CC BY
17
Актуальт проблемы сучасно! медицины
Реферат
СТАН СП1НАЛЫ-ЮГО РУХОВОГО ЦЕНТРУ В УМОВАХ П0СТТРАВМАТИЧН01' РЕОРГАН13АЦ11 MOTOPHOI ФУН-КЦ11
Чеботарьов М.А., Сремеев А.А., БалтшаТ.В., Плещинський I.H. Ключов1 слова: рухова функц1я, руховий центр.
Оцшювали рефлекторну активнють сшнального рухового центру ¡кроножного м'язу при порушены моторики. Експерименти проводили на 22 нелшшних лабораторних щурах у таких дослщних сер1ях: 1) при перетисненш сщничного нерву; 2) при одностороннш тенотомп. Контрольними служили даы, одержан! при дослщженш ¡нтактильних тварин. В робот1 використовували електромюграфчш методи до-слщження. Виявлено, що через 5 fli6 пюля виключення одые'Г з кшц1вок ¡з загального паттерну моторики спостер1гагаються перетворення функцюнального стану спшального рухового центра у вигляд1 nifl-вищення його рефлекторноТ активность Змши мають компенсаторний характер i очевидно е наслщком трансформаци афферентного i/ чи аксоплазматичного притоку.
Summary
THE SPINAL MOTOR CENTER DURING THE POSTTRAUMATIC REORGANIZATION OF MOTOR FUNCTION Chebotarev M.A., Eremeev A.A., Baltina T.V., Pleschinsky I.N. Key words: motor function, motor center.
We estimated reflex activity of the spinal motor center of the gastrocnemius muscle under motility disturbance. 22 nonlinear rats were divided into three experimental groups: 1) control group; 2)group subjected to cross-clamping of sciatic nerve; 3) group subjected to unilateral tendotomy. During the testing we used electromyography research methods. In 5 days after deactivation of one of the limbs from the general motor pattern we observed the transformations of functional condition in the spinal center manifested by increasing its reflex activity. These changes are of compensatory pattern and, probably, they are the consequence of the transformation in afferent and/or axoplasmic inflow.
УДК 615.272.4/.355-06:616.36+616.381-002]-092.9
ВПЛИВ ГЛУТАРГ1НУ ТА РЕКСОДУ НА СТАН ПЕЧ1НКИ ТВАРИН 3 ГОСТРИМ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ПЕРИТ0Н1Т0М
Черняшова В.В.
Тернопшьський державний медичний уыверситет ¡мен1 1.Я. Горбачевского
Введения аргшшовмсного препарату глутаргн (по 45 мг/кг маси тла внутришьоочеревинно, за 30 хв до I через 12, 24 та 36 год псля моделювання патологи) видновлюе пригничене при ГП утво-рення оксиду азоту I супроводжуеться пригниченням процесив лтопероксидаци, активуе антиокси-дантну систему та ферменти митохондрий, зменшуе ознаки ендогенноУ штоксикаци. Рексод (0,05 мг/кг маси тла внутришньоочеревинно, за 30 хв та через 12, 24 та 36 год писля моделюванням ГП) спричинюе пригничення ПОЛ та нормализуе активность АОС I ферментив митохондрий на фонI незна-чного пидвищення ривня оксиду азоту та зниженого вмисту середньомолекулярних пептидив. При комбнованому застосуванни глутаргн та рексод (внутришньоочеревинно, за 30 хв до I через 12, 24 та 36 год писля розвитку патологи) при ГП проявляють бшьш виражену гепатопротекторну дию, ниж при Iх монозастосуваннI.
Ключов1 слова: гострий перитонит, глутарпн, рексод, печ1нь, ытрит-анюн, перекисне окисления л1глд1в, антиокси-дантна система.
Протягом останнього десятил1ття проблема перитошту не втрачае своеТ актуальное^ у зв'язку ¡з високими летальнютю та р1внем уск-ладнень [1, 2]. Вщомо, що важливою патогене-тичною ланкою ураження печшки при перитонт е надлишкове утворення втьнорадикальних сполук, що мають виражену токсичну \ прямуде-структивну дш на гепатоцити, ¡нщшючи процеси перекисного окисления л1п1д1в (ПОЛ). Надм1рна активац1я цих процеав на тл1 виснаження антиоксид антноТ системи (АОС) призводить до пода-льшого прогресування запального процесу, об-тяжуючи переб1г дано'Г патологи [3]. Наявш на сьогодш даш лп"ератури евщчать, що бюрегуля-торна система Ь-арпнш-оксид азоту (N0) вщь
грае неоднозначну роль у процесах цитопротек-ци р1зного генезу [4, 5, 6]. Тому з'ясування впли-ву арпншовмюного препарату глутарпну та препарату рексод, що мютить супероксиддисмутазу (СОД) - основний фермент антирадикального захисту, при ураженш печшки за умов перитошту сприятиме виршенню завдання профтактики та лкування вищевказаноТ патологи.
Мета роботи - встановити вплив лкувально-профтактичного введения глутарпну (Ь-арпншу-Ь-глутамат) \ препарату рексод (СОДгес) при окремому та комбшованому Тх застосуванш на стан печшки при гострому експериментальному перитонт.
Матерали та методи дослдження
Дослщження проведено на бтих нелшшних щурах-самцях масою 140-200 г, яких утримували за стандартних умов харчового, температурного та свп"лового режим1в в1варш. Перед дослн дженням тварин роздтено на п'ять груп: 1 (контроль) - ¡нтактш тварини; 2 (контрольна патоло-пя) - тварини, яким моделювали гострий пери-тошт (ГП) (викликали шляхом внутр1шньоочере-винного введения 5 % каловоТ сумЫ) [7]; 3 \ 4 -щури, яким на тл1 експериментального перитош-ту (за 30 хв до \ через 12, 24 та 36 год пюля мо-делювання ГП) внутр1шьоочеревинно вводили вщповщно: глутарпн ("Здоров'я", Украша, по 45 мг/кг маси тта) та рексод (0,05 мг/кг маси тта) [8]; 5 - щури, яким вводили глутарпн та рексод за тою ж схемою. Через 48 годин пюля моделю-вання ГП тварин декаттували пщ тюпенталовим наркозом у вщповщносп до положень Свропей-сько'Г конвенцп ¡з захисту лабораторних тварин. Визначали: у сироватщ кров1 - вмют сечовини (за стандартним набором ООО НПП "Филисит диагностика", Украша) та молекул середньоТ маси (МСМ-ь МСМ2) [9]; у гомогенатах печшки -вмют гщроперекиав лтщ1в (ГПЛ) [10], ТБК-активних продукте (ТБП) [11], вщновленого глу-татюну (ВГ) [12], активнють супероксиддисмута-зи (СОД) [13], каталази (КТ) [14], сукцинатдегщ-рогенази (СДГ) [15], цитохромоксидази (ЦХО) [16]. Про вмют N0 у гомогенат1 органа робили висновок за ктькютю його стабтьного метаболн
Показники стану печ1нки щур'!в при гострому
ту - штрит-анюну (N0^) [17]. Статистичну обро-бку результате дослщжень проводили з викори-станням критерш 1 Стьюдента та програми Ехсе1.
Результати та Тх обговорення
Встановлено, що у щур1в з гострим перитош-том у печшц1 знижувався вмют N02- на 55 %, що, ймов1рно, зумовлене порушенням його синтезу або посиленням процеав ¡нактивацЛ (див. табл. 1). На тл1 зниженого р1вня N02- вщбувалась ак-тивац1я процеав ПОЛ, вмют ГПЛ зростав на 78 %, а ТБП на 86 % (табл. 1), що е важливою пато-генетичною ланкою ураження печшки при ГП [3]. Одночасно у гомогенатах органа спостер1галось пригшчення активносп СОД \ КТ на 65 \ 35 % вщповщно. Вщбувалось також виснаження пулу ВГ, ктькють якого зменшувалась на 47 %. Саме з недостатнютю ланки антиоксидантного захисту пов'язують виражену активацш втьнорадикаль-них реакцш та негативш наслщки процеав лто-пероксидацп [4, 18]. Вщм1чено зниження активносп м1тохондр1альних фермент1в СДГ та ЦХО за умов перитошту вщповщно на 43 \ 27 % (див. табл. 1). Вмют сечовини та молекул середньоТ маси (МСМ-ь МСМ2) у сироватщ кров1 зростав: сечовини - на 38 %, МСМ1 - на 73 % \ МСМ2 - на 66 % (див. табл. 2). Зростання р1вня останых, поряд ¡з пщвищеною активнютю процеав ПОЛ, е одним ¡з показниюв вираженосл ендотоксикозу та важкосл переб1гу ГП [19].
Таблиця 1.
экспериментальному перитон1т1 та застосуванн'1 гпутарг '!ну, рексоду / Ух ком&нацИ (М±т)
Показники Групи тварин
Контроль ГП ГП+глутарпн ГП+рексод ГП+глутарпн+рексод
КТ, 7,83±0,35 5,11±0,20* 7,42±0,11** 8,96±0,06** 9,40±0,12**
кат/кг
сод, 2,50±0,21 0,87±0,08* 1,94±0,05** 1,79±0,09** 1,88±0,03**
ум.од./кг
вг, 5,34±0,05 2,85±0,11* 3,97±0,09** 4,09±0,04** 4,68±0,05**
ммоль/кг
ЦХО, 7,75±0,19 5,67±0,07* 11,28±0,10** 8,35±0,16** 13,56±0,1**
ммоль/(кгхв)
СДГ, 5,16±0,03 2,94±0,02* 6,87±0,02** 4,64±0,03** 7,25±0,01**
ммоль/(кгхв)
N02", 2,31±0,06 1,05±0,03* 2,09±0,03** 1,14±0,06** 2,50±0,03**
ммоль/кг
ГПЛ, 6,1±0,09 10,85±0,14* 6,23±0,14** 6,78±0,19** 5,83±0,15**
103ум.од./кг
ТБП, 4,07±0,07 7,56±0,05* 5,32±0,08** 4,52±0,04** 4,28±0,04**
ммоль/кг
Примака. РЬниця достовфна: * - вщносно контролю; ** -
Введения аргшшовмюного препарату глутарп-ну пщдослщним тваринам спричиняло зростання р1вня N0^ у печшц1 на 126 %. Одночасно зменшувалась ктькють ГПЛ та ТБП у гомогенатах печшки на 40 \ 33 %. У цш грут спостер1га-лось збтьшення активносп СОД (на 96 %) \ КТ (на 69 %) та зростання вмюту ВГ (на 52 %), порн вняно з 2 групою (див. табл. 1). Вщм1чено також
вщносно ГП.
зростання активносп СДГ та ЦХО на 121 \ 120 %. Водночас вмют сечовини у кров1 збтьшився на 25 %, що пояснюеться тим, що дана сполука е одним ¡з кшцевих етатв перетворення Ь-аргшшу [4, 20]. Зменшувались ознаки ендогенноТ' ¡нтоксикаци: ктькють МСМ1 та МСМ2 знизилась вщповщно на 38 \ 32 % (див. табл. 2). Можна ду-мати, що позитивний вплив глутаргшу на стан
Актуальт проблемы сучасноТ медицины
печшки при ГП завдячуе його здатносп стиму-лювати синтез N0, проявляти мембрано-стабт1зуючий та антиоксидантш ефекти, стиму-лювати репаративш та вщновш процеси в гепа-тоцитах [20].
На фош лкувально-профтактичного введения СОДгес у гомогенатах печшки вщбувалось зни-ження вмюту ГПЛ (на 38 %) та ТБП (на 40 %), зростання р1вня N02- на 9 % (див. табл. 1). Ц1 змши супроводжувались збтьшенням активное^ СОД (на 106 %) \ КТ ( на 75 %) та вмюту ВГ (на 43 %), зростанням активносп СДГта ЦХО (на 58 \ 47 %) у печшц1 (див. табл. 1). У сироватщ кров1 у цш груш вщм1чено подальше зростання вмюту сечовини (на 23 % вщповщно), при зменшенш ктькосп МСМ1 (на 51 %) та МСМ2 (на 56 %) (див. табл. 2). Лкувальне-профтактичне введения СОДгес покращуе стан печшки при ГП, що пояснюеться його функщею перехоплювача су-пероксиданюн-радикалу, який утворюеться у надм1рнш ктькоси на початкових стад1ях розви-тку втьнорадикальних процеав.
При комбшованому застосуванш глутарпну та рексоду у щур1в встановлено зростання р1вня N02- у печшц1 на 138 %, пор1вняно з 2 групою. Одночасно ктькють ГПЛ та ТБП у гомогенатах печшки зменшувалась на 46 \ 43 %. Вщм1чено зростання активносп СОД \ КТ у печшцк на 116 \ 84 % та ктькост1 ВГ на 64 %. СпостерОалось пщвищення активносп СДГ - на 146 % та ЦХО -на 139 %. У сироватщ кров1 зростав вмют сечовини на 19 % та знижувалась ктькють МСМ-1 \ МСМ2: на 57 \ 66 % (див. табл. 2). Показники у 5 груш вщр1знялись вщ вщповщних параметр1в при окремому застосуванш глутарпну \ рексоду спостер^алось зростання вмюту N02- у печшц1 на 20 \ 119 %, зменшення активное^ СОД на 3 % (глутарпн) \ збтьшення на 5 % (СОДгес), пор1в-няно з 5 групою, зростання активносп КТ у печн нц1 (на 27 \ 5 %), Вщм1чено зростання ктькосп ВГ при окремому застосуванш глутарпну \ рексоду на 18 \ 15 %, пщвищення активносп СДГ -на 6 (глутарпн) \ 56 % (СОДгес) та ЦХО - на 20 (глутарпн) \ 62 % (СОДгес). Одночасно ктькють ГПЛ та ТБП у гомогенатах печшки зменшувалась на 6 (глутарпн) \ 14 % (СОДгес) та ТБП - на 19 (глутарпн) \ 5 % (СОДгес). У сироватщ кров1 вмют сечовини зменшувався на 11 (глутарпн) \ 3% (СОДгес), знижувалась ктькють МСМ1 - на 17 (глутарпн) \ 12 % (СОДгес) \ МСМ2 - на 61 (глутарпн) \ 23 % (СОДгес). Вищевказане свщ-чить про доцтьнють поеднаного застосування цього препарату та рексоду для корекцп патоло-пчних змш у печшц1, яю розвиваються при гост-рому перитонт.
Висновки
1. Гострий експериментальний перитошт су-проводжуеться активац1ею процес1в перекисного окисления лтщ1в та виснаженням системи анти-оксидантного захисту, порушенням функц1ону-вання м1тохондр1ального електронно-
транспортного ланцюга у печшц1 на тл1 знижено-го BMicTy HÍTpnT-aH¡OHy та зростаючих показниюв ендотоксикозу.
2. Глутарг1н в1дновлюе утворення оксиду азоту, сприяе зменшенню процес1в л1попероксидацй' та ознак ендогенноТ ¡нтоксикацй', активуе антиок-сидантну систему та ферменти м1тохондр1й у печшц1 при гострому експериментальному пери-tohítí.
3. Препарат супероксиддисмутази - рексод вщновлюе стан системи про-/антиоксиданти, активнють фермент1в м1тохондр1й у печшц1, змен-шуе ознаки ендогенноТ ¡нтоксикацй' при гострому експериментальному перитонт.
4. При комбшованому введенш глутарпну та рексоду при гострому перитонт гепатопротек-торна д1я зростае.
Перспективи подальших досл1джень. Встанов-лення позитивного впливу глутарг1ну i рексоду при ix комб1нованому застосуванн1 на стан ne4i-нки при гострому експериментальному перитош-tí створюе перспективу для подальшого пошуку i вивчення сполук, здатних зменшувати прояви ураження внутр1шн1х оргашв при перитон1т1 та покращувати перебодано!'патологй'.
Л'пература
1. Кавин В.О. Лкування хворих з гострим перитонитом та показники тяжкост1 Тх стану / В.О. Кавин // Kn¡H¡4Ha х1рург1я. - 2008. - № 4-5. - С. 15-16.
2. Василик В.М. Вплив корв1тину на функц1ональну активн1сть сурфактанту легень б1лих щур1в з кало-вим nepHTOHÍTOM / В.М. Василик // Галицький л1кар-ський bíchhk. - 2007. - Т. 14, № 1. - С. 23-24.
3. Бродовський С.П. Показники пероксидного окис-нення л1п1д¡в та активн1сть ферментв антиокси-дантного захисту в печ1нц1 щур1в за експеримен-тального перитошту / Бродовський С.П // Буко-винський медичний bíchhk. - 2007. - Т. 11, № 1. -С. 100-101.
4. Бабак О.Я. Механизмы гепатопротекторного и токсического влияния азота оксида / О.Я. Бабак, Н.В. Ярмыш, Г.Ю. Панченко // Сучасна гастроэнтерология. - 2006. - № 5 (31). - С. 76-84.
5. Чернухша О.О. Роль системи оксиду азоту у патогенез! ураження нирок при цукровому fliaöeTi / О.О. Чернухша // Здобутки khíh. i експер. медици-ни. - 2008. - № 2. - С. 97-100.
6. Плосканич Л.Й. Патогенез ураження печшки при и ¡шемп-реперфузи, залучен1сть системи оксиду азоту / Л.Й. Плосканич // Здобутки кпш. i експерем. медицини. - 2008. - № 2. - С. 138.
7. Alden K.J. Effect of aminoguanidine on plasma nitric oxide by-product blood flow during chronic peritoneal sepsis / K.J. Alden, Motew S.J., A.C. Sharma [et al.] // Shock. - 1998. - Vol. 9, № 4. - P. 289-295.
8. Деримедвщь Л. В. Експериментальне обг'рунтування застосування препарата супероксиддисмутази при патологмних станах, обумовле-них активацию процеав вшьнорадикального окисления : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мед наук: спец. 14.03.05 "Фармаколопя" / Л.В. Деримедвщь. - К., 2006. - 36 с.
9. Оськина В.В. Среднемолекулярные пептиды спинномозговой жидкости при гнойных менингитах / В.В. Оськина, К.И. Чекалина, Н.И. Габриэлян [та ¡н.] // Лабор. дело. -1987.-№ 2. - С. 23-25.
10. Гаврилов В.Б. Спектрофотометрическое опреде- 16. Кривченкова P.C. Определение активности цито-ление содержания гидроперекисей липидов в хромоксидазы в суспензии митохондрий / Крив-плазме крови / В.Б. Гаврилов, М.И. Мишкорудная ченкова P.C. // Современные методы в биохимии / // Лаб. дело. - 1983. - № 3. - С. 33-35. Под ред. В.Н. Ореховича. - М.: Медицина, 1977. -
11. Андреева Л.И. Модификация метода определения С. 47-49.
перекисей липидов в тесте с тиобарбитуровой ки- 17. Green I.C. Analysis of nitrate, nitrite and [15N] nitrate
слотой / Л.И. Андреева, Л.А. Кожемякин, A.A. Киш- in biological fluids / I.C. Green, A.W. Davie, J. Go-
кун // Лаб. дело. - 1988. - № 11. - С. 41-43. lawski [et al.] // Anal. Biochem. - 1982. - 126, № 1. -
12. Ellman G.L. Tissue sulfhydryl groups / G.L. Ellman // P. 131-138.
Arch. Biochem. Biophys. - 1959. - № 82. - P. 70-77. 18. Петросян Э.А. Состояние про- и антиоксидантной
13. Чевари С. Роль супероксиддисмутазы в окисли- систем крови при экспериментальном желчном тельных процессах клетки и метод определения перитоните / Э.А. Петросян, В.И. Сергиенко, А.А. её в биологических материалах / С. Чевари, И. Сухинин [и др.] // Бюлл. эксперим. биологии и мед. Чаба, И.Секей // Лаб. дело. - 1985. - № 11. - С. - 2005. - Т. 139, № 1. - С. 19-21.
678-681. 19. Лаберко Л.А. Индивидуальний прогноз тяжести
14. Королюк М.А. Метод определения активности ка- течения послеоперационного пери ода и исхода талазы / М.А. Королюк, Л.И. Иванова, И.Г. Майо- распространенного перитонита / Л.А. Лаберко, рова [и др.] // Лаб. дело. - 1988. - № 1. - С. 16-19. Н.А. Кузнецов, Г.В. Родоман [и др.] // Хирургия. -
15. Ещенко Н.Д. Определение количества янтарной 2°°5. - № 2. - С. 29-33.
кислоты и активности сукцинатдегидрогеназы / 20. Матяш B.I. Терапевтичы аспекти застосування
Н.Д.Ещенко, Г.Г. Вольский // Методы биохимиче- глутарпну (короткий огляд лп"ературних даних) /
ских исследований. - Л.: Изд-во Ленинградского B.I. Матяш, A.M. ПечЫка, Л.В. MiHOBa // Науково-
университета, 1982. - С. 207-210. практичний часопис. - 2007. - № 3. - С. 56-59.
Реферат
ВЛИЯНИЕ ГЛУТАРГИНА И РЕКСОДА НА СОСТОЯНИЕ ПЕЧЕНИ ЖИВОТНЫХ С ОСТРЫМ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫМ ПЕРИТОНИТОМ Черняшова В.В.
Ключевые слова: острый перитонит, глутаргин, рексод, печень, нитрит-анион, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система.
Введение аргининосодержащего препарата глутаргин (по 45 мг/кг массы тела, внутрибрюшинно, за 30 мин до и через 12, 24, и 36 часов после моделирования патологии) восстанавливает угнетенное при ОП образование оксида азота и сопровождается угнетением процессов липопероксидации, активирует антиоксидантную систему и ферменты митохондрий, уменьшает признаки эндогенной интоксикации. Рексод (0,05 мг/кг массы тела, внутрибрюшинно, за 30 мин и через 12, 24 и 36 часов после моделирования ОП) вызывает угнетение ПОЛ и нормализирует активность АОС и ферментов митохондрий на фоне незначительного повышения уровня оксида азота и пониженного содержания сред-немолекулярных пептидов. При комбинированном применении глутаргин и рексод (внутрибрюшинно, за 30 мин и через 12, 24 и 36 часов после развития патологии) при ОП проявляют более выраженное гепатопротекторное действие, чем при их моноприменении.
Summary
EFFECT OF GLUTARGINE AND RESCUED ON LIVER IN ANIMALS WITH ACUTE EXPERIMENTAL PERITONITIS Chernyashova V.V.
Key words: acute peritonitis, glutargine, rescued, liver, nitrite anion lipid peroxidation, antioxidant system.
The administration of "Glutargine" L-arginine preparation in a dose of 45 mg/kg intra-abdominally 30 minutes prior and in 12, 24 and 36 hours after the modeling of the pathology proceeds in inhabited nitric oxide formation under acute peritonitis AP. This is accompanied by the inhibition of lipid peroxidation processes, by increased activity of the antioxidant system and mitochondrial enzymes, the reduction in the signs of endogenic intoxication. Rescued was administered intra-abdominally in a dose 0,05 mg/kg of body wt 30 minutes prior and in 12, 24 and 36 hours after the modeling of the AP. This drug causes the suppression of lipid peroxidation and normalizes the activity of AOS and mitochondrial enzymes against a background of the insignificant increase in nitric oxide content and the decreased peptid contents. Under combined application of glutargine and rescued (intra-abdominally, 30 minutes prior and 12, 24 and 36 hours after the development of AP) there are shown more expressed hepatoprotective effect, than under their separated use.
