CC BY
121
3. Психолопя самоактивностi учшв у виховному процесi: Навч.-метод. поабник / За заг. ред.
М. Й. Боришевського. — К., 1ЗМН, 1998. — 192 с.
4. Ушинський К.Д. Три елементи школи. Твори в шести томах. — К.: Радянська школа, 1954. — Т. 6.
1рина СУМ
АНТИАЛКОГОЛЬНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
У статтi розглянуто актуалът проблеми антиалкогольного виховання учтв молодших клаав. Наведено мету цъого виховання, причини долучення молодших школярiв до вживання алкоголъних напо'1'в, фактори згубного впливу алкоголю на дтей, ефективт методи проведення антиалкогольной пропаганди.
Проблема вживання алкоголю неповнол1тшми набувае особливо! гостроти { стае одшею з найбшьших загроз для здоров'я { самореал1зацп майбутшх поколшь нашого суспшьства. Захоплення алкоголем е одшею з основних причин скоення д1тьми правопорушень { злочишв. Окр1м того, спостер1гаеться тенденщя до "омолодження" початкового в1ку прилучення до спиртного неповнолгтшх.
Сощальними чинниками такого явища е негативний приклад дорослих, вщновлення реклами алкогольних напо!в, !х доступшсть для неповнол1тшх та вщносна дешевизна, зростаюча бездоглядшсть д1тей, !х передчасна самостшшсть [8, 44].
За статистичними даними, звичайш д1ти у 12% випадюв знайомляться з1 смаком алкоголю до 10 роюв (для "важких" д1тей ця цифра становить 17,1%). Переважна бшьшють (понад 96%) неповнол1тшх, яю систематично вживають алкогольш напо! у великих дозах, призвича!лися до них уперше до 15 роюв, третина ж таких ос1б — у вщ1 до 10 роюв [5].
Причини вживання алкогольних напо!в неповнол1тшми значною м1рою обумовлеш впливом причинного комплексу пияцтва й алкогол1зму загалом. Однак особливост псих1чних та особистюних характеристик неповнол1тшх надають !м певно! специф1ки. Так, спонукальним мотивом вживання спиртного у неповнолгтшх найчастше е сощально-психолопчний мехашзм наслщування дорослих. Ця обставина вимагае особливого тдходу до виховно! роботи, оргашзацл 1 проведення профшактичних антиалкогольних заход1в серед ще! в1ково! категори.
Мета статт1 — висв1тлити актуальш проблеми антиалкогольного виховання учшв молодших клашв.
Наявш психолого-педагопчш дослщження проблеми алкогол1зму неповнол1тшх засвщчують, що поява психолопчних алкогольних установок здшснюеться у вод 9-10 роюв. З цього часу й необхщно розпочинати штенсивну антиалкогольну осв1ту { виховання.
На жаль, батьки { вчител1 не завжди звертають окрему увагу на антиалкогольне виховання д1тей 7-р1чного вшу. В перш1 мсящ { нав1ть роки шкшьного життя учшв педагоги зосереджуються винятково на навчальному процесс прищепленш дгтям нових навичок { звичок поведшки в школ1 та поза нею, вихованню дисциплшованосп. Небажаш в моральному вщношенш сформоваш звички, нахили, нав1ть риси характеру молодших школяр1в часто залишаються для вчител1в непом1ченими доти, поки не проявляться в порушеннях дисциплши, антисуспшьних вчинках, неправильних д1ях. I тшьки окрем1 д1ти майже з перших кроюв шкшьного життя привертають до себе увагу педагопв, оскшьки е явно "важкими" учнями, перевихованням яких починають займатися з перших дшв !х перебування у школь
Метою антиалкогольного виховання повинно стати формування особистосп, котра знае наслщки вживання алкоголю, з повагою ставиться до тверезосп, дотримуеться здорового способу життя й активно його захищае. М. Ф1цула вважае, що для досягнення ще! мети у процес такого виховання потр1бно виршувати наступш специф1чш завдання:
- оволодшня системою знань про шюдливють алкоголю на оргашзм людини та !! д1яльнють;
- формування психолопчних "гальм", як би стримували особистють у сприятливих для вживання алкоголю умовах;
- прищеплення учням непримиренного ставлення до фактов вживання алкоголю;
- залучення учшв до посильно! боротьби з цим сощальним злом;
- своечасне виявлення тих учшв, котрi вживають алкоголь, i проведення з ними корекцшно! виховно! роботи;
- виявлення й усунення факторiв, яю спричинюють алкоголiзацiю неповнолггшх [11, 35-36].
Долученню молодшого школяра до вживання спиртних напо!в передовым сприяють
алкогольнi звича!, що побутують у звичайнiй им'!. Прийнятий у им'! стиль алкоголiзацil, якщо вiн мае спротив, сприймаеться дiтьми як нормальний стан життя. Алкогольнi звича! переходять в установку, що спричинюе до суб'ективно! потреби в 11 наслiдуваннi та дотриманнi.
Приводи першого долучення до алкоголю дуже рiзноманiтнi, але простежуються !х характернi змши залежно вiд вiку. До 11 роюв перше знайомство з алкоголем проходить або випадково, або його дають "для апетиту", або '"лкують вином", або дитина сама з щкавосп пробуе спиртне (мотив, властивий переважно хлопчикам). У старшому вщ мотивами першого вживання алкоголю стають традицшш приводи: "свято", "пмейш урочини", "госп" тощо. З 1415 роюв появляються такi приводи, як "незручно було вiдставати вiд ровесниюв", "друзi вмовили", "за компанiю", "заради хоробростi" й iн. [13, 42].
У им'! алкоголiкiв, на думку В. Колесова, необхiдно врахувати окремий важливий фактор алкогольного впливу на дггей. Вiдомо, що в сташ невеликого алкогольного сп'янiння дорослi, зазвичай, добродушно налаштованi, бiльш поблажливi до дтей, частiше виконують !хш забаганки. Навпаки, за вщсутносп алкоголю в им'!, де систематично його вживають, часто спостерiгаеться роздратованiсть, поганий настрш, i дорослi нерiдко зганяють !х на оточуючих, у тому чи^ на сво!х дiтях. Останнi помiчають цю обставину i в !хнш уявi вживання алкоголю починае розщнюватись як сприятливий фактор, а спиртш напо! — як позитивна щншсть [4].
У благополучних пм'ях перша спроба вживання алкоголю дтми нерiдко теж виникае за шщативою батькiв. Дiвчатам, зокрема, пропонуеться перша чарка iз рук батькiв частше, нiж хлопцям. Дiтей привчають до вживання алкоголю "в мiру". У проблемних сiм'ях дiти безпосередньо сприймають традици пияцтва i беруть участь у пиятиках, оскшьки на них не звертають жодно! уваги, не виокремлюють як таких, що вимагають особливого ставлення до себе.
Не варто думати, що дгги батьюв, яю "культурно" вживають спиртне, перебувають у меншш небезпещ стосовно долучення до пияцтва, шж дiти з алкоголiзованих сiмей. Сiм'я, що "культурно" п'е, для дтей i молодi також е небезпечною. У нш зберiгаються "культурнi цiнностi" суспiльства, яю згодом стають злом для подальшого розвитку й одним iз важливих факторiв спадкоемностi поколiнь, долучення до пияцтва дггей i пiдлiткiв.
Дгам молодшого шкiльного вiку, як вщомо, властива наслiдувальна поведiнка, тому правильна орiентацiя !х стосовно алкоголю значною мiрою визначаеться !хшм близьким оточенням. Завданням педагопв i батькiв на цьому етат е виховання у дтей негативного ставлення до алкоголю в загальному вигщщ. Дiти молодшого шкшьного вiку повиннi засво!ти загальне твердження: "Алкоголь — це погано!" Очевидно, доцшьно дати вiдомостi про напо!, яю мiстять алкоголь, i в доступнiй дитинi формi пояснити, що алкоголь е отрутою, яка шюдливо впливае на вш живi органiзми (рослини, тварини, людину) навггь у невеликiй кiлькостi. Треба також пояснити особливу шюдливють алкоголю для незршого органiзму, що розвиваеться [1, 128].
Аналiз досвiду антиалкогольно! виховно! роботи в школах переконуе, що низький рiвень поiнформованостi учнiв про шкщливють алкоголю не сприяе формуванню в них негативного ставлення до пияцтва як сощального зла. На думку М. Фiцули, в антиалкогольнш виховнш роботi розкриваеться переважно негативний вплив алкоголю на оргашзм людини i значно рiдше йдеться про iншi прояви його згубного впливу. Адже алкоголь:
- несумюний з принципами морал^ нормами людського сшвжиття, правилами поведiнки учнiв у школi та поза нею;
- впливае на зростання правопорушень i злочинносп, зокрема неповнолiтнiх, що зумовлюе застосування правових заходiв боротьби з пияцтвом та алкоголiзмом;
- руйнуе шм'ю, робить !! членiв брутальними, цишчними, знижуе !! виховнi можливостi;
- згубно дiе на статевi кттини людини, якi потiм несуть патолопчну iнформацiю майбутньому плоду, що загалом руйнуе генофонд нацi!;
- руйнуе здоров'я людини як найвищо! сощально! цiнностi, особливо людини молодо!;
— негативно впливае на трудову дiяльнiсть людини, продуктивнiсть ïï працi;
— порушуе нервову систему людини, ïï психшу, розумову дiяльнiсть, зокрема, навчальну дiяльнiсть школяра;
— спричиняе бшьшють дорожньо-транспортних пригод, виробничого i побутового травматизму.
Питання змюту антиалкогольноï виховноï роботи реалiзуються у процес вивчення навчальних предметiв i в позакласнш роботi [10, 70].
У процес антиалкогольного виховання молодших школярiв недостатньо враховуються ïx вiковi особливостi. Так, учителi намагаються розкрити шкщливий вплив алкоголю на здоров'я людини, показати функцюнальш й анатомiчнi змiни печiнки та серця, порушення стану нервовоï системи пiд впливом зловживання спиртним. Незважаючи на те, що така шформащя подаеться яскраво, вона часто не справляе необхщного враження на молодших школярiв. Як стверджуе Н. Максимова, для дтоей медичнi поняття доволi абстрактнi, тому усвщомити, що означае "небезпека хвороби серця, нирок, печшки", здоровi дтои просто не здатнi.
Крiм того, коли вчитель характеризуе особу, залежну вщ алкоголю, така iнформацiя учшв не штригуе ще й тому, бо вони не мають чтоко визначеноï власноï перспективи на майбутне. ïx не лякають захворювання, яю можуть з'явитися згодом. Ось чому доцшьно, щоб учитель знав, яку професда мрiе обрати учень, чого прагне домогтись у життi. Лише так можна довести школяревi шюдливють вживання алкоголю: вживатимеш спиртне — не досягнеш своïx цiлей.
I ще один момент варто мати на увазь 1нформащя вчителя про шкщливють вживання алкоголю звучить для дтоей непереконливо, тому що бшьшють дорослих на очах у них вживають спиртне, а очевидних негативних настдюв цього учнi не помiчають. У зв'язку з цим вчитель повинен переконати учшв: шдступнють алкоголю полягае в тому, що позитивш суб'ективш вiдчуття вiд його вживання з'являються рашше, нiж об'ективнi небажаш змши в органiзмi. Погiршення здоров'я наступае тсля формування алкогольноï залежиосп [8, 45].
Пам'ятаючи, що для д^ей молодшого шкiльного вiку характерне конкретно-образне мислення, у виxовнiй антиалкогольнш роботi перевагу треба надавати тим методам, яю достатньо насиченi наочним матерiалом i розраxованi на сильний емоцшний вплив, наприклад, демонструванню фiльмiв.
Дослiдження засвiдчують, що iснуе пряма залежиють мiж вживанням алкоголю учнями та кшькютю наявного в них вшьного часу i ступенем його оргашзаци. Спостереження свiдчать, що активш форми проведення вiльного часу пов'язаш зi зменшенням вживання алкоголю, а заняття неорганiзованi, випадковi — зi збiльшенням. Серед школярiв, якi мають багато вшьного часу, не зайнят i не залучеш до виконання домашшх обов'язкiв, вiдпочинок яких оргашзовано спонтанно, зустрiчаеться бiльше тих, хто зловживае алкоголем. Не випадково бшьшють правопорушень скоюеться неповнол^шми у вшьний час i, як правило, пов'язане з пияцтвом. Найкращим шляхом уникнення цього е рання i послщовна антиалкогольна профiлактика. Висока моральна культура неможлива без рацiональноï органiзацiï вшьного часу, прагнення i вмiння кожну годину свого життя наповнювати справою, корисною особi та суспшьству. Це загалом може стати i стае могутньою протцщею такому соцiальному злу, як пияцтво. Формування такоï культури необхвдно розпочинати якомога ранiше — з перших кроюв свiдомого життя дитини [3, 126].
В антиалкогольнш виховнш робот батьки i педагоги повинш розiбратися в сутi рiзниx теорiй на взiрець "пиття в мiру" чи "культурного пиття". Вони мають знати, що шлях до алкоголiзму розпочинаеться не iз зловживання спиртними напоями, а вiдтодi, коли починае формуватися позитивна думка про вживання алкоголю i пов'язаш з цим традици [2, 63]. На жаль, серед дорослих е чимало прибiчникiв "малоалкогольно].'" терапи, яю ставлять за мету вчити дгтей пити "вмдачи".
З точки зору лопки такi аргументи мають вигляд прим^ивних софiзмiв. У своïx роздумах з цього приводу Д. Сац вживае такий пасаж: "Порада не пити, щоб не стати алкоголшом, подiбна до поради не купатися, щоб не втопитися. G ж шший вихщ iз становища — треба вм^и пити". Непогано виходить: порада не пити, щоб не стати алкоголшом, подiбна до поради не красти, щоб не стати рецидивютом. G ж шший вихвд iз становища — вмiти красти [12, 66].
Спещалюти стверджують, що iдея вчити дтей пити, якi б добрi намiри не мали !! автори, об'ективно завдяки наркотичним властивостям алкоголю i привабливим звичаям пиття перетворюеться в «науку спиватися». Там, де пропагуеться «пиття в мiру», зводиться до мшмуму вся ефективнiсть виховно! роботи, заперечуеться виршальне значення власного прикладу.
Теорiя "вмiння пити" не витримуе критики i з точки зору мiри випитого. При цьому такi люди можуть зберiгати контроль над сво!ми дiями, не порушують громадського порядку, не ображають гiдностi оточуючих, не роблять шкоди виробництву, не обтяжують им'ю. Та чи багато культури у таюй мiрi вживання алкоголю? Крiм того, можна додати, що жоден алкоголш не розпочинав випивати з швл^ра чи лiтри спиртного. Ус вони прилучалися до алкоголю з так званого "пиття в мiру".
В. Лютий застер^ае, що особлива небезпека полягае в тому, що юльюсть оиб, якi "культурно" п'ють, значно перевищуе юльюсть тих, хто хворий на алкоголiзм, i тому це створюе iлюзiю вщсутносп фатального переростання «культурного пияцтва» у систематичне, а згодом i в алкоголiзм. Однак у цьому i криеться зло. Наслiдки зла, яким е алкоголiзм та пов'язанi з ним традици, передаються наступному поколшню як генетично (змши структури зародкових клггин), так i з имейними звичаями, що призводить до формування у неповнолiтнiх звички вживати спиртш напо!. Цей процес розпочинаеться вже у 3-5^чних дiтей, в яких можна виявити елементи засвоених алкогольних звича!в, але особливо це виражено вже у шдлггюв [6, 62].
У процес органiзацi! антиалкогольного виховання молодших школярiв необхiдно дотримуватися певних педагогiчних умов, яю пiдвищують його ефективнiсть. До таких умов дослщники цiе! проблеми Д. Колесов, В. Оржеховська i М. Фiцула вiдносять:
- важливо виявити той перiод у житп людини, коли вплив антиалкогольного виховання буде найефектившшим. Дослiдження переконують, що найбшьш результативно це можна робити в молодшому i середньому шюльному вiцi;
- розкривати шкiдливiсть впливу алкоголю не взагал^ а конкретно на вс складовi органiзму людини та !! дiяльностi;
- антиалкогольна виховна робота мае базуватися на ще! неприпустимосп вживання спиртного дггьми;
- в антиалкогольнiй виховнiй робот необхiдно наголошувати на вiдверненнi негативних наслщюв вживання спиртного, якi можуть настати у найближчий час, а не через юлька роюв;
- в антиалкогольнш виховнiй роботi не варто користуватися методикою залякування;
- антиалкогольну виховну роботу необхiдно вести з урахуванням реально! обстановки, що склалася в школ^ клас i сiм'!;
- виховнi заходи антиалкогольного спрямування ефективнi за умови проведення !х у невеликих групах, коли учш можуть вiльно висловлювати свою думку й обговорювати питання, яю вважають для себе щкавими та важливими;
- для ефективносп антиалкогольно! роботи важливо здшснювати диференцiйований шдхщ до учнiв, виявивши та врахувавши !х ставлення до вживання алкоголю, звернувши особливу увагу на потенцшно найменш стшких до алкоголю учшв;
- в антиалкогольнш вихованш робот надзвичайно важливий вплив мае едшсть позицi! всього педагогiчного колективу щодо вживання алкоголю.
Експерти Всесв^ньо! оргашзаци охорони здоров'я рекомендують проводити антиалкогольну виховну роботу зi школярами протягом усього термiну !х навчання в школь В деяких кра!нах розроблеш навчальнi програми, зорiентованi безпосередньо на учшв, на спшьне вирiшення певних завдань-ситуацш. На заняттях пропонуеться вид^ти чотири етапи: визначення проблеми або конфлшту; пошук можливих шляхiв !х вирiшення; розгляд наслiдкiв кожно! з них; вибiр альтернативи, яка найбшьше вiдповiдае потребам iндивiда чи групи.
Заняття проводять за активно! участ учнiв. Розпочинаються вони з обговорення школярами того чи iншого фшьму, статтi, повiдомлення i проводяться у формi вiльного обмiну думками, дискусш. У ходi занять формують якщо не едину, то сприйняту для бшьшосп позицiю, одночасно вiдкидають шш^ менш обrрунтованi. Такий досвiд антиалкогольного
виховання може бути застосований у навчально-виховному процес загальноосв1тшх шкш Укра!ни.
В антиалкогольному вихованш молодших школяр1в особливе мюце належить учителю. В початкових класах дгти контактують переважно з одним учителем — класоводом. Вш повинен з першого дня перебування дитини в школ1 спостер1гати за нею, манерою !! поведшки, виявляти позитивш риси { недолши. Д1яльшсть педагога мае спрямовуватися на те, щоб зберегти та розвивати позитивне, що е в д1тях, формувати особистють, !! стшюсть до негативних вплив1в.
Учителев1 необхщно налагодити тюний зв'язок з батьками. Дуже важливо виявити умови, в яких виховуеться дитина в с1м'!, !! мшросощальне середовище. Особисте знайомство, вщвщування с1м'! дозволяе виявити потенцшно неблагополучних д1тей, фактори, яю спричиняють розвиток у них шкщливих звичок. Це дасть можливють узгоджувати виховш впливи школи { с1м'! в антиалкогольному вихованш учшв.
Таким чином, антиалкогольна робота з молодшими школярами вимагае вмшого використання вс1х можливостей урочного та позаурочного часу, щоденно! вдумливо! роботи класовод1в { батьюв. Учитель повинен знати особливосп алкогольно! ситуаци як у школ1, !! мшрорайош, так { в шм'ях учшв. Необхщно також знати особливосп психоф1зюлопчного розвитку дгтей молодшого шкшьного в1ку, щоб здшснювати шдивщуальний шдхщ. На цьому еташ учням дають першу шформащю про шюдливють алкоголю, виховують почуття вщповщальносп за сво! вчинки, навчають !х оцшювати сво! дп та вчинки. Все це становить основу для подальшо! антиалкогольно! виховно! роботи з шдл1тками та старшокласниками.
Л1ТЕРАТУРА
1. Анисимов Л. Н. Профилактика пьянства, алкоголизма и наркомании среди молодежи. — М., 1988. — 176 с.
2. Беседы о трезвости / Сост. В. А. Рязанцев. — К., 1978. — 144 с.
3. Вахмягин Г. И. Не подлежит оправданию. — М., 1986. — 128 с.
4. Колесов Д. В. Предупреждение вредных привычек у школьников. — М., 1984. — 160 с.
5. Копыт Н. Я., Скворцова Е. С. Алкоголь и подростки. — М., 1984. — 46 с.
6. Лютий В. П. Сощальна робота з групами девiантноi поведшки. — К., 2000. — 50 с.
7. Максимова Н. Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированными школьниками: Методические рекомендации. — К., 1997. — 136 с.
8. Максимова Н. Ю. Запобтання алкоголiзму та наркоману серед неповнолгтшх // 1нформацшний бюлетень Академп педагопчних наук Укра!ни. — 1993. — №3-4. — С. 44-46.
9. Обжеховська В. М. Методика позбавлення неповнолгтшх наркогених звичок. — К., 1995. — 262 с.
10. Фщула М. М. До питания змюту антиалкогольно! виховно! роботи з учнями // Проблемы алкоголя и других наркотиков в период социально-экономических преобразований. — К., 1994. — 70 с.
11. Фщула М. М., Морозов А. С. Виховання у молодi несприйнятливосп до тютюну, алкоголю i наркотишв. — Херсон, 2000. — 176 с.
12. Шевердин С. Н. У опасной черты: Как уберечь детей от алкоголя. — М., 1985. — 160 с.
13. Ягодинский В. Н. О вреде никотина и алкоголя. — М., 1986. — 97 с.
