CC BY
77
-□ □-
Дослиджено процеси вилучення залi-за iз води шляхом його каталтичного окислення. Проведено оцтку ефектив-ностi окислення залiза на цеолiтi та катюштах, модифшованих сполуками залiза та марганцю. Показано, що ефек-тивне окислення залiза у во& вiдбува-еться при аеруванш води. За видсутно-стi кисню у во& очищення води вид залiза проходить неефективно
Ключовi слова: знезалiзнення, окислення, фшьтрування, залiзо, катюшт, цеолт, каталiзатор, аеращя, гидролз,
осадження
□-□
Исследованы процессы удаления железа из воды путем его каталитического окисления. Проведена оценка эффективности окисления железа на цеолите и катионитах, модифицированных соединениями железа и марганца. Показано, что эффективное окисление железа в воде происходит при аэрировании воды. При отсутствии кислорода в воде очистка воды от железа проходит неэффективно
Ключевые слова: обезжелезива-ние, окисление, фильтрование, железо, катионит, цеолит, катализатор, аэрирования, гидролиз, осаждение -□ □-
1. Вступ
Яюсть питно1 води залежить ввд складу природних вод та дтчо1 системи водопостачання. Природш води мктяться речовини, що з'явилися в и складi в результат динамiчноi рiвноваги в природнш система вода - порода - оргашчна речовина - газ. Щ речовини обумов-люють склад та властивосп природних вод. Головним джерелом сполук залiза в природних водах е процеси хiмiчного вивирювання та розчинення прських порщ. На щ процеси впливають температура, концентращя кисню та вуглекислого газу, життедiяльнiсть бактерш та iншi фактори. В наслщок цього утворюються складнi комплекси сполук залiза, якi знаходяться у водi в роз-чинному, коловдному та в звiшеному станi [1].
Значна частина населення Украши в якост джере-ла водопостачання використовуе тдземш води. Шд-земнi води широко використовуються в народному господарствi та для потреб промисловостi. Вони, як правило, мктять залiзо вщ 1 до 5 мг/дм, але зустрь чаються джерела з вмштом залiза до 20 мг/дм3. В тдземш джерела залiзо потрапляе за рахунок фiльтрацii дощових вод через грунт, прсью породи та мшерали. Важливу роль у юлькосп залiза, що потрапляе до пiдземноi води, вiдiграе кислотнiсть дощовоi води та вмшт в нiй розчиненого кисню [2]. У бшьшосп випадюв в пiдземнiй водi, позбавленоi кисню, залiзо перебувае у формi бжарбонату Fe(II), який е нестш-
© М
УДК 628.161.094.3:546.72
|DOI: 10.15587/1729-4061.2016.63608|
ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 ОЧИЩЕННЯ ВОДИ В1Д СПОЛУК ЗАЛ1ЗА ЗА ДОПОМОГОЮ МОДИФ1КОВАНИХ Ф1ЛЬТРУВАЛЬНИХ ЗАВАНТАЖЕНЬ
М. Д. Гомеля
Доктор технiчних наук, професор, завщувач кафедри* E-mail: [email protected] М. М. Т в е рд о хл i б
Астрант*
E-mail: [email protected] *Кафедра екологií та технологií рослинних полiмерiв Нацiональний технiчний унiверситет Украíни «Кшвський полiтехнiчний шститут» пр. Перемоги, 37, м. Кшв, Украíна, 03056
ким з'еднанням, легко окислюеться i riдролiзуeться з утворенням пластiвцiв гiдроксиду залiза Fe(III). За нормами ДСанПiН 2.2.4-171-10 концентращя залiза для води питнот якостi не повинна перевищувати 0,3 мг/дм3. Шдвищенш концентрацп залiза pi3^ зни-жують Ti споживчi якост! Вода набувае неприемного присмаку, жовто-бурого забарвлення та стае непри-датною для використання. Навиь якщо вода на око здаеться прозорою та чистою, це зовам не означае, що вона такою i е насправд! Нервдко питна вода, що над-ходить iз старого водогону виготовленого iз сталевих труб, мае у своему складi сполуки залiза у юлька разiв бiльше, анiж дозволяють санiтарнi норми. У такому ра-зi ефективне та економiчно випдне знезалiзнення не-обхiдне в першу чергу. Незважаючи на велику юль-кiсть робiт присвячених видаленню залiза iз води, одним з найбшьш простих i дешевих способiв знезалiзнен-ня е метод аерування з подальшим фiльтрування води через певне завантаження. Розробка нових ф^ьтру-вальних завантажень, що забезпечували б ефективне видалення сполук залiза з води та були простими у ви-користанш е достатньо актуальним на сьогодшшнш час.
2 Аналiз лкературних даних та постановка проблем
1снуе безлiч методiв для видалення залiза з пит-нот води, наприклад таких як метод юнного обмшу
та пом'якшення води [3, 4], вапнування [5, 6], баро-мембранш методи [7, 8], електрокоагулювання [9, 10], спрощена аерацiя з наступним фшьтруванням, адсор-бцiя на природних глинах або вуплл^ хлорування та озонування [11, 12]. Проблема часткового чи повного очищення води вщ юшв залiза на даний момент вирь шене неповнiстю. Хоча розроблено i використовуеться на практицi значна юльюсть технологiй по знезалiз-ненню води ва вони мають сво1 недолжи. Наприклад, починаючи з витрат на обладнання та складносп в екс-плуатацii, закiнчуючи - накопиченням розчишв за-стосованих реагентiв та утворенням великоi кiлькостi осадiв та засмiчень. Недостатня ефективнiсть роботи споруд, що застосовуються, обумовлюе необхiднiсть пошуку нових ршень.
Останнiм часом найпоширенiшим методом зне-залiзнення пiдземних вод е метод спрощеноi аерацii. Даний метод полягае у здатносп води, яка мютить двовалентне залiзо i розчинений кисень, при ф^ьтру-ваннi через зернистий шар видшяти залiзо на поверхш зерен фiльтрувального завантаження. Окислене залiзо у виглядi гiдроксиду Fe(OH)з створюе на поверхнi зерен завантаження автокаталггичну плiвку. Найпро-стiшим фшьтрувальним матерiалом може слугувати кварцовий тсок. Також використовуються природнi сорбенти, таю як глаукошт,доломи, цеолiт, морденiт та т. п. [13]. Для штенсифжацп процесу окислення юшв залiза можуть застосовуватися сильш окисники, такi як хлор, озон, перекис водню та перманганат калт [14]. Для спрощення процесу окислення та ф^ьтру-вання води, що мштить сполуки залiза, рацiональним е поеднання цих методiв, тобто створення сорбенпв-каталiзаторiв. Таю завантаження мютять в якостi ос-нови зернистий матерiал природного походження на поверхш якого утворений каталиично-активний шар, що складаеться в основну з сумiшi оксидiв марганцю [15].
Вiдомий спосiб отримання марганцево-мвдного ка-талiзатору [16], в якому в якост каркасу використову-вали попередньо термiчно оброблений доломiт. Мо-дифiкацiю доломiту проводили за рахунок сорбцп розчинiв хлориду марганцю та хлориду мда, з по-дальшим прокалюванням при iнтервалi температур 200-600 °С. Такi каталiзатори мали високу стутнь окислення iонiв залiза, проте iх каталiтична актив-нiсть залежить вщ фракцiйного складу та температури опалу.
В робоп [17] для нанесення плiвки дiоксиду ман-гану (Мп02) на поверхню завантаження застосований безтермiчний метод, в основi якого лежить юнний об-мiн. Метод полягае в обробщ клiноптилолiту розчином солi двовалентного мангану з подальшим окисненням перманганатом калiю, який застосовувався для вщ-новлення iонiв марганцю. Нажаль, при знезалiзненi води, автори використовували не модифжований кль ноптелоли. Тому оцiнити властивостi каталiтичного матерiалу не було змоги.
Авторами роботи [18] дослвджувалися сорбцiйнi властивостi глаукошту, для модифiкацii якого вико-ристовували розчини хлориду марганцю, перманга-нату калж та перекис водню. Нанесення каталiтичноi плiвки проводили рiзними способами. Модифжування глауконiту призводить до значного змщнення струк-тури, але вщзначаеться зменшення сорбцiйноi емностi по вщношенню до iонiв залiза. Сорбцiя юшв залiза
проводилася за низьких концентращях вихiдних роз-чинiв (1-3 мг/дм3). Як проходитиме процес видалення залiза за високих концентрацiй не вщомо.
3. Цiль та задачi дослщження
Метою даноi роботи було дослщження процеив вилучення сполук залiза з води за допомогою каталь тичних фшьтрувальних завантажень.
Для досягнення поставленоi мети вирiшувались наступнi задачi:
- створення модифжованих матерiалiв для вилучення сполук залiза iз води;
- ощнка ефективностi роботи створених матерiалiв.
4. Матерiали та методи дослщження
4. 1. Матерiали та обладнання, що використовува-лися при створенш модифiкованих завантажень
Каталiтичнi завантаження отримували шляхом об-робки певного об'ему ф^ьтрувального завантаження модифiкуючими реагентами в заданш послiдовностi.
В якост фiльтрувального завантаження використовували цеоли та слабо- кислотний катiонiт Dоwex МАС-3. В якостi модифiкуючих реагенпв використовували сiрчанокисле залiзо (FeSO4•7H2O), хлорид марганцю (МпС124Н20) та перманганат калж КМп04.
У першому випадку 20 см3 цеолiту з фракцш-ним складом 3-5 см, в статистичних умовах обро-бляли 5 % розчином КМп04, вщстоювали протягом доби. Пiсля чого промивали дистильованою водою до повного видалення залишюв перманганату. Для приготування сорбентiв-каталiзаторiв в марганцевш та залiзнiй формах використовували слабо-кислотний катюшт DOWEX МАС-3. Для цього брали 20 см3 кать ошту DOWEX МАС-3 в Н+ формi та за статистичних умов обробляли його ввдповвдно 15 % розчином солi МпС124Н20 та 5 % розчином солi FeSO4•7H2O. Пiсля чого промивали дистильованою водою до повного ви-далення залишкiв солi. Поим оброблювали 1 % розчином лугу та залишали вщстоятися протягом доби. Шсля чого знову промивали дистильованою водою до нейтрального значення рН (за лакмусовим патрцем) та заливали 5 % розчином КМп04, вщстоювали протягом доби. Сорбент вщмивали достатньою кiлькiстю дистильованоi води до повного видалення залишюв перманганату.
4. 2. Методика визначення окислювально! здатно-стi модифiкованих завантажень
Окислення юшв залiза проходила в динамiчних умовах, розчин сульфату залiза приготований на ди-стильованiй водi або водопроввднш водi пропускали через певний об'ем ф^ьтрувального завантаження. Проби вiдбирали об'емом 0,5-1 дм3, при витрап роз-чину 10-15 см3/хв. Масу окисленого залiза визначали по рiзницi початковоi та вихiдноi концентрацii залiза з урахуванням об'ему проби. Загальну масу окисленого залiза визначали як суму окисленого залiза з вах ввд-браних проб. Ступiнь вилучення юшв залiза визнача-ли за формулою:
(C - C ) = ^ооч-^ .100%%,
C
(1)
де Споч. - початкова концентращя ioHÎB зал1за в роз-чин!, мг/дм3; CpiBH. - р!вноважна концентращя юшв зал!за в проб!, мг/дм3.
Як на вход! в колонку так i на виход! з не! контро-лювали так! показники: концентращю юшв зал!за та юшв жорсткосп, рН. Для визначення цих параметр!в використовували методики приведен! в довщнику [19].
5. Результати дослiджень видалення юшв заиза i3 води
на модифжованих фiльтрувальних завантаженнях
Враховуючи можлившть вилучення зал!за шляхом окислення юшв Fe2+ до Fe3+ з подальшим гщро-л!зом та висадженням отриманого гщроксиду зал!за (Fe(OH)3) були проведен! дослщження по застосу-ванню р!зних ф!льтрувальних завантажень для зне-зал!знення води.
Вщомо, що при ф1льтруванш аеровано! води через гранульоване ф!льтрувальне завантаження вщбува-еться ефективне знезал1знення води за рахунок вщдь лення на фшьтр! малорозчинного Fe(OH)3. При цьому осад Fe(OH)3, який затримуеться на ф!льтр! е катал1за-тором окислення залишюв Fe2+. [20].
Для оцшки ефективност даного процесу було проведено знезал1знення води при ф1льтруванш ïï через шар гранульованого цеолиу. При концентрацп зал1за у вод! на р!вш 16 мг/дм3 (рис. 1) аеращя вщбуваеть-ся за рахунок контакту з повггрям розчину протягом 10-60 хв. перед фшьтруванням. Як видно з рис. 1, ефективн!сть очистки води в!д зал!за в даному випад-ку була не висока. Стутнь вилучення зал1за поступово зменшився з 59 % до 33 %. В раз! застосування цеолиу модиф!кованого перманганатом кал!ю ступ!нь вилу-чення на початковому етат був вищим 97,5 % ! поступово знижувався до 75 %.
П я к
и
fi
О
h rJ
Рис. 1. Змша концентрацiй залiза (1, 2, 3) у водi (C Fe=16 мг/дм3), ступеню вилучення залiза i3 води (4, 5, 6) вщ пропущеного об'ему розчину через гранульований цеол^ (Vi=20cM3) (1, 4), цеолiт модифiкований перманганатом кал^ (2, 5), через модифкований цеолiт пiсля промивки вiд осаду Fe(OH)3 (3, 6) (pH=7,45-7,85)
Пщвищення ефективност можна пояснити тим, що на поверхн! цеол!ту обробленою перманганатом кал!ю затримувалась певна юлькють перманганату, який в подальшому при взаемодп з зал1зом переходив в оксид марганцю. Оксид марганцю в присутност розчинено-го у вод! кисню забезпечував катал!тичне окислення зал1за. При цьому зал!зо переходило в нерозчинний стан ! г!дроксид зал!за затримувався на цеол!т!, пог!р-шуючи контакт води !з поверхнею ф!льтрувального матер1алу. Саме цим викликане зниження ступеню очищення води в процес ф!льтрування.
Промивка цеолиу зворотним током чистoï води в!д г!дроксиду зал!за не призвела до в!дновлення його каталиичних властивостей. При застосуванш про-митого цеол!ту для вилучення !он!в зал!за ступень знезал1знення води сягав 40-60 %. Це пов'язано висадженням гщроксиду зал1за (III) в порах цеолиу, що приводить до блокування катал!тичних центр!в з оксидом марганцю.
Для п!двищення ефективност! катал!затор!в по знезал!зненню води був розроблений метод модиф!-кацп катюшту Dowex Mac-3 сполуками марганцю. При цьому кат!он!т в Н+ форм! переводили з розчином хлориду марганцю в Mn2+ форму. Поим юшт обро-бляли лугом та перманганатом кал!ю, до утворення Mn(OH)2 та окислення його до MnO2 при в!дновленн! перманганату також до MnO2. 1ошт, в даному випадку, переходив в Na+ форму.
Kt-2Mn2++2NaOH=Kt- Na++Mn(OH)2, (2)
де Kt - фрагмет катюшту.
3Mn(OH)2+2KMnO4=5MnO2+2KOH+ 2H2O. (3)
Як видно рис. 2, юшт забезпечував ефективне вилучення зал!за при пропусканн! розчину з концен-тращею зал!за 16 мг/дм3.
При ф!льтруванн! 4 дм3 розчину через !он!т об'емом 20 см3 концентращя зал!за не перевищувала 0,3 мг/дм3.
При цьому стутнь вилучення за-.гпза становив 97 %. В подальшому ефективн!сть катал!затору знижу-валась по м!р! забруднення його г!дроксидом зал!за, а також по м!р! зниження pH розчину до значень менше 8. Обумовлено це тим, що при жорсткосп води на р1вш 4 мг/дм3 на першш стадп вщбувалось пом'як-шення води, що привело до переходу !он!ту в кальц!й - магн!еву форму та до утворення в розчин! г!дрокар-бонату натрж. Це в свою чергу за-безпечуе п!двищення pH до 8,5-9,8, що сприяе п!двищенню ефективнос-т окислення зал1за у вод!. По мipi вичерпання емност! !он!ту по !онам жорсткосп pH падае до значень 7,8, що призводить до п!двищення за-лишкових концентрац!й зал!за до 1-6 мг/дм3. Кр1м того, актившсть катал!затора суттево падае при оса-дженн! г!дроксиду зал!за в порах юнообмшного матер!алу. Промивка
юшту не призводить до суттевого ввдновлення його каталiтичних властивостей. Власне сам каталiзатор за вiдсутнiстю кисню у водi (крив. 2, рис. 2) мае незна-чний запас окислювальноi здатностi. Лише в перших двох лирах води вiдмiчалось зниження концентрацп залiза 0,6-0,9 мг/дм3 в подальшому спостерiгалось р1зке шдвшцення залишкових концентраций за.гпза у водь Ка-талiзатор даного типу доцiльно застосовувати, при забезпеченш захисту iонiту вiд вщкладання на його поверхнi осадiв пдрокси-ду залiза за рахунок регулюван-ня швидкостi фiльтрування при пропусканш води знизу до верху. Утвореш осади доцiльно вщдшя-ти вщстоюванням та фшьтруван-ням на звичайних ф^ьтрах.
Враховуючи те, що сполуки марганцю е дорогими речовинами, було розроблено спосiб модифь кування iонiту сполуками залiза. Для цього юшт в Fe2+ формi обро-бляли лугом, а далi окисником -перманганатом калiю. Отриманий ф^ьтрувальний матерiал забезпе-чував досить ефективне очищен-ня води ввд сполук залiза. Так в водопроввднш водi жорсткiстю 4-4,24 мг-екв/дм3' 20 см3 фьчьтру-ючого матер1алу забезпечуе зниження концентрацп за.гпза з 15 до 0,1-0,2 мг/дм3 (рис. 3). Стушнь вилучення за.гпза у цьому випадку становив 99,5-98,5 %.
При застосуванш попередньо1 аерацп водного розчину за.гпза в даному випадку на поверхш юшту утворювався ферит, який мктить у сво1Й структур! оксид марганцю. С.гпд вщмггити, що у даному випадку ефектившсть вщновлення за.гпза залежить вщ рН середови-ща. В процес1 модифжацп при об-робленш юшту у Ре2+ форм1 лугом утворювався гщроксид за.гпза 1 ю-шт переходив у форму анало-пчно реакцп (2).
При ф^ьтруванш водопровщ-ноi води, яка мктить гщрокарбо-нат кальцiю та магшю вщбуваеть-ся и пом'якшення iз утворенням у водному розчиш карбонатiв 1 гiдрокарбонатiв Na, що приводить до шдвищення рН середовища. При цьому для ефективного очищення води вщ залiза (крив.1, рис. 3) рН води змшювався у межах 8,4-10,21. В раз^ коли тсля модифiкування катiонiт переводили в Са+ форму, що перешкоджало подальшоi сорбцп iонiв жорсткостi з води, рН в фшь-тратi був на рiвнi 7,5-7,7, що не ввдповвдае необхiдним значенням для ефективного ввдновлення залiза. В цьому випадку вiдмiчено залишкову концентрацiю залiза 1,3-2,3 мг/дм3. При цьому стушнь вилучення залiза в середньому був 90-86 %. В щлому, якщо врахувати
невеликий об'ем ioHoo6MiHHoro матерiалу, це непога-ний результат, хоча в pa3i корегування pH вилучення залiза е набагато кращим. Можна сподiватися, що при концентрацiï залiза у водi на рiвнi 1,2 мг/дм3 даний ка-талiзатор буде забезпечувати очищення води вiд залiза до допустимих значень (менше 0,2 мг/дм3).
рн
УЖ
Рис. 2. Залежнють залишковоТ концентрацп залiза (1, 2), жорсткосп (3, 4) та
рН (5,6) розчину залiза у водопровщнш водi (Ж=4,24 мг-екв/дм3, Л=4,12 мг-екв/дм3, рН=7,35, С Fe=16мг/дм3) вiд пропущеного об'ему через слабо-кислотний катiонiт Dowex Мас-3, модифiкований сполуками марганцю ^=20 см3) з попередньою аерацieю води (1, 3, 5) та в деаерованш водi (2, 4, 6)
рН
V. дм3
Рис. 3. Залежжсть концентрацп залiза (1, 2), жорсткосп водопровщноТ води (3, 4), (Ж=4,24 мг-екв/дм3; Л=4,10 мг-екв/дм3; СРе=15 мг/дм3; рН=7,5) рН середовища (5, 6) вщ пропущеного об'ему розчину через катюшт Dowex Мас-3 ^=20 см3) модифiкований гiдроксидом залiза в Na+ (1, 3, 5) та Са2+ (2, 4, 6) форм1
6. Обговорення результатiв дослщження видалення iонiв залiза iз води на модифжованих фiльтрувальних завантаженнях
При дослщженш процесу видалення iонiв залiза iз води розглядалася окислювальна здатнiсть моди-фiкованих фiльтрувальних завантажень, тобто ефектившсть окислення юшв Fe2+ до Fe3+ з подальшим гiдролiзом та висадженням отриманого гщроксиду залiза ^е(ОН)3). В разi застосування цеолiту моди-фiкованого перманганатом калiю ступiнь вилучення
юшв зал1за на початковому етат був 97,5 %, але по-ступово знижувався до 75 %. Це було пов'язано з переходом !он!в зал!за в г!дроксид зал!за, який ос!даючи на поверхн! ф!льтрувального матер!алу пог!ршував контакт води поверхнею. Причому промивка цео-л!ту не призвела до в!дновлення його катал!тичних властивостей.
Модифжований катюшт Dowex Mac-3 сполуками марганцю забезпечував ефективне окислення !он!в зал!за за рахунок пщвищення pH до 8,5-9,8, що сприяе швидшому гщрол!зу сполук зал1за у вод!. В подальшому ефективн!сть катал!затору знижува-лась по м!р! забруднення його г!дроксидом зал!за, а також по м!р! зниження pH розчину до значень менше 8. При використанш модифжованого заван-таження сполуками марганцю на ефективн!сть окис-лення юшв зал1за впливае присутшсть дoстатньoï кшькоси кисню. Стутнь вилучення зал1за у випад-ку аерування води становив в середньому 93 %, а без аерування - 56 %.
У раз! застосування модифжованого катюшту Dowex Mac-3 сполуками зал!за в!дбувалося ефектив-не вилучення юшв зал1за з води. При застосуванш пoпеpедньoï аерацп водного розчину зал1за в даному випадку на поверхн! !он!ту утворювався ферит, який мютить у свош структур! оксид марганцю, що тдви-щував окислювальну здатшсть фшьтрувального завантаження. Стутнь вилучення зал1за був достатньо високим 99,5 %.
Недолжом дослщження ефективност запропо-нованих модиф!кованих завантажень було утворен-ня великoï юлькоси осаду у вигляд! гщроксиду за-л!за, що призводило до засм!чення ф!льтрувального
завантаження та п!двищенню опору ф!льтрування води. Шсля механiчнoï промивки ф1льтруючого за-вантаження ефективн!сть очистки води дещо зни-жувалася.
7. Висновки
1. Було розроблено метод модифжацп цеолгту та катюшту Dowex Mac-3 шляхом обробки ф1ль-трувального завантаження с!рчанокислим зал!зом (FeSO4-7H2O) або хлоридом марганцю (MnCl2-4H2O) та перманганатом калж KMnO4 в певнш послщовно-ст!. В результат! чого було отримано дек!лька катал!-тичних ф!льтрувальних завантажень для вилучення сполук зал!за !з води.
2. При досл!дженн! ефективност! отриманих ф!ль-
трувальних завантажень було встановлено, що у ви-падку застосування цеол!ту модиф!кованого перман-ганатом кал!ю концентрац!я !он!в зал!за знизилась до 0,4-4 мг/дм3. При застосуванш промитого цеолиу для вилучення !он!в зал!за ступень знезал!знення води сягав 40-60 %. Катюшт Dowex Mac-3 модифжо-ваний сполуками марганцю забезпечував ефективне вилучення !он!в зал!за !з води. Концентрац!я зал!за в очищенш вод! не перевищувала 0,3 мг/дм3, в подаль-шому ефективн!сть катал!затора знижувалась по м!р! забруднення його г!дроксидом зал!за. При застосу-ванш модифжованого катюшту Dowex Mac-3 сполу-ками зал!за також забезпечувалося ефективне знеза-л1знення води. Так в водопровщнш вод! катал!затор забезпечував зниження концентрацп зал1за з 15 до 0,1-0,2 мг/дм3 на протяз! довгого часу.
Лиература
1. Кулаков, В. В. Обезжелезивание и деманганация подземных вод [Текст]: уч. пос. / В. В. Кулаков, Е. В. Сошников, Г. П. Чайковский. - Хабаровск: ДВГУПС, 1998. - 100 с.
2. Sоgaard, E. G. Groundwater Chemistry and Treatment: Application to Danish Waterworks [Electronic resource] / E. G. Sо-gaard, H. T. Madsen. - Water Treatment, InTech, 2013. - Available at: http://www.intechopen.com/books/water-treatment/ groundwater-chemistry-and-treatment-application-to-danish-waterworks
3. Vaaramaa, K. Removal of metals and anions from drinking water by ion exchange [Text] / K. Vaaramaa, J. Lehto // Desalination. - 2003. - Vol. 155, Issue 2. - P. 157-170. doi: 10.1016/s0011-9164(03)00293-5
4. Боженко, А. М. Выбор смеси ионитов для эффективного умягчения и обезжелезивания воды [Текст] / А. М. Боженко, И. Н. Гомеля, Ю. А. Омельчук // Зб;рник наукових праць СНУЯЕ та П. - 2007. - Вип. 4 (24). - С. 144-149.
5. Aziz, H. A. Physicochemical removal of iron from semiaerobic landfill leachate by limestone filter [Text] / H. A. Aziz, M. S. Yusoff, M. N. Adlan, N. H. Adnan, S. Alias // Water Manage. - 2004. - Vol. 24, Issue 4. - P. 353-358. doi: 10.1016/ j.wasman.2003.10.006
6. Степаненко, Т. И. Очистка сточных вод от ионов тяжелых металлов реагентным методом с применением в качестве реагента извести [Текст] / Т. И. Степаненко // В1ст Автомобшьно-дорожнього ¡нституту: науково-виробничий зб1р-ник. - 2013. - № 1(16). - С. 165-171.
7. Korchef, A. Iron removal from aqueous solution by oxidation, precipitation and ultrafiltration [Text] / A. Korchef, I. Kerkeni, M.B. Amor, S. Galland, F. Persin // Desalination and Water Treatment. - 2009. - Vol. 9, Issue 1-3. - P. 1-8. doi: 10.5004/ dwt.2009.745
8. Гончарук, В. В. Нанофильтрация в питьевом водоснабжении [Текст] / В. В. Гончарук, А. А. Кавицкая, М. Д. Скильская // Химия и технология воды. - 2011. - Т. 33, № 1. - С. 63-94.
9. Ghosh, D. Removal of Fe(II) from tap water by electrocoagulation technique [Text] / D. Ghosh, H. Solanki, M.K. Purkait // Journal of Hazardous Materials. - 2008. - Vol. 155, Isseu 1-2. - P. 135-143. doi: 10.1016/j.jhazmat.2007.11.042
10. Юрков, С. В. Знезалiзнення води електрокоагулящею [Текст] / С. В. Юрков, О. О. Садчиков // Проблеми водопоста-чання, водовщведення та гщравлши: Науково-техшчний збiрник. - 2009. - Вип. 12. - С. 20-24.
11. Кульский, Л. А. Теоретические основы и технология кондиционирования воды [Текст] / Л. А. Кульский. - К. : Наукова думка, 1971. - 151 с.
12. Золотова, Е. Ф. Очистка воды от железа, марганца, фтора и сероводорода [Текст] / Е. Ф. Золотова, Г. Ю. Асс. - М.: Стройиздат, 1975. - 176 с.
13. Barlokova, D. Removal of Iron and Manganese from Water Using Filtration by Natural Materials [Text] / D. Barlokova, J. Ilavsky // Polish J. of Environ. Stud. - 2010. - Vol. 19, Issue 6. - Р. 1117-1122.
14. Калашников, Е. Г. Исследование различных методов дезодорации воды при водоподготовке [Текст] / Е. Г. Калашникова, И. Ю. Арутюнова, А. Д. Смирнов // Водоснабжение и санитарная техника. - 2007. - № 1. - С. 17-24.
15. Староверов, С. В. Сорбенты для обезжелезивания артезианских вод [Электронный ресурс] / С. В. Староверов, Р. И. Юдин. - Scientific World. - 2013. Режим доступа: http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/arts-architecture-and-construction-413/heat-vent-water-supply-and-sewerage-413/19723-413-1033
16. Иванец, А. И. Окисление двухвалентного железа в воде на марганцево- и меднооксидных катализаторах [Текст] / А. И. Иванец, Т. Ф. Кузнецова, Е. А. Воронец // Свиридовские чтения. - 2012. - Вып. 8. - С. 30-36.
17. Тарасевич, Ю. I. Деманганащя i знезашзнення артезiанськоï води в умовах промислових водозаборiв м. Мукачеве (За-карпатська область) [Текст] / Ю. I. Тарасевич, О. Ю. Кулшенко, Р. В. Остапенко, Т. Б. Кравченко // Доповвд Нащо-нально'1 академп наук Украши. - 2014. - № 10. - С. 136-143.
18. Сухарев, Ю. И. Использование глауконита Уральского месторождения в процессах очистки воды от железа (II, III) [Текст] / Ю. И. Сухарев, Е. А. Кувыкина // Известия Челябинского научного центра. - 2002. - Вып. 1. - С. 62-66
19. Лурье, Ю. Ю. Справочник по аналитической химии [Текст] / Ю. Ю. Лурье. - М.: Химия, 1989. - 448 с.
20. Тугай, А. М. Укспериментальне дослщження знезашзнення пщземних вод на двошарових фшьтрах [Текст] / А. М. Тугай, О. О. Садчиков // Науковий вюник будiвництва. - 2013. - Вип. 72. - С. 363-369.
