CC BY
246
УДК 316.612
О. О. Маркозова, кандидат сощолопчних наук, доцент
ВПЛИВ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ НА ДОСЯГНЕННЯ УСП1ХУ В СИТУАЦП ВИБОРУ
Анал1з вольових якостей особистост1 показав, що комплексною вольовою яюстю е самостттсть, яка дозволяе людим робити усв1домлений виб1р цтей 7 способ1в гх реал1зацИ' в процес досягнення устху. Доведено, що залежно в1д р1вня тдив1дуальног рол1 людини в ситуацИ' вибору ¡снуе три типи самосттност1: зовмшня, де1ндив1дуал1зована; зовмшня, частково Шдив1дуал1зована, 7 внутр1шня, тдив1дуальна самостттстъ, яка е основою для критичного переосмислення фрейм1в устху 7 вибору шлях1в його досягнення.
Ключовi слова: людина, сустльство, вольов1 якост1, самостттсть, виб1р, ситуащя вибору, устх.
Актуальтсть проблема. Людина живе i працюе в конкретному сощальному середовищ^ яке здшснюе на не! безпосереднш вплив, формуючи певн якосп, щнносп, переконання, в тому чист i розумшня сутносп та критерп устшносп. Водночас такий вплив не е автоматичним перенесенням щнностей суспшьства на щнносп i способи життeдiяльностi особистостi, оскiльки в однакових обставинах рiзнi люди д^ть по-рiзному. Тому досяг-
© Маркозова О. О., 2014
нення устху — це складний процес двостороннього зв'язку мiж об'ективними умовами i суб'ективними характеристиками людини, який у кшцевому рахунку визначаеться вибором особиспстю цiлей i шляхiв !х реалiзащi в тiй чи шшш ситуацп. Враховуючи, що основними характеристиками людини е й якостi, актуальною постае проблема аналiзу ролi вольових якостей у ситуацп вибору напрямiв i способiв досягнення успiху.
Аналiз останнгх джерел i публЫацш. У наукових дослщженнях достатньо уваги придшяеться як аналiзу соцiальних якостей людини [1-3], так i розгляду сутносп та шляхiв досягнення успiху [4-7]. Актуальною останшм часом е i проблема вибору в життi людини, яка навт сформувалася в окремий науковий напрям, що отримав назву теорп ращонального вибору [8-11]. Однак питання впливу якостей людини на досягнення устху в ситуацп вибору i дос е недостатньо вивченим. У зв'язку iз цим метою дано! статп е визначення впливу вольових якостей людини на досягнення устху в ситуацп вибору через дiяльнiсть щодо прийняття або вщкидання альтернатив на основi особистiсно-смислового ставлення до них.
Виклад основного матерiалу. Виходячи з того, що будь-яка щея або теоретично сформульована мета сама себе втшити в реальтсть не може, для !! реалiзацii людина повинна волод^и вольовими якостями. А. В. Петровський визначае вольовi якостi як «сформован в процес життедiяльностi стiйкi соцiально-психiчнi характеристики людини, пов'язаш з реалiзацiею волi i подоланням перешкод на життевому шляху, що визначають досягнутий особиспстю рiвень свщомо! саморегуляцп поведшки» [3, с. 53].
У науковш лiтературi юнують рiзнi класифшацй вольових якостей, але найчастiше !х подiляють на базальш (первиннi) i системнi (вториннi). Так, енергштсть, терплячiсть, витримку та смшивють вiдносять до базальних (первинних) якостей особистосп, оскiльки !х функцiональнi прояви е односпрямованим регулятором дш свщомосп. Iншi прояви вольово'1 регуляцп життедiяльностi людини е бiльш складними i являють собою певнi поеднання первинних якостей, таю вольовi якостi е вторинними, системними. До основних системних вольових якостей людини, що визначають бшьшють й поведшкових актiв,
традицшно вщносять цiлеспрямованiсть, iнiцiативнiсть, самостiйнiсть, ршучють, наполегливiсть, органiзованiсть, дисциплiнованiсть i вщповщальшсть.
Аналiзуючи вольовi якостi з точки зору !х впливу на досягнення життевого успiху людини, слiд зазначити, що будь-яка дiяльнiсть — це цшсний акт безперервно! активностi, спрямовано! на реалiзацiю поставлених цiлей. Однак для того щоб проявляти шщатившсть i цiлеспрямованiсть, формулювати новi ще! i досягати поставленi цiлi, людина повинна бути перш за все самостшною особистiстю, здатною нести вщповщальшсть за сво! ди. Так, ршучють, що являе собою вмiння приймати ршення i послiдовно втiлювати !х у життя, може бути властива тiльки самостiйнiй особистостi. Рiшучiсть пщтримуе iнiцiативнiсть i цiлеспрямованiсть при постановщ мети дiяльностi та активно реалiзуеться у виборi засобiв досягнення поставлено! цш. Вона проявляеться за вщсутносп коливань i протисто!ть нерiшучостi, що виявляеться як у тривалих сумшвах до прийняття рiшення, так i у непослiдовностi в процесi втiлення його у життя. Нерiшучiсть е проявом слабкосп волi й несамостшносп людини.
Взаемозв'язок самостiйностi i вщповщальносп, яку О. Н. Безрукова визначае як вольову яюсть особистостi, що виявляеться у розумшш наслiдкiв, яю можуть спричинити рiшення чи дп само! людини, а також як «вмшня приймати рiшення в складних ситуацiях та готовностi вiдповiдати за них» [1, с. 133], ч^ко проявляеться в локус контролю. Д. Роттер пiд локусом контролю розумiв рiвень i можливостi суб'ективного контролю особистютю рiзних ситуацiй життедiяльностi [12]. Аналiзуючи роботи Роттера, Д. Майерс видшяе «внутрiшнiй локус контролю, який свщчить про вiру людини у можливють контролювати власну долю, i зовнiшнiй — упевненiсть людини у виршальному впливi на 11 життя стороншх сил або випадку» [13, с. 74]. Отже, якщо вщповщальшсть за досягнення устху або певш невдачi людина бiльшою мiрою бере на себе, це свщчить про внутршнш (штернальний) контроль !! дiяльностi. Якщо ж домiнуе схильнiсть приписувати причини того, що вщбуваеться, зовшшшм чинникам — соцiальному середовищу, долi або випадку — це говорить про наявшсть у людини зовшшнього (екстернального) контролю. Такi люди постшно виправдовують сво! життевi невдачi об'ективними обставинами або перекладають вщповщальшсть за сво! дп (або бездiяльнiсть) на найближче оточення. У той же час самостшш й устшш люди визнають за собою вiдповiдальнiсть за результати дiяльностi i не пояснюють свою поведшку важкими ситуацiями. Тому очевидно, що для досягнення устху людина повинна, перш за все, бути самостшною особистютю i нести вщповщальшсть за свое життя. Пщ самостшною будемо розум^и людину, «яка сприймае та штерпретуе поди, що вщбуваються в суспшьств^ вiдносно незалежно вщ групового тиску, iснуючих когштивних i культурних стереотипiв, i на цш основi визначае цiлi i вибирае засоби дiяльностi, використовуючи внутршньоособиспсш i зовнiшнi ресурси» [14, с. 157]. Таке розумшня самостiйностi дозволяе охарактеризувати !! як комплексну вольову яюсть, що iнтегруе в собi iншi якостi людини i найбшьш яскраво проявляеться в ситуацií вибору форм та способiв життедiяльностi особистосп.
Проблема вибору взагалi е одшею з центральних у процесi досягнення устху, оскшьки життедiяльнiсть людини в сучасних умовах являе собою ланцюг ситуацш, характеристики яких постшно i швидко змiнюються. Тому практично щодня особистють перебувае в ситуацií вибору, який може стосуватися отримання осв^и, планування кар'ери, створення ам% вибору сфери власних захоплень, але кожен, навт незначний крок, у кшцевому пщсумку вiдбиваеться на !! подальшому життi.
Засновником теорií рацiонального вибору вважають американського соцюлога Д. Коулмена. Основна суть запропоновано! ученим теорп полягае у таких допущеннях: люди завжди д^ть як рацiональнi ютоти i серед можливих альтернатив вибирають ту, що найкращим чином вщповщае !х iнтересам. При цьому метою ращонального вибору через аналiз альтернатив е досягнення подвшно'! мети: полшшення свого матерiального благополуччя та отримання сощального схвалення. У роботi «Основи соцiальноí теорií» Д. Коулмен вводить поняття цiльовоí та рацiональноí дп [10]. На думку вченого, люди д^ть
не просто цшеспрямовано. Вони аналiзують витрати та вигоди i вибирають д^, яка максимiзуе кориснiсть. У той же час Коулмен звертае увагу на можливють неочшуваних наслiдкiв заплановано! дп. Вiн вважае, що люди д^ть усвiдомлено, однак результати !х дп можуть вiдрiзнятися вiд того, на що розраховувала людина, або навт протистояти початковим штенщям. У спробi пояснити соцiальну поведiнку ращональним вибором дана теорiя зiткнулася i з iншими проблемами. Наприклад, як визначити та вимiряти те, що е дшсно рацiональним i корисним для людини? Як об'еднати одшею теоретичною схемою моральш та матерiальнi детермiнанти вибору дп i як визначити: яю iз них е бшьш корисними для людини?
Певнi сумнiви стосовно того, що людина завжди дiе ращонально, спонукали Герберта Саймона запропонувати концепщю обмежено! рацiональностi [11]. Дослiдник стверджуе, що на практищ абсолютно ращональш рiшення здiйснити майже неможливо за рiзних причин i в першу чергу — через обмеженють шформацшних ресурсiв, необхiдних для прийняття ршення, або через вiдсутнiсть можливостi розглянути вс альтернативнi дп та !х наслiдки. Тому, з точки зору вченого, бшьшють людей рацiональнi тшьки частково i емоцiйнi або iррацiональнi в iнших ситуацiях. Ми також вважаемо, що практично вс дп людей i !х результати мають вщносний характер, а отже, аналiзувати вибiр особистостi в процесi досягнення устху слiд не як ращональний, а як вибiр самостiйний, усвщомлений i оптимальний з точки зору конкретно! людини i конкретно! ситуацп.
Що стосуеться ситуацп вибору, то вона являе собою сукупшсть об'ективних i суб'ективних передумов, якi ставлять людину перед необхщшстю приймати ршення через критичне переосмислення iснуючих у суспшьсга фреймiв норм i способiв життедiяльностi. Вирiшення ситуацп вибору пов'язане з подоланням невизначеносп i здшснюеться за допомогою вибору процедур. Функцюнальне призначення вибору процедур полягае в аналiзi можливих дiй, визначеннi ршення, що пiдлягае реалiзацi!, а також у змш поведiнки суб'екта вщ постановки цiлi до !! здшснення.
Ситуацiя вибору значною мiрою залежить вщ наявностi альтернатив i критерпв !х оцiнки. З ще! точки зору видшяють простий, смисловий i пошуковий вибiр. Вибiр вважаеться простим, якщо задаш альтернативи i критерп !х оцiнки. Модель простого вибору описують як ситуащю, де вщбуваеться порiвняння ряду альтернатив за вщомим суб'екту критерiем. Сенс такого вибору полягае у визначенш оптимального шляху здшснення дiяльностi, спрямовано! на досягнення очшуваного результату. Бiльш складним е вибiр, коли людинi не вiдомi нi критерi! порiвняння альтернатив, ш самi альтернативи. Такий вибiр називають пошуковим, а також екзистенцiальним вибором, або вибором у критичних життевих ситуащях [8, с. 112]. Подiбна ситуацiя е надзвичайною i вона пов'язана з вибором, коли прорахувати можливi наслщки сво!х дiй практично неможливо.
Однак найбшьш поширеною е ситуащя, коли людинi необхiдно зробити смисловий вибiр, тобто обрати iз певних заданих альтернатив при вщсутносп чiтких критерi!в !х оцiнки. Саме з таким вибором стикаеться людина пщ час дiяльностi, спрямовано! на досягнення устху, а процес вибору i способи його реалiзацГ! виступають критерiями рiвня самостiйностi особистостi. На нашу думку, залежно вщ шдивщуально! ролi людини в процесi вибору життевих цшей i засобiв !х досягнення можна видiлити такi типи самостшносп: зовнiшня, деiндивiдуалiзована самостiйнiсть; зовшшня, частково iндивiдуалiзована самостiйнiсть; внутрiшня, шдивщуальна самостiйнiсть людини.
Зовнiшня, деiндивiдуалiзована самостшшсть найбiльш поширена в традицiйних суспшьствах, у яких дiяльнiсть людини регулюеться звичаями. У таких умовах особистють повинна дiяти за стандартною сощальною програмою, яка задана ззовнi. Самостшшсть людини та !! iндивiдуальний вибiр не тiльки не вiтаються, вони фактично заборонеш. Тому успiх людини е максимально деiндивiдуалiзованим та сощально типовим, оскiльки люди мають можливють тiльки засвоювати i чiтко вщтворювати схваленi всiм суспiльством фрейми життедiяльностi.
Зовшшня, частково iндивiдуалiзована самостiйнiсть передбачае, що людина може робити вибiр, але тшьки iз соцiально типових фреймiв. Така форма самостiйностi формуеться з двох причин. По-перше, цьому можуть сприяти об'ективш умови життедiяльностi людини. Так, у тотал^арному суспiльствi самостшшсть людини виявлялася тiльки у виборi засобiв досягнення затверджених державою цшей. По-друге, часткова самостiйнiсть формуеться в особистосп з несформованою пiдструктурою саморегуляцй поведiнки. Наприклад, в iнтелектуально самостшно'1 людини можуть бути несформованi вольовi якостi, без яких реалiзацiя цшей так i залишаеться мрiею.
Внутршня, усвiдомлена самостiйнiсть людини грунтуеться на домшуванш в мотивацп поведiнки шдивщуально'! пiдструктури, тобто пiдструктури, пов'язано'1 iз самостiйною постановкою цiлей дiяльностi, виршальну роль у виборi яких ввдграе сама людина, причому цi цш пов'язанi з реалiзацiею iндивiдуальних штереав, основним з яких стае прагнення досягти iндивiдуального успiху. Це саме i е смисловий вибiр, коли людиш необхiдно самостiйно знайти пщстави для порiвняння якiсно рiзних альтернатив i сформулювати критерп !х оцшки, щодо яких вони можуть набувати шшого змiсту. У даному випадку особиспсть, переосмисливши дiйснiсть, здатна створювати новi фрейми i новi, ще невiдомi, або не поширенi в суспшьсга варiанти дiяльностi, формуючи тим самим нову альтернативу самому вибору. Зауважимо, що така ситуащя одночасно е i сприятливою, але i максимально складною для людини, тому що робити вибiр у сучасному суспшьсга ризикiв, елементи життедiяльностi якого можуть кардинально змшюватися практично щодня, е досить складним завданням, що вимагае вщ особистосп мобшзацп вах 11 суб'ективних ресурсiв.
Висновки. Таким чином, проведений аналiз дозволяе зробити висновок, що у структурi дiяльностi людини, спрямованох на досягнення устху, центральне мiсце посiдае вибiр цшей та засобiв !х реалiзацii. Враховуючи, що усвщомлений вибiр спроможна зробити тшьки самостшна людина, робиться висновок, що самостшшсть являе собою комплексну вольову яюсть, яка проявляеться у свщомш i активнiй установцi особистосп на досягнення поставлених цшей, у здатносп критично оцшювати об'ективнi умови дiяльностi та дiяти на основi власних поглядiв, переконань i самоконтролю.
Залежно вщ iндивiдуальноi ролi людини в процес вибору життевих цшей i способiв !х досягнення видшеш три типи самостiйностi особистостi: зовшшня, деiндивiдуалiзована самостiйнiсть; зовнiшня, частково iндивiдуалiзована самостiйнiсть, та внутрiшня, iндивiдуальна самостшшсть, яка базуеться на смисловому виборi альтернатив цшей i способiв досягнення устху, в процес якого суб'ект, критично переосмисливши дiйснiсть, здатен створювати новi фрейми i новi варiанти дiяльностi, формуючи тим самим нову альтернативу самому вибору.
Л1ТЕРАТУРА
1. Безрукова О. Н. Ответственность в социологическом дискурсе / О. Н. Безрукова // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2010. - № 2. - С. 132-141.
2. Дивногорцев И. П. Самостоятельность и ответственность: Новые методы хозяйствования / И. П. Дивногорцев. - Тула, 1988. - 140 с.
3. Петровский А. В. Волевые действия : учеб. для вузов / А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. - М. : Академия, 1998. - 500 с.
4. Бевзенко Л. Д. Змют життевого устху: сощально-культуролопчний контекст /
Л. Д. Бевзенко // Соцюлопя: теор1я, методи, маркетинг. - 2000. - № 1. - С. 34-51.
5. Малинин Е. Д. Философия жизненного успеха. Практическое руководство : учеб.
пособие / Е. Д. Малинин. - [2-е изд., доп.] - М. : Изд-во Моск. психол.-соц. инта ; Воронеж : Изд-во НПО «МОДЭК», 2004. - 304 с.
6. Маркозова О. О. Роль культури у розумшш життевого устху людиною европейськоi ментальносп / О. О. Маркозова // Вюн. Нац. ун-ту «Юридична академ1я Украши ¡мет Ярослава
Мудрого». Сер1я: Фiлософiя, фiлософiя права, полгголопя, соцiологiя / редкол.: А. П. Гетьман та iH. - Х. : Право, 2013. - № 2 (16). - С. 327-336.
7. Маркозова О. О. Сощальний ycnix особи у контекст юторичних практик свободи / О. О. Маркозова // BicH. Нац. ун-ту «Юридична академiя Украши iMeHi Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлоcофiя, фiлоcофiя права, полгголопя, сощолопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2013. - № 3 (17). - С. 169-178.
8. Щебетова А. Л. Психологические особенности ситуаций жизненного выбора в среднем возрасте / А. Л. Щебетова // Молодой ученый. - 2011. - Т. 2, № 6. - С. 111-113.
9. Култыгин В. Альтернатива социологической теории? Дискуссии вокруг рационального выбора / В. Култыгин // Социолог. исслед. - 2004. - № 1. - С. 130-148.
10. Coleman J. Foundations of Social Theory / J. Coleman. - Harvard University Press, 1994. - 993 р.
11. Simon H. A. Rationality as Process and as Product of Thought. Richard T. Ely Lecture / H. A. Simon // American Economic Review. - 1978. - Vol. 68, № 2. - Р. 1-16.
12. Rotter J. B. Social learning and clinical psychology / J. B. Rotter. - New York : Prentice-Hall, 1954. -318 p.
13. Myers D. G. Social Psychology / D. G. Myers. - Publisher : McGraw-Hill Humanities, 2012 . - 768 p.
14. Маркозова О. О. Самостшшсть людини як основна передумова досягнення життевого устху / О. О. Маркозова // Вюн. Нац. ун-ту «Юридична академiя Украши Тмеш Ярослава Мудрого». Серiя: ФшосоФГя, ФшосоФГя права, полгголопя, сощолопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2013. - № 4 (18). - С. 151-159.
ВЛИЯНИЕ ВОЛЕВЫХ КАЧЕСТВ ЧЕЛОВЕКА НА ДОСТИЖЕНИЕ УСПЕХА В СИТУАЦИИ ВЫБОРА
Маркозова Е. А.
Анализ волевых качеств личности показал, что комплексным волевым качеством является самостоятельность, позволяющая человеку делать осознанный выбор целей и способов их реализации в процессе достижения успеха. Доказано, что в зависимости от уровня индивидуальной роли человека в ситуации выбора существует три типа самостоятельности: внешняя, деиндивидуализированная; внешняя, частично индивидуализированная, и внутренняя, индивидуальная самостоятельность, которая является основой для критического переосмысления фреймов успеха и выбора путей его достижения.
Ключевые слова: человек, общество, волевые качества, самостоятельность, выбор, ситуация выбора, успех.
EFFECT OF HUMAN VOLITIONAL QUALITIES TO ACHIEVE SUCCESS IN A SITUATION OF CHOICE
Markozova O. О.
Analysis of strong-willed personality traits showed that quality is a complex volitional autonomy that allows a person to make an informed choice of targets and methods for implementing them in achieving success. We prove that, depending on the level of individual human role in the choice situation, there are three types of autonomy: external, deindividuated; external, partially individualized and internal, individual autonomy, which is the basis for a critical rethinking success and frames to choose the means to achieve it. Key words: people, society, willpower, independence, choice, choice situation, success.
