CC BY
17
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
iE!
двiчi на день упродовж 3—6 мюящв, контролюючи рiвнi ТТГ в кровi кожнi 3 мюящ та оцiнюючи загально-кль нiчну динашку ОА та коморбiдних процесiв за принципом випадок-контроль. Кпiнiчно вiдмiчено покращен-ня порiвняно з попередшми етапами спостереження проявiв i перебиу ОА, АГ, 1ХС. Через 3 мюящ вщ початку застосування зобофiту рiвень ТТГ в кровi знизив-ся з 7,40 ± 0,38 мОд/л до 5,20 ± 0,26 мОд/л (Р < 0,01), креатинш кровi знизився з 136,00 ± 4,18 мкмоль/л до 92,20 ± 3,56 мкмоль/л (Р < 0,001), ШКФ зросла з 66,20 ± 4,22 мл/хв до 92,30 ± 6,56 мл/хв (р < 0,01), незна-чно знизився рiвень холестеролу (з 6,40 ± 0,32 ммоль/л до 5,80 ± 0,28 ммоль/л пiсля лiкування; Р > 0,05). Через 6 мюящв застосування зобофпу рiвень ТТГ в кровi знизився до 3,80 ± 0,26 мОд/л (Р < 0,001). Ймовiрно, з огля-ду на вплив ЩЗ на метаболiчнi процеси, застосування зобофпу, що покращувало и функцiю та нормалiзувало ШКФ, сприяло полiпшенню да гiпотензивних антшше-мiчних, хондропротекторних засобiв, у цiлому покращу-ючи результати лiкування ОА та коморбщних уражень серцево-судинно! системи та нирок.
У вшовому аспектi у хворих старше за 60 роив пози-тивш ефекти зобофiту були слабшими. Побiчних ефек-тiв вщ його застосування не вiдмiчено.
Висновок. Пожкоомпонентний фiтозасiб зобофiт спри-ятливо впливае на результати комплексного лкування хворих на остеоартроз iз коморбщними ураженнями сер-цево-судинно! системи та субкшшчним гiпотиреозом, нормалiзуючи в бтьшосп хворих пiсля трьохмюячного застосування рiвнi ТТГ кровi, покращуючи функцй нирок.
УДК 616.441-008.6-02:546.15-022.252:613.25 Д1ДУШКО О.М.
ДВНЗ «1вано-Франювський нащональний медичний унверситет», м. 1вано-Франк1вськ Украна
ВПЛИВ ОЖИРШНЯ НА ЯЮСТЬ життя ХВОРИХ НА ПЕРВИННИЙ ППОТИРЕОЗ В УМОВАХ ЙОДОДЕФЩИТУ
Практично вся територiя Укра!ни зазнае йодно! не-достатностi. За даними МОЗ Укра!ни, за останнi 5 ро-кiв у нашiй кра!ш юлькють осiб iз захворюваннями щи-топодiбноi' залози (ЩЗ) збiльшилася в 5 разiв, 3,5 млн ошб перебувають пiд диспансерним спостереженням. При тривалому йодному дефiцитi настае зрив адапта-цiйних процесiв, що призводить до йододефщитних захворювань, яю проявляються рiзною патологiею за-лежно вщ вiкових перiодiв. Крiм того, оперативне лшу-вання захворювань ЩЗ, спричинених йодним дефщи-том (вузловий зоб, аденоми), призводить до набутого ппотиреозу. Гiпотиреоз е однiею з найпоширешших форм тирео!дно! патологи. Частота ппотиреозу серед жшок — вiд 4 до 21 %, серед чоловтв — 3—16 %. Де-фщит тирео!дних гормонiв, як правило, супроводжу-еться порушенням процесiв метаболiзму з подальшим розвитком змiн рiзного ступеня вираженост у всiх без винятку органах i системах i, як наслщок, порушення якостi життя. Не останню роль у досягненнi задовть-
них чи незадовiльних результатiв л^вання будь-яко! хвороби вiдiграe психологiчний стан пащента.
Мета роботи: оцiнити якють життя хворих на пер-винний гшотиреоз в умовах йододефiцитy
Матерiали та методи. Клiнiчнi та функщонально-бiохiмiчнi обстеження хворих виконанi на базi ендо-кринологiчного вiддiлення, диспансерного ендокри-нологiчного вiддiлення йано-Франтвсько! обласно'1 клшчно! лiкарнi. У дослiдження включеш 310 хворих на первинний гшотиреоз, яи проживають на Прикар-паттг Дiагноз встановлювався на пiдставi скарг, даних анамнезу, характерно! клшчно! картини машфестного гiпотиреозу i пiдтверджувався результатами гормонального дослщження. Групу порiвняння становили 22 особи без порушення функцй' щитоподiбноl залози, порiв-няннi за статтю i вшом. Усi пацieнти були роздiленi на 2 групи: I група включала 147 хворих на гшотиреоз без ожиршня (вш 44,8 ± 5,7 року; шдекс маси тiла (1МТ) 21,3 ± 2,6 кг/м2); II група — 163 хворих на гшотиреоз iз ожиршням (вiк 43,8 ± 6,1 року; 1МТ 33,4 ± 4,8 кг/м2).
Результати. У 60,96 % обстежених нами пащентав не було компенсаци гiпотиреозу, причому серед них було 62,6 % пащенпв з ожиршням. За даними опиту-вальника EuroQol 5D, встановлено, що у вшх хворих на гшотиреоз параметри якосп життя значно прш^ нiж у здорових, причому гшотиреоз iз ожирiнням бiльш вагомо попршуе якiсть життя пацieнтiв, шж без ожи-рiння. При зростанш ваги у хворих на гшотиреоз значно попршуеться загальний стан: зростають проблеми iз рухливiстю (у 77,9 % хворих II групи проти 36,7 % пащенпв I групи), самообслуговуванням (18,4 % хворих II та 9,5 % I групи), звичайною повсякденною да-яльнютю (87,1 % хворих iз ожирiнням та 26,5 % без ожиршня); посилюеться бiль/нездужання (у 74,2 % II та у 50,3 % хворих I групи) та ознаки тривожносп i де-преси (84,7 % та 57,1 % пащенпв). Разом з тим, на наш погляд, показники EURO QOL 5D у хворих на гшотиреоз без ожиршня суттево не вiдрiзнялися у пащентав iз гшотиреозом рiзного Генезу.
Висновки. Оцiнка власного самопочуття та параметри якосп життя у хворих на гшотиреоз залежать не тльки вiд компенсаци ппотиреозу, але i вiд IMT.
УДК 616.24-007.272-036.1:616-008.9:616.8-009.17-036.1:615.37 КАСПРУКН.М., АНДР1ЙЧУК Т.Р. Вищий державний навчальний заклад Украни «Буковинський державний медичний унверситет», м. Чернiвцi, Украна
МОЖЛИВОСТ ¡МУНОКОРЕКЦП СИНДРОМУ ХРОШЧНОТ ВТОМИ У ХВОРИХ НА МЕТАБОЛ1ЧНИЙ СИНДРОМ, ПО6ДНАНОГО З ХРОЫЧНИМИ ОБСТРУКТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ЛЕГЕНЬ
У науковiй та практичнiй медицинi все бтьше вщ-значаеться висока частота поеднаного перебиу таких сощально значущих i широко поширених захворювань,
170
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 2(74) • 2016
