CC BY
10
Реферат
СТ1ЙК1СТЬ ДО Г1П0КС11 В ПОХИЛОМУ В1Ц1: ВПЛИВ М1ЛДР0НАТА Асанов Е.О.
Ключов1 слова: стмкють до ппоксп, старшня, мтдронат.
Показано, що застосування мтдроната в людей похилого BiKy не призводить до змЫи транспорту кисню кров'ю, вентиляцмноТ функцИ легень, вентиляторноТ BiflnoBifli на ппошю. Однак препарат пщ-вищуе гемодинамнну вщповщь на ппокаю та знижуе реакцю систолнного AT на ппокаю в людей похилого BiKy. При цьому мтдронат не поступаеться ¡нтервальним нормобаричним ппоксичним трену-ванням.
Summary
RESISTANCE TO HYPOXIA IN AGED PERSONS: EFFECT OF MILDRONAT ASANOV E.O.
Key words: resistance to hypoxia, aging, mildronat
It has been shown that the administration of mildronat by aged persons does not result in any changes of oxygen blood transport, ventilatory function of the lungs and ventilatory response to hypoxia. However, the drug increases the hemodynamic response to hypoxia and decreases the reaction of systolic arterial pressure to hypoxia in aged persons. But for all that mildronat is not inferior to interval normobaric hypoxic training.
УДК [616.36-002+616.98]:612.12
Б10Х1М1ЧН1 ПОКАЗНИКИ СИР0ВАТКИ КР0В1 ТА IX ЗВ'ЯЗОК 3 М0РФ0Л0Г1ЧНИМИ ЗМ1НАМИ У ПЕЧ1НЦ1 ХВОРИХ 3 ХР0Н1ЧНИМ ГЕПАТИТ0М, П0ЕДНАНИМ 3 ХР0Н1ЧН0Ю АКТИВН0Ю ЕПШТЕЙНА-БАРР В1РУСН0Ю 1НФЕКЦ1ЕЮ
Боднар В.А.
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Проведет дослгдження показали, що у хворих на хронгчний гепатит, С, поеднаний хронгчною активною Епштейна-Барр вгрусною гнфекцгею, бгохгмгчнг порушення характеризуются бглъш вираженими цитолгтичним, холестатичним синдромами, диспротетемгею, маютъ бглъшу кг-лъкгстъ прямих силъних кореляцгйних зв'язкгв з морфологгчними ознаками ураження печгнки, що свгдчитъ про глибшг морфо-функцгоналънг змгни у печгнцг хворих з мгкст-гнфекцгею.
Ключов1 слова: хроычний гепатитС, хроычна активна Епштейна-Барр в1русна ¡нфекц1я, бюх1м1чн1 показники, морфолопчш змши в печшцк
Актуальшсть проблеми
Проблема хроннних в^усних гепатит^ е однн ею з найбтьш актуальних у сучаснм ¡нфектоло-ги у зв'язку з поширенням, високою захворюва-нютю в р1зних вкових трупах, несприятливими наслщками [1,2,5]. За даними л1тератури, хронн чн1 гепатити, зумовлеы мкстннфекцею, д1агнос-туються у близько 15% хворих з хроннними ди-фузними ураженнями печнки. Одним з етюлоп-чних чинниюв при мкст-формах хроннних в1рус-них гепатит^ найчастше виступае в1рус гепатиту С (ВГС) [4]. В науковм л1тератур1 з'явилися повщомлення про виявлення в1русу Епштейна-Барр (ЕБВ) у гепатобюптат1в хворих з гепатоце-люлярною карциномою (ГЦК), асоцмованою з ВГС [9]. В останы роки обговорюеться можли-вють посилення реплкаци ВГС ядерним антигеном 1 в1руса Епштейна-Барр (ЕВЫД 1) [8]. Безу-мовно, при мкст-шфекци - ХГС поеднаному з хроннною активною Епштейна-Барр вкусною (ХАЕБВ) патогенез ушкодження печнки мае своТ особливост^ як1 потребують вивчення.
Мета дослщження - дослщити бюхЫчы показники у сироватц кров1 хворих з ХГС поеднаним з ХАЕБВчнфекцею та зютавити Тх з морфолопч-ними змнами в печнцк
Матер1ал та методи досл1дження Для реал^аци поставлено!' мети обстежили 32 хворих з ХГС у фаз1 реплкаци, з яких у 20 оаб ХГС д1агностований як мононфекцт (I група), а у 12 - ХГС поеднаний з ХАЕБВннфекцею (II трупа). В1к обстежених в1д 25 до 56 роюв (чоловноТ стат1 - 18, жночоТ - 12). Тривалють ¡нфкування ВГС - вщ 1 до 10 рою в. Дагноз ХГС та ХАЕБВ-¡нфекц1Т встановлювали на пщстав1 комплексу анамнестичних, клннних, бюхЫчних, серолоп-чних, молекулярно-бюлопчних показниюв [1,2] з обов'язковим виключенням ¡нфкування ¡ншими гепатотропними вкусами. Групи пор1вняння були р1вноцны за статтю, вком, тривалютю ¡нфн кування та генотипом ВГС.
Стандарты бюхЫчы дослщження проводили-ся уыфкованими методами I включали визна-чення активное^ - аланнамшотрансферази
* Робота е фрагментом НДР академп «BipycHi гепатити В i С сполученi з вирусом простого герпесу: кл/нжо-патогенетичн: особливост':, nidxodu до диагностики талкування». № державно)'реестрацп 0103U001313
Том 7, Випуск 3
77
В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
(АлАТ), аспартатамнотрансферази (АсАТ), луж-но1 фосфатази (ЛФ), гамаглютамттранспепти-дази (ГГТП), амтази, вмюту б1л1руб1ну \ його фракцм, бтка та бткових фракцм, сечовини, сечовоТ кислоти, креатиыну. Показники лтщного обмну визначали за вмютом у сироватц1 кров1 холестерину та триглщерид1в.
17 хворим (11 з I групи та 6 з II групи) з 1 в генотипом була проведена черезшфна пункцмна бюпст печнки. Для пстолопчного дослщження бюптати обробляли за загальноприйнятими методиками ¡з забарвленням гематоксилн-еозином та пкрофуксином за методом Ван-Пзона [3]. Ре-зультати морфолопчних дослщжень оцнювали вщповщно до розробленого протоколу, в якому враховували вс1 параметри змЫ гепатоцит1в, Тх ядер, синусощальних кттин, а також ¡ндекс п-столопчноТ активност1 (1ГА) та пстолопчний ¡н-декс склерозу (Г1С) [7] .
Для математичноТ обробки одержаних даних використовували методи описовоТ статистики I кореляцмний аналЬ. У випадках, коли даы мали дискретний характер розподту, Тхню обробку проводили ¡з застосуванням непараметричних метода анал^у - критер1ю Манна-У1ты. Кореля-цмний аналЬ включав метод Стрмена. Вщмш-ност1 вважалидостов1рними при р <0,05.
Результати дослвдження та обговорення
При дослщжены бюхЫчних показниюв сиро-ватки кров1 встановлено, що хвор1 обох груп мали ознаки цитол1тичного, холестатичного синдром^, а 11-01 групи, окр1м того, ще й порушення бткового та жирового обм1ыв.
Так, пщвищення активное^ АлАТ виявлялося у 12 хворих (60 %) I та 8 (66,6 %) II групи. У хворих обох груп активысть АлАТ визначалася пере-важно як мУмальна або помина: мУмально пщвищена, в 2 рази за крайнюю межу норми, активысть АлАТ рееструвалася у 7 хворих (35 %) I та у 4 (50 %) II групи, вщ 2 до 5 норм - у 4(33,3 %) та 2(25%) вщповщно. В той же час пщвищення активност1 АлАТ бтьш ыж у 5 раз1в за верхню межу норми було зафксоване у хворих з мкстннфекц1ею - 2 особи (25%). При пороняны середых показниюв активное^ АпАТ з'ясувалося, що у хворих II групи вони були вдв1ч1 вищими, ыж в I: 143,33 ±11,72 од (вщ 41 до 335 од/л) та 70,18± 55,58 од (вщ 29 до 146 од/л) вщповщно, р<0,05.
Пщвищення активное^ АсАТ ресструвалося у 11 хворих (55 %) I та 6 (50 %) II групи. У хворих обох груп переважала мУмально пщвищена активысть АсАТ: стовщсотково (п=11) у I та 66,6% (п=4) в II груп1. Пом1рно пщвищену активность АсАТ виявляли лише у хворих II групи -33,3 % (п=2). Середы показники активное^ АсАТ у хворих I та II груп скпали вщповщно 47±5,36 од /л (вщ 26 до 79 од) та 68,33±17,60 од/л (35 до 125 од/л).
Пщвищення активност1 ГГТП ресструвалося у 11 хворих (55 %) I I 6 хворих (50%) II групи. У
хворих обох груп визначалися показники активност1 ГГТП, що не перевищували верхню межу норми бтьше ыж вдв1ч1, окр1м одного з першоТ з пперферментем1ею бтьше за чотири норми. Загалом, середы показники активност1 ГГТП визначалися на р1вы 52,09±14,47 од/л (в1д 7 до 200 од/л) у хворих I та 56,67±2,84 од/л (вщ 47 до 63 од/л) II групи.
Р1вень загального б1л1руб1ну у пац1ент1в I групи не перевищував крайню межу норми, а у 2 (16,6%) обстежених 11-оТ визначався на р1вы 40 мкмоль/л. Середы показники загального 61л ¡руб1ну склали 9,18±1,47 мкмоль/л (вщ 5 до 21 мкмоль/л) в Мй та 18,33±0,5 мкмоль/л (в1д 7 до 40 мкмоль/л) в II груп1. Порушення нормального стввщношення м1ж прямою та непрямою фрак^ями б1л1руб1ну було зафксоване лише у хворих II групи.
Показники активное^ лужноТ фосфатази (ЛФ) у хворих обох груп визначалися переважно в межах нормальних показниюв, за винятком одысТ особи з II групи, в яко1 активысть ЛФ зареестрована на р1вы 125 од/л. Середы показники активное^ ЛФ в обстежених I та II груп склали вщповщно 68±2,6 од/л (вщ 59 до 90 од) та 83±7,45 од/л (в1д 72 до 125 од/л).
Вмют загального бтка у хворих обох груп визначався на р1вы нормальних показниюв стовщсотково (п=20) в I та у переважый бтьшост1 - 83,3% (п=10) II групи. Однак у 2 (16,6%) хворих з мкстннфекц1ею вмют загального бтка перевищив верхню межу норми на 6-8 % ¡з середым показником 82,66±2,5 г/л (в1д 68 до 87 г/л). В I груп1 середый показник вмюту загального бтка становив 71±1,26 г/л (вщ 62 до 78 г/л). В переважноТ бтьшост1 хворих I та II груп (11 (55%) та 7 (58,3%) вщповщно) визначалася ппергамаглобулЫемт. Так, середый вщсотковий вмют гамаглобул1ыв склав 19,5 % (вщ 17 до 23 %) у пац1ент1в I та 23% (в1д 18 до 25%) II групи.
Показники амтази в сироватц1 кров1 хворих I групи коливалися в межах в1д 24 до 180 од/л (з середым показником 69±11,43 од/л), в II грут -в1д 37 до 158 од/л. ¡з середым - 87,66±15,57 од/л, тобто не перевищували крайню межу норми як в I так I в II груп1.
Вмют триглщерид1в у хворих I групи не вщхилявся в1д меж норми (0,8 - 1,2 ммоль/л) ¡з середым показником 0,95+0,05 ммоль/л. У хворих II групи показники вмюту триглщерид1в коливалися вщ 0,5 до 1,2 ммоль/л ¡з середым -0,71±0,08 ммоль/л. При ¡ндивщуальному анал1з1 з'ясувалося, що у 2 хворих (16,6%) II групи цей показник зафксований за нижньою межею норми на 10-11%.
Вмют холестерину у хворих I групи коливався в межах в1д 3,1 ммоль/л до 6,2 ммоль/л ¡з середым показником - 5,7±0,42 ммоль/л., в II грут - вщ 3,4 до 6,5 ммоль/л ¡з середым показником - 4,4±0,37 ммоль/л. Показники, вищ1 за крайню межу норми, визначалися у 2 хворих (10 %) I та 2 (16,6%) II групи.
В уах обстежених вмют сечовоТ кислоти, сечо-вини та креатинну визначався у межах норми.
Таким чином, у хворих обох груп змЫи бюхЫчних показниюв були типовими для ХГС: з ознаками цитол1тичного, холестатичного синдром^, диспротеТнеми. У хворих з мкст-¡нфекцею ц порушення були бтьш виражени-ми: активнють АлАТ та АсАТ виявилася у 2,1 та 1,7 раз вищою; рееструвалося пщвищення вмюту загального б1л1руб1ну з порушенням стввщношення м1ж прямою та непрямою фракц^ми, а також пперпротеТнем1я з пщвищенням вщсоткового вмюту гамаглобулн1в.
Морфолопчы змЫи у печ1нц1 хворих обох груп також мали ч™ ознаки ХГС. Так, схщчаст1 нек-рози гепатоцит1в вщмнали у 63,7 % хворих I та 66,7 % II групи. Характерною особливютю було виявлення у хворих обох груп ттець Каунсть-мена: у третини хворих II групи (33,3%) - у вели-км ктькост (2-3 бали), а у вах хворих I групи -поодиноких (1 бал), що свщчить про бтьш ви-ражеы апонекротичы змши у хворих з мкст-¡нфекцею [5]. У вах хворих мали мюце дистро-ф1чн1 змши гепатоцит1в, як1 характеризувалися жировою та гщропнною дистрофею. У гепатобн оптатах хворих II групи стовщсотково виявляла-ся гетерогеннють гепатоцит1в - двоядерысть та збтьшення ядра (в I - у 81%), що вважаеться компенсаторно-регенеративною ознакою [3]. Внутршньочасточкову запальну ¡нфтьтрац1ю, яку вважають характерною для ХГС [4], у хворих обох груп виявляли стовщсотково. Однак, у II груп1 1ГА в 1 та 2 бали визначали у 33,3% хво-
рих, ще у третини - запальна ¡нфтьтрацт розцн нена як виражена з утворенням л1мфо1'дних ску-пчень за типом фолкул1в (1ГА 3-4 бали). В I грут 1ГА в 1 бал встановили у переважноТ бтьшост1 хворих (54,5%), 2 бали - у 27,2%, 3-4 бали - у 18,2%. Наслщки активное^ внутршньочасточко-вого запалення виявлеы у вигляд1 невеликих дн лянок зртоТ ф1брозно1 тканини з залишковою ¡нфтьтрац1ею у вах обстежених. Л1мфощно-макрофагалы-м накопичення з активацию та прол1ферацею синусо'Щальних кл1тин та л1мфо-цитозом у просвт синусощв були оцнеы в 2-3 бали у 33,3% хворих II та у 9,1% хворих I групи. Скперотичы змЫи р^ного ступеню ¡нтенсивност1 були властив1 вам хворим I I II груп. Так, мшма-лы-м, пом1ры та виражеы склеротичы змЫи у ге-патобюптатах оаб з мкст-патолопею д1агносту-вали з однаковою частотою - 33,3%, а в I груп1 були зафксоваы ттьки як мн1мальы (54,5%) та помфы (45,5%).
Отже, отримаы нами даы свщчать, що мор-фолопчы змни в печ1нц1 хворих з мкст-¡нфекцею мають характеры ознаки ХГС, але за ступенем вираженост1 окремих ознак - запальна ¡нфтьтрацт, апонекротичы змши, гетероген-ысть гепатоцит1в, вщр^нялися в1д таких при мо-ношфекци.
Проведений кореляцмний аналЬ м1ж 61ох1м1ч-ними показниками сироватки кров1 та морфоло-пчними ознаками ураження печшки виявив на-явысть достовфних кореляцмних зв'язюв в обох групах, але сильних зафксовано бтьше у хворих з мкстннфекцею (табл. 1).
Таблица 1
Коефщенти кореляцпм1ж б/ох/м/чними показниками сироватки кровI та морфолог/чними ознаками ураження печ/нки хворих на ХГС поеднаному з ХАЕБВ-1нфекц1ю
Морфолопчы ознаки АлАТ АсАТ ггтп
ХГС ХГС+ ХАЕБВ ХГС ХГС+ ХАЕБВ ХГС ХГС+ ХАЕБВ
1ГА 0,53 0,84* 0,19 0,48 0,36 0,84*
Апонекротичн1 зм1ни гепатоцит1в 0,51 0,48 0,68* 0,84* 0,45 0,48
Гетерогенн1сть гепатоцит1в 0,20 0,84* 0,22 0,48 0,15 0,84*
Активн1сть кл1тин-попередник1в ф1брогенезу 0,68* 0,84* 0,76* 0,84* 0,50 0,81*
Г1С 0,38 0,84* 0,69* 0,48 -0,05 0,84*
Прим/тка: * - р<0,05 - достов/рн/ значения коефц/ент/в коре.
Так, у хворих II групи активысть АпАТ мала сильний кореляцмний зв'язок з ¡ндексом пстоло-пчноТ активное^ (г=0,84, р<0,05), ступенем гетерогенное^ гепатоцит1в (г=0,84, р<0,05), активыс-тю кттин-попередниюв ф1брогенезу (г=0,84, р<0,05) та пстолопчним ¡ндексом склерозу (г=0,84, р<0,05). У хворих з моношфекцею акти-высть АлАТ мала середы кореляцмы зв'язки з тенденцию до достов1рност1 з ¡ндексом пстоло-г1чно! активное^ (г=0,53, р>0,05), виражеыстю апонекротичних змЫ гепатоцит1в (г=0,51, р>0,05) та достов^ы ¡з ступенем активное^ кттин-попередниюв ф1брогенезу (г=0,68, р<0,05). В той же час активысть АлАТ у хворих з моношфекцн сю мала слабкий кореляцмний зв'язок з1 ступенем гетерогенное^ гепатоцит1в (г=0,2, р>0,05) та пстолопчним ¡ндексом склерозу (г=0,38, р>0,05).
За даними кореляц1йного анал1зу показники
активное^ АсАТ у хворих обох груп корелювали з апонекротичними зм1нами гепатоцит1в та ступенем активност1 кттин-попередниюв ф1брогенезу. Однак, у хворих з м1кст-1нфекц1ею ц1 кореляц1йн1 зв'язки були сильними та достов1рними (г=0,84, р<0,05 та г=0,84, р<0,05 в1дпов1дно), а у хворих з моно1нфекц1ею сильний кореляцмний зв'язок зареестрований лише м1ж активн1стю АсАТ та ступенем активное^ кл1тин-попередник1в ф1брогенезу (г=0,76, р<0,05). М1ж активн1стю АсАТ та вираженютю апонекротичних зм1н гепатоцит1в зафксований середньоТ си-ли достов1рний кореляцмний зв'язок (г=0,68, р<0,05).
Б1ох1м1чн1 показники холестазу також мали б1льше сильних кореляцмних зв'язюв з морфолог1ними ознаками ураження печнки у хворих з мкетннфекцею. Так, сильна та
Том 7, Выпуск 3
79
BiCHHK Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
достовфна кореляцмна залежысть виявлена М1Ж активнютю ГГТП та ¡ндексом пстолопчноТ активное^ (r=0,84, p<0,05), вираженютю гетерогенност1 гепатоцит1в (r=0,84, p<0,05), активнютю кттин-попередниюв ф1брогенезу (r=0,81, p<0,05) та Г1С (r=0,84, p<0,05), чого не cnocTepiгалося у хворих з мононфекцею.
Таким чином, проведений кореляцмний анал1з виявив наявысть бтьшоТ ктькост1 прямих силь-них кореляцмних зв'язюв м1ж бюхЫчними та морфолопчними ознаками ураження печнки у хворих з мкетннфекцею, що евщчить про глибш1 морфо-функцюналы-ii змЫи у печЫц циххворих.
Отримаы даы обумовлюють необхщнють по-дальшого дослщження шнко-патогенетичних особливостей ХГС поеднаного з ХАЕБВ-¡нфекцею.
Л1тература
1. Воз1анова Ж.1. 1нфекц1йн1 та паразитарн1 хвороби: В 3 т. - К.: Здоров'я, 2001.
Громашевська Л.Л. Д1агностика хрон1чного гепатиту С: 6ioxiMi4Hi дослщження // Лабораторна д1агностика. - 2003. - №4. - С. 9-13. Логвинов А.С., Аруин Л.И. Клиническая морфология печени. -М.: Медицина, 1985. - 240 с.
Филимонов П.Н., Гаврилова Н.И., Ольховикова Е.А. и др. Сравнительная морфология хронического сочетанного вирусного гепатита В+С и моногепатитов В и С у детей // Рос. журн. гастроэ-нтерол. гепатол. колопроктол. - 2001. - №2. - С. 54-61. Лук'янова О.М., Задорожна Т.Д., Денисова М.Ф. Кл1н1ко-морфолог1чн1 особливост1 склерогенезу печ1нки у д1тей, хворих на xpoHi4Hi гепатити // Журн. АМН УкраТни. - 2003. -Т.9, №2. -С. 72-81.
Лук'янова О.М., Березенко B.C., Задорожна Т.Д. Морфолог1чн1, ультраструктурн1 та 1муног1стох11чн1 особливост1 апонекрозу i апоптозу в гепатоцитах при хрон1чних BipycHnx гепатитах у д1тей // Перинатология и педиатрия. - 2006. - №2(26). - С. 59-63. Лукьянова E.H., Задорожная Т.Д. Сравнительная морфологическая характеристика биоптатов печени у детей с хроническими вирусными гепатитами В и С // Журн. Доктор. - 2002. - №3. - С. 75-78.
Sugawara Y, Makuuchi M, Kato N, Shimotohno K, Takada K. Enhancement of hepatitis C virus replication by Epstein-Barr virus-encoded nuclear antigen 1 // EMBO J. - 1999. - Vol.18, No.20. -P.5755-5760.
Wei Li, Bao-An Wu, Yong-Ming Zen et al. Epstein-Barr virus in hepatocellular carcinogenesis // World J Gastroenterol. - 2004. -10(23). - P.3409-3413.
Реферат
БИОХИМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ СЫВОРОТКИ КРОВИ И ИХ СВЯЗЬ С МОРФОЛОГИЧЕСКИМИ ИЗМЕНЕНИЯМИ В ПЕЧЕНИ БОЛЬНЫХ С ХРОНИЧЕСКИМ ГЕПАТИТОМ С СОЧЕТАННЫМ С ХРОНИЧЕСКОЙ АКТИВНОЙ ЭПШТЕЙН-БАРР ВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИЕЙ Боднарь В.А.
Ключевые слова: хронический гепатит С, хроническая активная Эпштейн-Барр вирусная инфекция, биохимические показатели, морфологические изменения в печени.
Проведенные исследования показали, что у больных хроническим гепатитом С, сочетанным с хронической активной Эпштейн-Барр вирусной инфекцией, биохимические нарушения характеризируют-ся более выражеными цитолитическим, холестатическим синдромами, диспротеинемией, имеют большее количество сильних корреляционных связей с морфологическими признаками поражения печени, что свидетельствует о более глубоких морфо-функциональных изменениях в печени больных с микст-инфекцией.
Summary
BIOCHEMICAL INDICES OF BLOOD SERUM AND THEIR RELATION TO MORPHOLOGICAL CHANGES IN THE LIVER OF PATIENTS WITH CHRONIC HEPATITIS ASSOCIATED WITH ACTIVE Epstein-Barr VIRAL INFECTION Bodnar V.A.
Key words: chronic B hepatitis, chronic active Epstein-Barr viral infection, biochemical findings, morphological changes in the liver.
The studies carried out have revealed that in patients with chronic C hepatitic associated with chronic active Epstein-Barr viral infection biochemical disorders were characterised by more marked number of strong correlations with morphological signs of the affection of the live that was evidence of more pronounced morphological changes in the liver in patients with mixed infection.
