CC BY
71
УДК 130.122:504.03 Доц. В.Т. Андрушко1, канд. 1стор. наук;
докторантЛ.М. Волошин2; студ. Н.О. Микита1
БОГОСЛОВ'Я ЛЮДИНИ ТА ПРИРОДИ - ФУНДАМЕНТАЛЬНА ЗАСАДА ЕКОЛОПЧНО1 КУЛЬТУРИ I В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА СВ1Т БОЖОГО СТВОР1ННЯ
З позици богослов'я людини та природи розглянуто актуальнi проблеми христи-янського еколопчного виховання студентсько! молодi, покликано! бути ношем духов-ностi, вiдповiдальною за сво! вчинки, зокрема у довюлт, перед Богом, собою, сусшль-ством, мати належну повагу до людей, шших живих створшь та природи.
Ключовг слова: Бог, Бiблiя, свгг, людина, природа, екологiя, обов'язок, вщпов^ дальнiсть.
Турбота про довкшля - виклик для всього людства, яке, спричиняючи еколопчну катастрофу, поступово вбивае себе. Наступш поколшня не мають жодного шансу жити повноцшним життям, а !хш нащадки вижити взагалг
Ось чому актуальним у цьому плат е анал1з духовносп, охорони довкш-ля 1 значення духовност у взаемовщносинах м1ж людьми та природним навко-лишшм середовищем, оскшьки в серщ нишшньо! еколопчно! кризи лежить проблема морального вибору 1 духовно! ор1ентацп сучасно! людини. Однак, на жаль, дош немае комплексного дослщження з цього важливого питання, а тому його вважають недостатньо вивченим.
Метою роботи е анал1з 1 осмислення з релтйних 1 наукових позицш причини еколопчно! кризи, яка полягае у виснаженш природних ресуршв та забрудненш нашого природного середовища (повггря, води 1 земл1) 1 спричине-на невщповщною техногенною 1 споживацькою д1яльнютю людини, котра вик-ривлено усвщомлюе свое мюце та завдання у навколишнш природ! 1 внаслщок необдуманого використання природних ресуршв йде назустр1ч небезпещ руйнування довкшля 1 цим самим стае жертвою власно! д1яльностц показати, що духовшсть, дом1нуюча роль у якш належить релт! 1 охорона довкшля -частини одного, цЫсного та единого Господнього плану; звернути увагу, що природа - це не тв1р людських рук, а Божий дар, тому без вщродження духов-носп, морального, релтйного, правового та еколопчного виховання подолання еколопчно! кризи, становлення 1 розвиток людського суспшьства неможливг
Християнське еколопчне вчення Грунтуеться на догш та правд1 христи-янсько! в1ри про створення св1ту та людини Богом, що мае фундаментальне значення. Вона стосуеться самих основ людського та релтйного християнського життя 1 свщчить що св1т, небо 1 земна людина (яка е еднютю душ1 та тша 1 поеднуе в соб1 св1т духовний 1 матер1альний) не вттар яко!сь необхщносп, сль пого призначення чи випадку, а вони походять вщ вшьного вибору Бога, який своею мудрютю створив !х з шчого та тдтримуе в кожнш хвилиш 1 веде до найвищого призначення - остаточно! досконалостг
Таким чином християни в1рять, що св1т створений единим предв1чним Богом 1 створений без зла. Людина за задумом Божим надшена свобщною во-
1 НЛТУ Украши, м. Льв1в;
2 Любтнський католицький ушверситет, м. Любтн (Польща)
лею. Тобто сви появляеться не внаслiдок вшни чи помсти, а як результат любо-вi. Тепло Божого Духа сто1ть бiля джерел нашого свиу. У Старому Завiтi ствер-джуеться, що Бог бачить свгт, i що з висоти Божого престолу свгг видний i лю-бий. Творець ютинно любуеться Сво1м творшням. Небеса не слiпi. Ось чому, богослов'я людини та природи Грунтуеться на догмi та правдi християнсько1 вь ри про створення свиу, людини та довкiлля. Сдина фундаментальна правда Святого Письма про створення свиу та людини мае основне значення.
Сво1м Провидшням Бог обер^ае все та керуе ушм, що створив. Могутньо простягаеться Його мудрють "вiд краю i до краю i керуе всiм доладно" (Муд. 8,1). А людям ж Бог навпь дае змогу добровiльно брати участь у Його Прови-дшш, Його правд^ доброт^ красi та виявленш Любовi у виконаннi Його задумiв. Людина - вiнець дша створення: вона створена "на образ Божий", Бог створив 11 чоловжом i жiнкою та обдарував 11 своею приязню, дав пднють особи.
Отже, з юторп творення тзнаемо, що свiт не е вiчним. Про це ж йдеться також у молтга 1суса Христа тд час Тайно! Вечерi: "Я Тебе на землi прославив, виконавши те дiло, яке Ти дав Меш до виконання. Тепер ж прослав Мене, Отче, у Себе - славою пею, що 11 Я мав у Тебе перед тим, як постав свгт!... Отче! Хочу, щоб п, яких ти меш передав, перебували там, де i Я, щоби й вони були зо Мною та й бачили Мою славу, яку Ти дав Меш, бо полюбив еси Мене перед заснуванням свпу"(1в. 17,4-5,24). Перше речення Святого Письма тдтвер-джуе цей факт. "На початку сотворив Бог небо й землю" (Бут. 1,1). Ц слова -головне джерело вiровчення про таемнищ "початку": створення, падшня, обгт-нищ спасiння. Символ вiри повторюе 1х, визначаючи Бога, Отця Вседержителя, як "Творця неба й землГ', "усього видимого й невидимого".
Грунтуючись на Святому Письм^ можна ствердити, що вислiв "небо i земля" означае все, що юнуе, увесь створений свiт. "Земля" - як свгт людей. "Небо" - мюце перебування Бога: "вашого Отця, що на небi" (Мт. 5,16), а також мюце перебування ангелiв - чистих духовних ютот безтiлесних, думаючих, якi оточують Бога i вибраних.
Бiблiя проповiдуе, що тсля створення невидимого свiту Бог-Творець, Спаситель i Податель життя продовжуе удiляти Буття, бо Вiн - Любов... любов удiляеться. Усе, що Господь хоче - чинить, i тому Вш створив видимий свп у всьому його багатствi, розма1тосп i порядку iз нiчого як добру дшсшсть, не ко-ристуючись жодною поза Господньою допомогою. Про це гарно каже псалмос-твець: "Тво1 небеса i земля теж твоя; свiт i його повноту - ти заснував 1х" (Пс. 89,12). Бог створив усе за допомогою свого розуму-мудрости "Яка 1х, Тво1х дiл, Господи, сила! У мудрост усе Ти створив, - повна земля Тво1х створiнь" (Пс. 104,24). "Я - Господь, - говорить Бог, - Я створив усе, Я один розпростер небо, Я сам собою утвердив землю" (1с. 44,24).
У кшщ "шостого дня", Бог створив людину. Тож сказав Бог: "Сотворiмо людину на наш образ i на нашу подобу, i нехай вона пануе над рибою морсь-кою, над птаством небесним, над скотиною, над ушма дикими звiрями й над ушма плазунами, що повзають на землГ. "I сотворив Бог людину на свш образ; на Божий образ сотворив 11; чоловжом i жшкою сотворив 1х. I благословив 1х Бог i сказав 1м: "Будьте плщш й множтеся i наповняйте землю та тдпорядко-
вуйте 11 собц пануйте над рибою морською, над птаством небесним i над уся-ким звiрем, що рухаеться по землГ. По тому сказав Бог: "Ось Я даю вам усяку траву, що розшвае насшня по всiй землi, та всяке дерево, що приносить плоди з насшням: вони будуть вам на поживу. Всякому ж дикому звiревi, всякому небесному птаству, всьому що повзае по земл^ й мае в собi живу душу Я даю на поживу всяку зелень трав" (Бут. 1. 26-28).
Погляд на творення для нас - дуже важливий. Неможливо зрозутти не-обхщшсть спасiння, якщо не розумiемо, що таке творення, i не можна зрозумгга дiло вiдновлення людини, якщо не розумiемо, що означае примирення з Богом. Власне, ще першоапостольська Церква, виражаючи свою вiру в 1суса Христа, починала зi створення свпу. В Апостольському Символi вiри говориться: "Вь рую в Бога, Отця, Вседержителя, Творця неба i землГ. Отже, Бог вiдкрив Себе у творенш (Бут.1,1) Вiн творить все власною волею з шчого. У цьому вияв-ляеться якраз Його могутнють. Ця правда, сповнена обггаищ та надп, тдтвер-джена у Святому Письмь Наприклад, мапр сiмох синiв, пiдбадьорюючи 1х у мученищга, повна шляхетно1 вiдваги, каже 1м: "Не знаю я, як ви в мо1м лот з'явилася, не я дала вам дух та життя, не я звела докупи первш вашого тша, тож Творець свиу, який творив людину, коли вона поставала, який дав буття вим iстотам, - вщдасть назад вам у своему милосердi дух та життя, бо ви тепер жертвуете собою задля його святих закошв (...) Молю тебе, дитино, поглянь на небо й землю, подивився на все, що в них е, i зрозумш, що все це Бог створив з ш-чого, i що й людський рщ став юнувати таким робом" (2 Мак. 7,22-23,28).
Зауважмо, що для Бога немае шчого неможливого, ш в способi дш, нi в масштаб^ нi в часi. Те, що людина з обмеженим розумом не в змозi осягнути Божественний спошб створення неба i земл^ не так важливо. Бог сказав Йову: "Де був еси, як Я закладав землю? Скажи, як маеш розум. Хто визначив 1й мь ру, - може, знаеш, або хто простягнув лiнiю над нею? На чiм пiдвалини 11 оперто, або хто поклав 11 нарiжний камiнь пiд радюш спiви раннiх зiр, пiд оклики ве-селi всiх синiв Божих?" (Йов. 38,4-7).
Закiнчивши творення, Бог ощнив зроблене: "I побачив Бог усе, що створив: i воно було дуже добре " (Бут. 1,31). Бо саме через створення вш речi надь леш своею, лише 1м властивою сутнютю, правдою, досконалiстю, властивими законами i ладом. Це дуже важливо враховувати, тому що деяк неправдивi ре-лт1 i лжевчення, наприклад гностицизм, часто нехтують творенням i матерь альним свiтом. Бiблiя ж, навпаки, дотримуеться шшо1 думки: творення - це мю-це, де Бог бажае вщкривати Свою славу. Земля стала мешканням для людини, створено1 на образ i подобу Божу, яка е найвищою iстотою помiж усiма земни-ми створiннями. Людина покликана спшкуватися iз Богом, з шшими людьми.
Таким чином, еколопчне свiтосприйняття християнська релiгiя бере з Бiблil. У книзi "Буття" Мойсея розповщаеться про шестиденне створення свиу впорядкованим i довершеним. Цiлiсна система природи послщовно наповнюва-лась свилом, водами, землею, живими органiзмами. Вшцем творiння е людина, створена за образом i подобою Бога. Тому християнське вчення загалом мае екофшьний або прихильний до природи характер, турботу за не1.
Отже, земля i 11 скарби посiдають визначне мюце у Бiблü. Вона i надалi пiдпорядкована цим самим законам управлшня, якi Бог встановив: "Покшь земля землею, - швба й жнива, холод i спека, лгто й зима, день i нiч не перестануть бiльше бути" (Бут. 8.22). У Божому Закош наголошуегься як людина повинна ставитися до землг Не тiльки людиш, але i землi потрiбно вщпочинок "Шiсть роюв засiватимеш твою землю i збиратимеш урожай, - застер^ае Господь. А на сьоме лгто залиши 11 перелогом i дай одпочити, щоб 1ли вбогi з твого народу; а що вони зоставлять, нехай по1дае звiрина, що в полi. Так само чинитимеш з виноградником тво1м i з оливками тво1ми" (Вихiд 23.10-11).
Образ створення людини, описаний у mroi Буття, е також важливою бо-гословською основою i для екологп. "Тодi Господь Бог утворив чоловжа з земного пороху та вдихнув йому в нiздрi вiддих життя, i чоловiк став живою юто-тою" (Бут. 2.7). - тобто цей ви^в каже про приналежнють людини до 11 довкш-ля. 1ншими словами людина е часткою матерiального свiту, який 11 оточуе та створений для 11 юнування.
Особливiстю Старого Завпу, який е спiльний i для гуда1зму, i для хрис-тиянства, е панування людини над природою. Новий Завгт стверджуе iдею са-мопожертви 1суса Христа, iдею всезагально! любовi, завдяки яким спокутуеться прабатьювський грiх людства перед Богом, природою та самим собою.
1з приходом 1суса Христа новi вимiри стосовно сотвореного свиу поста-ли у Новiм Завiтi, який теж проливае багато светла на питання екологп та тдне-сення людини як спасенного Богом сотворшня, а навиь - на спасiння всього сотворшня.
1сус Христос також використовуе природш елементи у своему суспшь-ному служiннi. Наприклад, вiн не лише добре тлумачить природу, образно го-ворячи про не1 у Сво1х притчах, а й пiдкоряе 11 (пор. етзод приборкання бурi в Мт. 14, 22-33; Мр. 6, 45-52; Лк. 8, 22-25; 1в. 6, 16-21). 1сус Христос, Котрий прийшов для воскресiння людини через Його Хрестш страстi, ставить природу на службу своему задуму Вщкуплення. Так, вiн навчае Сво1х учшв дивитися на речi, пори року i людей з дитячою довiрою, адже дiти знають, що 1х нiколи не залишить турботливий Отець (пор. Лк. 11, 11-13).
Отож, Бiблiйне бачення надихае християн у питаннях використання зем-лi й розвитку науки i технiки. Тому, - як зазначав 1ван Павло II У промовi на зустрiчi з робiтниками майстерень "Olivetti" в 1вре1, Iталiя (19 березня 1990 року), - необхщно бути розсудливим i уважно аналiзувати природу, мету та засо-би рiзних прикладних технологiй. Основним орiентиром для будь-якого засто-сування науки i технiки повинна - повага до людей, яка повинна супроводжува-тися належною повагою до iнших живих створшь.
Зауважимо, що чим бшьше зростають та реалiзуються знання людини у сферi високоскладних технологiй, тим бшьше зростае небезпека цих техноло-гш, як для само1 людини, так i для 11 природного довкшля, а також ставиться тд загрозу майбутне людства на землг Пiд екологiчною вiдповiдальнiстю христи-янство розумiе вiдповiдальнiсть людини за вчинки, як мають вплив на яюсний стан 11 природного середовища. Тому християнин, вiрячи в Бога-Творця всесвь ту, зобов'язаний вiдповiдально сповняти завдання уповноваженого Богом упра-
вителя сотвореного свиу. Пам'ятаймо, що все створив Бог, дшсшсть навколо нас - це творшня Боже. Бог е единим Володарем Всесвиу i всього, що е в ньому, бо не людина, а Вш - Сотворитель. Бог "створив чоловжа з земного пороху" (Бут. 2,7). Тобто цей ви^в каже про приналежнють людини до 11 довкш-ля. Отже, людина е часткою матерiального свпу, який 11 оточуе та створений для 11 юнування. Отож, людина - найвища ютота мiж усiма земними сотворш-нями, вона, - i образ Божий, який е немов часткою Божого буття, що творить 11 окремою ютотою з окремим ставленням i до довкшля, яке було створено для не1, i до Бога, Який на образ Свое1 духовно1 природи створив людину для себе i помiстив 11 на землi в окремому мiсцi-садi.
Таким чином, покликання людини панувати в свт не означае свавшьно-го шдпорядкування собi довкiлля та експлуатацп його. 11 завдання - бути вш-цем творiння, представляти творiння перед Творцем. Людина, сотворена на Божий образ, мае пдшсть особи. Пднють людини полягае у тому, що вона подiб-на до Бога розумом, може тзнавати правду, i дшти до джерела уше1 правди -Бога. Людина подiбна до Бога i тим, що мае волю вибору та може обирати мiж добром i злом. Пднють людини полягае також i в тому, Бог дав 1й благодать та iншi дари Святого Духа, покликав до сшвучасл у творенш свiту, згiдно зi Сво1м вiдвiчним планом.
На людину покладено вiдповiдальнiсть не тiльки за себе, але й за шших людей. Лише вщ добро1 волi людини у сшвпращ з Богом залежить щастя як 11 само1, так i всього людства. Людина може вщповщально панувати в свiтi лише тод^ коли слухае Бога та дотримуеться встановленого Ним порядку та визначе-но1 Ним мети. Коли людина завдяки працi сво1х рук та сво1м здiбностям вщкри-вае таемнищ природи та правильного порядку у свт, то тзнае велич i присут-нiсть Бога-Творця.
Людина, яка своею дiяльнiстю шкодить довкшлю - руйнуе Боже творш-ня, невщ'емною частиною якого е вона сама. Вона гршить не лише стосовно творшня, а й стосовно само1 себе та Бога. У цьому сенш йдеться про еколопч-ний грiх, про що говорив 1ван Павло II в Апостольському повчаннi EcclesiainA-шепка ["Церква в Америщ"] (22 сiчня 1999 року), який полягае в безвщповь дальнш поведiнцi людини стосовно Божого творшня. Слщ особливо наголоси-ти, що цей ^х е важким злочином проти життя сучасно1 цивЫзацп та життя майбутшх поколiнь.
Отже, людина - це найцшшше Боже створшня, що виростила мати-Зем-ля. Вона несе в iдеалi завдання Господа облагороджувати планету. Все живе на Землi е 11 меншим братом. I насамперед рослини вщ малого до великого - вщ квики до дерева. Вони, плекаючи людське життя вщ його початку, як велика космiчна колиска, дали i продовжують усе давати людству. Це единий з нами оргашзм, в якому людина зобов'язана бути в гармони i безкiнечно берегти зеле-не лоно Землi. Рослини - це найбшьш вiддана i найменш захищена (ш втекти, нi врятуватись) вiд дiяння людей частина довкшля.
На жаль, глибока криза найцшшшого й найсвятшого - любовi до Бога i ближнього - охопила державний, полггачний та побутовий рiвнi. Адже полiтич-нi, соцiальнi та виробничi вiдносини - насамперед моральш, правовi людськi
взаемини. Людина щодня перебувае в центр! моральних стосунюв, тому стадий розвиток сучасного укра!нського суспшьства, його еколопчна культура можуть бути справжшми тшьки тод1, коли служать людиш, 1 коли людина сама зростае, коли зростають не тшьки !! техшчш можливосп, а й моральний потенщал та персональна вщповщальшсть за кризову еколопчну ситуащю, поступ у приро-доохороннш справь
У сучаснш цивЫзацп пануе абсолют - людина з !! науковими 1 техшч-ними здобутками. Людина вийшла за меж1 в1дчуття, що вона е складовою час-тиною природи, яку нещадно, широко 1 постшно експлуатуе та знищуе. Людина, яка заперечуе повиннють щодо природи, щодо шшо! людини, здатна запере-чити Бога, св1т 1 саму себе. Людство збудувало соб1 свш св1т 1 знайти у ньому Творця дедал1 важче.
Треба пам'ятати, що св1т не може юнувати незалежно в1д Бога, 1 знахо-дить свш розвиток та актуал1защю тшьки у Господь Свгг не мае цшносп поза Богом, тобто сотворений свгт також вщображае Триштарну природу Бога. Зпд-но з Божим Об'явленням: Отець е Причина 1 Джерело усього; Логос - Син Божий е ствютотна Мудрють 1 Розумна сила ушх сотворшь, а Святий Дух - ст-вютотне життя всього юнуючого. Отож, увесь сотворений св1т вщдзеркалюе буття Свято! Тршщ.
Проте дослщження сут та природи сотворшня не буде повним без розу-мшня покликання та рол1 людини, як уже згадувалось вище - вшця сотворшня. Зпдно з Б1бл1ею, гр1хопадшня людини, (гр1х Адама та €ви) стало першопричи-ною конфлжту людини 1з навколишшм св1том, який тривае по сьогодш. Людство не може бути вщокремлене вщ свпу, бо е покликане Творцем бути його управителем. Оскшьки людство залишаеться у гр1ховному сташ, св1т продов-жуе прямувати небезпечним шляхом знищення та забуття. Вш не тшьки бере участь у цьому процеш, але 1 вщображае людську природу, спотворену перво-родним гр1хом. Внаслщок гр1хопадшня мае не тшьки антрополопчне, але й кос-молопчне значення. Людська слабють у ставленш до навколишнього середови-ща пов'язана 1з страхом смерть Як наслщок, людство почувае себе у небезпещ, бо людина не в1рить у Боже провидшня, оскшьки втратила зв'язок з Творцем, як дитина з батьком. Через вщсутшсть в1ри, яка забезпечуе вщчуття безпеки та внутршньо! гармони, людська непевнють та знев1ра до Творця вщображаеться через надм1рне та злочинне використання природних ресурив, в економ1чному, полггачному 1 сощальному вим1рах, цим самим порушуеться покликання людини бути ствтворцем усього сотвореного. Ось чому християнська позищя е ду-же цшною перспективою для вс1е! св1тово! спшьноти, налаштовано! на пошук стабшьного розвитку еколопчно! сфери Земл1, адже християнське бачення при-рододовкшля вимагае поваги до як Божого дару створшня, котре мае свое мюце у доброму Божому задут.
Спос1б життя з перспективи розумшня довкшля, як цшного Божого дару, людсью проекти на його реал1защю можливо знайти тшьки в усвщомленш людиною себе, як господаря Всесвпу, який покликаний дбати про його добрий розвиток, що неодмшно змшюе свщомють суспшьства та його культури до щ-нування життя як екзистенцшно! категорп, бо нщо живе не повинно гинути.
Таким чином, юнування усього свiту виступае ^зь призму життя люди-ни. Стабшьний екологiчний i правовий розвиток повинен бути спрямований до трансцендентного, оскшьки вони показують шлях вщ оточуючого до трансцендентного, який може подолати лише людина, котра завжди спрямована до трансцендентного, в якому шукае сенс усього юнуючого. Тому свгт маючи антропо-лопчний вимiр прагне до осягнення цього сенсу. Боже створшня мае свою красу i мету, що можна тзнати природним розумом. Але, щоби отримати повну перспективу тзнання сенсу довколишнього свiту та всього створшня слщ ощ-нювати його у свiтлi Об'явлення та вiри. Шлях розуму як природного тзнання, тдтриманий вiрою, виявляе Об'явлення Бога, вщкриваючи нову перспективу бачення навколишнього свиу, що мае сенс, який виявляе доброту та любов Бо-жу щодо людини та усього створшня як дару для не1.
Цей сенс уповн вiдкривае та1нство Втiлення, яке е сповненням Божого задуму, бо у Христi долаеться прiрва мiж матерiальним та духовним, що тдно-сить матерiально-екологiчний свгт на якiсно вищий рiвень, бо метою Втшення е спасiння людини, у котрш iнтегральною частиною е 11 тшестсть. Втiлення е сповненням того сенсу юнування усього, щоби Бог став ушм в усьому. Та1нство спасiння е також еколопчним та1нством, бо матерiальний свiт е безпосередшм чинником у спасiннi людини, котра невщ'емно iнтегрована з ним та виявляе себе у ньому. Тож i вiра людини, що реатзуе спасiння, беззаперечно виявляеться в екологiчних категорiях, допомагаючи людин входити у та1нственний вимiр спасительного Божого дша та вводити у нього той еколопчний простiр, до яко-го е безпосередньо причетна.
В Свхаристп вiдбуваеться ототожнення людини з Та1нством, бо людина, що ступае на шлях спасшня, поеднуеться з Богом через та1нство Причастя. Тож, живучи цим та1нством, живе Самим Богом, i у своему щоденному життi, що охоплюе й еколопчний аспект. Людина реатзуеться не в шакший спосiб, як ототожнюючи себе iз Та1нством Бога. Людина сповнена Та1нством Причастя, долучаючи себе у цей богоспасенний проспр неодмшно теж реалiзовуе у ньому усю еколопчну дiйснiсть, виразником котро1 е самi матерiальнi чинники Та1н-ства. Тiльки пневматик - людина, що сповнена життям Триединого Бога, е справжшм образом еколопчно1 людини.
Життя християнина - це новий спошб життя, просвилений вiрою, де природне довкшля виступае у свпш цiеl вiри, будучи невiд'емним елементом 11 сповнення. Це життя, в якому людина звшьняеться вщ ^ха, бо безпосередня злочинна дiя супроти довкшля виникае внаслщок рани несвободи людини через ^х, що найактившше нищить людську гiднiсть, як головного учасника проце-су розвитку життя на земль Грiх спричиняе нерозумну та неконтрольовану по-ведiнку людини щодо уше1 соцiоекосистеми. Це життя стае ототожнене з Та1н-ством Бога та шщюеться через Хрещення, Миропомазання та Свхариспю, як центральний елемент цього життя та християнсько1 свiдомостi. Людина, що приймае християнське життя, бачить себе як i еколопчний вимiр тiльки у Бозь Таке життя стае свiдченням для свпу через вiру та вщвертае його вiд екоантро-пологiчноl кризи.
Отже, питання взаемозв'язку духовност людини, екологп, прав та обов'язюв, 1х взаемодп та взаемодоповнення, вщповщальшсть кожного перед Богом за дар життя, за природне довкшля - запорука виршення глобальних екологiчних проблем, якi загрожують життю на Землг Ми вiдповiдальнi перед Творцем всесвиу, за все, що робимо чи не робимо для того, щоб зберегти i под-бати про землю i 11 природш багатства. У книзi " Левiт" читаемо: "... бо Я - Господь, Бог ваш... земля Моя...ви ж приходш й комiрники в Мене" (Лев. 25.17.23).
Отож, християнська етика покладае на людину як найдосконалiше Боже створшня вiдповiдальнiсть за довкiлля. Коли людина вщходить вiд християнсь-ко1 та еколопчно1 етики, вона шкодить сама собг Численнi природнi катакшз-ми, тд час котрих гинуть люди, руйнуеться майно, е реальним застереженням.
Сьогодш варто зупинитися, оглянутися i обрати новi моделi господарю-вання, котрi збережуть життя й здоров'я людини, даватимуть достойний дохiд i збережуть довкiлля.
Християнське екологiчне вчення дае змогу побачити та ощнити тенден-цп розвитку поточно1 ситуацп. Бачити чiтку цiль i не давати закрити 11 тимчасо-вими проблемами. Зрештою, така думка дае змогу обрати правильний шлях змш стосунюв у суспiльствi, полiтицi, економщг
Християнське екологiчне вчення мае чпта i зрозумiлi принципи, котрi дають змогу ощнювати будь-якi процеси.
Л1тература
1. Святе Письмо Старого та Нового Завгту. - Льв1в : Вид-во Отщв Васил1ан. "Мююнер"
2007. - 356 с.
2. Еколопчне вчення Церкви: папа 1ван Павло II на теми створшня та екологи : пер. В. Шеремети. - Ьано-Франгавськ, 2006. - 454 с.
3. Семененко В. Захист довкшля як вияв евхаристшно!' свщомосп / В. Семененко // Духовшсть як основа сталого розвитку сучасного украшського сустльства: фшософський, сощально-економ1чний, релтйний та мистецький вим1ри : матер. М1жнар. наук. конф. - Льв1в,
2008. - С. 123-128.
4. Колодш I. Духовш та правов1 аспекти охорони навколишнього природного середовища / I. Колодш, Р. Кисшь, В. Андрушко, Л. Ясшська, Л. Волошин // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Сер.: Глобальш змши кл1мату - загрози людству та мехашзми вщвернення. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2009. - Вип. 19-14. - С. 122-132.
5. Андрушко В. Релшя та еколопя // Еколопчна культура фахiвця як чинник сталого розвитку : навч. поабн. / В.Т. Андрушко, Н.М. Дуда, O.G. Гриджук, М.С. Кравець, I.n. Магазинщикова, С.Л. Шлемкевич / за заг. ред. I.n. Магазинщиково1. - Льв1в : ТзОВ "ВФ "Афша", 2012. - С. 23-31.
Андрушко В.Т., Волошин Л.М., Мыкыта Н.О. Богословие человека и природы - фундаментальная основа экологической культуры и ответственности за мир божьего существа
С позиции богословия человека и природы рассмотрены актуальные проблемы христианского экологического воспитания студенческой молодежи, призванной быть носителем духовности, ответственной за свои поступки, в частности в окружающей среде, перед Богом, собой, обществом, иметь надлежащее уважение к людям, другим живым созданиям, природе.
Ключевые слова: Бог, Библия, мир, человек, природа, экология, обязанность, ответственность.
Andrushko V.T., Voloshyn L.M., Mykyta N.O. Theology of a man and nature is a fundamental base of ecological culture and responsibility for the world of God's creation
From the view point of theological anthropology and nature, the article considers the -urgent issues of Christian environmental education for students that are called to lead spiritual life, be responsible for the inactions, particularly in relation to the environment before God, themselves, society, and have a proper respect for the people and other creatures of nature.
Keywords: God, Bible, world, human, nature, environmental studies, duty, responsibility.
УДК 613.9-053.81 Доц. Л.В. Буцька, канд. мед. наук - НАТУ Украши "КШ"
АСПЕКТИ МОРАЛ1 ТА ЕТИКИ У П1ДГОТОВЦ1 ФАХ1ВЦ1В 13 Ф1ЗИЧНО1 РЕАБ1Л1ТАЦН
Досягнення науково-техшчного прогресу в бюмедициш ютотно вплинули на тра-дицшш уявлення про добро i зло, благо пащента, уявлення про початок i кшець життя людини, джерела та чинники здоров'я, дали додатковий стимул розвитку моралi i ети-ки, отримали в новш культурнш ситуаци нове значення i звучання, що знаходить свое вщображення в теори i практищ бюетично! та валеологiчноi пiдготовки. ОбГрунтовано необхiднiсть впровадження аспектiв моралi та етики у педагопчний процес бюетичжй пiдготовки фахiвцiв iз фiзичноi реабшггаци у вищому педагогiчному навчальному зак-ладi.
Ключовг слова: бiоетика, здоров'я, профшактика, мораль.
Постановка проблеми. Процес фiзичноi реабiлiтацii е д1яльн1стю з вщ-новлення здоров'я людини шляхом усунення чи компенсацп р1зноман1тних вад (В.Г. Григоренко, В.М. Мухш, С.М. Попов, Б.В. Сермеев, В.М. Синьов), шляхом дп на оргашзм ф1зичних чинниюв, зокрема ф1зичних вправ, що приводить нас до тдвищення ефективност системи ф1зичного виховання (Е.С. Вшьчковський, Г.1. Григоренко, О. Д. Дубогай, С.М. Кашшевський, 1.В. Муравов, В.П. Мурза), ним не обмежуючись, розумшчи важливють морального розвитку наук, пов'язаних 1з здоров'ям людини. Ц питання розгляда-ють та регламентують науковщ з галуз1 бюетики [1-6].
Ан^з останшх досл1джень i публжацш. Термш "бюетика" спочатку запропонував американський лжар Ван Ренсселер Поттер (Van Rensselaer Potter) у книз1 "Бюетика: мют у майбутне" (1971) саме для позначення особливого варь анта екологiчноi етики. Основна щея Поттера зводилася до необхвдносп об'еднан-ня зусиль гумаштарних та бюлопчних наук для виршення проблем збереження життя на земл1, о&тку довгострокових наслщюв науково-техшчного прогресу (особливо в галуз1 бюмедичних технологш). Однак сталося так, що термш "бюетика" в науковш та навчальнш л1тератур1 почав частше вживатися в значен-т, яке надав йому, приблизно в той же час, американський акушер i ембрюлог Андре Хеллегерс (Hellegers). Хеллегерс вживав термш "бюетика" для позначення м1ждисциплшарних дослщжень моральних проблем бюмедицини, насамперед пов'язаних 1з необхщнютю захисту гадносп та прав пащенпв. Це значення з'яв-ляеться невипадково. Воно обумовлене впливом на формування бюетики щеоло-гii правозахисного руху, що отримала загальне визнання в 60-х роках [6, 7].
