Деструктивні зміни у геномі свиней та лабораторних тварин за експериментальної моно- (аскароз, трихуроз, езофагостомоз) та асоціативної нематодозної інвазії Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

УДК 619:615.28:636.4

Стибель В.В., доктор ветеринарних наук, професор Данко М.М., кандидат бюлопчних наук, доцент Сварчевський О А., кандидат ветеринарних наук, доцент Соболта А.Г., кандидат ветеринарних наук, асистент © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт

iмет С.З. Гжицького

ДЕСТРУКТИВШ ЗМ1НИ У ГЕНОМ1 СВИНЕЙ ТА ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН ЗА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО! МОНО- (АСКАРОЗ, ТРИХУРОЗ, ЕЗОФАГОСТОМОЗ) ТА АСОЩАТИВНО! НЕМАТОДОЗНО1' ШВАЗП

Зажиттeеi еидыення нематод Ascaris suum, Trichuris suis i Oesophagostomum dentatum, а також продукти еидыення теазтних яець i личинок та ïx гомогенати мають здаттсть еплиеати на геном бактерiй та еикликати генн мутацп як за мехатзмом "зсуеу рамки зчитуеання ", так i за „мехатзмом пар основ" е штамах Salmonella thyphimurium ТА 98 i ТА 100. Мiгруючi личинки аскариЫе, трихуриЫе i езофагостом еолодтть мутагенною дieю на клтини периферичног кровi та юсткоеого мозку быих нелттних щурiе i лiмфоцити кроеi поросят, яка еияеляеться в збыьшенн кiлькостi мтроядроемкних еритроцитiе та аберацш хромосом. Метаболти личинок нематод еияеляють генотоксичну та цитотоксичну дт на соматичн тканини хазягна, еикликають зростання одноланцюгоеих розриеiе лужно-лабшьних сайтiе ядерног' молекули ДНК, апоптичних клтин у юсткоеому мозку, яке прямопропорцтне кiлькостi еееденого бiологiчно-iнеазiйного матерiалу та характеризуеться збыьшенням на початку експерименту показника „моменту хеоста" i кiлькостi апоптичних клтин та поступоеим зменшенням цих показните на заеершенн до^ду.

Ключоei слова: Ascaris suum, Trichuris suis, Oesophagostomum dentatum, сеит, щури, мишi, метаболти, мутагентсть, тест Еймса, мжроядерний тест, метод „ДНК-комет ".

Вступ. Мутагенний потенщал вiрусiв, бактерш i найпростших е незаперечним наслщком ïx близького контакту Í3 ядерним апаратом кл^ин ссавщв та людини i здатшстю безпосередньо впливати на нього, вид^ючи продукти своеï життедiяльностi. Гельмшти Í3^ своïx розмiрiв не можуть контактувати з ядерним апаратом кл^ин хазяша. Такою здатшстю володшть секреторно-екскреторш продукти ïx життедiяльностi, яю переносяться кровю, лiмфою, тканинною рщиною. У кл^инах ссавщв мутагени здатш викликати безпосередне пошкодження молекули ДНК (генш мутаци), хромосомш перебудови (абераци), рекомбшаци i геномш мутаци [1, 2].

Цитогенетичш методи е найбшьш чутливими щодо встановлення мутагенного впливу чинниюв довкiлля та дозволяють рееструвати змши на

© Стибель В .В., Данко М.М., Сварчевський О.А., Соболта А.Г., 2010

228

xpомосомному i геномному piвняx оpгaнiзaцiï спадково!' iнфоpмaцiï [3]. Одним iз цитогенетичниx методiв е^^ес-о^нки генетичноï небезпеки ксенобiотикiв in vivo у ссавщв е мiкpоядеpний тест [4]. Останшм часом цей метод отpимaв шиpоке застосування у гуманнш та ветеpинapнiй медицинi для визначення мутaгенноï дiï чинникiв довкшля [5, б, 7] i pекомендовaний Miжнapодним Агентством щодо зaxисту навколишнього сеpедовищa як високочутливий спосiб виявлення мутагешв i кaнцеpогенiв [В].

Miкpоядеpний тест у соматичнж клiтинax як с^ишет-тест був зaпpопоновaний у 1973-1976 pp. [9, 10, 11] для вивчення ди клaстогенниx i aнеугенниx чинниюв сеpедовищa на клiтини юсткового мозку i пеpифеpичноï кpовi. Застосування мiкpоядеpного тесту дозволяе дифеpенцiювaти клaстогеннi (утвоpення дpiбниx мiкpоядеp iз фpaгментiв xpомосом) i aнеугеннi (утвоpення сеpеднix i великж мiкpоядеp iз поодинокиx xpомосом або гpуп xpомосом) дiï чинниюв довкшля [3].

Облiк пошкоджень молекули ДНК, якi е нaслiдком ди генотоксичниx чинникiв сеpедовищa у пpокapiот i еукapiот, пpоводять за допомогою методiв оцiнки цiлiсностi двонитчaтоï полiмеpноï стpуктуpи ДНК, pеeстpaцiï модифiковaниx основ ДНК, обл^ познaчениx основ, що включенi у мaкpомолекули пpи pепapaцiï пошкоджень [12].

Haйбiльш сучасним, пеpспективним i чутливим методом виявлення пеpвинниx пошкоджень молекули ДНК окpемиx кл^ин за дiï чинникiв навколишнього сеpедовищa вважаеться гель-електpофоpез поодинокиx клiтин -„Comet assay" або метод „ДНК-комет" [13, 14, 15, 16]. Шсля лiзису i електpофоpезу пpониклиx у aгapозний шap еукapiотичниx клiтин пошкоджена ДНК мiгpуe в електpичному полi у нaпpямку до анода, i таким чином утвоpюe стpуктуpу, сxожу на комету, в якiй видшяеться „голова" i „xвiст". Iнтеpпpетaцiя pезультaтiв заснована на гiпотезi, що викликаш генотоксичними чинниками пошкодження ДНК ядpa складаються з низькомолекуляpниx дiлянок, pозpивiв, pепapaцiйно-виpiзaниx пошкоджень i кислотно-лaбiльниx дшянок ДНК. В pезультaтi лiзису звшьнеш з ядpa клiтин пошкодженi дшянки ДНК пpи електpофоpезi фоpмують ^вшт комети", а непошкодженi - „голову комети[17, 1В, 19]. Метод „ДНК-комет" мае ш^ою можливостi оцiнки пошкоджень, що викликаються генотоксичними чинниками в соматичнж клiтинax, оскiльки може доводится в гомогенiзуючиx ткaнинax шлунка, кишечника, печшки, ниpок, легень, селезiнки, сечового мixуpa, кiсткового мозку [20, 21, 22, 23].

Aскapоз, тpиxуpоз i езофагостомоз е нaйбiльш pозповсюдженими гельмштозними xвоpобaми сеpед свиней i завдають знaчниx економiчниx збитюв свинapським господapствaм. Пpи шиpокому pозповсюдженнi ïx сеpед свиней можливi змiни у спадковому aпapaтi сомaтичниx i генеpaтивниx кл^ин за дaниx пapaзитapниx iнвaзiй залишаються маловивченими на чaсi i становлять актуальшсть виpiшення цieï пpоблеми.

Виxодячи iз вищезазначеного, метою нaшиx дослщжень було встановити особливостi генотоксичноï i цитотоксичноï дiï метaболiтiв личинок нематод Ascaris suum, Trichuris suis, Oesophagostomum dentatum на юстковий

229

мозок i лiмфоцити кров^ вивчити мутагеншсть зажиттевих видшень, гомогенаив, iнвазiйних яець та личинок у тест Еймса, дослiдити показники мжроядерного тесту в еритроцитах периферично1 крoвi бiлих щурiв за розвитку експериментального аскарозу, трихурозу та езофагостомозу, визначити вплив моно- та змшано1 нематодозно1 iнвaзiï на геном поросят.

Матер1ал i методи. Оцiнку мутaгeннoï дiï екскреторно-секреторних мeтaбoлiтiв гeльмiнтiв Ascaris suum, Trichuris suis i Oesophagostomum dentatum на сальмонелах i соматичних кл^инах нeспeцифiчнoгo хaзяïнa проводили за тестом Еймса [24] на гомогенатах iз нематод, взятих iз кишечника свиней.

Ощнку мутaгeннoï дiï личинок гельмшив здiйснювaли за допомогою метафазного aнaлiзу клiтин кiсткoвoгo мозку щурiв. Цей метод рекомендований ВООЗ для проведення тестування на мутaгeннiсть хiмiчних i бioлoгiчних речовин. Оцiнку мутагенно1' дiï за допомогою метафазного aнaлiзу клiтин кiсткoвoгo мозку лабораторних тварин проводили за методом С.Е. Ford (1956) [25]. Метод базуеться на реестраци видимих структурних порушень хромосом у кл^инах на стaдiï метафази. Критeрiем цитогенетично1' oцiнки препарату е наявшсть спонтанних хромосомних порушень. Зараховуються aбeрaцiï хроматидного та хромосомного титв.

Кaрioтип клiтин юсткового мозку вивчали на 72 бiлих щурах-самцях масою тiлa 120-140 г. 1з них сформували 12 груп, по 6 тварин у кожнш. Дoслiдних тварин 9-и груп заражали, вщповщно, в юлькосп - 5, 10 i 20 iнвaзiйних яець та личинок А. suum, T. suis i Oe. dentatum на 1 г маси тша тварини. Щури 3-х груп (штактш) були контролем. Сумш яець i личинок у 2% крохмальнш суспензи iз дoслiднoю концентращею в oб'емi 0,2 мл вводили тваринам перорально за допомогою металевого зонда. Щурам контрольних груп вводили крохмальну суспeнзiю в aнaлoгiчнoму об'емг Визначення змiн кaрioтипу проводили на 7, 10, 14, 20, 21, 28, 30, 40, 42 та 60-ту добу тсля зараження. За 2,5 год. до декаттаци щурам вводили колхщин (0,04% розчин) по 0,01 мл на 1 г маси. Тварин декаттували за легкого eфiрнoгo наркозу, швидко видаляли стeгнoвi кiстки, зрiзувaли eпiфiзи та за допомогою шприца вимивали нaгрiтим до температури + 37-39°С - 0,075 М розчином хлористого калш кл^ини кiсткoвoгo мозку в центрифужну прoбiрку, яку пoмiщaли на 35-40 хв. у термостат для гiпoтoнiчнoï обробки. Шсля цього суспeнзiю центрифугували при 1000 об./хв. протягом 5 хв. Надосадову рiдину обережно вiдсмoктувaли, до осаду додавали фжсатор (етиловий спирт i оцтову кислоту в стввщношенш 3:1). Шсля трирaзoвoï зaмiни фжсатора готували препарати хромосом шляхом розкапування суспeнзiï клiтин на oхoлoджeнi предметш скельця з наступним висушуванням фжсатора над полум'ям спиртiвки. Фарбували препарати азур-еозином за Пмза. Мутагенну дш мeтaбoлiтiв визначали за частотою кл^ин зi структурними порушеннями хромосом у дослщах в пoрiвнянi з контролем [25].

Ощнку мутaгeннoï дiï швазшних яець i личинок гeльмiнтiв проводили за метафазним aнaлiзoм в дослщах на лейкоцитах крoвi поросят. Для ощнки стану хромосом було використано78 поросят вeликoï бiлoï породи 2-4- мкячного вiку, з яких 13 груп (по 6 тварин у кожнш). Препарати метафазних хромосом iз

230

лiмфоцитiв KpoBi свиней готували за загальноприйнятою методикою P.S. Moorchead et al. (1960) [26]. Дослщження хромосом проводили мжроскопом „Jenamed 2" (Carl Zeiss Jena) i3 х1000. Вiд кожно1 тварини аналiзували по 50 зафарбованих метафазних пластинок. Облж аберацiй хромосом здiйснювали згщно з рекомендацiями ВООЗ (1975) [26, 27].

Виявлення мутагенно1 ди швазшних яець i личинок гельмiнтiв за мжроядерним тестом проводили за методикою W. Schmid (1976) [5].

Показники мiкроядерного тесту визначали на 72 бших щурах i в тих же юлькостях iнвазiï та часу, що i за визначення хромосомних аберацiй методом метафазного аналiзу кл^ин кiсткового мозку Для визначення змш в еритроцитах кров, наносили на предметне скельце, змiшуючи ïï з краплею 10% розчину натрiю цитрату. Приготовлен мазки, сушили на пов^^ фiксували в метанолi та зафарбовували барвником Гiмза. Пiд мiкроскопом (збшьшення 90х10) пщраховували кшьюсть мiкроядерних нормохроматофшьних еритроцитiв у 1000 клiтинах кожного препарату. М1кроядрами в кров'яних кл^инах вважали помiтнi велию утворення з дiаметром 1/5-1/20 величини еритроцита. Результати дослщу виражали у промiле.

Для вивчення генотоксичноï i цитотоксичноï ди iнвазiйних яець i личинок гельмшив за методом „ДНК-комет" використовували 72 мишей-самцiв. 1з них було сформовано 12 груп, по 6 тварин у кожнiй, за тих же доз зараження та дiб дослiдження як i за ощнки мутагенно1' ди iнвазiйних яець i личинок гельмшив за допомогою метафазного аналiзу клiтин кiсткового мозку та за мжроядерним тестом на щурах. Дослщження проведет на кл^инах юсткового мозку мишей методом лужного гель-електрофорезу [14, 28].

Статистичну обробку отриманих даних та ощнку вiрогiдностi проводили за параметричним критерiем Фiшера-Стьюдента з використанням 1ВМ-сумiсного комп'ютера. Кореляцшний коефiцiент визначали за методикою, описаною I.A. Ойвiним [29].

Результати дослщження. Оцтка мутагенно'1 diï Ascaris suum, Trichuris suis, Oesophagostomum dentatum

у mecmi Еймса

При вивченш можливоï мутагенноï дп екскреторно-секреторних продуктiв аскариЫв, трихурисiв, езофагостом та ïx швазшних яець i личинок на генному рiвнi як типу замши пар основ, так i типу змщення рамки зчитування в тест на Salmonella thyphimurium визначали: мутагенну актившсть загального гомогенату iз аскарисiв, трихуриав та езофагостом, мутагенну активнiсть прижиттевих видiлень аскарисiв, триxурисiв i езофагостом, мутагенну актившсть гомогенату швазшних яець i личинок в тест Еймса.

За визначення мутагенноï активност загального гомогенату аскариав (табл. 1) дослщження проводились у трьох концентращях - нативнш, кратно зменшенiй у 10 i 100 разiв. На штамах ТА-98, так i ТА-100 нативна концентращя iндукувала реверсiю в 2-4 рази вищу, нiж у контроле При розведеннi гомогенату у 10 разiв iндукцiя генних мутацiй виявлена лише на штамi ТА-98.

231

Taблиця 1

MyTareHHa яктившсть 3aranbHoro roMoreHaTy acKapucie у тест

Eймсa

Пoзитивний кoнтpoль Кшьшсть кoлoнiй Л

Зpaзoк Tест-штaм § pевеpтaнтlв о

я CJ ч (D в со o P XI Х2 Хэ X Хд Хк Мутaген-н (бaли)

я я я б мкг 305 292 374 323,7±1,2 13,3 2

£ 00 С\ 1 CPP 19 25 29 24,3±0,9

я (D s о я fr 1 114 92 10б 104±1,3 4,3 1

H 0,1 105 98 123 108,7±1,9 4,4 1

S У ч 0,01 34 21 20 25±0,3 1,0 0

« ^ S W 1,5 мкг 722 808 75б 7б2±1,8 12 2

и й Л та о л £ CPP 71 58 б3 б4±0,8

Й ГО i <С H 1 15б 172 109 145,7±2,2 2,3 1

со а 0,1 134 117 123 124,7±1,7 1,9 0

0,01 98 102 82 94± 0,9 1,5 0

Пpимiткa: CPP - спoнтaнний р1вень pевеpтaнтiв

MyTareHHa яктившсть прижиттсвих видшень acKapucie

Taблиця 2

Пoзитивний кoнтpoль Кшьшсть кoлoнlй Л

Зpaзoк Tест-штaм § pевеpтaнтlв О

я CJ ч (D в со o P XI Х2 Х3 X Хд Хк Мутaген-н ^ли)

я я я б мкг 278 303 252 311±0,3 18,3 2

5 00 ■ CPP 21 1б 14 17±0,9

я CJ s о я fr 1 47 б3 41 50,3±1,1 2,9 1

щ -s H 0,1 35 40 57 44±1,8 2,б 1

s а ч 0,01 42 33 38 37,7±2,2 2,2 1

« ^ s w 1,5 мкг 722 б85 б07 бб8±1,2 11,1 2

и й Л та о л £ CPP 57 б4 59 б0±1,3

Й ГО i <С H 1 112 123 205 14б,7±0,7 2,4 1

со а 0,1 б2 84 92 79,3±2,2 1,3 0

0,01 58 72 71 б7±1,4 1,05 0

Примита: CPP - спoнтaнний piвень pевеpтaнтiв

При визнaченнi мутaгеннoстi зaжиттeвих видшень aскapисiв (тaбл. 2) шдукщя реверсш виявленa в тpьoх кoнцентpaцiях нa штaмi ТА-98, a та штaмi ТА-100 мутaгеннiсть зaфiксoвaнa лише при тативнш кoнцентpaцiï прижиттевих видшень, при цьoму перевищення кiлькoстi кoлoнiй у дoслiдaх нaд кoнтpoлем кoливaлaсь у межaх 2-3 paзiв. Це свщчить пpo те, щo бioлoгiчнi pечoвини, яю вид1лялися aскapисaми, мaють здaтнiсть впливaти нa генoм бaктеpiй тa

232

спричиняти генн1 мутаци як за мехашзмом зсуву рамки зчитування, так i за мехашзмом пар основ.

За визначення мутагенно! активност гомогенату швазшних яець аскариав нами виявлено (табл. 3), що у 100 % випадюв зразки показали !ндукцш генних мутацш при нативнш концентрацп на штамах ТА-98 i ТА-100. Це свiдчить про те, що видшення яець i !х вмшт мiстять бiологiчно активнi речовини, яю здатнi спричиняти мутацп за типом замши пар основ при збереженш мутагенност на рiвнi 1 бала.

Таблиця 3

Мутагенна актившсть гомогенату 1нваз1йних яець у тест1 Еймса

к Позитивний контроль « и и Юльшсть колонш ревертанпв Хд Хк ь т о

о р го i 1 н с (D Н (D ч (D в со о Р Х1 Х2 Хэ Х X В еа Й В н t

и S .и 6 мкг 314 268 288 290±2,2 11,2 2

ат 00 Os 1 СРР 19 28 31 26±2,0

н и S о и fr 1 68 43 57 56±0,7 2,2 1

О ю S -й Н 0,1 54 29 46 43±1,4 1,7 0

омс и « а « с? s w ч 0,01 40 35 27 34±0,7 1,3 0

1,5 мкг 632 508 613 584,3±2,1 10,6 2

нс ьа о л £ СРР 49 54 62 55±1,7

и ■ <С н 4 5 3 1 111 123 167 133,7±0,6 2,4 1

а ГО 0,1 92 76 84 84±1,3 1,5 0

0,01 87 97 60 61,3±0,4 1,1 0

Примгтка: СРР - спонтанний р1вень ревертанпв

При визначенш мутагенно! активностi гомогенату швазшних яець трихурисiв стабiльну реверсiю виявлено на обох штамах, при цьому перевищення кiлькостi колонiй в дослщах над контролем коливалась в межах одиниць 2,2-3,6 разiв (табл. 6).

Отже, виходячи з результатв дослщжень у тестi Еймса встановлено, що екскреторно-секреторш видiлення аскарисiв, а також гомогенати нематод та швазшних яець виявляють мутагенну дiю i можуть iндукувати зворотнi геннi мутацп до пстидин незалежностi в штамах S.typhimurium ТА-98 i ТА-100 за типом змщення рамки зчитування, та типом замши пар основ.

За визначення мутагенно! активност загального гомогенату трихуриав в тестi Еймса виявлена шдукщя при всiх концентрацiях на штамi ТА-98. При нативнiй i в 10 разiв меншiй концентрацп' - на штамi ТА-100. При цьому перевищення колонш Salmonella thyphimurium у цих двох штамiв було в межах 2,1-3,7 разiв. У дослiдах шдукщя не перевищувала 10 разiв, що за загальноприйнятою шкалою мутагенностi ощнюеться в 1 бал (табл. 4).

При визначенш мутагенност прижиттевих видшень трихурисiв iндукцiя в бiльшiй мiрi проявлялась у штамi ТА-100 (табл. 5). При дослщженш трьох концентрацш перевищення колонiй в дослiдi над контролем, на цьому штам^

233

сягала вщ 4,3 до 5,3 разiв. На штамi ТА-98 збшьшення колонiй встановлено лише при нативнш концентраций

При визначенш мутагенно! активностi гомогенату iнвазiйних яець трихурисiв стабiльну реверсiю виявлено на обох штамах, при цьому перевищення кiлькостi колонiй в дослiдах над контролем коливалась в межах одиниць 2,2-3,6 разiв (табл. 6).

Таблиця 4

Мутагенна актившсть загального гомогенату трихурис1в

Зразок Тест-штам Позитивний контроль Розведення Кшьшсть колонш ревертанлв Х Хд Хк Л н о « Ц еа Й в н £

Х1 Х2 Хэ

Загальний гомогенат аскариав ТА-98 и « и о и £ ч 6 мкг 302 352 407 353,7±1,3 10,3 2

СРР 24 41 38 34,3±1,2

1 107 121 93 107±2,1 3,1 1

0,1 111 97 85 97,3±1,8 2,8 1

0,01 53 74 89 72±1,4 2,1 1

ТА-100 азид № 1,5 мкг 803 901 793 835,7±2,3 12,5 2

СРР 63 85 53 67±1,4

1 203 353 197 251±2,1 3,7 1

0,1 115 162 139 138,7±1,9 2,1 1

0,01 93 112 123 109,3±2,0 1,6 0

Примггка: СРР - спонтанний р1вень ревертанлв

Таблиця 5

Мутагенна активн1сть прижиттевих видшень трихуриав

Зразок Тест-штам Позитивний контроль Розведення Кшьшсть колонш ревертанлв Х Хд Хк Л т о « § еа Й в н £

Х1 Х2 Х3

Загальний гомогенат аскариав ТА-98 к и и о и £ ч 6 мкг 373 405 292 356,7±0,9 10,5 2

СРР 29 40 43 34,0±1,1

1 82 97 54 77,7±0,8 2,3 1

0,1 73 61 47 60,3±0,3 1,8 0

0,01 58 60 35 51±1,7 1,5 0

ТА-100 азид № 1,5 мкг 720 803 787 736,7±1,9 11,3 2

СРР 61 53 81 65±2,3

1 372 340 295 335,7±1,5 5,1 1

0,1 401 262 377 346,7±1,7 5,3 1

0,01 207 353 266 275,3±2,3 4,3 1

Прим1тка: СРР - спонтанний р1вень ревертанлв

234

Тaблиця б

а

го

с

s &

к

ä

S3

н е г o м o г

й

s

н ь

S3

m

й

S

н в

S

т

s

со

o

С

н

s я

o н

Sí

ч

л £

ч s

и Кшьшсть кoлoнlй Л н

pевеpтaнтlв О 'Й

(D ч е в со o Р XI Х2 Хз X Хд Хк Мyтaген-] (бaли

б мкг 279 353 414 34S,7±2,2 13,5 2

СРР 17 29 31 25,7±1,1

1 SO S7 7б Sl±2,3 3,2 1

0,1 91 77 б9 79±1,7 3,1 1

0,01 б2 S2 55 бб,3±2,1 2,2 1

1,5 мкг б22 727 S14 721±1,4 9,1 1

СРР 79 90 6S 79±1,б

1 313 2б2 199 25S±1,9 3,2 1

0,1 2S9 301 262 2S4±1,3 3,6 1

0,01 192 20S 137 179±2,1 2,3 1

Пpимiткa: СРР - спoнтaнний piвень pевеpтaнтiв

Отже, 3a вичення мyтaгеннoï aктивнoстi зaгaльнoгo гoмoгенaтy тpихypисiв, ïx пpижиттeвих видiлень тa гoмoгенaтy з iнвaзiйних яець виявленa зтачта 1ндукц1я генних мyтaцiй, якa в бшьшш Mipi стoсyвaлaся зсуву paM^ зчитyвaння, н1ж зaмiни nap oснoв.

Таблиця Z

к o

со

a а го

с

s

s

с a

S3

н е г o

й

s

н ь

л a

S3 го

й

s

н в

s

s

со

o

С

Кшьшсть кoлoнlй ь

л § pевеpтaнтlв т о

нл о а тт « о Пк и е ч е в со o Р XI Х2 Хз X Хд Хк « - -н е S3 т t

н и 6 мкг 313 351 292 318,7±1,5 11,3 2

S СРР 21 24 39 28±1,7

o н Sí ч 1 62 59 60 60,3±1,7 2,1 1

0,1 S1 49 53 61,0±1,4 2,2 1

0,01 47 32 51 43,3±1,9 1,5 0

л 1,5 мкг 592 602 7S3 593±2,3 8,8 1

СРР 6S 7S 54 66,7±1,6

1 309 250 201 253,3±2,0 3,8 1

a 0,1 254 317 235 268,7±1,8 4,0 1

0,01 204 1S5 153 184±1,4 0,3 0

Пpимiткa: СРР - станинний piвень pевеpтaнтiв

Пpи визнaченнi мyтaгеннoï a^ra^cri зaгaльнoгo гoмoгенaтy езoфaгocтoм y тест! Еймca виявленa 1ндукц1я пpи тативнш i в 10 paзiв меншш

235

концентрацп на штамах ТА-98 i ТА-100. Перевищення колонш Salmonella thyphimurium над контролем було в межах 2,2-5,4 разiв. У дослщах iндукцiя не перевищувала 10 разiв, що за загальноприйнятою шкалою мутагенностi оцiнюeться в 1 бал (табл. 7).

Таблиця 8

Позитивний контроль Кшькють колонш Л

Зразок Тест-штам § ревертанпв о

и е ч е в со о Р Х1 Х2 Хэ Х Хд Хк Мутаген-н (бали)

и S 6 мкг 277 372 243 297,3±1,8 17,2 2

Й 00 Os 1 ^ СРР 13 21 16 16,7±2,1

к (D S о и fr 1 52 63 74 63±1,6 3,7 1

§ .а Н 0,1 83 57 61 67±1,3 4,0 1

2 « и а S W ч 0,01 54 49 44 49±1,0 2,9 1

1,5 мкг 494 637 528 553±1,8 8,2 1

я й Л та о о л £ СРР 72 62 69 67,7±2,1

Л ё го 1 <с Н я 1 424 398 408 410±0,8 6,0 1

3 0,1 240 310 256 288,7±0,9 4,3 1

0,01 184 216 154 184,7±1,7 2,7 1

Таблиця 9

Мутагенна актившсть гомогенату 1нваз1йних личинок езофагостом у тест

Еймса

Зразок Тест-штам Позитивний контроль Розведення Кшькють колонш ревертанпв Х Хд Хк Л н о '3 ^ « 1 еа н Му

Х1 Х2 Х3

Загальний гомогенат аскариав ТА-98 к S и S о и fr ч 6 мкг 302 312 405 337,7±0,7 14,2 2

СРР 18 27 24 23±0,3

1 42 54 66 54±1,1 2,4 1

0,1 32 48 52 44±0,9 1,9 0

0,01 30 22 27 23±1,2 1 0

ТА-100 азид Na 1,5 мкг 372 423 488 427,7±1,1 6,8 1

СРР 54 64 68 62±0,9

1 305 424 472 403,3±1,4 6,5 1

0,1 318 402 366 362±1,2 5,8 1

0,01 242 219 188 216,3±0,8 3,5 1

Примггка: СРР - спонтанний р1вень ревертанпв

При визначенш мутагенностi зажиттевих видiлень езофагостом iндукцiя проявлялась у штамах ТА-98 i ТА-100 (табл. 8). При дослщженш трьох

236

концентрацш перевищення колонш у дослвд над контролем у штамах сягала вiд 2,7 до 6,0 разiв. Причому, iндукцiя генних мутацш була виявлена на обох штамах при нативнш концентраций при розведеш у 10 разiв i при розведеннi в 100 разiв.

За визначення мутагенно! активностi гомогенату iнвазiйних личинок езофагостом встановлено, що iндукцiя генних мутацiй вiдбуваeться в основному за мехашзмом замiни пар основ (табл. 9). Причому перевищення кшькост колонш у дослщах над контролем коливалась в межах 3,5-6,5 разiв. Мутагеннiсть гомогенату iнвазiйних личинок зафжсована на штамi ТА-100 при вах концентрацiях, а на штамi ТА-98 лише при нативнiй концентраций

Отже, за вивчення мутагенно! активност загального гомогенату езофагостом, !х зажиттевих видiлень та гомогенату !х швазшних личинок виявлена вiрогiдна iндукцiя генних мутацш, яка в бшьшш мiрi стосувалася зсуву рамки зчитування, шж замiни пар основ.

Показники мжроядерного тесту в еритроцитах периферичноИ Kpoei бтих rnypie за експериментального аскарозу, трихурозу, езофагостомозу Аналiз препараив iз рiзних серiй дослiдiв показав, що в еритроцитах периферично! кровi бших щурiв мiкроядра виявлялися з рiзною частотою у неоднаковi доби дослщу.

При вивченнi кровi контрольно! групи бших щурiв, за розвитку аскарозу, встановлено, що протягом 28 дiб дослщження, частота утворення еритроцитiв iз мiкроядрами коливалась вiд 0,7±0,33 до 1,0±0,36 у 1000 еритроцитах (%0) (табл. 10).

Таблиця 10

Кiлькiсть еритроцит1в ¡з мпкроядрами у периферичн1й кров1 бших

щур1в, заражених шваз^ними яйцями аскарнав, %р (M±m, n=6)

1 н о о 4 5 Групи тварин

ю о Контрольна к1льк1сть - 5 шльшсть - 10 к1льк1сть - 20

Ч. яець/г яець/г яець/г

7 0,7±0,33 2,5±0,62* 4,2±0,48*** 6,7±0,85***

14 1,0±0,36 3,2±0,48** 5,2±0,70*** 7,7±0,42***

21 0,8±0,40 2,2±0,60 3,3±0,56** 4,5±0,83**

28 0,8±0,31 1,8±0,48 2,2±0,54* 2,4±0,26*

Примггки: * - р<0,05;

** - р<0,01; *** - р<0,001

При зараженнi бiлих щурiв у кiлькостi 5 швазшних яець аскариав на 1 г маси тша тварини на 7-му добу дослщження встановлено, що частота еритроциив iз мiкроядрами (2,5±0,62 на 1000 клiтин) була у 3,6 разiв бiльша, нiж у контрольнш групi (Р<0,05). На 14-ту добу експерименту кiлькiсть мiкроядер в еритроцитах була (3,2±0,48 на 1000 еритроциив) у 3,2 рази бшьша (Р<0,01), нiж у контролi. До 21-! доби швази кiлькiсть мжроядер в еритроцитах

237

перевищувала у 2,8 разiв, порiвняно з показником контрольно! групи щурiв. На 28-му добу швази кшьюсть еритроциив iз мжроядрами значно знизилась i становила 1,8±0,48 на 1000 еритроцитiв.

На рисунку 1 представлеш еритроцити периферично! кровi бiлих щурiв у норм1.

• •

Рис. 1. Еритроцити периферично1 кров1 бши\ щур1в у нормп х 1000.

При збiльшеннi кiлькостi до 10 швазшних яець на 1 г маси тша до 7-! доби частота еритроциив iз мiкроядрами перевищувала контрольний показник у 6 разiв (Р<0,001). До 14-! доби у швазованих тварин кiлькiсть еритроцитiв iз мiкроядрами була у 5,2 разiв вища, нiж у контролi (Р<0,001) i становила 5,2±0,70 на 1000 кл^ин. На 21-шу добу швази кiлькiсть еритроцитiв iз мiкроядрами було у 4,1 разiв вища за вщношенням до контролю (Р<0,01). До 28-! доби у швазованих тварин було у 2,8 раза бшьше еритроциив iз мiкроядрами, нiж у контролi (Р<0,05). При пiдвищеннi юлькосн до 20 iнвазiйних яець на 1 г маси тша до 7-! доби швази частота мжроядерних еритроциив перевищувала контрольний показник у 9,6 разiв (Р<0,001). До 14-! доби у швазованих щурiв кiлькiсть еритроциив iз мiкроядрами була у 7,7 разiв вища, нiж у контролi (Р<0,001). Рiвень мiкроядерних еритроцитiв склав у середньому 7,7±0,42 %0. На 21-шу добу швази кшьюсть еритроциив iз мжроядрами була у 5,6 разiв вища за вiдношенням до контролю (Р<0,001). До 28-! доби у швазованих тварин було у 3 рази бшьше еритроциив iз мжроядрами, шж у контрольних (Р<0,05).

На рисунку 2 наведено маленьке мiкроядро у еритроцитi периферично! кровi бiлих щурiв.

238

Рис. 2. Маленьке мпкроядро у еритроцит периферичноУ кров1 бших щур1в

xlGGG.

При вивченнi кров1 контрольно!' групи бших щур1в, за розвитку трихурозу, встановлено, що на 10-ту добу кшьюсть еpитpoцитiв з мiкpoядpaми складала 1,5±0,45%0. На 20-ту добу к1льк1сть еритроцитв 1з мiкpoядpaми майже не змшилася пор1вняно з пoпеpеднiм теpмiнoм. На 30-ту добу дoслiдження еритроцити 1з мiкpoядpaми складали 2,2±0,6В %0. До 40-ï доби к1льк1сть еpитpoцитiв 1з мiкpoядpaми становила 2,0±0,37 %0. На 60-ту добу експерименту, к1льк1сть еритроцитв 1з мiкpoядpaми майже не змшювалася i становила 1,7±0,66 %0. У швазованих волосоголовцями 61лих щур1в встановлено збшьшення к1лькост1 еpитpoцитiв 1з мжроядрами. При зapaженнi y к1лькост1 5 яець на 1 г маси тша на 10-ту добу вщ початку експерименту показник y швазованих тварин не вщр!знявся в1д контролю. До 20-ï доби piвень частоти еритроцитв з мiкpoядpaми дopiвнювaв контрольному. До 30-ï доби к1льк1сть еритроцитв 1з мiкpoядpaми збiльшилaся до 3,3±0,78 %0. На 40-ву добу швази встановлено пiдвищення частоти еpитpoцитiв 1з мiкpoядpaми до 4,5±0,В5 %0 (Р<0,05). До 60-ï доби експерименту вщбувалося зниження к1лькост1 еpитpoцитiв 1з мкроядрами до 3,0±0,73 %0 (табл. 11).

При зараженш щур1в y юлькост 10 яець на 1 г маси тша тварин до 10-ï доби швазп частота виявлення еpитpoцитiв 1з мiкpoядpaми складала 2,5±0,43%0. На 20-ту добу швази встановлено в!рогщне збiльшення к1лькост1 еритроцитв з мiкpoядpaми до 3,5±0,76%0 (Р<0,05). До 30-ï доби досл1ду вщзначалося подальше наростання к1лькост1 еpитpoцитiв 1з мiкpoядpaми до 4,3±1,50%0. На 40-ву добу дослщження к1льк1сть еpитpoцитiв 1з мiкpoядpaми пiднялaся до 6,2±1,00 %0 (Р<0,01). До 60-ï доби кшьюсть еритроцитв 1з мiкpoядpaми дещо знизилась, проте була y 2,В раз бшьша, н1ж y контрол1 (Р<0,05). При збiльшеннi зараження до 20 яець на 1 г маси тша y пщдослщних тварин на 10-ту добу швазп встановлено тдвищення числа еритроцитв 1з мiкpoядpaми до

239

3,5±0,67 %0 (Р<0,05). До 20-1 доби спостереження кшьюсть еритроциив iз мiкроядрами перевищувала контрольний показник у 4,5 разiв (Р<0,001). На 30-ту добу до^ду частота виявлення продовжувала наростати i складала 8,5±0,99%0 (Р<0,001). На-40-ву добу швази кiлькiсть еритроцитiв iз мжроядрами було у 5,1 рази вищою, порiвняно до контролю (Р<0,005). Подальше вивчення показниюв за часом дослщження не було можливим внаслiдок значно! смертностi iнвазованих тварин (табл. 11).

Таблиця 11

Кшьккть еритроцит1в ¡з мпкроядрами у периферичнш кров1 бши\ щур1в,

8 £ ю -а Я <3 Групи тварин

Ч о ч Контрольна шльшсть - 5 яець/г к1льк1сть - 10 яець/г к1льк1сть - 20 яець/г

10 1,5±0,45 1,5±0,43 2,5±0,43 3,5±0,67*

20 1,7±0,56 1,8±0,40 3,5±0,76* 7,7±0,76***

30 2,2±0,68 3,3±0,78 4,3±1,50** 8,5±0,99***

40 2,0±0,37 4,5±0,85* 6,2±1,0** 10,2±3,03*

60 1,7±0,66 3,0±0,73 4,7±0,88* -

Примгтки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

На рисунку 3 наведено середне мiкроядро у еритроцитi периферично! кров1 61 лих щур1в.

%

ё

Рис. 3. Середне мiкроядро у еритроцит периферичноУ кров1 бши\ щур1в

\1000.

240

Вивчення периферично! кровi контрольно! групи бших щурiв, за розвитку езофагостомозу, показало, що кшьюсть еритроцитв iз мiкроядрами коливалась вщ 1,0±0,52 до 1,3±0,62 у 1000 еритроцитах кровi тварин протягом 42-х дiб дослiдження. При зараженнi у юлькост 5 iнвазiйних личинок езофагостом на 1 г маси тша тварин на 7-му добу дослщження частота еритроцитв iз мiкроядрами незначно вiдрiзнялась вщ контрольно! групи i становила (1,3±0,42 на 1000 еритроцитiв). На 14-ту добу кiлькiсть еритроцитiв з мкроядрами становила 2,0±0,58%0. До 21-! доби швазп кшьюсть мкроядер в еритроцитах вiрогiдно перевищувала у 2,5 рази цей показник у контрольнш груш (Р<0,05). До 42-! доби кшьюсть еритроцитв з мiкроядрами становила 2,2±0,83%0, що вiрогiдно не вiдрiзнялося вщ контрольно! групи щурiв (табл. 12).

Таблиця12

Кшьюсть еритроцит1в ¡з мжроядрами у периферичнш кров1 бши\ щур1в,

заражених швазшними личинками езофагостом, %0 (М±т, п=6"

ю -я Я <з Групи тварин

Ч о ч Контрольна к1льк1сть - 5 личинок/г шльшсть - 10 личинок/г к1льк1сть - 20 личинок/г

7 1,2±0,48 1,3±0,42 2,7±0,76 3,8±0,65*

14 1,3±0,49 2,0±0,58 3,8±0,85* 5,7±0,56***

21 1,3±0,62 3,2±0,60* 5,2±0,79** 7,3±0,73***

42 1,0±0,52 2,2±0,83 4,3±0,71** 5,3±0,95**

Примггки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

При пiдвищеннi дози до юлькост 10 iнвазiйних личинок на 1 г маси тша до 7-! доби швази частота еритроцитв iз мжроядрами перевищувала у 2,3 рази показниюв контрольно! групи щурiв. До 14-! доби у швазованих тварин кшьюсть еритроцитв iз мiкроядрами була в 2,9 рази вища нiж у контролi (Р< 0,05). Кiлькiсть еритроцитiв iз мжроядрами становила у середньому 3,8±0,85 %0. На 21-шу добу iнвазi! кшьюсть еритроцитв iз мiкроядрами була в 4,0 рази вища, порiвняно до контролю (Р<0,01). До 42-! доби у швазованих тварин рiвень еритроцитв iз мiкроядрами дещо знизився i становив 4,3±0,71 на 1000 еритроцитв (Р<0,01). При збiльшеннi зараження до 20 швазшних личинок на 1 г маси тша до 7-! доби швази кшьюсть еритроцитв з мжроядрами перевищувала контроль у 3,2 рази (Р<0,05). До 14-! доби у швазованих тварин кшьюсть еритроцитв з мжроядрами була у 4,3 рази вища, шж у контролi (Р<0,001). На 21-шу добу швази кшьюсть еритроцитв iз мiкроядрами було в 5,6 разiв вища по вщношенню до контролю (Р< 0,001).

До 42-! доби в еритроцитах бших щурiв кшьюсть еритроцитв iз мiкроядрами дещо знизилася i становила 5,3±0,95 %0 (Р<0,01).

На рисунку 4 наведено маленьке i середне мiкроядро у еритроцитах периферично! кровi бiлих щурiв.

241

Узагальнюючи результати дослщжень робимо висновок, що мжроядра, виявлеш в еритроцитах кровi бiлих щурiв, спостерiгалися упродовж всього дослiду. Однак, найбшьша ïx кiлькiсть встановлена на 7-му i 14-ту добу дослщу - за аскарозу, на 20-ту, 30-ту i 40-ву добу - за трихурозу та на 14-ту, 21-шу i 42-гу добу дослщу - за езофагостомозу за рiзниx швазшних доз. Найвища ïx частота виявлена при максимальнш кшькосп iнвазування, тобто 20 яець i личинок на 1 г маси тша.

%

Рис. 4. Маленьке i середнс мжроядро у еритроцитах периферичноУ кров1

бших щурiв х1000.

Вплив твазп Ascaris suum, Trichuris suis, Oesophagostomum dentatum на геном

бтих rnypie

Карютип щурiв представлений диплощним набором хромосом, який дорiвнюe 42 хромосомам. У хромосомному наборi наявнi 12 пар субтелоцентричних-акроцентричних аутосом i 8 пар субметацентричних. Статевi хромосоми: Х-хромосома - акроцентрик середшх розмiрiв, Y-хромосома - дрiбний акроцентрик. При дослiдженнi хромосомного апарату бiлиx нелiнiйниx щурiв, заражених швазшними яйцями аскарисiв встановленi xромосомнi абераци (ендоредуплiканти, дицентрики, центричнi кiльця), з анеуплощних порушень - переважало явище гiпоплоïдiï.

У контрольнiй групi тварин, за розвитку аскарозу, яким вводився 2% крохмальний розчин, вiдсоток ппоплощних клiтин коливався вiд 1,7±0,43 до 2,2±0,29. Кiлькiсть гiперплоïдниx клiтин знаходилась у межах вщ 0,5±0,22 до 0,8±0,31%. Частота аберантних клiтин варшвала вiд 0,6±0,22 до 0,8±0,41%.

При вивченш карiотипу соматичних клiтин юсткового мозку нелiнiйниx бiлиx щурiв на 7-му добу швазп за кшькост зараження 5 iнвазiйниx яець на 1 г

242

маси тша тварин частота гшерплощних i аберантних кл^ин у 2,8 (Р<0,05) i 4,4 (Р<0,01) рази перевищувала, вiдповiдно, контрольш показники. Кiлькiсть гшоплощних клiтин була у 2,9 рази вища контрольного рiвня (Р<0,01). На 14-ту добу швазп всi показники знизились i за цих умов вiдсоток гшоплощних клiтин був у 2,2 рази вищий вiд показникiв контрольно! групи (Р<0,01). Рiвнi гiперплоiдних у 2,5 i аберантних клiтин у 4,0 рази вiрогiдно були вищими, шж у контрольнiй групi. До 21-! доби експерименту вiдсоток гiперплоiдних кл^ин не вiдрiзнявся вiд показника у контрольнш групi. Кiлькiсть аберантних кл^ин перевищувала у 3,2 (Р<0,05) i гiпоплоiдних у 2,4 рази щ величини у контрольних тварин (Р<0,001). На 28-му добу рiвень гшоплощних i аберантних клiтин був у 2,5 i 2,0 рази, вщповщно, вищим вiд контрольних показникiв. Кшьюсть гiперплоiдних клiтин у заражених тварин вiрогiдно не вiдрiзнялася вiд контрольного рiвня (табл. 13).

Таблиця 13

Ввдсоток гшопло'щних, гшерпло'щних 1 аберантних клггин у к1стковому мозку бших щур1в, заражених 1нваз1йними яйцями аскарнпв, % __ (М±т, п=6)_

Доби досладу Групи тварин заражених швазшними яйцями Вщсоток аберацш хромосом

Ппопловд-них клггин Пперпловд-них клгган Аберантних клгтин

7 5 я./г 5,3±0,85** 2,2±0,31* 3,5±0,44**

10 я./г 6,0±0,37*** 2,6±0,32** 5,5±0,31***

20 я./г 6,5±0,31*** 3,7±0,50** 6,8±0,49***

Контрольна 1,8±0,23 0,8±0,31 0,8±0,31

14 5 я./г 4,8±0,43** 1,5±0,44 2,8±0,24***

10 я./г 5,8±0,41*** 1,8±0,31* 4,0±0,58***

20 я./г 7,5±0,31*** 2,5±0,22** 7,3±0,34***

Контрольна 2,2±0,29 0,6±0,22 0,7±0,26

21 5 я./г 4,7±0,32*** 0,5±0,35 1,9±0,43*

10 я./г 5,1±0,47*** 1,0±0,32 2,8±0,41***

20 я./г 6,2±0,33*** 1,5±0,37* 3,5±0,23***

Контрольна 2,0±0,26 0,5±0,23 0,6±0,22

28 5 я./г 4,2±0,31*** 0,6±0,30 1,7±0,43

10 я./г 4,3±0,48** 0,6±0,30 2,3±0,22**

20 я./г 4,8±0,31*** 0,7±0,21 2,7±0,34**

Контрольна 1,7±0,43 0,5±0,22 0,8±0,41

Примтки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

За кiлькостi зараження 10 швазшних яець на 1 г маси тша тварин до 7-! доби експерименту показники гшерплощних у 3,3 (Р<0,01), гшоплощних - у 3,3 i аберантних кл^ин - у 6,9 разiв вiрогiдно перевищували контрольнi величини (Р<0,001). На 14-ту добу швази всi показники не значно знизились, за цих умов вщсоток гшерплощних кл^ин був у 3 рази вищим показниюв вщ контрольно!

243

^упи (Р<0,05). Рiвень ппоплощних y 2,6 i aбеpaнтних кл^ин - y 5,7 paзи вipoгiднo 6ув вищим, нiж y кoнтpoльнiй гpyпi щypiв (Р<0,001). До 21-ï доби експеpиментy вiдсoтoк гiпеpплoïдних клiтин незнaчнo вiдpiзнявся вiд по^зни^ у кoнтpoльнoï гpyпи. Кiлькiсть aбеpaнтних клiтин пеpевищyвaлa у 4,7 i ппоплощних - у 2,6 paзи щ величини у кoнтpoльних твapин (Р<0,001). Ha 28-му добу piвень гiпoплoïдних i aбеpaнтних клiтин був вище у 2,5 i 2,9 pas^ вiдпoвiднo, вiд кoнтpoльних покгзниюв (Р<0,01). Кiлькiсть гiпеpплoïдних клiтин у зapaжених твapин вipoгiднo не вiдpiзнялaся вiд кoнтpoльнoгo piвня. 3a юлькост зapaження 20 iнвaзiйних яець та 1 г мaси тiлa бших щypiв до 7-ï доби експеpиментy покгзники гiпoплoïдних у 3,6 (Р<0,001), гiпеpплoïдних у 4,6 (Р<0,01) i aбеpaнтних клiтин - у 8,5 paзи вipoгiднo пеpевищyвaли кoнтpoльнi величини (Р<0,001). До 14-ï доби експеpиментy кiлькiсть гiпoплoïдних клiтин склaдaлa 7,5±0,31%, гiпеpплoïдних - 2,5±0,22%, aбеpaнтних клпин - 7,3±0,34%, що у 3,4 (Р<0,001), 4,2 i 10,4 (Р<0,001) paзи, вiдпoвiднo, пеpевищyвaлa кoнтpoльнi величини. Ha 21-шу добу експеpиментy piвень гiпoплoïдних клiтин у 3,1 i aбеpaнтних клiтин у 5,8 paзи був вищим, шж у кoнтpoльнiй груш (Р<0,001). Кiлькiсть гiпеpплoïдних клiтин до 21-ï доби дослщу c^aAana 1,5±0,37% (Р<0,05). До 28-ï доби до^ду кiлькicть гiпoплoïдних i aбеpaнтних кл^ин бyлa вipoгiднo збiльшенa у 2,8 i 3,4 paзи, пopiвнянo з пoкaзникaми кoнтpoльнoï гpyпи (Р<0,01). Кшьюсть гiпеpплoïдних клiтин вipoгiднo не змiнювaлacя.

Пpи вивченнi кapioтипy клiтин юсткового мозку кoнтpoльнoï гpyпи бiлих щypiв, зa тpихypoзy, було вcтaнoвленo, що та 10-ту добу cпocтеpеження кшьюсть aбеpaнтних клiтин cклaдaлa 0,4±0,33%, ппоплощних - 2,8±0,72%, гiпеpплoïдних - 0,5±0,35%. Ha 20-ту добу покгзники aбеpaнтних i гiпoплoïдних клiтин незнaчнo зpocли до 0,6±0,38% i 3,0±0,75%, вщповщно. До 30-ï доби екcпеpиментy кшьюсть aбеpaнтних клiтин cклaдaлa 0,7±0,21%, дещо пiдвищилocя знaчення гiпoплoïдних клiтин до 3,4±0,62%. Ha 40-ву добу дослщження вiдcoтoк aбеpaнтних клiтин дopiвнювaв 0,5±0,22, гiпoплoïдних -3,8±0,47, гiпеpплoïдних - 0,5±0,23. До 60-ï доби покгзники aбеpaнтних клiтин мaйже не змiнювaлиcя вiднocнo вiд пoпеpеднiх теpмiнiв, a вщсоток гiпoплoïдних клiтин cклaдaв 3,9±1,2, гiпеpплoïдних - 0,4±0,34 (тaбл. 14).

^и кiлькocтi зapaження 5 швгзшних яець нa 1 г Mara lira твapин, у екcпеpиментaльних твapин нa 10-ту добу iнвaзiï чacтoтa aбеpaнтних клiтин cклaдaлa 1,5±±0,21% (Р<0,05), гiпoплoïдних - 3,8±0,41% i гiпеpплoïдних -1,6±0,32 % (Р<0,05). Ha 20-ту добу вщ пoчaткy екcпеpиментy чacтoтa aбеpaнтних клiтин незнaчнo вiдpiзнялacя вiд пoпеpедньoгo теpмiнy, тoдi як вмют гiпoплoïдних клiтин дopiвнювaв 4,2±0,67%, гiпеpплoïдних - 1,7±0,43% (Р<0,05).

До 30-ï доби iнвaзiï вcтaнoвленo збiльшення в^сотта aбеpaнтних клiтин до 1,9±0,22 (Р<0,05), гiпoплoïдних - до 5,7±1,04 i гiпеpплoïдних - до 1,8±0,52 (Р<0,05). Ha 40-ву добу екcпеpиментy кшьюсть aбеpaнтних клiтин cклaдaлa 2,3±0,62% (Р<0,05), гiпoплoïдних - 6,3±0,78% (Р<0,05) i т^пло^них -2,0±0,23% (Р<0,01). Цитогенетичш пapaметpи до 60-ï доби дослщу

244

хapaктеpизyвaлиcя тенденщею до зниження, зaлишaючиcь ^и цьому бшьш вищими, пopiвнянянo до кoнтpoльнoï ^упи твapин. 3oкpемa, piвень aбеpaнтних кл^ин cклaв 2,1±0,38% (Р<0,05) i гшоплощних клiтин дopiвнювaв 6,0±1,26%, a покгзник гiпеpплoïдних - 1,7±0,22% (Р<0,05).

^и кiлькocтi зapaження 10 iнвaзiйних яець та 1 г мacи xira твapин, до 10-ï доби iнвaзiï кiлькicть aбеpaнтних клiтин cклaдaлa 1,7±0,33% (Р<0,05), гiпoплoïдних - 4,5±0,78%, гiпеpплoïдних - 1,6±0,32% (Р<0,05). До 20-ï доби вiдcoтoк aбеpaнтних клiтин cклaдaв 1,9±0,36 (Р<0,05), гiпoплoïдних - 5,3±1,11, гiпеpплoïдних - 1,9±0,24 (Р<0,01). Ha 30-ту добу екcпеpиментy кiлькicть aбеpaнтних клiтин зpocтaлa до 2,2±0,48% (Р<0,05), гiпoплoïдних -

Тaблиця14

Ввдсоток г1попло1дни\, гiпepплоïдниx i aбepaнтниx клггин у кiстковому мозку бiлиx щу|мв, зapaжeниx 1нвлз1йними яйцями тpиxуpисiв, %

(M±m, n=6)

Доби дослвду ^упи твapин зapaжених iнвaзiйними яйцями Вщсоток aбеpaцiй хpoмocoм

Ппопловд-них клггин Ппеpплoïд-них клгшн Абеpaнтних клгтин

10 3 я./г 3,8±0,41 1,6±0,32* 1,5±0,21*

10 я./г 4,3±0,78 1,6±0,32* 1,7±0,33*

20 я./г 4,8±0,69 1,7±0,22* 1,7±0,32*

Кошрольга 2,8±0,72 0,3±0,33 0,4±0,33

20 3 я./г 4,2±0,67 1,7±0,43* 1,8±0,40*

10 я./г 3,3±1,11 1,9±0,24** 1,9±0,36*

20 я./г 6,7±0,37** 1,9±0,32** 2,0±0,32*

Кошрольга 3,0±0,73 0,4±0,31 0,6±0,38

30 3 я./г 3,7±1,04 1,8±0,32* 1,9±0,22*

10 я./г 7,2±0,93* 1,9±0,26** 2,2±0,48*

20 я./г 8,3±1,09 ** 2,0±0,22** 2,5±0,43**

Кошрольга 3,4±0,62 0,4±0,31 0,7±0,21

40 3 я./г 6,3±0,78* 2,0±0,23** 2,3±0,62*

10 я./г 7,8±0,49*** 2,1±0,72** 2,3±0,43**

20 я./г 8,7±0,68*** 2,3±0,49** 2,8±0,40***

Кошрольга 3,8±0,47 0,3±0,23 0,3±0,22

60 3 я./г 6,0±1,26 1,7±0,22* 2,1±0,38*

10 я./г 6,2±1,0 1,8±0,31* 2,3±0,42**

20 я./г - - -

Кошрольга 3,9±1,2 0,4±0,34 0,6±0,22

Пpимiтки: * - p<0,05;

** - p<0,01; *** - p<0,001

до 7,2±0,93%, гiпеpплoïдних - до 1,9±0,26% (Р<0,01). До 40-ï доби iнвaзiï вiдcoтoк aбеpaнтних клiтин cтaнoвив 2,5±0,43 (Р<0,01), гшоплощних - 7,8±0,49 (Р<0,001) i гiпеpплoïдних - 2,1±0,72 (Р<0,01). Ha 60-ту добу вiд пoчaткy дocлiдy цитогенетичш пoкaзники дещо знизилися, зaлишaючиcь зa цих умов вищими

245

nopÎBMHO до величин контрольно! групи. Пщвищення юлькост зараження до 20 швазшних яець на 1 г маси тша тварини, характеризувалося до 10-ï доби до^ду вiрогiдним збшьшенням кiлькостi аберантних кл^ин до 1,7±0,52% (Р<0,05), гiпоплоïдних - до 4,8±0,69% i гiперплоïдних - до 1,7±0,22 % (Р<0,05). На 20-ту добу експерименту кiлькiсть аберантних кл^ин складала 2,0±0,32% (Р<0,05), гшоплощних - 6,7±0,57% (Р<0,01), гiперплоïдних - 1,9±0,32% (Р<0,01). До 30-ï доби швази вiдмiчалося рiзке пiдвищення юлькост аберантних клiтин до 2,5±0,43% (Р<0,01), гiпоплоïдних - до 8,5±1,09% (Р<0,01) i гiперплоïдних - до 2,0±0,22 % (Р<0,01). На 40-ву добу вщсоток аберантних клiтин становив 2,8±0,40 (Р<0,001), гiпоплоïдних - 8,7±0,68 (Р<0,001), гiперплоïдних - 2,3±0,49 (Р<0,01).

Подальше вивчення показникiв за термiном експерименту було не можливим внаслiдок високох' смертностi тварин.

У контрольнiй груш тварин, за розвитку езофагостомозу, вщсоток гшоплощних кл^ин коливався вiд 2,0±0,58 до 2,3±0,48. Кiлькiсть гiперплоïдних кл^ин знаходилася у межах величин вщ 0,4±0,31 до 0,7±0,21%. Частота аберантних кл^ин варiювала вiд 0,5±0,23 до 0,7±0,21%. При вивченнi карiотипу соматичних кл^ин кiсткового мозку бiлих щурiв на 7-му добу iнвазiï при юлькост зараження 5 iнвазiйних личинок на 1 г маси тша тварин вщсоток гшерплощних i аберантних кл^ин у 2,1 i 3 рази вщповщно перевищував показники контрольноï групи. Кшьюсть гшоплощних кл^ин була у 1,3 рази вища рiвня контрольноï групи. На 14- ту добу швазп вс показники зростали, за цих умов вщсоток гшоплощних кл^ин був у 1,5 рази вищий за показник контрольноï групи. Рiвень гiперплоïдних у 2,1 i аберантних кл^ин у 3,7 раз був вищим вщ контролю (Р<0,05). До 21-ï доби експерименту вщсоток гшерплощних кл^ин пщвищився вiдносно до контролю у 3,1 рази (Р<0,05). Кiлькiсть аберантних кл^ин перевищувала у 5,4 i гшоплощних - у 1,7 рази. На 42-гу добу рiвень гiпоплоïдних i аберантних кл^ин був вищим у 1,5 i 2,6 рази, вщповщно, вщ показниюв контрольноï групи. Кшьюсть гшерплощних кл^ин становила 2,0±0,58% (Р<0,05) (табл. 15).

При кiлькостi зараження 10 швазшних личинок езофагостом на 1 г маси тша тварин до 7-ï доби експерименту показники гшоплощних у 1,6, гшерплощних - у 2,2 i аберантних кл^ин - у 3,6 раз (Р<0,05) перевищували величини контрольноï групи. До 14-ï доби експерименту кшьюсть гшоплощних кл^ин склала 3,8±0,85 %, гшерплощних - 1,8±0,48 %, аберантних кл^ин -2,5±0,62 % (Р<0,05), що у 1,7, 2,6 i 4,2 рази, вщповщно, перевищувала величини контрольноï групи. На 21-шу добу дослщження рiвень гiпоплоïдних клiтин у 1,8 i аберантних кл^ин у 6,4 рази був вищим, шж у контрольнш груш (Р<0,05 та Р<0,01). Кiлькiсть гiперплоïдних клiтин складала 2,5±0,62 % (Р<0,05). До 42-ï доби експерименту кiлькiсть гiперплоïдних i аберантних кл^ин була вiрогiдно збшьшена у 5,5 i 3,6 рази вщносно до показникiв контрольноï групи (Р<0,05). Кiлькiсть гiпоплоïдних клiтин вiрогiдно не змiнювалася.

246

Таблиця15

Ввдсоток гшопло'щних, гшерпло'вдних i аберантних клгтин у к1стковому мозку бiлнх щу|мв, заражених iнвазiйннмн личинками езофагостом, % __ (M±m, n=6)_

s fr ю -¡д Я <з R. о Ч Групи тварин заражених швазшними яйцями Вщсоток аберацш хромосом

Ппопловд-них клгтин Пперпловд-них клгтин Аберантних клгтин

7 5 л./г 2,7±0,76 1,3±0,62 1,5±0,43

10 л./г 3,2±0,48 1,3±0,49 1,8±0,40**

20 л./г 3,8±0,65 2,2±0,60* 2,2±0,68*

Контрольна 2,0±0,58 0,6±0,32 0,5±0,35

14 5 л./г 3,2±0,60 1,5±0,44 2,2±0,60*

10 л./г 3,8±0,85 1,8±0,48 2,5±0,62*

20 л./г 4,8±0,69* 2,2±0,54* 3,2±0,48*"

Контрольна 2,2±0,83 0,7±0,21 0,6±0,22

21 5 л./г 3,8±0,65 2,2±0,54* 2,7±0,76*

10 л./г 4,2±0,48* 2,5±0,62* 3,2±0,60**

20 л./г 5,2±0,70** 3,2±0,48" 4,2±0,48~"

Контрольна 2,3±0,48 0,7±0,26 0,5±0,23

42 5 л./г 3,3±0,56 2,0±0,58* 1,8±0,48

10 л./г 3,5±0,85 2,2±0,60* 2,5±0,62*

20 л./г 4,2±0,48* 2,7±0,76* 3,2±0,76**

Контрольна 2,2±0,54 0,4±0,31 0,7±0,21

Примгтки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

При збшьшенш юлькост зараження до 20 швазшних личинок езофагостом на 1 г маси тша тварини на 7-му добу експерименту кшьюсть гшерпло!дних та аберантних кл1тин пщвищилася у 3,6 та 4,4 рази вщносно до контрольно! групи щур1в (Р<0,05). Значення ппоплощних кл1тин в1рогщно не змшювалося. До 14-! доби експерименту кшьюсть ппоплощних та аберантних кл1тин в1рог1дно збшьшилась (Р<0,05). Кл1тини, у яких встановлеш абераци, перевищували р1вень контрольно! групи у 5,3 рази (Р<0,001). На 21-шу добу дослщження р1вень ппоплощних кл1тин у 2,3 i гшерпло!дних клпин у 4,6 рази був вищим, шж у контрольнiй групi (Р<0,01). Кшьюсть аберантних клпин сладала 4,2±0,48% (Р<0,001). До 42-! доби спостереження кшьюсть ппоплощних i гiперпло!дних клiтин була вiрогiдно збiльшена у 1,9 i 6,7 рази вiдносно до величин контрольно! групи. Значення аберантних клпин дорiвнювало 3,2±0,76 % (Р<0,01).

Узагальнюючи матерiали роздiлу робимо висновок, що метаболiти нематод A. suum, T. suis, Ое. dentatum ушкоджують набiр хромосом соматичних клiтин хазя!на. При розвитку експериментального аскарозу, трихурозу та езофагостомозу в юстковому мозку неспецифiчного хазя!на, а саме бiлих щурiв, найчастiше виявлено пiдвищення кiлькостi аберантних i гiперпло!дних клiтин, а в спектрi хромосомних аберацiй - одиночш та парнi фрагменти. Найбiльш

247

значущi цитогенетичш змши в Ha6opi хромосом соматичних кл^ин хазяша виявлено у перiод високо! бiологiчноï активностi паразитiв пiд час м^раци i линьки личинок та досягнення максимальних розмiрiв.

Вплив Ascaris suum, Trichuris suis, Oesophagostomum dentatum i змШано'г твазп на геном поросят Дослщженнями встановлено, що карютип свиней представлений диплоïдним набором 38 хромосом. У хромосомному наборi наявш 12 пар двоплечих i 6 пар акроцентричних автосом, середньоï за розмiром субметацентричноï Х-хромосоми i двоплечоï Y-хромосоми.

Пiсля аналiзу хромосомного апарату поросят, заражених iнвазiйними яйцями аскарисами, трихурисами та iнвазiйними личинками езофагостом виявлено хромосомш абераци та явища гiпо- i гiперплоïдiï. Найбiльш часто встановлеш порушення структури хромосом (ендоредуплшанти, дицентрики, центричнi кiльця). Гiпо- i гшерплощш клiтини були представленi у виглядi зменшеного або збiльшеного карютипу, переважно, на одну хромосому.

Дослщженнями карютипу кл^ин лiмфоцитiв периферичноï кровi контрольних поросят, за розвитку аскарозу, було встановлено, що кшькють гшоплощних клiтин складала вiд 0,8±0,23 до 1,4±0,17 %, гiперплоïдних вiд 0,6±0,22 до 0,8±0,05 %, аберантних вщ 0,8±0,22 до 1,2±0,19 % (табл. 16).

Таблиця 16

Вщсоток гшоплощних, гшерплощних i аберантних клiтин у лейкоцитах периферичноУ кров1 поросят, заражених швазшними яйцями acKapHciB, %

(M±m, n=6)

Доби дослду Групи тварин заражених швазшними яйцями Вщсоток аберацш хромосом

Гшопловд-них клггин Гшерпловд-них клтшн Аберантних клгшн

7 500 я./кг 1,6±0,20 1,4±0,17" 2,4±0,24**

750 я./кг 2,8±0,27** 1,8±0,20*" 3,2±0,28*"

1000 я./кг 3,5±0,23*** 2,5±0,22*** 4,4±0,36*"

Контрольна 1,2±0,14 0,8±0,05 0,8±0,26

14 500 я./кг 1,8±0,23* 1,4±0,14" 3,1±0,47**

750 я./кг 3,2±0,60** 2,2±0,83 3,5±0,23~"

1000 я./кг 4,4±0,36~" 3,2±0,28~" 4,0±0,39~"

Контрольна 0,8±0,23 0,8±0,04 1,0±0,22

21 500 я./кг 2,8±0,27* 1,6±0,20** 4,3±0,48*"

750 я./кг 3,8±0,47** 2,8±0,42*" 4,8±0,39*"

1000 я./кг 4,7±0,47*** 3,4±0,52*" 6,2±0,58*"

Контрольна 1,2±0,43 0,8±0,04 0,8±0,22

28 500 я./кг 2,4±0,24** 1,3±0,09** 4,0±0,39*"

750 я./кг 3,2±0,28*" 2,4±0,18*" 4,2±0,31*"

1000 я./кг 4,4±0,36*" 3,1±0,14*" 5,1±0,48*"

Контрольна 1,4±0,17 0,6±0,22 1,2±0,19

Прим1тки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

248

При зараженш у юлькост 500 швазшних яець на 1 кг маси тша у експериментальних тварин на 7-му добу швази вщсотки аберантних i гшерплощних кл^ин у 3,0 i 1,8 рази (Р<0,01), вщповщно, перевищували контрольш показники, кiлькiсть гiпоплоïдних клiтин була в 1,3 рази вищою за контроль. На 14-ту добу швази вщсоток гiпоплоïдних клiтин був у 2,3 рази вищим вiд показника контрольноï групи (Р<0,05), рiвень аберантних клпин у 3,1 рази вiрогiдно був вищим, нiж у контрольнш групi тварин (Р<0,01). До 21-ï доби експерименту вiдсоток гiпоплоïдних кл^ин був у 2,3 рази вищим, шж у контролi. Кiлькiсть аберантних клпин перевищувала у 5,4 (Р<0,001) i гiперплоïдних у 2,0 рази щ величини у контрольних тварин (Р<0,01). На 28-му добу рiвнi гiпоплоïдних, гiперплоïддних i аберантних кл^ин були у 1,7, 2,2 i 3,3 рази, вщповщно, вище показниюв контрольно!' групи. Пiсля зараження дослщних тварин у кiлькостi 750 швазшних яець на 1 кг маси тша тварин до 7-ï доби швази кшьюсть ппоплощних у 2,3 (Р<0,01), гшерплощних у 2,3 i аберантних у 4,0 рази вiрогiдно перевищували величини контрольноï групи (Р<0,001). На 14-ту добу швази вс показники незначно зросли, за цих умов вщсоток ппоплощних кл^ин був у 4,0 (Р<0,01) рази вищим вщ показниюв контрольноï групи тварин. Рiвень аберантних клiтин у 3,5 рази був вiрогiдно вищим, шж у контрольнiй групi (Р<0,001). До 21-ï доби експерименту вщсоток ппоплощних кл^ин зрю у 3,2 рази (Р<0,01). Кшьюсть аберантних клпин перевищувала у 6,0, гшерплощних у 3,5 рази щ величини у контрольних тварин (Р<0,001). На 28-му добу рiвнi гшо- та гiперплоïдних кл^ин були у 2,3 i 4,0 рази вiрогiдно вищi показникiв контрольноï групи (Р<0,01). Кiлькiсть аберантних кл^ин була у 3,5 раз вища, нiж у контролi (Р<0,001).

При юлькост зараження до 1000 яець на 1 кг маси тша тварин характеризувалося до 7-ï доби до^ду вiрогiдним зростанням кiлькостi ппоплощних кл^ин у 2,9 (Р<0,001), гшерплощних у 3,1 (Р<0,001) та аберантних у 5,5 раз (Р<0,001). До 14-ï доби експерименту кiлькiсть ппоплощних кл^ин складала 4,4±0,36%, гiперплоïдних - 3,2±0,28%, аберантних клiтин - 4,0±0,39%, рiвень вiрогiдностi становив (Р<0,001). На 21-шу добу iнвазiï рiвень гiпоплоïдних клiтин у 3,9, гшерплощних у 4,3 i аберантних у 7,7 рази був вищим, шж у контрольнш груш (Р<0,001). До 28-ï доби швазп кiлькiсть ппоплощних та аберантних кл^ин дещо знижувалася i становила вiдповiдно 4,4±0,36%, 3,1±0,14% та 5,1±0,48% (Р<0,001).

Дослiдженнями карютипу клiтин лiмфоцитiв периферичноï кровi контрольноï групи поросят, за розвитку трихурозу, було встановлено, що на 10-ту добу експерименту кшьюсть ппоплощних клпин складала 1,0±0,12%, гшерплощних - 0,8±0,26%, аберантних - 0,8±0,22%. На 20-ту добу показник ппоплощних клпин незначно зрiс до 1,1±0,22%, дещо зменшилася кiлькiсть гiперплоïдних клпин - до 0,6±0,16%. До 30-ï доби експерименту значення гiпоплоïдних кл^ин дорiвнювало 0,8±0,41%, дещо пiдвищилася кшьюсть гшерплощних та аберантних кл^ин. На 40-ву добу встановлено вiдсоток аберантних кл^ин, який дорiвнював 1,0±0,45, гшерплощних - 0,8±0,49,

249

гшоплощних - 0,9±0,18. На 60-ту добу показники вщносно до 10-1 доби майже не змшювалися (табл. 17).

Таблиця 17

Вщсоток гшопло'щних, гшерплоУдних 1 аберантних кл1тнн в лейкоцитах пернфернчно1 кров1 поросят зараженнх швазшними яйцямн

Доби досладу Групи тварин заражених швазшними яйцями Вщсоток аберацш хромосом

Ппопловд-них клггин Пперпловд-них клтшн Аберантних клгшн

10 1000 я./кг 1,4±0,17 0,8±0,16 1,8±0,42

1500 я./кг 2,2±0,24** 1,1±0,32 2,0±0,32*

2000 я./кг 3,2±0,28*** 1,6±0,32 2,4±0,24**

Контрольна 1,0±0,12 0,8±0,26 0,8±0,22

20 1000 я./кг 1,5±0,24 0,8±0,24 2,2±0,40*

1500 я./кг 2,3±0,27** 1,3±0,49 2,8±0,27**

2000 я./кг 4,0±0,39*** 1,9±0,48* 3,2±0,28***

Контрольна 1,1±0,22 0,6±0,16 0,8±0,26

30 1000 я./кг 1,7±0,15 1,2±0,19 3,3±0,18***

1500 я./кг 2,4±0,24** 2,1±0,52* 3,5±0,52***

2000 я./кг 4,4±0,36*** 2,4±0,28** 4,0±0,39***

Контрольна 0,8±0,41 0,7±0,21 0,9±0,18

40 1000 я./кг 1,9±0,31* 1,5±0,23 3,5±0,44***

1500 я./кг 3,5±0,44*** 2,5±0,78 4,2±0,31***

2000 я./кг 5,5±0,44*** 2,8±0,69* 5,0±0,68***

Контрольна 0,9±0,18 0,8±0,49 1,0±0,45

60 1000 я./кг 1,5±0,23 1,2±0,54 2,9±0,26**

1500 я./кг 3,2±0,42** 1,9±0,31* 3,6±0,65**

2000 я./кг 4,2±0,80** 2,5±0,44** 4,2±0,31***

Контрольна 0,8±0,49 0,6±0,40 1,0±0,32

Прим1тки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

При кiлькостi зараження 1000 iнвазiйних яець трихурисiв на 1 кг маси тша у експериментальних тварин на 10-ту добу швази частота виявлення гшоплощних кл^ин складала 1,4±0,17%, гшерплощних - 0,8±0,16% i аберантних - 1,8±0,42%. На 20-ту добу вщ початку експерименту частота аберантних кл^ин дещо зросла (Р<0,05). До 30-1 доби швази виявили збiльшення вщсотка гшоплощних клiтин до 1,7±0,15, гшерплощних - 1,2±0,19 i аберантних - до 3,3±0,18 ( Р<0,001). На 40-ву добу експерименту кiлькiсть гшоплощних кл^ин складала 1,9±0,31% (Р<0,05), гшерплощних - 1,5±0,23% i аберантних - 3,5±0,44% (Р<0,01). Цитогенетичнi параметри до 60-1 доби дослiду характеризувалися тенденщею до зниження, залишаючись за цих умов значно вищими порiвнювано до величин контрольно! групи. Саме тому, рiвень гшоплощних кл^ин склав 1,5±0,23%, гшерплощних - 1,2±0,54% i аберантних -2,9±0,26 % (Р<0,01). Шсля зараження дослiдних тварин у кшькост 1500

250

швазшних яець на 1 кг маси тша тварин, до 10-ï доби швази кшьюсть ппоплощних клпин вiрогiдно збшьшилася (Р<0,01), гшерплощних складала 1,1±0,32%, аберантних - 2,0±0,32 % (Р<0,05). До 20-ï доби вiдсоток гiпоплоïдних i аберантних кл^ин вiрогiдно пiдвищувався (Р<0,01), гшерплощних кл^ин склав 1,3±0,49. На 30-ту добу експерименту кiлькiсть гiперплоïдних кл^ин зростала до 2,1±0,52% (Р<0,05), ппоплощних - 2,4±0,24% (Р<0,01), аберантних - 3,5±0,53% (Р<0,001). До 40-ï доби швази вщсоток ппоплощних i аберантних кл^ин вiрогiдно пiдвищувався (Р<0,001), гшерплощних кл^ин склав 2,5±0,78%. На 60-ту добу вiд початку дослiду цитогенетичш показники дещо знизилися, залишаючись за цих умов вищими вiд величин контрольноï групи тварин.

Пiдвищення iнвазiйноï дози до 2000 яець на 1 кг маси тша тварин характеризувалися до 10-ï доби дослщу вiрогiдним збiльшенням кiлькостi гiпоплоïдних клпин до 3,2±0,28 % (Р<0,001), гшерплощних - до 1,6±0,31 % та аберантних - до 2,4±0,24 % (Р<0,01). На 20-ту добу експерименту кшьюсть ппоплощних, гшерплощних та аберантних клпин вiрогiдно пiдвищувалася (Р<0,001) (Р<0,05). До 30-ï доби iнвазiï встановлено значне пщвищення кiлькостi гiпоплоïдних кл^ин до 4,4±0,36% (Р<0,001), гiперплоïдних - до 2,4±0,28% (Р<0,01) та аберантних - до 4,0±0,39% (Р<0,001). На 40-ву добу вiдсоток гiпоплоïдних кл^ин склав 5,5±0,44 (Р<0,001), гiперплоïдних - 2,8±0,69 (Р<0,05), аберантних - 5,0±0,68 (Р<0,001). До 60-ï доби вщ початку дослiду цитогенетичнi показники дещо знизилися, залишаючись за цих умов вищими порiвняно до величин контрольноï групи.

У контрольнш груш тварин, за розвитку езофагостомозу, вщсоток ппоплощних кл^ин коливався вщ 0,6±0,40 до 0,9±0,18. Кiлькiсть гiперплоïдних клiтин знаходилася в межах вщ 0,4±0,24 до 0,6±0,25%. Частота аберантних клiтин варшвала вiд 0,6±0,25 до 0,9±0,10% (табл. 18).

Вивчення карiотипiв соматичних кл^ин лiмфоцитiв кровi поросят на 7-му добу iнвазiï при юлькост зараження 5 личинок на 1 г маси тша показало збшьшення рiвня гiпоплоïдних i аберантних кл^ин у 1,3 та 2,3 рази, вщповщно, вщ показникiв контрольноï групи тварин. На 14-ту добу швазп вс показники зростали, за цих умов, вщсоток пплощних та гшерплощних клпин був у 2,0 i 1,3 рази, вщповщно, вищий за показники контрольноï групи. Рiвень аберантних кл^ин у 3,2 (Р<0,05) рази вищий, шж у контрольнiй груш. До 21-ï доби експерименту вщсоток ппоплощних, гшерплощних i аберантних кл^ин пщвищувався вщносно до контрольноï групи у 3,0 рази. На 42-гу добу рiвнi гiпоплоïдних, гiперплоïдних клпин були у 1,7 i 1,3 рази, вщповщно, вищими вщ показниюв контрольноï групи. Кiлькiсть аберантних кл^ин становила 1,9±0,31 % (Р<0,05).

За iнвазiйноï дози 10 iнвазiйних личинок на 1 г маси тша до 7-ï доби експерименту показники ппоплощних i гшерплощних у 2,0, аберантних - у 3,0 рази перевищували величини контрольноï групи. До 14-ï доби експерименту кшьюсть ппоплощних кл^ин склала 1,9±0,11% (Р<0,05), гшерплощних -1,4±0,25%, аберантних - 2,5±0,44 (Р<0,01), що у 2,7, 2,3 i 4,2 рази, вщповщно,

251

перевищували величини контрольно! групи. На 21-шу добу дослщу рiвень гшоплощних клпин у 4,2 i гiперпло!дних клiтин у 4,5 раз був вищим, нiж у контрольнш групi.

Таблиця 18

Вщсоток гшопло'щних, гшерплоТ'дних 1 аберантних кштин у лейкоцитах периферичноТ кров1 поросят заражених швазшними

личинками езофагостом, % (М±т, п=6)

Доби досладу Групи тварин заражених швазшними личинками Вщсоток аберацш хромосом

Ппопловд-них клггин Пперпловд-них клгган Аберантних клгган

7 1500 л./кг 0,8±0,14 0,4±0,25 1,4±0,25

2000 л./кг 1,2±0,54 0,8±0,38 1,8±0,38

2500 л./кг 1,9±0,31* 1,0±0,32 2,0±0,09**

Контрольна 0,6±0,40 0,4±0,24 0,6±0,40

14 1500 л./кг 1,4±0,25 0,8±0,41 1,9±0,31*

2000 л./кг 1,9±0,11* 1,4±0,25 2,5±0,44**

2500 л./кг 2,6±0,61* 1,6±0,40 3,2±0,69**

Контрольна 0,7±0,38 0,6±0,25 0,6±0,25

21 1500 л./кг 1,8±0,38 1,2±0,31 2,4±0,43

2000 л./кг 2,5±0,78 1,8±0,49 3,0±0,25**

2500 л./кг 3,5±0,44*** 2,2±0,43* 3,6±0,65**

Контрольна 0,6±0,40 0,4±0,40 0,8±0,49

42 1500 л./кг 1,5±0,23 0,8±0,49 1,9±0,31*

2000 л./кг 1,8±0,31 1,4±0,60 2,5±0,44**

2500 л./кг 2,4±0,43** 1,6±0,40 2,8±0,89

Контрольна 0,9±0,18 0,6±0,40 0,9±0,10

Примаки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

Кiлькiсть аберантних кл^ин до 21-! доби дослiду складала 3,0±0,25 % (Р<0,01). До 42-! доби швазп кiлькiсть гiпопло!дних, гшерплощних клiтин була збiльшена у 2,0 i 2,3 рази вiдносно до величин контрольно! групи. Кшькють аберантних кл^ин вiрогiдно перевищувала показник контрольно! групи (Р<0,01). При збiльшеннi кшькост iнвазування до 20 личинок на 1 г маси тша на 7-му добу експерименту кiлькiсть гшоплощних та аберантних кл^ин зростала у 3,2 та 3,3 рази до величин контролю (Р<0,01). Значення гшерплощних кл^ин також дещо пiдвищилося. На 14-ту добу експерименту кiлькiсть гшоплощних та аберантних кл^ин вiрогiдно збшьшилась (Р<0,05), (Р<0,01). Клiтини у яких встановили явище гiперпло!дi! перевищували показник контрольно! групи у 2,7 раз. На 21-шу добу експерименту рiвень гшоплощних кл^ин у 5,8 (Р<0,001), гшерплощних - у 5,5 (Р<0,05) i аберантних - у 4,5 (Р<0,01) разiв був вищим, шж у контрольнiй групi. До 42-! доби дослщу кшьюсть гiпопло!дних, гшерплощних i аберантних клiтин дещо знизилась, проте перевищувала показники контрольно! групи.

252

У контрольнш груш тварин, за змiшаноï швази, яким вводили 2% крохмальний розчин, вщсоток ппоплощних кл^ин коливався вщ 0,8±0,41 до 1,2±0,12. Кшьюсть гшерплощних кл^ин знаходилася в межах вщ 0,8±0,38 до 1,2±0,54%. Частота аберантних клгтин варшвала вiд 0,6±0,25 до 1,1±0,38%. Вивчення карiотипу соматичних клГтин лГмФоцитв кровГ поросят на 7-му добу швазп при кшькост зараження - 200 швазшних яець А. suum, 350 швазшних яець T. suis та 500 швазшних личинок Oe. dentatum на 1 кг маси тша тварини вщсоток ппоплощних i гшерплощних клГтин у 2,5 i 2,4 рази (Р<0,05), вщповщно, перевищував показники контрольноï групи. Кшьюсть аберантних клГтин була у 4,0 рази вище рГвня контрольноï групи тварин (Р<0,01). На 14-ту добу швазп вс показники зросли, при цьому вщсоток ппоплощних клГтин у 2,5 (Р<0,05), гiперплоïдних - у 3,0 (Р<0,01), аберантних - у 5,4 рази були вищими вщ показниюв контрольноï групи. До 20-ï доби експерименту вщсоток ппоплощних клГтин становив 3,7±0,64 (Р<0,01), гiперплоïдних - 3,2±0,26 (Р<0,001) i аберантних 5,4±0,24 (Р<0,001). На 30-ту добу вГрогщно пщвищувалися, до величин контрольноï групи, гшоплощш, гiперплоïднi (Р<0,01) та аберантнi (Р<0,001) клГтини. На 40-ву добу кшьюсть ппоплощних, гшерплощних та аберантних клГтин знизилася, однак була вищою за величини контрольноï групи (табл. 19).

За умови зараження у юлькостк 400 швазшних яець А. suum, 700 швазшних яець T. suis та 1000 швазшних личинок Oe. dentatum на 1 кг маси тша тварин на 7-му добу експерименту показники ппоплощних клГтин у 3,2 (Р<0,05), гшерплощних - у 3,1 i аберантних - у 4,7 рази вГрогщно перевищували величини контрольноï групи (Р<0,01). На 14-ту добу швази вс показники зросли, за цих умов вщсоток ппоплощних клГтин був у 3,3 рази, гшерплощних - у 4,5 рази вищим за показника контрольноï групи тварин (Р<0,01). Рiвень аберантних клГтин у 6,4 рази був вГрогщно вищим, шж у контрольнш груш (Р<0,001). До 20-ï доби експерименту кшьюсть ппоплощних клГтин становила 4,5±0,35% (Р<0,001), гшерплощних - 4,1±0,48% (Р<0,001), аберантних - 6,0±0,48% (Р<0,001).

На 30-ту добу рiвень гiпоплоïдних клГтин продовжував зростати i у 3,8 рази перевищував величини контрольноï групи тварин контроль (Р<0,01). Кшьюсть гшерплощних та аберантних клГтин також вГрогщно зростала. До 40-ï доби експерименту кшьюсть ппоплощних, гшерплощних та аберантних клГтин була вГрогщно вищою за показники контрольноï групи свиней (Р<0,001).

При зараженш свиней у юлькостк 600 швазшних яець А. suum, 1050 швазшних яець T. suis та 1500 швазшних личинок Oe. dentatum на 1 кг маси маси тша тварини на 7-му добу експерименту показник ппоплощних у 4,2 (Р<0,01) рази перевищував величину контрольноï групи свиней. Кшьюсть гшерплощних та аберантних клГтин також вГрогщно зростала (Р<0,001). До 14-ï доби експерименту кшьюсть ппоплощних клГтин складала 5,4±0,71%, гшерплощних - 4,2±0,24%, аберантних - 6,7±0,26% (Р<0,001). На 20-ту добу дослщу рiвень гiпоплоïдних клГтин у 6,7, гшерплощних - у 6,5, аберантних - у 6,7 рази вГрогщно перевищував контрольш величини (Р<0,001). До 30-ï доби

253

експерименту вс показники незначно зростали. До 40-! доби швази цитогенетичш показники дещо знизилися, залишаючись за цих умов вищими порiвняно до величин контрольно! групи свиней.

Таблиця 19

Вщсоток гшопло'Тдних, гшерплоТ'дних 1 аберантних клггин у лейкоцитах

периферичноТ' кров1 поросят за змтаноТ' швазй', % (М±т, п=6)

Групи тварин Вщсоток аберацш хромосом

Доби досладу заражених швазшними яйцями 1 личинками Ппопло!'д-них клгган Пперпловд-них клгган Аберантних клгган

200+350+500 2,5+0,44* 1,9+0,31* 3,6+0,42**

я./л./кг

400+700+1000 3,2+0,69* 2,5+0,44** 4,2+0,80**

7 я./л./кг

600+1050+1500 4,2+0,80" 3,1+0,22*** 5,2+0,30***

я./л./кг

Контроль 1,0±0,45 0,8+0,14 0,9+0,18

200+350+500 3,0+0,76* 2,4+0,32** 4,3+0,48***

я./л./кг

400+700+1000 4,0+0,40** 3,6+0,65** 5,1+0,15***

14 я./л./кг

600+1050+1500 5,4+0,71*** 4,2+0,24*** 6,7+0,26***

я./л./кг

Контроль 1,2+0,12 0,8+0,49 0,8+0,38

200+350+500 3,7+0,64** 3,2+0,26*** 5,4+0,24***

я./л./кг

400+700+1000 4,5+0,35*** 4,1+0,48*** 6,0+0,48***

20 я./л./кг

600+1050+1500 6,7+0,26*** 5,2+0,15*** 7,4+0,18***

я./л./кг

Контроль 1,0+0,20 0,8+0,38 1,1+0,38

200+350+500 3,8+0,32** 3,4+0,14** 6,2+1,02***

я./л./кг

400+700+1000 4,8+0,86** 4,2+0,80* 6,6+1,63**

30 я./л./кг

600+1050+1500 6,9+0,48*** 5,2+0,30*** 7,9+0,5***

я./л./кг

Контроль 1,0+0,45 1,2+0,54 0,8+0,38

200+350+500 3,2+0,24*** 3,0+0,42** 5,1+0,15***

я./л./кг

400+700+1000 4,3+0,48*** 3,8+0,45*** 6,7+0,26***

40 я./л./кг

600+1050+1500 6,7+0,26*** 4,3+0,48*** 7,3+0,51***

я./л./кг

Контрольна 0,8+0,49 0,6+0,40 1,0+0,32

Примаки: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

254

Отже, у первинному патогенетичному механiзмi за експериментального аскарозу, трихурозу, езофагостомозу та змшано! швази поряд з фiзiологiчними виникають генетичш змiни соматичних клiтин з ознаками „хромосомних хвороб".

Генотоксична i цитотоксична дiя метаболiтiв гельмшт1в на соматичш

тини

При застосуванш методу ДНК-комет у кютковому мозку контрольних тварин, за розвитку аскарозу, протягом дослщу "момент хвоста" коливався в межах вщ 0,14±0,1 до 0,20±0,18%, а вiдсоток апоптичних клiтин кл^ин варiював вiд 2,1±0,96 до 3,0±0,86 (рис. 5, 6).

% 2,5 п 2 -1,5 -1 -0,5 -

доби

0

□ Контроль ЩКтыисть - 5 я./г □Ктьмсть - 10 я./г ЩКтькють - 20 я./г

Рис. 5. „Момент хвоста" кл1тин кчсткового мозку мишей, заражених швазшними яйцями аскариив

□ Контроль & Кшыисть - 5 я./г В Кшыисгь -10 я./г а Ктьмсть - 20 я./г

У швазованих мишей у кшькост 5 iнвазiйних яець аскарисiв на 1 г маси тша тварини при дослщженш кiсткового мозку на 7-му добу експерименту „момент хвоста" перевищував у 3,4 рази рiвень контрольно! групи мишей. Вiдсоток апоптичних кл^ин на 7-му добу дослiду перевищував контрольний показник у 1,9 раз. При збшьшенш кшькост зараження до 10 швазшних яець аскарисiв на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" кл^ин юсткового мозку швазованих

255

тварин на 7-му добу дослщжень був вищим у 7,7 i 2,3 рази, вщповщно, до показника контрольно! групш мишей заражених у кшькост 5 швазшних яець аскарисiв на 1 г маси тша тварини.

□ Контроль ИКт ькiсть - 5 я./г

□ Ктьмсть - 10 я./г ЩКт ькiсть - 20 я./г

Рис. 6. Апоптичш клггини кчсткового мозку мишей, заражених iнвазiйними яйцями аскарипв

Вщсоток апоптичних клiтин у 2,8 раз перевищував рiвень показники контрольно! групи i у 1,5 раз був бшьшим, шж при кiлькостi зараження 5 швазшних яець аскариав на 1 г маси тша тварини. У заражених мишей у кшькост 20 швазшних яець аскариав на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" та вщсоток апоптичних клпин значно перевищував показники контрольно! групи (Р<0,05). До 14-! доби дослщу „момент хвоста" та вщсоток апоптичних кл^ин при кшькост зараження 5 та 10 швазшних яець аскариЫв на 1 г маси тша тварини майже не змшювався порiвняно з 7-ю добою дослщу. При кшькост зараження 20 швазшних яець аскариЫв на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" був вищим вщ показника контрольно! групи у 14 разiв (Р<0,01), вщсоток апоптичних кл^ин вщповщно у 4,5 раз (Р<0,05). До 21-! доби при кшькост зараження 5 швазшних яець аскариЫв на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" був вищим вщ показника контрольно! групи у 1,8 раз, вщсоток апоптичних кл^ин - у 1,3 рази, вщповщно. При кшькост зараження 10 швазшних яець аскариЫв на 1 г маси тша тварини, також виявлена тенденщя до зниження, однак „момент хвоста" перевищував величини контрольно! групи у 5,7 раз, вщсоток апоптичних кл^ин був вищим вщ контролю у 2,1 рази. У заражених мишей у кшькост 20 швазшних яець аскариав на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" до 21-! доби швази був вищим у 8,2 рази порiвняно з величинами контрольно! групи, вщсоток апоптичних кл^ин перевищував показник на початку експерименту у 3,1 рази. До 28-! доби швази встановлено зниження вище згаданих показниюв, проте вони перевищували контрольш величини (рис. 5, 6).

Шсля застосування методу ДНК-комет у клпинах кюткового мозку у тварин контрольно! групи, за розвитку трихурозу, протягом до^ду „момент хвоста" коливався в межах вщ 0,12+0,03 до 0,18+0,12%, а вщсоток апоптичних кл^ин варшвав вщ 1,92+0,34 до 2,90+0,48%. У заражених мишей у кшькост 5 швазшних яець трихуриав на 1 г маси тша на 10 добу спостережень „момент

256

хвоста" у кл^инах юсткового мозку був вищим у 2,0 рази, а вщсоток апоптичних клпин - у 1,3 рази, порiвняно з тваринами контрольно! групи. На 20-ту добу до^ду „момент хвоста" та вщсоток апоптичних клпин продовжували зростати, вщповщно у 2,1 та 1,8 рази. Така ж тенденщя збереглася до 30-! доби зараження: „момент хвоста" перевищував показник контрольно! групи тварин у 2,3 рази, вщсоток апоптичних кл^ин - у 1,4 рази. До 40-! доби швазп „момент хвоста" був вищим вщ величин контрольно! групи у 3,3 рази, вщсоток апоптичних кл^ин - у 1,3 рази. На 60-ту добу дослщу „момент хвоста" i вщсоток апоптичних кл^ин у заражених тварин дещо знизився (рис. 7, 8).

% 1,6 п

141,21 -0,80,60,40,20

60 доби

□ Контроль ■Кшьюсть - 5 я./г ИКшьюсть - 10 я./г ШКтькють - 20 я./г

Рис. 7. „Момент хвоста" кл1тин кчсткового мозку мишей, заражених 1нваз1йними яйцями трихурис1в

% 7-,

6 -

5 -

4 -

3 -

2 -

1 -0

10

20

30

40

60 доби

□ Контроль ■ Кшьмсть - 5 я./г

■ Кшьмсть - 10 я./г ШКшьмсть - 20 я./г

Рис. 8. Апоптичш клггини ккткового мозку мишей, заражених 1нваз1йними

яйцями трихуримв

При збiльшеннi кiлькостi зараження до 10 швазшних яець трихуриЫв на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" клiтин юсткового мозку швазованих тварин на 10-ту добу експерименту був вищим у 6 разiв, порiвняно з

257

величинами контрольно! групи мишей. Вщсоток апоптичних кл^ин у 1,8 pa3iB перевищував контрольний piBem (Р<0,05). На 20, 30 i 40 доби дослщження „момент хвоста" був вищим у 5,2; 5,1; i 8,1 рази, вщповщно, до показниюв контрольно! групи. Така ж тенденщя спостер^алася у вщсотку апоптичних кл^ин, яю перевищували контрольнi значення вщповщно - у 2,3; 1,7 i 1,6 разiв (Р<0,05). У заражених мишей у юлькост 20 швазшних яець трихуриав на 1 г маси тша „момент хвоста" до 10-ï доби швази був вищим у 8,1 разiв, порiвняно з величинами контрольноï групи. Вщсоток апоптичних клпин у 2,2 рази був вищим вщ контролю (Р<0,05). На 20-ту добу експерименту „момент хвоста" був вищим у 7,0 разiв (Р<0,01). До 30-ï доби дослщу „момент хвоста" i вщсоток апоптичних клпин були вищими у 6,7 i 2,3 рази, вщповщно, шж у контролi (Р<0,01). На 40-ву добу „момент хвоста" та вщсоток апоптичних клпин також значно перевищували контрольш показники i становили вiдповiдно 1,34±0,38 та 6,22±0,85% (Р<0,05). На 60-ту добу експерименту показники що дослiджувались при рiзних юлькостях зараження дещо знижувалися, проте залишалися вищими, порiвняно з даними контрольноï групи мишей (рис. 7, 8).

У клпинах кiсткового мозку мишей контрольноï групи, за розвитку езофагостомозу, „момент хвоста" коливався в межах величин вщ 0,11±0,05 до 0,15±0,06%, а вiдсоток апоптичних клiтин - вщ 1,82±0,22 до 2,0±0,21. При юлькост зараження 5 iнвазiйних личинок езофагостом на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" був вищим вщ показниюв контрольно!' групи мишей у 1,6 раз. Вщсоток апоптичних кл^ин кл^ин був вищим у 1,3 рази вщносно до величин контрольноï групи тварин. До 14-ï доби „момент хвоста" соматичних кл^ин юсткового мозку був вищим у 1,8 раз, шж у контроле Вiдсоток апоптичних клiтин виявився пiдвищеним у 1,3 рази. На 21-шу добу у клiтинах мишей „момент хвоста" i вщсоток апоптичних кл^ин були вищими у 2,7 i 1,3 рази, вщповщно, шж у контроле На 42-гу добу експерименту показники що дослщжувались у заражених тварин дещо знизились i незначно вiдрiзнялися вщ даних контрольноï групи тварин (рис. 9, 10).

У мишей при юлькост зараження 10 швазшних личинок езофагостом на 1 г маси тша тварини на 7-му добу дослщжень встановлено пщвищення „момента хвоста" у 4,9 раз, порiвняно з величинами контрольноï групи. Вщсоток апоптичних кл^ин був вищим у 1,6 раз вщносно до показника контрольноï групи. До 14-ï доби зараження „момент хвоста" був вищим у 4,8 раз, порiвняно до контролю, а вщсоток апоптотичних кл^ин переважав у 1,7 раз контрольне значення (Р<0,05). На 21-шу добу зараження „момент хвоста" та вщсоток апоптичних кл^ин продовжували зростати i становили вщповщно 0,74±0,26 та 3,70±0,61% (Р<0,01). На 42-гу добу експерименту показники, що дослщжувались, дещо знизилися.

258

% 1 0,9 -0,8 -0,7 -0,6 -0,5 -0,4 -0,3 -0,2 -0,1 -0

14

21

42 доби

□ Контроль ■ Кшьисть - 5 л./г ■ Кшьюсть - 10 л./г □ Кшыксть - 20 л./г

Рис. 9. „Момент хвоста" кштин кчсткового мозку мишей, заражених швазшними личинками езофагостом

%

4,5 4 3,5 3 2,5 2 1,5 1

0,5 0

42 Доби

□ Контроль ■Ктьмсть - 5 л./г ■Кльюсть - 10 л./г ШКтьмсть - 20 л./г

Рис. 10. Апоптичш кл1тини кчсткового мозку мишей, заражених швазшними личинками езофагостом

При збшьшенш кшькост зараження до 20 швазшних личинок езофагостом на 1 г маси тша тварини „момент хвоста" кл^ин юсткового мозку на 7-му добу експерименту був вищим у 6,8 раз (Р<0,05) вщносно до величин контрольно! групи мишей, вiдсоток апоптичних кл^ин у 1,8 раз перевищував рiвень контрольного значення (Р<0,05). На 14-ту добу дослiдження „момент хвоста" був вищим у 6,1 раз, а вщсоток апоптичних кл^ин вiрогiдно зростав (Р<0,01). На 42-гу добу експерименту показники що дослiджувались дещо знизилися i становили вiдповiдно 0,73±0,43 та 3,64±0,91%.

Узагальнюючи результати дослiджень робимо висновок, що, генотоксична та цитотоксична дiя личинок нематод зростае за умови

259

збшьшення юлькост введеного бюлопчно-швазшного MaTepiany при зараженш та найбшьш проявляеться у пepiоди високо! ïx бюлопчно1" aктивностi.

У наших дослщженнях з використанням бaктepiaльного мутацшного тесту, запропонованого Еймсом встановлено, що у зажиттевих видшеннях Ascaris suum iндyкцiя peвepсiй спостepiгaлaся на штaмi ТА-98 у трьох концeнтpaцiяx, а на штaмi ТА-100 - лише при нативнш концeнтpaцiï. Перевищення юлькост колонiй у дослiдax поpiвняно з контролем була бшьшою у 2-3 рази. У Trichuris suis мутагенна aктивнiсть у бiльшiй мipi проявлялася на штaмi ТА-100, де кшьюсть колонiй була бiльшою вiд 4,3 до 5,3 paзiв, а на штaмi ТА-98 вона виявлена лише при нативнш концентраций У зажиттевих видшеннях Oesophagostomиm dentatum мyтaгeннiсть встановлено на двох штамах. Активнiсть трьох концентрацш у дослiдi була бшьшою вщ 2,7 до 6,0 paзiв, поpiвняно з контролем.

Отже, можна вважати, що бюлопчш речовини, яю видiляють аскариси, трихуриси, езофагостоми здатш впливати на геном бaктepiй та викликати гeннi мyтaцiï як за мехашзмом "зсуву рамки зчитування", так i за „мехашзмом пар основ".

На наш погляд, заслуговують на увагу також результати, яю отримано за дослщження гомогенату aскapисiв, трихуриав, езофагостом, а також видiлeнь швазшних яець i личинок та ïx гомогeнaтiв.

При визнaчeннi мyтaгeнноï активност загального гомогенату aскapисiв на штамах ТА-98 i ТА-100 нативна концентращя iндyкyвaлa peвepсiю в 2-4 рази вищу, нiж у контpолi. При розведенш гомогенату в 10 paзiв iндyкцiя генних мyтaцiй виявлена лише на штaмi ТА-98. При нативнш концентрацп мутагенна aктивнiсть гомогенату швазшних яець аскаришв виявилася на двох штамах у 100 % випадюв. Це свщчить про те, що видшення яець мiстять бiологiчно активш речовини, якi здaтнi спричиняти мутацп за типом зaмiни пар основ на piвнi одного бала.

Мутагенна актившсть загального гомогенату тpиxypисiв виявлена при вЫх концeнтpaцiяx на штaмi ТА-98, а при нaтивнiй i в 10 paзiв мeншiй концeнтpaцiï - на штaмi ТА-100. Перевищення колонш Salmonella thyphimurium коливалося в межах 2,1-3,7 paзiв i мyтaгeннiсть оцшювалась в один бал. При визначенш мyтaгeнноï aктивностi гомогенату iнвaзiйниx яець трихуриав на обох штамах встановлено стабшьну peвepсiю, в межах вщ 2,2 до 3,6 paзiв.

Мутагенна актившсть загального гомогенату езофагостом виявлена при нативнш i в 10 paзiв меншш концентрацп на штамах ТА-98 i ТА-100. Кшьюсть колонш Salmonella thyphimurium була в межах 2,2-5,4 paзiв i оцшена в один бал. При визначенш мутагенно'1' активной гомогенату швазшних личинок езофагостом виявилось, що шдукщя генних мутацш встановлена, в основному, за мехашзмом замши пар основ. За цих умов перевищення кшькост колонш у дослщах над контролем було в межах 3,5-6,5 paзiв. Мутагеншсть гомогенату швазшних личинок встановлена на штaмi

260

ТА-100 при вшх концентрациях, а на штамi ТА-98 лише при нативнш концентрацп.

Отже, в наших дослщженях встановлено, що екскреторно-секреторш видшення аскариав, трихуриав, езофагостом, а також видшення iнвазiйних яець i личинок та ïx гомогенати, проявляють мутагенну дiю та шдукують зворотнi геннi мутаци до пстидин незалежностi в штамах Salmonella thyphimurium ТА 98 i ТА 100.

На пiдставi проведених нами дослщжень можна констатувати, що мiгруючi личинки аскариЫв, триxурисiв i езофагостом спричиняють мутагенну дiю на клiтини периферичноï кровi бiлиx нелiнiйниx щурiв, яка виявляеться в збшьшенш числа мжроядровмютних еритроцитiв та розмiрi мiкроядер до середшх i великих. Найбiльше виражеш цитогенетичнi змiни встановлено на 7 i 14 доби вщ початку швази - за розвитку аскарозу, на 30 i 40 доби - за розвитку трихурозу та на 14 i 21 доби - за розвитку езофагостомозу. Збшьшення юлькост еритроципв з мжроядрами у заражених тварин вказуе на геномш порушення в карютит бiлиx нелшшних щурiв. Залежно вiд iнвазiйноï дози (збшьшення кшькосп iнвазiйниx яець Ascaris suum, Trichuris suis та швазшних личинок Oesophagostomum dentatum) встановлено, вщповщно, зростання у 3,69,6 разiв кiлькостi еритроцитiв з мiкроядрами за аскарозу, у 1,0-5,1 - за трихурозу i 1,08-5,6 разiв - за езофагостомозу, що пщтверджуе виникнення ефекту iнвазiйного матерiалу. З 21-ï по 28-му доби кiлькiсть еритроципв iз мiкроядрами поступово зменшувалася, але залишалася вищою за розвитку аскарозу, з 40-ï доби по 60-ту - за трихурозу i з 21-ï по 42-гу - за езофагостомозу, порiвняно до показниюв контролю.

На пiдставi вищевикладеного можна констатувати, що швази A. suum, Т. suis, Oe. dentatum обумовлюють пошкодження генома соматичних клпин xазяïна, стутнь вираженостi яких на рiзниx термшах iнвазiï залежить вiд виду паразита, та особливостей його бюлоги i життевого циклу.

Цитогенетичний аналiз частоти та спектру аберацш хромосом показав, що метаболии нематод А. suum, T. suis, Oe. dentatum призводять до пщвищення рiвня хромосомних аберацш у лiмфоцитаx кровi поросят. Зростання рiвня хромосомних аберацiй у лiмфоцитаx периферичноï кровi з 7-оï до 40-оï доби iнвазiï можливо пов'язано iз високою бiологiчною активнiстю паразипв i видiленням великоï кiлькостi метаболтв безпосередньо у тканини xазяïна. Це пщтверджуеться тим, що на 40-ву добу iнвазування, внаслiдок зменшення видшення екскреторно-секреторних метаболiтiв личинками, кiлькiсть хромосомних аберацш у лiмфоцитаx значно зменшилась.

Отже, на основi наших дослщжень та повщомлень в лiтературi можна стверджувати, що продукти видiлення аскариав, триxурисiв та езофагостом здатнi спричиняти порушення юлькост i структури хромосом кл^ин тварин.

Виявленi нами пошкодження ядерноï ДНК клiтин кiсткового мозку хазяша за аскарозу, трихурозу i езофагостомозу залежать вiд бiологiï паразита i максимально виражеш на 7-му i 14-ту доби вщ початку швази - за розвитку аскарозу, на 30-ту i 40-ву доби - за трихурозу, на 14-ту i 21-шу доби - за

261

езофагостомозу. Збшьшення частоти пошкоджень ядерно! молекули ДНК кл^ин юсткового мозку знаходилося у залежност вщ кiлькостi введеного iнвазiйного матерiалу.

За вивчення генотоксично! та цитотоксично! дп метаболiтiв личинок аскарисiв, трихуриав та езофагостом за методом „ДНК-комет" на кл^инах кiсткового мозку мишей при введенш у кiлькостi 5 яець i личинок на 1 г маси тша на 7 та 10 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 1,6-3,4 рази та вщсоток апоптотичних кл^ин збшьшувався вiд 1,3 до 1,9 рази. При введенш у юлькосп 10 яець i личинок аскариЫв, трихуриЫв та езофагостом на 1 г маси тша на 7 та 10 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 4,9-7,8 разiв та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,6 до 2,9 рази. За введення личинок аскариЫв, трихуриЫв та езофагостом у юлькосп 20 яець на 1 г маси тша на 7 та 10 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 6,8-11,6 разiв та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,8 до 4,0 разiв.

За вивчення генотоксично! та цитотоксично! дп метаболтв личинок аскариЫв, трихурисiв та езофагостом за методом „ДНК-комет" на кл^инах кiсткового мозку мишей при введенш у юлькост 5 яець i личинок на 1 г маси тша на 14 та 20 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 1,8-3,4 рази та вщсоток апоптотичних кл^ин збшьшувався вщ 1,3 до 2,1 рази. При введенш у юлькост 10 яець i личинок аскариЫв, трихуриЫв та езофагостом на 1 г маси тша на 14 та 20 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 4,8-8,9 разiв та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,6 до 3,1 рази. За введення яець та личинок аскариав, трихуриав та езофагостом у юлькосп 20 яець на 1 г маси тша на 14 та 20 доби „момент хвоста" тдвищувався, до контролю, у 6,2-14,4 разiв та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,8 до 4,5 разiв.

При вивченш генотоксично! та цитотоксично! дп метаболтв личинок аскариЫв, трихуриав та езофагостом за методом „ДНК-комет" на кл^инах юсткового мозку мишей за швазшно! дози 5 яець i личинок на 1 г маси тша на 21 та 30 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 1,8-2,7 рази та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,3 до 1,4 рази. При введенш у юлькост 10 яець i личинок аскариав, трихуриЫв та езофагостом на 1 г маси тша на 21 та 30 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 5,1-5,8 разiв та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,7 до 2,1 рази. За введення яець та личинок аскариав, трихуриав та езофагостом у юлькосп 20 яець на 1 г маси тша на 21 та 30 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 6,6-8,2 разiв та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 2,0 до 3,1 разу.

При вивченш генотоксично! та цитотоксично! ди метаболтв личинок аскариЫв, трихуриав та езофагостом за методом „ДНК-комет" на кл^инах юсткового мозку мишей при введенш у юлькост 5 яець i личинок на 1 г маси тша на 28, 40 та 42 доби „момент хвоста" тдвищувався, до контролю, у 1,6-3,3 рази та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,2 до 1,4 рази. При

262

введенш у кшькосп 10 яець i личинок аскариЫв, трихуриЫв та езофагостом на 1 г маси тша на 28, 40 та 42 доби „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 3,9-8,1 р^в та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 1,6 до 1,8 рази. За введення яець та личинок аскариЫв, трихуриав та езофагостом у кшькосп 20 яець на 1 г маси тша на 28, 40 та 42 доби „момент хвоста" тдвищувався, до контролю, у 4,9-9,6 р^в та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшувався вщ 2,0 до 2,6 разiв.

За вивченш генотоксичноï та цитотоксичноï ди метаболтв личинок трихуриав за методом „ДНК-комет" на клпинах кiсткового мозку мишей при введенш у кшькосп 5 яець на 1 г маси тша на 60 добу „момент хвоста" тдвищувався, до контролю, у 2,6 рази та вщсоток апоптичних клпин збшьшувався до 1,3 рази. При введенш у кшькосп 10 яець трихуриЫв на 1 г маси тша на 60 добу „момент хвоста" тдвищувався, до величин контролю, у 6,7 разiв та вщсоток апоптичних клпин збшьшувався до 1,6 разiв. За введення яець трихуриЫв у кшькосп 20 яець на 1 г маси тша на 60 добу „момент хвоста" пщвищився, до величин контролю, у 7,0 разiв та вщсоток апоптичних кл^ин збшьшився до 2,2 разiв.

Отже, результати наших дослвдв вказують, що рют „моменту хвоста" i вщсоток апоптичних клпин у кл^инах юсткового мозку залежить вщ збшьшення кшькосп яець та личинок на 1 г маси тша мишей. З 21-ï доби по 28-му доби рiвень „моменту хвоста" i вщсотку апоптичних клпин поступово знижувався, але залишався вищим за аскарозу, з 40-ï доби по 60-ту - за трихурозу i з 21-ï по 42-гу - за езофагостомозу, що пояснюеться зменшенням видшень метаболтв личинками.

Метаболии личинок аскариЫв, трихуриЫв та езофагостом дiють генотоксично та цитотоксично на соматичш тканини хазяша, спричиняють зростання одноланцюгових розривiв лужно-лабшьних сайтiв ядерноï молекули ДНК, апоптичних клпин у кiстковому мозку.

Висновки

1.Зажиттевi видiлення нематод Ascaris suum, Trichuris suis i Oesophagostomum dentatum, а також видшення швазшних яець i личинок та ïx гомогенати мають здатшсть впливати на геном бактерш та викликати генш мутаци як за мехашзмом "зсуву рамки зчитування", так i за „мехашзмом пар основ" в штамах Salmonella thyphimurium ТА 98 i ТА 100.

2.Мiгруючi личинки аскариав, трихуриав i езофагостом виявляють мутагенну дш на кл^ини периферичноï кровi та юсткового мозку бших нелiнiйниx щурiв i лiмфоцити кровi поросят, яка виявляеться в збшьшенш кшькосп мжроядровмшних еритроцитiв та аберацiй хромосом, особливо на початку швази, та поступово знижувалася пвд кiнець дослiду. Ц данi вказують на геномнi порушення в карютит, та залежать вщ виду паразита, особливостей його бюлоги i життевого циклу, а зниження юлькост мiкроядер i хромосомних аберацш у кл^инах кiсткового мозку та лiмфоцитаx кровi е наслiдком зменшення видшення ïx екскреторно-секреторних метаболтв.

3.Метаболии личинок аскариав, триxурисiв та езофагостом виявляють

263

генотоксичну та цитотоксичну дш на соматичш тканини хазя!на, викликають зростання одноланцюгових розривiв лужно-лабшьних сайтiв ядерно! молекули ДНК, апоптичних клпин у кiстковому мозку, яке прямопропорцшне кiлькостi введеного бiологiчно-iнвазiйного матерiалу та характеризуеться збiльшенням на початку експерименту показника „моменту хвоста" i юлькосп апоптичних клiтин та поступовим зменшенням цих показникiв на завершенш дослiду.

Л1тература

1. Дубинин Н. П., Пашин Ю. В. Мутагены окружающей среды: - М.: «Знание». - 1977. - 64 с.

2. Дурнев А.Д., Середин СБ. Мутагены: скрининг и фармакологическая профилактика воздействий. - М.: Медицина. - 1998. - 328 с.

3. Бочков Н. П., Чеботарев А. Н. Наследственность человека и мутагены внешней среды. / АМН СССР. - М: Медицина, 1989. - 272 с.

4. Кужир Т.Д. Антимутагены и химический мутагенез в системах высших эукариот / Под. ред. Р.И. Гончаровой. - Мн.: Тэхналопя, 1999. - 267с.

5. Fenech M., Holland N., Chang W.P. et al. The Human MicroNucleus Project - An international collaborative study on the use of the micronucleus technique for measuring DNA damage in humans // Mutat. Res. Fund, and Mol. Mech. of Mutagen. - 1999. - Vol. 428. - P.271-283.

6. Fenech M., Holland N., Chang W.P. et al. The Human MicroNucleus Project - An international collaborative study on the use of the micronucleus technique for measuring DNA damage in humans // Mutat. Res. Fund, and Mol. Mech. of Mutagen. - 1999. - Vol. 428. - P.271-283.

7. Kirsch-Volders M., Sofimi Т., Aardema M., Albertini S., Eastmond D. Report from the in vitro micronucleus Assay Working Group // Mutat. Res. Envir. and Mol. Mutagen. - 2000. - Vol. 35. - P. 167-172.

8. Cimino M.C. New micronucleus guideline for the U.S. environmental protection agency. U.S. EA, office of Toxic Substances, Health and Environmental Review Division, Washington DC//Mutat. Res. Envir. and Mol. Mutagen. - 1991. -Vol. 17, Suppl. 19.- P. 83.

9. Heddle J. A rapid in vivo test for chromosomal damage // Mutat. Res. -1973. -Vol. 18, № 2. - P. 187-190.

10. Schmid W. The micronucleus test // Mutat. Res. - 1975. - Vol. 31, № 1. - P. 9-16.

11. Schmid W. The micronucleus test for cytogenetic analysis // Chemical Mutagens; Principle and Methodes for theur detection. Edited by: A. Hollaende (Plenum, New York). - 1976. - IV, ch. 36. - P. 31-53.

12. Гигиенические критерии состояния окружающей среды 51: Руководство по краткосрочным тестам для выявления мутагенных и канцерогенных химических веществ / Совместное гадание Программы ООН по окружающей среде, МОТ и ВОЗ. - Женева: Изд-во «Медицина», 1989. - 212 с.

13. Cotelle S., Ferard J.F. Comet Assay in Genetic Ecotoxicology: A Review // Mutat. Res. Envir. and Mol. Mutagen. - 1999. - Vol. 34. - P. 246-255.

14. Hellman В., Vaghef H., Bostrom B. The concepts of tail moment and tail

264

inertia in the single cell gel electrophoresis assay // Mutat. Res. DNA Repair. - 1995. - Vol. 336. - P. 123-131.

15. Kassie F., Parxefall W., Knasmuller S. Single cell gel electrophoresis assay: a new technique for human biomonitoring studies // Mutat. Res. Rev. in Mutat. Res. - 2000. - Vol. 463. - P. 13-31.

16. Olive P.L., Banath J.P., Durand R.E. Heterogeneity in radiation-induced DMA damage and repair in tumor and normal cells measured using the "Comet assay" // Radiat. Res. - 1990. - Vol. 122. - P. 86-94.

17.Арутюнян P.M., Оганесян Г.Г., Нерсесян А.К. Применение метода ДНК-комет для оценки генотоксических эффектов в группах риска // Вестник РАМН. - 2001. - № 10. - С. 84-88.

18. Choucroun P., Gillet D., Dorange G., Sawicki В., Dewitte J. Comet assay and early apoptosis // Mutat Res. Fund, and Mol. Mech. of Mutagen. - 2001. - Vol. 478. - P. 89-96.

19. Tice R., Agurell E., Anderson D. Single Cell Gel/Comet Assay: Guidelines for In Vitro and In Vivo Genetic Toxicology Testing // Mutat. Res. Envir. and Mol. Mutagen. - 2000. - Vol. 35. - P. 206-221.

20. Cortes E., Gonzalez C, Betancourt M., Ortiz R. Assessment of DNA Damage in Spleen, Bone Marrow, and Peripheral Blood From Malnourished Rats by Single Cell Gel Electrophoresis Assay // Teratogen., Carcinogen., and Mutagen. -2001. - Vol. 21. - P. 231-247.

21. Sasaki Y., Kawaguchi S., Kamaya A. et al. The comet assay with 8 mouse organs: results with 39 currently used food additives // Mutat. Res. Gen. Toxic, and Envir. Mutagen. - 2002. - Vol. 519. - P. 103-119.

22. Sasaki Y., Nishidate E,, Izumiyama F., MatsusakaN., Tsuda S. Simple detection of chemical mutagens by the alkaline single-cell gel electrophoresis (Comet) assay in multiple mouse organs (liver, lung, spleen, kidney, and bone marrow) // Mutat. Res. Gen. Toxic, and Envir. Mutagen. - 1997. - Vol. 391. - P. 215231.

23. Tsuda S., Matsusaka N., Madarame H. et al. The comet assay in eight mouse organs: resulrs with 24 azo compounds // Mutat Res. Gen. Toxic, and Envir. Mutagen. - 2000. - Vol. 465. - P. 11-26.

24. Фонштейн Л.М., Абилев С.К. Методические рекомендации по применению теста Эймса Salmonella (микросомы). - М.: Изд-во МЗ СССР, 1983.-21с.

25. Ford C.E. Hamerton J.L. A colchicine hypotonic citrate squash sequences for mammalian chromosomes // Stain Tech nol. - 1956. _Vol. 31. - P. 247-251.

26. Moorchead P.S., Nowell P.C., Mellman W.J., Battips D.M., Hungerford D.A. Chromosome preparations of leukocytes cultured from human peripheral blood. Exp. Cell Res., - 1960. - Vol. 20. - P. 613-616.

27. Руководство по изучению генетических эффектов в популяции человека. Женева. ВОЗ, - 1989, 121 с.

28. Simon H.-U., Haj-Yehia A., Levi-Schaffer F. Role of reactive oxygen species (ROS) in apoptosis induction // Apoptosis. - 2000. - Vol. 5. - P. 415-418.

265

29. Ойвин И.А. Статистическая обработка результатов экспериментальных исследований // Патологическая физиология и экспериментальные исследования. Терапия. - 1960. - №4. - С. 76-79.

Summary

Intravital secretion of Ascaris suum, Trichuris suis and Oesophagostomum dentatum, and secretion products of infestion eggs and larvae and homogenate have the ability to influence the genome of bacteria and cause gene mutations. Migrating larvae of Ascaris suum, Trichuris suis and Oesophagostomum dentatum have a mutagenic effects on cells of peripheral blood and bone marrow of white nonlinear rats and pigs blood lymphocytes, which was presented by increasing of erythrocytes with mikronucleus and chromosome aberrations. Metabolites of nematode larvae detect genotoxic and cytotoxic effects on host somatic tissue.

Стаття надшшла до редакцИ 14.09.2010

266