CC BY
29
340.12:340.115
I. М. Ситар
Нацюнальна академшя внутршшх справ, канд. юрид. наук, доц., докторант кафедри теорп держави i права
АКУЛЬТУРАЦ1Я У ПРАВ1 (ТЕОРЕТИЧН1, КУЛЬТУРОЛОГ1ЧН1 ТА АНТРОПОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ)
© Ситар I. М., 2014
Розглянуто проблему правово'1 акультуращ!' у загальнотеоретичному acneKTi, соцiальна зумовленiсть, вказано на сутшсш характеристики та види цього процесу. Особливо акцентуеться на позитивних i негативних моментах правово!' акультурацil як процесу взаемодil правових культур i правових систем. Окреслено антрополопчний пiдхiд до визначення сутшсних характеристик акультуращь Вказано на взаемозв'язок правово!' акультурацil з фiлософською, сощальною та культурною антропологiею. Правову акультуращю визнано як правову iнтерференцiю, добровшьний процес сощокультурно!' взаемодil, де правов системи виступають в ролi "донора" i "рецишента", в результатi чого вщбуваються якiснi змiни в обох правових системах.
Шдкреслено, що правова акультуращя - це довготривалий, синергетичний та об'ективний процес правовоl взаемодil соцiокультурних систем.
Ключовi слова: акультуращя у прат, дiалоговiсть, правов1 цiнностi, культура, рецепцiя, антропологiя.
И. М. Ситар
АККУЛЬТУРАЦИЯ В ПРАВЕ (ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ, КУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЕ И АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ)
Рассматривается проблема правовой аккультурации в общетеоретическом аспекте, ее социальная обусловленность; указываются сущностные характеристики и виды данного процесса. Акцентируется внимание на позитивных и негативных элементах правовой аккультурации как процесса взаимодействия правовых культур и правовых систем. Очерчен антропологический поход к определению сущностных характеристик аккультурации. Подчеркнута взаимосвязь правовой аккультурации с философской, социальной, культурной антропологией. Правовая аккультурация определена как правовая интерференция, добровольный процесс социокультурного взаимодействия, где правовые системы выступают в роли "донора" и "реципиента", в результате чего происходят качественные изменения в обеих правовых системах.
Также определено, что правовая аккультурация - это длительный, синергетический и объективный процесс правового взаимодействия социокультурных систем.
Ключевые слова: аккультурация в праве, диалоговость, правовые ценности, культура, рецепция, антропология.
I. M. Sytar
ACCULTURATION IN LAW (THEORETICAL, CULTURAL AND ANTHROPOLOGICAL ASPECTS)
Rising problem of legal acculturation in general theoretical perspective, highlights the essential characteristics, specifying the types of the process and social conditioning. Particular attention is paid to the advantages and disadvantages of legal acculturation as a process of
164
interaction between legal cultures and legal systems. Attention is focused on the anthropological approach to the process of acculturation, because with this approach we can determine the essential characteristics of the phenomenon. Specified legal acculturation interaction with the cultural, philosophical, and social anthropology. Special attention is drawn to the fact that the legal acculturation - it is legal interference, the so-called voluntary process of socio-cultural interaction, where the legal system act as a donor and as a recipient, resulting in qualitative changes occur in both jurisdictions.
Also determined that the legal acculturation - a long-term, synergistic and objective process of social and cultural interaction between legal systems.
Key words: acculturation in the right dialohovist culture, human values, tradition, reception, legal anthropology, philosophical, cultural, social anthropology.
Постановка проблеми. Процеси демократизацп укра!нського суспшьства, побудови правово! держави i громадянського суспшьства передбачають взаемодж> нащонально! правово! системи та захвдно! традицп права, зокрема запозичення правових щнностей. Таке запозичення ввдбуваеться шляхом правово! акультурацп, проаналiзувати яку доцшьно, з огляду на синергетичну правову взаемодж сощокультурних систем.
Стан дослщження. Проблему правово! акультурацп, !! загальнотеоретичш та фшософсью аспекти розглядають таю учет, як: А. I. Ковлер, Л. В. Сокольська, Р. Леже, Ю. М. Оборотов, Г. Дж. Берман, Н. Рулан, В. I. Лафггський, С. В. Ткаченко. Л. А. Луць, О. В. Кресш, К. Осакве. Однак недостатньо дослвдженими залишаються питання культуролопчного та антрополопчного впливу у процеи правово! акультурацп.
Виклад основних положень. Поняття акультурацп було введено в об^ у 1936 рощ американськими антропологами (Р. Редфшдом, М. Херсковщем, Р. Лштоном) спочатку для характеристики контаклв мiж рiзними культурами, а потам для вивчення тих культурних змш, яю були викликат взаемодiею двох чи бiльше автономних культур. Сощальш i культурнi антропологи, не приймаючи концепцп замкнених культур i цивЫзацш, дослiджували цi процеси взаемодп, особливу увагу придiляючи обмiну вдеями у рiзних сферах розвитку [7, с. 61].
Акультуращя орiентована на дiалоговiсть культур, обмiн думками, вдеями, культурними досягненнями, на запозичення, рецептування тощо. Будь-яке суспiльство у процес свое! життедiяльностi орiентоване на ствпрацю мiж суб'ектами, соцiумами, державами тощо.
Ж. Карбонье, французький сощолог, акультуращю розумiе як дiалог правових культур, будь-яке перемщення однiе! культури в шшу. I! суть полягае у тому, що одна правова культура може бути "прищеплена" до шшо! [5].
Впчизняний дослiдник Ю. М. Оборотов зазначае, що тд правовою акультурацiею необхiдно розумiти засвоення i використання правових щнностей, норм, шститулв, процедур, рiшень, форм i видiв дiяльностi iнших правових культур, правових систем, правових имей. Оскшьки сучасний свiт не може юнувати в умовах замкненостi правових культур, ввдбуваеться свого роду циркуляц1я у суспшьнш свiдомостi рiзноманiтних iдей, свггоглядних i цiннiсних установок, розповсюджених через систему осв^и i виховання. Правова акультуращя може здшснюватися також владою за допомогою законодавчих змiн або судово! практики.
Дослвдник вирiзняе таю види правово! акультурацп, як: 1) владну; 2) договiрну; 3) доктринальну.
Також акультуращя може бути позитивною та негативною. Позитивна окультуризащя характеризуеться схваленням того чи шшого правового iнституту, негативна пов'язана з виродженням правового шституту чи вiдмовою вiд його використання [8, с. 33].
У пращ "Традици i новацп у правовому розвитку" Ю. М. Оборотов зазначае, що нова епоха, яка називаеться постмодерном, змушуе поглянути в ситуащю нестабiльностi правово! сфери людського буття, диференцiйовано пiдходити до правового спадку. "Ощнка захiдно! традицi! права
165
як традици переживае Грунтовну кризу, оскшьки розумшня захвдно! традици завжди ототожнювалося з правами людини, 1 це був синошм права, - пише вш" [4, с. 4]. На нашу думку, сьогодш кнують певт розб1жност1 у розумшт ф1зичних (соматичних) прав людини. Нацюнальна (укра!нська) правова традицш, основу яко! становить християнський свгтогляд, не тдтримуе захвдну концепщю права у цьому аспекта.
Учений зазначае, що 1з д1алогу правових культур випливае, що самобутшсть е неввд'емною властивктю нацюнально! правово! культури, визначеним моментом 11 кнування. Нарощення взаемодп правових культур максимально розширюе простар правово! культури, вимагае ввд кожно! правово! культури стшкост щодо шших правових культур [ здатшсть до освоення шновацш [9, с. 103].
Сучасний розвиток сустльства вимагае обережност в процес запозичення досягнень 1нших правових культур (зокрема, правово! культури Захвдно! Свропи). Позитивними у захвднш традици права, як зазначае Крктофер Осакве, можна вважати: адаптоваш римське право, каношчне право; високий р1вень правово! культури, що Грунтуеться на принципах лепзму [ пуританства; дотримання установок правово! держави, що виникли тд впливом фшософи природного права.
Дощльно зазначити, що захвдна фшософська думка сформувалася на основ1 давньогрецько! фшософи, а правова культура - завдяки римськш юриспруденци. Ввдтак у Сврош сформувався природно-правовий тип праворозумшня, який у своему розвитку неодноразово вщроджувався [ трансформувався, з огляду на нов1 потреби сощально! практики. Методолопчне тдГрунтя концепцп природних прав людини становить гуманктична людиноцентристська оркнтащя на розумшня права як форми шдиввдуально! свободи людини у сустльному жит, на феномен загального блага. Також на формування захвдно! традици права вплинуло християнство, зокрема 1де! милосердя, ршноста, справедливост [6, с. 4].
Поеднання антично! [ християнсько! традищй привело до еклектично! едноста у межах природно-правово! доктрини правового принципу формально! ршноста [ морально! 1де! милосердя [ любовь
У межах правово! акультурацп можна говорити про позитивш й негативт аспекти рецепци захвдних конструкцш. Шдтримуючи позищю С. В. Ткаченка стосовно Роси, його положення вважаемо прийнятними [ щодо Укра!ни. До негативних вш зараховуе:
- масове запозичення англомовно! юридично! терм1нологи (особливо у нових для Укра!ни галузях - банювськш, б1ржовш, акционерному законодавств1 тощо);
- некритичне запозичення правових шститутш без врахування допомжно! шфраструктури; постш-не [ недостатньо продумане реформування цших галузей [ сфер законодавства на захщиий манер [11].
Позитивними аспектами вважають:
- встановлення единих правил гри в загальному економ1чному, полгтичному та шформацшному простор1 (без цього ринок [ економжа працювати не будуть);
- оркнтащя на захвдш стандарти свободи, демократа! [ прав людини, яю сьогодшшш значно вищ1, тж економ1чш можливост [ ршень культури нацюнально! правово! системи;
- засвоення захщних технологш юридично! д1яльност1 (пошук шформаци, робота з клкнтом, тдготовка до слухання у суд1, оргашзащя д1яльност1 колективу юристав тощо) [11].
Актуальшсть дослвджень у сфер1 правово! акультураци пiдтверджуеться тим, що на меж1 ХХ [ ХХ1 ст. проблеми рецепци права стали важливими для окремих держав [ для свгтового ствтовариства загалом. Це пояснюеться масштабами [ характером сучасно! правово! експанси. Розвиток тк! чи шшо! правово! системи дае поштовх до акультураци рецепци, яка повинна здшснюватися на добровшьних засадах [ ввдповвдати сощокультурнш природ1 краш-рецишенлв.
Гарольд Дж. Берман у пращ "В1ра [ закон: примирення права [ релш!" зазначае, що глибока криза захвдно! традици права ввдбуваеться на основ1 ввдходу ввд норм християнства, християнсько! в1ри [ етики. На думку автора, схвдт традици (ндуське, 1удейське, християнське) та росшське (себто православне. - 1.С.) тако! кризи не ввдчувають [3, с. 13-14].
Дослвдник наголошуе на сшвпращ церкви [ держави, духовного [ свгтського, в1ри [ закону, релш! [ права, що, на його думку, е основою будь-яко! держави. Ввдтак "епархш" активтше впливае на сустльство, шж найжорстюша диктатура (це було вихвдною точкою дослвдника).
166
Захвдне право сьогодт стае все прагматичшшим i полiтичнiшим. HixTO вже не думае, що корет закону - у моральнш ochobî Всесвпу, що спасшня св!ту може здiйснюватись через прогрес права, де фактично фiлософiя права зникае з фiлософiï [4, с. 13]. Акультуращя у будь-якому аспекта чи формi буде корисна, тшьки якщо вона ввдповвдае законам Всесвпу, моральнiй фiзицi, природному праву, онтологп людини. Тому бyдь-якi реформи у нащональнш правовiй системi будуть приречет на провал, якщо вони не ввдповщають моралi сyспiльства.
У кожному сyспiльствi iснyють особливi шститущональт i духовт структури, якi по-р!зному реагують на модершзацж; при цьому використовуються принципи, структури i символи, що склалися у резyльтатi довголгшього розвитку [4].
Акyльтyрацiя як процес запозичення правових iдей Грунтуеться на феномен "здорового глузду", який визначае внyтрiшнiй дyховно-iнтелектyальний змiст чи призначення явища. Поняття здорового глузду визначае пошук людиною сyтi речей, подш, явищ у контекстi природноï, натуральжй потреби. У рiзних народiв здоровий глузд розумжть по-рiзномy: у францyзiв - це добрий, хороший задум з моральним вiдтiнком, у англшцш - загальнолюдський сенс. Здоровий глузд визначаеться i закршлюеться не тшьки людським розумом, а й людською душею [2, с. 7].
Здоровий глузд надлишково моралiзований i дидактичний, як правило, доволi категоричний i нервдко шперативний, але головне в здоровому глузд!, - що вш просякнутий вiрою, оптимiзмом i повагою до усього задуманого, реального, ктинного [2, с. 7]. Сyтнiсть здорового глузду полягае у тому, що вш Грунтуеться на imyïniï i морал^ а в поведiнковiй сферi вiдповiдае основним законам Всесвiтy, релшйним нормам.
Тому акyльтyрацiйнi процеси передбачають запозичення норм тих чи шших правових систем на основ! здорового глузду, тобто на пiдставi певних критерiïв оцiнки, зокрема, розyмностi, ктинноста, моральностi.
Як зазначае сучасний дослвдник пор1вняльного правознавства Крiстофер Осакве, нов! пiдходи до акyльтyрацiï, до пор!вняння правових систем вимагають дослiдження не тальки правових документав, а й Священного Писання, а також пам'яток лгтературжй i народноï творчостi. Основу таких дослщжень становлять два положення: по-перше, мiж правом i релтею завжди iснyе спорвднешсть; мiж ними i зараз е багато спшьного. Право i релшя об'еднанi спшьшстю духовних цiнностей, тож основоположним джерелом будь-якого права необхвдно вважати релшйш щнноста, якi, своею чергою, ввдображет у Святому Письмi (прихильником цього розумшня е Гарольд Берман). По-друге, поряд з релшею важливим джерелом будь-якого нащонального права е народний дух, вимоги (потреби) простого народу. Будь-яке нащональне право е дзеркальним вiдображенням народного духу даноï краши [10, с. 145].
Детальнше цю проблему розглядае росiйський компаративiст Володимир Лафiтський у своïх працях "Воскресшня права" i "Пор!вняльне правознавство в образах права". Вш обгрунтовуе вдею воскресiння права, його формування з релшйних (етичних) начал. У першш пращ йдеться про релiгiйно-етичне тдГрунтя в актах важливих законодавчих актав древностi. У другш автор прослвдковуе еволюцiю християнськоï традицп права в нарисах про правовi i суспшьно-полп'ичш погляди великих мислителiв i письменниюв минулого [1]. У першiй книз! "Дн творення" розкрито значення релшйних етико-правових учень у становлент права. Друга частина "В свт розп'ятого Христа" дослвджуе розвиток щей християнського права у литературному спадку минулого. Третя книга описуе правов! начала Б!бли в контекст! завдань, що ставляться перед сучасним правом.
Ввдтак для з'ясування культурно-антрополопчних аспектав та передумов акультурацшних процеЫв указан! дослвдження е надзвичайно щкавими. Для анал!зу акультурацшних процеЫв важливим е антрополопчний шдхвд у вЫх вишрах, оскшьки антрополопя - наука про людину, ïï походження i розвиток як соцiальноï ктоти (в ïï природних i культурних та правових проявах, характеристиках; у р!зних формах життя людей ввд древноста до наших дшв). У предметну сферу юридичжй антропологiï входять правов! системи i загалом весь комплекс правових явищ (ус! правов! форми у широкому сенс! цього слова - правов! норми, ввдносини, ^ï i уявлення, шститути, процедури, способи регyляцiï поведшки, що кнують у р!зних суспшьствах) [10, с. 1]. В процес! акультурацп вивчаються також так! науки, як сощальна антрополопя, етнолопя, сощолопя,
167
культуролопя, кторш, фiлософiя, особливо iсторiя фшософи. Тому береться до уваги увесь спектр сощально! дiйсностi, що охоплюе звича!, традици, моральн переживання сустльства, ментальт особливостi тощо.
У такому аспекта юридична антропологiя надiлена значним евристичним потенцiалом, оскiльки розширяе межi дослiдження i вказуе на новi закономiрностi у процесi дослiдження державно-правових явищ на порiвняльно-правовiй основi.
Як вказуе Норбер Рулан у пращ "Юридична антрополопя", дослщження з правово! антропологи розкривае справжню цiннiсть рiзноманiтних образiв права, унiкальних певних правових щнностей, специфiку правового менталiтету кожного народу. Багато традищйних держав не тальки виробили у правовiй сферi оригiнальнi концепци, але переважно використовували те, що сьогоднi вважаеться власним винаходом: закон, суд, покарання, контракт, См'я на основi союзу подружжя [10, с. 297-298]. Тому запозичення конструкцш передбачае дiалоговiсть правових культур.
Культурна антрополопя вивчае людину як ктоту одночасно бiологiчну i соцiальну, яка живе у створеному нею середовищ^ Основним предметом вивчення культурно! антропологи е культура, що втшена у словах, вдеях, свiдомостi, свiтосприйняттi, самобутноста, що проявляються у звичаях i традициях окремих народiв [1, с. 16-20].
Будь-який сощум характеризуеться власною культурою, що вiдповiдае його ментальним особливостям побудовi, моральному укладу, свщомоста людини. Тому будь-якi запозичення у контекста акультураци насамперед повинт вщображати iнтереси народу-реципiента.
Культурна антропологiя вивчае сучасне суспшьство у синхронному (до уваги беруться локалiзованi об'екти у даний момент) та дiахронному (розвиток явища в iсторичному аспектi) аспектах. Дiалог культур вiдбуваеться лише тсдо, коли взаемодiя культур вiдображае ждобтстъ, природнiсть, онтологiчнiсть обох (або бшьше).
Фiлософська антропологiя - наука про суттсть i змiст онтологiчного буття людини як частини природи, Всесвпу. "Сви першопочатково розумний, вiн був створений Богом. Найвищий сенс дiяльностi i мета науки полягають у тому, щоб ввдгадати задум Творця, i це, з точки зору класиюв науки, не суперечить природнш еволюци Всесвiту" [12, с. 11]. Тому акультуращя шляхом дiалогу правових культур ввдбуваеться у межах закошв Всесвiту.
Фiлософсько-антропологiчний пiдхiд до з'ясування змiсту таких категорiй, як благо, шкода, користь, сенс життя, добро, зло, ктина, брехня, краса, "безобразк", свобода, не-свобода, любов, ненависть, тдпорядкування, воля, творчiсть тощо, визначае людсью цiнностi, на основi яких формуються соцiальнi, правовi конструкци та шститути. Процес запозичення таких конструкцiй у будь-якому разi Грунтуеться на прийнятп екзистенцiйно i духовно важливих положень.
Визнання духовного, вищого рiвня буття людини тдтверджуе, що людина - це не просто ктота, яка мислить i дiе, а мае насамперед щншсш орiентири. Людина рефлексуе свою причетшсть до свiту ушверсальних щнностей через буття [12, с. 19]. Тому сутшсш моменти буття ввдображаються в процесi запозичення певних, зокрема правових, модумв поведiнки, яю, своею чергою, визначають напрям акультурацшних процесiв.
Дослiдження у сферi сощально! антропологи засввдчили необхiднiсть переходу вщ соцiоцентризму до людиноцентризму (демократизацiя полггичного життя, лiбералiзацiя економiки, боротьба з утвердження прав i свобод людини тощо) [12, с. 12-13]. Безумовно, таке змщення акцентiв теж знайшло свое вiдображення, скажiмо, навiть у запозиченш певних правових iнститутiв (до прикладу, омбудсмена).
Висновок. Отже, вивчення процесiв акультурацil у правi вимагае застосування культурологiчних та антрополопчних пiдходiв. Безперечно, що акультуращя повинна насамперед
168
Грунтуватися на дiалозi мiж правом та релшею. Це, на нашу думку, найвдалше вiдповiдатиме релiгiйним устремлiнням сощуму.
1. Арутюнов С. А. Культурная антропология / С. А. Арутюнов, С. И. Рыжакова. — М.: Изд-во "Весь мир", 2004. — 216 с. — (Серия "Аудитория"). 2. Афанасьева А. П. Мудрость или нравственность. Философия здравого смысла: исследовательское размышление. — 2-е изд., исп. и доп. /А. П. Афанасьева. — М.: ООО "ТИД Русское слово-РС", 2008. — 528 с. 3. Берман Дж. Гарольд. Вера и закон: примирение права и религии; пер. с англ. / Берман Дж. Гарольд. — М.: Московская школа политических исследований, 2008. — 464 с. 4. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. — 2-е изд. / Г. Дж. Берман; пер. с англ. — М.: Изд-во МГУ: Изд. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1998. — 624 с. 5. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье. — М.: Прогресс, 1986. 6. Лапаева В. В. Российская философия права в контексте западной философско-правовой традиции / В. В. Лапаева // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. — 2011. — № 1. — С. 4—12. 7. Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН; Нац. общ.-науч. фонд; Науч.-ред. совет: предс. В. С. Степин, зам. предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — М.: Мысль, 2010. — Т. I. — 744 с. 8. Оборотов Ю. М. Теорiя держави i права (прагматичний курс): екзаменацшний довiдник / Ю. М. Оборотов. — Одеса: Юридична лтература, 2004. — 184 с. 9. Оборотов Ю. М. Традицп та новацй у правовому розвитку: монографiя / Ю. М. Оборотов. — Одеса: Юридична лтература, 2006. — 160 с. 10. Рулан Н. Юридическая антропология: учеб. для вузов / Н. Рулан; пер. с фр.; отв. ред. В. С. Нерсесянц. — М.: Изд-во НОРМА, 1999. — 310 с. 11. Ткаченко С. В. Рецепция права в переходной период развития России / С. В. Ткаченко. — М.: Юрлит-информ, 2011. — 224 с. 12. Философия и антропология. Человек многомерный: учеб. пособ. для студ. вузов / под ред. С. А. Лебедева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2010. - 351 с. - (Серия "Cogito ergo sum").
169
