CC BY
57
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
УДК 343.98
В1КТИМ1ЗАЦ1Я НАСЕЛЕННЯ В УКРА1Н1: СТАН, ДЕТЕРМ1НАНТИ, ЗАПОБ1ГАННЯ
Б. М. ГОЛОВК1Н,
д-р юрид. наук, доц., професор кафедри кримтологи та кримтально-виконавчого права, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харшв
Розглянуто поняття та показники вим1рювання в1ктим1зацИ населення. Проанал1зовано детермтанти 1ндш1дуально'1 i груповог в1ктимност1, запропоновано заходи в1ктимолог1чного запоб^ання.
Ключов1 слова: в1ктимнють, вiктимiзацiя, детермшанти вштимносп, вштимолопчне запоб1гання.
Проблему в1ктим1заци населення у сво!х працях розробляли таю науковщ, як Л. В. Франкл [1], Д. В. Р1вман [2], В. О. Туляков [3], О. М. Джужа [4], О. М. Моюеев [4], В. В. Васеливич [4], В. В. Голша [5], В. С. Мшська [6], Г. I. Чечель [6], O.G. Михайлов [7], О. Г. Кулик [8], В. Я. Рибальська [9], О. М. Литвинов [10], А. В. Майоров [11] та ш.
1з несуттевими вщмшностями тд вжтим1защею традицшно розумдать процес i результат перетворення особи або сощалъно1 групи на жертву злочину (злочинних посягань) [1, с. 8; 2, с. 80]. 1накше кажучи, це процес
JT Jf » в V i 71 1I 1 1 11 ••
утворення жертв злочишв у суспшьсга, у якого е сво! детермшанти, законом1рност1, тенденцн. В1ктим1зац1я пов'язана 1з формуванням шдивщуально! та групово! вжтимност^ збшьшенням частки в1ктим1зованих оЫб у структур! населення, а також 1з наслщками злочинност^ а саме: утворенням контингенту жертв злочишв, як зареестрованих так i латентних. Схематично вiктимiзацiю можна подiлити на декiлька еташв: виникнення вiктимностi ^ утворення кримшогенно! ситуацн ^ реалiзацiя вiктимностi злочинним посяганням ^ посткримiнальна поведiнка жертв злочишв.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
Об'ектом BiKraMi3a^i виступають охоронюваш кримiнальним законом суспiльнi вщносини, учасниками яких е особи, блага, права та штереси яких поставлен пiд загрозу злочинних посягань. Йдеться про так зваш потенцiйнi жертви, коло яких визначено сферою кримшально-правово1 охорони [12, с. 94]. Суб'ектом вiктимiзащl е особи, благам, правам чи штересам яких реально заподiяно злочином шкоду. Об'ективна сторона вiктимiзащl включае ситуацiю за яко! вщбувалося посягання (мiсце, час, спосiб заподiяння шкоди), а також поведiнку жертви. Суб'ективна сторона - це «вина» жертви, мотиви i цш ii вштимно1 поведiнки [2, с. 82].
Вiктимiзацiя аналiзуеться за такими показниками як рiвень (кiлькiсть жертв злочишв, iндекс вiктимностi), структура (розподш за групами i видами злочишв, контингентом жертв, територiальною ознакою), динамша (змiна рiвня
i структури у чаЫ) [3, с. 214].
/ № / / \ / \ 11 \ \Х . ^ \
Рiвень вiктимiзацil населення в Укра!ш залишаеться доволi високим.
/ t^vCrsH \ \\ ^J 1 • / I \
Щороку лише вiд зареестрованих злочинiв страждають понад 340 тис. ошб, що в розрахунку на 10 тис. населення становить 75 оЫб. Як зазначае В. О. Туляков, рiвень вiктимiзацil в середньому у 2-2,5 раза перевищуе рiвень зареестровано! злочинностi в УкраА'ш [3, с. 246]. За даними мiжнародного вжтимолопчного опитування населення в Укра1т UNICRI (1996-1999 рр.) 58 % респонденлв були жертвами злочинних посягань. Показово й те, що 60-70 % жертв не зверталися до правоохоронних оргашв. Найчастше громадяни ставали жертвами таких злочишв як обман покупщв, кишенькова крадiжка, хулiганство,
Я Я g i 7 1 I g ■ М И Ш 1
хабарництво, грабiж, розбiй, крадiжка з квартири, приватного будинку чи дачi [8, с. 206].
За результатами авторського вжтимолопчного опитування 4279 громадян у 15 областях Украши (2012 р.) жертвами злочишв стали 37 % респонденлв. Це означае, що в Укра1ш щорiчно жертвами злочишв стають близько 1 700 000 громадян. Структура вiктимiзацil за сферою злочинних посягань мае такий вигляд: вщ злочишв проти власност постраждало 38 % жертв, проти життя i здоров'я особи - 21 %, проти особистих прав громадян - 15 %, у сферi
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушверситету
господарсько1 дiяльностi - 9 %, у сферi використання комп'ютерiв, систем та комп'ютерних мереж - 8 %, решта - iншi злочини. Найчастше громадяни були жертвами крадiжок, хулiганства, хабарництва, шахрайства, нанесення легких тiлесних ушкоджень, несанкщонованого втручання в роботу комп'ютерiв, комп'ютерних мереж, що призвело до витоку втрати, тдробки, блокування шформаци та ш.
Враховуючи рiзке ускладнення кримшогенно1 ситуаци у 2014 р., можна
припустити суттеве збiльшення рiвня вiктимiзацil на територп схiдних областей
v .. . . .. .
Украlни, а також структурнi змши у бiк переважання жертв вщ злочинiв проти
власностi та злочишв проти життя i здоров'я особи.
Вштимолопчна характеристика жертв злочинiв в УкраАт визначаеться
наступними показниками. За статтю переважають чоловiки 62 %, частка
жшок складае 38 %. Така тенденщя пояснюеться тим, що серед чоловiчоl
f /\У 111 / ]д ' II v/\ V» \
частини населення порiвняно бiльша частка осiб iз вiктимогенними
деформащями особистостi, а також тих, хто потрапляе у ситуаци, якi несуть
загрозу протиправних посягань.
За в1ком найбшьшою вжтимною активнiстю вирiзняються особи 18 - 24
роюв, а також 30 - 39 роюв [13, с. 219]. Перший вжовий перюд переобтяжений
одночасним виконанням нових сощальних ролей, великою кiлькiстю
мiжособових стосункiв, рiзким збiльшенням потреб при обмежених
матерiальних можливостях для !х задоволення, вiдсутнiстю життевого досвiду у
вирiшеннi численних проблем i перешкод на шляху до реалiзацil життевих
Ny ш t j Г~71 ■ 1 и |1 1 ^щ/
планiв. Другий вiковий перюд характеризуеться станом фрустраци й апати, викликаними життевими невдачами, втратою суспiльно корисних зв'язкiв, переоцiнкою цiнностей та змшою iерархil потреб. Усе це, супроводжуеться сощальним вiдчуженням, невизначенiстю буття, антисуспiльними установками жити за обставинами, що тдвишуе уразливiсть людей зршого вiку перед злочинними посяганнями.
За сощалъним становищем i р1внем doxodie у структурi жертв вiд загальнокримшальних злочинiв переважають соцiально невлаштованi
Тeорiя i nракmuка nравознавсmва. — Bun. 2 (б) /2014 До 210^ччя Унiвeрсumemу
низькoстaтуснi oсoби ^aprrnan^ iз невготаченим poдoм зaнять, без стaбiльнoгo джеpелa дoхoдiв тa пpoблемaми з кoмунiкaцiями. Тaкi oсoби дезaдaптoвaнi дo нoвих, pинкoвих умoв opгaнiзaцiï суспiльнoгo життя, неpiдкo мaють oco6^^ вiднoсини iз пoтенцiйними злoчинцями, чaстiше вiд iнших пoтpaпляють у небезпечш ситуaцiï, не дбaють пpo влaсну безпеку.
Як не пapaдoксaльнo, aле жеpтвaми зaгaльнoкpимiнaльних злoчинiв (кpaдiжoк, гpaбежiв, poзбoïв, умисних вбивств) нaйчaстiше стaють гpoмaдяни iз сеpедньoстaтистичними дoхoдaми, a шдекуди нaвiть безpoбiтнi, якi мaють у свoeму poзпopядженнi лише мaйнo шиpoкoгo гoспoдapськoгo вжитку. Знaчнoю мipoю це пoяснюeться тим, щo злoчинцi тa ïx жеpтви - вихщщ iз oднoгo сoцiaльнoгo сеpедoвищa, ведуть сxoжий спoсiб життя, мaють зaгaльнi уявлення пpo мaтеpiaльний дoстaтoк. Злoчинцiв i жеpтв oб'eднуe сoцiaльне неблaгoпoлуччя, стaтус мapгiнaлiв, пеpифеpiйне мiсце, яке вoни зaймaють у сoцiaльнiй стpуктуpi суспiльствa.
/ ^ МШгш . О7 i С/ . 111шш Ои
Жеpтвaми злoчиннoï дiяльнoстi opгaнiзoвaниx злoчинниx гpуп тa злoчинниx opгaнiзaцiй в oснoвнoму стaють пpивaтнi пiдпpиeмцi, влaсники тiньoвиx aктивiв, a тaкoж кopумпoвaнi чинoвники, щo вoлoдiють гpoшoвими кoштaми i вaлютними цiннoстями незaкoннoгo пoxoдження.
3a npoфeсiйнoю oзнaкoю тa poдoм занять тдвищений pизик вiктимiзaцiï мaють пpaцiвники сфеpи тopгiвлi, кpедитнo-фiнaнсoвиx устaнoв, кaсиpи, iнкaсaтopи, oпеpaтopи aвтoзaпpaвниx стaнцiй, oпеpaтopи oбмiнниx пункпв вaлюти, ювелipи, aнтиквapiaтники, pестopaтopи, зaкупiвельники лoму чopниx тa
II ш Ш ш Г/ 1 1 л I I 11 1
кoльopoвиx метaлiв, пpoвiзopи aптек, члени екiпaжiв швидкoï медич^:' дoпoмoги, тaксисти, oпеpaтивнi пpaцiвники пpaвooxopoнниx opгaнiв, пpoкуpopи, слщч., судд. Висoку вipoгiднiсть oпинитися у poлi жеpтви мaють oсoби, як. зaймaються злoчиннoю д.яльнютю (збут нapкoтичниx зaсoбiв i псиxoтpoпниx pечoвин, нaдaння сексуaльниx пoслуг, тopгiвля суpoгaтними с^итними нaпoями тa кoнтpaфaктнoю пpoдукцieю, гpaльний б.знес, тopгiвля збpoeю, скупкa кpaденoгo мaйнa тa ш.).
Дoзлoчиннi зв 'язки тa кpиmepiï eu6opy oсiб у poлi жеpтв злoчинiв.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушверситету
Численш вжтимолопчш дослщження показують, що для вчинення групи тяжких насильницьких злочинiв проти життя i здоров'я особи характер ним е констатащя дозлочинних зв'язкiв мiж злочинцем i жертвою (понад 80 %). 1з них 46% пов'язувалися родинними зв'язками, решта - знайомством за мюцем роботи/навчання, проживання, а також через спшкування i проведення дозвшля. Характер цих стосункiв, як правило, був конфлштним [14, с. 133].
В той же час, для групи корисливих ненасильницьких i корисливих насильницьких злочишв, навпаки, нехарактерно юнування дозлочинних
(Гу]|
зв'язкiв мiж злочинцями та жертвами (у понад 80 % вони були рашше незнайомими). За нашими даними, особи, як вчиняють корисливi насильницькi злочини (насильницьк грабежi, розбо1, вимагання, бандитизм, вбивства з корисливих мотивiв) при виборi жертви виходять iз таких критерив: достовiрноl шформаци «навщниюв» - 27 %, ощнки фiзичних даних, зовшшнього вигляду (одяг, ювелiрнi прикраси, носильш речi) та обстановки посягання (умови неочевидност^ - 24 %, показового витрачання грошей у розважальних закладах - 15 %, припущення про доходи, пов'язаного iз родом занять - 15 %, особисто1 упевненостi про наявнiсть значних грошових кош^в -8,0%, за чутками про шбито матерiальний достаток жертви - 7 %, очевидно: неспроможност чинити опiр (фiзичнi вади, похилий чи неповнолптай вiк, безпорадний стан) - 4 % [15, с. 340].
Детермшанти вiктимiзацil - це сукупнють явищ i подш, що обумовлюють групову (масову) й iндивiдуальну вiктимнiсть та створюють
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
небезпеку заподiяння злочином шкоди ll носiям. Слiд вирiзняти детермшанти групово1 (масово1) та детермiнанти шдивщуально1 вiктимiзацil.
На загальносуспiльному рiвнi вiктимiзацiя пов'язана з процесом кримiналiзацil pi3HUx сфер сустлъного життя та вжтимогенним потенщалом сустлъства. Iнодi говорять, що причиною масово1 вiктимiзацil е сама злочиннють, оскiльки утворення жертв злочишв - це наслщки злочинностi, ll цiна. М1ж тим, кримiналiзацiя рiзних видiв суспiльних вiдносин не зводиться лише до процесу вчинення злочишв та появи нових жертв злочишв. Вона
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
полягае також в об'ективнш 3arpo3i поставленим шд кримшально-правову охорону суспiльним вiдносинам. Загроза заподiяння шкоди охоронюваним кримiнальним законом правам та штересам громадян icHye щодо невизначеного кола членiв cycпiльcтва. Теоретично кожен, хто проживае у державi i3 певним рiвнем злочинноcтi, так чи шакше ризикуе стати жертвою злочину, у зв'язку з чим автоматично стае но^ем потенцшно! вжтимносл. Однак вiктимнicть у потенци - скорше абcтракцiя, нiж реальнicть, оскшьки ризик li реаизаци вiдноcно невисокий. Для перетворення абстрактно! загрози масового заподiяння шкоди правам та iнтереcам громадян на реальне настання злочинних наcлiдкiв мае бути використаний вiктимогенний потенцiал cycпiльcтва та його сощальних груп. Оcтаннiй являе собою людський ресурс iз вштимогенними деформацiями cвiдомоcтi та вiдхиленнями вщ норми безпечно! поведiнки. Зазначений ресурс утворюеться iз людей, що становлять групу
^^ fiCs III /1\ I// \ v*
вiктимогенного ризику (за демографiчними, рольовими, профеciйними,
М\\ j.^J МнЖ Ви.
етнiчно-раcовими ознаками), а також iз акумульованого за багато роюв масиву жертв фактичних злочинних посягань, як зареестрованих так i латентних. Нагадаемо, що за даними нашого доcлiдження, щороку в УкраА'ш жертвами злочинiв стають 37 % громадян. Наведений показник орieнтye у визначеннi середньостатистично! межi вiктимогенного потенцiалy укра1нського cycпiльcтва. Зазначений потенщал - змiнна величина, що перебувае у сощально допустимих межах. На формування та змшу розмiрiв вiктимогенного потенцiалy cycпiльcтва впливають негативш явища i поди, що тдвищують
\ Jt"T? || а ш g1 7 1 ■ g 1 I 11 I ...••'
вiктимнicть окремих cоцiальних груп i населення в цшому та сприяють !х перетворенню на жертв злочинних посягань.
Серед детермiнант групово! (масово!) вiктимноcтi cлiд назвати:
несформованiстъ культури безпечно'1 поведтки громадян у повсякденному життi, страх перед злочиннiстю, поширенi у Hapodi традици не звертатися до правоохоронних opгaнiв за захистом вiд злочинних посягань, не пoвiдoмляти про вчинеш злочини. На найбшьш високому рiвнi теоретичних узагальнень, слщ вести мову про iнcтитyалiзацiю жертовност суспшьства перед злочиннютю.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
В. М. Дрьомш довiв, що де-факто злочиншсть виконуе роль самостiйного iнституту суспiльства, впливае на Bei без виключення сфери суспшьних вiдносин [16, с. 219-237]. Вiктимiзацiя також може розглядатися як суспшьний iнститут, що впливае на оргашзащю, тенденци i закономiрностi суспшьного розвитку. Вiктимiзацiя - це зворотня сторона злочинност., !! наслiдки. З одного боку, шституал.защя жертовностi перед злочиншстю зумовлена звиканням народу до неминучост. щорiчного заподiяння шкоди великш кiлькостi людей.
1снують межi терпимост. суспшьно! свiдомостi до заподiяння злочинами
. . . . .. .
шкоди, . пов язана з ними психолопчна готовнють людей .ти на ц. жертви,
страждати в.д злочинно! шкоди. Фактично жертовн.сть перед злочиншстю стала нормою життя . д.яльност. людей, включених у систему суспшьних та м.жособових в.дносин. А з шшого - шститущонал.защя жертовност. зумовлена масовим недотриманням членами суспшьства в повсякденному житт.
/jS^/^у \\\ \
елементарних правил особисто! . майново! безпеки, що створюе умови для
/ Ä ® ©Au • • IтШ/1 5»\
зростання р.вня злочинност. як зареестровано! так . латентно!.
Серед детермшант групово! в.ктимност. чинне м.сце пос.дають сустлъш звичаИ засуджувати жертв деяких злочин.в (наприклад, статевих злочин.в . насильницьких злочишв невелико! тяжкост.), установки на невиправданий ризик та провокащю, практика невтручання стороншх ос.б у кризову ситуащю. Сюди також в.дносяться деяк. сустлъно шк1длив1 явища i процеси, як. шдвишують уразлив.сть окремих верств населення перед злочинними посяганнями. Йдеться про тшьову економ.ку . нелегальний кап.тал, корупщю
О я щ § / 1 1g 1 1 11
та доходи в.д не!, нац.ональну, расову та релтйну нетерпим.сть, неконтрольовану урбашзащю, нелегальну миращю, непродумане арх.тектурне планування та м.стозабудову, негативний шформацшний вплив на суспшьну св.дом.сть засоб.в масово! шформаци, 1нтернету тощо. Шдвищуе в.ктимшсть окремих соц.альних груп поляризащя населення за р.внем доход.в та споживацькими можливостями. За р.зними даними, розрив м.ж 10 % найбагатших громадян . 10 % найбщшших сягае пропорцп 1:30, 1:40 при гранично допустимому 1:6, 1:10. На жаль, високе матер.альне . сощальне
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушверситету
становище у нашому сусптьств^ часто-густо е визначальним чинником у захист власност^ прав i свобод, чест та гiдноcтi, особисто! недоторканноcтi, а також у достут до правосуддя, справедливому покараннi злочинщв, вiдшкодyваннi завдано! злочином шкоди.
Вагому роль у детермшаци масово! вiктимiзацil вiдiграe сощалъне неблагополуччя широких верств населення. Найбшьшого поширення воно набуло у сферах шм'1, побуту та дозвiлля. Соцiальне неблагополуччя охоплюе насильство у шм% пияцтво, наркотизм, проcтитyцiю, дитячу бездогляднicть, безпритyльнicть, конфлiктне спшкування, вуличну субкультуру та iншi види девiантноl поведiнки.
Окрiм зазначеного, треба враховувати й iншi детермiнанти вiктимiзацil на рiвнi cycпiльcтва. Наприклад, ненадежна оргашзащя дозвiлля пiдcилюe ситуативну вштимшсть неповнолiтнiх i молодi. Соцiадьна незахищешсть працiвникiв, якi виконують службову дiяльнicть, пов'язану iз профеciйним
Г i Ш\ О , С ¡ШШл '
ризиком - породжуе рольову вжтимнють. Демографiчнi диспропорци у cтрyктyрi населення сприяють росту вшово! вiктимноcтi. Зрештою, на зростання вiктимiзацil населення впливають такi чинники як неефективна дiядьнicть правоохоронно! i судово! систем по профiлактицi, виявленню, припиненню та розкриттю злочинiв i покаранню злочинщв.
Детермшантами iндивiдуaлънoi вiктимнoстi виступають вжтимогенм деформаци oсoбистoстi. Шд останшми розyмiють cyкyпнicть сощально-пcихологiчних властивостей, пов'язаних iз несприятливими умовами
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1
сощ^заци, поганою адаптованicтю до норм суспшьного життя, низькою культурою спшкування, емоцшною неcтiйкicтю, пониженою здатнютю до критичного мислення i прогнозування розвитку подш, пригнiченicтю волi до чинення опору, а також веденням асощального способу життя, неадекватною поведшкою у кризових ситуащях. Зазначенi деформаци формуються внаcлiдок несприятливо! сощ^заци особистосп (деcоцiадiзацil) та вироблених cтереотипiв небезпечно! поведiнки у кризових cитyацiях. 1з попереднього матерiадy пам'ятаемо про негативну роль у деcоцiадiзацil оcобиcтоcтi недолтв
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушверситету
батьювсько! шм'1, навчального закладу, трудового колективу, найближчого побутового оточення, кола друзiв, способу життя тощо. Вплив цих шституцш на формування особистост жертви злочину доволi потужний. Вiктимогеннi деформаци особистостi зумовлюють вжтимну поведiнку жертви у передзлочиннш ситуаци, що викликае злочинну мотиващю та сприяе вибору суб'екта на роль жертви злочинних посягань.
Поряд з цим детермшантами шдивщуально! вжтимност слiд назвати передзлочинну вжтимну поведтку та ncuxiuHuU стан жертв у момент злочинного посягання. Практика показуе, що особистють iз вжтимогенними деформащями порiвняно частiше поводиться негативно, чим привертае увагу злочинщв. Наприклад, при вчиненш умисних убивств та заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень передзлочинна поведшка понад 60% жертв характеризуеться як негативна. У багатьох випадках вона слугувала приводом
•/хУ 11Г Л\ Г /Г\ ЧЗЛ v«i
для вчинення особливо тяжкого злочину (погрози, приниження, образи, зради).
; ШЖал\ . О7 4 СУ . ш ш &
Шдвищуе ризик iндивiдуальноl вiктимiзацil стан алкогольного сп 'яшння (наркотичного збудження), що блокуе контрольну i регулятивну функцш свiдомостi, пригнiчуе волю, стимулюе агресш i брутальнiсть. За даними Д. В. Рiвмана, у станi алкогольного сп'яншня перебувало 41 % жертв умисних вбивств i 52 % жертв заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень, причому у бшьшос^ випадкiв вони спшьно розпивали спиртнi напо! перед злочинним посяганням [2, с. 125].
До детермшант шдивщуально! вiктимностi слщ вiднести й вроджеш риси
I | ш Ш g в /1 11 1111 ••
та властивостi людей, а саме: фiзiологiчнi (вiковi i гендернi особливостi, вади слуху, зору та шших життево важливих органiв), психiчнi (темперамент, акцентуацil характеру, психiчнi розлади, фобil), нестандартну зовшшшсть, слабку фiзичну силу тощо.
Вiктимологiчне запоб^ання - це самостшний напрям запоб^ання злочинностi, що охоплюе комплекс заходiв та дiялънiстъ, спрямовану на зниження рiвня груповог (масовог) та iндивiдуалъноl вiктимностi, а також зменшення кiлъкостi жертв злочишв у сусniлъствi. Залежно вщ цшей i завдань,
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210^ччя Ушверситету
вштимолопчне запоб^ання здшснюеться на загальносощальному, спещальному та шдивщуальному рiвнях [4, с. 111].
Загальносощальний рiвень включае заходи по зниженню вжтимогенного потенцiадy cycпiльcтва, виявленню та обмеженню ди детермiнант масово! вiктимiзацil. Зокрема, це формування та реадiзацiя ефективно! сощально! та економiчноl полггики, здiйcнення культурно-просвггаицько! роботи, правового виховання, урегулювання мирацшних процеciв, подолання стихшно! урбашзаци тощо. Заходи загальноcоцiального запоб^ання спрямовуються на все населення Укра!ни.
Спецiадьний рiвень передбачае зниження рiвня вiктимноcтi найбiльш вразливих cоцiадьних груп (неповнолiтнiх, молодi, оciб похилого вжу, предcтавникiв профеciй, пов'язаних з ризиком).
Iндивiдyальний рiвень охоплюе корегуючий вплив на людей, особист
/ W /II / \ / \ III \ \д \
риси i неправомiрна поведшка яких cвiдчить про високу вiрогiднicть стати
С/ ¡1ШШЖ Вп
жертвою злочину, а також роботу iз потенцiйними злочинцями, що перебувають iз жертвами у рiзного роду зв'язках та вiдноcинах та урегулювання вштимогенних cитyацiй.
Об'ектом вжтимолопчного запобiгання е детермiнанти масово! (групово!) та iндивiдyадьноl вiктимноcтi, вiктимогеннi ситуаци, особа потенцшно! жертви.
Методами вштимолопчного запобiгання е переконання, надання допомоги, застереження, забезпечення особисто! i майново! безпеки, нейтралiзацiя вiктимогенно небезпечних cитyацiй. Кiнцевою метою такого
\ Jt"T? О В ш g1 71 ■ g 1 I 11 I "
запобiгання е зменшення кiлькоcтi жертв злочинiв та убезпечення людей, що мають схильнють наражатися на небезпеку злочинних посягань.
Список лггератури:
1. Франкл Л. В. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии : моногр. / Л. В. Франкл. - Душамбе, 1977. - 237 с.
2. Ривман Д. В. Криминальная вжтимолопя : учеб. / Д. В. Ривман. - СПб. : Питер, 2002. - 304 с.
3. Туляков В.О. Виктимология (социальные и криминологические проблемы) : моногр. / В. О. Туляков. - Одесса : Юрид. лит., 2000. - 336 с.
4. Кримшолопчна вштимолопя : навч. поаб / С. М. Моюсеев, О. М. Джужа, В. В. Василевич та ш. - К. : Атша, 2006. - 352 с.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 2 (6) /2014 До 210рччя Утверситету
5. Голта В. В. Сощальш та психолопчш чинники кримшолопчно'х' в1ктим1зацп в Укрш'ш / В. В. Голша // Вюник академп правових наук Украши. - 2007. - № 3 (50). - С. 185193.
6. Минская В. С. Виктимологические факторы и механизм преступного поведения : учеб. пособие / В. С. Минская, Г. И. Чечель. - Иркутск : Иркут. ун-т, 1988. - 151 с.
7. Михайлов А. Е. Виктимологические аспекты профилактики некорыстных насильственних преступлений : учеб. пособие / А. Е. Михайлов. - К. : НАВСУ. - 1998. - 44 с.
8. Кулик О. Г. Злочиннють в Украшк тенденцп, законом1рносп, методи тзнання : моногр. / О. Г. Кулик. - К. : Юршком 1нтер, 2011. - 288 с.
9. Рыбалъская В. Я. Виктимологические проблемы преступности несовершеннолетних : моногр. / В. Я. Рыбальская. - Иркутск : Иркут. ун-т, 1983. - 228 с.
10. Литвинов О. М. В1ктим1защя: фактори, анал1з, заходи протидп : навч. поаб. / О. М. Литвинов. - Х. : ХНУВС, 2009. - 70 с.
11. Майоров А. В. Виктимологическая модель противодействия преступности : моногр. / А. В. Майоров. - М. : Юрлитинформ, 2014. - 224 с.
12. Сенаторов М. В. Потерпший вщ злочину в кримшальному прав1 : моногр. / М. В. Сенаторов. - Х. : Право, 2006. - 208 с.
13. Потерпший вщ злочину (м1ждисциплшарне правове дослщження) : моногр. / за ред. Ю. В. Баулша, В. I. Борисова. - Х. : Кросроуд, 2008. - 364 с.
14. Головюн Б. М. Кримшолопчш проблеми умисних вбивств i тяжких тшесних ушкоджень у с1мейно-побутовш сфер1 : моногр. / Б. М. Головин. - Х. : Нове слово, 2004. -252 с.
15. Головюн Б. М. Корислива насильницька злочиннють: феномен, детермшащя, запоб1гання : моногр. / Б. М. Головин. - Х. : Право, 2011.
16. Дремин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теор1я криминализации общества : моногр. / В. Н. Дремин. - Одесса: Юрид. лит., 2009. - 613 с.
Головкин Б. Н. Виктимизация населения в Украине: состояние, детерминанты, предупреждение.
Рассмотрены понятие и показатели измерения виктимизации населения. Проанализированны детерминанты индивидуалъной и груповой виктимности, предложены меры виктимологического предупреждения.
Ключевые слова: виктимность, виктимизация, детерминанты виктимности, виктимологическое предупреждение.
Golovkin B. N. Victimization of Ukrainian population: state, determinants, prevention.
The concept and indicators for victimization population measurement have been examined. The determinants of individual and group victimization have been analyzed; ways for victimization prevention have been proposed.
Key words: victimhood, victimization, victimization determinants, victimological prevention.
Розширена анотащя статт Головкiна Богдана Миколайовича на тему: «Вiктимiзащя населення в УкраУнк стан, детермiнанти, запоб^ання»
Golovkin B.N. Doctor of Law, Professor of Department of criminology and legal and executive law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Victimization of Ukrainian population : state, determinants, prevention»
The article considers the concept of Ukrainian population victimization, its object, actors, flow trends. According to the MIA of Ukraine statistics, yearly more than 340 thousand people become crime victims, and the victimization coefficient is 75 individuals per 10,000 population. However, our poll has found that 37 % of the population become crime victims or 170 000 citizens. Under our data, 38 % individuals suffered from crimes against property, 21 % - against the person, 15 % -against individual rights, 9 % - from the crimes in the sphere of economic activity, 8 % - from computer systems and computer networks crimes, and the rest-from other crimes. Most often, citizens have been victims of theft, hooliganism, corruption, fraud, body harm, illegal intervention in the digital operations.
Among the group (mass) victimization determinants are named: underdevelopment of citizens safe behavior in everyday life, fear of crime, common traditions of avoiding law enforcement authorities for protection from criminal attacks, concealing the committed crimes.
The phenomenon of victimhood institutionalization, namely getting used to the consequences of crime and related psychological readiness of the significant part of the population to suffer from criminal offenses, possesses a special place .
The determinants of personal victimization are victimogenic personal deformations, particularly: a set of negative socio-psychological characteristics of personality, that resulted from unfavorable socialization conditions. It comes to the poor adaptability to social and legal norms, the problems in communication,
uncritical thinking and lack of ability to predict the development of events, inappropriate behavior in crisis situations.
Victimological warning is an independent branch of crime prevention, which includes a range of measures and activities aimed at reducing the level of individual and group victimization, as well as reducing the number of crime victims in society.
Key words: victimhood, victimization, victimization determinants, victimological prevention.
