CC BY
13
Науковий вкник Н.1Т У Укра'1'ни. - 2011. - Вип. 21.17
40. Thomas Dennis T. In vitro modification of sex expression in mulberry (Morus alba) by ethrel and silver nitrate / T. Dennis Thomas // Plant cell, tissue and organ culture. - Kluwer Academic Publishers (Netherlands), 2004. - Vol. 77, № 3. - Pp. 277-281.
41. Thomas Dennis T. Thidiazuron induced multiple shoot induction and plant regeneration from cotyledonary explants of mulberry / T.D. Thomas // Biologia Plantarum. - Praha 6, April 2003. - Vol. 46, № 4. - Pp. 529-533.
40. Zaman A. Field performance and biochemical evaluation of micropropagated mulberry plants / A. Zaman, R. Islam, O.I. Joarder // Plant cell, tissue and organ culture. - Kluwer Academic Publishers (Netherlands, 1997. - Vol. 51, № 1. - Pp. 61-64.
43. Zaman A. Micropropagation of Morus alba CVS, from shoot apices of mature trees / A. Zaman, R. Islam, O.I. Joarder, M. Islam // Journal King Saud Univ. - Riyadh : Science, 1998. - Vol. 10 (1). - Pp. 7-14.
44. Zaman M.A. Mass propagation of mulberry (Morus alba L.) through axillary bud culture / M.A. Zaman, S.M. Rahman, N. Joarder, R. Islam // Plant Tissue Culture & Biotechnology (PTC&B). - Bangladesh : BAPTC&B, 1991. - Vol. 1(2). - Pp. 75-78.
Гречаник Р.М., Гузь Н.М., Олексийченко Н.О. Особенности введения в культуру in vitro шелковицы белой (Morus alba Linn.)
Представлен краткий обзор литературных источников, касающихся особенностей селекции и микроклонального размножения шелковицы белой. Отобраны доноры эксплантов для клонирования in vitro. Разработана эффективная технология де-контаминации эксплантов и инициации их органогенеза. Очерчены перспективные направления дальнейших исследований.
Ключевые слова: клонирование, шелковица белая, эксплант, отбор, деконтами-нация, инициация.
Hrechanyk R.M., Guz M.M., Oleksiychenko N.O. Mulberry white (Morus alba Linn.) peculiarities introduction in culture in vitro
Here is presented a brief review of literary source concerning peculiarities of white mulberry selection and micropropagation. Exрlant donors have been selected for cloning in vitro. High performance technology has been developed for explants decontamination and the initiation of organogenesis. Oncoming trends of further investigation are projected.
Keywords: cloning, white mulberry, explant, selection, decontamination, initiation.
УДК 581.[9+527] Проф. М.1. Сорока, д-р бюл. наук -
НЛТУ Украши, м. Львiв
ВИСОТНА ДИФЕРЕНЦ1АЦ1Я РОСЛИННОСТ1 НА РОЗТОЧЧ1
На основi флористичного шдходу та методики Ж. Браун-Бланке здшснено ана-лiз висотно! диференщацп рослинност люового регюну Розточчя, який територiаль-но належить до Польщi та Украши. Виявлено, що дискретшсть рослинност у висот-ному градieнтi формуеться на основi структурних особливостей географiчного сере-довища.
Ключовг слова: висотна диференщащя рослиннос™, метод Браун-Бланке, Роз-точчя.
Критер1ями для видшення природного регюну Розточчя у самостшний ф1зико-географ1чний район е його орограф1чш та структуральш особливосп. Це типовий височинний регюн, де головш форми рельефу мають виразш еро-зшш форми та корелюють 1з геолопчною будовою та Грунтовим вкриттям. З точки зору гшсометрп, Розточчя височ1е над прилеглими низинними регюна-ми, а його максимальш висоти зростають вщ 290 м у захщнш частит до 350 м - у центральны 1 390 м - у твденнш. Найнижчу висоту регюну (200 м
н.р.м.) виявлено в долиш р. Пор на Польському Po3to44Í [11]. Таким чином, перепади висот у межах регюну сягають 190 м, що вносить дуже iстотнi ко-рективи у розподш рослинностi. Височинний характер регюну тдтвер-джуегься також набором видiв та асоцiацiй природно! рослинносп, який дае змогу чiтко вирiзнити Розточчя на тлi сусiднiх регюшв i за ботанiчними рисами, одшею з яких е висотна диференщащя рослинностi. Вона передбачае роз-членування рослинного вкриття на пояси, яю утворюють систему одиниць, основною з яких е пояс, що займае певш висотш межi та вiдрiзняеться пере-важанням одного типу рослинносп з характерним для нього набором синтак-сонiв. Залежно вщ характеру поверхнi, такий пояс може бути перерваним. Шдроздшами поясу е смуги, якi видiляються на основi висотних вщмшнос-тей рослинностi всередиш пояса i можуть бути представлен лише в окремих його частинах [8].
У свиовш практицi е два тдходи до визначення висотно! диференщ-аци, або поясностi рослинного вкриття: висотно-ландшафтний та ктмато-ве-гетацшний. За першим iз них висотш пояси видшяються згiдно з орографiч-ними особливостями та висотою н.р.м. дослщжувано! територп. За другим подходом проводиться вичленування клiмато-вегетацiйних ступенiв на основi клiматичних показникiв [9]. Абсолютш висоти Розточчя не дають змоги вич-ленувати клiмато-вегетацiйнi ступенi, оскшьки температурнi показники у ви-сотному градiентi тут змiнюються у невеликих межах. Тому для з'ясування вертикально! диференщацп рослинносп ми застосували перший принцип.
У Середнш Сврот, зокрема в Альпах, пояси, видшеш цим же способом, щлком вщповщають зональнiй рослинностi на рiвнинi. На твшчному макросхилi Альп у послщовносп знизу вгору вони формуються так: пояс ду-бових лiсiв, пояс букових лiсiв, у верхнiй частит якого зростае роль ялицi 6í-ло!, пояс смерекових лiсiв та альпшський пояс [2]. Висотна диференщащя рослинност в горах аналогiчна до широтно! на рiвнинi. У горах виражеш явища зонально!, екстразонально!, штразонально! та азонально! рослинностi рiвнин, тут можна видшити поясну, мiжпоясну та позапоясну рослиннiсть, формування яких тдпорядковане законам зональностi [3]. Структура систе-ми поясностi та характер окремих пояав у межах ще! системи залежать вщ географiчного положення територп, тобто характер висотно! поясностi визна-чаеться зональним положенням прсько! кра!ни [8].
Екологiчнi типи мiсцезростань у висотному градiентi подiляють на три групи - низиннi, височиннi та прсью. Умови низинних регiонiв (до 300 м н.р.м.) сприяють формуванню чотирьох типiв лiсових фiтоценозiв: бори, мь шанi бори, мiшанi люи та лiси, що вiдповiдае нашим хвойним, мшаним з перевагою хвойних чи листяних порщ та чистим листяним деревостанам. У межах еколопчного типу борiв видшяють чотири пiдтипи за зволоженням: сухi (на територп Розточчя !м вщповщають фiтоценози асощацп Cladonio-Pinetum Juraszek 1927), свiжi (Peucedano-Pinetum W. Mat. 1973, Leucobryo-Pinetum Mat. (1962) 1973), волоп (Molinio (caeruleae)-Pinetum W. Mat. et J. Mat. 1973) та мо^ (Vaccinio uliginosi-Pinetum Kleist 1929, Calamagrostio villosae-Pine-tum Staszk. 1958). Мшаш бори формують свiжi (Serratulo-Pinetum (W. Mat.
Науковий вкник НЛТУ Украши. - 2011. - Вип. 21.17
19S1) J. Mat. 19SS), волоп (Querco roboris-Piceetum (W. Mat. 1952) W. Mat. Et Poak. 1955) та мо^ (Sphagno-Betuletum pubescentis Libbert 1933) тдтипи. Mi-шаш лiси в yмовах низин утворюють свiжi (Potentillo albae-Quercetum Libb. 1933, Luzulo pilosae-Fagetum W. Mat. et A. Mat. 1973, Querco roboris-Pinetum (W. Mat. 19S1) J. Mat. 19SS), волоп (Querco roboris-Picetum dryopteridosum) та мо^ (Vaccinio uliginosi-Betuletum pubescentis, Sphagno squarrosi-Alnetum) тдтипи. Люи з листяних порщ в yмовах низин центральноï Польщi утворюють свiжi (Tilio cordatae-Carpinetum betuli Tracz. 1962), волоп (Com. Fagus sylvatica-Mercurialis perennis), заплавш волоп (Salicetum albo-fragilis R. Tx. 1955, Ficario-Ulmetum minoris Knapp 1942 em. J. Mat. 1976, Astrantio-Faxine-tum Oberd. 1953), заплавш мо^ (Stellario nemorum-Alnetum glutinosae Lohm. 1953) тдтипи та справжш вшьшини (Ribeso nigri-Alnetum Sol.-Górn.(1975) 19S7). На височинах та передпрних теритс^ях (3QQ-6QQ м н.р.м.) формують-ся височинш мшаш бори iз смереки, сосни та ялищ, яю не щентиф^ються на рiвнi асощацп Браун-Бланке. Височинш мшаш лiси формуються у виглядi свiжих (на Розточчi з них виявлено лише Abietetum polonicum (Dziub. 192S) Br.-Bl. et Vlieg. 1939) та вологих шдтишв. Височинш листяш лiси на територп Розточчя теж представлен - це асощацп Carici pilosae-Fagetum Moor 1952 em. Hartm. et Jahn 1967 та Phyllitido-Aceretum Moor 1952. Прсью територп (вище за 6QQ м н.р.м.) e мюцями формування прських та високогiрних бо-рiв та мшаних борiв iз смереки. На нижчих територiях ïх практично не маe. Натомiсть гiрськi мiшанi люи на рiвнинних територiях можуть трапитися у виглядi фiтоценозiв Luzulo pilosae-Fagetum. Також прсью листяш люи з часом формуються на прилеглих височинах у виглядi свiжих (Dentario glandu-losae-Fagetum) та вологих (Lunario-Aceretum Gruneberg et Schlut. 1957) шдтишв. Цей пояс рослинносл представляють також специфiчнi заплавнi гiрськi люи (Carici remotae-Fraxinetum Koch 1926 ex Faber 1936) [14].
У Карпатах висотна диференщащя рослинносп маe такий вигляд: ду-бовий пояс (вщ 1QQ-2QQ до 25Q-75Q м), буковий (вщ 25Q-75Q до 7QQ-145Q м), смерековий (вщ 7QQ-145Q до 13QQ-167Q м), сyбальпiйський (вiд 13QQ-167Q до 1SQQ-1S5Q м), альпшський (вщ 1SQQ м i вище) [4]. Висотна диференщащя рослинносп Волино-Подiлля виглядаe так: бyковi лiси (висоти понад 35Q м н.р.м.); дyбово-грабовi лiси (31Q-35Q м н.р.м.); дyбовi лiси (до 31Q м н.р.м.); дyбово-сосновi та сосновi лiси - акyмyляцiйнi дшянки рельeфy [1Q].
На Розточчi висотна диференщащя рослинносп виявлена набагато слабше, анiж широтна i довготна, ïï можна чiтко побачити лише на Швденно-му Розточчi, зокрема на украшсьюй частинi Равського, Янiвського та Львiвського Розточчя. На рiзних макросхилах регюну пояси розташовуються iз врахуванням явища екстразональностi та правила "попередження рослин-ностi" [1]. На швденно-захщному макросхилi пояси зверху вниз розмщеш у такому порядку: бyковi люи союзу Fagion sylvaticae R. Tx. et Diem. 1936 (висоти понад 35Q м н.р.м.); дyбово-грабовi люи союзу Carpinion betuli Issl. 1931 em. Oberd. 1953 асощацп Tilio cordatae-Carpinetum betuli (31Q-35Q м н.р.м.); дyбовi люи, найчаспше з асощацп Potentillo albae-Quercetum та ïх по-хщш (2QQ-31Q м н.р.м.); дубово-сосжга та дyбово-смерековi люи асощацш Querco roboris-Pinetum та Querco roboris-Piceetum (пщшжжя хребпв, третя
pÍ4KOBa тераса до 200 м); cochobí люи союзу Dicrano-Pinion Libé. 1933 (аку-муляцiйнi дiлянки рельефу). На твшчно-схщному та схiдному макросхилах Розточчя розташування поясiв рослинностi е iншим. Пояс букових лiсiв без помiтних переходiв змiнюеться поясом дубово-грабових лiсiв. Дубових лiсiв асощацп Potentillo albae-Quercetum чи 1х похiдних тут немае взагалг Нато-мiсть пояс сосново-дубових лiсiв iнколи впритул наближаеться до букового, внаслщок чого пояс дубово-грабових лiсiв формуеться не суцiльною смугою, як це видно в райош с. Дубровиця. Акумуляцшш дiлянки рельефу тут займа-ють заплавнолучнi та болотш ценози, серед них трапляються дшянки справ-жнiх верхових болiт.
Пояс букових л1с1в. У висотному градiентi рослиннiсть Розточчя ут-ворюе досить виразно вщокремлеш пояси, представленi природними асощ-ацiями рослинностi. Проте iз змiною висоти можна спостерегти виразш змши i всерединi самих фiтоценозiв. Насамперед змiнюються видовий склад, структура, фiзiономiчнiсть i фенологiя ценозiв. Подiбнi тенденцп добре вивчено в Карпатах. У межах нижнього прського поясу, характерною асощащею якого е Dentario glandulosae -Fagetum, знизу вгору формуються субасощацп D. g. — F. typicum, D. g. — F. allietosum, D. g. — F. lunarietosum, D. g. — F. festucetosum drymeiae, D. g. — F. athyrietosum distentifoliae [13].
На Розточчi така диференщащя теж помггна, хоча i менш яскраво. Ви-сотну смугу букових лiсiв вище за 350 м.н.р.м. займають лiси асощацп Dentario glandulosae-Fagetum typicum. У вологих мюцях зростання на схилах пото-кiв формуються D. g. — F. lunarietosum, вище, найчастше бшя витокiв дже-рел - D. g. — F. allietosum, а сух^ вирiвнянi плато займае Carici pilosae-Fa-getum, яка, ймовiрно, е вiкарiантом Dentario glandulosae-Fagetum festucetosum drymeiae на рiвнинi.
Пояс дубово-грабових л1с1в. Наступну за буковими люами висотну смугу утворюють лiси асощацп Tilio cordatae-Carpinetum betuli. Серед них теж добре помгтно внутршньоасощацшну варiабельнiсть у градiентi висот-ностi. Низиннi лiси поблизу водних артерiй формуються у комплексi з багати-ми вiльшинами союзу Alno-Ulmion Br.-Bl. et R. Tx. 1943. Вони надають перевагу сухшим, шж у класичних вiльшинах, багатим Грунтам з ознаками ог-леення. Серед лiсiв такого типу вирiзняегься варiант асощацп Tilio cordatae-Carpinetum betuli var. Stachys sylvatica. Типовi люи формуються на пiднесених рiвнинах та невисоких пагорбах iз пологими схилами на добре дренованих Грунтах. Вони належать до варiантiв асощацп T. c.-C. b. var. Carexpilosa та ду-же рщко - T. c.-C. b. var. Abies alba. Верховi лiси займають дшянки iз найниж-чим для лiсiв цього союзу рiвнем Грунтових вод. Серед них видiляегься варь ант асощацп T. c.-C. b. var. Fagus sylvatica. Верхш та середш смуги поясу ду-бово-грабових лiсiв займае варiант асощацп T. c.-C. b. var. typicum.
Пояс дубових л1с1в. На швденно-захщному макросхилi фрагментарно формуються дiлянки дубових лiсiв асощацп Potentillo albae-Quercetum, якi утворюють розiрваний пояс, що важко вщокремлюеться у висотному гра-дiентi. Таю люи на Розточчi дуже легко змшюються ценозами Tilio cordatae-Carpinetum betuli, тому тут часто можна побачити перехщний тип люового ценозу, який мае дiагностичнi ознаки обох асощащй.
Пояс м1шаних л1с1в. Визначити на Розточчi точш висотнi межi цього поясу дуже важко внаслiдок того, що тут багато деревосташв iз штучно впро-вадженою сосною. Очевидно, вiн займае висотну смугу 100-200 м н.р.м. i фактично е перехiдною смугою мiж хвойними та листяними люами у висот-ному градiентi. За допомогою методу Ж. Браун-Бланке щентифжащя природ-них та похiдних ценозiв мiшаних лiсiв е досить вдалою. Виявилося, що мша-
ш люи Розточчя, якi належать асоцiацiям Querco roboris-Pinetum та Querco roboris-Piceetum (остання е лише на Польському P03T044i та формуеться у безпосереднiй близькосл до подiбних судетських л^в), займають нижнi час-тини хребтiв практично вшх макросхилiв регюну, при чому фiтоценози обох асоцiацiй е географiчними вiкарiантами.
Пояс соснових л1с1в. На бшьшш територп Розточчя сосновi люи фор-муються не тiльки тд впливом висотного грaдiентa, а й внаслщок низько1 конкурентно1 здатностi хвойних порщ. Тому вони займають мюця, не придат-нi для росту листяних порщ. Внаслiдок цього формуються двi екологiчнi гру-пи природних соснових лiсiв Розточчя - нижня, на терасах рж, яку i назива-ють поясом соснових лiсiв, - i верхня - на пщаних куполах верхiвок хребпв, яка не утворюе суцшьно! смуги. Розташування висотних поясiв рослинностi на макросхилах Укра1нського i Польського Розточчя [12] е практично дзер-кальним, що зумовлене геоморфологiею регiону (рис.).
Л1тература
1. Алехин В.В. Растительность СССР в основных зонах. - М. : Изд-во "Сов. наука", 1951. - 512 с.
2. Вальтер Г. Общая геоботаника : пер. с нем. - М. : Изд-во "Мир", 1982. - 261 с.
3. Воронов А.Г. Геоботаника. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1973. - 384 с.
4. Попов М.Г. Очерк растительности и флоры Карпат. - М. : Изд-во МОИП, 1949. - 304 с.
5. Сорока М.1. Буков1 люи Розточчя - синтаксоном1я та генезис // Науковий вюник УкрДЛТУ : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : Вид-во УкрДЛТУ. - 2003. - Вип. 13.3. - С. 106-116.
6. Сорока М.1. Рослиншсть Укра!нського Розточчя / М.1. Сорока. - Льв1в : Вид-во "Свгг", 2008. - 432 с.
7. Сорока М.1. Флора та рослиншсть територи, зарезервовано! тд створення м1жнарод-ного бюсферного резервату "Розточчя" : матер. до проекту та номшацшно! форми. - Льв1в : Вид-во НЛТУ Укра!ни, 2008. - 115 с.
8. Станюкович К.В. Растительность высокогорий СССР / К.В. Станюкович // Труды Совета по изучению производственных сил АН ТаджССР. - 1960. - Вып. 1. - С. 18-46.
9. Стойко С.М. Ужанський нацюнальний природний парк. Пол1функцюнальне значення / С.М. Стойко. - Льв1в : Вид-во "Меркатор", 2008. - 306 с.
10. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Висотна диференщащя рослинного покриву Подшля / Ю.Р. Шеляг-Сосонко // Укра!нський боташчний журнал. - 1970. - Т. 27, № 4. - С. 252- 254.
11. Buraczynski J. Roztocze / J. Buraczynski. - Lublin : Wyd-wo UMCS, 1997. - 189 s.
12. Izdebski K. Potencjalna roslinnosc naturalna Roztoczanskiego Parku Narodowego / K. Iz-debski, T. Gr^dziel, B. Lorens, Z. Popiolek. - Zwiezyniec : Wyd-wo RPN, 1997. - 67 s.
13. Kucharczyk S. Zröznicowanie drzewostanöw buczyny karpackiej Dentario glandulosae-Fagetum w Bieszczadzkim Parku Narodowym w gradiencie wysokosciowym / S. Kucharczyk // Roczniki Bieszczadzkie. - 1996. - T. 5. - S. 49-68.
14. Sokolowski A.W. Okreslenie jednostek fitosocjologicznych wchodz^cych w zakres siedlis-kowych typöw lasu / A.W. Sokolowski, A. Kliczkowska, M. Grzyb // Prace Instytutu Badawczego Lesnictwa. - 1997. - Ser. B, № 32. - S. 5-55.
15. Soroka M. Biodiversität und natürliche Regionen: Faktoren für Bildung Urbanoflory in der Stadt Lemberg / M. Soroka // Lebenswerte Stadt von Morgen - Rückkehr der Natur in die Stadt. -Bad Langensalza 2009. - S. 185-193.
16. Soroka M. Szata roslinna Roztocza Ukrainskiego / M. Soroka // Roztocze region pogranic-za przyrodniczo kulturowego. - Zwierzyniec, 2009. - Tom II. - S. 75-86.
Сорока М.И. Высотная дифференциация растительности на Рас-
точье
На основе флористического подхода и методики Ж. Браун-Бланке осуществлен анализ высотной дифференциации растительности лесного региона Расточья, который территориально относится к Польше и Украине. Выявлено, что дискретность растительности в высотном градиенте формируется на основе структурных особенностей географической среды.
Ключевые слова: высотная дифференциация растительности, метод Браун-Бланке, Расточье.
Soroka M.I. High-level differentiation of the Roztochia's vegetation
Based on the floristic approach and methodology of J. Braun-Blanquet was made an analysis of the high-level differentiation of the vegetation in the forest region Roztochia, which geographically belongs to Poland and Ukraine. It was found that the discreteness of the vegetation in the high-level gradient is formed based on structural features of the geographical environment.
Keywords: high-level vegetation differentiation, the method of Braun-Blanquet, Roz-tochia.
УДК 630*5 Проф. М.П. Горошко, канд. с.-г. наук;
доц. Г.Г. Гриник, канд. с.-г. наук; тж. С.В. Портах - НЛТУ Украши, м. Льеге
ВЗАСМОЗВ'ЯЗОК М1Ж ТОВАРНОЮ структурою ТА ГОРИЗОНТАЛЬНОЮ БУДОВОЮ ЯЛИЦЕВИХ Л1СОСТАН1В УКРАШСЬКИХ КАРПАТ
Розглянуто питання, пов'язаш з просторовим розмщенням дерев ялищ у дере-востанах Украшських Карпат. Визначено типи горизонтального розташування дерев у стиглих та перестшних деревостанах з перевагою ялищ бшо! та дослщжено пара-метри чистих i змшаних бюгруп. Дослщжено характер розмщення та взаемозв'язок мiж параметрами просторово! структури та товарной деревосташв.
Ключоег слова: ялицевий деревостан, бюгрупа, розмщення дерев, категс^я техшчно! придатностг
Деревостан, як складна природна система, що формуеться з окремих особин, яю взаемодтоть, ствюнують та конкурують мiж собою, е об'ектом дослщжень вже досить тривалий час. Багато лiсiвникiв намагалося встанови-ти особливосп взаемозв'язюв мiж окремими деревами та !х сукупностями, за-кономiрностi переб^ природних процешв та !х зм^ з вжом, вплив чинни-юв живо! та неживо! природи на розвиток деревостану з метою подальшого використання цих знань у практищ лiсового господарства. Одним iз найваж-ливiших завдань лiсового господарства сучасност е вирощування високопро-дуктивних насаджень на основi досягнень типологiчно! науки та концепцп невиснажливого лiсокористування. Виростити насадження, яю б характери-зувалися високою товарнютю i при цьому були корiнними за походженням та мали б найвищу продуктивнiсть в певних умовах, е досить непростим завдан-ням. Для цього треба розумгги суть процеив, якi вщбуваються в деревостанi, та особливостi змш !х перебiгу в часi.
Вивчення просторово! структури деревостану дае змогу бшьш глибо-ко проаналiзувати взаемини мiж особинами, якi формують деревостан.
В основi методiв, за допомогою яких найчастше вивчають просторове розташування особин, закладено пiдрахунок числа особин на пробнш облшо-
