CC BY
43
non-state, apolitical associations of citizens within the limits of certain territory, with the aim of assistance to certain vitally important interests and necessities of citizens that live on this territory. In turn, local public authorities — it the structural administrative elements of central (national) legitimate state government bodies are certain, so a district area of militia is an element that is included in such national system, as Ministry of internal affairs.
Local self-government, that in accordance with the articles of a 140-145 Constitution of Ukraine is one offorms ofparticipation of citizens in a government is a form of local association of territorial society (habitants of village, city or voluntarily association of habitants ofa few settlements, territorial-administrative units). Local self-government can independently decide the internal questions of local value in limits and in accordance with Constitution and laws of Ukraine. Local self-government is the most effective mechanism of inhibition of central state power, method of defending of interests of certain territorial association of citizens. In this case members of the certain community, created on territorial principle realize itself not only as a citizen of Ukraine but also habitant of certain settlement, district. A grant of wide state-imperious latitudes to the organs of local self-government is one of key signs of the democratic, right state with the developed civil society.
Key words: human rights, protection of human rights, local public authorities, organs of local self-government, legal state.
УДК 134.5
Г. П. Клгмова, доктор фшософських наук, професор
ВПЛИВ ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ НА ФОРМУВАННЯ ПРАВОПОРЯДКУ В СУСП1ЛЬСТВ1
У статтi аналiзуeться суттсть поняття «правова культура», поданого врiз-них фшософських, правових, соцiологiчних, полiтологiчних теорiях, розглянутi осно-вм методологiчнi тдходи до аналiзу правовог культури. Особливу увагу придтено розгляду правовог культури як системи правових цтностей. Аналiзуeться найваж-ливша правова цттсть — закон як основа правопорядку в суспiльствi.
Ключовi слова: правова культура, правовi цiнностi, закон, правовий закон, правопорядок.
Актуальтсть теми. Курс на формування правово! держави i грома-дянського суспшьства, що був проголошений в Укршш, може бути здшсне-ний, з одного боку, шляхом удосконалення законодавства i державного
© ^мова Г. П., 2015
77
управлшня, а з другого — через забезпечення високого рiвня правово'1 культури укра'нських громадян, без чого неможливе формування правопорядку в суспшьсга.
Науковарозробка проблема. Незважаючи на те що в науковш л^ерату-рi знайшло широке вiдображення осмислення сутностi правопорядку (О. О. Бандура, О. М. Бандурка, Н. А. Бура, В. В. Головченко, М. I. Гаврилов, Г. В. Гребеньков, О. В. Грищук, К. К. Жоль, Д. А. Kерiмов, М. В. Костець-кий, М. I. Козюбра, А. М. Колодш, О. С. Нерсесянц, А. Н. Окара, В. М. Се-лiванов, А. П. Сем^ко, В. Я. Тацш, Ю. М. Тодика, М. В. Цвш, Б. Ф. Чмшь, Ю. С. Шемшученко та iн.), усе ж необхщна подальша розробка таких питань, як сощальна природа правопорядку, дослiдження значення правово'1 культури укра'нських громадян у формуванш правопорядку в сучасному сус-пiльствi. Аналiз цих питань е метою ще'1 статтi.
Правовий порядок — це стан сощального життя, який характеризуеться внутршньою впорядковашстю, урегульованiстю правових стосункiв, що засноваш на нормах права, законностi i е результатом реалiзацii правових вимог i приписiв у суспiльствi.
Водночас, аналiзуючи правопорядок, не можна замикатися лише на його правовому бощ. Необхщно враховувати також його загальносощальш характеристики. Як соцiальний феномен вш детермiнований тими сощокуль-турними умовами, в межах яких юнуе.
Серцевиною правопорядку е людина. Вщ рiвня 11 правово'1 культури за-лежить формування i розвиток правопорядку в суспшьсга, тому що в правовому житп чiтко простежуються двi тенденцп: одна нацiлена на змщнен-ня правопорядку, iнша — на його вщкидання та руйнування, що пов'язано з неурегульовашстю суспшьних вiдносин, зловживаннями, а також зi зло-чиннiстю та iншими правопорушеннями. Тому чим вище правова культура громадян, тим ршучше 1'х наступ на негативш правовi прояви, тим мщшше правопорядок у суспiльствi.
Поняття правово'1 культури — багатогранне, багатоаспектне. Тому для його фшософсько-правового аналiзу використовуються рiзноманiтнi теоре-тико-методологiчнi тдходи. Серед них: суб'ективний, дiяльнiсний, антро-пологiчний, технологiчний, якiсний, соцiологiчний, аксюлопчний та iн.
Так, вiдповiдно до суб'ективного тдходу, який використовують там дослщники, як О. В. Лукашева, Ю. А. Дмитрiев, З. Д. 1ванов та iн., пiд правовою культурою розумiеться певний стутнь знання законодавства та по-ваги до норм права.
Ц автори, на нашу думку, безтдставно обмежують поняття правово'1 культури ставленням людей до правових норм, що дуже звужуе поняття правово'1' культури. За його межами опиняються таю суттевi явища, як пра-
вовий статус особистосп, правова поведшка та ш. Насправдi поза правовою культурою опиняються i самi правовi норми, оскiльки мова йде не про щ норми, а лише про ставлення до них. Послщовна реалiзацiя зазначеного пiдходу при аналiзi правово'1 дiйсностi призводить до ототожнення правово'1 культури з правосвщомютю.
Вiдповiдно до дiяльнiсного пiдходу, прибiчниками якого е М. Б. Смо-ленський, Ю. I. Агеев, В. В. Еглтс та iн., правова культура розглядаеться як правотворча дiяльнiсть. Вона розумiеться як процес i результат творчос-тi людини в галузi права. Цим саме з правово'1 культури виключаються iншi, до того ж не меншою мiрою важливi, види юридично'1 дiяльностi, наприклад, правозастосовча дiяльнiсть, або дiяльнiсть громадян з тдвищення свого правоосвiтнього рiвня тощо. З правово'1 культури випадае вся репродукцш-на, вiдтворююча дiяльнiсть.
Антропологiчне розумiння правово'1 культури виходить iз того, що культура охоплюе все, що вiдрiзняе життедiяльнiсть людини i суспiльства вiд природи, що юнуе, тобто всi боки людського буття. Культура включае в себе все, що створено людиною i характеризуе юторичшсть його буття у свт. Виходячи з цього широкого розумшня культури в науковш л^ера-турi можна зустрiти досить розлоп визначення правово'1 культури. Зразком може бути розумшня правово'1 культури як системи матерiалiзованих та щеальних елеменпв, що належать до сфери дп права i 1'х вщбиття у свщо-мостi й поведшщ людей. Ця концепцiя розробляеться в працях Р. С. Моги-левського, К. А. Моралева, В. В. Орехова та ш.
Виходячи з технолопчного тдходу, правова культура розумiеться як сукупнiсть прийомiв, процедур, норм, яю iсторично змiнюються i яю харак-теризують рiвень правово'1 дiяльностi, який був досягнутий суспiльством. Акцент тут ставиться не на те, що робиться в правовш галуз^ а на те, як це робиться. У науковш лiтературi цю концепщю достатньо послщовно i плщ-но розробляють С. В. Аграновська, С. А. Зорченко, С. Н. Кожевшков, А. Л. Лшас та ш. Разом з тим необхщно пiдкреслити, що за межами даного розумшня правово'1 культури залишаються правопсихолопчний клiмат со-цiуму, суспiльна правова думка, цiннiсно-правовi орiентири громадян тощо.
Не принижуючи значення пiдходiв до визначення правово'1 культури, що були наведеш, ми солщарш з тими вченими, котрi надають перевагу аксю-логiчному пiдходу в його розумшш. Цей пiдхiд, який е найбшьш поширеним серед учених, дозволяе поеднати 11 багатомаштш якостi навколо поняття цшносп, оскiльки саме цiнностi е ядром культури взагалi i правово'1 куль-тури зокрема.
З точки зору даного тдходу культура е об'ективащею цшшсно-св^о-глядних уявлень, що вщображають внутршнш свiт людсько'1 суб'ективностi.
Тому до культури можна застосувати автентичне 1'й поняття — «аксюсфера». Це означае, що культура виступае передуЫм як актуальна для шдивща i суспiльства в цшому цiннiсна система. Вона розглядаеться як сукупшсть цiнностей, що створеш людством у ходi його юторп. З урахуванням цього правова культура е системою правових щнностей, що розвиваються, вщпо-вiдають рiвню сощального прогресу, якого досягло людство, вщображають у правовiй формi важливi сощальш цiнностi, якi впливають на стан i спосiб правового життя особистосп i суспiльства. Саме таке розумшня правово'1 культури вiдображено в наукових працях багатьох учених (С. С. Алексеев, В. П. Сальшков, Р. К. Русшов, А. П. Семггко та ш.).
Правовi цiнностi складають стрижень щншсно-нормативних орiентацiй правово'1 свщомосп i служать головним фактором сощокультурно! штегра-цИ. У зв'язку з цим вивчення правових щнностей дозволяе отримати науко-ву шформащю про найбшьш фундаментальнi аспекти правово'1 культури укра'нського соцiуму, знання яких, у свою чергу, надае можливють значною мiрою зрозумiти стан правового життя сустльства, його правопорядок.
Правовi цiнностi покладенi в основу правопорядку. Вони виступають як щеальне обгрунтування норм права, складають мету права i його iнститутiв.
Правовi щнносп рiзноманiтнi. Статус цiнностей у правi можуть отримати рiзнi факти i явища матерiального й iдеального свiту: матерiальнi пред-мети i блага, суспiльнi вiдносини, людськi вчинки, ще1', iдеали, соцiальнi iнститути та ш.
Найважливiшою цiннiстю правово'' культури е закон. Саме вш складае юридичну основу правопорядку. Сутшсть закону розкриваеться через його фшософсько-правове розумшня як джерела правового регулювання вищо'1 форми. Без закону неможлива реалiзацiя будь-яко'1 функцй держави. Вiн регулюе найважливiшi соцiальнi вiдносини, а також поведшку людей у га-лузi права. У ньому оголошуються цт, завдання, визначаються засоби i шляхи 1'х вирiшення, передбачаеться результат, якого необхщно досягти [1, с. 30]. Закон е единою формою права, у якш може виконуватися сощаль-но необхщна функцiя нормування поведшки iндивiда, оскiльки вiн конкретно вказуе умови, порядок, споаб i наслiдки його дГ1. Лише закон не залежить вщ особистих бажань чи уявлень шдивща та обов'язковий до виконання [2, с. 14]. Саме в ньому мютяться первинш норми, базовi положення з основ-них питань суспiльного життя.
Закон повинен реалiзувати прагнення кожного шдивща до свободи, справедливостi, рiвностi таким чином, щоб не були порушеш аш суспiльнi iнтереси в цшому, аш iнтереси iнших осiб зокрема. Законодавче встанов-
лення норм не е самоцшлю, а проводиться для здшснення справедливости прав людини.
Важлива умова забезпечення реалiзацii свободи, справедливости рiвно-стi — це тдвищення якостi закону, тобто ознак, властивих йому як ефек-тивно дшчому регулятору суспiльних вщносин. Неякiсний та неефективний закон — це закон, прийнятий без урахування основ природного права, без належного вивчення природи i структури соцiальних потреб, якими вш був покликаний до життя, без урахування специфiки правосвщомосп i правово'1 культури тих суб'ек^в, на яких вiн був розрахований. Спираючись на результата наукових дослщжень, що були проведен В. В. Глазиршим, В. Н. Кудрявцевим, В. I. Нттинським, С. В. Поленшою, I. С. Самощенко, Ю. А. Тихомировим та iн., можна стверджувати, що якють закону визна-чаеться, зокрема, вiдповiднiстю закону потребам сустльного розвитку; сучасною розробкою, виданням i пристосуванням нових i вщмовою старих правових норм; правильним з'ясуванням сфери i меж правового регулюван-ня; послiдовним здiйсненням загально'1 i плинно'1 систематизацп законодав-ства, що долае протирiччя в ньому; дотриманням порядку (процедури) прийняття закону з метою адекватного вираження в ньому волi й штереав народу.
Gднiсть i взаемодiя закону i природного права породжуе нове якiсне утворення — правовий закон, у якому правовий дух i юридична л^ера, по-еднавшись, взаемно доповнюють, збагачують одне одного, стають непо-дшьними. Уведення в науковий i практичний обiг термiна «правовий закон» не спрямоване на штучне розмежовування права i закону, втшення в фор-мальнiсть. Навпаки, воно переслщуе мету обгрунтувати те, що змют i форма права можуть i повиннi перебувати в дiалектичнiй едностi. Вони вира-жають рiзнi, але неподiльно пов'язанi аспекти одного i того самого явища (утворення) права: змют права потребуе оформленосп, форма права — змю-товносп.
У сучасних умовах основоположним критерiем, що розводить правовий i неправовий закони, служить положення про людину, 11' права i свободи як вищi цшносп. Цей критерiй е вщм^ною рисою тiльки правового закону. У неправових законах людина — не мета i вища цшшсть, а зааб, знаряддя антигуманних експеримеш1в. Таким чином, визнання законом людини, 11' прав i свобод вищою цшшстю е первiсною, вихiдною тдвалиною вiдне-сення нормативного акта, що розглядаеться, до розряду правових. Наступ-ний крок у цьому напрямi — з'ясування ступеня мiри права в законi (за-конодавсга). Вимiрювачами тут виступають критер^', що спираються на основоположний критерш i конкретизують його. Вiдповiдно до критерпв
кожний втизняний закон мае виражати волю й штереси бшьшосп народу; вщповщати принципам i нормам про права i свободи людини (за обсягом, видами тощо), що закршлеш у Загальнш деклараци прав людини, мiжнарод-них пактах про права людини, в Конституцп Укра'ни, гарантувати всiм шди-вщам рiвне володiння правами i свободами; забезпечувати кожну людину свободою вибору поведшки, що не заборонеш правовим законом; не допус-кати порушення прав i свобод iнших людей при здшсненш людиною i гро-мадянином сво'1х прав; забезпечувати вам шдивщам рiвний захист, передусiм судовий, прав i свобод, а також 1'х самозахист; закрiплювати обов'язок дер-жави, 11 органiв пiдтримувати i захищати права i свободи людини i громадя-нина; встановлювати взаемну вщповщальшсть держави i особистостi за не-виконання обов'язкiв i зловживання правами. Правовий закон за своею суттю грунтуеться на соцiальнiй справедливости свободi, рiвностi.
Соцiальна цiннiсть правового закону полягае у тому, що вш е основою розвитку правово'1 культури суспшьства. Правовий закон впливае на фор-мування правових поглядiв та правово'1 поведiнки, на тдтримання закон-ностi i правопорядку у суспшьства
Отже, в суспiльствi юнуе чимало факторiв, якi впливають на створення неправових, «недосконалих» законiв, яю пiдривають вiру громадян у прю-ритет закону, що негативно впливае на стан 1'х правово'1 культури.
Для сучасних укра'нських громадян безумовне дотримання закону не виступае як абсолютний iмператив. Вщповщно до даних дослщження «Укра-1'нське суспiльство: мошторинг соцiальних змiн» 41% громадян упевнеш, що в Укра1нi неможливо жити, не порушуючи закони. Приблизно третина респондешив (31,6%) не заперечують проти порушення закошв пересiчни-ми громадянами за умови, що вищi чини держави теж е порушниками. На-рештi, 23,1% опитуваних упевненi, що якщо людина вважае закон неспра-ведливим, вона мае право «обшти його» [3, с. 491].
Усе це е свщченням негативного шструментального напряму правово'1 культури укра'нських громадян. За роки реформ вщбулася руйнащя зако-нослухняностi укра'нського населення i почала широко дискутуватися необ-хщшсть наслiдування встановленим правилам i офщшним зразкам.
У масовiй правовiй культурi вкоренилися афоризми, якi виражають ставлення укра'нських громадян до закону: «не було б закону, не було б ^ха», «де закон, там i злочин», «бiднiсть закону не знае», «закон — паву-тиння: джмшь проскочить, муха загрузне», «ото й закон, як суддя знаком», «закони святи, та суддi супостати», «закон — що дишло, куди хочеш, то й вийшло» та ш.
Неповага укра'нських громадян до закону пов'язана з прийняттям су-перечливих, паралельних i нерiдко взаемовиключаючих нормативних ак^в,
що шбито нейтр^зують один одного, якщо не сказати руйнують. Водно-час практика регулювання суспшьних вiдносин сввдчить, що iснуе значний 1'хшй пласт, не упорядкований правом. Прогалини в правi створюють пра-вову плутанину, а спроба дiяти за аналогiею закону чи аналопею права гальмуеться непрофесiоналiзмом суб,ектiв правозастосовчо'1 дiяльностi [4, с. 95-96]. Крiм того, зневiра укра'нських громадян у спроможносп системи правосуддя захистити i вiдстояти 1'х права пiдривае довiру до правових iнститутiв. Це призводить до вщкидання закону як регулятора суспшьних вшносин, до пошуку людьми шших засобiв захисту сво'х прав, заснованих на неформальних зв'язках i нерiдко таких, що виходять за межi правового поля.
Висновки. Для укра'нських громадян повага до закону ще не стала до-мiнуючою рисою масово'1 правово'1 культури, фактором, що сприяе забез-печенню стабiльностi i правопорядку суспiльства. Наявнiсть значно'1 кшь-костi укра'нських громадян, готових до здшснення протиправних дiй, е вираженням кризи правово' культури, що негативно впливае на стан правопорядку в суспшьсга.
Л1ТЕРАТУРА
1. Правов1 системи сучасносп. Глобашзащя. Демокрапя. Розвиток / за ред. В. С. Жу-равського. - К. : Юршком-1нтер, 2013. - 297 с.
2. Кананыкина Е. С. Философские традиции анализа источников (форм) права / Е. С. Кананыкина // Право и политика. - 2010. - № 12. - С. 10-18.
3. Укра'нське суспшьство: мониторинг сощальних змш / за ред. В. Ворони, М. Шуль-ги. - К. : 1н-т соцюлогп НАН Укра'ни, 2008. - 577 с.
4. Осика I. Правовий шгшзм 1 правова культура / I. Осика // Право Укра'ни. -2011. - № 7. - С. 88-99.
ВЛИЯНИЕ ПРАВОВОЙ КУЛЬТУРЫ НА ФОРМИРОВАНИЕ ПРАВОПОРЯДКА В ОБЩЕСТВЕ
Климова Г. П.
В статье анализируется сущность понятия «правовая культура», представленного в различных философских, правовых, социологических, политологических теориях, рассмотрены основные методологические подходы к анализу правовой культуры. Особое внимание уделено рассмотрению правовой культуры как системы правовых ценностей. Анализируется важнейшая правовая ценность — закон как основа правопорядка в обществе.
Ключевые слова: правовая культура, правовые ценности, закон, правовой закон, правопорядок.
THE INFLUENCE OF LEGAL CULTURE ON THE FORMATION OF PUBLIC ORDER
Klimova G. P.
The nature of notion «state»presented in a variety of philosophical, legal, sociological, political science theories is analyzed, the basic methodological approaches to the analysis of the legal culture are considered in the article. The special attention is paid to the legal culture as a system of legal values. The most important legal value, the law, as the basis for public order in the society is analyzed.
The notion of legal culture is multifaceted and multidimensional. Therefore, a variety of theoretical and methodological approaches is used for its philosophical and legal analysis. Among them there are subjective, activity, anthropological, technological, qualitative, sociological approach and others. We are unanimous with those scholars who prefer axiological approach in its understanding. This approach, which is the most common among scientists, is able to combine the variety of its qualities around the notion of value, since these values are the core of culture in general, and the core of legal culture in particular.
From the point of view of this approach, the culture is the objectification of value and worldview ideas that reflect the inner world of human subjectivity. Therefore, the authentic notion — axiosphere can be applied to the culture as well. That means that the culture primarily serves as value the system relevant for the individual and society in the whole. It is regarded as a set of values created by mankind during its history. Taking all of this in account, legal culture is a system of legal values, that are developing, corresponding to the level of social progress, reached by the humanity, reflects in the legal form the important social values that affect the legal status and the way of life of the individual and society. Such conception of the legal culture is reflected in the scientific works of many scientists (S. S. Alekseev, V. P. Salnikov, R. K. Rusinov, A. P. Semitko and others).
Legal values are based on the public order. They act as the perfect justification of the legal norm; they are the purpose of law and its institutions.
Legal values are varied. The most important value of legal culture is the law. It is the legal basis ofpublic order. The nature of the law is revealed through its philosophical and legal understanding as the source of legal regulation of the highest form. The implementation of any state function is not possible without the law. It regulates the most important social relationships and people's behavior in law. The goals and objectives are declared in it, means and solutions are defined, and the expected result to be achieved is predicted. The law is the only form of law, in which social function of the individual behavior can be performed, as it clearly states the conditions, procedures, manner and consequences of his actions. Only the law does not depend on personal desires or representations of individual and is binding. It contains primary rules, basic positions on major issues of public life. The law must realize the desire of every individual to freedom, justice, and equality so that either the public interest in general or particular interests of others were not affected. Legal establishing of rules is not an end in itself, but it is carried out for justice, human rights.
An important condition for the rule of law in society is improving the quality of law, particularly the inherent features as an effective regulator of social relations. Unsatisfactory and inefficient law is the law passed without the foundations of natural law, without adequate study of the nature and the structure of social needs, with which it was brought to life, without specific legal awareness and legal culture ofpersons it was created for. It can be argued that the quality of law is determined, inter alia, by legal compliance to needs of social development; modern development, publication and adaptation of the new and refusal from the old legal norm; the correct definition of the scope and extent of regulation; consistent implementation and overall mobile systematization of legislation, overcoming of contradictions in it; following law in order of adequately expressing in it the will and interests of the people.
The respect to the law has not become the dominant feature of the mass legal culture for the Ukrainian citizens, the factor that contributes to the stability and order of society. The presence of a significant number of the Ukrainian citizens willing to commit unlawful acts is an expression of the crisis of legal culture that affects the state of law and order in the society.
Key words: legal culture, legal values, law, legal law, public order.
УДК 340.12
Ю. В. Мелякова, кандидат фшософських наук
КЛАСИЧНА I НЕКЛАСИЧНА ПАРАДИГМИ ЕШСТЕМОЛОГП ПРАВА
На етапах еволюцИ' правового мислення i правового розумтня — вiд класичного до некласичного, вiд традицтного до нетрадицтного, вiд гносеологИ' до герменевтики — зазнали трансформацт основт елементи гх структури: суб'ект-об'ектш стосунки, форми, рiвнi, методи тзнання, типи iстин тощо. Сучасна правова герменевтика тдтмае проблему неформальног iнтерпретацiг права вуах формах його буття: текстах, нормах, правових ситуащях, судових справах, правовт традицИ, правосвiдомостi, правових прецедентах. Герменевтичне тлумачення права не мае чтких методiв i прийомiв. Воно спираеться лише наумовт принципи, серед яких — суб'ективтсть, ситуативтсть, плюралiстичнiсть, комуткативнарацюнальтсть. Правова герменевтика постае як методологiя не тiльки праворозумiння, але й правосуддя.
Ключовi слова: епiстемологiя права, правова герменевтика, правове тзнання, праворозумтня, правова рефлекЫя, правова ктина, ттерпретащя права, комут-кащя, текст, правовий дискурс, суддiвське тлумачення.
© Мелякова Ю. В., 2015
85
