CC BY
41
шдростом у вжнах деревостану. Наступнi етапи групових рубань буде проведено у черговi насшневi роки. У Чечельницькому ЛП насадження, де проводились експериментальш рубки, вшом бiльше 100 роюв. Йому вщповщае групово-поступове рубання, яке розраховане на коротший термш виконання. У Крижопiльському ЛП насадження вжом за 70 рокiв. Цьому люостану кра-ще пiдходить групово-вибiркове рубання, з бiльшим перiодом i кiлькiстю на-сшневих рокiв, що дасть змогу створити рiзновiкове, складне насадження, у якому повшше буде проходити процес природного вщновлення [2].
Висновки
1. При проведент групово-поступових та групово-виб1ркових рубань, з метою збереження дубового тдросту, краще тдходить хлистовий спос1б вивезення деревини з методом звалювання дерев у бш протилежний вщ центру в1кна.
2. Найкращий прирют тдросту дуба звичайного та скельного пом1чаемо у в1кт 1з частково залишеним тдлюком та тдростом 1з другорядних по-
рщ.
3. Зняття кори дерев другого ярусу, з метою 1х ослаблення, для збереження життездатного дубового тдросту на сьогодт не дало належного результату.
4. Кращий прирют за висотою тдросту дуба спостер1гаемо на в1кнах групо-во-поступового рубання у зршому насаджент з кращим станом дубового тдросту на момент проведення л1сос1чних робгг.
5. З метою недопущення зниження приросту за висотою тдросту цшних порщ на вшнах поступових рубань не рекомендуеться здшснення суцшь-ного вирубання тдросту тдгшних порщ.
Лггература
1. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.1. Люовщновлення та люорозведення в р1внинних районах Украши. - Фаспв : Пол1фаст, 1998. - 15 с.
2. Дуб - порода третьего тысячелетия // Сборник научных трудов. - Гомель : ГТУ. -1998. - Вып. 48. - 260 с.
3. Дубравы СССР / под ред. А.Б. Жукова. - М.-Л. : Гослесбумиздат. - 1949. - Т. 1, вып. 28. - 352 с.
4. Мелехов И.С. Лесоводство. - М. : ВО Агропромиздат, 1989. - С. 163-174.
5. Молчанов А.А., Губарева В.А. Формирование и рост дуба на вырубках в лесостепи. - М., 1965. - 94 с.
6. Ткач В.П., Михалк1в В.М. Люов1 ресурси Украши: стан, шляхи переходу на принци-пи невиснажливого люокористування, збереження ландшафтного бюр1зномашття // Збереження 1 невиснажливе використання бюр1зномашття в Укрш'ш: стан та перспективи. - К. : Х1мджест, 2003. - С. 107-127. _
УДК 630*165.3 Ст. наук. ствроб. 1.П. Равлюк -
УкрНДЫрлк м. П. С. Пастернака, м. 1вано-Франк1вськ
В1ДТВОРЕННЯ ЯЛИЦ1 Б1ЛО1 НА ГЕНЕТИКО-СЕЛЕКЦ1ЙН1Й ОСНОВ1 У Л1САХ КАРПАТСЬКОГО РЕГ1ОНУ
Запропоновано шляхи використання люових генетичних ресурав ялищ бшо! у селекцшних програмах та для потреб насшництва з метою подальшого вщтворення лю1в з 11 участю.
Senior research officer I.P. Ravlyuk - Ukrainian research institute of mountain
forestry named after P.S. Pasternak, Ivano-Frankivsk
Restoration of a white spruce on the genetic-selection basis in woods
of Carpathian region
It is offered to a way of use of wood genetic resources of a white spruce in selection programs and for needs of seed-growing for the purpose of the further restoration of woods with its participation.
Сучасний ареал ялищ бшо! в Карпатах т_сно пов'язаний з кшматични-ми, лполопчними i едафiчними умовами. Схщна нижня межа ii поширення знаходиться у Чершвецькш област^ де деревостани з участю ялищ трапля-ються на висот 300-325 м н.р.м. [1]. Висотш межi ii поширення iстотно вщ-рiзняються на пiвденно-захiдних i швшчно-схщних макросхилах Карпат. За даними А.Й. Швиденка [1], верхньою межею зростання ялищ слщ вважати 1250 м н.р.м., де вона трапляеться як домшка в насадженнях ялини. К.К. Смаглюк [2] вказуе на можливють пiдняття ще! породи значно вище, до 2000 м i опускання до 200 м у Прикарпатл. На швденно-захщних макросхилах Полонинського i Водороздiльного хребтiв ялиця з'являеться у насадженнях як домшка, починаючи з висоти 500-600 м н.р.м. Вибагливють ялицi до вологи повпря i грунту та шдвищена чутливiсть до пiзнiх заморозкiв обмежу-ють ii природний ареал iзогiетою у 600-700 мм на рш у Прикарпаттi i 850900 мм на Закарпатт [3].
Основними бюеколопчними властивостями ялицi, якi впливають на райони ii природного поширення, ^м згадано!' вище вибагливостi до вологи повпря i грунту та чутливост до заморозкiв, е низька стшюсть до забруднен-ня повпря, висока впростшюсть, вибагливiсть до багатства грунту, сильно виражена тшьовитривалють, повшьний рiст в молодому вiцi, перюдичне i пiзне шишкоутворення, низька схожють насiння та iнше. В щлому ялиця бiла за сво'ми бюеколопчними властивостями досить близька до бука люового i певною мiрою до ялини европейсько!', через що на територи Карпат вона не утворюе свого окремого поясу, а виступае як компонент змшаних лiсiв з дубом, буком i ялиною.
Прогресуюче зменшення площi ялицевих лiсiв в регiонi найбiльш чп-ко проявлялося до 1965 р. За останш 150-200 роюв площа ялицевих лiсiв ско-ротилась приблизно на 30 %. У природному коршному TO^mi вона досягала 120 тис. га [1]. Тшьки за перюд з 1947 по 1956 рр. вона зменшилась на 38,8 % [4]. За даними В.1. Парпана [5], змша едифiкаторiв в ялицевих люах вiдбулася на площi 177 тис. га, або 68,5 %. Найбшьш негативш змiни спостерiгаються в буково-ялицевих i ялиново-буково-ялицевих лiсах, де на бшьшост площ ялиця втратила сво!' типотвiрнi позицii [1]. Починаючи з 70-х роюв, ситуащя в ялицевих люах дещо покращилася. Цьому сприяло вмiле проведення догля-дових рубань, переорiентацiя на поступовi рубання головного користування, розширення обсяпв реконструктивних лiсокультурних заходiв.
Що ж становлять лiсовi насадження, якi зростають в ялицевих типах люу? Доволi вичерпну вiдповiдь на це питання можна одержати, використо-вуючи матерiали дослiджень, якi виконала в ялицевих бюгеоценозах група
науковщв шд керiвництвом К.К. Смаглюка [6]. На n^eraBi даних 60 пос-тшних пробних площ, закладених в найбшьш поширених в Карпатах вологих ялиново-букових суяличинах i яличинах, вдалося виявити площу корiнних деревостанiв ялицi бшо1 (близько 5000 га), охарактеризувати вжову структуру i будову ïï природних деревостанiв, морфологiчну структуру природних ялиново-буково-ялицевих i буково-ялицево-ялинових деревостанiв, вивчити продуктившсть одновiкових i рiзновiкових насаджень з рiзною частковою участю в складi бука, а також порiвняти продуктивнiсть деревостанiв рiзного степеня рiзновiковостi i складу.
На сьогоднi на мющ корiнних змiшаних ялицевих насаджень домшу-ють ялинники (бiля 100 тис. га) i бучняки (50 тис. га) [5]. Для Верхньодшс-тровських Бескидiв, а також всiеï смуги буково-ялицевих лiсiв Передкарпаття характерне поширення майже чистих одновжових яличниюв антропогенного походження [7]. Невелика домшка ялини в таких насадженнях вщзначаеться невисокою стiйкiстю до грибних захворювань, а тому ïï вирубують вже до 60-рiчного вiку, що, своею чергою, сприяе формуванню середньо-i низько-повнотних яличникiв.
У середиш 80-х рокiв встановлено, що в люовому покривi Карпат змь на порщ найбiльшою мiрою торкнулася молодняюв [8]. Тут повну змiну в ялицевих люах зафiксовано на 7,4 % 1'х площ. У держлiсфондi багатьох пе-редгiрних лiсництв значну площу займали низькотоварнi грабняки, осични-ки, березняки, сосняки, вербняки, що зростають на багатих глибоких грунтах яличниюв i суяличниюв [1]. Вж ix здебiльшого становив 24-50 роюв. Загалом ж в ялицевих типах люу виявлено 31 тип похщних деревостанiв, що потребу-вали виправлення [9].
Одшею iз причин скорочення площ ялицевих лiсiв у Карпатах також е !'хнш незадовшьний санiтарний стан, що сприяе виникненню пошкоджень i хвороб. У деревостанах букових яличин i суяличин найпоширешшими вада-ми i захворюваннями, яю рiзко знижують вихiд дiловоï деревини або ïï яюсть чи сприяють зараженню, е морозне ядро, ra^i грибного походження, рак i вщьмит мiтли, багатоверхiвковiсть, наявнiсть пасинкiв i мехашчш пошко-дження. Крiм цього, трапляються окоренкуватiсть, червоточина, кривизна, морозовина та ш. [10].
На швшчному мегасхилi Карпат, особливо в прських умовах, де ялиця зростае разом iз ялиною, домiшкою бука та шшими листяними породами, катастрофiчно збiльшуються площi всихання шпилькових насаджень ялини i ялищ вщ кореневих гнилей. Так, якщо в першш половинi 80-х рокiв, за даними П. А. Трибуна [11], грибами було вражено понад 60 % площ цих лiсiв, то в нашi дш всихае 81,6 % шпилькових лiсiв, а частка саштарних рубань у розра-хунковiй люоЫщ головного користування досягае 80 % i бшьше.
Великих збиткiв ялицевим лiсам завдають суворi зими. Зокрема, I.I. Мо-лоткова [10] шформувала, що внаслiдок сувороï зими 1928-1929 р. пошко-дження ялицевих насаджень проявились у виглядi морозного ядра. Шсля ру-бання таких дерев на поперечному зрiзi було чггко видно буро-червоне, ок-руглоï форми ядро, яке рiзко вiдрiзнялося за кольором вщ здоровоï перифе-
ршно! частини деревини. Вверх стовбуром захворювання поширювалося майже до верхiвки. Автор робить висновок про можливий зв'язок мiж появою морозяного ядра i зараженням гнилями.
Вщновлюючи ялицевi насадження, треба прагнути до якомога використання здорового природного поновлення мюцевого походження та насш-ня з коршних деревосташв - пралiсiв. Якщо на дшянках, уражених корене-вою губкою, вже юнують чистi або з домшкою ялицi молодняки вiком 1015 рокiв природного чи штучного походження, то тут слщ здшснювати ре-конструкцiю з введенням бука, явора, шьма гiрського, клена гостролистого та iнших видiв залежно вщ типiв умов мiсцезростання [12]. Чист молодi яличники можна використати також для формування плантацш зi скороченим обь гом рубань. На перезволожених землях Передкарпаття з незначним нахилом поверхш, створюючи культури ялищ, слiд зберiгати природне поновлення берези поникло!, частку яко! у складi насадження пiзнiше оптимально регу-люють доглядовi рубання.
Виявилось, що не виважеш iнтенсивнi втручання в життя люового бь огеоценозу в перюд вегетаци створюють умови, якi сприяють активiзацil збудникiв кореневих гнилей i послабленню стiйкостi насаджень. Тому до-цiльно здiйснювати нормальнi за штенсившстю, в мiру потреби, освiтлення i прочищення, вирубування хворих i вщсталих у ростi дерев. Серед чинниюв, якi негативно впливають на динамжу i продуктивнiсть ялицевих лiсiв, ^м згубного впливу низьких температур ще слщ згадати нерегульований випас худоби, пошкодження рослин дикою лiсовою фауною, буреломами i сшгола-мами, заго^влю новорiчних ялинок. На жаль, бшьшосп згаданих чинникiв у наукових публшащях придiлено дуже мало уваги.
Природне поновлення ялищ тд наметом деревосташв, за даними ба-гатьох дослщниюв, вiдбуваеться цiлком задовiльно. А.Й. Швиденко [13] по-вiдомляе, що тд наметом 70-рiчного яличника у вологш дубово-буковiй яли-чинi залежно вщ зiмкнутостi крон, складу порiд, шших показникiв кiлькiсть доброякiсного пiдросту перебувае в межах вщ 2,2 до 203,2 тис. шт./га. А за даними П.1. Молоткова [14], пiд наметом ялицево-букових насаджень в бшьш поширеному типi лiсу - вологш буковш яличинi нараховуеться 13,0-29,3 тис. шт./га доброяюсного пiдросту ялицi, з них 51-60 % першо! категорй. Порiв-няно задовiльно вiдновлюеться ялиця i пiд наметом буково-ялицево-ялино-вих лiсiв, де кiлькiсть здорових рослин досягае 4,8-21,4 тис. шт./га [15].
Про добрi результати штучного культивування ялищ в Украшських Карпатах повщомляе М.П. Петранич [16]. Особливо заслуговуе на повагу метод створення шднаметових культур ялищ за 3-5 роюв до рубання деревоста-ну. Як вщомо, характерною особливютю ще! породи е низька 11 стшюсть до заморозкiв, особливо до шзшх весняних, якi вражають верхiвкову бруньку. Тому Т.М. Порада [17] радить з метою захисту вщ низьких температур на чистих невщновлених зрубах створювати культури ялищ i змшаш з сосною звичайною, ялиною европейською i вшьхою сiрою. Для виконання захисно! функцil цi породи, в мiру потреби, вибирають пiд час догляду, починаючи з 4-го року. Виробничий досвщ традицшного культивування ялищ шляхом ви-
садження шянщв описано також у працях А.Й. Швиденка [1, 13, 18], А.М. Га-врусевича, В.1. Гнiденка, Ф.Ф. Гербута [19], М.1. Ониськiва, А.М. Гаврусеви-ча, В.1. Гнiденка [20].
Трудношд пiд час створення i вирощування культур ялицi бшо! в Кар-патському регiонi пов'язують насамперед з прорахунками, як вже шд час планування обсягiв здiйснення люовщновних заходiв в ялицевих типах люу, часто необгрунтованому проектуваннi початкових складiв i схем змiшування головних порщ, застосуваннi рiзноманiтних, не завжди оправданих техноло-гiй обробiтку грунту, висаджування i догляду за висадженими шянцями та са-джанцями, несвоечасним, а нерщко i неякiсним виконанням рубань, пов'яза-них з веденням люового господарства.
G певнi напрацювання з питань створення i використання селекцшно! бази ялицi [21], зберiгання !! насiння та вирощування садивного матерiалу [1, 22-24]. Згiдно з чинним ниш люонасшним районуванням, на територй Укра-!нських Карпат е чотири люонасшних райони з десятьма шдрайонами ялицi бшо!. Перемiшення насiння з люогосподарською метою допускаеться в межах одного шдрайону, сусiднiх пiдрайонiв одного району та одних i тих самих ви-сотно-екологiчних пасем шдрайошв двох сумiжних лiсонасiнних районiв.
Перехщ лiсового насiнництва на селекцiйну основу може вщбуватися лише за рахунок масового розмноження щнних високопродуктивних насаджень та дерев [21, 25]. Зусиллями науки i виробництва здебшьшого вже створена постшна лiсонасiнна база (ПЛНБ) ялищ бшо!. До не! входять атес-тованi лiсовi генетичш резервати (24 шт. площею 1269 га), 17 га плюсових насаджень, 220 плюсових дерев, понад 20 га клонових насшницьких плантацш. Дослщження показали, що найперспектившшими для ялищ бшо! вияви-лись плюсова селекцiя та плантацiйне лiсове насшництво. Як пiдшепи i прищепи для ялищ бшо! надаються лише рослини з роду Abies. Найкращими тд-щепами е вирощеш у вщкритому грунтi 4-5 рiчнi саджанщ середньою висотою близько 24-25 см, дiаметром - 3 мм. Найвищд показники приживлюва-ностi досягаються пiд час щеплення способом серцевиною прищепи на кам-бiй шдщепи (85-97 %) в перiод активного росту i розвитку пiдшепи та початку розвитку (розпукування верхiвково! бруньки) прищепи (93 %). Лггш щеплення приживлюються значно прше (58-63 %, а шд час посух - 35-42 %).
Середнш прирют трансплантантiв у вiдкритому грунт першого року змiнюеться вiд 3,1 до 5,0 см, в другий - 10,4-17,1 см, третш - 23,1-30,8 см. У теплищ прирости набагато нижчi i становлять, вщповщно, 3,0-4,9; 5,6-6,0; 7,2-9,0 см. Атестоваш клоновi плантацi! ялицi бiло! створено в 1975-1986 рр. Найбшьшою площею !х в регiонi (15,0 га) та й в Укра!ш загалом, представлений лiсонасiнний комплекс Коломийського люгоспу. Перше незначне цвтн-ня трансплантатв тут траплялося вже на 6-7-й рш, а нормальнi за розмiрами i повнозернистi шишки було одержано на 9-10-й рш. Характер цвтння ялицi мае iстотнi вщмшносл вiд iнших хвойних видiв. Спочатку в не! спостерь гаеться рясне чоловiче цвiтiння (особливо з Печного вiку щеп), а жiноче за-пiзнюеться на 3-4 роки. Диспропорщя згладжуеться в 15-16-рiчному вiцi плантацш.
Середня частка визрiвання шишок у найбiльш урожайш роки не зни-жуеться нижче 95 % вщ жiночих стробшв, а у восьми клонiв (26,8 %) вш був максимальним - 100 %. Коефщент кореляци мiж масою i довжиною шишок високий (г = 0,800), а мiж масою i шириною - середнш (г = 0,396). Найбiльшi за масою i розмiрами шишки переважно трапляються у найменш врожайних клошв (г = 0,768). Найбiльше шишок спостер^аеться на гiлках другого-чет-вертого кшець в середнiх за ростом i розвитком трансплантатiв.
Упродовж останшх 14 рокiв урожайнiсть плантаци ялищ в Передкар-паттi збiльшилась вщ 1 кг насiння на 1 га (1995 р.) до 125 кг (2008 р.). Мiж розмiрами шишок i насiння виявленi вщ'емт зв'язки (г =-0,121 мiж довжиною шишок i насiння та -0,237 - мiж !х шириною). М1ж масою шишки i насiнини хоч i спостерiгаеться позитивний зв'язок, але вiн е досить слабким (г = 0,109 -маса шишки - ширина насшини i 0,197 - маса шишки - довжина насшини). Мiж середнiми масами шишок i 1000 насiнин вiн вже бшьш iстотний (г = 0,345). Не виявлено зв'язку мiж середшми розмiрами шишок i масою насшня в них (г = -0,059... - 0,018), проте спостер^аеться пряма залежшсть мiж роз-мiрами шишок i кiлькiстю насiнин в них (у шишках довжиною 10-11 см е 180-190 шт. насшин, а довжиною 15-16 см - !х вже 240-270 шт.).
Плантащйш шишки i насiння мають достовiрнi переваги над виробни-чим збором. Найбшьш ютотними е перевищення в масах шишок, насшин в од-нш шишцi i 1000 насiнин його, а також у схожост насшня. Вислщом селек-цiйних робiт е авторське свщоцтво на перший в Укра!ш сорт ялицi бшо! "Коло-мийська". Нашi двадцятирiчнi спостереження дали змогу видшити чотири ос-новних стади розвитку щеп: фаза приживлювання (зазвичай, один сезон); фаза росту i формування крони (5-7 рокiв), насiннедайна фаза, яка розпочинаеться в умовах Передкарпаття на восьмий-десятий рш i фаза найiнтенсивнiшого репродуктивного розвитку, що настае з 18-20 рiчного бюлопчного вiку щеп.
Науковий i виробничий досвiд свiдчить, що високий початковий рi-вень забезпеченос^ лiсокультурних площ природним поновленням головних i супутнiх порiд не звiльняе вiд необхiдностi своечасного 1х обстеження i проведення агротехнiчного та лiсiвничого доглядiв за ним. 1гнорування цими вимогами не дае змоги сформувати на майбутне високопродуктивш ялицевi насадження оптимальних породного складу i структури. Дослiдження особ-ливостей формування молодняюв природного походження на зрубах рiзних деревосташв пiдтвердили доцiльнiсть ретельнiшого виконання натурних об-лiкових робiт самоЫву i пiдросту, а також дали змогу сформулювати пропо-зицil щодо вдосконалення чинно! нормативно! бази щодо облiку й оцiнки якостi люокультурних об,ектiв.
Висновки. Основним напрямком створення й розвитку постшно! на-сшно! бази ялицi бiло! в Карпатському регюш слiд вважати плюсову селек-цiю i клонове плантацiйне насшництво. Для розширення обсягiв вирощуван-ня садивного матерiалу ялицi бiло! у люових розсадниках необхiдно: покра-щити рiвень !х забезпеченостi селекцiйним насшним матерiалом; впровадити ефективнi технологi! його тривалого зберiгання; застосовувати науково обгрунтоваш схеми висiву насiння i технологи вирощування сiянцiв i саджан-
щв; шдвищити родючiсть грунтiв постiйних лiсорозсадникiв; не допускати пошкодження рослин низькими температурами, шюдниками i хворобами; пiдвищити увагу до ощнки якостi вирощеного садивного матерiалу. Нишш-нiй обсяг створення люових культур iз перевагою у складi ялицi е недостат-шм для розширеного вiдтворення цiе! породи. Його слщ збiльшити що-найменше удвiчi за рахунок видово! оптимiзацi! культур у ялицевих типах ль су; введення ялицi до складу створюваних молоднякiв в iнших типах люорос-линних умов; розширення обсяпв реконструктивних заходiв люокультурни-ми методами в похщних деревостанах.
Л1тература
1. Швыденко А.И. Пихтовые леса Украины. - Львов : Вища шк., 1980. - 192 с.
2. Смаглюк К.К. Аборигенш хвойт люоутворювачг - Ужгород : Карпати, 1972. -111 с.
3. Голубец М.А. Пихтовые леса (формация АЫйеа) // Украинские Карпаты. Природа. -К. : Наук. думка, 1988. - С. 86-91.
4. Герушинский З.Ю. Классификация типов леса Украинских Карпат // Практические рекомендации. - Львов : Облполиграфиздат, 1984. - 18 с.
5. Парпан В.И. Современный и восстановительный покров буковых лесов Карпат и сопряженных территорий // Лесоводство и агролесомелиорация. - К., 1986. - № 72. - С. 50-54.
6. Звгг з НДР № 1/г-1* - о.53.026 ё "Вивчити люов1 бюгеоценози 1 !х змши тд впливом господарсько! д1яльносп, вивчити потенцшну продуктивнють лю1в, уточнити класифшацшш типолопчш системи 1 розробити пропозици по оптимальнш структур! насаджень для р1зних природно-еколопчних райошв СССР" / наук. кер. К.К. Смаглюк. - 1вано-Франювськ : КФ УкрНД1ЛГА, 1974. - 124 с.
7. Порада Т.М. Восстановление пихты белой в Бескидах : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. с.-х. наук. - Харьков, 1990. - 19 с.
8. Разработать способы и технологии рубок главного пользования на основе изучения лесоводственно-биологических процессов формирования насаждений на базе комплексной механизации лесосечных работ в горных лесах Карпат : отчет по НИР № 14 / научн. рук.
B.И. Парпан. - Ивано-Франковск : КФ УкрНД1ЛГА, 1985. - 207 с.
9. Тереля 1.П. До питання кадастру титв люу ялищ бшо! в Укра!нських Карпатах // Концепщя розвитку люово! типолоп! в Укрш'ш в контекст люово! осв1ти 1 пiдвищення про-дуктивносп л1сових насаджень : тези доповщей м1жнар. наук.-практ. конф. - Харюв, 2000. -
C. 121-124.
10. Молоткова И.И. Пороки и заболевания пихтовых насаждений Закарпатья // Лесоводство и агролесомелиорация. - К., 1965. - № 7. - С. 113-120.
11. Трибун П. А. Чума лю1в шпилькових 1 вщповщальнють люничого // Галичина. - 1ва-но-Франювськ, 1997. - № 203. - 6 с.
12. Рекомендации по технологии интегрированных мер профилактики и борьбы с корневой губкой ели и пихты в лесах Украинских Карпат. - Ивано-Франковск : Карпатский филиал УкрНИИЛХА, 1985. - 18 с.
13. Швиденко А.И. Пихтовые леса Буковины и их возобновление : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. с.-х. наук. - К., 1966. - 19 с.
14. Молотков П.И. и др. Естественное возобновление лесов. - Ужгород : Карпаты, 1971. - С. 91-97.
15. Гниденко В.И. Естественное возобновление и рубки в буково-пихтово-еловых лесах // Естественное возобновление лесов. - Ужгород : Карпаты, 1971. - С. 97-118.
16. Петранич М.П. Культуры пихты европейской в Дрогобычском лесхоззаге // Лесонасаждение и повышение производительности леса : тезисы докладов научн.-практ. конф. -Дрогобыч, 1967. - С. 36-38.
17. Порада Т.М. Некоторые данные по разработке способов создания и воспитания культур пихты европейской в Турковском лесхоззаге // За усовершенствование лесокультур-ного дела Дрогобычского лесхоззага : тезисы докладов научн.-практ. конф. - Дрогобыч, 1969. - С. 56-58.
18. Швыденко А.И. Пихта белая на Буковине. - Ужгород : Карпаты, 1967. - 90 с.
19. Гаврусевич А.М., Гнщенко В.1., Гербут Ф.Ф. Агротехшка вирошування люових культур. - Ужгород : Карпати, 1975. - 93 с.
20. Оныскив Н.И., Гаврусевич А.Н., Гниденко В.И. Особенности создания лесных культур в Карпатах. - К. : УСХА, 1987. - 109 с.
21. Яцик Р.М., Бродович Р.1., Гаврусевич А.М. Проблеми вщновлення та розведення лшв у Карпатському репот Укра!ни i прилеглих територш. - Iвано-Франкiвськ, 1997. - 46 с.
22. Бочаров В.С., Никулин Ф.М. Выращивание посадочного материала в механизированных питомниках. - М. : Лесн. пром-сть, 1979. - 96 с.
23. Пастернак П.С. и др. Методические рекомендации по технологиям и системам применения удобрений в лесном хозяйстве Украинских Карпат и прилегающих территорий. -Мукачево, 1987. - 64 с.
24. Боберський Ю.Ю. Досвщ вирощування с1янщв ялищ i бука. - К., 1961. - 8 с.
25. Удосконалити насшництво основних аборигенних та штродукованих деревних вид1в на основ1 метод1в популяцшно! та плюсово! селекцп в Карпатському репот : зв1т про НДР № 9 (пщсумковий) / наук. кер. Р.М. Яцик. - № ДР 0196U014654. - 1вано-Франювськ : УкрНДЫрлю, 1999. - 168 с. _
УДК 638.630.582.232 Доц. С.В. Роговський, канд. с.-г. наук -
БЫоцертвський АУ; ст. наук. ствроб. Г.1. Драган, канд. бюл. наук -Кшвський обласний тститут удосконалення квалiфiкацii e4ummie
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З М1НУЮЧОЮ М1ЛЛЮ ЯК ШК1ДНИКА Г1РКОКАШТАНА ЗВИЧАЙНОГО В УМОВАХ Л1СОСТЕПУ УКРА1НИ
Висв1тлено ютор1ю поширення та шкодочиншсть м1нуючо! мол1 каштана (Cameraria ohridella Desch. & Dem.) залежно вщ умов зростання дерев пркокаштана звичайного. Наведено i проанал1зовано даш пошкоджуваносп асимшяцшно! повер-хн1 дерева, заселеносп дерев листогризом, к1лькост1 зимуючих лялечок на один листок, ступшь пошкодження листя та життездатн1сть дерев залежно вщ виду насаджень та !х розташування в умовах Правобережного люостепу Укра!ни. Наведено рекомендацп, що сприяють зниженню шкодочинност1 ф1тофага.
Ключов1 слова: Aesculus hyppocastanum, Cameraria ohridella, зелеш насадження, шкодочиншсть, життездатшсть, заселен1сть, листогриз, листок, шк1дник, лялечка, декоративн1сть, ф1тофаг, урбан1зоване середовище, парк, сквер, лю, Guignardia aesculi.
Assoc. prof. S. V. Rogovskyi - Bila Thserkva state agrarian university; senior research officer G.I. Dragan - Kievan regional qualification
improvement institute of teachers
New pests of Aesculus hippocastanum in forest-steppe of Ukraine measures of its control
Spreading and harm of chestnut mining moth (Cameraria ohridella) depending on the growth condition of Aesculus hippocastanum trees. The assimilation tree surface damage information, amounts of wintering pupas on a sheet, damage degree of leaves and viability of trees depending on the type of planting and their location in the condition of the Right-banc-forest-steppe of Ukraine were analysed. Here are the recommendations for phytophagan harm deduction.
Пркокаштан звичайний, або каштан кшський (Aesculus hyppocastanum L.) в зелених насадженнях монастирiв Ки!всько! РуЫ з'явився орiентовно в XI ст. - очевидно завдяки монахам з Вiзантi!. Жваве поширення пркокаштана звичайного в Укра!ш спостерйаеться в XV-XVIII ст. Це дерево завдяки високш
