CC BY
8
УДК 253 Б. С. Сливка
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
студент
ДУХОВН1 РЕКОЛЕКЦИ ДОШК1ЛЬНИКАМ: КАНОН1ЧНО-ПРАВОВ1 ВИМОГИ
© Сливка Б. С., 2015
У статт дослвджено cyTHicTb духовних колекцш дошкольникам. Особливу увагу придiлено законам еволюци антропологiчних елементiв розуму, глузду, розумшня й почуття дитини, якi корегуе канонiчне право.
Ключовi слова: реколекци, колекцiя, тiло, душа, дух, закони еволюци, антропо-логiчнi елементи, духовш елементи, душевнi елементи, пастир.
Б. С. Сливка
ДУХОВНЫЕ РЕКОЛЕКЦИИ ДОШКОЛЬНИКАМ: КАНОНИЧЕСКИ-ПРАВОВЫЕ ТРЕБОВАНИЯ
В статье исследуется сущность духовных коллекций дошкольникам. Особое внимание уделено законам эволюции антропологических элементов ума, рассудка, понимания и чувства ребенка. Какие корректирует каноническое право.
Ключевые слова: реколекции, коллекция, тело, душа, дух, законы эволюции, антропологические элементы, духовные элементы, душевные элементы, пастырь.
B. S. Slyvka
SPIRITUAL RETREATS CHILDREN CANONICALLY AND LEGAL REQUIREMENTS
In the article the essence of spiritual collections preschoolers. Particular attention is paid to the laws of evolution anthropological elements of mind, intellect, understanding and feelings of the child. What adjusts the canon law.
Key words: retreats, collection, body, soul, spirit, the laws of evolution, anthropological items, spiritual items, spiritual items, pastor.
Анаиз останшх дослщжень. Питання реколекци достатньо висвгглеш у науковш лггератур1 Проте немае дослвджень про канонiчно-правовi вимоги щодо рiзновидiв антрополопчних елемеипв, як потребують ц]леспрямовано1 реколекцii у природно-правовому простора
Мета i завдання. На пвдст^ функц1й канонiчного права необхвдно встановити реколекцiйнi антропологiчнi елементи у порядку залежносп вiд законiв еволюци. Потрiбно довести взаемозв'язок тшесних, душевних та духовних елементiв, якi дитина набувае у своему 1нтелектуальному розвитку, при цьому видшити провiдну роль духовноi' реколекцii в межах норм канотчного права.
Постановка проблеми. Образ i подоба Божа людини спонукають ii протягом усього життя шукати праведних взiрцiв поведiнки, думок та почутв. Таких взiрцiв накопичуеться доволi багато
i утворюеться своервдна духовна колекцм (ввд лат. - збирання), яка до певно'' мiри систематизована самою особою або за допомогою 1нших людей. В результат духовна колекцм складаеться з однорiдних чинникiв, якi повинш випливати iз Святого Письма, вчень святих апостолiв та святих отщв, рiшень Вселенських соборiв тощо. Фактично духовна колекцм починае формуватися в утробi матерi i продовжуеться з моменту народження дитини.
Вну^утробт елементи духовно!' колекцii бшьше наближенi до спадкових i ментальних особливостей, а первинш життевi елементи - до ментальних (також) i суспшьних особливостей. Спадковi й ментальнi особливостi, фактично, е стабшьними, як дарунок Божий, а суспшьш -змiнними. Крiм того, у духовнiй колекцii дитини головними елементами е т^ як формують образ та подобу Божу. Це також дарунок Божий дитиш, коли вона в мiру штелектуального розвитку починае усвiдомлювати цiннiсть людини або нехтувати чи знецiнювати те, що дано Творцем. Тому у духовнш колекцй появляються новi часто небажаш елементи. Зрозумшо, що виникае потреба систематично, перюдично переглядати свою духовну колекцiю, тобто здiйснювати реколекщю.
Виклад основного матерiалу й обгрунтування отриманих результатiв досл1дження.
Реколекцм (ввд лат. - вiдновлення) для дитини, а також i для доросло'' людини е духовним вiдновленням, яке мае обов'язковий характер. Деяк автори пвд реколекцiею розумiють - збирати знову, збирати разом, збирати свш розум докупи, помолодiти, отямитись, опам'ятатись, заспоко'тись, оговтатись, пiдбирати, пiднiмати, згадувати, привести себе в порядок, зiбрати себе всю у собi воедино (Лша Костенко) [5]. У Святому Письмi зазначено: "А очищуваний випере одежу свою й поголить усе волосся свое, i обмиеться у вод^ стане чистий. А поим ввшде до табору, i буде жити поза наметом сво'м сiм днiв. I станеться сьомого дня, поголить вш усе волосся свое, свою голову, i бороду свою, i брови очей свок, i все волосся свое оголить, i випере одежу свою, i вимие тшо свое у водi, i стане вiн чистий" (Лев. 14, 8-9).
Церква пропонуе робити час ввд часу реколекцй - перегляд свое'' "колекцй почутв i думок", переглянути, чого у душi забагато, а чого, можливо, не вистачае; може, щось треба придбати, а чимось, можливо, подшитися. Апостол Петро тсля того, як Дух Святий зшшов на нього, своею одтею проповвддю спричинився до охрещення трьох тисяч людей. До реколекцй входить часте розмiрковування на тему: "Хто я е?" Не над тим, що я роблю, скшьки беру, скшьки даю, а хто я насправдi е. Адже те, що ми робимо може бути великим в очах шших, але в очах Божих воно е мiзерним. На щ питання дае ввдповвдь глибина почутв пвд час Божественно'' Лпургй, де сходить Святий Дух. Людина повинна виходити з храму, з Лпургй шшою, тж прийшла [6].
Дослiджуючи сутнiсть духовно'' реколекци, необхвдно звернути увагу на двi думки. Перша -це слова з Книги Левит: "Господь сказав Мойсеевк "Промов до всiеi громади сишв 1зрашя i скажи 'м: Святими ви мусите бути, бо Я - святий, Господь, Бог ваш" (Лев. 19, 1-2). Тут не йдеться про вибiр, це не залежить ввд нашого бажання - це наказ Господа Бога. Бог гарантуе нам, що ми можемо бути святими. Друга думка, на яку необхвдно звернути увагу, звучить у контексл першо'' -про те, що наша святють не е лише певними переживаннями, як ми можемо посввдчити на молитв^ читанш Святого Письма тощо, - нашу святють ми можемо засввдчувати та жити нею кожно'' мит нашого земного життя. Тому потрiбно усввдомлювати цiннiсть для Бога кожно'' митi дрiбноi дй думки чи почуття, якi характеризують нас як сшь землi1 [7].
Досягнення обов'язково'' святостi людини пiд час земного життя випливае з того, що людина (мшросвп), маючи образ Божий (макросвп), повинна набувати подоби Божо'' (святостi) шляхом дотримання законiв мехашчно'' картини свiту, якi е ввдображенням законiв природи. Йдеться про постшне пiдтримання природного свiтогляду, утримування сво'х ментальних i суспшьних характеристик у природно-правовому полг Тодi людина не псуватиме творiння Божого, тобто буде сшлю землi.
На пiдставi того, що все в природi розвиваеться однаково, за единими законами, звертмося до деяких ведомостей фiзики атомного ядра та перюдичного закону.
1 Сшь псг^бна не стiльки до смаку страви, скшьки для того, щоб не псувалися продукти, зокрема сире м'ясо.
Ввдомо, що навколишнiй свiт складаеться з рiзних видiв багатоелектронних атомiв -своервдних найпростiших цеглинок Всесвiту. Атом, своею чергою, складаеться з позитивно зарядженого ядра i негативно заряджених електротв. Внаслiдок взаемодii атомiв утворюються молекули. У ядрi мiстяться протони й нейтрони, а електрони перебувають на декшькох орбiтах атомноi оболонки. Утримування рухомих електронiв здiйснюеться за допомогою сили притягання до ядра, що ближче до ядра, та сила притягання е бшьшою.
Людина складаеться iз тша, душi й духу, i вона е мшровсесвггом. Тобто у людинi мiститься весь свгг у виглядi мiкрочастинок, атомiв, якi зосередженi здебшьшого в крово Зрозумшо, що цi мiкрочастинки Всесвпу повиннi мати зв'язок iз макрочастинами Всесвпу. 1ншими словами мiж людиною i Всесвiтом iснуе тiсний взаемозв'язок, тому кожна неправильна дм чи думка людини негативно вiдображаеться на Всесвт. Реколекцiйна дiяльнiсть пастира скерована на недопущення цих негативних ввдображень або на повернення до вихвдного, онтологiчного стану, який мiститься у задуш Божому дiяльностi людини. Таю мiркування повинна засвоiти дитина у дошкшьному вiцi шляхом застосування ввдповвдних форм та методiв реколекцiйноi дмльносп. У молодшому вiцi реколекцiйнi поради засвоюються на все життя.
Намагатиметься сформувати певну систему антропологiчних елеменпв подiбну до таблицi перiодичноi системи хiмiчних елементiв, для цього потрiбно визначити и складовi елементи.
На нашу думку, слвд починати з того, що колекцш духовних надбань дошюльних дггей так чи шакше починаеться iз вiдомостей про Десять заповвдей Божих i Дев'яти заповвдей блаженств, а також основних закотв душi i тша.
Беззаперечно, що головним стрижнем у духовнш колекцй життедiяльностi людини е Десять заповвдей Божих, яю мiстяться у Святому Письмо Святе Письмо не мае альтернативних текстш, е цшсним, неподшьним, единим. Кожен крок, думка, почуття людини пiдпадае пiд духовний контроль Святого Письма, зокрема й Десяти заповвдей Божих. Тут збертаються й обгрунтовуються вш духовнi властивостi людини, зввдси бере початок духовна колекцш, як позитивно заряджена дм. Цей стрижень завжди перебувае у споюйному станi. До збудженого стану приводять неправильш дii людини, злi почуття, ерес^ вiльнi тлумачення тощо.
Духовний стрижень обволшають вчення людей: пророюв, апостолiв, ченцiв, епископiв, пресвiтерiв, дослвдниюв богослiв'я, якi активно впливають на формування духовно!' колекцii. У богооивЧ' прийнято, що пророчi апостольськi вчення, вчення перших ченщв (святих отщв), всесвiтнi колективнi висновки епископiв i пресвiтерiв (Вселенськi собори) мають найбшьшу притягальну до стрижня силу. Вони мщно утримуються навколо Божого вчення i не пiдлягають перегляду та рiзноманiтним корекщям. Проте думки шших людей: науковцiв, вихователiв, батькiв, близьких, яю теж формують духовну колекщю дитини, часто вiддаленi вiд духовного стрижня i можуть мати негативний заряд духовно!' енергй, приводити дитину у збуджений стан. Це спонукае пресвггера до проведення ввдповвдно!' реколекци, ввдновлення iстинноi духовно' iнформацii.
Другим духовним стрижнем у колекцii е Дев'ять заповвдей блаженств, яю доповнюють Десять заповвдей Божих методичними життед1яльними рекомендацмми, е фундаментом християнсько' моралi i замiнюе матерiальне духовним.
Заповвд блаженства вчать нас того, як ми можемо досягнути християнсько' досконалосл або святостi. Вони данi християнам, щоб показати 'м, якi душевш настро' повиннi мати вони, щоб все больше i бшьше наближатися до Бога i набувати святосл, а разом з тим i блаженства, тобто вищого ступеня щастя. У кожнiй настановi Господа слвд розрiзняти, з одного боку, повчання, або заповвдь, а з шшого - ублажання (ощасливлення) або общянку винагороди [3, с.535].
Змалку дитина мае позитивно ставиться до убогосп духу (смиренносл), духовного плачу (покаяння), лагвдносп (недратiвливостi), голоду i спраги (духовного насичення), милостивосл (спiвчуття), сердечно' чистоти (безгршносп у думках), миротворчосп (недопущення ворожнечi), гонiння за правду (християнського обов'язку), мученицького подвигу (християнсько! мужносл). Реколекцiйна дiяльнiсть у цьому випадку бшьше зводиться до заспокоення дитини, до формування нади на краще, до того, що таю негативш колекцii були в 1суса Христа пiд час Його земного життя. Тому щ духовнi елементи мають позитивний заряд, велику притягальну силу до головного
духовного ядра - Десяти заповвдей. Адекватш реагування на pi3Hi приниження е небажаним явищем i вiдповiдно до електрошв хiмiчних елементiв мають ввдповвдну кiлькiсть негативних духовних елементарних частинок, як потребують реколекцй'.
Важливу групу антропологiчних елементiв, якi потребують постшно!' реколекцй', е душевнi елементи: розум, глузд, розумiння i почуття реколектанпв (духовних учнiв, дошкшьнят).
Глузд е CTOd6 iнтелектуальноï дiяльностi за ратше заданими схемами i шаблонами, без проникнення в змютовну сутнiсть формально впорядкованих понять. Головна функцм глузду полягае в мисленному розчленуванш, класифшаци, численнi (рахуваннi) факторiв об'ективноï' дшсносп, зведеннi здобутих знань у систему [4, с. 441]. Зрозумшо, що вщ дошкшьнят особливих вимог до глузду, як першого ступеня розуму, вимагати не слiд. Але без глузду розум не може дати об'ективно'' ощнки.
Розум, як вища форма iнтелектуальноï дiяльностi у дитини дошкшьного вiку перебувае у початковому сташ розвитку, тому робити велику ставку на нього не можна. Адже здатшсть мислити, вiдображати, запам'ятовувати i пiзнавати дiйснiсть духовного свггу, релiгiйних джерел практично вiдсутня. Малолггшм реколектантам достатньо засво'ти основнi, ключовi слова, початковi вiдомостi природних i надприродних явищ, якi вони спостертають щодня у родинному середовищi.
Розумшня хоч i пов'язане з розумом, проте воно вiдображае мисленневий процес, спрямований на виявлення (з'ясування) ютотних рис, властивостей i зв'язкiв предмета, явищ i подш дiйсностi [4, с. 442]. Йдеться про використання дитиною примггивного емпiричного досвiду, уявлення про Божий свгг, переведення певних символiв у важливi елементи дшсносп, усвiдомлення частини вдей, значення Бога у житп людини.
Почуття - форма об'ективного, безпосередньо переживаного ставлення людини до явищ навколишньо'' дшсносп, до шших людей i ''хшх вчинюв, до самого себе i сво'х дш. Це переживання може бути стшким (любов, ненависть, повага тощо) i короткочасним, викликаних конкретною ситуащею (радiсть, сум, обурення тощо) [1, с. 266]. Особливо щнними е вищi людськi переживання, пов'язаш iз духовними потребами особистостi. Почуття виконують сигнальну функцiю, несучи шформащю про вiдповiднiсть чи невiдповiднiсть дшсносп й потреб людини, й ввдшрають велику роль у регулюваннi ïï поведiнки й дiяльностi [4, с. 47].
У реколекцшнш дiяльностi треба усввдомити, що однi знання (тобто розум) не можуть забезпечити дитиш стiйкiсть i впевненiсть на все життя: можна знати напям'ять факти, вивчити але не розумгги Особливо це стосуеться позарелшшного життя, яке вважаеться
боговiдступництвом. Розум любить до чогось братися, i коли вш не матиме доброго, природного, тодi звертатися до поганого, штучного, викривленого. Вщввдування дитиною богослужшь дае тзтше дитинi зрозумiти, що вона своïм розумом доводить те, що ввдчувае ïï серце, оскшьки вона пiд впливом батькiв дозволила Святому Духовi удосконалювати, змiнювати себе.
Регулярне ввдвщування богослужiнь бшьше формуе глузд дитини. Адже школи, не розумь ючи змiсту, дш священика, дитина засвоюе певш церковнi атрибути, трафарети, штампи. Вона буде знати переважно як вести себе в окремих мкцях лiтургiйного процесу, оскшьки так роблять всi прихожани. Шзтше у дорослому вiцi сформований розсудок позитивного вплине на розум, що дасть можливють обгрунтувати своï ди.
Вiдомо, що розум дае знання, а серце - розумшня. Мiж розумом i серцем юнуе антиномм, тобто, незважаючи на ik рiзне призначення на рiзнi закони функщонування, вони повиннi вести людину до святости Тому розумiння потребуе бшьшого впливу реколекцiйноï дiяльностi. Цей вплив повинен супроводжуватися добре продуманою методикою i протягом тривалого часу. Тобто реколекцшна дмльшсть зводиться до розумового виховання дiтей дошкшьного вiку.
Розумове виховання - це систематичний, цшеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дитини з метою формування системи знань про навколишнш свiт, розвитку пiзнавальноï дiяльностi, здатностi до самостшного пiзнання [2, с. 85]. Йдеться про розумове виховання у сферi релМ шляхом логiчних роздумiв дитини про Бога, елементарних умовисновюв й узагальнень за допомогою пастиря. За допомогою зростання ролi пам'яп, власних суджень дошкшьнят пастирю
вдаеться здшснювати таку реколекцiйну дiяльнiсть, яка формуе ортодоксальний свiтогляд, а рашше отриманi знання вiд родинного середовища вносять лише первиннi (можливо, неповш, HeT04Hi) елементи чуттевого досвiду. Лише шляхом простих лопчних операцiй можна формувати процес почуттевого виховання.
Безумовно, почуттеве виховання передуе розумовому вихованню, але воно потребуе ще й лопчного пояснення. Дитина, яка ввдчуе потребу вiдвiдувати богослужiння, повинна умоти пояснити це почуття, повинна отримувати радiсть вiд сполкування з Богом. Адже у дитини iснуе велика душевна потреба у сполкуванш, отримання емоцiйного тепла. Як зазначае I. Бабш, душа дитини набагато рашше потребуе уваги й турботи, шж ïï розум [8], оскольки юнуе природна потреба жити у Бозо I щоб допомогти дитячш душО у БозО виховати релiгiйнi почуття, необхвдно залучати ïï до спiльноï' молитви, яка мае большу духовну силу, шж самостшна молитва. У колективнш молитву особливо у храм^ виховуються ще й необхвдш моральш почуття.
МоральнО почуття - це стшю переживання у сввдомосл людини, яю зумовлюють ïï вольовО реакци, ставлення до себе, шших людей, явищ суспольного буття [2, с.104]. Переживання можуть бути стшкими (любов, ненависть, повага тощо) i короткочасними, викликаними наявною, конкретною ситуащею (радють, сум, стид, обурення тощо). Короткочаст переживання називають також емоц1ями. Почуття формуеться у зв'язку з тзнавальними процесами й тюно пов'язаш з дмльшстю людини. Цолеспрямований вплив на емоцшну сферу дитини приводить до того, що почуття поступово перетворюються в стшке емоцшне ставлення, входять до характеристики особистосто Вихователь ставить виховання в таю умови, в яких виникае переживання, i добиваеться закршлення виниклих почутв у вчинках [1, с. 266-267]. Цей процес й ввдображае основний змют почуттевого виховання дитини дошкольного вшу. Пастирська реколекцшна дмльшсть у сферО моральних почутв полягае у допомозО дитини знайти себе у матерОальному свт, який для неï' е поки що незрозумолим. Таке почуттеве знаходження себе забезпечуе релтйний розвиток.
Релтйний розвиток у дотей полягае в тому, що вони шукають релОгшних образОв, як могли б розкрити сенс 1х переживань, духовно дозроти. Тобто Оз духовноï сфери випливае окрема почуттева релтйна сфера у трьох вимОрах: 1) сукупшсть iнтуïцiï, почутв, образОв, думок, пвдсумюв релтйного досввду не е зовшшшми знаннями, а сввдомютю Бога, штелектуально-емоцшним аспектом; 2) повнота виразОв релтйних почутв, рухОв, думок, хоча й реалОзуе духовш пориви дитини, але не повинна перетворитися у звичку, яка може стати фатальною для духовного життя взагало оскольки накопичення навичок, звичних дш метить у собО велику небезпеку i часто веде до мехашзаци цих д1й, до завмирання i висихання релтйного життя, до своервдного "скам'яншня загруболосл"; 3) дозрОвання у дитини духовних сил, тднесення духовних запитОв над загальним ходом життя, формування таемничоï внутрiшньоï людини, яка духовною за своею природою [11]. Знаючи щ вимОри почуттевоï релiгiйноï сфери, пастир у реколекцшнш дмльносп вчасно зупинить можливу небезпеку та розчарування дитини у пошуках нею рОзних джерел тзнання духовного своту, не допустить рОзноманотного духовного сурогату.
Отже, Оз розуму, глузду та розумшня не можна вивести почуття любовО до Бога. Дослвдники доводять, що единим джерелом достовОрного знання про Бога е штущм серця як морального почуття. Серце е чистшим за розум. Цього часто не розумтоть вихователо змшуючи больше працювати розумом, а не почуттями. Зввдси й основне завдання реколекщотста - навчити дитину опускати думки у сферу серця, очищувати серце молитвою. 1сусовО потрОбне наше серце, а не розум i цього потрОбно навчати дитину, щоб злО почуття, запекле серце не створювало перешкод розвитковО того духовного життя, яке Бог вдихнув у нас. Тобто дитину потрОбно навчити мОняти себе зО середини, умоти просити отримання дару Духа Святого, адже у людиш живе Бог i Його сила, що потребуе духовноï' тдтримки, очищення негативних почутв, розширення сфери повноваження Духа Святого.
Реколекщонування елеменпв духу i душО дитини необхвдно поеднувати з приведенням до ладу фОзичне здоров'я.
В учшнях Церкви здоров'я розглядають як цшстсть усiх аспектiв людського юнування, яка споконвiчно притаманна богоутворенiй природi людини виключно за благiстю, мудрктю i милiстю Бога, який призивае людину в акп творiння iз небуття у буття. Здоров'я е одтею iз суттевих характеристик природного стану людини як вищого творшня Бога, створеного за Своïм образом i подобою. Здоров'я - це природна умова i необхвдна передумова земного благодмння людини, володiння ним е дуже важливим аспектом повнощнного кнування людини. Утверджувати свiтогляднi й етичш цiнностi християнства, Церква закликае людей до праведного й помiрного життя, до сумлiнноï i чесноï працi, до подолання моральних хиб, до милосердя, страждання i допомоги стражденним. У монастирських школах, школах при архиерейськх домах i тзтше в духовних семшармх вивчалися основи медицини. Церква надае допомогу хворим i стражденним через слово втаи, молитву, священне та'нство, конкретш практичш поради i медикаментозне лшування [ПЭ, Т. 20, с. 33,37].
У дошкшьному вшд закладаються основи свого "Я", тому цей перюд потребуе серйозного коригування для того, щоб зрозушти сутнiсть дарунку Божого - фiзичного здоров'я у процесi виконання Божих завдань на землг Цшування здоров'я, умше й рацiональне розпоряджання ним необхвдне для досягнення спасшня. Дошкшьне дитинство може супроводжуватися чистими хворобами, але реколектант (пастир) повинен нагадувати, що здоров'я не е постшним, фшсованим станом органiзму, а тайною буття людини i свпу. Цю тайну може виршити Святий Дух, Божа Сила. 1сус Христос демонстрував це шляхом зцшення i навчав цього духовно-релктйного мистецтва Своïх учнiв. Тепер зцшення людських недуг виконуе пастир на Божественнш Лпургй, а школи у здiйсненнi Ташства Слеосвячення. Дитина повинна зрозумiти, що ввдновлення здоров'я - це прерогатива не тшьки лiкарiв, а й Церкви, де ввдмолюються причини хвороби - гр]хи дорослих, якi не повшстю i недостатньо щиро моляться за ïï оздоровлення. Христос як основний Лшар запрошуе малят до церкви, вчить правильно споживати ''жу, не пере'датися i молитися перед трапезою. Адже 'жа, потрапивши в оргашзм людини, шлунок, впливае на кров, душу. Тому це потрапляння повинно супроводжуватися молитвою як духовним очищенням ввд злоï енергiï, яка часто перебувае у продуктах споживання. Якщо цих духовних правил не навчили батьки, то пастир у своïх реколекцмх повинен переорiентувати цю спотворену життеву дiйснiсть, яка подiбна до тваринного споживання 'ж i незорiентована на збереження Божого дарунку - фiзичного здоров'я. Крiм того, реколектант повинен нацшити дошкшьнят на правильну експлуатацiю органiзму, дотримання норм санпари тощо. Тобто дитини повинна так ставитися до фiзичного здоров'я, як до найкращого подарунку близьких, але з тею вiдмiннiстю, що цей подарунок е святим i розрахований на все життя.
Розглянувши невелику частину життедмльних, позитивно заряджених мшроелеменпв тша, душi й духу, звернемо увагу на мшроелементи, яю зарядженi негативно, тобто грiхи, яю умовно "кружляють" навколо позитивних дш та думок у виглядi електронiв на своерiдних орбiтах.
З фiзики вiдомо, що пiд впливом рiзних факторiв електрони можуть перемiщатися з однiеï орбiти на iншу, а iз зовнiшньоï' орбiти електрони можуть перемщатися на орбiту iншого ядра. Ядро i електрони бувають у спокшному i збудженому станi (можливi переходи). У збудженому станi електрон (як одна з елементарних частинок), який поглинае певну кшьюсть енерги ззовш, вiдiрвавшись вiд однiеï орбпи, утворюе з "чужими" електронами новi елементарнi частинки, сполуки. Кожна елементарна частинка юнуе як щось цшсне, але вони мають властивiсть нестабильности
Аналогiчне iснуе явище з умовними електронами - грiхами, якi також перебувають у спокiйному i збудженому сташ. Цей стан визначаеться намiрами людини в бш добра чи зла. I зробивши одне зло, дитину тягне до шших намiрiв зла i т.д. В результат з'являеться такий випадок, який потребуе детального аналiзу. Тодi реколектант чпко бачить сутшсть грiха, його причини i способи духовного очищення.
Будова електронних оболонок атома визначае його мюце у перюдичнш система Суть перiодичного закону зводиться не тшьки до порядку розмщення елеменлв, а й до перiодичноï залежностi властивостей простих тш i сполук елеменлв вiд величини атомних ваг. Перюдична система об'еднуе в едине цше всi хiмiчнi елементи. Тобто, якщо розмктити елементи в порядку
зростання атомних мас, тодО спостершаеться перюдичне повторення властивостей цих елемеилв. Цей закон називають ще й законом еволюци природи, який мае мОсце й у духовнш сферо
Законами еволюци слугують БожО Закони, яю випливають Оз кожного дня творшня своту, а потОм Закони БожО (Десять заповвдей i Девять заповвдей блаженств), а також закони душ й тша людини. Закони духу людини кожна людина формуе самостшно, яю можна умовно пвдпорядкувати певним перОодам реколекцОйних впливОв пастиря.
У реколекцшнш дмльносл пресвотера юнують чиш перюди - це рОчне коло богослужшь. Дитина, яка ввдввдуе церкву, щороку слухае приблизно однаковО проповда пастиря на одне i теж свято. Тут реколекцм полягае у нагадуванш, ввдновленш стрижневих бОблшних ведомостей, як е абсолютною Остиною. Однак вОдносну Остину, неповну духовну ОнформацОю пастир повинен настирливо реколекщонувати, фактично заново навчати, встановивши для цього свш порядок, наприклад, перед початком нового навчального року, перед РОздвом Христовим, пвд час Великого Посту та Он. В цих випадках мае мОсце перюдична система реколекци духовности яка е обов'язковою у християнському вихованш дошкшьнят.
Посилено!' реколекци потребують ri випадки, коли дитина намагаеться засвоювати шформащю, ввддалену ввд стрижня духовносто Адже до такоï iнформацiï дитина додае своï спостереження i утворюються небезпечш фантазiï у сферО духовности Так негативно духовш сполуки вимагають ввд реколекщотста (духовного керОвника, пастиря) умОло!, роз'яснювальноï дмльносп, оскольки вш веде боротьбу Оз природою, яка ввдокремлюе людину з Богом.
Висновки. Отже, духовш реколекци дошкшьнятам скероваш на розвиток внутршнього своту дитини, ïï релОгОйних почуттОв. Адже все, що сприйняв розум, глузд, потребуе духовного щеплення -вОри у Бога, духовноï реколекцiï шквдливого впливу середовища, що дасть змогу сформувати впевненОсть у життедОяльностО в навколишньому середовищО. СлОд наголосити, що духовнО реколекцiï з правильно вибраними формами i методами паст^сь^ дмльносл з дошкольнятами зачшляють найглибшО сторони дитячоï душо яю недоступш шшим шституцмм.
1. Гончаренко С. Укралнський педагогичный словник / С. Гончаренко. - К. : Либгдь, 1997. -376 с. 2. Дошктьна педагогика / за ред. Т. I. ПотманськоХ. - К. : Академвидав, 2005. - 202 с. Слобгдський С. (протогерей). Закон Божий / С. Слобгдський. - Вид. 3. - К. : Вид. вгддт УПЦ КП, 2005. - 656 с. 3. Укралнська радянська енциклопедгя. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1983. - Т. 10. - 544 с. 3. Що таке духовш вправи iреколекци? [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://metod.oleh-sj.com/2.html 4. Реколекци [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/ % D0 % A0 % D0 % B5 % D0 % BA % D0 % BE % D0 % BB % D0 % B5 % D0 % BA % D1 % 86 % D1 % 96 % D1 % 97 5. Реколекци [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.google.com.ua/7hl =ru&gws_ rd= ssl#hl=ru&q= % D0 % 9D % D0 % B0+ % D 6. Бабш I. Духовно-моральне виховання особистостi / I. Бабш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.udpu.org.ua/ library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/20/visnuk_21.pdf 7. Андрушко С. Система релгйно-морального виховання В.В. Зеньтвського / С. Андрушко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/ispu_kiovst_Demyanenko/220.html 8. Морально-духовне виховання дошктьнитв (групова консультащя) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://leleka.rv.ua/ index.php?m= content&d =view&cid=471 9. Релгйне виховання в ст'Х [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ua-referat.com/ % D0 % A0 % D0 % B5 % D0 % BB % D1 % 96 % D0 % B3 % D1 %96 % D0 %B9% D0 % BD % D0 % B5_ % D0 %B2% D0 %B8% D1 %85% D0 % BE % D0 % B2 % D0 %B0% D0 % BD % D0 % BD % D1 % 8F_ %D0% B2_ %D1%81%D1%96%D0%BC %60% D1 % 97
