CC BY
58
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО. КРИМ1НОЛОГ1Я
Головкiн Богдан Миколайович,
доктор юридичних наук, професор, завдувач кафедри крим'тологи та кримнально-виконавчого права, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Укра/'на, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-0333-9806
doi: 10.21564/2414-990x.136.93878 УДК 343.988
ЯК СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ ЗЛОЧИН1В
У cmammi окреслено механгзм i умови вттимгзацп eid злочишв, основт сценари заподгяння жертвам шкоди протиправними посяганнями.
Ключовi слова: жертва злочину; вжтимогенна обстановка; сценари вжти]шзаци.
Головкин Б. Н., доктор юридических наук, профессор, заведующий кафедрой криминологии и уголовно-исполнительного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0333-9806
Как становятся жертвами преступлений
В статье рассмотрено механизм и условия виктимизации от преступлений, основные сценарии нанесения жертвам вреда противоправными посягательствами.
Ключевые слова: жертва преступления; виктимогенная обстановка; сценарии виктимизации.
Постановка проблемы. В1ктим1зац1я передбачае формування вжтимност та и реал1защю злочинними посяганнями за конкретних умов. 1снуе думка про невипадковий характер вчинення злочишв проти деяких ос1б. Шбито останш належать до кримшально вразливих верств населения, мають характерш шди-вщуальш якост та особливост поведшки, що привертають увагу злочинщв i мотивують 1х на вчинення проти них злочину. Зазначалося також про кримЬ ногенний характер дозлочинних зв'язюв i вiдиосии мiж злочинцями та жерт-
вами, шверсш Тхшх ролей. Насправд^ не все так однозначно. Чимало людей поводяться вжтимно у повсякденному жита i при цьому не стають жертвами злочишв. Бiльш того, одна i та ж вжтимна поведiнка за рiзних обставин призво-дить до рiзних наслiдкiв. Вiктимна за змiстом поведшка лише створюе умови, в яких виникае загроза протиправного посягання. Для фактичного вчинення злочину необхщно, щоб потенцiйна жертва i злочинець опинилися в одному мкщ одночасно, стали учасниками конкретних подш чи ситуацш.
Аналiз остантх дослгджень. Згiдно з юнуючими уявленнями, вiктимiзацiя як загальна категорiя складаеться iз таких компонента: фактори вiктимiзащí (сукупнiсть явищ i подiй, що детермiнують вiктимну поведiнку жертви злочину у конкретнiй життевш ситуацií); умови, що сприяють вiктимiзащí; стан вжти-мiзацГí, або кшьюсть жертв усiх учинених злочинiв. Iнодi сюди вiдносять також формування особистост жертви i мотивацп вiктимноí поведшки. Вiктимiзацiю розглядають у двох площинах: як кримiногенний стан уразливостi сощального суб'екта перед злочинними посяганнями i механiзм заподiяння шкоди жертвi злочину.
Слвд зазначити про неоднакове тлумачення процесу вiктимiзацií серед науковцiв. Розробник радянсько'1' вiктимологií Л. В. Франк визначав вiктимiза-цiю як «процес перетворення особи на реальну жертву злочину, його кшцевий сукупний результат». На його думку, вiктимiзащí насамперед шддаються особи, надiленi вiктимнiстю. Водночас жертвою злочину може стати будь-яка особа, яка не мае вжтимность Вiктимiзацiя вщбуваеться як на одиничному, так i на масовому рiвнях. Л. В. Франк запропонував розглядати чотири рiвнi вжтимЬ зацп: 1) безпосередш жертви злочинiв (фiзичнi особи); 2) сiм'í; 3) колективи, оргашзацп; 4) населення районiв, регiонiв [1, с. 8].
Зустрiчаються й iншi визначення вiктимiзацií, як-от: процес реалiзацií потенцiйноí вiктимностi особи в процес та результатi злочинного посягання [2, с. 80- 81]; набуття або збшьшення вжтимност на iндивiдуальному або масовому рiвнях, що шдкоряеться закону детермiнацГí [3, с. 187- 188]; формування (становлення) жертви як сощального типу i втягнення в орб^у злочинност як реальних, так i потенцiйних жертв на рiзних рiвнях соцiальноí взаемодп [4, с. 65]; загальна сукупшсть усiх випадкiв заподiяння особi (соцiальнiй групi) майново!', фiзичноí або морально!" шкоди злочинами [5, с. 68].
Невиршеш доЫ проблеми. Оскшьки злочинш посягання вчиняються проти конкретних людей за певних обставин, розглядати вiктимiзацiю зага-лом - малопродуктивний шлях. Необхщно розiбратися з умовами i механiзмом вiктимiзацií та п основними сценарiями.
Метою статт^1 е дослiдження умов виникнення кримшальних загроз та IX вплив на вiктимiзацiю вiд злочинiв.
Виклад основного матерiалу. За рiзних обставин жертвами злочишв можуть стати будь-яю особи, незалежно ввд статi, вiку, нащональносп, сощаль-ного становища, рiвня доходiв, мiсця проживання. Мiж тим практика показуе неоднаковий рiвень уразливостi людей перед злочинними посяганнями. Це
пов'язано не тшьки з соцiально-демографiчними вщмшностями населення, але й з несприятливими середовищними умовами проживання та небезпечною пове-дiнкою за конкретних обставин. На перший погляд, до групи вштимогенного ризику першочергово мають належати матерiально забезпеченi i високостатусш члени суспiльства, а також особи, дiяльнiсть яких пов'язана iз професiйним ризиком. Насправдi ж значно частше жертвами злочинiв стають сощально вразливi i фiзично малозахищенi на момент злочинного посягання особи, а саме: дгги, молодь, жшки, особи похилого вшу тощо. Ризик вiктимiзацiï залежить не стiльки вiд сощального становища i рiвня доходiв жертв, скшьки вiд повсякден-но'1 моделi ïx поведiнки, безпечностi району проживання, характеру взаемодп з iншими людьми, а також вщ зовнiшнix обставин, в яких вони опинилася на час злочинного посягання [6, с. 93].
На наш погляд, вштим1защя в1д злочинноси - це шдвищення ступеня криминально!' уразливост1 сощальних суб'екпв, що сприяе вчиненню проти них злочишв за певних обставин. Мехашзм вiктимiзацiï мiстить чотири ланки: 1) виникнення кримшальних загроз; 2) шдвищення ступеня уразливоси сощ-альних суб'екпв перед злочинними посяганнями; 3) заподiяння шкоди особам, якi опинилися в уразливому сташ за кокретних умов (ситуацш); 4) збiльшення контингенту жертв злочинних посягань як зареестрованих, так i латентних, що сприяе повторнш вiктимiзацiï певно'1 частини з них.
Перший етап вiктимiзацiï полягае у виникненш кримiнальниx загроз. До моменту виникнення об'ективно-предметних загроз юнуе лише ризик зазнати злочинного посягання. Виникнення кримшальних загроз пов'язано iз змшами в умовах життя та дiяльностi потенцшно'1 жертви, в обстановцi, що склалася на момент злочинного посягання, а також з виникненням злочинних намiрiв у о^б, схильних до протиправно'1 поведшки. Небезпека вiктимiзацiï зумовлена неоднаковою здатнiстю людей розпiзнавати джерела кримшальних загроз i усв^ домлювати ступiнь ïx реальностi залежно вщ часу й мiсця перебування, характеру взаемодп з шшими людьми, а також об'ективного розвитку подш. Ризик вiктимiзацiï залежить вiд безпечност середовища проживання й мiсць перебування, сощокультурного складу мiсцевого населення i кримшогенно'1 ситуацп в населеному пункта Суттеву роль вiдiграе також ступшь самоконтролю при взаемодп з шшими особами та здатшсть швидко i правильно приймати рiшення у критичних ситуащях.
Обiзнанiсть мiсцевиx жителiв про найбiльш небезпечнi мiсця перебування, маршрути пересування i кримiногенно неблагополучш райони певним чином знижуе ризик стати жертвою злочину. Однак це не убезпечуе ïx повшстю вщ непередбачуваного розвитку подiй, збiгу обставин, неочшуваних зустрiчей iз злочинцями у звичних мюцях.
Не секрет, що злочини здебшьшого вчиняються одними й тими ж особами. Однак кожного разу ïx жертвами стають новi люди. Здебшьшого на цю роль обираються рашше незнайомi особи, як опинилися у сприятливому для вчинення злочишв мющ i чась Останнi пiдбираються по-рiзному. Частiше - неви-
падково. TeprnopiH, на якш вчиняються злочини, умовно подшена мiж мiсцевим кримiналiтетом. Кожен, хто займаеться злочинною дiяльнiстю, добре знае межi свое!" територп, а також «доходш мюця», в яких вщбуваеться скупчення потен-цiйних жертв. Лише на перший погляд здаеться, що жертва опинилася не в тому мкщ, не в той час. Насправдi ж на не!" там чекали, заманювали, провокували. Головною умовою для усшшного злочинного посягання залишаеться правиль-ний вибiр жертви, яка на момент злочинного посягання виявилася уразливою. Стан уразливост щоразу виникае шд час перебування на незнайомш територй", а також при потраплянш у нестандартнi ситуацп у ввдомих мiсцях. Розрахунок злочинцiв робиться на раптовють посягання, неможливiсть упiзнати нападника, а також вщсутшсть досвiду поведшки жертв у кримшогенних ситуацiях.
Кримшогеншсть середовища значною мiрою залежить ввд географiчного розташування мiсця проживання i типу населеного пункту. Так, ризик стати жертвою злочишв у населених пунктах з високим коефщентом злочинно!" штенсивност на сходi i швдш Украши на порядок вищий, шж в населених пунктах захiдноï i центрально!" частини нашо!" держави. Водночас, мюью жителi порiвняно бiльше ризикують зазнати злочинного посягання, нiж сшьсью жителi. Життя у мiстi передбачае велику кшьысть щоденних вимушених контакта iз незнайомими людьми, перебування у вштимогенних мiсцях, сприятливих для вчинення злочишв у певний час.
Окрiм зазначеного, висока кримшогеншсть середовища проживання без-посередньо пов'язана з високим рiвнем злочишв, поеднаних iз проникненням у житло та шше примщення, а також зi злочинами, вчиненими у примЬ щеннях, вiдведених для тимчасового проживання (жилi кiмнати в готелях, гуртожитках, санаторiях, пансiонатах, профiлакторiях, будинках вiдпочинку, кемпiнгах). Ризики вiктимiзацiï також залежать вiд концентрацп проживання правопорушниыв в окремих районах населеного пункту. Слвд пам'ятати, що бшьшкть злочинцiв ведуть «осший» спосiб життя, тож злочини вони вчи-няють на територй' проживання, у зручних для цього мкцях. Як правило, це загальнодоступш для широкого загалу мкця, якими щоденно користуеться невизначене коло о^б для спiльноï роботи, пересування, ввдпочинку, про-ведення масових заходiв. Йдеться як про громадсьы мiсця (вулицi, площi, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музе!, клуби, громад-ський транспорт, мкця масового ввдпочинку населення, спортивнi споруди), так i про iншi мкця загального користування (сходи, сходовi клггки, горища, пiдвали, лiфти жилих будиныв тощо). Звiдси, вiктимiзацiя прямо залежить ввд безпечностi тимчасового перебування громадян у публiчних мiсцях, штен-сивност вчинення в них злочинiв.
Наступним етапом вiктимiзацiï е пiдвищення ступеня уразливост сощ-альних суб'ектiв перед злочинними посяганнями. Це пов'язано з неналежним сприйняттям реальност кримшально!" небезпеки сощальними суб'ектами i пiдвищення ix уразливостi перед злочинними посяганнями за конкретних умов мкця, часу та обстановки.
Рашше зазначалося, що ризик стати жертвою злочину залежить вщ правильной i своечасност розшзнавання джерел та видiв кримiнальниx загроз. Проведене нами 1нтернет-опитування понад 3002 громадян (2015 р.) засвщчило доволi стереотипнi уявлення громадян про кримшальш загрози i показало певну дезорiентованiсть у визначеннi ïx джерел. Останшх вказувалося декiлька одночасно. Уже традицшно люди з пересторогою ставляться до незнайомих людей, як видаються пщозршими та можуть виношувати злочиннi намiри (62 %); насторожуе також перебування у малолюдних мкцях у темний час доби (67 %), а також iмовiрнiсть потрапляння у непередбачуваш ситуацп (44 %). I лише 15 % опитаних убачають джерело вiктимiзацiï у власнш небез-печнш поведiнцi. 1з наведених вiдповiдей простежуеться загальна тенденщя до втрати контролю за оточуючим середовищем, побудовою i реалiзацiею сво'1'х життевих планiв, передбачувашстю розвитку подiй та поведiнки партнерiв зi спiлкування. В умовах зростання сощально'1 конфронтацп на rрунтi матерЬ ально'1 нерiвностi i соцiальноï несправедливой значна частина суспiльства дезорiентована у визначенш джерел вiктимiзацiï, не вiрить у спроможнiсть захиститися вiд злочинних посягань власними силами i вбачае небезпеку з у^х сторш одночасно. Даються взнаки рiзке погiршення кримшогенно'1 ситуацп', а також патерналктсьш установки певно'1 частини суспiльства. Бшьшють людей покладае перебiльшенi надп на захист з боку держави, або ж сподiва-еться на везшня, сприятливий зб^ обставин, допомогу ближнього.
Побутуючi серед населення уявлення про джерела вiктимiзацi'ï значною мiрою носять абстрактний i хибний характер. Так, за нашими даними, люди найбшьше бояться насильницьких злочишв (64 %), хоча насправдi зазнають корисливих злочинних посягань (понад 60 %). У контекст сказаного щлком очшувано називаються мкця кримшально'1 небезпеки. Серед таких поммо переважають вулицi й iншi громадськi мiсця (64 %), а також базари, вок-зали, торпвельш центри (18 %), мiсця масового вщпочинку громадян (10 %). Йдеться про вщкриту територiю з вшьним доступом невизначеного кола осiб, де вщбуваеться основна маса випадкових контакив iз незнайомими людьми. Найбiльш захищеними вщ злочинних посягань громадяни почуваються у влас-ному жи^ i на роботь З огляду на попршення ситуац^1 iз масовим поширен-ням крадiжок iз житла та шших примiщень, зазначенi судження виглядають сумшвними.
Отже, невмiння своечасно i правильно визначити джерела й види кримЬ нальних загроз суттево посилюе уразливкть понад 60 % громадян перед зло-чинними посяганнями, демонструе '1'хню неспроможшсть уникати небезпечних ситуацш та неготовшсть захищатися вiд злочишв. У результат жертвами зло-чишв щороку стають все новi i новi особи, якi своею поведшкою створюють чи потрапляють у кримшогенш ситуацй".
Наступним етапом вiктимiзацi'ï е безпосередне заподiяння шкоди особам, яю опинилися в уразливому станi за конкретних умов (ситуацш). За результатами нашого дослщження визначено частку громадян, яю щороку стають жертвами
злочишв. За 2015 р. вона становить 37 %, при цьому кожен сьомий респондент уже мав досвщ вiктимiзацiï рашше. Для порiвняння: у 2012 р. (опитано понад 4000 громадян) зазначений показник також дорiвнював 37 %. Це дае шдстави стверджувати про виявлену статистичну закономiрнiсть. На наш погляд, юнуе пор^ допустимо!" вiктимiзованостi населення, який не перевищуе 40 % i не залежить ввд рiвня злочинност за календарний чи облшовий рш. Як правило, жертвами злочишв щороку стають новi особи. Повторно!" вiктимiзацiï зазнае 15 % громадян.
По-перше, встановлена закономiрнiсть свщчить про цiлеспрямований пошук жертв злочишв серед осiб, якi виявилися уразливими на момент планування i вчинення злочинного посягання.
По-друге, кожна сьома жертва зазнала повторно!" вiктимiзацiï, а значить виявляла типовi риси i властивосп, на як звертають увагу злочинцi.
По-трете, не перевищення 40 % порогу вiктимiзацiï у суспiльствi свiдчить про юнування саморегульованих меxанiзмiв самозахисту населення вщ злочин-ностi. Вiктимiзацiя вiдбуваеться у певних межах, що визначають допустиму кшьюсть контингенту всix жертв злочишв у структурi населення, яка нормально сприймаеться сусшльством, не викликае суб'ективного вщчуття страху за свою безпеку.
Проведене дослщження спростовуе жорстку залежнiсть мiж дотриманням правил особисто!" безпеки i вiрогiднiстю зазнати злочинного посягання. Так, 42 % опитаних категорично заявили про вживання заxодiв убезпечення ввд злочишв, 41 % - в основному дотримуються зазначених правил. I лише 17 % повщомили про зневажання правилами безпеки. Зазначена тенденщя свщчить про вщсутшсть чггкого розумшня громадянами джерел i видiв кримшальних загроз. Про них е лише загальш уявлення. Серед населення побутуе думка, що вштимна поведшка мае обов'язково носити очевидний i провокативний характер, бути зрозумшою для широкого загалу. А тому коли люди, так би мовити, «помiрно ризикують» - це вважаеться нормою, мало кого насторожуе. Мабуть, кожен з нас не раз повертався додому темними вулицями, користувався засо-бами мобшьного зв'язку у переповненому громадському транспорт^ розрахову-вався гоивкою на ринках, брав участь у сумшвних лотереях i акщях, залишав без догляду свое майно, довiряв незнайомцям тощо. Для бшьшосп все минулося без серйозних наслвдюв. Комусь не пощастило. Саме так вважае основна маса людей. Власна провина у сприянш вчиненню проти себе злочину вкрай неохоче визнаеться i далеко не завжди усввдомлюеться. Здебшьшого люди вдаються до самовиправдовування загальними фразами i обмовками.
Насправдi мало хто розумiе, як саме люди стають жертвами злочишв. Здава-лося б, звична модель поведшки школи не оберталася серйозними проблемами, але цього разу сталося шакше. Бшьшють навт не здогадуеться, що поведшка жертви не обов'язково мае бути явно провокативною чи ризикованою. Iнодi формально правомiрна поведшка може набувати шшого значення, нового контексту в конкретних умовах мюця, часу та обстановки злочинного посягання.
У xодi вжтимолопчного опитування громадян вивчалося питання щодо критерпв, за якими злочинщ обирають жертв злочишв. Серед таких потерш-лими називаються: випадковий зб^ обставин - 27 %; неуважшсть у громад-ських мiсцяx - 25 %; проживання в кримшогенних районах - 11,3 %; очевидш прояви вштимно1 поведшки (надмiрна довiра до незнайомщв, перебування у нетверезому станi, демонстращя достатку) - 24,1 %. Найбшьш iлюстративно демонструють ставлення жертв до поди злочину та свое!' участ у прийнятт злочинного рiшення вщповщ на питання щодо вiдчуття жертвами свое!" «вини». Трохи бiльше половини опитаних (56 %) вважають себе винними також. Проте 44 % висловлюють протилежне судження.
Завершальним етапом вiктимiзацiï е збшьшення контингенту жертв зло-чинних посягань як зареестрованих, так i латентних, що сприяе повторнш вiктимiзацiï певно!" частини з них. Незважаючи на усталену частку громадян, яю щороку стають жертвами злочишв, спостертаеться певне зростання 1хньо1 заявницько!' активностi. Якщо ранiше (2012 р.) до оргашв охорони правопорядку звертався лише кожен третш постраждалий вщ злочинних посягань, то у 2015 р. частка заявниюв зросла до 50 %. Це пояснюеться загальною тенденщею бшьш активного звернення населення до правоохоронних i судових оргашв за вщновленням порушених прав i отриманням компенсацп за заподiяну шкоду. На заявницьку актившсть жертв позитивно впливае i новий процесуальний порядок реестрацп звернень громадян. Враховуючи наведеш аргументи, мае мюце зниження рiвня латентних злочинiв у державi в цiлому.
Серед причин незвернення до оргашв охорони правопорядку вже тради-цшно називаеться ввдома трiада: зневiра у результативнiсть ïx роботи (50 % опитаних), незначна матерiальна шкода заподiяна злочином (44 %), а також вщсутшсть серйозно1 шкоди для здоров'я постраждалих (33 %). Перший варiант вiдповiдi бшьше емоцiйний, нiж рацiональний. Тут проявляеться низький рiвень довiри до оргашв державно! влади загалом i правоохоронно1 системи зокрема. Заявницька пасивнiсть насправдi пояснюеться небажанням мати справу з неефективним бюрократичним апаратом правоохоронних оргашв, браком часу брати участь в офщшному розслщуванш i судовому розгляд^ а також побою-ванням громадського осуду.
На наш погляд, можна говорити про два типовi сценарп вiктимiзацiï. Перший пов'язаний з неналежним сприйняттям загальновщомих для мюцевих жителiв кримiнальниx загроз i неготовшстю реагувати на них належним чином. Люди, життя яких оргашзоване за часовим графшом i у вщомш мiсцевостi, а всi поди i ситуацп носять прогнозований i циклiчний характер, перебувають у зош психо-логiчного комфорту, суб'ективного вщчуття безпеки як наразi, так i найближчим часом. Одномаштшсть i звичшсть усього, що вiдбуваеться довкола, формують однотипний образ мислення, викликають знайомi почуття та стереотипну модель поведшки, тим самим створюють незмшний стан буття, суб'ективну реальшсть, в якш свщомють, шдсвщомють та iншi форми вищо1 нервово1 дiяльностi працюють за шаблоном. Мiж тим удавана стабшьшсть порушуе адекватнiсть просторо-
во-часового сприйняття оточуючо'1 дшсност i негативно впливае на мислення й поведшку. У потощ буденносп людський мозок перестае належним чином сприй-мати i критично оцшювати iнформацiю про зовнiшне середовище, а органи вщ-чуттiв не передають сигнали про явну та приховану небезпеку. 1ншими словами, звичшсть мюцевосп, черговiсть i передбачуванiсь розвитку подш та ситуацiй у куш iз заздалегiдь вiдомим колом сшлкування поступово знижують здатнiсть свiдомостi до розшзнавання кримiнальниx загроз i адекватного реагування на них. У нейронних структурах головного мозку утворюються стшю зв'язки мiж подiями, ситуацiями та звичним способом реагування на них. Циклiчнiсть i одно-манiтнiсть життя ослаблюе контроль над оточуючим середовищем та власною поведшкою. Якщо небажана подiя тривалий час не трапляеться, складаеться хибне враження про ïï маловiрогiднiсть як зараз, так i в майбутньому. Однак, як вщомо, об'ективна реальшсть та ïï суб'ективне сприйняття - рiзнi речь Життеве середовище постшно змшюеться, наповнюеться новими викликами i загрозами, непередбачуваними ситуащями i випадковими подiями. Динамiчнi змши в ото-чуючiй дiйсностi значно швидше знаходять емоцшний вiдгук, шж усвщомлю-ються. Рацiональне мислення вибiрково вихоплюе окремi фрагменти реальностi, залишаючи поза увагою рiзного роду «дрiбницi». До таких зазвичай належать ледь помггш змiни в оточуючiй обстановщ, порушення часового графiку, перебування у нових мюцях, хамовита манера сшлкування з чужими людьми, шкiдливi звички, неуважне ставлення до свого майна, легковажшсть i ншвшсть у стосунках, забудькувапсть, зневажання деталями. Основна маса людей зневажае дотримання елементарних правил безпеки при виконанш буденних справ як щось другорядне й обтяжливе. Вважаеться, що це дрiбницi не вари уваги, зажди щастило, минеться i цього разу [8, с. 128- 129]. Дотримання правил елементарно'1 безпеки створюе зайвий клошт, вщволшае, вимагае концентрацп уваги, докладання додаткових зусиль, витрат часу. Натомють мотиващя пересiчниx громадян працюе за вщомим законом «збереження енергп», коли необxiднi цiлi досягаються найлегшими шляхами i спрощеними засобами, що дають швидкий результат. 1нертшсть мислення порушуе вщчуття реальносп i вмикае до кшця не вивчений меxанiзм «економп» мотивацй' та прийняття рiшень. Зрештою, це призводить до втрати самоконтролю i контролю за оточуючою дшсшстю i поведшкою шших людей.
Показово, що кримшальна загроза, яка загрожуе в^м, не сприймаеться всерйоз особисто. Особливо це вщчуваеться, коли ми перебуваемо у публiчниx мiсцяx, мiж людьми. У групi всi поводяться шакше, почуваються у вiдноснiй безпещ, бо, видаеться, остерiгатись треба безлюдних мюць, а також зустрiчi з ненайомцями у темний час доби. Шд впливом побутуючих стереотишв виникае iлюзiя обману щодо джерел кримшальних загроз. Незнання останшх призводить до хибних уявлень i помилкових ршень. Саме когштивна iлюзiя середовищно'1 i територiальноï безпеки формуе мотивацiю до вштимно'1 поведiнки за певних обставин i ситуацш. У свою чергу, вштимна поведшка викликае злочинну моти-ващю та рiшення про вчинення злочину проти конкретно'1 особи i, зрештою, призводить до взаемодп злочинця i жертви.
Отже, головною вщмшшстю першого сценарш вiктимiзацiï е обiзнанiсть про ймовiрнi кримiнальнi загрози на мюцевому рiвнi, однак неналежне ïx сприй-няття та неготовнiсть адекватно реагувати на них.
Другий сценарш вiктимiзацiï пов'язаний iз тимчасовою дезорiентацiею у просторi i часi при потраплянш на новi мiсця, в незнайомi ситуцп, а також при випадкових зустрiчаx з небезпечними людьми. Помiчено, що мислення та поведiнка людей змшюеться пiд впливом нового мюця i часу перебування, незнайомо'1 оточуючо'1 обстановки, а також при неочшуваному розвитку подiй та дiй осiб, з якими доводиться взаемодiяти. У силу рiзниx причин люди час ввд часу змушенi перебувати на незнайомш територй", вступати у випадковi вiдносини, потрапляти в неординарнi ситуацп. Шд час перебування на незнайомш (чужш) територй", у неввдомих мiсцяx, увага людини зосереджуеться на виконанш конкретного завдання, що супроводжуеться емоцшним захоплен-ням. На чужш територп люди зосереджуються на конкретнш справi, заради яко'1 вони сюди прибули. Водночас залишаеться бажання якнайвидшого повер-нення на знайому мкцевкть, у свое середовище. Погана орiентацiя в нових умовах зовш проявляеться у розгубленоси, невпевненостi дiй, ослабленш контролю за оточуючою дiйснiстю та поведшкою iншиx людей. За блукаючим поглядом, невпевненою ходою, поганою орiентацiею на мкцевост злочинцi досить точно вираховують потенцшних жертв серед натовпу й одночасно оцшюють ïx фiзичнi можливостi для чинення опору. Значно посилюе ризики вiктимiзацiï випадкове заходження людей на шдконтрольну кримiналiтету територш або залишення транспорту чи майна у вштимогенних мiсцяx, якi завчасно пригледши злочинцi. Мiсцевi жителi зазвичай обходять так мiсця стороною, а приïжджi через незнання особливостей мкцевого ландшафту i кримiногенноï обстановки потрапляють у «пастку», де на них вже очшують злочинцi.
Висновки. Таким чином, вiктимiзацiя нероздiльно пов'язана з умовами та яюстю середовища проживання на мюцевому рiвнi, а також з безпечшстю тери-торiального простору, в якому вщбуваеться соцiальна взаемодiя мiж людьми з рiзниx питань. Життеве середовище i територiя перебування сприяють вшти-мiзацiï, пiдвищують ступшь уразливостi людей.
Отже, жертвами злочишв, як правило, стають двi категорп людей. З одного боку, це погано адаптоваш до сучасних умов життя особи, яю здебiльшого керу-ються iнтуïтивним мисленням у розшзнаванш кримiнальниx загроз та виборi стратеги поведшки при сощальнш взаемод11 з шшими учасниками суспiльниx вiдносин. Вони виявляють шдвищену уразливiсть перед злочинними посяганнями i психолопчну готовшсть прийняти роль жертви.
Друга категорiя людей керуеться рацiональним мисленням, що в основному дозволяе правильно орiентуватися у джерелах та видах кримшальних загроз i в основному уникати небезпечних ситуацш. 1хня уразливiсть перед злочинними посяганнями носить тимчасовий характер i пов'язана з часом та мюцем перебування.
Список л^ератури:
1. Франк Л. В. Потерпевшие от преступлений и проблемы советской виктимологии / Л. В. Франк. - Душанбе : Ирфон, 1977. - 240 с.
2. Ривман Д. В. Криминальная виктимология / Д. В. Ривман. - Санкт-Петербург : Питер, 2002. - 304 с.
3. Голша В. Сощальш та психолопчш чинники кримшолопчно'! вiктимiзацii в Украш /
B. Голша // Вкник Академп правових наук Украши. - 2007. - № 3 (50). - Харюв : Право, 2007. - С. 185-193.
4. Варчук Т. В. Виктимологическое моделирование в криминологии и практике предупреждения преступности / Т. В. Варчук. - Москва : ЮНИТИ-ДАНА, 2012. - 239 с.
5. Кримшолопчна вжтимолопя : навч. поабник / 6. М. Мокеев, О. М. Джужа, В. В. Васи-левич та ш.; за заг ред. О. М. Джужг - Ки1в : Апка, 2006. - 352 с.
6. Головкш Б. М. Кримшолопчне поняття вiктимiзацii / Б. М. Головкш // Науковий вкник Мiжнародного гуматтарного ушверситету. Серiя: Юриспрудеицiя. - Одеса, 2015. - Вип. 15. -Т. 2. - С. 93-96.
7. Туляков В. О. Виктимология (социальные и криминологические проблемы) / В. О. Туляков. - Одесса : Юрид. лит., 2000. - 336 с.
8. Головюн Б. М. Вжтимна поведшка жертв злочишв // Проблеми законность 2016. - 135. -
C. 124-135. doi: http://dx.doi.org/10.21564/2414-990x.135.83130.
References:
1. Frank, L.V. (1977). Poterpevshie ot prestuplenij i problemy sovetskoj viktimologii [Victims of crimes and the problems of the Soviet Victimology]. Dushanbe: Irfon [in Russian].
2. Rivman, D.V. (2002). Kriminal'naja viktimologija [Criminal Victimology]. St. Petersburg: Piter [in Russian].
3. Holina, V.V. (2007). Sotsial'ni ta psykholohichni chynnyky kryminolohichnoi viktymizatsii v Ukraini [Social and psychological factors criminological victimization in Ukraine]. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine, 3 (50). Kharkiv: Pravo, 185-193 [in Ukrainian].
4. Varchuk, T.V. (2012). Viktimologicheskoe modelirovanie v kriminologii i praktike predupre-zhdenija prestupnosti [Victimological simulation in criminology, practice and crime prevention]. Moscow: JuNITI-DANA [in Russian].
5. Moiseiev, Ye.M., Dzhuzha, O.M., Vasylevych, V.V. et all. (2006). Kryminolohichna viktymolo-hiia [Criminological Victimology]. Kiev: Atika [in Ukrainian].
6. Golovkin, B.M. (2015). Kryminolohichne poniattia viktymizatsii [Criminological concept of victimization]. Naukovyj visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia -International Humanitarian University Herald. Jurisprudence, Vol. 2, 15, 93-96 [in Ukrainian].
7. Tuljakov, V.O. (2000). Viktimologija (social'nye i kriminologicheskie problemy) [Victimology (social and criminological problems)]. Odessa: Jurid. lit. [in Russian].
8. Golovkin, B. (2016). Viktymna povedinka zhertv zlochyniv [Provocative behavior of victims of crime]. Problemy zakonnosti - Problems of legality, 135, 124-135. doi: http://dx.doi. org/10.21564/2414-990x.135.83130 [in Ukrainian].
Golovkin B. M., Doctor of Law, Full Professor of Department of Criminology and Penitentiary Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0333-9806
How to become a victim of crime
Victimization from crime - a higher degree of social vulnerability criminal, contributing to the commission of crimes against them in certain circumstances. Victimization takes place in space and time, and includes four stages: 1) the emergence of criminal threats; 2) increasing the degree of social
rortoeKM B. M. AK cmaKimb xepmBaMU 3no^uHiB
vulnerability to criminal assault; 3) the harm to individuals who find themselves in a vulnerable state at appropriate conditions (situations); 4) increase the number of victims of crimes as registered and latent, which helps re-victimization of some of them.
As a result of our Internet survey of more than 3002 people (2015) defined the proportion of citizens who every year are victims of crime. By 2015 it is 37 %. However, one in seven respondents already had experience of victimization before. In our view, there is a threshold of permissible viktymizovanosti population not exceeding 40 % and is independent of the level of crime in a calendar year or an. Typically, victims of crime every year are new faces. Re-victimization experiences 15 % of citizens.
The risk of becoming a victim of crime depends on the accuracy and timeliness of recognition of sources and types of criminal threats. Showed a rather stereotypical ideas of the criminal threat and showed a disorientation in identifying their sources. The last mentioned some time. Traditionally people cautious attitude to strangers, suspicious issued and may bear criminal intent (62 %); alarming stay at poorly attended locations in the dark (67 %) and likelihood of falling into unpredictable situations (44 %). Only 15% of respondents sees the source of victimization in their own dangerous behavior.
While the public understanding of the sources of victimization are largely abstract and false character. So, to our knowledge, most people are afraid of violent crime (64 %), but actually experiencing mercenary crimes (60 %). In the context of what has been said quite expected the place called criminal threat. Among these markedly dominated the streets and other public places (64 %), as well as markets, train stations, shopping centers (18 %), places of mass recreation of citizens (10 %). This is the open area with free access unspecified persons, where the bulk of accidental contact with strangers. However, most protected from criminal attacks citizens feel in their own homes and at work. In light of the deterioration of situation of the massive spread of thefts from homes and other buildings, these opinions seem questionable.
So, inability to timely and correctly identify the sources and types of criminal threats significantly increases the vulnerability of more than 60 % of citizens before the criminal assault, demonstrating their inability to avoid dangerous situations and unwillingness to protect themselves from crime. As a result, victims of crime every year becomes more and more new people who create their behavior or get into criminogenic situation.
The study refutes strict correlation between compliance with the rules of personal safety and likely incur criminal assault. Thus, 42 % of respondents stated categorically safeguard measures against crime, 41 % - mainly follow these rules. Only 17 % reported disregard of safety rules. This trend indicates a lack of clear understanding of the citizens of the sources and types of criminal threats. On them is only a general idea. In the population there is a perception that victimization behavior should be sure to wear obvious and provocative character, being understood by the general public. So when people so-called «moderate risk» - is considered the norm, few people are alarming.
During the survey of victimological studied of citizens the issue of criteria for which offenders choose victims of crime. Among these victims are called: coincidence - 27 %; inattention in public places - 25 %; living in criminogenic areas - 11.3 %; obvious signs of provocative behavior (excessive trust in strangers, stay drunk, demonstration of plenty) - 24.1 %. Most by illustration demonstrates attitudes to crime victims and their participation in decision-criminal decisions, answer questions about their victims feeling of «guilt». Just over half of respondents (56 %) consider themselves guilty also. However, 44% expressed the opposite judgment.
Despite the established share of citizens who every year are victims of crime, observed some increase in their activity of applicants. Previously (in 2012) to law enforcement agencies only every third approached the victim from criminal attacks, in 2015 the share of applicants has risen to 50 %. This is the general trend of more active public appeal to the law enforcement and judicial bodies for redress and compensation for damage. At the same time, in applicant activity of victims is positively affects new procedural order of registration of citizens. Given these arguments, assuming latent reduce crime in the country as a whole.
Reasons not appeal to the law enforcement agencies have traditionally called the famous triad: disbelief in the effectiveness of their work (50% of respondents), minor material damage caused by crime (44 %), and lack of serious harm to the health of victims (33 %). First answer more emotional than
rational. It appears the low level of trust in public authorities in general and law enforcement in particular. The passivity of applicants actually explains the reluctance to deal with bureaucracy ineffective law enforcement, lack of time to participate in the official investigation and the trial, and for fear of public censure.
In our view, there are two common scenarios of victimization. The first - improper perceptions associated with known to locals criminal threats and reluctance to respond to them appropriately.
The second scenario victimization associated with temporary disorientation in space and time with the reach to new locations in unfamiliar situation, as well as a chance meeting with dangerous people.
Consequently, victims of crime usually are two categories of people. On the one hand, a poorly adapted to modern living conditions of individuals who primarily guided by intuitive thinking in identifying criminal threats and choosing the behavior strategies in social interaction with other participants of public relations. They show an increased vulnerability to criminal assault and psychological readiness to accept the role of victim.
The second category of people is guided by rational thinking that basically allows you to properly navigate in the sources and types of criminal threats and largely avoid dangerous situations. Their vulnerability to criminal assault is temporary and related to the time and place of residence.
Keywords: victim of crime; victimogenic situation; victimization scenarios.
Hadiuwna do pedKomzii 22.02.2017 p.
