CC BY
7
Реферат
ПРИТИВООПУХОЛЕВОЕ ДЕЙСТВИЕ ВЕЩЕСТВ ВЫСШИХ ГРИБОВ GANODERMA LUCIDUM И CORDYCEPS SINENSIS ПРИ ИХ ПРИМЕНЕНИИ IN VITRO И IN VIVO Макаренко О. М., Рудик М.П., Довгий Р.С. Ключевые слова: Ganoderma lucidum, Cordyceps sinensis, тритерпены, кордицепин, кордицепиновая кислота, опухоль.
Обзор литературы, посвященный анализу данных относительно влияния веществ высших грибов Ganoderma lucidum и Cordyceps sinensis на опухолевые плетки. Главными веществами гриба Ganoderma lucidum, которые проявляют опухолевое действие, являются липидные компоненты, в частности тритерпеноиды и стеролы. Что же касается гриба Cordyceps sinensis, то действующими веществами в его составе являются кордицепин и кордицепиновая кислота. Их противоопухолевый эффект реализуется за счет разнообразных механизмов, таких как индукция апоптоза, ингибирование пролиферации вследствие влияния на определенные сигнальные пути опухолевой клетки, антиоксидантная активность и др.. Поэтому липидные вещества высших грибов могут бать перспективными терапевтическими средствами в лечении злокачественных новообразований.
Summary
THE ANTITUMOUR ACTION OF THE MUSHROOMS' GANODERMA LUCIDUM AND CORDYCEPS SINENSIS CHEMICAL SUBSTANCES AT
THEIR APPLICATION IN VIVO AND IN VITRO Dovgiy R.S., Makarenko A.N., Rudyk M. P. Key words: Ganoderma lucidum, Cordyceps sinensis, triterpenes, cordycepin, cordycepic acid, tumour.
Review of scientific literature devoted to data analysis of the influence of higher mushrooms' Ganoderma lucidum and Cordyceps sinensis components on tumor cells. The main anticancer components of Ganoderma lucidum are lipid components, in particular triterpenoids and sterols. Cordy-cepin and cordycepic acid are the main antitumour substances of Cordyceps sinensis. Their antitu-mour effect realizes due to various mechanisms, such as induction of apoptosis, inhibition of proliferation as a result of influence on the signaling pathways of tumour cells, antioxidative activity. Therefore lipid components could be perspective agents in the treatment of malignant tumours.
УДК 616 - 056.52: 616.72 - 002 Тесленко Ю. В. ВЗАЕМОЗВ'ЯЗКИ М1Ж ОЖИР1ННЯМ I ОСТЕОАРТРОЗОМ:КЛ1Н1ЧН1 ПАРАЛЕЛ1
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна ака-де1^я», м. Полтава
В статт{ представлено анал{з л1тератури про патогенетичт взаемозв'язки м1ж остео-артрозом та ожиргнням. Отримат науковг дат дозволяють оцтювати роль ожиртня як фактору ризику остеоартрозу та тших хротчних статв.
Ключов1 слова: остеоартроз, ожир1ння, кардюваскулярний ризик, фактори ризику.
Стаття е частиною запланованоТ дисертацмноТ роботи на тему: «Особливост1 ключного переб1гу та л1кування ста-бшьноТ стенокардп, поеднаноТ з остеоартрозом у ос1б з над-м1рною масою тта та ожир1нням», що е фрагментом нДр кафедри внутр1шньоТ медицини з доглядом за хворими «Роль запалення в патогенез! коронарних I некоронарних за-хворювань серця та розробка метод1в патогенетичноТ тера-пп» № держреестрацп 0107и004808
Ожиршня i остеоартроз (ОА) - одн з най-бтьш актуальних медико-со^альних проблем сучасного сусптьства [1, 2]. Це обумовлено як Тх надзвичайно високою поширенютю, так i висо-кою коморбщнютю з шшими станами i захворю-ваннями, що здшснюють ютотний вплив на якють життя i життевий прогноз па^етчв. Зпдно з сучасними даними [3, 4] ожиршня е фактором ризику ОА i багатьох шших захворювань, пов'язаних з метаболiчними порушеннями, а по-рушення функци та обмеження працездатностi, як правило, супроводжують ОА, в свою чергу призводять до збтьшення iндексу маси тта (1МТ) i iндукують розвиток кардюваскулярних хвороб i дiабету. Вщповщно до визначення ВООЗ пiд надмiрною масою тiла та ожирiнням прийнято розум^и ненормальне або надмiрне скупчення жиру, що може призвести до пору-шень здоров'я [5, 6]. За визначенням ВООз, «надлишкова маса» вiдповiдае 1МТ > 25, а «ожиршня» - 1МТ > 30. 1МТ являе собою показ-ник сшввщношення маси тiла до зросту, широко використовуваний для класифкацп сташв над-лишковоТ маси тiла та ожиршня у дорослого на-селення (1МТ = маса тiла (кг) / зрют (м2)). Згiдно з даними ВООЗ, в 2005 роц у всьому свт при-близно 1,6 млрд. дорослих людей (у вiцi старше 15 рош) мали надлишкову масу тта i як м^мум 400 млн. дорослих людей страждали на ожирш-ня. Результати вибiркових дослiджень, проведе-них в Роси, свiдчать про те, що не менше 30% працездатного населення мають надлишкову масу тта i 25% - ожиршня. За прогнозами до 2015 року приблизно 2,3 млрд. дорослих людей матимуть надмiрну масу тта, а понад 700 млн. -страждатимуть на ожиршня. З етюлопчноТ i патогенетичноТ точки зору, шд ожиршням мають на увазi хроычне гетерогенне, прогресуюче захво-рювання, пов'язане з низкою генетичних, пове-дшкових, зовнiшньосередовищних, гормональ-
них i невролопчних чинниш, що призводять до порушень харчовоТ поведшки, порушень ycix ви-дiв метаболiзму i енергетичного дисбалансу. Численнi дослщження продемонстрували, що ожирiння призводить до розвитку рiзних захво-рювань, високоТ швалщизацп та зниження зага-льноТ тривалостi життя хворих. Ризик Тх розвитку прогресивно зростае в мiру зростання 1МТ. У осiб з 40% зайвоТ маси тiла в 2 рази вищий ризик передчасноТ смертi в порiвняннi з людьми з середньою масою тта. Коло хвороб, пов'язаних з ожиршням, досить широке. Найбiльш часто з ожиршням асоцiйованi: цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу, артерiальна гiпертензiя (АГ), дислтще-мiТ, iшемiчна хвороба серця (1ХС), серцева не-достатнють (СН), цереброваскулярнi захворю-вання (пщвищений ризик iнсультiв), респiраторнi захворювання (синдром апное увi снi, астма), холелтаз, неалкогольний цироз печiнки та ОА [7, 8].
Остеоартроз - найбтьш часте i поширене захворювання суглобiв, асоцiйоване з вiком, що призводить до розвитку функцюнальноТ недо-статностi i подальшоТ втрати працездатност у дорослих [4, 9, 10]. За юнуючими прогнозами збiльшення очкуваноТ тривалостi життя i глоба-льне старшня населення до 2020 року можуть зробити Оа четвертою за значимютю причиною iнвалiдностi (ВООЗ). До 1986 року не юнувало ч^кого визначення хвороби. Бтьшють авторiв вважали ОА захворюванням невiдомоТ етiологiТ, при якому спочатку вражаються суглобовий хрящ та субхондральна кютка, на вщмшу вiд ре-вматоТдного артриту, де первинно вщбуваються змiни в синовiальнiй мембранi. Приблизно в цьому ж роц пiдкомiтет з ОА АмериканськоТ ко-легiТ ревматологiв запропонував визначати ОА як гетерогенну групу сташв, що призводять до появи симптомiв i ознак, якi асоцiюються з по-рушенням цiлiсностi суглобового хряща та змн нами в субхондральнш кiстцi. Це визначення хвороби прийняте в 1994 роц на робочш нарадi «Новi перспективи вивчення ОА» i характеризуе ОА як групу захворювань рiзноТ етiологiТ, що мають однаковi бiологiчнi, морфологiчнi та клшн чнi результати, при яких в патолопчний процес залучаеться не ттьки суглобовий хрящ, але весь суглоб, включаючи субхондральну кiстку, зв'язки, капсулу, синовiальну мембрану i пери-артикулярн м'язи [11]. Слiд зазначити, що традицшно ОА вважався дегенеративним захворюванням суглобiв, проте останнiм часом з'являеться все бтьше даних про те, що в його патогенезi чималу роль в^грае запалення [12, 13]. Саме тому в зарубiжнiй лiтературi захворювання прийнято називати «остеоартритом». В цiлому Оа характеризуеться вогнищевою втра-тою суглобового хряща та центральним i крайо-вим утворенням новоТ кiстковоТ тканини. В Англп, ШвецiТ та ГолландiТ ОА кульшових суглобiв III та IV стади дiагностують у 8,4% жшок та у 3,1% чо-ловшв [2]. В США ОА дiагностуеться бiльш, нiж у
половини людей вком старше 65 рокiв i практично у кожноТ людини старше 75 рош [14]. За прогнозами ВООЗ, до 2020 року на ОА буде страждати 71% населення вком старше 65 рош.
ОА подтяють на первинний (або щюпатичний) i вторинний (пов'язаний з шшими станами). Первинний ОА може бути локальним (локалiзуватися в одному суглоб^ i генералiзованим (три суглоби i бiльше). Чiткого взаемозв'язку мiж клiнiчними симптомами i рентгенологiчними даними не простежуеться. Так, наприклад, встановлено, що люди у вiцi вщ 65 до 93 рокiв в 33% випадш мають рентгенологiчнi ознаки ОА, але ттьки у 9,5% з них е його кл^чы прояви [15]. При цьому у низки па^етчв з характерним для ОА больовим синдромом не виявляються або виявляються м^мальы рентгенолопчы змiни. Для встанов-лення дiагнозу та оцiнки прогресування ОА найбтьш широко використовуеться класифiкацiя (критерГТ) Kellgren та Lawrence. Бiльшiсть епщемюлопчних дослiджень спираеться на рентгенологiчнi прояви ОА та тривалють больо-вого синдрому в суглобк За даними рiзних дослiдникiв [14], частота виявлення ОА при аутопсiТ значно вища в порiвняннi з його кл^чними проявами. Вона коливаеться вiд 48 до 65%. В цтому етюлопя ОА е багатофактор-ною та включае як узагальнеш конституцiйнi фа-ктори (похилий вiк, стать, ожиршня, спадковiсть, стан репродуктивноТ функцiТ'), так i механiчнi фа-ктори. Думка про те, що ОА е групою захворювань, що розрiзняються, зокрема, по уражених суглобах, але мають ознаки загального патоло-пчного процесу, який призводить до суглобовоТ недостатносп, виникла в бтьшш мiрi внаслiдок аналiзу факторiв ризику при рiзних локалiзацiях хвороби. Остеоартроз колшних суглобiв частiше зустрiчаеться у жшок, на нього часпше страж-дають чорнош^ американцi. Даному захворю-ванню зазвичай передуе травматичне пошко-дження суглобiв. Локальнi механiчнi фактори вн дiграють велику роль у прогресуванш ОА колiн-них суглобiв. Вальгусна або варусна деформа^я значно збтьшуе ризик прогресiТ тiбiофеморального ОА. Удари (пошкодження) суглобiв значно пiдвищують ризик ОА. Ретро-спективний аналiз показуе, що ушкодження колшних суглобiв в дитячому або юнацькому вiцi значно збтьшують ризик ОА колша у вiцi 65 ро-ш [15]. При Оа кульшових суглобiв немае вiд-мiнностей за статтю, вш рiдко дiагностуеться у азiатiв, наявнi частi вродженi дефекти розвитку. Ризик розвитку ОА у людей з вродженими вада-ми опорно-рухового апарату пщвищений в 7,7 рази. ОА суглобiв кистей являе собою гетеро-генне, гендернозалежне захворювання, яке час-тше зус^чаеться у жшок вком старше 50 рокiв [16]. У л^нш популяцiТ рентгенологiчнi ознаки ОА кистей зус^чаються в 80% випадюв. Генетичнi чинники пiдвищують ризик розвитку первинного
ОА кистей. Так, Stecher (1941) припустив, що утворення гебердешвських вузлиш - вроджена аутосомно статевоопосередована риса ОА, осктьки, за його даними, гебердешвськи вузли-ки у жiнок виявлялися в 10 разiв частiше, нiж у чоловшв. При цьому у матерiв i сестер хворих, геберденiвськi вузлики виявлялися вщповщно у 2 та 3 рази часпше, шж у жшок того ж вiку в популяцп. Частота розвитку ОА в ам'ях хворих, що страждають на ОА, в 2 рази вище, шж в популяцп.
Ожиршня е одним з найбтьш серйозних фак-торiв ризику розвитку i прогресування ОА [7, 17]. У першу чергу це вщноситься до первинного ОА колшних суглобiв, при якому виявлена ч^ка залежнiсть мiж рiвнем 1МТ та ризиком розвитку ОА. Числены дослщження (Фремiнгемське, Чш-дфорське, Балтиморське) [18-20], а також дослн дження, проведенi в iнших крашах [21, 22], про-демонстрували тюний взаемозв'язок мiж ожирш-ням (1МТ> 30) i наявнiстю рентгенографiчних ознак ОА колшних суглобiв. Згiдно з даними ш-формацiйного центру Medical Research Council's Epidemiology Resource Centre Southampton University (Ангшя), ризик ОА колшних суглобiв прогресивно збiльшуеться з пщвищенням 1МТ [23]. Даний висновок зроблено на основi аналiзу впливу 1МТ на тяжкiсть ОА колшних суглобiв у 525 чоловiкiв i жшок вком 45 рокiв i старше: у людей з 1МТ> 30 кг/м2 ризик розвитку ОА колшних суглобiв був у 4 рази вище, шж в оаб з 1МТ 25 кг/м2. У людей з високим ступенем ожиршня (1МТ 36 кг/м2 i бтьше), ризик ОА колiнних сугло-бiв був в 14 разiв вище, нiж у людей, як мають нормальний 1МТ. Крiм того, ожиршня було пов'язано як з симптоматичним ОА, так i з ОА без кл^чних проявiв, але з рентгенолопчними змшами. Подвiйне контрольоване дослщження F. Cicuttini [24] показало, що збтьшення маси ть ла на кожний ктограм збiльшуе ризик появи ре-нтгенологiчних ознак ОА колшних i карпометака-рпальних суглобiв. D. Hart и T. Spector [25] в дослщження що включало 1000 жшок, встановили вщносний ризик розвитку одностороннього та двостороннього ОА колшних суглобiв (за даними рентгенолопчного дослiдження) в залежностi вщ 1МТ: 6,2 для 1МТ <23,4 кг/м2 та 18 для 1МТ> 26,4 кг/м2. При порiвняннi 1МТ <23,4 кг/м2 з 1МТ 23,426,4 кг/м2 вiдносний ризик ОА був збтьшений для колiна в 2,9 рази, для карпометакарпальних суглобiв - в 1,7 рази i для проксимальних мiж-фалангових суглобiв - в 1,2 рази. M. Davis та сшвавт. [26], обстеживши близько 4000 чоловiк вiком вщ 45 до 74 рокiв (включаючи рентгеног-рафiю суглобiв), встановили, що ожиршня асо-цiюеться як з двостороншм, так i одностороннiм Оа колiнних суглобiв, але бiльш ч^ко - з бтате-ральним. L. Sharma i спiвавт. [27] показали, що 1МТ позитивно корелюе з бтьшою важкiстю по-шкодження медiальноï тiбiофеморальноï областi у пацiентiв з варусним порушенням осi нижньоТ кш^вки, але не у випадку вальгусного або нор-
мального розташування oci кiнцiвки. Проспекти-BHi дослiдження [28, 29] показали, що пiдвищена маса тта сприяе прогреси' рентгенологiчних проявiв ОА колiнних суглобiв, при цьому вплив високого 1МТ на захворюванють ОА бiльше, нiж на прогресування ОА [13, 14]. D. Felson i сшвавт.
[30] вiдзначили ч^кий зв'язок мiж збiльшенням 1МТ та прогресуванням ОА колшних суглобiв у па^енпв з помiрними порушеннями мехашчно'Г осi кiнцiвки. 1снуе також зв'язок ожиршня не тть-ки з ризиком ОА колшних суглобiв. Як показали числены дослщження, при ожиршш пщвищуеть-ся ризик розвитку ОА суглобiв кистей, кульшових суглобiв, а також шшо'Г патологп скелетно-м'язово'Г системи. В оглядi M. Magliano [3] пщсу-мованi публкаци' на тему «ожиршня i артрити -ОА та РА» в англомовних електронних штернет-базах даних Medline, даних PubMed, EMBASE i Cochrane Library. В оглядi J. Adamson та спiвавт.
[31] серед 858 шотланд^в у вiцi 58 рош виявлена висока поширенiсть болю в колшних, тазо-стегнових суглобах, суглобах кистей, спиш i шиТ, причому частота болю в колшних i кульшових суглобах була в 2 рази вища у оаб з ожиршням. В оглядi L. Busija та сшвавт. [32], який включав 7800 австралш^в, у людей з пщвищеною масою тта в 2 рази часпше дiагностувався ОА, шж в оаб, що мали нормальний 1МТ (групи були порн вняннi за вiком i соцiально-економiчним статусом). За даними 1талшського Нацiонального Огляду Здоров'я за 1999-2000 роки [8], у жшок з ожиршням II-III ступеня значно часпше зус^ча-лися ОА та болi у спиш, шж у жшок з нормальною масою тта ^R 2,48 проти 0,64, ОR 2,06 проти 0,57 вiдповiдно). Вiрогiднiсть розвитку ту-нельного синдрому кист в осiб з пiдвищеною масою тта в 2 рази вища, шж у людей iз серед-ньою масою тiла, при цьому у жшок тунельний синдром розвивався в 3 рази часпше, шж у чо-ловiкiв [33]. У дослщженш «випадок-контроль» [34], яке охопило 311 па^ен^в, що лiкувалися з приводу синдрому здавлення обертально'1 ман-жети плеча, було встановлено, що ризик розвитку даного синдрому у людей з пщвищеною масою тта вище на 25%, при помiрному ожиршш -на 80-120% i на 300% вище у оаб з 1МТ> 35 кг/м2. У данському дослщженш [35], що включало 29 424 близнююв, встановлено взаемозв'язок мiж хрошчним та рецидивуючим болем у спиш та ожиршням.
G достатньо даних [24, 36, 37], що свщчать про зв'язок ОА суглобiв кистей з ожиршням. М. Hochberg та сшвавт. [38] в рамках Балтиморсь-кого дослщження знайшли взаемозв'язок мiж метаболiчними i деякими фiзiологiчними факторами (у тому чи^ з вком) i ОА суглобiв кистей у чоловшв. Цими ж дослщниками були представ-ленi данi про асо^ацш ОА суглобiв кистей у жъ нок з вiком, значенням шдексу талiя/стегно вище середнього i вщсотковим вмiстом жиру. Зв'язок ОА кистей з 1МТ дослiдниками виявлено не було [39]. F. Cicuttini i сшвавт. [24] в дослщженш за
участю жшок-близнюк1в середнього в1ку вияви-ли, що ожир1ння е важливим фактором ризику для розвитку ОА як колшних, так I карпометака-рпальних суглоб1в кистей 1з значним зростанням ризику на 9-13% при збтьшенш маси тта на ко-жний к1лограм. А. Sayer та сп1вавт. [36] в когорт-ному дослщженш, що включало 1467 чоловшв I 1519 ж1нок, встановили, що ОА сугпоб1в кистей у чоловшв асоц1ювався з п1двищеною масою тта у вщ1 26, 43 I 53 рок1в I при народженш. Однак автори не виявили аналопчного взаемозв'язку у ж1нок. М. Grotle I сп1вавт. [41] в 10-р1чному проспективному когортному досл1дженн1, що включало 1894 людини, встановили, що ОА суглоб1в кистей I колшних суглоб1в як у чолов1к1в, так I у ж1нок мав значиму асоц1ац1ю з високим 1МТ (> 30), але не з ОА кульшових суглоб1в. У опублко-ваному систематичному огляд1 Ег1апдда Yusuf та сп1вавт. [41] проанал1зовано 25 дослщжень, при-свячених ОА кистей та ожиршню. Серед них були 2 когортних, 3 випадок-контрольованих та 20 крос-секцшних досл1джень, 15 з яких вщнесеш до досл1джень високоТ якостк Анал1з результат1в дозволив зробити висновок про те, що юнуе по-зитивний зв'язок м1ж масою тта, або 1МТ та ОА кистей. Р1вень доказ1в виявився пом1рним, при-близний коеф1ц1ент ризику дор1внюе 1,9, у зв'язку з чим необхщш додатков1 високояк1сн1 ко-гортн1 або плацебо-контрольоваш досл1дження. Хоча механ1зм, за рахунок якого ожиршня може пщвищувати ризик розвитку ОА, залишаеться поки повнютю неясним, отриман1 дан1, що пщ-тверджують важливу роль ожиршня в розвитку ОА суглоб1в кистей. Даш л1тератури, що вщо-бражають зв'язок м1ж ожир1нням I Оа кульшових суглоб1в, неоднозначн1. Ряд дослщниш виявили ч1ткий взаемозв'язок м1ж 1МТ I ризиком ОА кульшових суглоб1в, 1нш1 - його не виявили. Так, S. Террег та сшвавт. [42] в одномоментному по-глибленому досл1дженн1 в США за участю 2358 ос1б в1ком старше 55 рок1в не виявили н1якого зв'язку м1ж п1двищеною масою тта I типом розподту жиру на тт1 I стегнах. На противагу цьому випадок-контрольоване дослщження, проведене в Швецп (Е. Vingard та сп1вавт. [43]), з включенням 259 чоловшв, як1 перенесли артро-пластику з приводу первинного ОА стегна, показало позитивну асоц1ац1ю м1ж важким ОА стегна I високим 1МТ. Даш когортного дослщження [44, 45] подтвердили цю кореляцю G. Flugsrud та сп1вавт. в 2006 роц1, вивчивши дан1 1,2 млн. ос1б у в1ц1 в1д 18 до 67 рок1в, обстежених на туберку-льоз, у тому числ1 з дослщженням кульшових су-глоб1в, видтили 28 425 ос1б, як1 перенесли в по-дальшому тотальну артропластику стегна з приводу первинного ОА. Дослщники знайшли ч1ткий зв'язок м1ж зростом, 1МТ та артропластикою стегна. Збтьшення 1МТ на 5 кг/м2 зб1льшувало ризик оперативного втручання на 66% у чолов1к1в I на 35% у жшок. У огрядних чолов1к1в ризик був бтьш, н1ж в 8 раз1в вище в пор1внянн1 з чоловн ками з масою тта нижче норми, тод1 як у огряд-
них жшок ризик був у 5 раз1в бтьше в пор1внянш з ж1нками з масою тта нижче норми. Авторами встановлено важливий факт - ожир1ння в молодому вщ1 е бтьш вагомим фактором ризику розвитку ОА стегна, шж ожиршня, що розвинулось в старшому вщ1 (на думку автор1в, це пов'язано з бтьшою вразливютю хряща до дм фактор1в ожир1ння в молодому вщ1). Зб1льшення росту на 10 см. пщвищувало ризик подальшо'1 артропла-стики на 17% серед чолов1к1в i на 46% серед ж1нок. B. Liu та спiвавт. [45] в проспективному когортному дослщженш, в яке були включен 490 532 жшки Об'еднаного Королiвства у вiцi 50-69 рокiв, вiдiбранi в 1996-2001 роках, зi строком спостереження 2,9 року (для проведення первинно'1 артропластики стегна i колша), встановили, що ризик проведення первинно'1 артропластики у жшок середнього вку пов'язаний зi збiльшенням 1МТ та росту. За даними цих дослщниш, 27% випадш артропластики стегна та 69% випадш артропластики колiна у жшок середнього вку у Великобританп пов'язано з ожирiнням. У цьому клшко-епщемюлопчному дослiдженнi встановлено, що репродуктивний анамнез i гормональш чинники впливають на ризик артропластики стегна i колша при ОА у жн нок середнього вку, причому бтьшою мiрою -колiна, нiж стегна. Раннш початок менструацп дещо збтьшуе ризик артропластики стегна i колша. Менопаузальний статус i вк розвитку ме-нопаузи не були асоцшоваш з ризиком артропластики стегна i колша. Використання замюно'Г гормонально!' терапи асоцiювалося зi значним збтьшенням частоти артропластики стегна i колша, у той час як попередне використання ора-льних контрацептивiв не впливало на частоту проведення артропластики. Y. Wang та сшвавт. [46] в проспективному когортному дослщженш, проведеному в Австралп, з включенням 39 023 здорових волонтерiв виявили, що ризик первин-но'|' артропластики колша i стегна при ОА пов'язаний з ктькютю жирово'1 маси i централь-ним типом ожиршня. На думку авторiв, даний взаемозв'язок передбачае загальш та бiохiмiчнi i метаболiчнi мехашзми, асоцiйованi з пщвище-ною вагою i сприяють ризику замiни суглобiв, бiльш значущi для колiнного суглоба, нiж стегна.
Таким чином, бтьшють авторiв звертають увагу на iснуючий причинно-наслiдковий взаемозв'язок мiж ОА i ожиршням. Отриманi в даний час науковi данi дозволяють оцiнювати роль ожиршня як фактору ризику ОА та шших хрошч-них станiв набагато ширше, нiж просто вплив пщвищеного 1МТ. Ефект збiльшеного наванта-ження на суглобовий хрящ у людей з пщвище-ною масою тта може пояснити зростання ризику ОА колшних суглобiв. Однак той факт, що ОА часто розвиваеться в суглобах, як не мають вщ-ношення до прямого впливу пщвищено'Г маси ть ла, дозволяе припустити, що е якюь iншi мехашзми, пов'язаш з ожирiнням, здатш змiнити мета-болiзм хрящово'1 та кютково'Г тканини i призвести
до розвитку захворювання.
Лiтература
1. Дедов И.И. Ожирение: этиология, патогенез, клинические аспекты / И.И. Дедов, Г.А. Мельниченко — М. : МИА, — 2004. - 9 с.
2. Денисюк В.1. Остеоартроз: стандарти дiагностики та лкування за результатами доказовоТ медицини / В.1. Денисюк, О.В. Денисюк // УкраТнський медичний часопис - 2012. - №1. - С.91—95.
3. Magliano M. Review Obesity and arthritis / М. Magliano // Menopause International. - 2008. — №14. - P.149—154.
4. Tukker A. Overweight and health problems of the lower extremities: osteoarthritis, pain and disability / A. Tukker, T.L.S. Visscher, H.S.J. Picavet // Public Health Nutr. - 2007. - V.12, — №3. — P. 359— 368.
5. Branca F. Проблема ожирения в Европейском регионе ВОЗ и стратегии ее решения / F. Branca, H. Nikogosian, L. Tim. // Всемирная организация здравоохранения. - 2009. - 7 c.
6. Tariq Ali A. Health risks associated with obesity / A. Tariq Ali, N. J. Crowther. // JEMDSA. - 2005. — №10. - P.2.
7. Malnick S.D. The medical consequences of obesity / S.D. Malnick, H. Knobler. // Q J Med. - 2006. — № 99. — P. 565—579.
8. Calza S. Research article open access obesity and prevalence of chronic diseases in the 1999—2000 Italian National Health Survey / S. Calza, A. Decarli, M. Ferraroni // BMC Public Health. - 2008. — № 8. - P. 140.
9. Алексеева Л.И. Комбинированный препарат АРТРА при лечении остеоартроза / Л.И. Алексеева, Н.В. Чичасова, Л.И. Беневоленская [и др.] // Тер. арх. - 2005. №11. — С. 69—75.
10. Cаremer P. Osteoarthritis / P. Cаremer, M.C. Hochberg // Lancet. -1997. - №350. - P. 503—508.
11. Kuttner K. Osteoarthritic disorders. Rosemont / K. Kuttner, V.M. Goldberg // Am Acad. Orthopaedic Surg. — 1995. - P. 452—453.
12. Pelletier J.P. Osteoarthritis, an inflammatory disease: Potential implication for the selection of new therapeutic targets / J.P. Pelletier, J. Martel—Pelletier, S.B. Abramson // Arthr. Rheum. - 2001. — № 44. - P.:237—247.
13. Pelletier J.P. Commentary The Novartis—ILAR Rheumatology Prize 2001 Osteoarthritis: from molecule to man / J.P. Pelletier, J. Martel-Pelletier // Arthritis Res. - 2002. — № 4. - P. 13—19.
14. Sharma L. Osteoarthritis: a companion to rheumatology / L. Sharma, F. Berenbaum // Philadelphia: Mosby Inc. — 2007. - P. 20.
15. Felson D.T. An update on the epidemiology of knee and hip osteoarthritis with a view to prevention / D.T. Felson, Y. Zhand // Arthr. Reum. - 1998. - V.41. - P. 1343—1355.
16. Kalichman L. Hand osteoarthritis: an epidemiological perspective / L. Kalichman, G. Hernandez-Molina // Semin. Arthritis Rheum. -2010. — V. 39. — № 6. - P. 465—476.
17. Zhang Y. Epidemiology of Osteoarthritis / Y. Zhang, J.M. Jordan // Clin Geriatr Med. - 2010. — V. 26 — №3. - P. 355—369.
18. Felson D.T. Risk factors for incident radiographic knee osteoarthritis in the elderly: the Framingham Study / D.T. Felson, Y. Zhang, M.T. Hannan [et al.] // Arthritis Rheum. - 1997. - V.40. - P. 728— 733.
19. Spector T.D. Incidence and progression of osteoarthritis in women with unilateral knee disease in the general population: the effect of obesity / T.D. Spector, D.J. Hart, D.V. Doyle // Ann. Rheum. Dis. -1994. - V.53 - P. 565—568.
20. Hochberg M.C. The association of body weight, body fatness and body fat distribution with osteoarthritis of the knee: data from the Baltimore Longitudinal Study of Aging / M.C. Hochberg, M. Lethbridge-Cejku, W.W. Jr. Scott [et al.] // J Rheumatol. - 1995. — V.22 - P. 488—493.
21. Gelber A.C. Body mass index in young men and the risk of subsequent knee and hip osteoarthritis / A.C. Gelber, M.C. Hochberg, L.A. Mead [et al.] // Am. J Med. - 1999. - V.107. — P. 542—548.
22. Manek Nisha J. The association of body mass index and os-teoarthritis of the knee joint: an examination of genetic and environmental influences / J. Manek Nisha, D. Hart, T.D. Spector [et al.] // Arthrit Rheum. - 2003. - V.48, — №4. - P. 1024—1029.
23. Cicuttini F.M. The association of obesity with osteoarthritis of the hand and knee in women: a twin study / F.M. Cicuttini, J.R. Baker, T.D. Spector // J Rheumatol. - 1996. - № 23. - P. 1221—1226.
24. Hart D.J. The relationship of obesity, fat distribution and osteoarthritis in women in the general population: the Chingford Study / D.J. Hart, T.D. Spector // J Rheumatol. - 1993. — № 20. - P. 331— 335.
25. Davis M.A. Obesity and osteoarthritis of the knee: evidence from the National Health and Nutrition Examination Survey (NHANES I) / M.A. Davis, W.H. Ettinger, J.M. Neuhaus // Semin. Arthrit Rheum. -1990. - V.20, — №3. - P. 34—41.
26. Sharma L. The mechanism of the effect of obesity in knee os-teoarthritis: the mediating role of malalignment / L. Sharma, C. Lou, S. Cahue [et al.] // Arthrit Rheum. - 2000. — № 43. - P. 568—575.
27. Cooper C. Risk factors for the incidence and progression of radiographic knee osteoarthritis / C. Cooper, S. Snow, T.E. McAlindon [et al.] // Arthrit Rheum. - 2000. — № 43. - P. 995—1000.
28. Reijman M. Body mass index associated with onset and progression of osteoarthritis of the knee but not of the hip. The Rotterdam Study / M. Reijman, H. A. Pols, A.P. Bergink [et al.] // Ann Rheum. Dis. - 2007. — № 66. - P. 158—162.
29. Felson D.T. The effect of body weight on progression of knee os-teoarthritis is dependent on alignment / D.T. Felson, J. Goggins, J. Niu [et al.] // Arthrit Rheum. - 2004. — № 50. - P. 3904—3909.
30. Adamson J. Prevalence and risk factors for joint pain among men and women in the West of Scotland Twenty-07 study / J. Adamson, S. Ebrahim, P. Dieppe [et al.] // Ann Rheum. Dis. - 2006. — № 65.
- P. 520—524.
31. Busija L. Role of age, sex, and obesity in the higher prevalence of arthritis among lower socioeconomic groups: a population-based survey / L. Busija, B. Hollingsworth, R. Buchbinder [et al.] // Arthrit Rheum. - 2007. — № 57. - P. 553—561.
32. Becker J. An evaluation of gender, obesity, age and diabetes mellitus as risk factors for carpal tunnel syndrome / J. Becker, D.B. Nora, I. Gomes [et al.] // Clin. Neurophysiol. - 2002. — № 113. - P. 1429—1434.
33. Wendelboe A.M. Associations between body-mass index and surgery for rotator cuff tendonitis / A.M. Wendelboe, K.T. Hegmann, L.H. Gren [et al.] // J Bone Joint Surg. Am. - 2004. — № 86A. - P. 743—747.
34. Leboeuf-Yde C. Low back pain and lifestyle. Part II—Obesity. Information from a population-based sample of 29,242 twin subjects / C. Leboeuf-Yde, K.O. Kyvik, N.H. Bruun // Spine. - 1999. — № 15.
- P. 779—783.
35. Aihie Sayer A. Weight From Birth to 53 Years: a longitudinal study of the influence on clinical hand osteoarthritis / A. Aihie Sayer, J. Poole, V. Cox [et al.] // Arthritis Rheum. - 2003. — № 48. - P. 1030—1033.
36. Carman W.J. Obesity as a Risk Factor for Osteoarthritis of the Hand and Wrist: A Prospective Study / W.J. Carman, M.F. Sowers, V.M. Hawthorne [et al.] // Am J Epidemiol. - 1994. — № 139. - P. 119—129.
37. Hochberg M.C. Factors associated with osteoarthritis of the hand in males: data from the Baltimore Longitudinal Study of Aging / M.C. Hochberg, M. Lethbridge-Cejku, C.C. Plato [et al.] // Am J Epidemiol. - 1991. - V.134, — № 10. - P. 1121—1127.
38. Hochberg M.C. Obesity and osteoarthritis ofthe hands in women / M.C. Hochberg, M. Lethbridge-Cejku, W.W. Scott [et al.] // Osteoarthritis Cartilage. - 1993. - V.1, — №2. - P. 129— 135.
39. Grotle M. Obesity and osteoarthritis in knee, hip and/or hand: An epidemiological study in the general population with 10 years follow-up / M. Grotle, K.B. Hagen, B. Natvig [et al.] // BMC Muscu-loskelet Disord. - 2008. — № 9. - P. 132—137.
40. Erlangga Yusuf. Association between weight or body mass index and hand osteoarthritis: a systematic review / Yusuf Erlangga, R.G. Nelissen, Andreea Ioan-Facsinay [et al.] // Ann Rheum. Dis. -2010. — № 69. - P. 761—765.
41. Tepper S. Factors associated with hip osteoarthritis: data from the First National Health and Nutrition Examination Survey (NHANES-I) / S. Tepper, M.C. Hochberg // Am J Epidemiol. - 1993. — № 137. -P. 1081—1088.
42. Vingard E. Overweight predisposes to coxarthrosis. Body-mass index studied in 239 males with hip arthroplasty / E. Vingard // Acta Orthop. Scand. - 1991. — № 62. - P. 106—109.
43. Cooper C. Individual risk factors for hip osteoarthritis: obesity, hip injury, and physical activity / C. Cooper, H. Inskip, P. Croft [et al.] // Am J Epidemiol. - 1998. — №147. - P. 516— 522.
44. Liu B. On behalf of the Million Women Study Collaborators Reproductive history, hormonal factors and the incidence of hip and knee replacement for osteoarthritis in middle-aged women / B. Liu, A. Balkwil, C. Cooper [et al.] // Ann Rheumat. Dis. - 2009. — № 68. -P. 1165—1170.
45. Wang Y. Relationship between body adiposity measures and risk of primary knee and hip replacement for osteoarthritis: a prospective cohort study / Y. Wang, J.A. Simpson, A.E. Wluka [et al.] // Arthrit Res. Ther. - 2009. - V. 11, — № 2. R31.
Реферат
ВЗАИМОСВЯЗЬ ОЖИРЕНИЯ И ОСТЕОАРТРОЗА: КЛИНИЧЕСКИЕ ПАРАЛЛЕЛИ Тесленко Ю.В.
Ключевые слова: остеоартроз, ожирение, кардиоваскулярный риск, факторы риска.
В статье представлен анализ литературы о патогенетических взаимосвязях между остеоар-трозом и ожирением. Полученные научные данные позволяют расценивать роль ожирения как фактор риска остеоартроза и других хронических состояний.
Summary
RELATIONSHIP BETWEEN OBESITY AND OSTEOARTHRITIS: CLINICAL PARALLELS Teslenko J.V.
Key words: obesity, osteoarthrosis, cardiovascular risk, risk factors.
The article highlights the analysis of scientific literature on the pathogenesis of osteoarthritis associated with obesity. The results obtained allow us to evaluate obesity as a risk factor for osteoarthritis and other chronic conditions.
УДК 616.316-002.2
Трапова Х.О., Волошина Л.1. РОЛЬ НЕЙРОЕНДОКРИННИХ ПОРУШЕНЬ В РОЗВИТКУ ПАТОЛОГИ СЛИННИХ ЗАЛОЗ
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматолопчна ака-демiя», м. Полтава
Оскшьки за останн роки в{дбулося збшьшен-ня запальних i дистроф{чних захворювань слинних залоз, особливо Ыаладенозу, зокрема у жток при хiрургiчному клiмаксi, очевидна актуальнсть дослiдження змт слинних залоз при гентальнш патологи. Робота присвяче-на аналiзу лтературних даних про дослiдження слинних залоз та гх ролi у гормональнш регуляцИ оргатзму, про вплив дистресу на слинн залози жток тсля оварюектомш. З'ясовано, що слинн та ста-тевi залози взаемод^ть як окремi ланки еди-ног нейроендокринног системи. Тому морфологiчнi та функцiональнi змти в перших призводять до перебудови тших i навпа-ки. Але характер таког перебудови описаний досить суперечливо i недостатньо. Етiологiя i патогенез Ыаладенозу вивчен слабо, досить мала увага придшяеться ролi дистресу у вини^ен^ сiаладенозу. Вiдсутнiсть комплексного тдходу до етюлогп Ыаладенозу на сьогодн е досить важливою невиршеною проблемою, його дiагностика викликае трудногШ/i, не розроблена схема систематизованого об-стеження, а iснуючi методи лтування часто не е ефективними. Таким чином, залишаеть-ся багато актуальних невиршених проблем, пов'язаних iз захворюванням слинних залоз, зокрема Ыаладенозом, як потребують пода-льшого дослiдження морфологiчних та функ-цюнальних змт у слинних залозах при цьому захворювант. Також необхгдне прийняття единог термтологй та нозологп, створення схеми комплексного обстеження та етюпа-тогенетичного лтування пащенток.
Ключовi слова: слинна залоза,ааладеноз, гормональна регуля^я, дистрес, оварюекто1^я, хiрургiчна менопауза.
Робота е фрагментом ^цативноТ теми «Вроджен та на-бут морфо-функцюнальж порушення зубо-щелепноТ системи, оргаыв i тканин голови та шиТ, Тх дiагностика, хiрургiчне та консервативне лтування», № ДР 0111U006301
Серед уах стоматолопчних захворювань хвороби слинних залоз зус^чаються вщносно часто i складають вщ до 2,3% до 7% [13, 14]. З
них на частку хроычного ааладенйу I с1аладеноз1в припадае 42% - 54,4% [13]. В останн роки вщзначаеться збтьшення запальних I дистроф1чних захворювань слинних залоз, особливо Ыаладенозу, у вковш груп1 18-25 рок1в [21]. Також останшм часом до х1рурпв-стоматолопв почаспшали звернення пац1енток шсля пстеректоми та овар1ектоми з попередым д1агнозом «хроычний ааладеыт». Частота пстеректоми серед уах пнеколопчних операцш в ШвецГТ складае 38%, в США-36%, у Великобританп - 25%, в Роси - 38% [20]. В Укра'Тш, за даними р1зних автор1в, цей вщсоток коливаеться у межах 34-37%. Середнш в1к пац1енток складае 38-45 рок1в.
Етюлопя I патогенез запальних I дистроф1чних захворювань слинних залоз до тепер1шнього часу мало вивчеш. 1х д1агностика та лкування е одыею з актуальних проблем х1рурпчно'Т стоматологи. Група експерт1в ВООЗ визнала актуальними дослщження впливу на оргашзм емоцшного стресу [12]. Емоцшний стрес супроводжуеться порушенням
функцюнування нейроендокринно'Т та соматовегетативно'Т систем, пщвищенням вмюту в кров1 катехолам1н1в, глюкокортико'Тд1в та ряду ¡нших гормон1в [1,3]. Згщно з теор1ею емоц1йного стресу, останнш призводить до формування нового стану мозку, якому притаманне порушення взаемодп кори та п1дкоркових утворень та змшою х1м1чних властивостей нейрон1в, як1 складають мозок, порушенням Т'х б1оенергетики, дестаб1л1зац1ею проникнення мембран, порушенням Т'х функцш.
В1дпов1дь оргашзму на такий вплив -активац1я адаптац1йних можливостей. Останн1м часом вважають, що загальний адаптацшний синдром вмщуе чотири основн1 стадИ: терм1нова (аваршна) адаптац1я, перех1д термшово'Т адаптаци в довготривалу, довготривала адаптац1я, виснаження [1,3]. Етап термшово'Т адаптаци виникае безпосередньо пюля початку дй' фактору I реал1зуеться на баз1 готових, тих що вже е в оргашзм1, механ1зм1в. Функц1онування органу на цьому етап в1дбуваеться на меж1 ф1зюлопчних можливостей I при дй' значного стресорного фактору, не може забезпечити стабтьнють адаптацюного ефекту. При тривалш ¡/або багаторазов1й дм стресорного фактору поступово виникае довготривала адап-тац1я: котра реал1зуеться на основ1 багаторазо-вого повторення стадп термшово'Т адаптаци. Стресорною може бути признана ттьки така реакц1я орган1зму, коли його психолопчш та адаптац1йн1 властивост1 перенапружеш. Критерп цього стану поки що вщсутнк Тому, на певному еташ стресорна реакц1я може послужити основою ряду захворювань, таких як виразкова хвороба, ¡нфаркт м1окарду, м1окард1одистроф1я, ендокринн захворювання, захворювання слинних залоз, пошкодження пародонту, як1 виника-ють внаслщок порушення нейрогуморально'Т
