеврейське слово "оволодiвайте" хоч i означае силове отримання, однак не безглузде руйнуван-ня. Володарювання - це не обов'язково домiнування, але й вщповщальшсть, спiвжиття у любовi.
Людина отримала вiд Бога завдання спiвпрацювати iз Ним у реалiзаци Його цшей. У рай Господь Бог вмютив людину, щоб "порала його та догля-дала" (Буття 2:15), а не руйнувала. I у Старому, i у Новому Завт Бог неодноразово нагадуе, що застосуе для покарання сили природи, коли людина ни-щитиме землю. Сама ж деградащя довкiлля спостерiгаеться далеко не лише у кра!нах християнського свгту. Скажiмо, в 1нди та Непалi сторiччя знелюнен-ня та перевипасання спричинили ерозда, яка тотально знищила землi. Ате!с-тична марксистська фiлософiя не стала на завадi дiяльностi, що призвела до деградаци довкiлля у СРСР чи Кита!.
Життя природи, зокрема життя само! людини, цшковито залежить вiд тих багатств, котрi мiстить у ^6i земля. Вона е обрамленням людського життя. Мiж землею i людиною iснуе глибинний зв'язок, який вдували всi старо-давнi цившзаци. Людина походить iз землi. Тому не дивно, що земля i !! скарби посiдають визначне мюце у Бiблi!. Природний свiт пов'язаний з кож-ною основною темою християнсько! вiри.
"I створив Господь Бог людину з пороху земного. I дихання життя вдихнув у нiздрi ii, - i стала людина живою душею" (Бут. 2:7).
Зпдно з християнською концепщею, земля е садом, а людина - його мудрим управителем. З одного боку, людина своею працею накладае на землю ютотний вщбиток. З шшого боку, земля е реальшстю, яка значною мiрою формуе св^огляд людини. I тут знову виникае питання: якщо зв'язки мiж людиною i землею е такими тюними, то звщки з'явилася ворожiсть природи до людства? У чому причина негативних еколопчних ефегав у бiосферi - пове-ней, зсувiв, землетрусiв, кислотних дошдв, посух, зменшення озонового шару? Звичайно, що ворожють природи, негативш еколопчш ефекти вiдчували на собi усi поколiння, для яких земля вже не е раем, але щ проблеми актуаль зувалися у XXI ст. Якщо людина i людство загалом не змiнять споживацько-го ставлення до природи, негативш процеси можуть набути катастрофiчного характеру на глобальному рiвнi. У стародавш часи пророк 1сайя пов'язував стан землi з грiхами та провинами людей. Це стосуеться i сучасность
Людина вiруюча, спрямована поглядом у небо, не може експлуатувати природу, а вдосконалюе !!, надаючи !й правдивого змiсту, бо вважае що молитва надае звучання земл^ усш природi, усьому, що створюеться людською працею. Людина повинна шанувати природу, землю i пiдносити !! до Бога, а-дже пов'язана з походженням людини земля збершае свою роль у Бiблiйному Одкровенш. Вона залишаеться у центрi ютори спасiння. Правда, земля i нада-
Науковий вкиик- НЛТУ УкраТни. - 2009. - Вип. 19.14
лi шдпорядкована цим самим законам управлшня, як Бог встановив: "...на-далi, по днi землi, &вба та жнива, i холоднеча та спека, i лто й зима, i день та нiч - не припиняться" (Бут. 8:22). Але знову ж таки, ^х (ми б сказали сьогодш - "еколопчнии ^х" накликав сьогодш справжне прокляття на землю. "... проклята через тебе (Адаме) земля" (Бут. 3:17).
Користолюбство людини, 11 его!зм призвели до нишшньо! еколопчно! кризи. У гоншш за матерiальними благами людина забула про сво! першо-черговi потреби в чистому повiтрi, у чистш водi, у чистих продуктах харчу-вання. Забула вона i про свою вищу потребу - благо духовне. Рiзнi потреби необхщно правильно поеднувати, знаходити компромiси з огляду на необхщ-нiсть залишити землю, воду i повiтря чистими i придатними для життя маибутшх поколiнь. У Божому Законi сьомого дня i сьомого року згадуеться про землю i як людина повинна ставитися до не!. Не тшьки людиш, але i зем-лi потрiбно вiдпочинок. "... шють лiт будеш сiяти землю свою, i будеш зби-рати 11 врожай, а сьомого - опустиш та полишиш 11, i будуть !сти вбогi народу твого, а позостале по них буде !сти польова звiрина" (Вихiд 23:10-11).
Виходячи з основно! Заповiдi Божо! "полюби ближнього свого як самого себе" - що означае поставити себе на мюце шшо! людини, не бажати !и того, чого не бажаемо собь Протягом тисячолггь природа обожнювалася, !и поклонялись. Згодом ус духовнi покривала були скинув i вона стала лише засобом для досягнення матерiального достатку, що поставило людство перед загрозою загибель Одним iз головних засобiв вирiшення нагальних еко-лого-економiчних проблем е кардинальна змша у ставленш людини до природи, створення ново! еколопчно! етики. Сама по собi економiчна система, навiть найдосконалша, без духовних щнностеи неспроможна виршити пи-тання довготривалого сталого розвитку.
Сьогодш налiчуеться не одна сотня правил, за дотримання яких будуть забезпечеш еколопчш умови для виживання. Однак еколопчний е^ва-лент золотого правила дуже простии - кожне поколшня повинно задовольня-ти сво! потреби, не ставлячи шд загрозу надш маибутшх поколiнь. Свгг природи не можна охарактеризувати мовою свггу споживання, якии здатнии ви-робляти тiльки матерiальнi багатства для людства i використовувати !х згiдно з власними его!стичними штересами. Все, що iснуе у бюсфер^ мае рiвнi права на життя та шдивщуальш форми самореалiзацi!. Охорона пралiсiв - не тшьки справа певних стороншх осiб, як намагаються зберегти !х, як дещо ок-реме вiд людського юнування. Це - бачення себе як частини дивовижного пралюу i дш, спрямованих на самозбереження.
Заклики охороняти природу, моральш повчання природоохоронцiв створюють в людей помилкове враження, що вщ них потребують бшьшо! жертовност^ турботи i моральностi, тому вони не завжди ефективш. Як вва-жае Джоан МеиЫ, насамперед слщ розширити межi нашого "я". Адже ж шко-му не прииде в голову переконувати когось: "Не вiдрiзаите собi ногу. Це ж -насильство", бо нога - частина "тша". Лiси в басеиш Амазонки - це така ж частина нашого тша. Вони - нашi зовтшт легенi. Коли зубщ пилки врiза-
ються у кору дерев, вони завдають шкоди кожному з нас. Так еколопчш ме-дитаци пропонують прихильники "глибинно! екологи" для своерщного "позе-леншня" нашого "я".
Якщо ми розглядатимемо землю як частину свггу, до якого ми Bci на-лежимо (до цього закликав нас Альдо Леопольд), тодi ми почнемо користува-тися нею з любов'ю й повагою. Tiльки в цьому випадку земля витримае нас-туп цившзаци, а ми, розумно використовуючи досягнення науки, будемо от-римувати вщ краси природи естетичну насолоду i цим самим збагачувати культуру, пам'ятаючи слова Томаса Беррi, що "будь-яке зменшення ceimy природи зменшуе нашу уяву, нашi емоцП, нашу чутливжть i наше ттелектуаль-не сприйняття, так само як i нашу духовтсть".
Лггература
1. Б1бл1я або Книги Святого Письма Старого i Нового Заповггу. 1з мови давньоеврейсь-ко! i грецько! на украшську дослiвно наново перекладена Британське i Закордонне Бiблiйне Товариство. - Лондон, 1962.
2. Дерябо С.Д. Экологическая педагогика / Дерябо С.Д., Ясвин В.А. - Ростов на Дону: Фуникс, 1996.
3. Добровольский Г.В. Влияние человека на почву, как компонент биосферы / Добровольский Г.В., Пришина Л.А., Розанов Б.Г., Таргулян В.О. // Почвоведение. - 1985. - № 12.
4. Леопольд А. Альманах "Сэнд Каунти" (1949) // Экологическая Антология. - М.-Бос-тон : Вид-во "Голубка", 1992.
5. Соловш 1.П. Етичш аспекти у концепци планування сталого землекористування // Духовне вщродження - основа стратеги сталого розвитку Украши : матер. Мiжнaр. наук. конф. 13-14 грудня 1999 р. - Львiв : 1н-т народознавства НАН Укра!ни, 2001. - С. 232-236.
6. Туниця Ю.Ю. Еколопя i церква // Первоцвiт : л^ературно-мистецький альманах. -Львiв : Вид-во "Край", 2001. - Вип. 2. - 108 с.
7. Hessel D.T. Global ethics for Earth Community // Earth Ethics, 1996. - Vol. 7, № 3-4. P. 32-35.
8. Tolba, Mostafa K. Saving our Planet. Challenges and Hopes. - London : UNEP, Chapman and Hall, 1994.
9. Tucker M.E. World Religions and global ecological ethics // Earth Ethics, 1996. - Vol. 7, № 3-4. - P. 14-16.
Иванышин О. Т. Этика землепользования и вызовы глобального потепления
Приведено реальное решение эколого-экономических проблем, учитывая усовершенствование человеческого духа. Рассмотрена религия как отражение бытия в сознании людей, влияние религиозного сознания на экономическую деятельность человека. Обоснованы вопросы относительно адаптации религиозно-философского учения к заданиям переоценки природы, и предотвращению ее уничтожения.
Ключевые слова: земля, природа, этика, религия, христианство, правила охраны природы.
Ivanyshyn O.T. Land use ethics and climate change challenges
Realizable disposal of ecological and economic problems, taking into consideration the improvement of human spirit. A religion as a reflection of existences in human mind. An influence of the religious mind on a man economic activity. Questions about adaptation of religious and philosophy doctrine towards aims of nature re-assessment and prevention of nature destruction are considered. Demand in universal environmental ethics as inalienable context of motivation substitution that lead to ruining of nature.
Keywords: earth, nature, ethics, religion, Christianity, rules of nature protection.
