CC BY
34
Фундаментальні дослідження
УДК: 611.08: 616.441-006.6+ 006.55
ЗНАЧЕННЯ ПРОГНОСТИЧНИХ МАРКЕРІВ ПУХЛИННОЇ ПРОГРЕСІЇ Р53, Р21^Г1/СІР1, Р63 ТА КІ-67 В ПУХЛИНАХ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
О. І і. Мужичук1, Н.І. Афанасьєва", В.В. Мужичук3
'Харківський національний медичний університет, Україна
2Державна установа «Інститут медичної радіології імені С.П.Григор’єва АМН України», м. Харків,
Україна
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Україна______________________
Досліджено 196 зразків тканини видаленої щитовидної залози. В зрізах вивчали експресію р53, р21 АИ/ 1 1. рбЗ та маркера проліферації Кі-67. В пухлинній тканині диференційованих форм раку щитовидної залози спостерігалось найбільше підвищення рівню експресії р53, рбЗ, Кі-67 та р21 АГ7/СІР в порівнянні з параканкрозною, доброякісно зміненою та нормальною тиреоїдною тканиною. В товщі доброякісних пухлин та в параканкрозній тканині зміни в експресії р21 АИ СР1, рбЗ та Кі-67 в порівнянні з незміненою тиреоїдною тканиною мали спільні тенденції. Ці зміни мали ту ж направленість, як
і при раці щитовидної залози, де вони були найбільш виражені. Визначення експресії р21 д|и та рбЗ в товщі доброякісно зміненої тиреоідної паренхіми може бути маркером її злоякісної трансформації, а хворі складатимуть групу ризику щодо виникнення раку. Кі-67 є об’єктивним показником пролі-феративної активності тиреоцитів, який можливо використовувати як уточнюючу біологічну характеристику пухлини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: рак щитовидної залози, маркери р53, р21 д|и. рбЗ, Кі-67
ЗНАЧЕНИЕ ПРОГНОСТИЧЕСКИХ МАРКЕРОВ ОПУХОЛЕВОЙ ПРОГРЕССИИ Р53, Р21'¥АГ1/С1Р1, Р63 И К1-67 В ОПУХОЛЯХ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ
А.В. Мужичук1, Н.И.Афанасьева", В.В. Мужичук3 'Харьковский национальный медицинский университет, Украина
Государственное учреждение «Институт медицинской радиологии имени С.П. Григорьева АМН Украины», г. Харьков
3Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Украина
Исследовано 196 образцов ткани удаленной щитовидной железы. В срезах изучали экспрессию р53, р2Гл д|'| ';|и. рбЗ и маркера пролиферации Ю-67. В опухолевой ткани дифференцированных форм рака щитовидной железы отмечалось наибольшее повышение уровня экспрессии р53, рбЗ, Ю-67 и р21 'Л Д1 /С1Р1 в сравнении с параканкрозной, доброкачественно измененной и нормальной тиреоидной тканью. В толще доброкачественных опухолей и в параканкрозной ткани изменения в экспрессии р21'ЛД||д|и. рбЗ и Ю-67 в сравнении с неизмененной тиреоидной тканью имели общие тенденции. Эти изменения имели ту же направленность, как и при раке щитовидной железы, где они были наиболее выражены. Определение экспрессии р21 д|и и рбЗ в толще доброкачественно измененной тиреоидной паренхимы может быть маркером ее злокачественной трансформации, а больные будут составлять группу риска относительно возникновения рака. Кь67 является объективным показателем пролиферативной активности тиреоцитов, который возможно использовать как уточняющую биологическую характеристику опухоли.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: рак щитовидной железы, маркеры р53, р21'ЛД||д'|и. рбЗ, К1-67
VALUE OF THE PROGNOSTIC MARKERS OF THE TUMOR PROGRESSION P53, p21WAF1/CIP1, P63 AND KI-67 IN THYROID TUMORS
A.V.Muzhichuk1, N.I. Afanasyeva2, V.V. Muzhichuk3 'Kharkiv National Medical University, Ukraine
2 State establishment «S.P. Grigoriev Institute for medical radiology academy of medical science of Ukraine», Kharkov
3V.N. Karazin Kharkov National University, Ukraine
196 samples of removed thyroid gland tissue were studied. The expression of p53, p21WAF1/CIP1, p63, and proliferation marker Ki-67 were studied in the sections. The greatest increase in expression level of p53, p63, Ki-67 and p2iWAF1/CIP1 in comparison with paraneoplastic, benign and normal thyroid tissue in tumor tissue of differentiated thyroid cancer was observed. Changes in the expression of p21WAF1/CIP1, p63 and Ki-67
compared with unchanged thyroid tissue in the benign tumors and in paraneoplastic tissue had general tendencies. These changes had the same orientation, as well as in cancer of the thyroid gland, where they were most pronounced. Determination of p2iWAF1/CIP1 and p63 expression in benign thyroid parenchyma may be a marker of it malignant transformation, and patients will be at risk for cancer. Ki-67 is an objective indicator of proliferative activity of thyrocytes, which may be used as clarifying the biological characteristics of tumors.
KEY WORDS: thyroid cancer, markers p53, p21 'VAH,;|и. рбЗ, Ki-67
Рак щитовидної залози (РЩЗ) є найбільш поширеною пухлиною ендокринної системи [1,2].
Статистика раку в Україні протягом останніх майже трьох десятиріч свідчить, що темпи приросту РЩЗ за останнє десятиріччя становили (1,31-1,35)%, що значно перевищує показники інших онкологічних захворювань і зараз РЩЗ становить близько (1,5-2)% від усіх злоякісних новоутворів [3-5].
Питання щодо ролі стану тиреоїдної паренхіми в розвитку РЩЗ є надто актуальним. Аналізуючи фонові процеси, на тлі яких виникає рак, дослідники відзначають, що лише в 22,8% випадків такий фон був відсутнім, а в решти 77,1% фоном для розвитку тиреоїд-ного раку були аденоми, хронічні аутоімунні тиреоїдити та вузловий зоб. [6, 7]. Ці обставини розглядають як серйозний аргумент на користь розвитку РЩЗ, як правило, в патологічно зміненій тиреоїдній тканині. Тому різним доброякісним процесам у щитовидній залозі можна відвести роль фонових, що сприяють виникненню передракових змін та неопластичної трансформації щитовидної залози (ЩЗ).
Разом з тим, треба підкреслити, що вивчення ролі фонової патології в розвитку тиреоїдною раку дотепер як в Україні, так, здебільшого і за кордоном, зосереджено переважно на клінічних та рутинних морфологічних дослідженнях, хоча в останні роки все більше уваги приділяється вивченню ролі молекулярно-генетичних чинників, відповідних за непластичну трансформацію, (в тому числі і тиреоцитів), метастазування та реци-дивування раку щитовидної залози.
У теперішній час продовжується вивчення ролі онкогенів та антионкогенів в тиреої-дному канцерогенезі [8, 9].
Одним з механізмів пухлинної трансформації та прогресії є порушення регуляції клітинного циклу з пригніченням апоптозу та активацією проліферації. [10] Найважливішим антионкогеном чи геном-супресором росту пухлини є ген р53. І якщо р53 розглядають як «страж геному», то щодо ролі його гомологу рбЗ в канцерогенезі (зокрема тире-оїдному) думка неоднозначна [11]. Також важливу роль у регулюванні клітинного циклу і як наслідок гтроліфсративної активності відіграє р21 - низькомолекулярний
інгібітор циклін-залежних кіназ з сімейства СІР/КІР [12]. Виходячи з цього, нами було
вивчено ряд маркерів (р53, рбЗ, р21WAF1/CIP1, та індекс проліферативної активності за рівнем Кі-67) в пухлинній тканині диференційованого раку щитовидної залози та в оточуючій його тиреоїдной тканини (як в незмі-неній, так і в ураженій «доброякісним» процесом).
Цілком зрозуміло, що дослідження проблеми тиреоїдного канцерогенезу з урахуванням особливостей стану параканкрозної фонової тиреоїдної паренхімі, що уражена доброякісною патологією, є дуже важливим для подальшого порозуміння пухлинного росту у щитовидній залозі. Ці теоретичні знання стануть базисом для розробки заходів, спрямованих на профілактику та ранню діагностику раку щитовидної залози.
Робота виконана в рамках НДР «Вивчення особливостей клінічного перебігу тиреоїдного раку на тлі доброякісної тиреоїдної патології та її вплив на розвиток раку щитовидної залози» (№ державної реєстрації ОК 0301U000169).
Мета роботи: визначення маркерів злоякісної трансформації тиреоїдної тканині шляхом зіставлення біомолекулярних показників в пухлинній, параканкрозній та незміненій тканині щитовидної залози.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Досліджено 196 зразків тканини видаленої щитовидної залози. Видалену тканину фіксували у 10,0% розчині нейтрального за-буференого формаліну. Гістологічні зрізи товщиною 4-5 мкм. забарвлювали гематоксиліном та еозином. В 128 зразках гістологічно встановлений диференційований рак щитовидної залози (ДРЩЗ) - папілярний або фолікулярний на фоні різноманітної тиреоїдної патології (колоїдний зоб (КЗ), аденоми, вузлові форми аутоімунного тиреоїдиту (АІТ)). В 68 випадках було досліджено тире-оїдну тканину з «чистою» доброякісною патологією (КЗ, аденоми, АІТ), та в якості контролю досліджено 12 гістологічних препаратів незміненої ЩЖ, частково видаленої під час хірургічних втручань з приводу іншої нетиреоїдної патології (серединні та бокові кісти шиї, пухлини паращитовидних залоз, внеорганні пухлини шиї, хемодектоми та ін-)-
Імуногістохімічне виявлення р53, p21w F1/CIP15 рбЗ та маркера проліферації Кі-67 проводили на депарафінірованих зрізах
товщиною 4-5 мкм., із попередньою демаскі-ровкою антигену у цитратному буфері (pH 6,0) у мікрохвильовій печі протягом 10 хв. Для візуалізації продуктів реакції застосовували систему En Vision (Dako Cytomation). В якості первинних антитіл використовували
■ WAF1/CIP1 / „
моноклональні антитіла до р21 8X118), р53 (клон БО-7), рбЗ (клон 4А 4 ), Кі-67 (клон МІВ-1). Інкубацію з первинними антитілами проводили протягом 18 годин. Ідентифікація реакції проводилась за допомогою хромогену 3,3’=діамінобензидин тет-рахлоріду (БАВ, Бако СуЮтагіоп). Зрізи контрастували за допомогою гематоксилина Майера. Оцінку результатів імуногістохіміч-ного забарвлення проводили за допомогою світлового мікроскопа (збільшення ХІ250, масляна імерсія). Результати імуногістохімі-чних реакцій оцінювали шляхом підрахунку відсотка позитивнозабарвлених клітин (індекс мітки - ІМ) із різною інтенсивністю, яку оцінювали візуально. У кожному випадку аналізували від 800 до 1000 епітеліальних клітин. Отримані дані оцінювали за такими параметрами: для р53 ІМ<10,0% - низький рівень експресії, 10,0%<ІМ<30,0% - високий рівень, ІМ>30,0% - гіперекспресія; для р21№Арі/сіРі ім<7,0% - низький рівень експресії, 7,0%<ІМ<15,0% - високий рівень,
0,00±0,0). В доброякісних пухлинах та пара-канкрозній тканині ІМ р21№АР1/СГР1 склав 0,84±0,31% та 0,60±0,16% відповідно та в обох випадках був вірогідно вищім ніж в не-зміненій тиреоїдній тканині ((Р<0,01) та (Р<0,001) відповідно). ІМ р21 'л дн пи в пара-канкрозній тиреоїдній тканині не відрізнявся від такого же показника в тканині з «чистою» доброякісною патологією. В той же час обидва ці показника були вірогідно (Р<0,001) нижчими, ніж в пухлинній тканині, де ІМ
і ШАРІ/СІРІ її г п і і іоо/
р21 склав 11?58±1?18%.
В «чистій» доброякісно зміненій тканині щитовидної залози експресія р21 'Л ЛН г 114 спостерігалась у 11 хворих (в 16,18±4,47% випадків), а в параканкрозній тканині щитовидної залози - у 17 (в 13,28±3,00% випадків). В пухлинній же тканині позитивна експресія р2і№АР1/СІР1 спостерігалась вірогідно (Р<0,001) частіше - у 70 хворих (в 54,69± 4,40% випадків)
Високій рівень та гіперекспресія р21 'Л ЛН г 114 в пухлинній тканині спостерігалась у 66 (51,56±4,42%) хворих (у 19 (14,84± 3,14%) та 47 (36,72±4,28%) відповідно). У решти 62 хворих (48,44±4,42%) експресія
p21
WAF1/CIP1
була на низькому рівні або відсу-
ІМ>15,0% - гіперекспресія. Проліфератив-ний потенціал (індекс проліферації) визначали при підрахунку кількості клітин, що екс-пресують Кі-67. При ІМ Кі-67<10,0% - низька, ІМ Кі-67>30,0% - висока проліферативна активність [13]. Експресію рбЗ оцінювали за принципом її наявності [14].
Всі статистичні розрахунки проводили за формулами Гланца [15].
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
При визначенні рівня експресії р53, встановлено його негативну експресію в незмі-неній тиреоїдній паренхімі, в усіх доброякісних новотворах та в параканкрозній тканині всіх хворих на поєднану злоякісну та доброякісну тиреоїдну патологію. В той же час рівень експресії р53 в пухлинній тканині ДРЩЗ відрізнявся розмаїтістю. Так у 95 (74,22±3,87%) хворих він був негативним або низьким, а у решти 33 (25,78±3,87%) хворих спостерігалась або його висока експресія (25,00±3,83% випадків), або гіперекспресія (0,78±0,77% випадків). Індекс мітки (ІМ) експресії р53 в раковій тканині дорівнював 4,96±0,67% та був вірогідно (Р<0,01) вищім, ніж в доброякісно зміненій параканкрозній, «чистій» доброякісній та незміненій тиреоїдній тканині.
і ШАРІ/СІРІ
Експресії р21 ' “ ‘‘ в незміненій тканині щитовидної залози не спостерігалось (ІМ=
тньою (3,13±1,54% та 45,31±4,40% випадків відповідно). У 5 хворих (3,91±1,71%) спо-сте|зі гався високий рівень або гіперекспресія р21 як в параканкрозній тканині, так і
в пухлинній. Лише в пухлині висока або гіперекспресія р21№АР1/СІ 1 спостерігалась у 61 (47,66±4,41%) хворих. Жодного випадку експресії р21 в паратуморозній тка-
нині при відсутності експресії в пухлинній зафіксовано не було.
Експресії рбЗ в незміненій тиреоїдній тканині в жодному випадку виявлено не було. Спостерігалось поступове збільшення цього показники від «чистої» доброякісної патології (ІМ=0,43±0,20%) до доброякісної параканкрозної (ІМ=0,82±0,37%) та в решті до пухлинної тканини (ІМ=4,03±1,51%). При доброякісній патології ЩЗ експресія рбЗ спостерігалась вії випадках (16,18±4,47%), параканкрозній тканині - в 21 випадку (30,88±4,08%), а в пухлинній в 43 (33,59± 4,17%). При статистичному порівнянні рівня експресії рбЗ встановлено його вірогідне збільшення в раковій тканині в порівнянні з доброякісною параканкрозною (Р<0,05), «чистою» доброякісною (Р<0,02) та незміненою тиреоїдною тканиною (Р<0,001). Слід відзначити, що рівень експресії рбЗ в параканкрозній та «чистій» доброякісній тканині ЩЗ також вірогідно відрізнявся від показника в незміненій тиреоїдній паренхімі.
Рівень проліферативної активності, визначений за експресією Кі-67, в незміненій
тиреоїдній тканині дорівнював 0. В «чистій» доброякісно зміненій тканині щитовидної залози ІМ маркеру склав 0,18±0,03%, в пара-туморозній тканині - 0,22±0,03%. Експресія маркеру в доброякісне зміненій тиреоїдній тканині спостерігалась в 17,65±4,62% випадків, а в параканкрозній - в 20,31±3,56%. В раковій пухлині експресія Кі-67 визначалась в 33,59±4,17% випадків, а його ІМ склав
0,77±0,37%, причому в 98,44±1,10% випадків проліферативний потенціал був низьким, а в 1,56± 1,10% - високим. Тобто експресія Кі-67 в тиреоїдній доброякісно зміненій, параканкрозній та пухлинній тканинах була вірогід-
но ((Р<0,02), (Р<0,01), та (Р<0,001) відповідно) вищою, ніж в нормальній тиреоїдній тканині.
Таким чином, в пухлинній тканині диференційованих форм раку щитовидної залози спостерігається підвищення рівню експресії р53, рбЗ та р2і№АР1/СІР1 (рис.). Рівень пролі-феративної активності тиреоцитів в злоякісній пухлині також є вищім, ніж в нормальній та ураженій доброякісним процесом, але лишається на низькому рівні, що є природнім, оскільки диференційовані форми раку щитовидної залози відносять до пухлин, що протікають досить «сприятливо».
□ р53 ■ р21УУАР1/СІР1 □ рбЗ □ Кі-67
Рис. Експресія біомолекулярних маркерів (ІМ) у клітинах щитовидної залози:
1- диференційовані форми тиреоїдного раку; 2- параканкрозна тканина з доброякісною тиреоїдної патологією; З - «чиста» доброякісна тиреоїдна патологія; 4- нормальна тиреоїдна тканина.
При визначенні р53, ми відзначали значну варіабельність його експресії в пухлинній тканині. ІМ р53 варіював від 0 до 43. За літературними даними при молекулярно-біологічних дослідження різноманітних пухлин, виявленню р53 надають важливе значення, оскільки його рівень експресії визначає перебіг захворювання та його прогноз. Однак до теперішнього часу не існує одностайної думки щодо експресії р53 в пухлинах. З одного боку р53, як «страж геному» буде протистояти накопиченню генетичних пошкоджень і сприятиме зниженню проліферації клітин [16]. З іншого, підвищення вмісту білка р53 в пухлинах говорить о мутації гену р53, що приводить до зниження або повної втрати його регуляторної активності [17, 18]. Відомо, що при імуногістохі-мічному визначенні р53 може виявлятися як його мутантна форма, так і білок «дикого» типу, що за певних умов може накопичуватися в пухлинній тканині. З урахуванням цього, при аналізі рівня експресії р53 ми враховували літературні дані [13, 19], згідно з якими ІМ р53<40% відображає експресію білка «дикого» типу, а >40% - мутантного.
В 2/3 хворих на ДРЩЖ ІМ р53 дорівнював 0. В решти хворих цей показник варіював від 10 до 43. З урахуванням цього для більш детального аналізу ці хворі були розподілені на 3 групи: 1 - з рівнем експресії р53 = 0, 2 - з рівнем експресії до 40, та 3 - з
рівнем експресії більше 40.
В групі хворих з гіперекспресією р53 (ІМ>40) (ІМ маркеру дорівнював 42,00±
0,71%) відзначалася гіперекспресія р2і№АРі/сіРі (ІМ=22,00±4,24%) та Кі-67
(ІМ=18,50±2,47%) з нульовою експресією рбЗ. Скоріше за все в цих хворих високий рівень р53 обумовлений експресією мутантного гена зі зниженням його регуляторної активності і як наслідок значним збільшенням індексу проліферативної активності, незважаючи на гіпс|зскхп|зссію р2і№АР1/СІР1 Високий рівень р21 ; в даному випадку
можна розцінювати як компенсаторний та прогностично сприятливий.
Виникає цілком зрозуміле питання: завдяки чому у деяких хворих на ДРЩЗ при експресії мутантного р53 в пухлині забезпечується гіперекспресія р21 АР1/СІР1? На це питання існує декілька відповідей. По-перше, ДРЩЗ є високодиференційованою пухлиною, отже є імовірність того, що незважаючи на мутації, частково зберігається «дика» форма р53, яка продовжує виконувати свої регуляторні функції. По-друге відомо, що ген р2і№АР1/СІР1 може активуватися двома шляхами: р53-залежним та р-53-незалежним. Так на рівень його експресії можуть безпосередньо впливати інші фактори (епідермальний фактор росту, фактор росту фібробластів) та мітогенні сигнали [17]. Не виключена роль статевих гормонів, зокрема естроге-
ну та прогестерону [20] в регулюванні клітинного циклу. Існує дані ггро можливість прогестерону активувати р21 і таким
чином гальмувати клітинний цикл та значно зменшувати кількість клітин, що проліферу-ють [21]. З урахуванням того, що усі патологічні процеси в щитовидній залозі у жінок зустрічаються в 3-4 рази частіше, та характеризуються більш сприятливим перебігом, не виключено, що р5 3-незалежна активація р21 'л дн г 114 в даному випадку обумовлена саме гормональним впливом.
У хворих з високим рівнем р53 відзначали високий рівень р21 або його гіпер-
експресію. Проліферативна активність в цих хворих була низькою. Це цілком описує класичний механізм регуляції клітинної пролі-феративної активності р53—>р21№АР1/СІР1. Низький рівень Кі-67 говорить о відносній ефективності регуляції клітинного циклу та є ще одним підтвердження відносно сприятливого перебігу ДРЩЗ. В цих же хворих в деяких випадках (7,81±2,37%) спостерігалась експресія рбЗ як в пухлинній, так і в параканк-розній тканині, що можливо є свідоцтвом патогенетичного зв’язку між доброякісною патологією та ДРЩЗ.
В хворих з відсутністю експресії р53 в більшості випадків (98,44±1,09%) спостерігали низьку проліферативну активність та низький рівень рбЗ. В невеликому (1,56±1,09%) відсотку випадків в цих хворих спостерігалась гіперекспресія Кі-67 (ІМ=18,50±2,47%), що можливо пов’язано з високим рівнем експресії в них рбЗ в пухлинній тканині (ІМ=26,5 0±2,47%).
В сучасній літературі відзначається нерідке підвищення експресії рбЗ в пухлинах людини та все частіше з’являється думка, що ізомери рбЗ, які не мають транс-активацій-ного домену (ДІЧ-форми) функціонують як природні інгібітори р53, пригнічуючи його функцію за домінантно-негативним механізмом. Транскрипційно-неактивні тетрамери рбЗ можуть конкурувати з р53 за місця посадки на ДНК генів-мішеней, а мономе-ри/ди-мери - секвеструвати р53 шляхом зв’язу-вання його молекул та утворення неактивних комплексів. Таким чином рбЗ скоріше являє собою протоонкоген. [22, 23].
Таким чином нами визначено, що рівень проліферативної активності тиреоцитів в клітинах ДРЩЗ був вірогідно вищім, ніж в усіх інших випадках, але навіть в злоякісній пухлині в середньому залишався на низькому рівні, за виключенням невеликої (1,56± 1,09%) кількості випадків, коли спостерігалась його гіперекспресія. Виявлене в цих випадках збільшення проліферативної активності обумовлено з одного боку наявністю
«мутантної» форми р53 з втратою його регуляторної активності, з іншого - гіперекспре-сією рбЗ, який можливо розглядати як протоонкоген.
В товщі доброякісних пухлин та в пара-канкрозній тиреоїдній тканині проліферативна активність хоч і була на низькому рівні, але відрізнялась в більшу сторону в порівнянні з незміненою тканиною.
Щодо рбЗ, то його виявлення в тиреоїдній тканині, що вражена доброякісною патологією, можливо розглядати як несприятливий фактор щодо виникнення тиреоїдного раку.
У більшості хворих на ДРЩЗ спостеріга-
• ті ШАРІ/СІРІ
лась активація р21 як р5 3 -залежним,
так і р53-незалежним шляхом. Також така активація цього маркеру виявлена як в «чистій» доброякісно зміненій, так і в параканк-розній тиреоїдній тканині в певному відсотку випадків, що можливо розглядати як «напруження» антипроліферативної активності.
З урахуванням того, що експресія р21№АР1/СІР1 в ДРЩЗ вірогідно вище, ніж в доброякісно зміненій тиреоїдній тканині, а в ній в свою чергу вірогідно вище, ніж в незміненій тканині, доцільним є розгляд р21№АР1/СГР1 як маркеру злоякісної трансформації доброякісної патології ЩЗ.
Отже в товщі доброякісних пухлин та в параканкрозній тканині зміни в експресії
і \УАР1/СІР1 /■'о т/•• /''7 ' '
р21 , рбЗ та Кі-67 в порівнянні з не-
зміненою тиреоїдною тканиною мали спільні тенденції. Ці зміни мали ту ж направленість, як і при раці щитовидної залози, де вони були найбільш виражені.
ВИСНОВКИ
1. Підвищення експресії р21№АР1/СІР1 та рбЗ в товщі доброякісно зміненої тиреоїдної паренхіми може бути маркером її злоякісної трансформації, а хворі складатимуть групу ризику щодо виникнення раку.
2. Кі-67 є об’єктивним показником проліферативної активності тиреоцитів, який можливо використовувати як уточнюючу біологічну характеристику пухлини.
3. Показники експресії р53, рбЗ, р21№АР1/СГР1 можуть бути використані в якості характеристик для оцінки шляхів регуляції проліферативного потенціалу при доброякісних пухлинах та диференційованому тиреоїдному раці.
4. Доцільним є визначення р53, р21 'Л ДІ'1 Г|И. рбЗ та Кі-67 в пунктатах пухлин щитовидної залози з метою ранньої діагностики диференційованих форм тиреоїдного раку.
В перспективі доцільним е вивчення ролі естрогену та прогестерону в регулюванні клітинного циклу тиреоцитів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Валдина Е.А. Заболевания щитовидной железы / Е.А. Валдина // Петербург,- 2006. - 264 с.
2. Плешков В.Г. Проблемы ранней диагностики и лечения рака щитовидной железы / В.Г. Плешков, С.В. Коренев, В.В. Тугай // Рос. онкол. я^рнал. - 2002. - №5. - С.49-55.
3. Національний канцер-реєстр України / З.П. Федоренко, А.Н. Міщенко, JI.O. Гулак [та ін.] // К.,
1998.- 117 с.
4. Рак в Україні, 2004-2005. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби / З.П. Федоренко, JI.O. Гулак, Є.Л. Горох [та ін.] // Бюлетень національного канцер-реєстру України. -2006. -№ 7. - 96 с.
5. Рак в Україні, 2005-2006. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби /
З.П. Федоренко, JI.O. Гулак, Є.Л. Горох [та ін.] // Бюлетень національного канцер-реєстру України. - 2007. - № 87,- 96 с.
6. Рак щитовидной железы на фоне узловых образований /И.В. Решетов, В.О. Ольшанский, Е. И. Трофимов [и др.] // Российский онкологический журнал. - 2002. - № 3. - С. 7-11.
7. Кондратьева Т.Т. Морфологическая диагностика узловых образований щитовидной железы / Т.Т. Кондратьева, А.И. Павловская, Е.А. Врублевская // Практ. онкология. - 2007. - Т. 8, № 1.- С. 9-16.
8. Expression of рбЗ in papillary thyroid carcinoma, and in Hashimoto’s thyroiditis: a pathologic link. / Unger P., Ewer М., Gan L. [et al.] // Hum. Pathol.. - 2003. - Vol.34, № 8. - P.764-769.
9. Immunohistochemical detection of p53 homolog p63 in solid cell nests, papillary thyroid carcinoma, and Hashimoto’s thyroiditis: A stem cell hypothesis of papillary carcinoma oncogenesis / Burstein D.E., Nagi C., Wang B.U. [et al.] // Hum. Pathol. - 2004. - Vol.35, № 4,- P.465-473.
10. Esteva F. Prognostic markers in early breast cancer I F. Esteva, G. Hortobagyi II Brest Cancer Res. -2004. - Vol.6, №3. - P. 109-118.
11. The p53-homologue p63 may promote thyroid cancer progression / R. Malaguamera, A. Mandarino, E. Mazzon [et al.] // Endocr Relat Cancer. - 2005. - Vol. 12, №4. - P. 953-971.
12. Understanding the role of p53 in cancerI J. Bar, G. Blander, A. Damalas [et al.] II Cancer Research and Therapy. - 2002. - Vol. 92. - P. 174-175.
13. Дослідження медикаментозної резистентності злоякісних новоутворень ендометрію залежно від агрегації пухлинної патології у родоводах хворих. / І.П. Несіна, Л.І. Воробйова, JIT. Бучинська // Онкологія. - 2005. - Т.7, №3. - Є. 201-204.
14. Expression of p63 in papillary thyroid carcinoma and in Hashimoto's thyroiditis: a pathobiologic link? I P. Unger, М. Ewart, В. Y. Wang [et al.] //Н. Pathology. - 2003. - Vol.34 (8). - P. 764-769
15. Гланц С. Медико-биологическая статистика / С. Гланц// М.: Практика. - 1999. - 460 с.
16. Комарова Е.А. Супрессия р53: новый подход к преодолению побочных эффектов противоопухолевой терапии. / Е.А. Комарова, А.В. Гудков // Биохимия. - 2000. - №65 (1). - С. 48-56.
17. П.М. Чумаков Функция гена р53: выбор между жизнью и смертью / П.М. Чумаков// Биохимия, 2000; 65 (1):34-47.
18. Бондарева В.А. Значение прогностических маркеров опухолевой прогрессии Кі-67 и р53 в опухолях молочной железы / В.А. Бондарева, И.С. Шпонька // Морфология. - 2007. - Т1, №1. - С.40-44.
19. Correlation between p21 expression and clinicopathological findings, p53 gene and protein alterations, and survival in patients with endometrial carcinoma / Ito R., Sasano H., Matsunaga G. [et al.] // J. Pathology. - 1997. - №171. - C. 24-27.
20. Regulation of cell growth by estrogen signaling and potential targets in thyroid cancer. / Chen G.G, Vlan-tis A.C., Zeng Q. [et al.] // Cancer Drug Targets. - Aug. 2008. - Vol.8, №5. - P.367-377.
21. Wild type p53 sensitives soft tissue sarcoma cells to doxorubicin by down-regulating multidrug resistance-1 expression / Zhan М., Yu D., Lang A. [et al.] // Cancer. - 2001. - № 92 (6). - P. 1556-1566.
22. Старение и гены / A.A. Москалев // Спб., Наука, 2008. - 358 с.
23. рбЗ deficiency activates a program of cellular senescence and leads to accelerated aging / Keyes W.M., Wu. Y., Vogel H., [et al.] II Genes and Develop. - 2005. - Vol. 19. - P. 1986-1999.
© Мужичук О.В., Афанасьева Н.1., Мужичук В.В., 20093
УДК: 616.711.-089.84:612:76
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ОДНО- И ДВУСТЕРЖНЕВЫХ ИМПЛАНТАТОВ ДЛЯ ПЕРЕДНЕГО СПОНДИЛОДЕЗА «КОСТЬ НА КОСТЬ»
Д.Е. Петренко
Государственное учреждение «Институт патологии позвоночника и суставов имени М.И. Ситенко АМН Украины», г. Харьков, Украина
При помощи метода конечных элементов произведен сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния (НДС) одно- и двустержневых систем для переднего спондилодеза «кость на кость». В результате проведенного исследования установлено, что наиболее нагруженным элементами системы «грудной отдел позвоночника - имплантат» являются фиксирующие стержни и передние части тел инструментированных позвонков, находящиеся на вершине грудного кифоза. При этом, плотный контакт замыкательных пластинок тел позвонков при переднем инструментальном
