CC BY
76
УДК 630*23(23) 475.2 Ст. наук. ствроб. Р.1. Бродович, канд. с.-г. наук;
ст. наук. ствроб. Т.М. Порада, канд. с.-г. наук - УкрНДЫрлк;
здобувач 1.П. Равлюк - Коломийський ДЛГ
СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАУКОВО-ОБГРУНТОВАНА СТРАТЕГ1Я В1ДТВОРЕННЯ ЯЛИЦЕВИХ Л1С1В УКРА1НСЬКИХ КАРПАТ
Викладеш матерiали дослiджень сучасного стану ялицевих лiсiв perioHy та фактори, що його визначають. Встановлена ефективнють застосовуваних у них технологий природного i штучного люовщновлення, використання постшно'1 люонасш-но! бази ялищ бшо'1, вирощування ii садивного матерiалy. Запропонованi шляхи оп-тимiзацii лiсовiдновних процесiв в ялицевих люах.
Ключов1 слова: ялицевi лiси, стан, природне i штучне лiсовiдновлення, насш-ництво, лiсорозсадникова справа, реконстрyкцiя, штенсифшащя, оптимiзацiя.
R.I. Brodovych; T.M. Porada - UMFRI;
I.P. Ravlyuk - Kolomyia Department of Forestry
Up-to-date status and scientifically grounded strategy of silver fir forests reproduction in the Ukrainian Carpathians
The paper adduces research materials on the up-to-date status of silver fir forests of the region and its determining factors. It ascertains the efficiency of introduced technologies of natural and artificial forests reproduction, use of steady forestry seed-farming base of abies, cultivation of its planting stock. It also proposes optimization methods for forests reproduction processes in silver fir forests.
Key words: silver fir forests, status, natural and artificial forests reproduction, seed-farming, afforestation, reconstruction, intensification, optimization.
Ялиця бша - одна i3 головних люоутворюючих порщ у Карпатському регюш. Поширена переважно у передгiр,i i прськш частит на висотах вщ 270 до 1200 м н.р.м. Спорадично трапляеться у домшщ у прилеглш горбопр-нш смуз1 люостепу.
Зпдно з геоботашчно-лшвничим районуванням Карпат ялицев1 люи формують три окрем1 субформаци: передпрних дубово-буково-ялицевих, прських буково-ялицевих та смереково-буково-ялицевих лшв. Утворюючи потужну стрижневу кореневу систему, ялиця здатна витримувати значш вгг-ров1 навантаження i забезпечувати необхщну в^ростшюсть змшаних сме-реково-буково-ялицевих i смереково-ялицевих деревосташв. Велике ii кль матоутворююче, грунтозахисне i водорегулююче значення.
Нитшнш стан ялицевих лшв незадовшьний i значною м1рою нагадуе ситуащю, що склалася з дубовими насадженнями. Насамперед необхщно заз-начити катастрофiчне зменшення площ з перевагою та необхщною участю ялицi бiлоi. За даними М.А. Голубця [1], у природному коршному TO^rni площа ялицевих лiсiв досягала 120 тис. га. Ниш ж вона скоротилась на 25-33 %. На багатьох дшянках вщбулася змша корiнних змiшаних насаджень з перевагою ялищ на чист бyковi та смереково-бyковi. Крiм з^чно! видово! збiдненостi деревостанiв простежуеться суттеве зниження !х продyктивностi (середнi запаси юнуючих насаджень становлять лише коло 55 % до потен-цшно можливих). Похiднi деревостани в ялицевих типах люу нинi займають бшьше 30 % iхнiх площ. Зниження частки ялищ 6шо! у складах юнуючих де-
ревостанiв, не говорячи вже про 11 вщсутшсть у типових лiсорослинних умо-вах, супроводжуеться зниженням бюлопчно1" стiйкостi люових бiогеоценозiв.
До основних факторiв, як спричинили нинiшнiй незадовiльний стан ялицевих лiсiв регiону, необхiдно вiднести: невиправдану, з багатьох позицiй, практику проведення окремих лiсогосподарських заходiв без врахування спе-цифiчних бiолого-екологiчних особливостей головно! породи; вплив низьких температур та техногенних емiсiй; загальну низьку культуру виробництва; неврегульований випас худоби; пошкодження дикою люовою фауною, буреломами i вiтровалами; масова самовiльна заготiвля новорiчних ялинок та iн.
Проблема ялицевих лiсiв Карпат е комплексною i для 11 вирiшення необхщно удосконалити всю систему лiсогосподарських заходiв, що в них проводяться. Перший крок у цьому напрямку вже зроблений. У 2000 рощ Президентом Укра!ни шдписаний Закон "Про мораторш на проведення су-цiльних рубок на прських схилах в ялицево-букових люах Карпатського ре-гюну". Наступним етапом, на нашу думку, мае бути впровадження конкрет-них науково-обгрунтованих пропозицш щодо удосконалення природного i штучного лiсовiдновлення в ялицевих типах люу з врахуванням вимог люово! типологп. Однак вже навiть на початковому етат планування цих заходiв ви-никають певнi затруднення. Зокрема, якщо екологiчну нiшу смереки, як го-ловно! породи-едифiкатора, визначати легше, то значно складнiше це зро-бити щодо бука та ялищ. Адже цим двом породам однаковою мiрою властивi бiоекологiчнi вимоги до навколишнього середовища: вони вимагають м'яко-го, неконтрастно-континентального клiмату, мегатрофнi, мезофшьш i дуже тiньовитривалi. Ялиця бша в Укра1нських Карпатах не формуе окремо! висот-но-еколопчно1" смуги, а 11 угруповання поширенi в межах букового поясу [2]. Згадаш фактори значно ускладнюють визначення в натурi ялицево-букових судiбров i дiбров та дубово-букових суяличин i яличин у Передпр'1 Швшчно-го, а також букових яличин i ялицевих бучин Швденного макросхилiв, А це, у свою чергу, приводить до помилок при виборi головно1 породи, що пла-нуеться до вщновлення. Упущення у проведеннi наступних люокультурних i лiсiвничих заходiв значною мiрою визначають нинiшнiй незадовiльний стан ялицевих лiсiв. Пiдтвердження такого висновку ми отримали пiсля проведення аналiзу сучасно1 породно1 структури деревостанiв, поширених в ялицевих типах лiсу. Зокрема, в Чершвецькш областi з 49,5 тис. га суяличин i яличин лише на 38 % площ ялиця переважае у складi юнуючих насаджень. На 12,3 тис. га (25 %) вона представлена трьома-чотирма одиницями i майже на такш самiй площi частка ялицi не перевищуе 10-20 %. П'ять з половиною ти-сяч гектарiв суяличин i яличин областi вiдзначаються повною вщсутшстю у складi насаджень головно1 породи. Наведенi матерiали дозволять конкретизу-вати стратегiчну програму дiй на перспективу.
Наступним актуальним питанням оптимiзацil процесiв вiдтворення ялицевих лiсiв е необхщшсть розширення обсягiв природного вщновлення зрубiв. За даними багатьох дослщниюв [3-6], пiдтверджених нашими ма-терiалами, природне вiдновлення в ялицевих люах Карпат у переважнiй бiльшостi титв лiсорослинних умов вiдбуваеться задовiльно, за винятком си-
рих мiсцезростань. У зв'язку з цим, щодо до ялицевих лiсiв, особливою ак-туальнiстю вщзначаеться сформульована Г.Ф. Морозовим теза про те, що "рубка люу мае бути синошмом люовщновлення". Загальновизнаним е вщне-сення ялищ бiлоï до типово1 породи вибiркового господарства. Отже, максимально можлива орiентацiя на нього дасть змогу ютотно розширити обсяги природного зарощування зрубiв.
Успiшне природне поновлення ялицевих лiсiв можливе, переважно, лише за умови його появи у достатнш кшькосп ще пiд наметом деревосташв, створення тут оптимальних умов для росту, розвитку i формування самоЫву i пiдросту, а також високого рiвня ïx збереженостi шсля завершення люоза-готiвельниx робiт.
Процес природного поновлення ялищ доволi тривалий. Вiн продов-жуеться не менше 20-25 рокiв, розпочинаеться у "вжнах" намету та на прогалинах при встуш дерев у стадда плодоношення i тривае впродовж всього перюду росту насадження. Таким чином, суть люогосподарських заxодiв, спрямованих на штенсифшащю процесiв природного поновлення ялицевих лiсiв, полягае, у першу чергу, у формуванш насаджень оптимальноï горизон-тальноï i вертикальноï структури.
Як св^ить досвiд, пiдготовку високоповнотних насаджень до обна-сiнення необxiдно розпочинати задовго до досягнення деревостанами вжу стиглост шляхом ïx зрiдження при виконанш проxiдниx i вибiрковиx са-нiтарниx рубок. Пiсля двох-трьох середшх або рясних врожаïв ялицi, коли шд наметом появиться густий (20-25 тис. шт./га) самосiв i шдрют, проек-туеться проведення першого прийому поступового рубання. Шд час його ви-конання зiмкнутiсть крон у насадженнях дощльно знижувати до 0,5, а запас не бшьше як на 40 %. Кшцевий прийом призначаеться через 7-10 роюв за наявност надiйного пiдросту у кшькосп не менше 15 тис. шт./га.
На жаль, у виробничих умовах у багатьох випадках не вдаеться забез-печити природне вщновлення ялицевих деревосташв навггь шсля проведення поступових рубань. Причини цього явища, а як наслщок i домшування штучного способу люовщновлення на ялицевих зрубах, в основному, висвгглеш в наукових публжащях [7]. Основнi з них таю: неправильний вiдбiр дерев для рубання; недотримання штервалу мiж прийомами; неефективна органiзацiя лiсоексплуатацiйниx робгг; недостатня увага до проведення натурного облжу та оцiнки якостi природного поновлення як шд наметом люу, так i на зрубах; вщсутшсть якiсного агротеxнiчного i лiсiвничого доглядiв за природно вщ-новлюваними молодняками.
Наступне природне поновлення ялищ на зрубах у бшьшосл випадюв проходить незадовшьно. Ïï сходи появляються переважно лише бшя стiн лiсу. Однак вони недовговiчнi i доволi швидко вщмирають у процесi жорстко1' конкуренци з боку трав,янистоï рослинностi. Суттеве збшьшення тривалостi перiоду поновлення люу на зрубах (до 15 i бшьше роюв), що не були забезпе-ченi попереднiм поновленням головноï породи - не випдне як iз екологiчниx, так i економiчниx позицiй.
Сучасне спiввiдношення природного i штучного способiв люовщнов-лення на зрубах в ялицевих типах люу (16-84 %) не вщповщае потенцшним
можливостям люокультурних площ. При належнiй органiзацiï пращ, усуненш згаданих вище недолiкiв вже в найближчий перюд частку природно вщнов-лювальних зрубiв можна збшьшити майже вдвiчi.
Успiшнiсть робiт Ï3 штучного вiдтворення лiсiв значною мiрою за-лежить вiд якостi генофонду лiсотвiрних деревних порiд, а також стану ïx ль сонасiнноï бази. Вимога часу - переведення ïï на генетико-селекцшну основу, що передбачае: використання насiння лише вiдповiдноï якостц застосування вiдомиx заxодiв iз шдвищення врожайностi вiдiбраниx деревостанiв i ство-рених плантацiй, захисту ïx вщ шкiдникiв i хвороб; прогресивну оргашзащю заготiвлi шишок ялицi, ïx переробки i збершання отриманого насiння, ви-рощування садивного матерiалу. Оптимiзацiя згаданих процеЫв - запорука майбутнього яюсного поновлення ялицевих лiсiв.
1з 50-ти вщомих видiв роду ялицi на Укра1'ш поширений лише один -ялиця бша. Вона характеризуеться вщносно малою мшливютю, однак мае морфолопчш та екологiчнi форми [8]. Загалом для заготiвлi насiнневого ма-терiалу ялицi бiлоï в регiонi юнуе значно менше проблем, нiж для смереки, оскшьки не мае сумшву в автоxтонностi бiльшостi пристигаючих i стиглих ялицевих насаджень.
Характерною особливютю ялищ бшо1* е ïï повшьний рiст у першому десятирiччi, що визначае певну затримку вступу дерев у стадш плодоношен-ня. В екземплярiв, що зростають поодиноко, вона наступае, як правило, у вщ близько 30 роюв, у насадженнях - у 50-70^чному вiцi. Рясне плодоношення ялицi простежуеться з перюдичшстю приблизно в три роки. Доволi часто шз-новеснянi заморозки у передпр!" (у кiнцi квiтня) i в горах (травень), а також тривалi ряст дошд у згадаш перiоди можуть порушити цей цикл. Шсля ряс-ного плодоношення шишки ялищ появляються лише на окремих деревах, що ростуть поодиноко. Наступного року ïï врожайшсть за загальноприйнятою шкалою ощнюеться у 2 (3) бали.
Ще однiею особливiстю ялищ е велика партеноспермiчнiсть ïï насшня. Особливо чiтко вона проявляеться у слабоврожайш роки, коли життездатнiсть насшня знижуеться до 7-28 %. У врожайш ж роки вона перебувае, як правило, в межах 28-68 %. Згадана закономiрнiсть оправдовуе дощльшсть масовоï за-готiвлi ялицевого насшня якраз у врожайш роки, що забезпечить його високу яюсть i можливють зниження норм виЫву у люових розсадниках.
Проблема заготiвлi шишок iз дерев у лiсогенетичниx резерватах i ль сонасiнниx дiлянкаx до цього часу у Карпатах не виршена. Ось чому на перший план виступае необхщшсть розширення площ клонових i родинних ялицевих плантацш. Поки що ïx кшьюсть, особливо у Закарпатськш i Черш-вецькш областях, незначна i недостатня для переведення насшництва ялищ на генетико-селекцшш принципи.
Найбiльш ращональним шляхом використання iснуючоï постiйноï ль сонасiнноï бази ялицi бiлоï е збшьшення обсягiв використання на ïï об'ектах самосiву i пiдросту головноï породи.
Ще одним перспективним напрямком покращення якост насiнного матерiалу ялищ е тривале зберiгання його в умовах контрольованого середо-
вища. У xодi дослiджень ми простежили можливють його проведення до 3-х i бшьше роюв при зниженш вологостi насiння до 7-8 % i шдтримуванш пос-тiйноï температури - 6 °С.
Розширення обсяпв вiдтворення ялицевих лiсiв значною мiрою пов'язане iз рiвнем забезпечення люових пiдприемств якiсним садивним ма-терiалом. Поки що вiн недостатнiй. Така ситуащя викликана цiлим рядом суб'ективних i об'ективних причин. Серед основних iз них необxiдно вщзна-чити: недостатш обсяги заготiвлi насiння ялищ i низьку його яюсть; невдалий пiдбiр лiсовиx розсадникiв без врахування грунтово-кшматичних умов ïx роз-ташування; не завжди оправдане масове застосування вузькоборiздковиx схем поЫву ялицевого насшня; застосування занижених норм висiву насшня без урахування його грунтовоï схожост^ яка рiдко перевищуе 15-17 % [9]; ма-лоефективний i не завжди своечасний агротехшчний догляд за поЫвами i шкiлками; iгнорування загальноприйнятою вимогою щодо необxiдностi сор-тування тд час викопування вирощеного садивного матерiалу.
Перемiщення лiсосiчного фонду на вишд гiпсометричнi рiвнi, а також суттеве зниження обсяпв централiзованого фшансування проведення ль согосподарських заxодiв вимагають часткового перегляду стратегiï вирощу-вання садивного матерiалу в лiсовиx розсадниках Карпат. Суть змш полягае у концентрацп його виробництва у тимчасових люових розсадниках, вщнов-лення практики створення шдивщуальних розсадникiв, а також ширше ви-користання природного потомства люу [10].
Основу сучасного люокультурного фонду регiону в цiлому та ялицевих лiсiв зокрема утворюють свiжi зруби. Пiд час рубання деревосташв, у складах яких було хоча б кшька одиниць ялищ, на знелюених площах переважно завжди е ïï пiдрiст у кшькосп 1-5 тис. шт./га. Особливо це сто-суеться гiрськиx буково-ялицевих, а також змшаних iз бука, смереки та яли-цi лiсiв. У згаданих умовах е реальш можливостi максимальноï орiентацiï на створення часткових люових культур. На жаль, цього не можна сказати про пасмо дубово-буково-ялицевих лiсiв, де лише зрщка трапляються дiлянки iз низькояюсним груповим природним поновленням окремих типоутворюючих i щнних супутнix видiв, а також високопрних листяно-хвойних лiсiв. Натурш обстеження, проведенi на свiжиx зрубах у Бескидах, свщчать, що частка дь лянок, якi вимагають суцшьного закультивування, не перевищуе 55 %.
1з виробничоï точки зору, важливе значення мае питання щодо опти-мальноï початковоï густоти часткових люових культур, здатноï забезпечити формування молодняюв бажаного складу. Цей показник юнуючими норма-тивними вимогами не регламентуеться, однак встановлеш нормативи оцiнки якос^ лiсовиx культур ялицi при ïx переведенш у вкритi лiсовою рослиншс-тю землi (густота головноï породи на зрубах у передпр!" - мшмум 2,1; а в горах - 3,0 тис. шт./га). Якщо врахувати процес адаптаци рослин на ль сокультурнш площi, пошкодження шд час проведення агротеxнiчниx догля-дiв за ними, то середня початкова густота часткових культурфiтоценозiв повинна прийматися вщповщно на рiвнi 2,5-3,5 тис. шт./га. Досвiд показуе, що введення невелик кiлькостi саджанщв на частково поновленi зруби не-доцiльне з багатьох причин.
При закладанш суцiльниx лiсовиx культур в ялицевих типах люу необxiдно орiентуватися на змшаш за складом насадження i значною (не менше 6-7 одиниць) перевагою ялищ бшо1* та обов'язковою участю iншиx ти-поутворюючих (дуба звичайного, бука люового i смереки) i щнних супутнix (клена, явора, шьма, ясена та iн.) порщ. З метою зменшення напруженостi у взаемовщносинах та максимального збереження бажаного видового складу культур доцшьно застосовувати кулюний (2-3 ряди), кулiсно-ланковий або груповий способи змшування порiд. Особливо уважно необхщно пiдxодити до вибору схем змшування пiд час введення у склад культур швидкоросту-чих порщ. Практика показуе, що, наприклад, модрини европейська та японська здатш ютотно пiдвищити продуктивнiсть корiнниx деревосташв лише за умови ïx невелик участi у складах культур та посадщ окремими невеликими бюгрупами або ж чистими рядами.
Серед перспективних для культивування в ялицевих типах люу штро-дуценлв, необxiдно вiдзначити види iз роду Abies, зокрема дугласш, ялицi велику та бальзамiчну. Теxнологiï ïx використання доволi повно опрацьованi [11-13]. Проблемою поки що залишаеться формування насiнневоï бази згаданих порiд.
У зв'язку iз вiдомими причинами очжувати в найближчому майбутньому суттевих змш в агротеxнiцi обробiтку грунту при створенш су-цiльниx i часткових ялицевих культур та технологи проведення догляду за ними не доходиться. Отже, необхщно повною мiрою використовувати вже напрацьований виробничий досвщ i рекомендацп науки [14].
Особливоï уваги потребують дшянки реконструктивного фонду, що доволi поширенi в ялицевих типах люу. Виправленню лiсокультурними методами тдлягають: невдалi лiсовi культури; малощнш молодняки I-II класiв вiку, породний склад яких не вщповщае люорослинним умовам; окремi низькоповнотнi природнi i штучш середньовiковi деревостани. Як свщчить досвiд, поxiднi грабняки та осичники доцшьно реконструювати, як правило, лише до 20 рiчного вжу. Деревостани бшьш старшого вiку вигiднiше залиша-ти на коренi до вжу головного рубання. Щодо останнix необхщно ширше використовувати вiдомий споЫб запобiгання масовоï появи кореневих па-росткiв осики - кiльцювання ïx стовбурiв за 2-3 роки до рубання.
Березовi молодняки iз нерiвномiрною повнотою без пiдросту цiнниx порщ реконструюють коридорним методом або суцшьно. Наявнiсть самосiву i пiдросту бажаних порщ свiдчить про доцiльнiсть ïx доповнення куртинно-груповим методом.
Пщ час реконструкци поxiдниx смерiчникiв висотою до 3-х метрiв коридорним способом особливу увагу необxiдно звертати на яюсть проведення аг-ротеxнiчного догляду за висадженими саджанцями у коридорах i систематичне вирубування високорослих екземплярiв дерев у мiжкоридорниx промiжкаx.
Для замши похщних соснякiв з наявним життездатним шдростом яли-цi й шших цiнниx порiд найбiльш ефективним е рубання невеликими люось ками у зимовий перюд часу за наявност сшгового покриву. У згаданих умо-вах ефективним е сприяння природному поновленню, а також створення
часткових люових культур. У цiлому ж за наявност у складi малоцшних мо-лоднякiв 500-600 штук здорових eK3eMnrapiB ялицi бшо!, що piBHOMipHO по-шиpенi на площi, то формування яюсного насадження можна забезпечити проведенням звичайних доглядових рубань.
Пщсумовуючи викладений матеpiал, можна зробити висновок, що у зв'язку i3 цшим рядом причин об'ективного i суб'ективного характеру в ль совому покр^ Укра1нських Карпат вiдбулися численнi негативш змiни. У системi заходiв, спрямованих на вщновлення коpiнного лiсового бiоpiзно-манiття, пiдвищення пpодуктивностi лiсiв та посилення !х захисних функцiй, чшьне мiсце належить оптимiзацil та штенсифжаци пpоцесiв люовщновлен-ня. Зазначена проблема особливо актуальна для ялицевих лiсiв. Опрацьоваш шляхи удосконалення систем, методiв i способiв !х природного i штучного вiдновлення враховують потенцiйнi можливост iснуючих лiсових бiоценозiв i реальш можливостi досягнення бажано! мети у конкретний юторичний пе-piод часу.
Лггература
1. Голубец М.А. Пихтовые леса (формация Abietea)// Украинские Карпаты. Природа. -К.: Наук. думка. 1988. - С. 86-91.
2. Парпан В.И. Лесной фонд// Украинские Каропаты. Природа. - К.: Наук. думка. 1988. - С. 94-99.
3. Шевченко С.В. Прикарпатские пихтовые дубравы и пути их восстановления// Лесное хозяйство. - 1952. № 9. - 8 с.
4. Остапенко Б.Ф. Классификация типов леса Северной Буковины// Лесотипологи-ческие исследования. - Харьков. 1961. - С. 23-25.
5. Ферец И.Ф. Возобновление пихтовых лесов Бескид// Сб.: Повышение продуктивности лесов и эффективности агролесомелиоративных насаждений. - Киев. 1962.
6. Швиденко А.И. Пихтовые леса Украины. - Львов: Выща школа. 1980. - 192 с.
7. Парпан В.И., Маковский Г.М. Современные способы лесовосстановления буковых вырубок на Украине// Лесоводство и агролесомелиорация. 1988, № 77. - С. 3-6.
8. Смаглюк К.К. Аборигенш хвойш люоутворювачг - Ужгород: Карпати, 1972. -
111 с.
9. Порада Т.М. Восстановление пихты белой в Бескидах. Автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. с/х наук. Харьков, 1990. - 19 с.
10. Бродович Р.1. та ш. Порадник з вирощування садивного матер1алу в люових розсадниках// В зб. рекомен. УкрНДЫрлю "Науков1 основи ведення багатоцшьового люового господарства в Карпатському регюш". 1вано-Франювськ. 2001. - С. 64-98.
11. Бродович Т.М. Культура псевдотсуги в лесных насаждениях СССР. Автореф. дисс. на соиск. уч. степени доктора с/х наук.Киев, 1969- 25 с.
12. Криницький Г.Т. та ш. 1нтродукщя ялищ велико! в люи Карпат. - К.: НМК ВО, 1991. - 50 с.
13. Яцик Р.М., Бродович Р.1., Ступар В.1., Олекс1в Т.М. Ялицю бальзам1чну - в карпатсью люи// Люовий журнал, 1994, № 6. - С. 7-8.
14. Гаврусевич А.Н., Бродович Р.И., Порада Т.М. Перспективная технология создания лесных культур и реконструкции малоценных насаждений на вырубках в горных лесах Карпат с применением комплекса машин, орудий и химических препаратов (практические рекомендации). Ивано-Франковск: КФ УкрНИИЛХА, 1987. - 43 с.
