CC BY
19
HayKoBHH BiCHUK ^BBiBctKoro HanjoHantHoro ymBepcureTy BeTepHHapHoi MegunuHH Ta GioTexHOnorifi iMem C.3. IxuntKoro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj
ISSN 24135550 print ISSN 25181327 online
http://nvlvet.com.ua/
Вища освгта в контекст нових викликчв
В.А. Яблонський, О.В. Яблонська yablonsky.valent@gmail.com, yablonska.oksana@gmail.com
Нацюнальний утверситет бюресурав i природокористування Украгни, вул. Герогв Оборони, 11, м. Кшв, 03041, Украгна
21-22.09.16 на баз1 Кшвського нацюнального уш-верситету iM. Т.Шевченка проходила м1жнародна украшсько-польська конференцiя «Класичний унiвер-ситет у контекстi виклиюв епохи». Учасники конфе-ренцп з великим защкавленням заслухали, поряд з виступами украшських учених, доповiдi п'яти ректо-рiв варшавських унiверситетiв, президента фундацiй ввдповвдних польських ректорiв. Головною темою вистутв було «Сучасш моделi дiяльностi i майбутне сучасних ушверситепв» Не вдаючись до аналiзу щка-вих виступiв високоповажних польських гостей, шдк-реслю лише, що значне мюце в них було выведено юторп польсько! вищо! освiти. З нашого боку, на жаль, ця тема виявилася призабутою, довелося внести деяк1 роз'яснення, розрахованi не настiльки на за-рубiжних гостей, як на сво!х колег.
Уболiваючи за вiрне розумшня нашо! ютори, в тому чи^ ютори вищо! освiти, довелося нагадати нашi здобутки в цш царинi, починаючи з княжих чаав. Прикро, що матерiали конференцй' вийдуть в тезиснiй формi i то лише в електронному варiантi. Довелося зробити !х доступнiшими нашим сшввггчизникам.
Отже, (стисло) вища освiта Украши сягае сво!ми корiннями 988 р., коли ки!вський князь Володимир Великий, охрестивши Русь i ввдкривши школи книжного вчення, а його наступник Ярослав Мудрий, збу-дувавши знамениту Софш з бiблiотекою i оргашзува-вши при нiй арпль переписувачiв та перекладачiв iноземних книг, приеднали таким чином Русь до ев-ропейсько! цившзацп. Цi школи привабили до себе на навчання дiтей англiйського короля Едмунда Заль знобокого Едвiна та Едуарда, майбутшх норвезьких конунгiв Гаральда i Ренгвальда, данського королевича Магнуса Доброго,спадкоемцiв угорського престолу Андрiя I та його брата Леванте, претенденпв на
«Учгтеся, брати мог, Думайте, читайте, I чужому научайтесь, Йсвого не цурайтесь...»
Тарас Шевченко.
шведський престол Анунда i 1нгвара, польського королевича Оттона, данського королевича Германа i шших, бо справдi це були прообрази унiверситетiв.
Та княж1 мiжусобицi, набiги половцiв, Юрiя Долгорукого та Андрiя Боголюбського, монголо-татарська орда розграбували i зруйнували Кшвську Русь i знищили паростки укрансько! вищо! освiти. Довелося вихованням дiтей зайнятися нещодавно створеним при церквах i монастирях братствам.
В цей же час в £врош, в першу чергу в Ггали, 1с-пани, Францп, Англи з'явилися середньовiчнi ушвер-ситети, куди подалися на навчання молодi русичi, що отримали вiдповiдну подготовку при братствах. Не було такого середньовiчного унiверситету, в якому б не навчалися русича Вони тут не просто навчалися, а й розвивали науку та культуру. Це, перш за все, вам вщомий ректор Болонського ушверситету Юрш Дро-гобич, випускник Падуанського унiверситету, сподвижник гетьмана П.Сагайдачного 1.Курцевич-Булига та сподвижник Б.Хмельницького С.Морозенко, випускники Сорбонни майбутнiй митрополит Петро Могила та автор першо! граматики укрансько! мови (1643) 1ван Ужевич, абсольвент Крак1вського ушверситету майбутнш ректор Ки!всь-кого колепуму Варлаам Ясинський, Замойсько! ака-демп - 1сайя Трофимович-Козловський - перший ректор Киево-Могилянсько! колегп (1631), та Йосиф Кононович-Горбацький - автор першого укра!нського пiдручника риторики "Оратор Могилянський" (1635). Грiх було б не згадати випускника Кенiгсберзького унiверситету 1вана Хмельницького, який в 1762 р. захистив тут дисертащю "Мiркування про пвдстави фiлософil", та випускника Страсбурзького унiверси-тету Мартина Тереховського - доктора медицини,
майбутнього професора Петербурзько! медико-х1рург1чно1 академп. Це лише окрем1 приклади.
Здобувши освпу в европейських ушверситетах, русич1 понесли набуп знання на Батьк1вщину. В сере-диш XVI столитя увагу £вропи привернув до себе Острог. Тут княз1 Острозьш збудували один з наймо-нументальшших храм1в i в 1576 р. вщкрили колегум, що в народi отримав назву Острозька академiя, а в 1632 р. Ки!вська школа при Богоявленському братствi об'едналася з лаврською школою в колепум, який згодом отримав назву в честь свого наставника митрополита Петра Могили Киево-могилянського коле-пуму. Це був потужний освiтнiй заклад, навчання в якому тривало 12 рошв, тут навчалися багато пред-ставник1в з iнших кран. У 1701 р колепуму надано статус академп. За повелiнням «найсвятшого синоду» вихованщ Киево-Могилянсько! академп' були заснов-никами, ректорами, префектами, професорами i вчи-телями багатьох росшських навчальних закладiв.
Смугою безграмотностi, безпутства та ввдвертих грабеж1в, запустiнням культури та освгги визнають iсторики «бабське столитя», коли Роаею правили безпутнi й малограмотш ж1нки (Катерина I, Анна 1оашвна, Анна Леопольдiвна, Елизавета Петрiвна i Катерина II).
XIX столiття ознаменувалася нацiональним ввдро-дженням Свропи. В Росшськш iмперi! воно розпоча-лося з культурницького руху на Руа. У 1805 р. було засновано Xаркiвський унiверситет, у 1834 - Ки!всь-кий, 1858 р. Новоросшський (Одеський). Ввдкритий у 1661 р. Львiвський унiверситет, перебуваючи то тд польським, то австрiйським пiдпорядкуванням, на жаль, довший час був поза укра!нською аурою. Вели-ку роль у розвитку вищо! освiти з^али ректор Хар-кiвського унiверситету Каразш В.Н., який розробив проект статуту ушверситету iз засадами ушверситет-сько! автономп, попечитель Одеського навчального округу професор М.I.Пирогов, який запропонував нову концепцш ушверситетсько! освiти з основами самостшно! навчально! дiяльностi студентiв та перший ректор Ки!вського ушверситету iм. св. Володи-мира, представник давнього козацького роду М.О. Максимович, якого називали ходячим ушверси-тетом i одним з останнiх енциклопедиспв XIX ст.
У XVII-XVIII ст. в £врош з'явилися громадсьш об'еднання вчених - академп'.
У 1809 р. в Шмеччиш за шщативою Вiльгельма фон Гумбольдта було ввдкрито нового типу ушверси-тет, який перейшов на викладання нiмецькою мовою (замють латини) i в ньому з'явилися науковi лабораторий
Паралельно свою шшу в освiтньому просторi за-ймали професiйнi вишi -техшчш, медич-нi,ветеринарнi, заслуженою славою серед яких корис-тувалася Львiвська академiя ветеринарно! медицини.
Напередоднi першо! сватово! вiйни в Укра!ш, що входила до складу Росп, було 27 вишiв, у яких навча-лося 35,2 тис. студенпв.
Значний вплив на подальше становище вищо! освiти в Укра!ш, И глобальнi вимiри, И змют, запотре-бованiсть та ввдповвдш рефлексп мали перманентнi
змiни политично! системи, стану вiйни i миру, в тому числ! й в середиш кра!ни.
УкраТнсьш вишi, як ввдкрил за часiв Роси, так i значно пiзнiше всi були класичними i керувалися в сво!й дiяльностi в основному шмецькою (гумбольд-тiвською) концепцieю, налаштованою на тзнання вае! повноти знань та осягнення iстини шляхом ращ-онального мислення, поеднання навчання i наукових дослщжень.
Зразу пiсля лютнево! революци 4 (17) березня 1917 було створено Центральну Раду, яка поставила завдання дерусифшацп шкiл. Наявнi вчительськ1 ш-ститути було реорганiзовано у вищi навчальнi закла-ди, в рядi мiст (Киевi, Вiнницi, Сумах, Полгав^ Черш-говi, Кам'янцi-Подiльському) було створено укра!н-ськ1 народнi унiверситети, розраховаш на широк! кола укра!нсько! молод!. Укра!нська Народна Республiка проiснувала не довго, зате вона дала помгтний по-штовх до ввдродження Укра!ни.
Ом неповних рок1в вшни та громадянсько! смути привели Укра!ну до стану економ!чно! катастрофи.
1з встановленням радянсько! влади головним змю-том виховно! роботи стало штернацюнальне вихован-ня молод!. Проте поливка держави в галуз! культури та освгга не була однозначною, з одного боку йшлося про рют i розширення мереж1 заклад!в освгга, з шшо-го - про позбавлення укра!нсько! культури И самобу-тносп, адаптування И до так звано! пролетарсько! культури.
Керуючись положенням В.1.Ленша, що «старая школа заставляла людей усваивать массу ненужных, лишних, мертвых знаний, которые забивали голову и превращали молодое поколение в подогнанных под общий ранжир чиновников», було лшвщовано ушвер-ситетську систему i на !! баз! створено шститути, скорочено термши навчання; вщмшено дипломне проектування; з навчальних плашв вилучено багато «непотр!бних» дисциплш.
А Укра!на в цей час стжала кров'ю в!д оргашзова-ного голодомору. Червоний терор носив державний характер. Мшьйони людей загинули, а п, що залиши-вся в живих, стали цшком придатним матер!алом, з якого диктатура могла лшити нову людину. Потр!бна була реформа освии. З 1933 р. вщновлено Ки!вський, Харшвський, Одеський, Дншропетровський ушверси-тети, запроваджено науков! звання професора та доцента i науков! ступеш доктора та кандидата наук.
Та укра!нська !стор!я по-р!зному складалася у схь дних та захщних Г! регюнах.
Зайнявши у 1918 р. Льв!в, поляки л!квщували в ушверситеп вс укра!нсьш кафедри та доцентури. Щоб допомогти сво!й молод!, Науково-техшчне това-риство !м. Т.Г.Шевченка, Товариство укра!нських наукових виклад!в !м. П.Могили i Ставрошгшський шститут в 1919 р. започаткували ушверситетсьш кур-си, як1 в 1921 р. було реоргашзовано в Таемний уш-верситет. У 1925 р. польський уряд закрив цей ката-комбний ушверситет.
По другш свгтовш вшш у свт штенсивно зросла потреба в освт, в !! реформуванш. З'явилася система освии «третього р!вня» (tertiary education), осв!та для дорослих, що не мають закшчено! повно! середньо!
освгга, в ушверситетах зросла академiчна свобода, з'явився Британський вшьний унiверситет (Open University), дистанцiйний ушверситет у ФРН (Fernuversität), у другш половиш XX ст. з'явилося багато мiжнародних освiтнiх органiзацiй, як1 активно вталюють програму глобалГзаци та штернащоналГзацп освiти. Без розвитку освiти молодь кра!ни втрачае перспективу на майбутне.
З проголошенням незалежноста Укра!ш дiсталося у спадок 158 вишiв, в тому числi 16 ушверситетав, 3 академи та 139 шститутав.
Верховна Рада Укра!ни прийняла Закон «Про освь ту» (1991), перший з'!зд педагогiчних працiвникiв Укра!ни (1992) схвалив концептуальнi засади рефор-мування укра!нсько! освiти у ввдповщносп з Державною нацiональною програмою «Освиа» («Укра!на XXI столитя»).
У 1999 р., вшановуючи 900-рiччя Болонського ушверситету, керiвники европейських унiверситетiв прийняли Болонську декларацш, головними положениями яко! проголошувалося: мiжиародне визнання дипломiв, ступенiв i квалiфiкацiй; орiентацiя перева-жно на двоступеневу структуру вищо! освгга (бакалавр, магiстр); використання системи кредитiв (ECTS); формування вщкритого европейського простору у сферi вищо! школи.
У 2005 р. Укра!на подписала Болонську декларацiю i започаткувала реформування вищо! освiти. Зроблено чимало, але багато i не зроблено. Ми наче не помГча-ли поступове падшня чисельностi населення, наро-джуваиостi дiтей, випускнишв середшх шк1л (з 20 536 у 2003 рощ до 13 483 в 2011 рощ i далi це падшня продовжувалося);
- помилкою було об'еднання вищих i середнiх спещальних закладiв у едину систему вищо! освгга, в результатi в Укра!ш з'явилося бшя 900 вишГв, що значно знизило рiвень унiверситетiв i загубило про-фесiйно-технiчну освиу;
- недостатньо продуманим був переход на шдгото-вку бакалаврiв та магiстрiв замiсть шдготовки спеща-тспв. Особливо в галузi медично! та ветеринарно! освгга, не було чигсо визначено потреби в мапстрах, робочих мюць для них;
- пропонуючи переход на единий науковий стушнь доктора фшософп, реформатори не врахували, що в науковому свт випускники ряду вишГв отримують професiйну квалiфiкацiю доктора медицини (MD), доктора ветеринарно! медицини (DVM), доктора права (JD), доктора теологи (BD) i бшьше шяких наукових ступенiв не здобувають, як тут бути, кого з них визнавати в наущ чи не визнавати?
- а взагалi то питання наукових ступешв досить складне, немае единого мiжнародного стандарту, тому, по-перше, треба знати ситуащю в провшних кра!нах i тодГ вже на чомусь зосередитися. Не правда, що нашого докторського ступеня не визнають за кордоном, визнають, якщо його власник цього заслуго-вуе, а m - можуть запропонувати захистити !хнш титул. Там визнають лише диплом того чи ¡ншого унiверситету, а не кра!ни. Тому, знайомлячись з осо-бистими справами зарубiжиих учених, Ви можете побачити в окремих шсля вадмики PhD такого-то
ушверситету, мапстра ¡ншого, а тодГ PhD ще ¡ншого i т.д.
Не можна промовчати. Окремi керiвники установ та лГдери окремих партiй хизуються, що в !х штатах вже е випускники «Гарвардiв» та «ОксфордГв», а ви пощкавтеся, який диплом вони отримали. Може вони просто пройшли там лише певнi курси;
- ввдповщно до рiшень Болонсько! деклараци ак-тивiзувалося мiжиародне сшвробиництво навчальних закладiв, хоча не вдалося ушфшувати навчальнi плани та програми i ширше скористатися цим сшвробггаиц-твом;
- Болонською декларащею передбачалося збшь-шення мобшьноста студентiв, тобто, надання права студентам, провчившись рж чи два в одному вишГ, пере!хати на один-два чи скшьки семестрiв до зару-бГжного партнера, повернутися згодом до свого вишу i продовжити навчання ¡з зарахуванням отриманих за кордоном знань. Але для цього потрГбно провести велику роботу, починаючи ¡з вшьного володшня мо-вою, узгодження навчальних плашв, системи навчання тощо. Отут ми фактично шчого не зробили;
- те ж стосуеться закордонного стажування викла-дачГв. 1здять вже на екскурси до ¡нших вишГв, знайо-мляться, фотографуються, але що стосуеться роботи на зарубГжнш кафедрГ (хоча би рж-два), то до цього ще ми не дшшли;
- студенти, правда, вже проходять «¡ноземне ста-жування». Це в окремих вишах видають за стажуван-ня студента !х ви!зд на збирання капусти, полуниць тощо за кордоном.
А тепер скаж1ть, що дала нам Болонська деклара-щя i чого не дала (але для цього потрГбно зробити вшповшний аналГз, якого шхто в державГ не додумав-ся зробити).
Таке реформування вищо! освгга, на жаль, не дало бажаних результата. З'явилася нова ¡дея: надати 1015-ти провгдним ушверситетам статус нащонального i щдвищити рГвень !х фшансування. Прекрасно! А хто не хоче вищого фшансування, тим бшьше, що «всту-пних вимог» не було прийнято. I вгдкрилися дверцята. Дшшли до цифри 100. Що далГ робити? Придумали. ВведГмо категорш «Дослшницький ушверситет». Що дал буде - важко сказати. А може, краще подивитися в коршь, в чому причини нашого вшставання. А тут е про що говорити.
Визначальним фактором усшшного розвитку вищо! освгга е рГвень !! фшансування. БшьшГсть з наяв-них проблем нашого сьогодення обумовлеш саме цим фактором. Працюючи над цим питанням в шнщ 90-х рок1в комитет з науки Верховно! ради «пробивав» Гдею 5% ВВП для потреб науки та освгга. Проте ана-лГз показав, що навпъ при позитивному виршенш цього питання у нас витрати на одного учня склада-тимуть 70,9 $ на рж проти 3843 в США, а на одного студента - 200 проти 6386$ у США. Справа в тому, що питома вага одного вшсотка ВВП в нашому бюджета е значно меншою вГд американського. Врешта, в державному бюджета було вГдведено на науку 3,1% ВВП, згодом вш знизився до 1,3%, ще далГ - до 0,3%. ДалГ важко передбачити. ПорГвняння в та роки витрат на одного науковця показало, що в Укра!ш вони скла-
дали 700$, в 1зраш - 41 тис, Швденнш Коре! 60 тис., США - 180 тис.
Вища освгга - це дорога, дуже дорога рiч. Ми по-годилися на розвиток приватного сектора освгги, який у свт успiшно працюе i навiть е одшею з головних статей прибутку держави (не людини!). Молода особа, щоб добути собi кошти на навчання, йде служити до арми, або бере банк1вський кредит. А де брати нашiй молодi грошi на оплату навчання? I половина студенпв, навчаючись, одночасно працюе, пропуска-ючи заняття. Виникае проблема, як !х ввдпрацьовува-ти - i виникають рiзнi дозволенi i не дозволенi варiан-ти, оптимального варiанту не знайдено. Студенту хоче вчитися, а кафедрi - треба ремонтувати примiщення, поповнювати свое обладнання тощо. Хто вирiшить це питання на належному рiвнi? Ця традищя мiцно вкорiнилася ще в радянсьш часи. Згадайте, як всi ми ремонтвали за сво! кошти дитячi садки. Школи. I це вже шкого не дивуе, але що воно дае?
Проблема фшансування вищо! освии не така то проста. Не виистачае кошпв. Кажуть: когось звшь-няйте, або переводьте на 0,75 чи на 0,5 ставки. А як бути з програмним матерiалом, зi знаннями? Може тоже зменшити до 0,75 чи 0,5 об'ему?
На вищш освiтi, на проввдних унiверситетах ле-жить велика вщповвдальшсть за розвиток суспiльства. Згадаймо концепцп класичних унiверситетiв: - шме-цьку (гумбольдтiвську) - налаштовану на тзнання вае! повноти знань та осягнення ютини шляхом рацi-онального мислення, поеднання навчання i наукових дослвджень i американську концепцш вищо! освiти -головною метою яко! е виховання iнтелектуальних пiонерiв для служ1ння сустльному поступу. Не випа-дково в США та Великобританп е так зваш елiтнi унiверситети. Назвемо декшька:
Сльський (1701р.) унiверситет США (Yale University) - з нього вийшли майже ва президенти США;
Корнельський (1865р.) ушверситет США (Cornell University) - подарував людству 40 лауреапв Нобе-лiвськоi премii;
Кембриджський (1209р.) унiверситет Великобри-танii (University of Cambridge) - 83 Нобелiвських лау-реати.
Вища школа - це храм науки. Тут народжуються ще!, формуються знання, захищаються дисертацii.
Першою вимогою до дисертацп е и актуальнiсть, а пiдсумковою - ll важливiсть, економiчне (народно-господарське) значення. Нехай простить нам Бог, якщо ми помиляемося, але якщо в Укрш'ш щорiчно захищаеться 100-150 докторських дисертацiй з еко-номiки при екоюмчнш кризi в державi(а воно так е, Ш цифри взято ¡з iнформацii МОН) i захищеш в дисе-ртацй' новi знання i пропозицп не спрацьовують на подолання цiеi кризи, то що тут можна сказати?
Вища освгга тримаеться на науковому штелекту-альному потенцiалi наци. Його необхiдно поважати, шанувати, оберiгати вгд дрГ6'язкових доручень. Зга-даймо ще в недалекому минулому з якою повагою ми ставилися до сво!х професорiв, i як вони себе почува-ли, з якою повагою ставилися до сво!х вихованцiв. Що змшилося в нашому суспГльствГ? Ми ¡нодГ бiльше служимо папiрцевi, нГж людиш. Задумайтеся, чому в штатах багатьох заруб1жних унiверситетiв е професо-ри-пенсюнери? - та тому, що це генофонд наци. Н не варто «смикати» непродуманими як слГд i не обгрун-тованими реформами.
Великою «недоробкою» укрш'нсько! вищо! освГти е И недовершена украшсьшсть. До сих пГр частина лек-цГй в рядГ вишГв читаеться росГйською мовою, не ва дисциплгни зaбезпеченi укра!нськими пiдручниками, мовою стлкування багатьох студентiв е росшська. Яку iнтелiгенцiю тодГ ми готуемо. Вас не дивуе, чому так легко польський Сейм рийняв ввдоме антиукра!н-ське рiшення, чому президент 1зра!лю в1дважився виступити в укра!нському пaрлaментi з такими доко-рами? Нас б^ше дивуе, чому шхто з укршнщв не в1дважився вадверто зробити спростування чи хоча би зауваження? - Все це шдолГки нашо! виховно! робо-ти.
Згадаймо з 6Г6лн вГд 1вана: «на початку було Слово, i Слово було у Бога, i Слово було Бог». Наше слово - це знання, це вiрa, це надя, це переконання.. Якщо ми його знецшимо, зневажимо, пГдмГнимо неправдою, пустим звуком, така й буде йому цша, такою буде наше майбутне, майбутне наших дней.
Отже, укра!'нськ1й вищгй освгтг треба врешп не шукати напомацки свило в к1нцг тунелю, а йти впев-нено своею дорогою, вносячи вагомий вклад у 6удГв-ництво Соборно! Укра!нсько! Держави.
Шануймося!
