CC BY
19УДК 821.111-282.31
Мехашкова О. О.,
кандидат фтолопчних наук, старший викладач шоземноТ мови кафедри соцiально-гуманiтарних дисциплiн облiково-економiчного факультету Черкаського iнституту баншськоТ справи УБС НБУ
Жанровi особливостi poMaHiB С.Беллоу
Романи С.Беллоу, як i будь-якого iншого письменника, е спробою вiднайти свое мiсце в нацюнальному й iнтернацiональному юторико-лiтературному просторi та вiдобразити ставлення письменника до л^ературноТ традицiï. Традицiя роману виховання «Bildungsroman», започаткована нiмецькою класичною лггературою XVIII ст. («Вiльгельм Мейстер» Й.В. Гете), е точкою вщлку авторських пошуюв. За твердженнями М. Бахтша, iдея класичного роману «виховання-випробування» передбачае низку помилок i невдач, зазнавши яких, герой виходить досвiченiшим, порядышим, особистiстю з характером, що сформувалась в процеа подолання власних слабкостей i помилок.
Л^ературознавц визначають прозаïчнi твори Сола Беллоу як со^ально-юторичний, морально-фiлософський психологiчний роман, подiбнi визначення дае росiйська дослiдниця творчост Беллоу, Н.Л. Iткiна, стверджуючи, що "роман, який вш пише бшьше пiвстолiття, -соцiальна iсторiя Америки, спостережувана i студiйована досвiдом власного життя, трансформована у життя героя [3, с. 24]». 1нший дослщник М. Мандра характеризуе романну творчють Беллоу як «роман-антрополопя» («anthropologie» - M.Mandra), наголошуючи на домiнуваннi роману щей: «Роман Беллоу ближче до класичноТ традици американського i европейського роману, автор вщкидае со^ально-фтософськ теорiï i американський психоз, пов'язаний з Голокостом. Вш працюе в тш же гарячiй гуманiстичнiй площиш, поеднуючи моральний баланс Бенджамiна Франклша iз зрiлим сенсом життя Гемшгвея [11, с. 193]». С.Пiнскер (S.Pinsker) вважае романи Беллоу типологiчно близькими «амбiвалентному роману iдей», як чергування мiж клаустрофобною iнтенсивнiстю i образним простором, мiж тренуванням в повчальнш серйозностi i занадто комiчними сценами, що утворюють певний синтез творчост [19, с. 24]». Б. Боррюс (B.Borrus) обстоюе схожу думку i вважае при цьому ознаками роману щей «центральне мюце героя». Головы героТ Беллоу - переважно мислител^ яким не чуж1 ментальнi процеси розуму, вони часто не^фбы
до завершення цього процесу. Проте, вони добре o6i3HaHi про причини Тхнього вщчуження вiд суспiльства, вони не можуть думати про свiй шлях до пристосуванства: «Рефлексп головних героТв ведуть тiльки до бiльшого заглиблення в процес мислення, а не до дм ... Життя розуму здаеться даремним за межами бiблiотеки [13, с.370]». На думку дослщника М.Корнера, Беллоу граеться з щеею щодо зниження самосвiдомостi, яка можливо, може означати бiльшу дiевiсть i свободу.
Структуру такого роману визначають як «вихiдна ситуацiя - криза щентичносп - кiнцевий стан» (D. Fuchs) [15, с.25] або як «рух iдентичностi» (Identity Movement - J.Hall [16, с.130]): «порушення щентичносл - саморефлексiя - синтезування бiографiчних i актуальних психологiчних та со^альних реальностей [10, c.134]». До вах цих теорiй можна застосувати визначення, яке запропонував
B.Дильтей: роман виховання - це конфл^ мiж шдивщуумом i свiтом. «У житт шдивщуума спостерiгаеться закономiрний розвиток, кожний з його еташв мае свою вагомють i е водночас основою вищого ступеня. Дисонанси i конфлiкти життя виявляються необхiдними перешкодами на його шляху до зртосл i гармони [Цит. за: 10, с. 174]», - зазначае фтософ.
Усi ознаки роману виховання мае i жанрове визначення роману за Г.Поспеловим як ешчного твору, в якому „головний персонаж (або персонаж!) протягом значного перюду свого життя виявляють розвиток свого со^ального характеру, що випливае з протир1ччя його iнтересiв з його становищем у сустльств^ з тими чи ¡ншими нормами життя цього сусптьства [6, c.258] ". У цьому полягае, на думку вченого, "романний жанровий аспект змюту твор!в" незалежно вщ того, яку форму вони приймають.
Осктьки центральною темою для С.Беллоу е проблема деформацiТ свщомосп в умовах юнування в соц!ум!, а причини втрати людиною iдентичностi вш схильний пов'язувати з недосконалiстю i несправедливiстю сусптьного устрою, на переднш план виступае криза iдентичностi як результат конфл1кту м!ж людиною i сусптьством.
C.Беллоу, вщштовхуючись вщ традици нiмецького роману виховання, створюе швидше романи-пародiТ шляхом руйнування знайомоТ схеми. Структура його ромашв позбавлена першого елементу -гармонiйного вихщного стану - i останнього - синтезу штереав обох конфлктуючих сторш. У стаж конфронтацп !з сусптьством герой перебувае, очевидно, ще з дитинства, коли стикаеться з першими у своему житт со^альними шститутами: ам'ею, школою, церквою ("Герцог"). Саме тод! починаеться боротьба, яка може мати як
внутршнш, так i зовнiшнiй характер, але яка не припиняеться анi на мить. Отже, психолопчна гармонiя неможлива як така. Гармонiйний стан означав би припинення дiалектичного руху свщомосп, iсторiT, життя. единим простором, де можна вщчути гармонiю, е природа. Але першочергова людська потреба вщнайти себе i власне призначення невблаганно повертае геро'Гв у вир сусптьного життя.
Ще однiею важливою прикметою антивиховного пафосу беллоувiанських "романiв виховання" е розвiювання мiфу про розумну i гармонiйну органiзацiю як американського суспiльства, так i людського сшвюнування взагалi. На думку письменника, роман "реагуе на рiзницю мiж реальнютю i видимiстю" [12, с.35]: "Ми розповщаемо зараз про буття, кохання i смерть в умовах конкуренци, безсилля в суспiльствi, у якому самовизначення здаеться можливим" [8, с.240]. Слова Мозеса Елкана Герцога („Герцог"), адресовав фiлософам, мають надзвичайний iронiчний пiдтекст: „Але ж ви втьна людина. У нашому суспiльствi кожний може реалiзувати себе" [8, с.125].
Слiд зауважити, що саме майстерне зображення конкретного соцiально-iсторичного перiоду через суб'ективне сприйняття героя дозволяе робити узагальнення. У художньому свт ромаыв С.Беллоу центральним е мотив залежносп, модель стосункiв сусптьство-особистiсть, кат-жертва. Письменник не без iронil називае сво''' твори «романами пригод» [9, с.1084]. Тiльки «пригоди» i «боротьба» його геро'в вiдбуваються у звичайшсшькому життi, у буденностi: «Роман, у якому рефлекси героя щодо внутршнього свiту власно' особистостi не е умовою буття, тяж1е до оперети, нехай i до чорно''. [...] Звичайно, уа хотiли б просто юнувати. Але тодi треба напружувати власнi мiзки [12, с.30]».
Перший i найтрадицiйнiший за жанром роман С.Беллоу „Мiж небом i землею" - це iронiчний виворiт класичного шмецького роману виховання: герой, як i ранiше, виховуеться для сусптьства, але тепер це означае вже не розширення й утвердження його особистосп, а представляе опортунiстське пристосуванство. Виживання в умовах жорсткоТ конкурентно' боротьби потребуе вщ головного героя Джозефа зовам не розвитку його найкращих рис i здiбностей, а здатност пристосовуватися, легко поступатися моральними принципами. Пройшовши таке „виховання", вш перетворюеться на черству безлику ютоту. У цiлому перший роман С.Беллоу вщзначаеться певною соцiально-критичною спрямованiстю.
Дiя роману „Жертва" охоплюе незначний перюд життя головного героя Айзи Левенталя, починаючи з моменту духовно'' кризи (вщ'Узд
дружини) i до його "одужання" - вщчуття алiенованоТ особистостк 330BHi здаеться, Айзi немае на що скаржитися: вш робить досить успiшну кар'еру редактора журналу, i зовнiшнiй св^ не мае жодного уявлення, якою цiною. Пiд тиском родинних проблем, зустрiчi 3i сво'Тм alter ego, ^6i Олбi. Левенталь вiдчувае страх й сумываеться щодо власно'Т спроможност вiдповiдати Т'хжм сподiванням: "Це постшне вiдчуття провини, що вiн школи не вiдповiдатиме стандартам суспiльства споживання [7, с.53]». Так, Айза Левенталь сприймае свое життя як низку жахливих невдач i розчарувань, слабкий i чутливий, вiн замикаеться у своему внутршньому свiтi. lсторiя його штеграци в суспiльство - це iсторiя зростання самотностi i вщчуження. Просування у суспiльствi вiн вважае необхщним тiльки заради рiдних i близьких йому людей. Зiткнувшись iз вовчими законами соцiуму i примирившись iз власною «нездатнютю виховуватися [14, с. 17]», Левенталь виршуе взагалi не дорослiшати: «Айза вважав, що досить того, якщо знаеш, як дшть дорослi у тiй чи шшш ситуацп. Але для цього не обов'язково самому бути дорослим [7, с. 86]». «Захистити дитинство вщ життя [14, с. 23]» стае його обов'язком перед самим собою.
Долi шших протагошспв С.Беллоу е багаторазовим вщбиттям нещасливих стосункiв вщчужено'Т особистостi з оточенням. Вони вс звикли карати себе за постшш помилки i раз по раз переконуватися в тому, що життя Т'х так нiчого i не навчило. Таке карикатурне змщення каноыв класичного роману виховання не дивуе з огляду на постулат про тотальну нешзнаванють дшсносп i людини, якого дотримуеться С.Беллоу i який тюструе радикальний переворот у фтософсько-культурологiчнiй думцi ХХ ст. Такий розвиток подш був би неможливим у класичному романi виховання. Якщо сюди додати ще й характеры для поетики ромаыв С.Беллоу послабленють причинно-наслiдкових зв'язкiв, аморфнiсть сюжету, асо^ативнють i вiльнiсть розташування ситуацiй у тексп, знущання з класичноТ форми буде довершено.
1ншим потужним джерелом жанрового наповнення ромашв С.Беллоу е психолопчний роман (Л.Толстой, Ф.Достоевський, М.Пруст). Творча еволющя американського письменника е пщтвердженням загально'Т тенденцiТ до психолопзацп лiтератури у ХХ ст., яку пщкреслюе Д.Наливайко [5, c.190], головне джерело якоТ' вчений вбачае у взаемопроникненн реалiзму i iмпрессiонiзму.
М.Кейт Мей (M. Keith May) May назвала метод Беллоу „психолопчним реалiзмом", покликаним «вiдтворити несвiдоме життя душ^ пiдсвiдомi i неконтрольованi почуття [18, с. 74]». Метод психолопчного роману полягае, за Л.Пнзбург, в аналiзi, спрямованому
на загадки поведшки, на розбiжнiсть мiж поведiнкою i почуттям. «Багатозначна - замють бшарноТ' - природа конфлкту, зумовлюючi чинники, дрiбнi, множиннi, розташован на рiзних життевих рiвнях, як при цьому дiють одночасно i тому суперечливо, - це i е саме серцевина психологiчного роману [2, с.292]». Продуктивно послуговуючись багатьма модернютськими прийомами: невласне-пряма мова, „пош свщомостГ, деформацiя, сугестивнiсть - С.Беллоу точно вiдображае рух свщомосп сучасноТ' „деперсоналiзованоТ", загнано' своТ'ми вадами i страхами в глухий кут людини. Ю.Борев справедливо вiдзначае гуманютичну спрямованiсть психологiчного реалiзму як методу, який стверджуе, що спiлкування людей на основi культури i найвища форма спткування - любов - е засобами подолання самотносп i абсурду буття, шляхом до людства i сенсу життя [1, с. 424].
Метод С.Беллоу, слщом за Ф.Достоевським, можна було б визначити i як „фантастичний реалiзм", адже психологiчна напруга в його романах справдi неправдоподiбна (насичена трапчнютю, буденними та психологiчними крайнощами i ексцесами). Але романи цiлком достовiрнi, героТ' дiють у нарочито знайомих i буденних обставинах. Гротесковi психолопчш ситуацп, таким чином, виконують у реалютичному романi своТ' функци: заперечення, висм^вання, тобто мають, гiперболiзуючи явище, якнайяскравше викрити його потворнiсть; зiрвати з негативного явища маску й оголити. Слщ вiдзначити, що психолопчний аналiз у романах американського митця здшснюеться не «ззовш» автором, а «зсередини», тобто шляхом вираження внутршнього свiту персонажа за допомогою "внутршньоТ мови, образiв пам'ятi i уявлення [4, с. 835]» i подаеться читачевi у виглядi самоаналiзу героя.
Тяжшня до психограми, до лп"ературного зображення внутрiшнiх процесiв, на думку М.Корнер (М.Согпег), стало наслiдком натуралiзму i iмпресiонiзму [13, с. 26]. Ознакою iмпресiонiстичноТ технiки письма е i особлива увага письменника до деталi, миттевостi, настрою. Гранично точне вщбиття найдрiбнiших змiн психологiчного стану, реестрування найдрiбнiших зорових, слухових, тактильних, нюхових вiдчутiв суб'екта слугуе штенцп письменника якнайреалiстичнiше передати неосяжнiсть i незрозумiлiсть дiйсностi. Для нього не бувае ычого неважливого. Чеснiсть i точнiсть зображення, якi приваблюють письменника С.Беллоу в творчосп М.Пруста, можна вважати одним з головних поетолопчних принцишв самого С.Беллоу, що е основою глибинного со^ально-психолопчного аналiзу.
Структура ромашв ХХ ст. втрачае нормативнють, «в результатi дифузп жанрових рiзновидiв, взаемопроникнення» [6, с.17] змiнюеться жанрова пал^ра роману, вiдбуваеться художнiй синтез взагалi i на жанровому рiвнi зокрема. Отже, жанрова структура ромашв С.Беллоу увiбрала в себе елементи класичного роману виховання i со^ально-психолопчного роману, якi зреалiзованi здебiльшого в iронiчно-пародiйному ключi.
Лiтература
1. Борев Ю. Эстетика. Учебник / Ю. Борев. - М. : Высш. шк., 2002. - 511 с.
2. Гинзбург Л.О. психологической прозе. Изд. 2-е / Л.О. Гинзбург - Л.: Худож. лит., 1976. - 448 с.
3. Иткина Н.Л. Роман Сола Беллоу / Н.Л. Иткина. - М. : РГГУ, 2009. - 229 с.
4. Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А. Николюкина. - М. : НПК "Интелвак", 2001. - 1600 стб.
5. Наливайко Д. С. Искусство: направления, течения, стили / Д. С. Наливайко. - К. : «Мистецтво», 1985. -365 с.
6. Поспелов Г. Теория литературы: Учебник для ин-тов / Г. Поспелов. - М. : Высш. школа, 1978. - 351 с.
7. Шабловская И. История зарубежной литературы ХХ века / И. Шабловская. (первая половина). - Мн .: Изд. Центр «Экономпресс», 1998. - 382 с.
8. Bellow S. Herzog / S. Bellow. - N.Y. : Viking Press, 1964. - 254 p.
9. Bellow S. The Einhorns / S. Bellow // Partisan Review. - 1949. -№16. - Р. 1077-1089.
10. Bellow S. Dangling Man / S. Bellow. - N.Y. : New American Library, 1965. - 126 p.
11. Bellow S. The Victim / S. Bellow. - N.Y. : New American Library. -1965. - 256 р.
12. Borrus B.J. Bellow's Critique of the Intellect / B.J. Borrus // Modern Fiction Studies. - № 25.1. -1979. - P. 29-45.
13. Corner M. Moving Outwards: Consciousness, Discourse and Attention in Saul Bellow's Fiction / M. Corner // Studies in the Novel. -№ 32.3. - 2000. - P.369-385.
14. Corner M. The Patriarchal Blessing: Saul Bellow's Narratives of Childhood / M. Corner // Studies in American Jewish Literature. - № 19. -2000. - P.16-25.
15. Fuchs D. Saul Bellow and the Modern Tradition / D. Fuchs // Contemporary Literature. - №15.1. -1974. - P. 67-89.
16. Hall J. Portrait of the Artist as a Self-Creating, Self-Vindicating, High Energy Man: Saul Bellow / J. Hall // The Lunatic Giant in the Drawing Room: The British and American Novel Since 1930 / Ed. by J.Hall. -Bloomington, IN : Indiana UP, 1968. - P.127-80.
17. Mandra M. Saul Bellow's Novel in the Context of European Thought: A Greek World / M. Mandra // Synthesis №7. -1980. - P. 191-205.
18. May Keith M. Out of the Maelstrom: Psychology and the Novel in the Twentieth Century / Keith M. May. - London : Paul Elek, 1977. -P. 94-97.
19. Pinsker S. Meditations Interruptus: Saul Bellow's Ambivalent Novel of Ideas / S. Pinsker // Studies in American Jewish Literature. - № 4.2. -1978. - P. 22-32.
