CC BY
22
Лекцп, огляди /
Lectures, Reviews
боль.
суставы. позвоночник
УДК 616.718-001.5 DOI: 10.22141/2224-1507.7.3.2017.116868
Григор'ева Н.В.1, Власенко Р.О.2
1ДУ«1нститут геронтологи 'тен'1 Д.Ф. Чеботарьова НАМН УкраУни», м. Ки'Ув, УкраУна
2В'шницькийнац'юнальний медичнийун'верситет 'тен'1 М.1. ПироговаМОЗ УкраУни, м. Внниця, УкраУна
Ешдемюлопя та фактори ризику переломйв ккток нижньоТ кшц1вки
(огляд л1тератури)
For cite: Bol, Sustavy, Pozvonochnik. 2017;7(3):127-138. doi: 10.22141/2224-1507.7.3.2017.116868
Резюме. У статт наведет сучасн уявлення про фактори ризику основних переломiв кiсток нижньоТ кш-цiвки (ПКНК) рiзноТ локaлiзaцN (стегновоТ кiстки, кiсток гомiлки та ступш). Показано, що найбiльша ктьккть наукових дослiджень присвячена вивченню епщемюлоги та факторiв ризику переломiв стегновоТ кктки, а iнформацiя щодо чиннимв ризику ПКНК шшоТ' локалiзацiТ недостатня та суперечлива. Продемонстровано, що крiм факторiв вiку та статi важливу роль у розвитку ПКНК в^грають дорожньо-транспортш пригоди, заняття спортом, неадекватна фiзична активнiсть, травми, падiння та попередш переломи, а серед супутых захворювань — системний остеопороз, остеоартроз великих суглобiв, ревматоТдний артрит, демен^я, епи лепсiя, алкоголiзм, паркiнсонiзм, онколопчы захворювання, ожирiння й катаракта. Серед факторiв ризику ПКНК виокремлюють прийом лтарських засобiв, зокрема гiпнотичних i седативних, а також антидепресан-лв, антипсихотичних лiкiв та глюкокортикоТ^в. Майже вс типи переломiв у жЫок aсоцiйовaнi з низькими показниками мшеральноТ' щiльностi мстковоТ' тканини, бiльшою мiрою визначеною на рiвнi стегновоТ кктки, нiж на рiвнi хребта чи периферичного скелета, проте частка переломiв, пов'язаних з остеопорозом, € невеликою та колива€ться вщ 10 до 44 %. Оцiнкa фaкторiв ризику повинна обов'язково проводитись у рутиншй клiнiчнiй прaктицi у хворих iз ПКНК, оскiльки це вплива€ не тiльки на Тх частоту, але й на прогноз лтування хворих даноТ категори.
Ключовi слова: фактори ризику; перелом мсток нижньоТ кЫфвки; перелом стегновоТ кiстки; перелом мсток гомiлки; перелом кiсток ступы; мшеральна щiльнiсть кктковоТ' тканини
На сьогодш iснуe велика кiлькiсть класифшацш переломiв кiсток нижнiх кiнцiвок (ПКНК), наяв-нi рiзнi принципи 1х класифшацп — анатомiчний, за мехашзмом травми, видом перелому, характером змщення уламкiв, за ознаками, що впливають на оцiнку вiддалених результатiв [1, 2], що зумовлено складшстю анатомiчно1 структури кiсток нижнiх ын-Швок. Серед основних ПКНК видiляють переломи стегново1 кiстки (ПСК), колiнного суглоба, исток гомшки (ПКГ) та ступш (ПКС).
Найбшьш тяжкими за сво1ми медико-сощальни-ми наслiдками серед ПКНК е переломи стегново'1 кiстки. На сьогодш, за даними рiзних авторiв, частка ПСК становить вiд 15 до 45 % у структурi вшх пере-ломiв [1, 3—6], серед них переважае перелом 11 шийки (50—55 %). Переломи метадiафiза й дiафiза стегново1 кiстки становлять близько 35 % вщ ушх ПСК. За даними ВООЗ, щорiчна кiлькiсть метадiафiзарних i дiа-фiзарних ПСК у середньому становить 30 випадыв на 100 тис населення, з них 26 випадыв стаються з при-
чини дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Частота ускладнень шсля лшування переломiв дано! лока-лiзацil залишаеться високою, повне функцюнальне одужання вiдмiчаeться в 30—35 % хворих [3].
Показники смертности швалщносп та медич-но1 вартостi при переломi шийки стегново'1 кiстки (ШСК) вищi, нiж при всiх шших переломах, разом узятих [3—5]. За даними рiзних дослiдникiв, кшьысть ПСК неухильно збiльшуeться в ушх кра1нах [2, 7]. Було розраховано, що кшьысть таких пере-ломiв у всьому свiтi збiльшиться з 1,66 млн випадыв у 1990 рош до 6,26 млн у 2050 р. [3]. У Швецп за останш три десятирiччя кшьысть переломiв ШСК подвошася. Подiбна тенденцiя спостерiгаeться й в шших кра1нах, таких як Норвегiя, 1спашя, Iталiя, Канада, Великобританiя та Фшлявддя [4—6]. Цей факт пов'язують в основному зi збiльшенням у по-пуляци кiлькостi осiб лiтнього вшу, зокрема жшок, якi найбiльш часто страждають вiд переломiв дано1 локаизацп [1, 3].
© «Бiль. Суглоби. Хребет», 2017 © «Pain. Joints. Spine», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп': Григор'ева Наталiя BiKTopiBHa, доктор медичних наук, професор; ДУ «1нститут геронтологй' iMeHi Д.Ф. Чеботарьова НАМН Укра'ши», вул. Вишгородська, 67, м. Ки!'в, 04114, Украина; e-mail: [email protected]
For correspondence: Nataliia Grygorieva, MD, PhD, Professor; State Institution "D.F. Chebotarev Institute of Gerontology of the NAMS Ukraine", Vysh-gorodska st., 67, Kyiv, 04114, Ukraine; e-mail: [email protected]
Переломи исток дiафiза гомiлки за частотою пош-дають друге мiсце серед ушх переломiв нижнiх ынщ-вок [1]. Переломи одше! чи обох ысточок зустрiчаються доволi часто й при розривi зв'язок можуть супрово-джуватися вивихом ступнi. Переломи п'ятково! ыстки становлять до 60 % пошкоджень кусток передплесни й 2—4 % вщ усiх переломiв исток скелета.
Ощнка епiдемiологii переломiв мае важливе значен-ня для встановлення факторiв ризику ще! патологii, що в подальшому може бути використано для розробки програм профiлактики. У багатьох крашах перiодично проводять когортний анатз захворюваностi на переломи, зокрема ПКНК, з анатзом за десятирiччями для встановлення нових тенденцш у i'х епiдемiологii, а та-кож вiкових особливостей оцiнки ефективност лшу-вання переломiв та медико-сощальних програм запо-бiгання 1х виникненню [5, 7—14].
Хоча ПКНК становлять лише третину вiд усiх пере-ломiв, вони об'ективно репрезентують усю генеральну сукупнiсть переломiв за високим рiвнем захворюва-ностi й смертности широким спектром факторiв ризику (сптьш для всiх варiантiв локатзаци переломiв), великою сукупнiстю дiагнозiв, що об'еднуються пiд термiном «переломи исток нижньо'1 ынщвки». У по-передшх дослiдженнях серед усiх ПКНК найбтьша увага придiлялась ПСК [5, 15—17] як одному з най-бтьш значущих за сво'1ми медико-соцiальними на-слiдками перелому, проте, як зазначають деяы автори [1, 8, 18—21], загальна оцiнка епiдемiологiчних даних щодо ПКНК проведена недостатньо. Крiм того, у багатьох дослщженнях аналiзували вплив рiзних факторiв на ризик розвитку переломiв пе! чи шшо! локалiзацii, проте кiлькiсна оцiнка цього впливу вiдрiзняеться та обмежена незначною ыльыстю дослiджень.
Серед факторiв ризику ПКНК одними з найбтьш важливих е стать та вiк, осыльки вони пов'язанi не тiльки з частотою переломiв, але i з !х локалiзащею [5, 22-24].
Так, у Великобритании проведено епiдемiологiчне дослщження ПКНК у загальнiй практицi за перюд з 1990 по 2001 рш [20]. За результатами, отриманими британськими вченими, анал1з за фактором стат вка-зуе, що загальний ризик ПКНК був на 17 % вищим у жшок, нiж у чоловшв. Частота випадыв (на 1000 пащенто-роыв) серед жшок становила 3,4, а серед чо-ловiкiв — 2,9. Пояснення цьому дослщники вбачають у переважанш захворюваностi лiтнiх жшок над захво-рюванiстю лiтнiх чоловшв; крiм того, у старших вшэ-вих групах переважають жшки, яы живуть довше.
Бiльш детальний аналiз захворюваностi (первиннi ПКНК) за вшовими групами свiдчить, що найменша частота виникнення переломiв характерна для першо-го десятилiття життя (1,6 випадку на 1000 пащенто-ро-кiв), а найбтьша — для вшу понад 90 роыв (22,0 ви-падки на 1000 пащенто-роыв).
При загальнш прямш залежностi частоти перело-мiв вiд вiку iснуе фаза плато в перюд в!д 20 до 60 роыв, коли захворюванють становить 2,1-2,8 випадку на 1000 пащенто-роыв, а стшке И збтьшення починаеть-ся пiсля 60 роыв. Ще однiею особливiстю е тк захво-
рюваностi серед 10—19-рiчних oci6 з частотою 3,3 випадку на 1000 пащенто-роыв [20].
За даними дослщження, проведеного в Австралй' (2006—2007) [26], частота переломiв проксимального вщдту стегново! ыстки (ПВСК) була вищою в жь нок порiвняно з чоловiками й становила в усш групi 10,8 (95% довiрчий iнтервал (Д1): 9,6-12,0) та 5,6 (95% Д1: 4,7-6,5) вщповщно та групi вiком понад 50 роыв —
33.0 (95% Д1: 29,5-36,7) i 17,1 (95% Д1: 14,5-20,0) вщ-повiдно. У груш ошб, молодших за 20 роыв, вона становила 0,0 (95% Д1: 0,0-0,6) та 0,4 (95% Д1: 0,1-1,2), у груш вшом 20-49 роыв — 0,5 (95% Д1: 0,2-1,1) та 0,8 (95% Д1: 0,3-1,6) вщповщно.
На вщмшу вiд цього, частота переломiв ысток го-мiлки була вищою в чоловшв у загальнш груш (в!д-носний ризик (ВР) дорiвнював 6,4 (95% Д1: 5,4-7,5) та 4,3 (95% Д1: 3,6-5,2) вiдповiдно), в ошб, молодших за 20 роыв (ВР 6,4 (95% Д1: 4,7-8,6) та 3,5 (95% Д1: 2,25,2)), i вшом 20-49 роыв (ВР 8,1 (95% Д1: 6,4-10,1) та 2,9 (95% Д1: 1,9-4,1)). Лише в груш 50 роыв i старше частота переломiв велико - й малогомшково! ысток була вищою в жшок (ВР 7,0 (95% Д1: 5,4-8,9) та 3,9 (95% Д1: 2,7-5,6) вщповщно).
У дослщженш S. Scholes та ствавт. [25] дослщже-но зв'язок мiж частотою переломiв рiзноl локалiза-Щ1, сощально-демографiчними чинниками та станом здоров'я. Проводилось опитування 24 725 ошб вшом 55 роыв, яы мешкають у Великобританй', за 2002-2007 роки.
Авторами продемонстровано [25], що ризик перелому ПВСК е нижчим у чоловшв (1,1 (95% Д1: 0,9-1,3); 1,5 %) порiвняно з вщповщним у жшок (1,9 (95% Д1: 1,6-2,1); 3,2 %). На вщмшу вiд вищезазначеного, вiдповiдний показник для ПСК у чоловшв стано-вив 1,1 (95% Д1: 0,9-1,3); 1,7 %, у жшок — 0,8 (95% Д1: 0,6-0,9); 1,4 %.
Ризик перелому надколшка також був вищим у чоловшв порiвняно з вщповщним у жшок i становив у чоловшв 1,7 (95% Д1: 1,4-1,9); 2,3 %, у жшок — 1,2 (95% Д1: 1,0-1,3); 2,1 %. Вщповщний показник для ПКГ у чоловшв становив 7,5 (95% Д1: 6,9-8,0); 10,6 % i для жшок — 5,0 (95% Д1: 4,6-5,4); 9,9 %. Ризик перелому ысток ступш також був вищим у чоловшв по-рiвняно з вщповщним у жшок i становив у чоловшв
12.1 (95% Д1: 11,5-12,8); 17,2 %, у жшок — 10,6 (95% Д1: 10,1-11,1); 20,7 %. На вщмшу вщ вищезазначеного, вщповщний показник для перелому ысток таза не вiдрiзнявся залежно вщ стат й становив у чоловь ыв 0,7 (95% Д1: 0,5-0,8); 0,9 %, у жшок — 0,8 (95% Д1: 0,6-0,9); 1,3 %.
За даними J.A. Pasco та ствавт. [26], частота пе-реломiв надколшка була однаковою в чоловшв та жшок у загальнш груш (2,2 (95% Д1: 1,6-2,8) та 2,3 (95% Д1: 1,8-3,0) вщповщно), вищою в чоловшв, молодших вщ 20 роыв (3,0 (95% Д1: 1,9-4,6) та 0,9 (95% Д1: 0,3-1,9)), та вшом 20-49 роыв (1,3 (95% Д1: 0,7-2,3) та 0,7 (95% Д1: 0,3-1,4)). I лише в груш 50 роыв i старше, подiбно до частоти ПКГ, вона була вищою в жшок (5,7 (95% Д1: 4,3-7,4) та 2,5 (95% Д1: 1,6-3,9) вщповщно).
Подiбнi вiдмiнностi отриманi авторами й що-до ПКС. ïx частота в загальнш rpyni чоловiкiв та жь нок становила 12,6 (95% Д1: 11,2-14,1) i 10,1 (95% Д1: 8,9-11,4) вiдповiдно, в осiб, молодших вщ 20 роив — 13,1 (95% Д1: 10,6-16,0) i 7,4 (95% Д1: 5,5-9,8) вщповщно, 20-49 pокiв — 15,4 (95% Д1: 13,0-18,1) та 8,6 (95% Д1: 6,9-10,6), 50 роив i старше — 8,2 (95% Д1: 6,4-10,4) i 14,2 (95% Д1: 11,9-16,9) вщповщно.
У дослiдженнi, проведеному J.A. Pasco та ствавт. [26], також продемонстровано, що частота пере-ломiв кусток гомiлковоступневого суглоба не вiдpiз-нялась у чоловшв i жшок у загальнiй груш (13,5 (95% Д1: 12,1-15,0) i 14,7 (95% Д1: 13,3-16,3)), була вищою в чоловшв у групах молодше вiд 20 роив (15,0 (95% Д1: 12,3-18,1) i 10,0 (95% Д1: 7,7-12,7)) i 20-49 роив (14,4 (95% Д1: 12,1-17,0) i 10,1 (95% Д1: 8,2-12,2)) i переважала в жiнок у вшовш гpупi 50 pокiв i старше (24,7 (95% Д1: 21,6-28,1) i 10,8 (95% Д1: 8,7-13,3) вщповщно).
Встановлено, що шшою важливою особливiстю за-xвоpюваностi на ПКНК е piзниця в частот пеpеломiв piзноï локалiзацiï за вшом. Причому якщо в молодому вщ переважають переломи низько1 локалiзацiï, то з вь ком ушкодження переважно локалiзуються в дiлянцi ШСК [20], зокрема, пов'язаш з розвитком системного остеопорозу.
Важливим для аналiзу медико-соцiальниx насладив ПКНК е питання розподту всix випадив ПКНК за локалiзацiею. Так, данi J.A. Kaye, H. Jick [20] про-демонстрували, що переломи найчастше виникають у гомшковоступневому суглобi (22,6 % вiд ушх ПКНК); другу позищю займають переломи велико- й мало-гомiлковиx исток (разом 17,3 %), далi однаково за частотою рееструються переломи заплеснових/плес-нових кусток (тарзального/метатарзального суглобiв) (16,7 %) та переломи ПВСК (16,7 %). Наступне мюце в рейтингу ПКНК пошдають пошкодження фаланг пальщв (15,7 %) та iншi переломи стегново!' истки (8,1 %). Найнижчою серед ПКНК е частота пеpеломiв надколшка (2,8 %) [20].
Суттевим моментом в аналiзi вшового аспекту е пропорцй' пеpеломiв, що вщбулись у piзниx анато-мiчниx дтянках. Так, за даними J.A. Kaye, H. Jick [20], у першому десятилгт життя найпошиpенiшими (бшь-ше нiж 40 % випадкiв) е переломи велико- й малогомшково!' исток, натомють ПСК та il шийки зус^ча-лись piдко.
Структура захворюваносп iстотно змiнюеться в ошб старечого вшу. Частка пеpеломiв ШСК е переважаю-чою, вона зростае в групах 70-79 роив (бтьше шж 40 % усix ушкоджень), у гpупi 80-89 pокiв — 60 %; у грут 90 роив i старше —понад 6 %. Натомють у данш пропорцй' пеpеломiв зменшуеться частка пеpеломiв велико- й малогомшково!' кiсток: з 10 до 5 % у старших вшових групах [20].
За даними J.A. Baron та сшвавт. [27], показники частоти пеpеломiв ПВСК (на 10 тис. пащенто-ро-ив) стpiмко зростають з вiком у жшок: з 21,4 у вщ 65-69 роив, 43,5 у вщ 70-74 роки, 91,5 у вщ 75-79 роив, 164,8 у вщ 80-84 роки до 268,4 у вщ 85-89 ро-
ив. Цей показник у чоловшв був меншим поpiвняно з вщповщним у жшок i становив 10,3; 20,5; 43,7; 80,3 та 147,2 (на 10 тис. пащенто-роив). Показники частоти пеpеломiв дiафiза чи дистального вщдту стегново!' истки (на 10 тис. пащенто-роив) також прогресив-но зростають з вшом у жшок: з 3,2 у вщ 65-69 роив,
3.8 у вщ 70-74 роки, 7,4 у вщ 75-79 роив, 12,6 у вщ 80-84 роки до 20,0 у вщ 85-89 роив. Вщповщний показник у чоловшв був меншим, шж у жшок, i становив 1,2; 1,7; 2,6; 3,0 та 4,7 (на 10 тис. пащенто-роив).
Показники частоти пеpеломiв исток таза (на 10 тис. пащенто-роив) також неухильно зростають з вшом у жшок: iз 5,5 у вщ 65-69 роив, 9,2 у вщ 70-74 роки, 18,2 у ввд 75-79 роив, 32,0 у ввд 80-84 роки до 48,8 у вщ 85-89 роив. Вщповщний показник у чоловшв був меншим, шж у жшок, i становив 2,1; 2,9; 4,9; 7,7; 13,8 (на 10 тис. пащенто-роив) [27].
За даними J.A. Baron та сшвавт. [27], показники частоти пеpеломiв надколшка (на 10 тис. пащенто-роив) незначно зростають з вшом у жшок iз 6,0 у вщ 65-69 роив, 7,3 у вщ 70-74 роки, 7,8 у вщ 75-79 роив, 8,5 у вщ 80-84 роки до 8,3 у вщ 85-89 роив. Вщповщний показник у чоловшв був меншим, шж у жшок, i становив 1,7; 2,0; 2,7; 3,3 та 3,8 (на 10 тис. пащенто-роив).
Показники частоти пеpеломiв проксимального вщ-дту чи дiафiза велико- й малогомшково!' исток (на 10 тис. пащенто-роив) незначно зростають з вшом у жшок: з 7,3 у вщ 65-69 роив, 7,9 у вщ 70-74 роки, 8,4 у вщ 75-79 роив, 11,3 у вщ 80-84 роки до 13,3 у вщ 85-89 роив. Вщповщний показник у чоловшв був меншим, шж у жшок, i становив 4,1; 3,7; 3,4; 3,6 та 5,0 (на 10 тис. пащенто-роив) [27].
За даними J.A. Baron та сшвавт. [27], показники частоти пеpеломiв у дтянщ гомтковоступневого суглоба (на 10 тис. пащенто-роив) також незначно зростають iз вшом у жшок i становлять 7,3 у вщ 65-69 роив,
7.9 у вщ 70-74 роки, 8,4 у вщ 75-79 роив, 11,3 у вщ 80-84 роки та 13,3 у вщ 85-89 роив. Вщповщний показник у чоловшв був меншим, шж у жшок, i становив 4,1; 3,7; 3,4; 3,6 та 5,0 (на 10 тис. пащенто-роив).
Одним iз важливих напрямив в аналiзi частоти ПКНК е встановлення причинно-наслщкових зв'язив пеpеломiв дано! локалiзацiï з шшими захворюваннями, порушеннями обмшу речовин, шидливими звичками, прийомом медикамент та дорожньо-транспортними пригодами.
На думку багатьох дослщниив [16, 23, 28-30], ^м фактора вшу та стаи важливе значення в розвитку ПКНК мають ДТП та заняття спортом чи неадекватна фiзична активнють [6, 30, 32], падшня [20, 33, 34] та попередш переломи [35, 36], а серед супутшх захво-рювань [24, 37, 38] — системний остеопороз, остео-артроз великих суглобiв, ревматощний артрит, демен-щя, ешлепшя, алкоголiзм, паринсошзм, онколопчш захворювання, ожиршня [1, 36, 39-41] й катаракта. Окремо серед фактоpiв ризику ПКНК видтяють при-йом лiкаpськиx засобiв, зокрема гшнотичних i седа-тивних, а також антидепресантав, антипсихотичних лiкiв та глюкокортикощв [20, 24, 36, 38].
За даними J.A. Kaye, H. Jick [20], найвища ощн-ка вшносного ризику виникнення ПКНК стосуеться ДТП (ВР = 6,3; 95% Д1: 4,7-8,5). Вщносний ризик ПКНК у хворих i3 супутнiм остеопорозом становив 1,9 (95% Д1: 1,7-2,2); з парынсошзмом: ВР = 1,9 (95% Д1: 1,6-2,2); алкоголiзмом: ВР = 1,8 (95% Д1: 1,7-2,0); катарактою: ВР = 1,1 (95% Д1: 1,0-1,2); деменщ-ею: ВР = 2,3 (95% Д1: 2,0-2,6); епшепшею: ВР = 1,8 (95% Д1: 1,6-2,0); онкологiчними захворювання-ми: ВР = 1,1 (95% Д1: 1,0-1,2); ожиршням: ВР = 1,1 (95% Д1: 1,0-1,3); ревматощним артритом: ВР = 1,4 (95% Д1: 1,2-1,6) та остеоартритом: ВР = 1,1 (95% Д1: 1,1-1,2) [20].
Прийом деяких лшарських препаратiв також призво-див до збiльшення ВР ПКНК, а саме кортикостерощв: ВР = 1,3 (95% Д1: 1,1-1,5); антипсихотиыв: ВР = 1,4 (95% Д1: 1,2-1,6); антидепресантiв: ВР = 1,3 (95% Д1: 1,2-1,4); меншою мiрою — гiпнотикiв/седативних за-собiв (ВР = 1,1; 95% Д1: 1,0-1,2). Палшня (ВР = 1,2; 95% Д1: 1,2-1,3) на момент обстеження та в минулому (ВР = 1,1; 95% Д1: 1,0-1,2) також призводило до збшь-шення ВР ПКНК на вшмшу вiд результат аналiзу щодо iндексу маси тша (1МТ 24-28 ум.од.: ВР = 1,0; 95% Д1: 1,0-1,1; 1МТ понад 28 ум.од.: ВР = 1,1; 95% Д1: 1,0-1,1) [20].
Надзвичайно важливим е той факт, що встановле-ний зв'язок ПКНК з рiзними захворюваннями та станами мае сво1 вiковi особливость Так, встановлено, що ВР ПКНК у пащенпв пiсля ДТП у вщ 0-9 рокiв становить 16,0; 10-19 роив — 8,7; 20-49 роив — 4,9; 50-79 роыв — 9,3 [20]. На другому мющ серед за-хворювань, пов'язаних з ПКНК, — катаракта в ошб вшом 20-49 роыв (ВР = 3,5), а на третьому, за даними I. Kaye, H. Jick [20], — деменщя (ВР дорiвнюе 3,0 у вщ 50-79 роыв та 2,0 — у вщ 80 роыв i старше), що пов'язана з локатзащею ПСК переважно у вiцi 50-79 роыв. Наступним фактором ризику е остеопо-роз з ощнкою ВР ПКНК 1,9 (95% Д1: 1,7-2,2) та ви-сокою вiрогiднiстю виникнення переломiв стегново! кiстки у вщ 50 роыв i старше.
Ризик ПКНК збшьшуеться на тлi парынсошзму у вь цi 50-79 роыв (ВР = 2,3) та 80 роыв i старше (ВР = 1,6), епшепсй' у вщ 20-49 роыв (ВР = 1,7), 50-79 роыв (ВР = 2,2), 80 роыв i старше (ВР = 1,7) [20].
Серед лшарських засобiв ризик ПКНК зростае при прийомi кортикостерощв у ошб вшом 20-49 роыв (ВР = 1,5), 50-79 роыв (ВР = 1,4) та антидепресанпв у вщ 20-49 роыв (ВР = 1,3), 50-79 роыв (ВР = 1,2) та 80 роыв i старше (ВР = 1,5) [20].
Вiковi особливост показниыв вшносного ризику й пов'язаного з ним популяцшного атрибутивного ризику для факторiв ризику й локатзацй' перелому зпдно з даними J.A. Kaye, Н. Jick [20] подано в табл. 1.
За даними K.L. Holloway та сшвавт. [42], високое-нергетична травма була тдтверджена в 3,3 % ошб iз переломами ПВСК, 7,1 % — переломами дiафiза та дис-тального вшдшу стегново! ыстки, 31,7 % — переломами велико- й малогомшково!' ысток, 22,8 % — переломами ысток гомшковоступневого суглоба та 29,0 % — ысток ступш (р < 0,01).
Серед обстежених 71,4 % пащентав iз переломами ПВСК отримували препарати для лшування серце-во-судинних захворювань, 54,8 % — препарати для лкування нервово! системи, 29,6 % — анальгетики, 18,6 % — пероральш глюкокортико'ши, 13,6 % — за-соби, що впливають на метаболiзм ыстково'].' тканини, 13,1 % — кальцiевi добавки, 42,2 % — добавки вггамь ну D. Вшповшш показники у хворих iз переломами дiафiза чи дистального вiддiлу стегново! кiстки стано-вили 70,6; 61,8; 41,2; 20,6; 23,5; 17,6; 23,5 % [42].
Крiм того, 45,5 % пащентав iз переломами ПВСК отримували препарати для л^вання серцево-судин-них захворювань, 40,9 % — препарати для лшування нервово! системи, 27,3 % — анальгетики, 9,1 % — пероральш глюкокортико'ши, 9,1 % — засоби, що впливають на метаболiзм ыстково'].' тканини, 13,6 % — кальцiевi добавки, 27,3 % — добавки вгтамшу D [42]. Вшповщш показники у хворих з переломами гомшково -ступневого суглоба становили 51,8; 45,9; 16,5; 16,5; 7,1; 9,4 та 23,5 %.
За даними K.L. Holloway та сшвавт. [42, 43], 41,7 % пащенпв iз ПКС отримували препарати для лшування серцево-судинних захворювань, 50,0 % — препарати для лшування нервово! системи, 16,7 % — анальгетики, 8,3 % — пероральш глюкокортико!ди, 0 % — засоби, як впливають на метаболiзм ыстково'].' тканини, 0 % — кальцiевi добавки, 8,3 % — добавки вгтамшу D.
Отже, очевидно, що супутня патолопя та прийом деяких лшарських засобiв асоцшоваш не тшьки з переломами ПВСК, але i з ПКНК шшо! локалiзацiï.
На сьогодш в лггературних джерелах у численних дослщженнях [34] проаналiзованi iншi (модифiкованi й немодифшоваш) фактори ризику перелому ШСК, проте даних щодо переломiв iншоï локалiзацiï недо-статньо. Як зазначають автори, постменопаузальш жiнки мають збiльшений ризик переломiв рiзноï лока-лiзацiï. 1ндекс маси тiла й фiзична актившсть е модифь кованими факторами ризику переломiв, але ix зв'язок iз рiзними видами переломiв вiрогiдно вiдрiзняеться вiд такого локалiзацiï перелому [1, 34].
Так, у популяцшному проспективному когортно-му дослiдженнi 1,3 млн жшок, яы були вiдiбранi для скриншгу молочних залоз у клшшах Великобританй' в 1996-2001 роках (дослщження Million Women Study), проаналiзованi чинники ризику переломiв рiзноï ло-калiзацiï. Проведене опитування жiнок щодо антро-пометричних показникiв, фiзичноï активностi, шших особливостей способу життя, а також демографiчноï та медично1 iнформацiï. Середнш перiод спостережен-ня становив 11 роыв, iз використанням моделей Cox регресй' були розраxованi вiдноснi ризики для рiзниx факторiв ризику для семи тишв переломiв.
Пiд час спостереження 4931 жшка мала перелом плечово1 кiстки, 2926 — ысток передплiччя, 15 883 — ысток зап'ястя, 9887 — шийки стегново'1' ыстки, 1166 — стегново'1' ыстки (за винятком ПВСК), 3199 — перелом ысток гомшки й 10 092 — перелом ысток гомшковоступневого суглоба. У даному дослщженш було продемонстровано, що показники частоти пере-ломiв ысток передптччя, перелому ысток гомшки,
Таблиця 1. В'дносний ризикiпов'язанийз ним популяцйний атрибутивний ризик для факторiв ризику й локал'зацП перелому залежно Bid вку [20]
Фактор ризику Локалiзацiя перелому BiKOBa група, роки ВР, од. ПАР, %
Остеопороз Стегнова кiстка 50-79 2,5 3,7
Понад 80 2,0 3,6
[омшковоступневий суглоб/ступня 50-79 1,4 0,6
Паршнсошзм Стегнова кiстка 50-79 3,7 3,3
Понад 80 1,7 1,7
Надколiнок/кiстки гомшки Понад 80 2,6 3,1
Алкоголiзм Стегнова кiстка 50-79 2,6 3,1
Надколiнок/кiстки гомiлки 20-49 2,0 2,1
50-79 3,5 1,9
[омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 1,9 1,8
50-79 1,5 0,9
Катаракта Надколiнок/кiстки гомiлки 20-49 6,8 0,2
[омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 3,1 0,1
50-79 1,3 0,7
Демен^я Стегнова кютка 50-79 4,6 3,9
Понад 80 2,2 5,4
Епшепая Стегнова кiстка 20-49 4,0 2,2
50-79 3,3 2,5
Понад 80 1,6 0,7
[омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 1,7 0,7
50-79 1,9 0,8
Понад 80 3,7 1,4
Онколопчш захворювання Стегнова кютка 50-79 1,7 3,6
ОжирЫня НадколЫок/кютки гомшки 20-49 1,5 0,7
Ревматощний артрит Стегнова кютка 50-79 2,4 2,5
НадколЫок/кютки гомiлки 50-79 1,9 1,2
Остеоартрит Стегнова кютка 50-79 1,2 3,7
НадколЫок/кютки гомiлки 20-49 1,9 0,6
[омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 1,4 0,4
50-79 1,2 2,7
Дорожньо-транспортш пригоди Стегнова кютка 20-49 14,1 3,1
НадколЫок/кютки гомiлки 10-19 28,9 1,3
20-49 14,7 1,4
50-79 12,5 1,1
[омшковоступневий суглоб/ступня 10-19 3,3 0,3
20-49 2,6 0,3
50-79 5,8 0,3
Кортикостеро(ди Стегнова кютка 50-79 4,0 1,3
[омшковоступневий суглоб/ступня 50-79 1,3 0,4
Антипсихотики (нейролептики) Стегнова кютка 50-79 2,5 2,3
Понад 80 1,5 2,0
Антидепресанти Стегнова кютка 50-79 1,5 2,8
Понад 80 1,5 3,0
[омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 1,3 0,6
Ппнотики/седативш засоби Стегнова кютка 20-49 2,9 2,3
[омшковоступневий суглоб/ступня 50-79 1,2 0,7
ПалЫня Стегнова кютка 50-79 1,5 5,5
Понад 80 1,2 1,0
[омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 1,3 5,2
50-79 1,1 2,0
ПалЫня в минулому [омшковоступневий суглоб/ступня 50-79 1.2 1.2
1ндекс маси тша 24-28 ум.од. [омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 1.2 2,9
50-79 1.2 3,8
1ндекс маси тша 28 ум.од. i бшьше [омшковоступневий суглоб/ступня 20-49 1,5 3,9
50-79 1,3 4,3
Примiтки: ВР — в'дносний ризик; ПАР — популяцшний атрибутивний ризик (в'дсоток населення, пов'язаного з ризиком).
гомшковоступневого суглоба та стегново'1' ыстки (за винятком ПВСК) поступово збшьшуються з вшом, це значно бшьш виражено для переломiв ШСК, ысток зап'ястя та плечово'1' ыстки [34].
Збшьшений шдекс маси тiла порiвняно з нормаль-ним (20,0-24,9 ум.од.) був пов'язаний зi зниженим ри-зиком перелому ШСК, ысток передптччя й зап'ястя, але шдвищеним ризиком переломiв плечово'1' та стегново'1' ысток (за винятком ПВСК), перелому ысток гомшки та гомшковоступневого суглоба (р < 0,001 для вшх переломiв) [34].
Ризик перелому ПВСК зменшувався в групах вщ-повiдно до збшьшення 1МТ i становив 1,73 (95% Д1: 1,35-2,21) при 1МТ менше вiд 20,0 ум.од.; 1,0 (95% Д1: 0,90-1,11) — при 1МТ 20,0-24,9 ум.од.; 1,04 (95% Д1: 0,94-1,15) — при 1МТ 25,0-29,9 ум.од. й зростав при його збшьшенш до 1,25 (95% Д1: 1,08-1,45) при 1МТ 30,0-34,9 ум.од.; 1,74 (95% Д1: 1,43-2,12) — при 1МТ 35 ум.од. i бшьше (р < 0,001) [34].
Ризик перелому ысток гомшки зменшувався в групах вщповщно до збшьшення 1МТ i становив 1,87 (95% Д1: 1,74-2,00) при 1МТ менше вiд 20,0 ум.од.; 1,0 (95% Д1: 0,97-1,03) — при 1МТ 20,0-24,9 ум.од.; 0,68 (95% Д1: 0,66-0,71) — при 1МТ 25,0-29,9 ум.од.; 0,55 (95% Д1: 0,51-0,58) — при 1МТ 30,0-34,9 ум.од.; 0,50 (95% Д1: 0,45-0,56) — при 1МТ 35 ум.од. i бшьше (р < 0,001) [34].
На вшмшу вщ вищезазначеного ризик перелому ысток гомшковоступневого суглоба вiрогiдно збшь-шувався в групах вшповшно до збшьшення 1МТ i становив 1,14 (95% Д1: 0,95-1,36) при 1МТ менше вш 20,0 ум.од.; 1,0 (95% Д1: 0,94-1,06) — при 1МТ 20,0-24,9 ум.од.; 1,12 (95% Д1: 1,06-1,19) — при 1МТ 25,0-29,9 ум.од.; 1,24 (95% Д1: 1,13-1,36) — при 1МТ 30,0-34,9 ум.од. i 1,21 (95% Д1: 1,04-1,40) — при 1МТ 35 ум.од. i бшьше (р < 0,001) [34].
При аналiзi ролi будь-яко1 чи додатково'1' фiзич-но1 активностi в розвитку ПКНК рiзноï локалiзацiï авторами було продемонстровано, що збшьшена фiзична активнiсть була вiрогiдно асоцiйована зi зменшенням ризику переломiв плечово'1' та стегново'1' ысток (як шийки стегново'1' ыстки, так i дiафiза й дистального il вщдшу) (р < 0,001), але не була вь рогщно пов'язана з розвитком переломiв кiсток го-мiлки, гомшковоступневого суглоба, ысток зап'ястя та передплiччя [34].
Ризик перелому ПВСК зменшувався в групах вшповшно до збшьшення частоти фiзичноï активность Якщо в неактивних пащенток вш становив 11,0 (95% Д1: 0,91-1,10), то при заняттях принаймш один раз на тиждень — 0,73 (95% Д1: 0,64-0,82), а при заняттях понад один раз на тиждень — 0,68 (95% Д1: 0,58-0,80) (р < 0,001) [34].
Ризик ПКГ також зменшувався в групах вшповшно до збшьшення частоти використання фiзичноï активность Якщо в неактивних пащенток вш становив 1,0 (95% Д1: 0,97-1,03), то при заняттях принаймш один раз на тиждень — 0,79 (95% Д1: 0,76-0,82), а при заняттях понад один раз на тиждень — 0,71 (95% Д1: 0,67-0,74) (р < 0,001) [34].
На вшмшу вш вищезазначеного вiрогiдниx вщмш-ностей у ризику переломiв ысток гомшковоступневого суглоба залежно вш додаткових занять не виявлено. Ризик перелому дано'1' локалiзацiï становив у неактивних пащенток 1,0 (95% Д1: 0,94-1,07), при заняттях принаймш один раз на тиждень — 0,99 (95% Д1: 0,93-1,06), а при заняттях понад один раз на тиждень — 1,03 (95% Д1: 0,95-1,12) (р = 0,7) [34].
При аналiзi впливу будь-яко1 фiзичноï активност на ризик ПКНК встановлено, що ризик переломiв ШСК та ПКГ зменшувався (р < 0,001 для обох груп) й становив у неактивних пашенток 1,0 (95% Д1: 0,88-1,14) i 1,00 (95% Д1: 0,95-1,05) вшповшно, при заняттях принаймш один раз на тиждень — 0,69 (95% Д1: 0,60-0,80) i 0,84 (95% Д1: 0,80-0,88) вшповшно, при заняттях 2-3 рази на тиждень — 0,67 (95% Д1: 0,58-0,78) i 0,80 (95% Д1: 0,76-0,84) вшповшно, три й бшьше рази на тиждень — 0,87 (95% Д1: 0,77-0,98) i 0,88 (95% Д1: 0,85-0,91) вшповшно [34].
У пашенток з переломами ысток гомшковоступневого суглоба фiзична актившсть (будь-яка) ви-являла вiрогiдний вплив на ризик перелому (р < 0,001), зменшуючи його: при заняттях один раз на тиж-день — 0,91 (95% Д1: 0,84-0,99) порiвняно з неактив-ними пащентками (1,00 (95% Д1: 0,91-1,10)) i занят-тями 2-3 рази на тиждень (0,81 (95% Д1: 0,74-0,88)). Проте цей ризик зростав у жшок, яы мали будь-яку фiзичну актившсть понад 3 рази на тиждень (1,00 (95% Д1: 0,94-1,07)) [34].
У дослщженш S. Scholes та сшвавт. [25] продемонстровано, що поширешсть ушх ПКНК вища в чоловь ыв порiвняно з жшками (49 та 40 % вщповщно). Серед основних факторiв, що мають вiрогiдний вплив на переломи в чоловтв, були регулярне палшня (коефщент шаншв (OR) дорiвнював 1,18; 95% Д1: 1,06-1,31), тривалi супутш захворювання (OR = 1,47; 95% Д1: 1,31-1,66) i вживання понад 8 одиниць алкоголю за останнш тиждень (OR = 1,65; 95% Д1: 1,37-1,98).
У жшок значущими чинниками ПКНК були роз-лучення/проживання наодинщ (OR = 1,30; 95% Д1: 1,10-1,55), 4 бали за 12-складовою шкалою General Health Questionnaire (GHQ-12) (OR = 1,59; 95% Д1: 1,27-2,0), вживання понад 6 одиниць алкоголю за минулий тиждень (OR = 2,07; 95% Д1: 1,28-3,35) та ожиршня (OR = 1,25; 95% Д1: 1,03-1,51).
На сьогодш в численних дослщженнях продемон-стрований зв'язок мiж показниками мшерально!' щшь-ностi кiстковоï тканини та ризиком вертебральних пе-реломiв [3, 45, 46]. Подiбний зв'язок показаний i для переломiв ПВСК та шших остеопоротичних перело-мiв, зокрема переломiв плечово'1' кiстки, ысток перед-плiччя та зап'ястя [3, 47-51].
Проте зазвичай при проведенш подiбниx досль джень МЩКТ вимiрюеться в одному-двох мiсцяx й вщсутш данi щодо впливу зменшених показниыв МЩКТ на ризик iншиx переломiв, зокрема ПКНК, тому порiвняння показниыв МЩКТ при рiзнiй лока-лiзацiï переломiв й використанням рiзниx методiв дiа-гностики остеопорозу часто е утрудненим.
Традицшно переломи стегново'1' кiстки, xребцiв, исток передплiччя, плечово'1' истки, ребер, гомшки й исток таза вважаються потенцшними остеопоротич-ними переломами, тодi як переломи исток гомшковоступневого суглоба, кистей, ступш, черепа, обличчя й надколшка не вщносять до ще'1 категорй' [49, 51, 52]. Незважаючи на те, що в деяких дослщженнях надко-лшок використовуеться як мюце для проведення уль-тразвуково'1 денситометрй' у хворих з остеопорозом, його переломи не оцшюються бшьшютю авторами як остеопоротичнi. У дослщженш А. Sontag та J.H. Krege [52] переломи надколiнка становили всього 0,3 % пе-реломiв у жшок з остеопорозом.
У популяцшному дослщженш за участю 3222 жь нок [53] вiком 48-58 роив проанатзовано зв'язок мiж переломами в анамнезi та показниками МЩКТ, визначеними за допомогою двофотонно'1' рентгешв-сько'1 денситометрй' (ДРА) стегново'1' истки та il шийки. У 702 жшок були зареестроваш переломи, найчас-тiшими серед яких були переломи исток зап'ястка та гомшковоступневого суглоба.
Перелом в анамнезi збшьшував ризик низьких по-казниив МЩКТ хребта (бшьше шж на 1 SD нижче вщ середнього рiвня), показник вщношення шансiв становив 1,75 (95% Д1: 1,41-2,18). Чутливiсть та специ-фiчнiсть показника (перелом в анамнез^ для встанов-лення низьких параметрiв МЩКТ хребта становили 31 i 80 % вщповщно [53].
Зниження на 1 SD МЩКТ хребта й стегново'1 истки вщповщало загальним ризикам переломiв: скорего-ваш значення OR становили 1,36 (95% Д1: 1,24-1,50) i 1,38 (95% Д1: 1,25-1,51). Переломи кiсток гомшко-востопного суглоба та ребер були пов'язаш лише з МЩКТ хребта (1,21; 95% Д1: 1,00-1,46 i 1,45; 95% Д1: 1,12-1,87), а переломи исток гомшки та ступш — лише з МЩКТ на рiвнi стегново'1 истки (2,04; 95% Д1: 1,37-3,04 i 2,20; 95% Д1: 1,42-3,41).
Показники МЩКТ бшьшою мiрою були пов'язанi з переломами внаслщок падiння й переломами, пов'язаними з поеднаними травмами. Як зазначають автори, перелом в анамнезi е малошформативним по-казником для скринiнгу низьких показниив МЩКТ у перименопаузi, а взаемозв'язок мiж переломами й показниками МЩКТ значно вiдрiзняеться залежно вщ виду перелому [53].
Для визначення факторiв ризику, зокрема показ-ниив МЩКТ, для переломiв гомiлковоступневого суглоба й исток ступш D.G. Seeley [54] аналiзував данi 9704 жшок вшом 65 роив i старше в чотирьох регюнах США. Анкетування обстежених передбачало оцшку факторiв способу життя (фiзична активнiсть, дiета та курiння) та наявнiсть функцюнальних порушень (iсторiя переломiв, падiння та iншi захворювання). Крiм того, проводилась оцшка показника МЩКТ та нейром'язовi тести. Протягом 5,9 року спосте-реження у 191 жiнки дiагностовано перелом исток гомшковоступневого суглоба та в 204 жшок — перелом исток ступш.
Вщносний ризик переломiв був пов'язаний з одним чи бшьше падшням протягом останнього року
(ВР = 1,5, 95% Д1: 1,1-2,1), бшьшою фiзичною ак-тившстю (2 рази на тиждень — 1,2 (95% Д1: 1,1-1,3)), збшьшенням маси тша з вшу 25 роив (на 20 %, ВР = 1,4, 95% Д1: 1,2-1,5), наявшстю остеоартриту (на думку опитуваного (ВР = 0,5; 95% Д1: 0,3-0,8)), сiмейним анамнезом ПСК у вщ старше вiд 50 роив (ВР = 1,7; 95% Д1: 1,0-3,0), перебуванням не вдома (один раз або менше на тиждень, ВР = 3,0; 95% Д1: 1,4-6,6) та низь-кими показниками МЩКТ на рiвнi исток передплiч-чя (на -0,1 г/см2, ВР = 1,2; 95 %; Д1: 1,0-1,4).
Фактори, пов'язаш з переломами исток ступш, включали наявшсть шсулшозалежного цукрового дiа-бету (ВР = 2,9; 95% Д1: 1,2-7,2); застосування проти-судомних препарапв (ВР = 2,3; 95% Д1: 1,0-5,7) або бензодiазепiнiв (ВР = 1,5; 95% Д1: 1,1-2,2); наявшсть гшертиреозу (ВР = 0,5; 95% Д1: 0,3-1,0), порушен-ня когнiтивниx функцш (ВР = 0,7; 95% Д1: 0,5-1,0) та низькi показники МЩКТ на рiвнi кiсток передщтч-чя (-0,1 г/см2; ВР = 1,3; 95% Д1: 1,1-1,5). Як зазнача-ють автори, ш переломи мають рiзнi профiлi факторiв ризику, яи значною мiрою не залежать вщ низьких по-казникiв МЩКТ [54].
У багатоцентровому дослщженш Study of Osteoporotic Fractures (SOF) [54] вивчено зв'язок рiз-них пiдxодiв до истково'1 денситометрй' (центральна чи периферична) для оцшки ризику переломiв рiзно'i локалiзацi'i в 9704 европеощних жшок вшом 65 роив i старше iз середшм перiодом спостереження 10,4 та 8,5 року вщповщно. Переломи, спричинеш такими травмами, як аварй' на автотранспортних засобах, були виключеш з аналiзу.
Показники МЩКТ периферичного скелета були вiрогiдно пов'язаш з уйма типами переломiв, яи ана-лiзувались, крiм переломiв исток обличчя. Вiрогiднi оцiнки ВР для переломiв i периферично'1 МЩКТ варь ювали вiд низького — 1,15 (95% Д1: 1,02-1,30) на 1 SD зниження МЩКТ (п'ятково'1 истки для перелому исток гомшковоступневого суглоба) (табл. 2) до ви-сокого — 2,44 (95% Д1: 1,94-3,08) на 1 SD зниження МЩКТ (дистального вщдшу исток передщтччя й перелому исток гомшки).
Взаемозв'язки мiж показниками МЩКТ шших да-лянок стегново'1 истки (трохантер, мiжтроxантерна да-лянка, трикутник Варда) були подiбними до вищезаз-начених результат.
15 iз 18 проаналiзованиx авторами тишв переломiв були вiрогiдно (p < 0,05) пов'язанi з ушма показниками центрально! денситометрй', за винятком переломiв к1с-ток ступнi та гомшковоступневого суглоба, що не були вiрогiдно асоцшоваш з жодним показником центрального вимiрювання МЩКТ [54].
Незважаючи на те, що низький рiвень МЩКТ стегново'1 кiстки й хребта був предиктором перелому п'ятково'1 истки, ця асошашя досягала статис-тично'1 значущостi лише у випадку МЩКТ стегново'1 кiстки.
Загалом вiрогiднi оцiнки ВР рiзнились вщ низьких — 1,20 (95% Д1: 1,04-1,39) на 1 SD зниження МЩКТ (для МЩКТ хребта в прогнозуванш перелому исток ступш) до високих — 2,50 (95% Д1: 1,82-3,44)
Таблиця 2. Показники периферично/ та центрально/ денситометрii й ризик перелом'ш р'1зно1 локал'>зацП (з поправкою на вк, relative hazard модель) [54]
Перелом /Вид ДРА/ мiсце вимiрювання Периферична денситометрiя Центральна денситометрiя
Дистальний BiДДiЛ KiCTOK передплiччя Проксимальний вщдт KiCTOK передплiччя П'яткова KicTKa Хребет Усе стегно Ший^ стегново'1 мстаи
Шийка стегново! кiстки 1,54 (1,41-1,68) 1,40 (1,29-1,52) 1,71 (1,57-1,86) 1,49 (1,34-1,65) 2,22 (2,00-2,47) 2,37 (2,12-2,66)
Стегнова кiстка 1,77 (1,32-2,38) 1,66 (1,25-2,20) 2,16 (1,59-2,94) 1,61 (1,12-2,32) 2,13 (1,50-3,02) 1,99 (1,38-2,88)
Таз 1,63 (1,38-1,93) 1,41 (1,20-1,66) 1,95 (1,64-2,32) 1,74 (1,41-2,15) 2,05 (1,66-2,52) 1,82 (1,46-2,27)
Гомшка 2,44 (1,94-3,08) 2,01 (1,64-2,47) 2,00 (1,59-2,51) 1,60 (1,21-2,11) 1,88 (1,42-2,48) 1,81 (1,35-2,43)
Надколiнок 1,63 (1,30-2,05) 1,41 (1,14-1,75) 1,95 (1,54-2,47) 1,42 (1,23-1,64) 1,63 (1,41-1,89) 1,56 (1,34-1,82)
Гомшково-ступневий суглоб 1,28 (1,13-1,44) 1,18 (1,05-1,33) 1,15 (1,02-1,30) 1,67 (1,23-2,27) 2,49 (1,85-3,35) 2,50 (1,82-3,44)
П'ятка 1,80 (1,22-2,64) 1,58 (1,11-2,26) 2,17 (1,46-3,23) 1,10 (0,95-1,27) 1,07 (0,92-1,25) 1,06 (0,92-1,23)
Ступня 1,43 (1,27-1,61) 1,22 (1,09-1,37) 1,32 (1,17-1,49) 1,20 (1,04-1,39) 1,22 (1,05-1,42) 1,21 (1,04-1,41)
Палыц ступнi 1,50 (1,28-1,76) 1,24 (1,06-1,44) 1,34 (1,14-1,57) 1,28 (1,04-1,58) 1,24 (1,01-1,53) 1,27 (1,03-1,57)
Будь-який невертебральний, нетравматичний перелом 1,39 (1,33-1,45) 1,28 (1,23-1,33) 1,39 (1,33-1,44) 1,33 (1,27-1,40) 1,46 (1,39-1,53) 1,44 (1,37-1,52)
на 1 SD зниження МЩКТ (для МЩКТ стегново! истки й ризику перелому надколшка).
При використанш традицшного критерш для вста-новлення остеопорозу, а саме показника Т < —2,5 SD, на рiвнi стегново! кустки популяцiйний атрибутив-ний ризик для перелому ШСК становив 28 % (95% Д1: 22—33 %) (табл. 3), що означае: 28 % ризику перелому ШСК зумовлено остеопорозом [54].
При використанш критерш Т < —2,5 SD на рiвнi хребта показник ПАР становив для перелому ПВСК 21 % (95% Д1: 14—28 %). При загальнш ощнщ показника ПАР встановлено, що вш вiдрiзнявся залежно вiд виду перелому при ощнщ МЩКТ хребта та стегново! истки — вщ 0—8 % для переломiв гомшковоступневого суглоба до 39—44 % для переломiв ключицi.
Аналiз вiкових особливостей показника ПАР з ура-хуванням стандартного визначення ВООЗ остеопорозу (критерш Т < —2,5 SD) у двох групах (65—74 роки i 75 рокiв i старше) не виявив вiрогiдних вiдмiнностей для переломiв ПВСК, кусток зап'ястя, хребта та ребер. На вщмшу вiд цього, при переломах плечово! истки та исток таза показники ПАР були вiрогiдно ви-щими в лигах жiнок (для переломiв исток таза: ПАР дорiвнював 19 % (95% Д1: 6—37 %) для жшок вiком 65-74 роки та 40 % (95% Д1: 24-56 %) для ошб вiком 75 роив i старших, що може свiдчити про асоцiацiю вь ку зi зростанням частки певних титв переломiв, зумов-лених, зокрема, попршенням показникiв МЩКТ
Згiдно з юнуючими лiтературними даними [3, 44] про те, що переломи, зокрема, ПКНК, можуть вини-кати на тлi нормальних показникiв МЩКТ чи остео-пени, у подальшому авторами розрахованi показники ПАР на основi Т-критерiю Т < -1,5 SD. Очевидно, що оцiнки ПАР при такому розрахунку були дещо вищи-ми, нiж попереднi (табл. 3), варшючи вiд 12 до 53 % при використанш показника МЩКТ стегново! истки та з 6 до 51 % на основi показника МЩКТ хребта.
Авторами продемонстровано, що майже вш типи пе-реломiв у жшок асоцшоваш з низькими показниками МЩКТ. Проте МЩКТ стегново! истки все ж бшьшою мiрою пов'язана з бтьшютю дослщжуваних типiв перелому, шж МЩКТ на рiвнi хребта або периферичного скелета (променева чи п'яткова истки). Однак частка переломiв, пов'язаних з остеопорозом (на основi стандартного визначення остеопорозу (Т < -2,5 SD)), е невеликою та коливаеться вщ 10 до 44 % [54].
Аналiз лггературних джерел щодо зв'язку мiж показниками МЩКТ та ПКНК рiзно! локалiзацi! продемон-стрував рiзний стушнь цього зв'язку (вiд сильного для перелому стегново! истки до слабкого для перелому исток ступш). Бшьшють ПКНК пов'язаш зi зниже-ними показниками МЩКТ, проте сам по собi ПКНК (за винятком перелому ПВСК) в анамнезi е малош-формативним показником для скриншгу низьких по-казникiв МЩКТ.
На сьогодш залишаються актуальними питання рiв-ня смертност в осiб лiтнього вшу при ПКНК, осильки подiбнi даш iснують щодо ПСК [14, 55-58], проте щодо ПКНК шшо! локалiзацi! вони обмеженi [1, 56, 57].
У дослщженш, проведеному у Фшлянди [58], ви-вчали зв'язок мiж смертнiстю та ПКНК у вшх вiкових групах при аналiзi даних iз 2002 по 2008 р. (п = 3567). Хворих спостеркали до инця 2012 року. Пд час досль дження 2081 жшка та 1486 чоловiкiв отримали ПКНК. До кiнця спостереження (середня тривалють 5 роив) 42 % жшок та 32 % чоловшв померли.
Для вшх ПКНК стандартизований коефщент смертност становив 1,9 (95% Д1: 1,8-2,0) для жшок та 2,6 (95% Д1: 2,4-2,9) для чоловшв. У пащентав вiком 65 роив i старше рiвень смертностi збiльшувався й був однаковим для хворих iз ПСК, переломами дiафiза стегново! кустки та дiлянки колшного суглоба (дис-тальний вiддiл стегново! истки, надколшок та прокси-мальний вiддiл гомiлки).
Таблиця 3. Показники периферичноïта центральноïденситометрй' та ризик перелом'в р'!зно'1 локал'>зацН (з поправкою на вк, relative hazard модель) [54]
Перелом Показник МЩКТ/Micue вимiрювання МЩКТ показник Т -2,5 SD МЩКТ показник Т -1,5 SD
Стегнова метка Шийка стегново'| метки Стегнова метка Шийка стегново'| метки
Шийка стегновоТ кютки 0,21 (0,14-0,28) 0,28 (0,22-0,33) 0,31 (0,20-0,40) 0,51 (0,42-0,58)
Стегнова KicTKa 0,17 (0-0,41) 0,38 (0,19-0,57) 0,51 (0,14-0,75) 0,33 (0,27-0,44)
Таз 0,30 (0,16-0,43) 0,28 (0,18-0,40) 0,45 (0,25-0,61) 0,38 (0,21-0,53)
[омшка 0,30 (0,12, 0,48) 0,20 (0,06, 0,36) 0,20 (0-0,45) 0,44 (0,21, 0,63)
Нaдколiнок 0,30 (0,10, 0,49) 0,37 (0,20, 0,53) 0,37 (0,06-0,60) 0,53 (0,31, 0,71)
[(змiлковоcтупневий суглоб 0,08 (0, 0,19) 0 (0-0,09) 0,08 (0-0,19) 0,13 (0-0,26)
П'ятка 0,13 (0-0,45) 0,10 (0-0,40) 0,10 (0-0,51) 0,43 (0,03-0,72)
Ступня 0,09 (0-0,19) 0,06 (0-0,15) 0,12 (0-0,27) 0,12 (0-0,25)
Пальф cтупнi 0,18(0,04-0,33) 0,04 (0-0,16) 0,24 (0,01-0,44) 0,30 (0,11-0,46)
Будь-який невертебральний, нетравматичний перелом 0,15 (0,12-0,19) 0,13 (0,10-0,15) 0,23 (0,18-0,28) 0,25 (0,21-0,29)
У хворих, молодших за 65 роыв, рiвень смертност збшьшувався шсля переломiв рiзноï локалiзацiï, стан-дартний коефщент смертностi для переломiв рiзноï локалiзацiï варiював вiд 2,1 (95% Д1: 1,4-3,2) при пере-ломi в дiлянцi гомiлковоступневого суглоба до 6,7 (95% Д1: 5,0-9,0) при ПСК у пащенпв вiком до 65 роыв i вщ 0,6 (95% Д1: 0,30-1,1) при переломi кусток гомiлки до 2,2 (95% Д1: 2,0-2,3) при ПСК в ошб вшом 65 роыв i старше.
Стандартизований коефщент смертност в чоловь ыв та жшок пiсля ПКНК рiзноï локалiзацiï [58] подано на рис. 1.
Три найпоширенiшi причини смертi в пацiентiв, молодших вщ 65 роыв, були екзогенними (смерть через травми, отруення та iншi зовнiшнi наслiдки (30 %), захворювання системи кровооб^у (21 %) та ново-утворення (14 %)). Дещо шший розподiл смертност вiд ПКНК був у ошб вшом 65 роыв i старше. Трьома найпоширешшими причинами смерт були захворювання системи кровооб^у (44 %), зовшшш причини (12 %) та невролопчш захворювання (12 %).
Автори зробили висновок, що вш понад 65 роыв е важливим показником, який впливае на рiвень смертностi в пацiентiв шсля ПКНК. Стандартизований коефiцiент смертност в осiб вiком до 65 роыв був приблизно вдвiчi бшьшим, нiж у хворих лiтнього вшу. Крiм того, встановленi бiльш висок показники
Стегнова
k'ICTKH Р < °'001
Прокси-мальний в'щдл - p = 0,002
Кол 'шо - p = 0,4
Гом'тково-ступневий -I p = 0 2 i суглоб ' г
Щиколотка p = 0,005
0,3 0,5 0,75 1 1,5 2
3 4 5
Рисунок 1. Стандартизований коефiцieнт смертност'1 в чоловШв та жшок пкля ПКНК р'!зно'1 локал'>зацН [58]
смертност шсля проксимальних ПКНК у молодшо1 групи пащенпв. На думку авторiв, причини, що лежать в основi цих висновыв, залишаються незрозумь лими.
В iншому дослщженш, проведеному K.L. Holloway та сшвавт. [43], проаналiзованi показники захво-рюваност та смертностi внаслiдок ПКНК. Частота переломiв у осiб вiком 20 роыв i старших була про-аналiзована в унiверситетськiй клiнiцi м. Джшонг (Geelong), Австралiя, за 2014 р., виявлено 585 ПКНК (209 ПВСК, 42 — дiафiза й дистального вщдшу СК, 41 — велико- й малогомшково!' ысток, 162 — ысток гомшковоступневого суглоба, 131 — ыстки ступш). Бшьшють переломiв були зареестроваш в жшок вшом 50 роыв i старше. Переломи були в основному результатом мШмально!' травми. Бшьшють жшок iз ПСК були госпiталiзованi; менша частота госппатзацп' була виявлена у хворих з шшою локалiзацiею ПКНК. Показники xiрургiчного лшування корелювали з показниками госпiталiзацiï. Показники тривалостi перебування в стацiонарi й частоти подальшо1 реа-бiлiтацiï були найвищими в груш жшок з ПСК й най-нижчими — у груш ошб iз ПКС. Жшки з переломами шшо1 локалiзацiï, як правило, отримували лшування в амбулаторних умовах.
Отже, аналiз лггературних джерел щодо факторiв ризику ПКНК встановив вiрогiдний, проте вiдмiнний вплив вiку, стап, ДТП, шкiдливиx звичок (вживання алкоголю, палшня), супутшх захворювань (остеопо-роз, деменщя, катаракта тощо), прийому лшарських засобiв (глюкокортикоïдiв, гiпнотикiв та ш.) залежно вiд локалiзацiï перелому. Оцшка факторiв ризику повинна обов'язково проводитись у рутиннш клiнiчнiй практищ у хворих iз ПКНК, осыльки впливае не тiль-ки на ïx частоту, але й на прогноз лшування хворих дано1 категорп'.
Конфлiкт ÎHTepecÎB. Автори заявляють про вщ-сутнiсть конфлiкту iнтересiв при пщготовш дано1 статтi.
7
10
References
1. Clift B, Tibrewal SB. Fractures of the Lower Limb (includes foot). Available from: https://www.researchgate.net/ publication/254506497_Fractures_of_the_Lower_Limb_in-cludes_foot Accessed: May 30, 2015.
2. Liporace FA, Egol KA, Tejwani N, Zuckerman JD, Koval KJ. What's new in hip fractures? Current concepts. Am J Orthop (Belle Mead NJ). 2005 Feb;34(2):66-74. PMID: 15789524.
3. Povoroznjuk VV, Grygorieva NV, Orlik TV, Nishkumaj OI, Dzerovich NI, Balackaja NI. Osteoporoz v praktike vra-cha-internista [Osteoporosis in the practice of an internist doctor]. Kyev: Ekspres; 2014. 198 p. (in Russian).
4. Dhanwal DK, Dennison EM, Harvey NC, Cooper C. Epidemiology of hip fracture: worldwide geographic variation. Indian J Orthop. 2011 Jan;45(1):15-22. doi: 10.4103/00195413.73656.
5. Filipov O. Epidemiology and social burden of the femoral neck fractures. J of IMAB. 2014 Jul-Sep;20(4):516-518. doi: http: 10.5272/jimab.2014204.516.
6. Ryg J, Rejnmark L, Overgaard S, Brixen K, Vestergaard P. Hip fracture patients at risk of second hip fracture: a nationwide population-based cohort study of 169,145 cases during 1977-2001. J Bone Miner Res. 2009 Jul;24(7):1299-307. doi: 10.1359/jbmr.090207.
7. Tucker A, Donnelly KJ, McDonald S, Craig J, Foster AP, Acton JD. The changing face of fractures of the hip in Northern Ireland: a 15-year review. Bone Joint J. 2017 Sep;99-B(9):1223-1231. doi: 10.1302/0301-620X.99B9.BJJ-2016-1284.R1.
8. Beerekamp MSH, de Muinck Keizer RJO, Schep NWL, Ubbink DT, Panneman MJM, Goslings JC. Epidemiology of extremity fractures in the Netherlands. Injury. 2017 Jul;48(7):1355-1362. doi: 10.1016/j.injury.2017.04.047.
9. Berecki-Gisolf J, McClure R, Seubsman SA, Sleigh A; Thai cohort study team. Reporting of lifetime fractures: methodological considerations and results from the Thai Cohort Study. BMJ Open 2012;2:e001000. doi:10.1136/bmjo-pen-2012-001000.
10. Clelland SJ, Chauhan P, Mandari FN. The epidemiology and management of tibia and fibula fractures at Kilimanjaro Christian Medical Centre (KCMC) in Northern Tanzania. Pan Afr Med J. 2016; 25: 51. doi: 10.11604/ pamj.2016.25.51.10612.
11. Donaldson LJ, Reckless IP, Scholes S, Mindell JS, Shelton NJ. The epidemiology of fractures in England. J Epidemiol Community Health. 2008;62:174-80. doi: 10.1136/ jech.2006.056622.
12. Kay MC, Register-Mihalik JK, Gray AD, Djoko A, Dompier TP, Kerr ZY. The Epidemiology of Severe Injuries Sustained by National Collegiate Athletic Association Student-Athletes, 2009-2010 Through 2014-2015. J Athl Train. 2017 Feb;52(2):117-128. doi: 10.4085/1062-6050-52.1.01.
13. Pasco JA, Brennan SL, Henry MJ, et al. Changes in hip fracture rates in southeastern Australia spanning the period 1994-2007. J Bone Miner Res. 2011 Jul;26(7):1648-54. doi: 10.1002/jbmr.393.
14. Somersalo A, Paloneva J, Kautiainen H, Lonnroos E, Heinanen M, Kiviranta I. Incidence of fractures requiring inpatient care. Acta Orthop. 2014 Sep;85(5):525-30. doi: 10.3109/17453674.2014.908340.
15. Jean S, O'Donnell S, Lagace C, et al. Trends in hip fracture rates in Canada: an age-period-cohort analysis. J Bone Miner Res. 2013 Jun;28(6):1283-9. doi: 10.1002/jbmr.1863.
16. Ershova OB, Semenova OV. Analysis of factors influencing the development of hip fractures. Scientific-practical rheumatology. 2000;3:23-27. (In Russian).
17. Povoroznyuk VV, Forosenko VS. Epidemiology of osteoporotic fracture of femoral neck. Problem of osteol-ogy.2004;7(3-4):14-22. (In Ukrainian).
18. Elmajee M, Rafee A, Williams T. Ankle Fracture Associated With Rupture of the Achilles Tendon: Case Report and Review of the Literature. J Foot Ankle Surg. 2017 Nov-Dec;56(6):1320-1322. doi: 10.1053/j.jfas.2017.05.043.
19. Ferguson KB, McGlynn J, Jenkins P, Madeley NJ, Kumar CS, Rymaszewski L. Fifth metatarsal fractures - Is routine follow-up necessary? Injury. 2015;46(8):1664-1668 doi:10.1016/j.injury.2015.05.041.
20. Kaye JA, Jick H. Epidemiology of lower limb fractures in general practice in the United Kingdom. Inj Prev. 2004 Dec;10(6):368-74. doi: 10.1136/ip.2004.005843.
21. Perruccio AV, Gandhi R, Rampersaud YR, Arthritis Program, University Health Network. Heterogeneity in health status and the influence of patient characteristics across patients seeking musculoskeletal orthopaedic care - a cross-sectional study. BMC Musculoskelet Disord. 2013;14:83. doi: 10.1186/1471-2474-14-83.
22. Ivers RQ, Cumming RG, Mitchell P, Peduto AJ. The accuracy of self-reported fractures in older people. J Clin Epidemiol. 2002;55(5):452-7. PMID: 12007547.
23. Kelsey JL, Keegan TH, Prill MM, Quesenberry CP Jr, Sidney S. Risk factors for fracture of the shafts of the tibia and fibula in older individuals. Osteoporos Int. 2006 Jan;17(1):143-9. doi: 10.1007/s00198-005-1947-8.
24. Tufescu TV, Buckley R. Age, gender, work capability, and worker's compensation in patients with displaced intraarticular calcaneal fractures. J Orthop Trauma. 2001;15(4):275-279. PMID: 11371793.
25. Scholes S, Panesar S, Shelton NJ, et al. Epidemiology of lifetime fracture prevalence in England: a population study of adults aged 55 years and over. Age and Ageing. 2014; 43(2):234-40. doi:10.1093/ageing/aft167.
26. Pasco JA, Lane SE, Brennan-Olsen SL, et al. The Epidemiology of Incident Fracture from Cradle to Senescence. Calcif Tissue Int. 2015 Dec;97(6):568-76. doi: 10.1007/ s00223-015-0053-y.
27. Baron JA, Karagas M, Barrett J, et al. Basic Epidemiology of Fractures of the Upper and Lower Limb among Americans over 65 Years of Age. Epidemiology. 1996 Nov;7(6):612-618. PMID: 8899387.
28. Kelsey JL, Samelson EJ. Variation in risk factors for fractures at different sites. Curr Osteoporos Rep. 2009 Dec;7(4):127-33. PMID: 19968916.
29. Armstrong MEG, Cairns BJ, Banks E, et al. Different effects of age, adiposity and physical activity on the risk of ankle, wrist and hip fractures in postmenopausal women. Bone. 2012 Jun;50(6):1394-400. doi: 10.1016/j.bone.2012.03.014.
30. Grygorieva NV, Zubach OB. Risk Factors Of Proximal Hip Fractures In Older Patients. Trauma. 2016; 17(6):53-61. doi: 10.22141/1608-1706.6.17.2016.88618. (In Ukrainian).
31. Menz HB, Jordan KP, Roddy E, Croft PR. Characteristics of primary care consultations for musculoskeletal foot
and ankle problems in the UK. Rheumatology (Oxford). 2010 Jul;49(7):1391-8. doi: 10.1093/rheumatology/keq092.
32. Shuen WM, Boulton C, Batt ME, Moran C. Metatarsal fractures and sports. The Surgeon. 2009;7(2):86-88. doi: 10.1016/S1479-666X(09)80022-X.
33. Francis RM. Falls and fractures. Age Ageing. 2001;Sup-pl 4:24-8. PMID: 11769784.
34. Lacombe J, Cairns BJ, Green J, et al. The Effects of Age, Adiposity, and Physical Activity on the Risk of Seven Site-Specific Fractures in Postmenopausal Women. J Bone Miner Res. 2016 Aug;31(8):1559-68. doi: 10.1002/jbmr.2826.
35. Keegan TH, Kelsey JL, King AC, et al. Characteristics of fallers who fracture at the foot, distal forearm, proximal humerus, pelvis, and shaft of the tibia/fibula compared with fallers who do not fracture. Am J Epidemiol. 2004 Jan 15;159(2):192-203. PMID: 14718222.
36. van Staa TP, Leufkens HGM, Cooper C. Does a fracture at one site predict later fractures at other sites? A British cohort study. Osteoporos Int. 2002 Aug;13(8):624-9. doi: 10.1007/s001980200084.
37. Moayeri A, Mohamadpour M, Mousavi SF, Shirzad-pour E, Mohamadpour S, Amraei M. Fracture risk in patients with type 2 diabetes mellitus and possible risk factors: a systematic review and meta-analysis. Ther Clin Risk Manag. 2017 Apr 11;13:455-468. doi: 10.2147/TCRM.S131945.
38. Rabenda V, Nicolet D, Beaudart C, Bruyère O, Reginster JY. Relationship between use of antidepressants and risk of fractures: a meta-analysis. Osteoporos Int. 2013 Jan;24(1):121-37. doi: 10.1007/s00198-012-2015-9.
39. Bremmer D, Bookstaver B, Cairns M, et al. Impact of Body Mass Index and Bacterial Resistance in Osteomyelitis after Antibiotic Prophylaxis of Open Lower-Extremity Fractures. Surg Infect (Larchmt). 2017 Apr;18(3):368-373. doi: 10.1089/sur.2016.219.
40. Nielson CM, Srikanth P, Orwoll ES. Obesity and fracture in men and women: an epidemiologic perspective. J Bone Miner Res. 2012 Jan;27(1):1-10. doi: 10.1002/jbmr.1486.
41. Stavem K, Naumann MG, Sigurdsen U, Utvâg SE. The association of body mass index with complications and functional outcomes after surgery for closed ankle fractures. Bone Joint J. 2017 Oct;99-B(10):1389-1398. doi: 10.1302/0301-620X.99B10.BJJ-2016-1038.R1.
42. Holloway KL, Yousif D, Bucki-Smith G et al. Lower limb fracture presentations at a regional hospital. Arch Osteoporos. 2017 Aug 28;12(1):75. doi: 10.1007/s11657-017-0369-5.
43. Holloway KL, Moloney DM, Brennan SL, et al. Foot and ankle fracture incidence in south-eastern Australia: an epidemiological study. Clin Res Foot Ankle. 2014;2:148. doi:10.4172/2329-910X.1000148.
44. Orlyk TV, Grygorieva NV, Povoroznyuk VV. Patterns of Vertebral Pain Syndromes in Women of Senior Age Groups Depending on Years of Postmenopause Duration and Bone Mineral Density Score. Adv Gerontol. 2017;7(4):329-336.
45. Kaze AD, Rosen HN, Paik JM. A meta-analysis of the association between body mass index and risk of vertebral fracture. Osteoporos Int. 2017 Nov 3. doi: 10.1007/s00198-017-4294-7. [Epub ahead of print]
46. Lee JE, Kim KM, Kim LK, et al. Comparisons of TBS and lumbar spine BMD in the associations with vertebral fractures according to the T-scores: A cross-sectional
observation. Bone. 2017 Dec;105:269-275. doi: 10.1016/j. bone.2017.09.017.
47. Jaglal SB, Weller I, Mamdani M, et al. Population trends in BMD testing, treatment, and hip and wrist fracture rates: are the hip fracture projections wrong? J Bone Miner Res. 2005;20(6):898-905. doi: 10.1359/JBMR.041231.
48. Mazidi M, Shivappa N, Wirth MD, Hebert JR, Vatan-parast H, Kengne AP. The association between dietary inflammatory properties and bone mineral density and risk of fracture in US adults. Eur J Clin Nutr. 2017 Nov;71(11):1273-1277. doi: 10.1038/ejcn.2017.133.
49. Oyen J, Brudvik C, Gjesdal CG, Tell GS, Lie SA, Hove LM. Osteoporosis as a risk factor for distal radial fractures: a case-control study. J Bone Joint Surg Am. 2011 Feb 16;93(4):348-56. doi: 10.2106/JBJS.J.00303.
50. Rozental TD, Johannesdottir F, Kempland KC, Boux-sein ML. Characterization of trabecular bone microstructure in premenopausal women with distal radius fractures. Os-teoporos Int. 2017 Nov 3. doi: 10.1007/s00198-017-4293-8. [Epub ahead of print]
51. Stone KL, Seeley DG, Lui LY, et al. BMD at Multiple Sites and Risk of Fracture of Multiple Types: Long-Term Results From the Study of Osteoporotic Fractures J Bone Miner Res. 2003 Nov;18(11):1947-54. doi: 10.1359/ jbmr.2003.18.11.1947.
52. Sontag A, Krege JH. First fractures among postmeno-pausal women with osteoporosis. J Bone Miner Metab. 2010 Jul;28(4):485-8. doi: 10.1007/s00774-009-0144-9.
53. Honkanen R, Kröger H, Tuppurainen M, Alhava E, Saarikoski S. Fractures and low axial bone density in peri-menopausal women. J Clin Epidemiol. 1995 Jul;48(7): 881-8.
54. Seeley DG, Kelsey J, Jergas M, Nevitt MC. Predictors of ankle and foot fractures in older women. The Study of Osteoporotic Fractures Research Group. J Bone Miner Res. 1996;11(9):1347-55. doi: 10.1002/jbmr.5650110920.
55. Haentjens P, Magaziner J, Colon-Emeric CS, et al. Meta-analysis: Excess mortality after hip fracture among older women and men. Ann Intern Med. 2010 Mar 16;152(6):380-90. doi: 10.7326/0003-4819-152-6-201003160-00008.
56. Nguyen ND, Ahlborg HG, Center JR, Eisman JA, Nguyen TV. Residual lifetime risk of fractures in women and men. J Bone Miner Res. 2007 Jun;22(6):781-8. doi: 10.1359/ jbmr.070315.
57. Barrett JA, Baron JA, Beach ML. Mortality and pulmonary embolism after fracture in the elderly. Osteoporos Int. 2003;14(11):889-94. doi: 10.1007/s00198-003-1494-0.
58. Somersalo A, Paloneva J, Kautiainen H, LÖNnroos E, HEinÄNen M, Kiviranta I. Increased mortality after lower extremity fractures in patients <65 years of age. Acta Orthopaedica 2016;87(6):622-625. doi: 10.1080/17453674.2016.1210533.
59. Melton LJ 3rd, Achenbach SJ, Atkinson EJ, Therneau TM, Amin S. Long-term mortality following fractures at different skeletal sites: A population-based cohort study. Osteo-poros Int. 2013 May;24(5):1689-96. doi: 10.1007/s00198-012-2225-1.
60. Deakin DE, Boulton C, Moran CG. Mortality and causes of death among patients with isolated limb and pelvic fractures. Injury. 2007;38(3):312-7. doi: 10.1016/j.inju-ry.2006.09.024.
OrpuMQHO 15.08.2017 ■
Григорьева Н.В.1, Власенко Р.О.2
1ГУ«Институт геронтологии имени Д.Ф. Чеботарева НАМН Украины», г. Киев, Украина
2Винницкий национальный медицинский университет имени Н.И. Пирогова МЗ Украины, г. Винница, Украина
Эпидемиология и факторы риска переломов костей нижней конечности (обзор литературы)
Резюме. В статье представлены современные данные литературы о факторах риска основных переломов костей нижней конечности (ПКНК) различной локализации (бедренной кости, костей голени и ступни). Показано, что наибольшее количество исследований посвящено изучению эпидемиологии и факторов риска переломов бедренной кости, а информация относительно факторов риска ПКНК другой локализации недостаточна и противоречива. Продемонстрировано, что кроме факторов возраста и пола важную роль в возникновении ПКНК играют дорожно-транспортные происшествия, занятия спортом, неадекватная физическая активность, травмы, падения и предшествующие переломы, а среди сопутствующих заболеваний — системный остеопороз, остеоартроз крупных суставов, ревматоидный артрит, деменция, эпилепсия, алкоголизм, паркинсонизм, онкологические заболевания, ожирение и катаракта. Среди факторов ри-
ска ПКНК выделяют прием некоторых лекарственных средств, в частности гипнотических и седативных, а также антидепрессантов, антипсихотических средств и глюко-кортикоидов. Почти все типы переломов у женщин ассоциированы с низкими показателями минеральной плотности костной ткани, в большей степени определяемой на уровне бедренной кости, нежели на уровне позвоночника или периферического скелета, однако доля переломов, связанных с остеопорозом, невелика и колеблется от 10 до 44 %. Оценка факторов риска должна обязательно проводиться в рутинной клинической практике у лиц с ПКНК, поскольку это влияет не только на их частоту, но и на прогноз лечения больных данной категории. Ключевые слова: факторы риска, перелом костей нижней конечности; перелом бедренной кости; перелом костей голени; перелом костей ступни; минеральная плотность костной ткани
N.V. Grygorieva', R.O. Vlasenko2
'State Institution "D.F. Chebotarev Institute of Gerontology of the NAMS Ukraine", Kyiv, Ukraine 2M.I. Pirogov Vinnytsia National Medical University, Vinnytsia, Ukraine
Epidemiology and risk factors of lower limb fractures (literature review)
Abstract. The article presents current data about the risk factors of main lower limb fractures (LLFs) of different localization (femur, tibia and foot). It has been shown that the most studies examine epidemiology and risk factors for hip fractures, but information about the risk factors for other LLFs is insufficient and controversial. It has been demonstrated that in addition to factors of age and sex, the road traffic accidents, sports, inadequate physical activity, injuries, falls and previous fractures play the important role in the development of LLFs. Also some diseases (systemic osteoporosis, large joints osteoarthritis, rheumatoid arthritis, dementia, epilepsy, alcoholism, parkinsonism, cancer, obesity and cataract) can influence the LLFs risk.
Administration of some drugs, in particular, hypnotic and sedative, as well as antidepressants, antipsychotic drugs and glucocorticoids, is the additional risk factor for LLFs. Almost all types of fractures in women are associated with low bone mineral density, which is more defined at femoral neck than at spine or peripheral skeleton, but part of fractures associated with osteoporosis is small and ranges from 10 to 44 %. The assessment of risk factors should necessarily be carried out in routine clinical practice in patients with LLFs, since it affects not only their incidence, but also the prognosis of treatment of these patients.
Keywords: risk factors; lower limb fracture; femoral fracture; tibial fracture; foot fracture; bone mineral density
