CC BY
23
При складанш плану повного експерименту попе-редньо визначали piBHi варшвання та ix iнтервали (табл.1).
Таблиця 1
PiBHi варшвання факчор1в
Пiсля побудови матрицi виxiдниx даних для бага-тофакторного кореляцiйно-регресiйного аналiзу були знайдеш коефiцieнти регресп моделi (табл. 2).
Таблиця 2
Регресшний ана. из
Статистична оцiнка результатiв експерименту дозволила побудувати рiвняння perpecii' яке характеризуе зв'язок мiж ознаками:
Var_1 до 41.3703 + 4.67074*Factor_A +
0.101328*Factor_B + 1.37432*Factor_C +
1.1288*Factor_D - 1.55519*Factor_E
Результата проведеного дослщжения показали зв'язки у 95% мiж визначеними факторами. Коефщент множинно! детермшацп R2= 0,79 % показуе, що варiацiя платоспроможносп в зв'язку iз змiною розгля-дуваних факторiв, становить 79%. Тюноту зв'язку мiж ризиком i факторами, характеризуются коефiцiентами кореляцп.
Також отримана модель пiдтвердила, що слiд швестувати капiтал на короткий промiжок часу. Оскь льки ризик в значнш степенi е сприйняттям, а сприй-няття е функцiею довжини швестицшного горизонту.
Запропонована модель оцiнки ризику дозволяе:
- визначати об'ем ризику на рiзних iнвестицiйних горизонтах;
- спрощенш розрахунки щодо оцiнки ризику швестицшного портфелю;
- отримати достовiрнiсть результатiв з ймовiрнi-стю у 95%;
- розроблення мехашзму захисту iнвесторiв вiд ризику його вкладень.
Таким чином з вищерозглянутого можна зробити наступнi висновки:
Доцшьним е дослiдження найбiльш придатного до впровадження досвiду зарубiжних кра!н на рiзних ета-пах становления ринку похщних фiнансових шструме-нтiв з урахуванням сучасно! нацюнально! специфiки украшсько! економiки.
Падвищення ефективностi функцiонування ринку цшних паперiв в Украíнi неможливе без чiткого визна-чення основних напрямiв його подальшого розвитку. Такими напрямами мають бути наступнi заходи:
1. Створення команди фiнансових iнженерiв у ко-мерцiйному банку, це дозволить:
- визначитись з правовим статусом деяких фшан-сових шструмеипв, оск1льки рiзноманiття акцiй, обль гацш, рiзних «вторинних цiнних паперiв» досягае великих розмiрiв.
- при формуванш вщповщно! iнфраструктури мае стати бюро кредитних юторш, це змшить вiдношения iноземних iнвесторiв;
- широкое надання шформацп про фiнансовi шструменти, як юридичним так i фiзичним особам;
- проведення семiнарiв та регулярш публшацп в перiодичних виданнях.
2. Необхiдно запровадити новi моделi захисту фь нансових iнструментiв ввд ризику, як1 працюють в умо-вах економiчноí кризи.
3. Сучасний стан фондового ринку Укра!ни вима-гае створення нових фiнансових шструменпв, як1 б не ускладнювали економiчнi вiдносини та викликали довь ру iнвесторiв.
Таким чином, розвиваючи фшансовий iнжинiринг, комерцiйнi банки будуть мати можливють: приймати новi фiнансовi ршення; розширювати можливостi шве-стування; залучати iнвесторiв; створювати умови усiм учасникам ринку працювати з мiнiмальними ризиками; отримувати прибуток вiд операцiй з цшними паперами.
Список джерел
1. Мармоза А.Т. Практикум з теорп статистики. - К.: Ель-га, Нка--Центр, 2003. - 344 с.
2. Маршалл Джон Ф., Бансал Випул К. Финансовая инженерия: Полное руководство по финансовым нововведениям: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 784 с.
PieHi
Фактори факторiв
- 1 + 1
Цiновий ризик A (Х1) - 0,75 1,25
Доходшсть активу(%) B(X2 ) - 20 70
Фактор часу (перiоди) (роки) CX3) - 1 5
Витрати (%) DX4) - 15 50
Лiквiднiсть активiв (%) E(X)5 - 10 20
Multiple Regression Analysis
Dependent variable: Var 1
Parameter Estimate Standard Error T Statistic P-Value
CONSTANT 41.3703 6.90108 5.99476 0.0001
Factor A 4.67074 3.78731 1.23326 0.2457
Factor B 0.101328 0.0984417 1.02932 0.3276
Factor C 1 . 37432 1.2221 1.12456 0.2870
Factor D 1.1288 0.796793 1.41668 0.1870
Factor E 1 .55519 1.58724 0.979812 0.3503
I. Кукурудза
академж АЕН Украти м. Черкаси
ЗАКОН ТЕНДЕНЦП НАЦЮНАЛЬНИХ ЕКОНОМ1К ДО ГЛОБАЛ1ЗАЩ1:
СУТН1СТЬ I НАСЛ1ДКИ Д11
Постановка проблеми. В останш 10-15 рошв всi економiчнi, соцiальнi, полiтичнi та культурш вiдносини на нацiональному, репональному i свiтовому рiвиях розглядаються ^зь призму глобалiзацií. Глобалiзацiя
економiки стала одним з найважливших чинник1в, що ^_
52
визначають юторичний поступ людсько! цившзаци, в тому чи^ й украшсько!. З огляду на це тема нашого дослщження е достатньо актуальною.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. За по-рiвияно нетривалий перiод проблемам економiчноí гло-
балiзацií присвятили сво! дослiдження так1 вiдомi BiT-чизнянi та зарубiжнi B4eHi, як О. Бабурша, О. Бшорус,
B. Бубликов, М. Валлерстайн, М. 1нтршгейтор,
C. Карпов, Г. Колодко, Д. Лук'яненко, В. Пантш, У. Хаттон, А. Чухно, Ю. Шамрай та багато шших. Bei вони чимало уваги придшили з'ясуванню сутностi та насладив процесу економiчноl глобалiзацií, здшснили цiкавi розвiдки щодо перспектив розвитку цього феномена. Водночас ми не можемо не вадзначити, що вичи-зняна та зарубiжна наукова думка поки що не виробила единих пiдходiв щодо строк1в i чинник1в зародження та розвитку процесу економiчноí глобалiзацií, не визначи-ла характер сшввадносносп цього останнього з системою закошв розвитку свiтового господарства. У працях вiтчизняних вчених не знайшли належного ви-свiтлення виклики та перспективи економiчноl глобаль заци для Укра1ни.
Мета статть Аргументувати дiю закону тенденцй нацiональних економш до глобалiзацií i на його основi розкрити окремi дискусiйнi аспекти визначень сутносп глобалiзацil економiки та проанатзувати основнi ll виклики i перспективи для Украши.
Виклад основного матерiалу. Свiтове господарс-тво функцюнуе i розвиваеться на основi використання дп системи економiчних закошв, серед яких, на наш погляд, необхiдно виокремити закон тенденцй нащо-нальних економiк до глобалiзацil. Економiчний змiст цього закону полягае в тому, що вш виражае внутрш-ньо необхiднi, iстотнi та стши взаемозв'язки i взаемозалежностi мiж нацюнальними ринками това-рiв, капiталу, робочо1 сили, технологи та шформаци, яи (взаемозв'язки i взаемозалежностi) обумовлюють про-цеси лiбералiзацil, штеграци та формування одного вза-емозалежного всесвiтнього ринку. Охоплюючи продук-тивнi сили i виробничi вiдносини, дiя цього закону приводить до того, що свггова економша перестае бути простою сукупшстю нацiональних економiк: вона пос-тупово перетворюеться у единий загальносвповий гос-подарський комплекс з нацюнальими та регiональними секторами. В iерархií законiв розвитку свiтового господарства закон тенденцш нацiональних економiк до глобалiзацil, виражаючи найбiльш глибиннi зв'язки мiж продуктивними силами та виробничими вадноси-нами i визначаючи мету процесу глобалiзацil, виступае практично в ролi основного економiчного закону свь тового господарства.
Хоча В. Ленiн i не використовував термш «глоба-лiзацiя», проте саме вiн в цiлому рядi праць вперше звернув увагу на сам змiст закону тенденцй нацюналь-них економiк до глобалiзацil. Так, в Тезах до II Конгре-су Комушстичного Iнтернацiоналу вiн писав про «тенденцш до створення единого, за загальним планом ре-гульованого, .. всесвпнього господарства як цшого, тенденцiю, яка цiлком виразно виявлена вже при каш-талiзмi i безумовно мае далi розвиватися...» [1, с. 156].
Оск1льки закон i сутнiсть поняття однопорядковi, оспльки визначення сутностi процесу економiчноl гло-балiзацil мае узгоджуватись iз зм^ом закону тенденцй' нац1ональних економiк до глобалiзацil. Спiвставляючи вище наведене висловлювання В. Ленiна з безлiччю тих, яш появилися в останнi десятирiччя, ми дiйшли виснов-ку, що саме воно чгтко, мiстко i повно вiдображае сут-нiсть феномена глобалiзацil економiки. Це, по-перше. По-друге, воно не претендуе на ютину у вищiй шстанцп i не заперечуе можливосп iснування концепцй «трьох хвиль глобалiзацil» Г. Колодко [2], концепцй «трьох ета-пiв розширення глобалiзаци» I. Валлерстайна [3], концепцй' «трьох циктв i хвиль глобалiзацil» В. Пантша [4], а також поглящв на глобалiзацiю таких вадомих украшсь-ких вчених, як О. Бшорус [5], Д. Лук'яненко [6],
А. Чухно [7] та iншi. Всi вони, акцентуючи увагу на тiй чи шшш сторонi процесу економiчноl глобалiзацil, фак-тично доповнюють, розвивають летнське визначення сутностi цього явища. В цьому зв'язку ми вважаемо не-коректними т висловлювання, в яких проглядаеться пре-тензiя на ютину у вищiй шстанцп [2, с. 152; 8, с. 13].
Позитивно ставлячись до багатоматтносп визначень власне глобалiзацil, ми не можемо не привернути увагу науково! громадськосп до окремих дискусiйних моменпв щодо розвитку, насладив та перспектив цього феномена на теренах свпового, в тому чи^ й вичизня-ного господарства. Скажмо, згадуваний нами Г. Колодко пад глобалiзацiею економiки розуше юторич-ний i спонтанний процес лiбералiзацil i йдучо! вслiд за нею штеграци ринк1в товарiв, катталу i робочо1 сили, технологи та шформаци в один взаемозалежний всесвп-нiй ринок [2, с. 132]. Важко вадмовити в точносп форму-лювання сутнiсних рис нинiшнього етапу процесу глоба-л1заци, таких, наприклад, як iнтеграцiя ринк1в товарiв, катталу, робочо1 сили, технологи та шформаци в один взаемозалежний всесвгтнш ринок. В цш частинi форму-лювання перегукуеться з тими, яи дають практично всi сучаснi дослiдники, в тому чи^ й п, котр представля-ють так1 авторитетнi свiтовi iнститути, як Органiзацiя Об'еднаних Нацш, Свiтовий банк, М1жнародний форум глобалiзацil тощо. Не викликае заперечень i те, що цей процес е юторичним, адже сам закон тенденцй нацюна-льних економiк до глобалiзацil носить iсторичний характер: вш почав д1яти лише на певному етап1 розвитку продуктивних сил i суспiльного под1лу працi.
Однак ми вважаемо, доволi дискусiйним твердження, що процеси глобалiзацil та тетрада' е спонтанними. Про-водячи аналогш м1ж рiвнем штеграци п'ятдесяти досить рiзних територiй, на базi яких склалися Сполученi Штати Америки, i майбуттм свiтоустроем, Г. Колодко мовби не бачить того, що лiбералiзацiя в межах нишштх США не тшьки регулювалася, а й зд1йснювалася iз застосуванням найгрубшо1 вшськово1 сили. Лiбералiзацiя та iнтеграцiя в Gвросоюзi здшснювалась i зд1йснюеться сьогоднi також далеко неспонтанно. Чи, можливо, в Радянському Союзi, в тш же Польсьий Народнiй Республiцi на межi 80-х-90-х рок1в минулого столiття лiбералiзацiя носила спонтанний характер?
Але якщо про спонтаншсть процесу глобалiзацil можна дискутувати, маючи на увазi ту обставину, що ступiнь втягнення нацiональних економш у свпогоспо-дарсьи зв'язки залежить вiд рiвня розвитку продуктивних сил i подiлу працi, то цього неможливо сказати про такий атрибут глобалiзацil, як лiбералiзацiя. Невже на-справдi розвинутi кра1ни настшьки лiбералiзованi, що будь-який господарюючий суб'ект будь-яко1 держави може вiльно входити у виробнич^ торговельнi, фшан-сов^ iнвестицiйнi, технологiчнi, органiзацiйнi та iншi зв'язки з господарюючими суб'ектами згаданих кра1н? Щоправда, сказавши про лiбералiзацiю як один iз неба-гатьох атрибупв глобалiзацil, Г. Колодко, мовби згада-вши про реальний стан в еталонних, на його погляд, кра1нах, роз'яснюе, що лiбералiзацiю необхiдно розгля-дати передусiм як свободу в сферi цiноутворення, свободу входження у взаемнi вадносини з партнерами, але не як нерегульований вхад i вихiд з бiзнесу [2, с. 136].
Отже, стае очевидним, що лiбералiзацiя - процес неспонтанний. А раз так, то i глобалiзацiю навряд чи правомiрно називати спонтанною. Так1 суперечносп не виникатимуть, якщо до визначення сутносп процесу глобалiзацil пiдходити з врахуванням дИ закону тенденцй нацiональних економiк до глобалiзацil. Хоча розг-лядуваний нами закон, як i всi iншi економiчнi закони, носить об'ективний характер, вш виник, розвинувся i функцiонуе лише в процеа економiчноl дiяльностi
людей (у виробнищга, розподш, обмiнi та споживаннi). А це означае, що окремi держави, нацюнальт тдпри-емства та об'еднання, мiжнароднi економiчнi оргашза-цп, регiональнi штеграцшш об'еднання, виходячи iз сво!х власних економiчних iнтересiв, в той чи шший промiжок часу можуть свщомо дiяти з метою домшу-вання одше! iз сторiн дiалектично! едносп нацюнально-го та iнтернацiонального. Тобто вони можуть дiяти або в напрямi прискорення та поглиблення штернацюналь заци i глобалiзацi!, або ж гальмувати !х.
Припустимо, що ми все-таки погоджуемось з твер-дженням Г. Колодко про спонтаннiсть лiбералiзацi! i вщ-повщно штеграцп та глобалiзацi!. Поступивши таким чином, ми були б вимушеш шукати пояснения протирiч-чю мiж твердженням про спонтантсть лiбералiзацi!, ш-теграци та глобалiзацi!, з одного боку, i баченням автором (Г. Колодко) тих факторш, як1 просували або галь-мували згадуванi процеси. Так, виокремлюючи фази (хвилi) процесу глобалiзацi!, Г. Колодко пов'язуе стано-влення i розвиток кожно! фази з процесами, далеко не-спонтанними. Перша фаза глобалiзацi!, на його думку, виникла в результат великих географiчних вiдкриттiв на рубеж! ХV-ХVI столиъ; друга, що тривала до 1913 року, пов'язана з епохою науково-техтчних вщкритв та ви-находiв. «Цд фази глобалiзацi!, - цiлком правильно пише Г. Колодко, - увiнчалися формуванням свгтово! системи капiталiзму та колонiалiзму» [2, с. 150]. Невже i колоша-льна система сформувалася спонтанно?
Прочитавши про двi фазi глобалiзацi!, читач може подумати, що тсля 1913 року розпочалася третя фаза глобалiзацi!. Проте Г. Колодко вважае, що вона розпочалася на меж1 80-х-90-х рошв. А що було в перюд мiж 1914-м i к1нцем 80-х рошв? На думку цитованого нами автора, були «безчасся», «летарпчний сон», «заморо-женiсть», «розрив» процесу глобалiзацi! [2, с. 151-152]. Вш вважае, що все це вщбулося тiльки тому, що соща-лiстичнi економiки не вщкривались для лiберальиих контактiв з «першим свггом», тобто з розвинутими ка-пiталiстичними кра!нами, а також тому, що «так званий третш свгг виступав за некапiталiстичний шлях розвит-ку, в рядi випадшв зв'язуючись - не тiльки в политичному та вiйськовому вщношенш, а й економiчно - з блоком сощалютичних кра!н» [2, с. 151].
Як бачимо, вчений вщмовляе глобалiзацi! тiльки тому, що на полгшчнш картi свiту появився Радянський Союз та iншi соцiалiстичнi кра!ни, а пiзнiше i держави сощалютично! орiентацi!. Виходить, що в цей перюд перестав дiяти закон тенденцп нацiональних економiк до глобалiзацi!, не було тяготшня економiк рiзних кра-!н, а якщо хочете, рiзних свiтiв до зближення i не вжи-валося жодних дiй з боку керiвникiв цих кра!н з метою посилення та поглиблення процеав штеграцп, а отже, i глобалiзацi!. Бiльше того, Г. Колодко дуже боляче сприймае висловлювання тих захщних вчених, котрi в умовах розколу свiту на двi системи не бачать т «безчасся», т «замороженостi» в розвитку процесу глобаль заци [9]. Так вiн вигукуе: «Як же можна в таких умовах говорити про глобалiзацiю?» [2, с. 152].
На наш погляд, не тшьки можна, а й треба говорити, хоча б тому, що в цей перюд в результат! до закону тенденцп нацюнальних економш до глобалiзацi!, «дру-гий свiт» (так Г. Колодко називае соцiалiстичнi кра!ни) iстотно просунувся в справi штеграцп та глобалiзацi!, створивши Раду Економiчно! Взаемодопомоги, яка роз-вивалася практично в тому ж напрям^ що i Свросоюз. Це, по-перше. По-друге, якщо наш опонент визнае, що в «60^ роки на нових принципах включались у б№ш широкий оборот економiки незалежних краíн, що виходили з тiнi колонiалiзму» [2, с. 151], то не можна було не ска-
зати, що цей вихвд став можливим у значнш мiрi завдяки ^_
54
«другому свгтовЬ> i дií розглядуваного нами закону. I нарешт1, по-трете, задля об'ективностi варто було згада-ти, який iз свiтiв оголосив у 20-х роках минулого столи'-тя блокаду нового свiту, що тшьки народжувався, i з ко-трого свiту виходила горезвiсна Директива Даллеса про устрш взаемовiдносин мiж народами пiсля Другое' свiто-во! вiйни. Але навiть в таких умовах дая закону тенденцil нацюнальних економш до глобалiзацií змушувала лiдерiв усiх «трьох свiтiв» дiяти в напрямi глобалiзацil.
Проте найбiльш щкавим щодо суперечностей в тлумаченнi Г. Колодко окремих аспекпв глобалiзацií видаеться те, що пiсля багатьох висловлювань про спо-нтаннiсть цього процесу вш закликае i в нишшньому, i в XXII столiттях, i в бiльш далекий перспективi зробити все, щоб глобалiзацiя ставала «все менш спонтанною та хаотичною i все бшьше скоординованою та керованою» [2, 160]. При цьому навгть звучить заклик «взяти свою долю у сво! руки. Не варто залишати и чуж1й, особливо горезвюнш невiдомiй руцi» [2, с. 161].
Г. Колодко неодинокий в баченш «розриву» процесу глобалiзацií. З ним солщаризуеться Ю. Шамрай, котрий пише, що Перша свгтова вшна i Жовтнева рево-люцiя, розколовши свгт на двi системи, перервали про-цес глобалiзацil [10, 23]. Проте якщо у Г. Колодко чико та однозначно визначеш причини i хронологiчнi меж1 «розриву», то у Ю. Шамрая подiбна читасть вiдсутня. Так, заявивши, що процес глобалiзацií був перерваний розколом свиу на двi системи, вiн далi пише про те, що друга хвиля глобалiзацií почалась в кшщ 70-х рок1в. А хiба на той перюд вже не було розколу свиу на двi сис-теми?
Неможливють розвитку процесу глобалiзацií пов'язуе з розколом свиу на двi системи i С. Карпов. Вш вважае, що глобалiзацiя економiки розпочалася з моменту краху СРСР i реального соцiалiзму, що привiв до подолання розколу свiту на двi системи на початку останнього десятирiччя XX столiття. Ранiше надання iнтернацiоналiзацií господарського життя глобального характеру, наголошуе вчений, було неможливим [11, с. 6]. Схожих поглядiв дотримуються i деяк1 iншi автори.
I ми шсшльки не заперечуемо право на юнування цих поглядiв. Проте, як на нашу думку, той, хто ввдс-тоюе !х, мав би прояснити свою позицiю щодо Китаю, В'етнаму, Корейсько! Народно-Демократично! Респуб-лiки та Куби. Адже в цих кра!нах мае мiсце типовий перехщний перiод вiд капiталiзму до соцiалiзму, якщо хочете, друге видання леншсько! ново! економiчно! полiтики (НЕПу). Якщо бути об'ективним i послiдов-ним, то треба було визнати, що i в останне десятирiччя XX столптя, i в XXI столгтп свiт продовжуе бути роз-колотим на двi системи. А це означае, що пов'язувати уповшьнення чи прискорення процесу глобалiзацi! з розколом свиу, як мiнiмум, некоректно. Треба шукати справжш причини рiзно! штенсивноси прояву закону тенденцi! нацiональних економш до глобалiзацi!. Вони кореняться не тшьки в рiвнях розвитку продуктивних сил i суспiльного подiлу пращ. На певних етапах юто-ричного розвитку цi останнi можуть доповнюватися багатьма iншими. Скаж1мо, iз середини 50-х рошв XX столптя це було розгортання науково-техшчно! рево-люци, необхiднiсть об'еднання зусиль багатьох кра!н з метою вирiшення глобальних проблем, потреба у мiж-народнiй спецiалiзацi! та кооперацi! виробництва зара-ди розвитку i пiдвищення ефективностi нацюнально! економiки тощо. До них слщ вiднести i тi, як1 професор економiки та полiтологi!, директор Центру мiжнарод-них дослiджень Калiфорнiйського ушверситету М. Iнтрiлiгейтор називае джерелами глобалiзацi!. По-перше, це технологiчний прогрес, що привiв до рiзкого скорочення транспортних i комунiкацiйних затрат
на обробку, збертання та використання iнформацiï. Подруге, це лiбералiзацiя торгiвлi та iншi форми лiбералi-зацiï, що викликали обмеження полiтики протекцюшз-му i зробили свiтову торгiвлю бшьш вiльною. Потрете, це значне розширення сфери дiяльностi оргашза-цш (маеться на увазi нацiональний, багатонацюналь-ний, мiжнародний i глобальний рiвень). По-четверте, це глобальна однодумнiсть щодо оцшки ринковоï еконо-мiки та системи b^toï торгiвлi [12, с. 12].
Безумовно, штенсившсть кожного i3 згаданих чинник1в (джерел) глобалiзацiï була рiзною на рiзних етапах розвитку светового господарства i навiть могла розвиватися в протилежному напрямi. Скажiмо, до Жо-втневоï революцiï, коли не було розколу свiту на двi системи, рiвень глобально1' однодумносп щодо оцiнки ринково1' економiки та системи вшьно1' торгiвлi був бшьш високим, нiж маемо сьогоднi, проте процес гло-балiзацiï не мав всеохоплюючого, визначального впли-ву на економшу та iншi сфери життедiяльностi. Цiлком очевидно, що в останш два десятирiччя цього досягну-то, головним чином, завдяки високому рiвню перших трьох джерел глобалiзацiï. Не подiляючи точки зору згаданих аш^в щодо спонтанностi процесу глобалiза-цп та зв'язку останнього з розколом свиу на двi системи, водночас вважаемо, що в 1'хшх дослщженнях е чи-мало такого, з чим не можна не погодитись i до чого ми ще не раз будемо звертатися. Так, з врахуванням того, що процес глобалiзацiï не е спонтанним, видаються цшком слушними твердження про те, що глобалiзацiя викликае як позитивнi, так i негативш сощально-економiчнi та полпичш наслiдки. На думку М. 1нтршь гейтора, позитивнi аспекти пов'язаш з ефектом конку-ренцiï, негативш - з потенцшними конфлiктами на рiз-них рiвнях i рiзного походження [12, с. 12]. При цьому слш мати на уваз^ що характер наслiдкiв зумовлюе не сама по собi дiя об'ективного закону тенденцй нацюна-льних економш до глобалiзацiï, не сам по собi процес глобалiзацiï, а характер 1'х використання суб'ектами свiтового господарства в певних економiчних ште-ресах. Справа в тому, що згадаш нами суб'екти свпово-го господарства е заодно i основними суб'ектами прив-ласнення результатiв глобалiзованоï економiки.
Скажiмо, Украша вiдчула ефект конкуренци, як тiльки здiйснила лiбералiзацiю зовтшньо1' торгiвлi в ходi ринкових перетворень, а тзтше - коли, в результат! вступу до Свiтовоï Оргашзаци Торгiвлi ще бiльше вiдк-рила свш внутрiшнiй ринок для шоземного виробника i забезпечила бiльшi можливосп для виходу на ринки за-рубiжних краïн вiтчизняним виробникам. Бшьш повне включення Украïни у процеси глобалiзацiï стало потуж-ним стимулом реформування торгiвельного режиму краши, формування прозоро1' i передбачувано1' регуляторно1' полiтики, послаблення тарифних i нетарифних бар'ерiв м1ж нацiональними ринками окремих краш i, безумовно, сприяло розвитку впчизняного шдприемнинтва, в тому числ i через вих1д на зовтшт ринки.
Однак, дiючи в напрямi активiзацiï участi Украши у процесах глобалiзацiï, керiвництво держави не враху-вало той факт, що, як зазначае Г. Колодко, «бшьше вах вiд глобалiзацiï виграють сильнiшi в економiчному та полiтичному вiдношеннi держави...» [13, с. 42]. При-чому ця закономiрнiсть спостерiгалась на кожнш хвилi глобалiзацiï. На першiй (за Г. Колодко, XV-XVI столп-тя) бшьш розвинуп краши сформували свгтову систему капiталiзму та колонiалiзму, що дозволило протягом к1лькох столiть грабувати менш розвинутi краши. На другш, яку Г. Колодко пов'язуе з великими науково-технiчними вiдкриттями та винаходами, хоча точшше було б пов'язати ïï з переростанням капiталiзму вiльноï конкуренцiï в монополiстичний капiталiзм, появилися
монополiï, яш здiйснили економiчний подiл свiту i за-безпечили виникнення фiнансового катталу та фшансово1' олiгархiï, яка, за умови завершення тери-торiального под^ свiту розпочала боротьбу за його передш. Монополiï, як вiдомо, також виникли не в ко-лонiях, а в метрополiях - найбшьш розвинених крашах.
В третiй хвилi глобалiзацiï також е зацiкавленi суб'екти. Вшомий дослiдник проблем глобалiзацiï У. Хаттон зазначае, що «неправильно характеризувати глобалiзацiю як полiтично нейтральну реальшсть, яка бере початок в шформацшно-коммушкацшних техно-логiях i безiменних силах, що виступають на користь лiбералiзацiï торгiвлi та фiнансiв». Вчений наводить переконливi аргументи на користь тези, що глобалiзацiя була iнсценована Сполученими Штатами на основi використання низки принцитв, серед яких i ринковi засо-би регулювання економiчних проблем, що вiдповiдае американським штересам [14, с. 225-226]. До такого висновку приходять й iншi вчеш та полiтики [8, с. 13].
Посшшний вступ Украïни до СОТ ^roBiB до того, що поряд з деякими вигодами, нацiональна економта зiткнулася з низкою проблем, таких зокрема, як, постшне зростання вш'емного сальдо зовнiшньоторговельного балансу. Так, у 2011 рот воно становило понад 6,7 млрд. дол. Приеднання до СОТ обернулось закриттям багатьох укра1'нських пiдприемств, величезними втратами для державного бюджету i л^шашею понад 500 тисяч ро-бочих мiсць [16, с. 2]. Найб№ший негативний вплив вiд подальшого вiдкриття внутрiшнього ринку проявився в перюд фiнансово-економiчноï кризи 2008-2009 рошв. Нацiональнi виробники змушенi були залишати ринок, не витримавши конкуренцй' в умовах напливу iноземних товарiв. Агропромисловий комплекс, машинобудування та деяк1 iншi галузi економiки опинилися на межi краху. Про це заявили у вшкритому лист1 на iм'я прем'ер-мiнiстра Украïни М. Азарова представники асоцiацiй рiзних галузей економiки [17, с. 2].
Виражаючи внутрiшньо необхшш, стiйкi та iстотнi зв'язки мiж нацiональними продуктивними силами i продуктивними силами свiтового господарства як цшо-го, закон тенденцiï нацiональних економш до глобалi-зацй' усувае бар'ери мiж нацiональним i свiтовим ринками робочо1' сили i цим дае кожнш iз сторiн вщчутш конкурентнi переваги, сприяючи при цьому посиленню та поглибленню процесiв глобалiзацiï. Такий висновок випливае з того, що не тшьки глобалiзацiя свпового розвитку посприяла «вiдкриттю» нацiональних риншв робочо1' сили, а й «вшкриття» останнiх, в свою чергу, зробило i продовжуе робити зворотнiй вплив на розви-ток економiчноï глобалiзацiï. Навiть за умови, що Укра-1'на е державою-донором трудових ресурав, можна вио-кремити не тшьки негативш, а й позитивш аспекти ль бералiзацiï процесу трудово1' м^ацп. Серед них назве-мо наступш: можливiсть вiдчутного полiпшення мате-рiального становища самих трудових мiгрантiв i 1'хшх р1дних; послаблення напруги на внутршньому ринку працi через зниження рiвня зареестрованого i прихова-ного безробптя; можливiсть вiдкриття власнох' справи завдяки заробленим за кордоном грошам i набутому досвiду; можливiсть пiдвищення освiтнього рiвня; над-ходження грошових переказiв м^анпв тощо.
Проте, як зазначають дослшники [13, с. 42; 10, с. 28], результатами вш лiбералiзацiï м^ацшних про-цесiв користуються головним чином розвинуп краши, i передусiм США та краши Евросоюзу. Очевидно саме цим пояснюеться той факт, що чисельшсть мiжнарод-них мiгрантiв у свт становить сьогоднi 214-215 млн. оаб, з них 105 млн. у розвинутих краïнах [18, с. 31]. Бшьше того, навиъ в умовах фiнансово-економiчноï кризи 2008-2009 рошв, незважаючи на деяке зниження
темтв росту ВВП, нетто-мГграшя (рiзниця мiж чисель-нiстю iммiгрантiв та емiгрантiв у рiчному обчисленш) майже в усiх розвинених кра!нах була позитивною, а в деяких ще й зросла [18, с. 32].
Конкурентш переваги, що !х отримують розвинутi капiталiстичнi кра!ни внаслiдок притоку дешево! та безправно! робочо! сили, особливо високояк1сно!, не тдлягають жодному порiвиянню з тими мiзерними позитивами, що !х отримують кра!ни-донори робочо! сили. Адже сьогоднi вiдсутнi докази того, що укра!нсьш мiгранти масово започатковують свою власну справу на заробленi за кордоном грошГ, як i нема свгдчень масо-вого пiдвищения освпнього та професiйного рiвия на чужинг Справа в тому, що наш спiввiтчизники в мю-цях iммiграцi! працюють здебiльшого не за спещальшс-тю, а на важких роботах у сферi будiвництва, сшьсько-го господарства, готелях та ресторанах [19, с. 96]. Та й грошовi перекази надсилають в Укра!ну далеко не ва мiгранти. Якщо серед трудових мiгрантiв, котрi працюють в кпани, 81,8% переказують грошi сво!м рГд-ним, то серед працюючих у Чехi! таких 60,7%, а в Польщi - 45,9% [19, с. 98]. За умови, що в пошуках працевлаштування за кордоном з Укра!ни ви!хало май-же ам мшьйошв висококвалiфiкованих працiвникiв [20, с. 249], щорiчнi втрати нацiонально! економiки вiд не-довиробництва ВВП (за мГнусом грошових переказiв) у 2001-2009 роках складали 25-30% ВВП [21, с. 11]. Вна-слiдок ви!зду робочо! сили з Укра!ни вщбуваеться вГд-чутне зниження трудового потенщалу та послаблення конкурентоспроможиостi кра!ни, що тдривае не тiльки економiчну, а й нацюнальну безпеку.
Нинiшнiй етап економiчно! глобалiзацi! характе-ризуеться ютотним спрощенням процедури i зростан-ням обсягiв транскордонно! мiграцi! капiталiв [10, с. 27; 13, с. 42]. Вщповщно до дп закону тенденцп нацюнальних економш до глобалiзацi! кожна кра!на може вiльно виходити на свгтовий ринок капiталiв i отримувати вiд цього певний виграш. Скаж1мо, Китай i В'етнам широ-ке включення нацiональних економiк у процеси глоба-лiзацi! використали для активного залучення капiталiв, технологiй та професшного досвiду передових кра!н, що дозволило поасти вiдповiдно перше i друге мiсця в свiтi за темпами росту ВВП [25, с. 76]. I щ досягнення науковщ та полiтики обох кра!н пов'язують з вирша-льною роллю державно! власносп, централiзованою системою управлiння соцiально-економiчними проце-сами та керiвною роллю комушстичних партiй, метою дiяльностi яких е: зробити народ багатим, кра!ну - сильною, побудувати справедливе демократичне i цивiлiзоване суспшьство [25, с. 80].
Але е й шший досвгд, якщо кра!на включаеться в процес переливу катталу на засадах неолiбералiзму, то основш конкурентнi переваги отримують багат кра!ни [12, с. 13; 13, с. 42]. Прослвдкувати це можна хоча б на приклада Укра!ни. Внаслщок iноземних запозичень зов-нiшнiй державний борг сьогоднi становить понад 100 млрд. доларiв США i, за даними Нацiонального банку, Укра!на до першого липня повинна сплатити нерезидентам по короткострокових i довгострокових кредитах ре-кордну суму - 53,5 млрд. доларiв. Попереднiй рекорд був у 2008 рощ, коли довелося сплатити 52,2 млрд. доларiв [22, с. 2]. Сьогодт е ва тдстави твердити, що наша держава i надалi готова нарощувати зовнiшнi борги, осшльки в питаннi залучення капталу продовжуе орГен-туватися на МВФ, Свгтовий банк, Свропейський банк реконструкци та розвитку, Свросоюз, США Г не помiчае зрослих можливостей залучення катталу з Китаю, Роси, В'етнаму, кра!н Близького Г Середнього Сходу.
I така ситуащя спостерГгаеться практично в уах
кра!нах, котрГ включилися в процес вшьного переливу ^_
56
катталу на принципах, розроблених теоретиками нео-лГбералГзму. В ПольщГ, наприклад, гарантований державою зовшшнш борг становить понад 250 млрд. дола-рГв при хрошчному рГчному зовшшньоторговельному дефщип в 30 млрд. доларГв [23, с. 2]. В Бразили неоль беральт реформи, стрижнем яких, як Г в Укра!т та ш-ших постсошалютичних кра!нах, була приватизашя, сума боргових зобов'язань федерального уряду та шс-цевих оргашв влади перевищувала 320 млрд. доларГв, кра!на опустилася з 8-го на 15-е мюце по абсолютному обсягу виробництва ВВП. I тшьки тсля того, як нове керГвництво держави вщмовилось вгд неолГберального курсу, зовшшнш борг почав швидко скорочуватися, те-мпи приросту ВВП склали 7,5% Г кра!на вийшла на 7-е мюце в свт по абсолютному обсягу ВВП [24, с. 6-7].
Конкурентоспроможтсть Укра!ни могла б ютотно зрости Г внаслгдок бГльш повного використання нацГона-льного та свГтового ГнновацГйного потенцГалу, запозичен-ня досвгду створення в базових галузях економГки транс-нацГональних Г багатонацюнальних корпорацГй, перене-сення на нацюнальний грунт досвгду реформування еко-номГки в Кита!, В'етнамГ, тсляельцшськш РосГ! тощо. Проте розширення ринкового простору в умовах глобалГ-заци обернеться для Укра!ни виграшем лише тода коли високопосадовцГ нарештГ зрозумшть, що неолГберальна модель глобалГзацГ! це - шлях на узбГччя прогресу Г доб-робуту. Несправедливий розподал благ вгд глобалГзацГ!, зазначае вже згадуваний нами директор Центра м1жнаро-дних дослгджень КалГфорнГйського унГверситету М. Iнтрiлiгейтор, породжуе загрозу виникнення конфлш-тГв на регГональному, нацГональному та штернацюналь-ному рГвнях [12, с. 13]. На думку Г. Колодко, рецеая 20082009 рок1в е початком «системно! кризи сучасного катта-лГзму^неолГберально! мутацГ!» [13, с. 129].
До думки останнього варто було б прислухатись, адже вш не тГльки вщомий спецГалГст в галузГ ринково! трансформаци постсоцГалГстичних кра!н, керГвник Центра дослщжень по трансформацГ!, ГнтеграцГ! та гло-балГзацГ!, а й арх1тектор польських реформ, двГчГ (19941997 Г 2002-2003 роках) мшстр фГнансГв Г вще-прем'ер Польщ1. Але для нашо! влади справжнГ свГтовГ авторите-ти не укажчики. I академГки Нацюнально! АН Укра!ни, так1, як О. Амоша, В. Геець, Е. ЛГбанова, А. Чухно та шшГ, також нею незатребуват. I це в той час, коли ва вони - професюнали вищого гатунку, люди з баченням Г розумшням закономГрностей планетарного розвитку.
МудрГ люди вчаться, як правило, на чужих помил-ках, а ми Г зГ сво!х жодних висновк1в не робимо. ЗатГяли неолГберальнГ ринковГ перетворення - розвалили еко-номГку. Як казав Президент Укра!ни В. Янукович, по-будували дикий капГталГзм. Взяли на себе непродумаш зобов'язання при встут до СОТ - зГткнулися з низкою негативних насладив. В обох випадках чесш вченГ та поливки застерГгали про можливГ негативи. Не прислу-хались. Зараз поспГшаемо зГ створенням зони вГльно! торгГвлГ з £С. Експерти попереджають: будемо в про-грашГ, як Г вш приеднання до СОТ. I знову !хне засте-реження - що волання в пустелГ. Не чуемо, не знаемо Г знати не хочемо висновшв авторитетних експерив та вчених про те, що Укра!ш випдно приеднатися до Ми-тного союзу за участю РосГ!, Бшоруа та Казахстану. ТГльки вГдмГна експортного мита на нафту дасть пози-тивний ефект для ВВП Укра!ни майже в 3 млрд. дола-рГв, на нафтопродукти - 500 млн. доларГв; зниження цГн на газ до внутрГшньоросшського рГвня - 4,5 млрд. до-ларГв. Водночас потеншал нарощування експорту укра-!нських виробГв до кра!н Митного союзу могло б стано-вити 4-9 млрд. доларГв щорГчно [15, с. 3].
Проте цш ГстинГ, як Г багатьом шшим, на нишш-ньому етапГ глобалГзацГ! не пробитись до широких мас.
В умовах середньовiччя «за публiчну боротьбу за нау-кову ютину публiчно спалювали на вогнищ^ тому що так хотiла шкызищя. Тепер на мiсце цього засобу ф!зи-чного, психологiчного i полггачного терору... охоче прямують деяш ЗМ1... Вони - улюблене мiсце демаго-гiв i брехушв» [2, с. 43]. В умовах нишшнього етапу глобалiзацü економiки вони працюють здебшьшого на багатi краши i багатих iндивiдiв. А тому й в питаниях виграшу та програшу Украши вiд тих чи iнших дш ви-сокопосадовцiв, населення дезорieнтоване. Звщси i його неадекватна поведiнка.
Висновки. Дослiджуючи дiю закону тенденцп на-цiональних економiк до глобалiзацil, ми були далек! вщ думки, що ця стаття суттево змшить погляди наших сшввичизнишв на сутшсть, виклики та перспективи глобалiзацil для Украши. Il поява цшком виправдана вже тим, що орiентуе вдумливого читача на роздуми, як1 небезуспiшно намагаються приспати завсiдники окремих набридливих ЗМ1. Водночас, як вже зазнача-лося, ми не претендуемо на ютину у вищш шстанцп, адже li знаходять тшьки в дискусп.
Список джерел
1. Лешн В.1. Повне з!6р.тв., т.41. - 670 с.
2. Колодко Г. Мир в движении (пер. с пол. Ю.Чайникова) / Гжегож Колодко. - М.: Магистр. - 2009. - 575с.
3. Валлерстайн И. Миросистемный анализ. Введение (пер. с англ.) / И. Валлерстайн. - М.: Территория будущего. -2006. - 248с.
4. Пантин В.И. Циклы и волны глобальной истории / В.И. Пантин. - М.: «Новый век». - 2003. - 276с.
5. Бшорус О. Полгшчна економiя глобалiзму i проблеми структурно! модершзацп нацюнально! економжи / О. Бшорус. - Дослщження мiжнародноi економжи. 36!р-ник наукових праць. - 2011. - Вип. 2 (67). - С. 2-26.
6. Лук'яненко Д.Г. Економ!чш штегращя i глобальш проблеми сучасност / Д.Г. Лук'яненко. - К.: КНЕУ. - 2005. - 203 с.
7. Чухно А.А. Постiндустрiальна економжа: теорiя, практика та !х значення для Украши / А.А. Чухно. - К.: Логос. - 2003. - 617с.
8. Бабурина О.Н. Новая парадигма мирового порядка в системе глобального капитализма / О.Н. Бабурина // Международная экономика. - 2011. - №7. - С. 11 -22.
9. Globalization, Growth and Powerty: Building an inclusive World Economy. -World Bank. Washington. - 2002.
10. Шамрай Ю.Ф. Глобализация и конкурентоспособность национальной экономики: проблемы взаимовлияния / Ю. Ф. Шамрай // Международная экономика. - 2011. -№7. - С. 23-29.
11. Карпов С.А. Глобализация экономики: промежуточные итоги дискуссии / С.А. Карпов // Международная экономика. - 2011. - №7. - С. 5-10.
12. Интрилигейтор М.Ф. Сущность наших текущих экономических проблем в глобальном мире / Майкл Д. Интрилигейтор // Международная экономика. - 2011. -№9. - С. 11-14.
13. Колодко Г.В. Глобализация, трансформация, кризис - Что дальше? / Г.В. Колодко. - М.: Магистр. - 2011. - 176 с.
14. Хаттон У. Мир, в котором мы живем (пер. с англ. под ред В.Л. Иноземцева) / У. Хаттон. - М.: Ладомир. -2004. - 556с.
15. Приоритеты социально-экономической политики на 2012 год / Киевский вестник // 2011. - 27 сентября. - С. 3.
16. Казнин В. Почему олигархия тянется к западу? / В. Казнин // Киевский вестник. - 2011. - 15 октября. - С. 2.
17. Кузьменко М. Откровение от премьера / М. Кузьменко // Киевский вестник. - 2011. - 24 сентября. - С. 2.
18. Цапенко И. Экономический цикл и международная миграция населения / И. Цапенко // Мировая экономика и международные отношения. - 2011. - №8. - С.31-42.
19. Бубликов В. Украинские иммигранты в Испании: основные черты сообщества / В. Бубликов // Мировая экономика и международные отношения. - 2011. - №9. - С. 95-99.
20. Migration and Remittances Factbook 2011: Ind Edition. -Washington: The World Bank, 2010. - 256p.
21. Ромащенко Т.1. Стратепя учасл Украïни у свгтових процесах трудовоï м^ацп. Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступеня кандидата економiчних наук. - Донецьк. - 2011. - 20с.
22. Лошкарев М. Трясина «рекордов» / М. Лошкарев // Киевский вестник. - 2012. - 21 января. - С.2.
23. Беркут И., Василишин Р. Ще не вмерла Украша / Беркут И., Василишин Р. // Киевский вестник. - 2011. - 27 декабря. - С.2.
24. Теперман В.А. Бразилия - «восходящий гигант» мировой экономики / Теперман В.А. // Международная экономика. - 2011. - №8. - С. 4-13.
25. Локшин Г. Ханой: курс на «социализм с вьетнамским лицом» / Локшин Г. // Мировая экономика и международные отношения. - 2011. - С. 76-88.
I. Кул1ш
м. Льв1в
КОРЕЛЯЦ1Я ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ РОЗВИТКУ СЕЛА I РЕАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ДР1БНИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Постановка проблеми У сучасному украшському суспшьсга вщбуваються кардинальт змши свгтогляду щодо засад, прюритепв та мотивацп уах сторш життя. Даш тенденцп не оминули аграрну сферу та село, ви-явивши багато проблем об'ективного та суб'ективного характеру. Адшшстративно-командш методи управ-лшня вщйшли у минуле, вщбуваються ринковi перет-ворення, яш зумовили впровадження економiчних ме-тодiв управлшня, утвердження толерантносп та плюра-лiзму. Суспшьство погодилось на справедливу нерiв-шсть, що не означае згоди на соцiально-економiчну диференщацш територш. 1з здобуттям незалежносп та формуванням ринкових вщносин лопчно було очшува-ти розквиу села та аграрно! сфери, однак цього не ста-
лося, навпаки спостертаеться деградащя та занепад.
Аналiз останшх дослвджень i публжацш. Результата дослщжень окремих аспекпв проблеми неефекти-вносп державних програм розвитку села та шдвищення конкурентоспроможносп аграрного сектору Украши висвилеш у працях впчизняних вчених £.1. Бойка [1], В.В. Борщевського [2], В.Г. Галанця [3; 4], Ю.Е. Губеш [5;6], С.1. Дем'яненка [7], О.1. Павлова [8], Н.М. Тка-ченко [9], Г.В. Черевко [10] та багатьох шших. Однак, на жаль, через чисельш змши законодавства, державних та репональних концепцш i програм спрямованих на розвиток сiльських територш, наслщки 1х впровадження вимагають подальшого дослiдження.
Формулювання мети статт У радянський час
