CC BY
9
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (32), 2021
УДК 340.1
Олена Чорнобай
Нацюнальний ушверситет "Львiвськa голтехшка", 1ститут права, психологи та шновацшно! осв^и, доцент кафедри теори та фшософи права, кoнституцiйнoгo та мiжнaрoднoгo права, кандидат юридичних наук, доцент,
[email protected] Володимир Брездень Львiвський нaцioнaльний ушверситет ветеринарно! медицини i бioтexнoлoгiй iM. Г. З. Гжицького,
викладач кафедри права, кандидат юридичних наук
ВИДИ АРГУМЕНТАЦЙ В СУДОВОМУ ПРОЦЕС1
http: //doi.org/10.23939/law2021.32.183 © Чорнобай О., Брездень В., 2021
У статл вивчено проблему виокремлення та особливостей вид1в аргументацй в судовому процеci. Доcлiджено базовi знання та навички, якими повинен володли мовець для ефективного аргументування. З'ясовано фактори, якi впливають на цей процес. Визначено мкце тдготовки та вмiння оперувати шформащсю як ключових агентiв, якi впливають на результатившсть аргументацй в судовому процеа, зважаючи на його спе-цифiку. Вивчено макроcтруктурнi елементи аргументативного дискурсу, ix взаемозав'язки та оcобливоcтi застосування. Виявлено особливост побудови шдуктивно! та дедуктивно! демонстрацй, застосування в нш пор1внянь, метафор та iншиx психолопчних заcобiв. Доcлiджено проблему ототожнення понять "юридична аргументацiя" та "правова аргу-ментацiя", ix базовi вiдмiнноcтi. Визначено природу вцщв аргументацй, встановлено зв'язок мiж ними. З'ясовано вплив домшуючих в icторii парадигм на формування вид1в аргументацй залежно вщ ix особливостей. Вивчено значення динамiчноcтi правово! системи держави як основного фактору впливу на розвиток вид1в аргументацй. Доcлiджено парадокси, якi виникають при ix порiвняннi у контекст розгляду впливу законодавства як фактору. Виявлено оcобливi характеристики макроелементiв аргументативного дискурсу, яких вони набувають в межах застосування кожного з вцщв аргументацн. З'ясовано змшу перелiку вид1в аргументiв, специф1ки демонстрацй та змicту тези в1дпов1дно до особливостей юридичноУ та правовоi аргументацй. Визначено cпецифiку сп1вв1дношення риторики та лопки у процеci аргументування. Вивчено значення лопчних моделей у появ1 правово! аргументацй та вiдxодi вiд позитивicтcькоi парадигми. Запропоновано систему понять для полегшення розумшня понять "юридична аргументащя" та "правова аргументацiя" вiдповiдно до !х вживання у лiтературi. Вивчено взаемозалежшсть впд1в аргументацй та правових систем i домiнуючиx в них парадигм. З'ясовано меж1 впливу юридичноУ та правовоi аргументацй на правовi системи. Виявлено необxiднicть cиcтематичноi актуал^ зацй законодавства для створення необхщних умов розвитку правово! аргументацй вщповщно до потреб та реалiй сусшльного життя. На прикладi УкраУни виявлено умови та фактори, якi перешкоджають розвитку правово! аргументацй.
Ключовi слова: аргументащя, юридична аргументащя, правова аргументащя, аргументативний дискурс, судочинство, судовий процес, позитивiзм, антропоцентризм.
Постановка проблеми. Проблематика судочинства в сучасному свт, особливо в Укра!ш, е багатогранною. Вiтчизняна правова традицiя знаходиться в процес свого формуваннi, а тому для не! характерш частi змши та невизначенiсть. Не в останню чергу це стосуеться аргументаци в судовому процесс У середовищi юристiв-практикiв та науковцiв, якi дослщжують право загалом чи його окремих аспектах часто можна зустр^и застосування понять "юридична" та "правова аргументащя" в одному й тому ж значенш. Проте, з огляду на специфшу, цi поняття е вщмшними за своею суттю. Необхiднiстю дослщження юридично! та правово! аргументаци як основних вцщв аргументаци в судовому процес зумовлено написання ще! статп.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблемою аргументаци в судовому процесi цiкавились в№ чизнянi та iноземнi дослiдники, серед яких О. Ткаченко, О. Мельничук, I. Бiлодiд та iншi. О. Ляшенко вивчав правову аргументацiю у сферi правотворчостi, О. М. Юркевич аналiзував зна-чення семютично! системи для здшснення юридично! аргументаци, К. В. Каргин дослщжував поняття та основш елементи аргументаци в судочинства
Актуальним залишаеться дослiдження проблематики виокремлення та особливостей видiв аргументаци в судовому процес в контекст залежностi вiд них макроелементiв аргументативного дискурсу, видiв аргументiв, тощо. Дослщження потребуе також питання сприятливих умов для реалiзацil кожного виду аргументаци окремо. Окремо необхщно вивчити потенцшний взаемний вплив видiв аргументаци з одного боку та судочинства i правово! системи загалом з шшого.
Мета статт полягае у вивченш видiв аргументацi! в судовому процесс !х впливу на макроструктуру аргументативного дискурсу в цшому, види аргумеипв та правову систему.
Виклад основного матерiалу. Аргументацiя за своею природою е складним явищем, яке ви-магае не тiльки грунтовних знань, але також навичок та вмшня оперувати iнформацiею, аналiзувати !!, швидко реагувати на умови, що склались. У процесi аргументацi! мовець реалiзуе свою комуш-кативну, лшгвютичну та мовну компетенцiю, яка базуеться на його свiтоглядi, системi щнностей, емоцiйному станi, соцiальному статусi та сощальнш ролi, яку йому потрiбно виконувати в життi та в межах самого дискурсу.
Аргументащя, як правило, вимагае грунтовно! тдготовки. Специфiка судового процесу ро-бить цей аспект особливо актуальним, оскшьки аргументащя в судочинсга вимагае чггкосп та однозначностi викладених суджень, яких важко досягти без попередньо! тдготовки. При цьому варто зауважити, що важливим е вмшня мовця оперативно аналiзувати шформащю на основi аргу-ментiв та контраргументiв опонента i формувати власнi контраргументи без затримки.
Аргументативний дискурс мае постшну макроструктуру, яка визначае базовi елементи: тези, аргументи та демонстращю. Тезою називають позищю, яку обгрунтовуе мовець. Вона е основним об'ектом дискусп, вщносно якого сторони вибудовують аргументацiю. Специфша аргументацi! в судочинствi вимагае ч^кого пiдбору та аналiзу iнформацi!, яка концентруеться навколо тези. Аргументи - це положення, вiдомi та здобуп заздалегiдь, за допомогою яких мовщ обгрунтовують тезу. Пiдбiр та забезпечення аргумеипв займае основну частину процесу тдготовки. Окрiм того, пере-конливiсть аргументiв залежить вiд !х пiдгрунтя, рiвня освiти аргументатора, його вмшня тдбирати та обробляти шформащю, лопчно вибудовувати аргументацiю, тощо. Важливим фактором е враху-вання особливостей оточення, в якому ведеться дискурс: одш аргументи можуть бути переконли-вими в однiй аудиторi!, а iншi - в iншiй.
Демонстращя забезпечуе логiчний зв'язок тези та аргумеипв. Логiчна побудова аргументацi!, за якою аргументи шдкршлюють одне одного по iерархi! до тези мае найбшьшу примусову силу, тобто вплив на аудитора, е найбiльш переконливою. Можливий варiант побудови демонстрацi! дедуктивно (вщ тези до аргументiв) та iндуктивно (вiд аргументiв до тези). Застосування в демон-страцi! порiвнянь, метафор та iнших психологiчних засобiв мае на метi впливати не лише на лопчну сторону сприйняття аудиторi!, але й на емоцшну, що пiдсилюе переконливiсть аргументiв в кон-текстi засвоення iнформацi!. До того ж необхщно слiдкувати, щоб застосування елементiв емоцш-
ного впливу не робили аргументащю двозначною, оскшьки це призводить до ïï вразливосп для контраргументування [6, с. 21-23].
Юристи-практики та науковцi часто застосовують поняття "юридична аргументащя" та "правова аргументащя" як тотожш. 1нколи замiнюючи ïx одне одним. Проте за своею суттю щ поняття вiдмiннi. Юридична аргументацiя охоплюе коло питань, якi стосуються ч^ко визначених норм та положень у юриспруденцн (норми права, презумпцiю невинуватосп, тощо). Правова аргументацiя е ширшим та бiльш гнучким поняттям, яке включае спектр питань, якi знаходяться поза юридичною наукою, але так чи шакше стосуються права. До них належать фшософсью, моральнi, сощальш ас-пекти та iн. [2, с. 100-102].
Природа вщмшностей цих зовш подiбниx понять лежить в юторн становлення та розвитку аргументацй в судовому процесс Юридична аргументащя почала зароджуватись ще в перюд поши-рення правового форматзму. Для цiеï парадигми характерне визначення норми права як основного об'екта юридичноï науки загалом. Судочинство у такому контекст слугуе забезпеченню дотриман-ня положень законодавчих актiв та захисту штерешв держави. Юридична аргументащя позитивiзму виконуе меxанiчну функцiю доведення вщповщносп дiï або бездiяльностi правовим нормам без урахування базових принцитв права задля захисту прав людини. 1з появою св^оглядно-методологiчного плюратзму як ново1' правово1' парадигми сутшсть юридично1' аргументацiï почала змiнюватись. Антропоцентричш iдеï зумовили акцентування судочинства на захисп прав людини, який вимагав бшьш гнучкого пiдxоду. Для виконання цих завдань необхщно було вщшти вiд меха-нiчноï природи юридично1' аргументацiï та створити умови для ïï природного розвитку.
Цими умовами стали принципи права, на яких i базуеться судочинство вiдповiдно до свггоглядно-методологiчного плюралiзму. Базовим принципом антропоцентричного шдходу е захист прав людини, здшснення якого вимагае гнучкого розгляду норм права вщповщно до кожноï' окремоï' ситуацл. Як зазна-чае М. I. Козюбра, ще одним наслщком цього стало визнання законодавства не замкнутою системою, а гнучкою, такою, яка мае вщповщати потребам суспiльства, що динамiчно розвиваеться. Саме на цьому етапi починаеться формування правовоï аргументацй. Динамiчнiсть законодавства i, як наслщок, судочинства, повинна мати рушшт сили, якими i е реалiï та потреби сустльного життя, норми моралi та базовi принципи права. Засновуючись на цих аспектах правова аргументащя дозволяе застосовувати бшьш гнуч-кий тдхщ до ведення аргументацiï враховуючи ширший спектр аргумента [3, с. 4-8; 183-185].
Водночас природа наслщюв у судочинсти виходить з юридичноï аргументацн, що ставить формальну обов'язковють висновюв суду над переконливiстю аргументiв. Проте правова аргументащя мае бшьший вплив на процес аргументування та переконання суб'екта судового процесу, що е основною метою аргументацй в судочинсти загалом [2, с. 101].
Вщповщно до особливостей юридичноï та правовоï аргументацiï змiнюеться специфiка функ-цiонування складових аргументативного дискурсу. Теза в юридичнш аргументацiï охоплюе лише факт дп чи бездiяльностi, ч^ко визначенi обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання i, власне, саму норму закону. У правовш аргументацй враховують i iншi умови, яю можуть бути не передбаченi законом, але суттево впливати на обгрунтування певних аспектiв судовоï справи.
Щодо аргументiв, то тут ситуацiя подiбна. Правова аргументацiя розглядае ширше коло аргумента, якi можуть обгрунтовувати тези та, як наслiдок, впливати на розгляд справи. Аргументацiя в судо-чинствi передбачае застосування рiзниx видiв аргументiв: фактiв, аксiом, закошв, тощо. Проте ïx значення i трактування може бути рiзним. У позитивiстськiй юридичнiй аргументацiï сутшсть аргументу частково виконувала роль демонстрацй. У правовш аргументацй кожен аргумент потребуе доцшьжй подачi в процес аргументування, оскшьки його значення може певною мiрою викривлятись вiдповiдно до рiзниx умов (ïx якостi, кшькосп) та висвiтлення в судовому процес загалом [1, с. 10-11].
Демонстращя як процес теж зазнае змш у контекстi вiдмiнностей юридичноï та правовоï аргументацiï. Юридична аргументащя у своему початковому розумшш визначае демонстращю як меxанiчний процес доказування. Правова ж аргументащя передбачае реатзащю демонстрацй як основний шструмент переконання суб'екта судового процесу у доцшьносп застосування обраних аргументiв для обгрунтування тези. У цьому виявляються вщмшносп у необxiдниx якостях мовця, оскшьки правова аргументащя вимагае не тшьки ч^кого знання положень нормативних акпв та
вмшня швидко i якюно опрацьовувати iнформацiю, але й розвинутих шших характеристик. Насам-перед мова йде про комушкативну компетенцiю, яка грунтуеться на св^огляд^ системi цiнностей та розумшш потреб суспшьства пiд призмою принципiв права.
Тобто правова аргументащя пiдвищyе вщносну вагу риторики у порiвняннi з лопкою у процесi самого аргументування. Водночас саме в процеа появи логiчних методiв та лопчних моделей в юридичнiй аргументацй' починаеться формування правово! аргументаци як тако!. Саме поеднання логiчного моделю-вання та його застосування в аргументаци створило можливють реал1заци у цьому процесi принцип1в права. При цьому неможливо чiтко зауважити де саме знаходиться межа м1ж юридичною аргyментацiею та правовою, оскiльки одне поняття перетiкае в iнше, а чпта критери визначення вiдсyтнi [7, с. 51-53].
Ниш не юнуе жодних офiцiйних класифшацш чи чiтких вказiвок, якi саме аргументи, засоби та методи риторики необхщно застосовувати для того, щоб аргументащя була правовою чи юридичною. Тому для точшшого розумшня та розмежування правово! та юридично! аргументаци пропо-нуемо визначити двi паралельш системи понять, якi встановлюють вщповщшсть визначень залежно вiд !х вживання в лiтератyрi: "юридична аргументащя позитивiзмy-юридична аргyментацiя плюра-лiзмy" та "юридична аргументащя-правова аргументащя" [4, с. 11].
Як уже було зазначено вище, аргументащя в судовому процес еволющонувала паралельно зi змiною поширено! парадигми в юриспрyденцiï. Змiна тдходу до розyмiння судочинства i правово! системи загалом створила сприятливе тдгрунтя для формування та розвитку правово! аргументаци. Основною причиною та приводом для цього стала змша бачення основно! мети фyнкцiонyвання правово! системи (з захисту держави на захист прав людини) та центрального об'екта судочинства (з норми права на принципи права).
Проте вплив правово! системи та аргументаци в судочинсга взаемний. Особливосп застосування правово! аргументаци мають опосередкований вплив через створення прецедеипв та загаль-но! практики застосування аргумеипв морального, сощального та фшософського характеру в судовому процесс Це е одшею з рyшiйних сил, яка створюе необхщнють актyалiзацiï правово! системи вщповщно до нових реалiй. Згадана вище система працюе i навпаки - ^норування yсiх аспектiв су-дових справ, яю не стосуються напряму законодавства, нiвелюе необхiднiсть !! модершзаци, що призводить до обмеження гнучкосп аргументацй' в рамах юридично! позитивютського типу.
Певну парадоксальнiсть у це питання привносить основна функщя законодавства - фшсувати норми права. Ця його характеристика е однiею зi сприятливих умов розвитку саме юридично! аргументаци. Правова аргументащя розвиваеться сприятливше в динамiчномy середовищi, яке перед-бачае систематичне оновлення законодавчих акпв з метою !х актyалiзацiï. За таких умов законодав-ство не мае бути замкнутою системою, оскшьки так воно не вщповщатиме реалiям та потребам сустльства, яке постшно змшюеться. Водночас не можна недоощнювати роль законодавства у функщонуванш правово! системи оскiльки воно виступае стабшзацшним фактором.
Особливостi застосування юридично! та правово! аргументаци в правовш ^CT^i та !х взае-мозалежнiсть яскраво iлюстрyе вiтчизняна правова система. У перше десятилотя незалежносп для не! було характерне застосування юридично! аргументаци позитивютського типу, успадковане вщ СРСР. При цьому вщбувались деякi зрушення, пов'язанi з доступом укра!нських юристiв-практикiв та наyковцiв до напрацювань iноземних колег, якi сповщували, переважно, iдеï св^оглядно-правового плюралiзмy. Таким чином в сyдочинствi почали застосовувати аргументащю за сво!м змютом близьку до правово! i цей процес продовжуеться ниш.
Проте юнуе ряд факторiв, яю сповiльнюють щ перетворення. Перш за все це спричинено все ще позитивiстським спрямуванням правово! системи Укра!ни. Досить низька ефективнють перетворень у цiй сферi не може створити сприятливих умов для застосування правово! аргументаци. О^м того, законодавство Укра!ни оновлюеться доволi повiльно i непослiдовно, що не дозволяе впевнено гово-рити про його модершзащю. Цей приклад шюструе, що вплив правово! аргументаци на правову систему менший, шж зворотнiй, оскiльки обмежений елементами ще! ж системи [5, с. 183-185].
Висновки. Аргументащя в судовому процес мае ряд особливостей, яю впливають на !! застосування. Перш за все це стосуеться структурних елементiв аргументативного дискурсу, вимог до
мовця та ш. Основний вплив на щ агенти мають види аргументацй: юридична та правова. Юридична аргументащя бшьш характерна для правових систем, яю зазнали вщчутного впливу позитивiзму, а сама аргументащя обмежена доведенням вщповщност дш чи бездiяльностi положенням нормати-вних актiв. Правова аргументащя формувалась та розвиваеться в межах св^оглядно-методоло-гiчного плюралiзму на основi антропоцентричних iдей. Основним чинником, який впливае на цей вид аргументацй е базування на принципах права та захисп прав людини.
Вщмшност впливають на реатзащю структурних елемента дискурсу: тези, аргумента та демонстрацй - змшюючи ïx сшввщношення в аргументацй в цшому. Для правовоï аргументацiï характерно застосування моральних, соцiальниx та фiлософськиx аргумента для доведення тези, а демонстращя вимагае вищоï комунiкативноï компетенцiï, заснованоï на вiдповiдниx сферах.
Види аргументацй наближено вiдповiдають парадигмам юриспруденцiï: юридична - позити-вiстськiй, а правова - плюратзму. Вони формувались та розвивались у перiоди поширеностi вщпо-вiдниx течiй. Проте чiтка межа, яка б вщокремлювала юридичну та правову аргументацiю за зна-ченням вщсутня. Тому часто в лiтературi цi поняття ототожнюють, замiнюють одне одним. Попри подiбнiсть цих понять ïx варто розрiзняти, зважаючи на ïx вщмшш ознаки. Найчастiше системi понять "юридична аргументацiя позитивiзму-юридична аргументацiя плюралiзму" вiдповiдають поняття "юридична аргументащя-правова аргументацiя".
Важливою особливютю видiв аргументацiï в судовому процес е те, що юридична аргументащя взаемно впливае на позитивютську правову систему i саме в нш гснують сприятливi умови для розвитку аргументацн юридично].'. Подiбна ситуащя характерна i для правовоï аргументацй та пра-вовоï системи, заснованоï на принципах права.
У сучасному свт зважаючи на поширенiсть антропоцентричних щей актуальшшою виявля-еться правова аргументащя, яка вийшла з юридичноï. Проте для ïï яюсного застосування та розвитку необхщш вщповщш умови, основною з яких е динамiчна модернiзацiя правовоï системи та законодавства кожноï окремоï держави. Однак часто недостатня забезпечешсть цих умов не дозволяе повнощнно застосовувати та розвивати правову аргументащю, як це видно на прикладi Украши.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бачалиашвили О. В. Аргументация в судебном дискурсе. Евразийский Союз Ученых (ЕСУ). 2014. № 9. C. 8-11.
2. Дудаш Т. Правова аргументащя: до питания про загальне поняття. Право Украши. 2016. № 8. С. 99-106.
3. Козюбра М. I. Теор1я юридично! аргументацй: становлення, стан та перспективи у вичизнянш юриспруденции Науков1 записки НаУКМА. Юридичт науки. 2012. Т. 129. С. 3-11.
4. Рабшович П. М. Правова аргументащя: термшо-поняттевий шструментарш дослщження. В1сник НащональноЧ академИ' правових наук Украши. 2016. № 2 (85). С. 8-20.
5. Рябовол Л. Передумови й чинники становлення вгтчизняно1 загальнотеоретично1 юриспруденции Теоргя держави i права. 2019. № 2. С. 182-187.
6. Стариннова Т. Б. Структура аргументативного дискурса. Вестник Волжского университета им. В. Н. Татищева. 2010. № 4. С. 19-29.
7. Щербина О. Ю. Лопчне моделювання та юридична аргументащя. Вкник Ктвського нацiонального ушверситету iменi Тараса Шевченка. Фiлософiя. Полiтологiя. 2014. № 1. С. 50-53
REFERENCES
1. Ba^aliashvili O. V. (2014). Argumentarija v sudebnom diskurse [Argumentation in judidal disburse]. Evrazijskij Sojuz Uchenyh (ESU). No. 9. S. 3-11 [in Russian].
2. Dudash T. (2016). Pravova arhumentatsiia: do pytannia pro zahalne poniattia [Legal argumentation: on the question of a general œnœpt]. Pravo Ukrainy. No. 8. S. 99-106 [in Ukrainian].
3. Koziubra M. I. (2012). Teoriia yurydychnoi arhumentatsii: stanovlennia, stan ta perspektyvy u vitehyznianii yurysprudentsii [Theory of legal argumentation: formation, state and prospers in domestk jurisprudent]. Naukovi zapysky NaUKMA. Yurydychni nauky. T. 129. S. 3-11 [in Ukrainian].
4. Rabinovy^ P. M. (2016). Pravova arhumentatsiia: termino-poniattievyi instrumentarii doslidzhennia [Legal argumentation: term-conceptual tools of research]. Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy. No. 2(85). S. 8-20 [in Ukrainian].
5. Riabovol L. (2019). Peredumovy y chynnyky stanovlennia vitchyznianoi zahalnoteoretychnoi yurysprudentsii [Prerequisites and factors of formation of domestic general theoretical jurisprudence]. Teoriia derzhavy iprava. No. 2. S. 182-187 [in Ukrainian].
6. Starinnova T. B. (2010). Struktura argumentativnogo diskursa [Structure of argumentative discourse]. Vestnik Volzhskogo universiteta im. V. N. Tatishheva. No. 4. S. 19-29 [in Russian].
7. Shcherbyna O. Yu. (2014). Lohichne modeliuvannia ta yurydychna arhumentatsiia [Logical modeling and legal argumentation]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filosofia. Politolohiia. No. 1. S. 50-53 [in Ukrainian].
Дата надходження: 25.10.2021 р.
Olena Chornobay
Lviv Polytechnic National University, Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and
innovative education Candidate of Law, Associate Professor, Associate Professor of Theory and Philosophy of Law, constitutional and international law [email protected] Vladimir Brezden Lviv National University veterinary medicine and biotechnology them. G.Z. Gzhytsky Candidate of Law, lecturer at the Department of Law
TYPES OF ARGUMENTATION IN COURT PROCEEDINGS
The article examines the problem of isolation and features of the types of argumentation in the trial. The basic knowledge and skills that a speaker must have for effective argumentation are explored. The factors that influence this process have been identified. The place of training and the ability to operate with information as key agents that affect the effectiveness of argumentation in the trial, given its specifics. The macrostructural elements of argumentative discourse, their interrelationships and peculiarities of application are studied. Peculiarities of construction of inductive and deductive demonstration, application of comparisons, metaphors and other psychological means in it are revealed. The problem of identification of the concepts "legal argumentation" and "legal argumentation", their basic differences is investigated. The nature of the types of argumentation is determined, the connection between them is established. The influence of the dominant paradigms in history on the formation of types of argumentation depending on their features is clarified. The importance of the dynamics of the legal system of the state as the main factor influencing the development of types of argumentation is studied. The paradoxes that arise when comparing them in the context of considering the impact of legislation as a factor are studied. The special characteristics of macroelements of argumentative discourse, which they acquire within the application of each of the types of argumentation, are revealed. The change of the list of types of arguments, specifics of demonstration and the maintenance of the thesis according to features of legal and legal argumentation is found out. The specifics of the relationship between rhetoric and logic in the process of argumentation are determined. The significance of logical models in the emergence of legal argumentation and departure from the positivist paradigm is studied. A system of concepts is proposed to facilitate the understanding of the concepts "legal argumentation" and "legal argumentation" in accordance with their use in the literature. The interdependence of types of argumentation and legal systems and their dominant paradigms is studied. The limits of the influence of legal and legal reasoning on legal systems are clarified. The need for systematic updating of legislation to create the necessary conditions for the development of legal reasoning in accordance with the needs and realities of public life. The example of Ukraine reveals the conditions and factors that hinder the development of legal reasoning.
Keywords: argumentation, legal argumentation, juridical argumentation, argumentative discourse, litigation, trial, positivism, anthropocentrism.
