CC BY
27
7. Коваленко, О. Е. Методичт основи технологи навчання [Текст] / О. Е. Коваленко. — Х. : Основа, 1996. — 184 с.
8. Пасинок, В. Г. Теоретичт основи формування професшних мовленневих умшь у майбутшх учителш нефшолопчних спецiальностей [Текст] : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / В. Г. Пасинок ; НПУ ш. Драгоманова. — К. , 2002. — 40 с.
9. Полторацька, В. В. Формування комуткативн^ культури майбутнього вчителя у процесi його професшно-педагопчн^ пiдготовки [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / В. В. Полторацька / ХДПУ ш. Сковороди. — Х. , 1997. — 24 с.
10. Рукас, Т. П. Формування культури длового мовлення у майбуттх шженерш [Текст] : автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.03 / Т. П. Рукас ; НПУ iм. Драгоманова. — К., 1999. — 19 с.
ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО РЕЧЕВОГО ЭТИКЕТА В КОНТЕКСТЕ СОЦИАЛИЗАЦИИ ЛИЧНОСТИ
Сукачева А. П.
Рассмотрено понятие «профессиональный речевой этикет». Определены его составляющие, условия и пути формирования с учетом требований, выдвигаемых современным обществом.
Ключевые слова: социализация, профессиональный речевой этикет, профессиональные речевые умения, общие речевые умения, культура общения, профессиональная коммуникация.
THE FORMING IN THE CONTEXT OF PERSONALITYS SOCIALIZATION OF PROFESSIONAL VOCAL ETIQUETTE.
Sukachova A. Р.
A concept «professional vocal etiquette», defined its constituents, terms and forming ways, taking into account requirements which are pulled out by modern society are considered in the article.
Key words: socialization, professional vocal etiquette, professional vocal abilities, general vocal abilities, culture of intercourse, professional communication.
УДК 316.346.32-053.6
Л. I. Швидка, кандидат сощолопчних наук, доцент
В1Д МЕДИЧНОÏ ЕТИКИ ДО Б1ОЕТИКИ: 1СТОРИЧН1 ПЕРЕДУМОВИ ТА ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ
Розглянуто питання, пов 'язат з актуалiзацieю до^джень бiоетичних проблем у суспiльствi. Визначено чинники, що сприяли виникненню i становленню бiоетики як галузi наукового знання та важливого сощального тституту.
254 © Швидка Л. I., 2010
Ключовi слова: науково-техтчний прогрес, медицина, медична етика, права людини, бюетика, бюмедичт проблеми, бiотехнологn, медикал1защя
Актуальтсть проблеми. Бюетика — галузь м1ждисциплшарних досл^ джень етичних, фшософських та антрополопчних проблем, що виникають у зв'язку з прогресом бюмедично! науки i впровадженням новiтнiх технологiй у практику охорони здоров'я. Це пов'язано з тим, що до недавнього часу головш принципи медично! етики, яю осуджували вбивство, пiдкреслювали обов'язковiсть додержання таемнищ i застерiгали медиюв вiд аморального ви-користання знань i влади, вщдзеркалювалися в тш етичнiй традици, основу яко! складали клятва Гiппократа, релiгiйна мораль, система законодавства.
Революцшш змiни в галузi бюлогп i розвиток нових технологш, що вщ-булися за останш двадцять роюв, загрожують зруйнувати непорушш мораль-нi норми, а також деяю соцiальнi та культурнi цшносп, котрi ще недавно здавалися досить мщними. Традицiйнi цiнностi милосердя, благодшносп, незаподiяння шкоди пацiенту тощо одержують в новiй культурнiй ситуацп нове значения i звучания. Саме це i визначае змiст бiоетики.
Що стосуеться Укра!ни, то слiд вщзначити, що становлення бiоетичних iдей вщбуваеться досить суперечливо. З одного боку, маемо констатувати, що Укра!на належить до держав, де розвиток бюлоочно! етики як науково! i сустльно! програми одержуе державну пщтримку. 1де! бiоетики вже тривалий час щкавили фахiвцiв, проте поштовх щодо !х усвщомлення та втiлення став-ся у 1998 р., коли для виршення цих важливих питань при Президп НАН Укра!ни було створено Ком^ет з бiоетики. Останнiми роками стало обов'язковим проведення бюетично! експертизи наукових проекпв та ди-сертацшних робiт в установах НАН Укра!ни, впроваджуеться викладання ще! дисциплiни у ВНЗ. Вже майже три роки дiе Комитет з питань бюетики при Кабiнетi Мiнiстрiв, який координуе цю роботу на нацiональному рiвнi [2].
Розроблен1сть проблематики. Що стосуеться ступеня розробленостi, то слщ вщзначити, що проблеми бюетики, медикалiзацi! розглядаються у працях вщомих захщних учених Е. Анандейла, С. Нетлетона, X. Томаса, Э.Фрщсона. У США опублжоваш два видання чотиритомно! «Encyclopedia of Bioethics» (1979, 1995 роки). З 1993 р. функцюнуе М1жнародна Бюетична Асоцiацiя, яка проводить всесвiтнi бюетичш конференци та конгреси. Фундаментальнi до-слщження у галузi соцюлогп медицини росшських учених А. Решетнiкова, Н. Стародубова, О. Щепiна, В. Фшатова, Н. Кучеренко, В. Власова також стосуються бюетичних проблем.
Аналiз науково! лиератури показав, що в Укра!ш практично не проводять-ся дослщження, як! б демонстрували особливостi впровадження бiоетичних iдей, розумшня i сприйняття !х населенням, не дослщжуються мехашзми формування бюетично! свщомосп тощо. Проблеми бюетики в загальному
плат висвпшюються в працях таких учених, як В. Кулжченко [3], О. Перова [5]. Л. Сидоренко [7], В. Чешко [8], А. Алексеенко, К. Карпенко, I. Кратенко, А. Лантух, Д. Чучко [9]. Можна констатувати, що в Укра!ш процес дослщжен-ня бiоетичних проблем розпочався.
З огляду на наведене, метою дано! статп е визначення передумов i чинни-юв виникнення бiоетики, особливостей !! становлення в iсторичному контекстi. Перш за все виникае запитання: навiщо знадобилося створювати бiоетику, адже протягом столiть медицина i наука самостшно розв'язувала аналопчш пробле-ми? Справдi, всi знають, наприклад, про клятву Гiппократа, яка багато стотть е фундаментом профемйно! етики лiкарiв, роль провщних фiзикiв в русi за за-борону випробувань ядерно! збро!, роль бюлопв у боротьбi за охорону довкш-ля тощо. Ми вбачаемо основну вiдмiннiсть бiоетики вщ традицшно!, гшпокра-пвсько! етики в тому, що остання мае суто корпоративний, вузький характер. Вона розглядае л1каря як единого морального суб'екта, що самотужки лжуе пацiента, який е пасивним i не бере участ у виробленш життево важливого для нього рiшення, осюльки перебувае в рол постраждалого. Бiоетика базуеться на ^де! щодо активного пацiента, який вступае у складнi дiалогiчнi вщносини з шшими суб'ектами — л1карями, вченими, родичами, оточуючим середовищем i е повноправним учасником цих вщносин.
Iсторiя становлення бiоетики як важливо! галузi сучасного знання, акаде-мiчно! дисциплши i соцiального iнституту пов'язана з такими чинниками. Першим найважлившим чинником, який сприяв появi i формуванню бюети-ки, е iдеологiя еколоочного руху. Науково-технiчний прогрес породжуе не тшьки незлiченну кiлькiсть благ для людини i людства, а й численш загрози самому !х юнуванню та середовищу проживання. Вплив еколопчного мис-лення на медицину особливо посилився у зв'язку з численними фактами несприятливо! ди традицiйно застосовуваних лiкарських засобiв на органiзм людини. Метою ново! бюмедично! науки стало не пльки розроблення нових терапевтично ефективних лжарських засобiв або медичних технологiй, а й запобiгання !х побiчним негативним впливам. Невипадково, що засновник нового наукового напряму Ван Ренсселер Поттер увiв термiн «бюетика» спо-чатку саме для позначення особливого варiанту екологiчно! етики. Основна щея Поттера зводилася до необхщносп об'еднання зусиль гуманiтарних та бюлоочних наук для розв'язування проблем збереження життя на Земл^ урахування довгострокових наслщюв науково-технiчного прогресу, особливо в галузi медичних технологiй [6].
Правозахисний рух — другий найважливший культурний чинник становлення бiоетики. Рiч у тiм, що людина в медицинi виступае i як головна мета л^вального процесу, i як неминучий «замб» наукового пiзнання. До 60-х роюв ХХ ст. медичне спiвтовариство в цiлому додержувалося пе! точки зору, що в iм'я «блага всього людства» можна майже завжди пожертвувати 256
благом окремо! людини. Нацiональнi штереси або iнтереси людства в одер-жаннi наукових знань, а також корпоративш медичнi та фармакологiчнi штереси нерщко превалювали над штересом у збереженнi здоров'я окремо! людини. У результат бурхливих громадських дебатiв 60-х роюв ХХ столггтя, яю захопили США i Захщну Свропу, вiдбулося усвщомлення того, що людське тiло е не пльки «об'ектом» наукового дослщження або терапевтично! дп, а й також «власшсть» конкретно! людини. Тому нiхто не мае права здшснювати науковi дослщження або терапевтичнi дi! без дозволения самого випробува-ного або пащента. Саме в цих дебатах було сформульовано центральний для бiоетики принцип «автономи особи» пацiента, який обгрунтовуе право кожно! людини брати участь як самостшний суб'ект в ухваленш важливих медичних рiшень, що стосуються його особистого життя i здоров'я. Одночасно було вироблено найважливше бюетичне правило «добровiльно! шформовано! згоди», змiст яко! становить обов'язкова добровiльна згода пащента або ви-пробуваного на терапевтичне втручання чи наукове дослщження, яка даеться на основi надано! йому адекватно! iнформацi! про дiагноз i прогноз захворю-вання, цМ та методи передбачуваного втручання, можливi несприятливi по-бiчнi наслiдки. Невипадково, що в науковiй i навчальнш лiтературi набуло поширення тлумачення термша «бiоетика», запропоноване американським медиком Андре Хеллегерсом. Вш використовував цей термш для позначення мiждисциплiнарних дослщжень моральних проблем бiомедицини, пов'язаних з необхщшстю захисту гiдностi i прав пащенпв. Нинi iснуе безлiч м1жнарод-них, нащональних та регiональних органiзацiй, як захищають права пащен-тiв, що страждають на онкологiчнi захворювання, дiабет, СН1Д, психiчнi розлади тощо. 1снують також органiзацi!, що захищають права пащенпв в цiлому як особливо! сощально! групи.
Усвщомлення необхiдностi м1ждисциплшарного пiдходу в осмисленнi та практичному розв'язуванш проблем, що породжуються науково -техшчним прогресом, можна розглядати як третш фактор формування бiоетики. В осно-вi бiоетики лежать уявлення про недостатшсть однобiчного медичного тлумачення тшесного добробуту як мети л1кування. Дiйсно, проблеми бiоетики мають мiждисциплiнарнiй характер, до них прнчетш бiологи, медики, еколо-ги, фшософи та правознавцi, представники релiгiйних конфесш, якi, узагаль-нюючи науковi, сусшльш, релiгiйнi погляди, нацiональнi особливостi, традици, розробляють сукупнiсть моральних принцитв, норм i правил, яких необ-хiдно додержуватися у професiйнiй дiяльностi. Тому дуже важливим е дослщження принцитв, норм та правил, як мають тенденщю до змш вщповщ-но до ситуацi! в суспшьстга, особливостей державно! полтгики тощо. Нагаль-ною потребою е мiждисциплiнарний дiалог медиков з представниками широкого кола гуматтарних наук та дiалог з пацiентами i представниками громад -ськостi. Першою дослщницькою оргатзащею, яка розпочала систематичне
мiждисциплiнарне обговорення моральних проблем сучасно! медицини, став Гейстшгський центр, створений у 1969 р. лiкарем-психiатром Вшлардом Гейлiном i фiлософом Денiелом Келлахеном. У 1971 р. було створено 1нститут етики Кеннеди який запровадив першi освiтнi курси з бюетики для лiкарiв, фiлософiв та представниюв iнших спецiальностей.
Четвертим чинником, що вплинув на становлення бiоетики, е науково-технiчний прогрес в галузi бюлогп, генетики, медицини, вiрнiше його на-слщки, як! дуже часто змушують осмислювати наново традицiйнi уявлення про добро i зло, благо пащента, початок i кшець людського iснування. До них належать: евтаназiя, трансплантацiя, бiомедичний експеримент, штучне пере-ривання вагiтностi, новiтнi технологи штучного заплщнення, обрання стал дитини ще до заплщнення, передродова дiагностика, змша статi, екологiчна етика та ш. Слщ зазначити, що бурхливе вторгнення у медичну практику до-сягнень сучасно! техшки, новiтнiх технологiй створило умови для постшно-го збшьшення бiоетичних проблем. Сьогоднi до них належать проблеми генно! iнженерi!, глибоке заморожування невилiковно хворих з розморожу-ванням у майбутньому, лiкування стовбуровими клггинами, хiмiчна стериль зацiя злочинщв-педофМв, клонування тощо. Розв'язання цих проблем, як правило, не бувають остаточними — з появою нових бюмедичних технологш та охопленням ними все ширших прошаркав населения до дискусп залуча-ються новi соцiальнi групи, i кориснiсть цих технологiй знову i знову доводиться переосмислювати.
П'ятим чинником розвитку бiоетики е проблема медикалiзацi!, яка все бiльш вiдчутнiше фжсуеться в сучасному суспiльствi. Медикалiзацiя — це процес, у результат якого людське життя починае розглядатися переважно як медична проблема, тобто медикал1защя життя виступае як процес виробництва самосвщомосп пацiента. Звичайними стали вирази «депресивш регюни», «хрошчне безробтя», «патолоочне сусшльство» та iн. Людина починае апрiорi дивитися на себе як на пащента, а людське тшо i свiдомiсть вiд на-родження до смертi стають об'ектом пильного медичного контролю та регу-лювання. Можна сказати, що медикалiзацiя — це процес патолопзацп сус-шльства, виробництва специфiчно! самосвiдомостi пацiента. Щодо масово! свiдомостi, то тут медицина ще з чамв Гiппократа та його лжарсько! клятви асоцiюеться з вищими загальнолюдськими цiнностями — гумашзмом, добротою, спiвчуттям. Вважаеться, що людина в бшому халатi завжди прийде по допомогу i зробить все вщ не! залежне для спасшня життя хворого. Це одна з ознак професп. У той же час шкода, яку може заподiяти медицина, вельми вщома. Йдеться не про вмм вiдомi факти злочинно! участi лiкарiв за чамв Друго! свiтово! вiйни, а про буденну дiяльнiсть сучасних медиков у медичних закладах. Це, наприклад, використання людей у клжчних дослщженнях, пов'язаних з випробуванням фармаколоочних новацiй, опрацьовуванням 258
хiрургiчних технологш, незаконною трансплантацiею, застосуванням непере-вiрених методiв л1кування тощо.
Учет давно констатують еволюцiю медицини в напрямi зростання сощ-етальносп. Тема медикалiзацi! розглядалася Фiлiппом Ар'есом i Мiшелем Фуко. Так, Ар'ес убачав «трiумф медикал1зацп» у тому факп, що з середини ХХ ст. завдяки прогресу медично! техшки, стацiонарного л1кування, успiхiв в реашмацп, знеболюваннi, дiагностицi, а також унаслщок певно! державно! полiтики в галузi охорони здоров'я людська смерть стала об'ектом тотального регулювання, своерщного «менеджменту» лшарень, лiкарiв, це призвело до змши ставлення до смерп, стилю вмирання в сучасну епоху [1, с. 482-483]. Сьогоднi говорять про медикал1защю населення, повсякденностi, дитинства, сексуальности наркотизацп, медiа-дискурсу тощо. Саме тому сучасна бюетика повинна виробити певт заходи для того, аби якщо не повшстю, то частко-во послабити ефект медикалiзацil.
Висновок. Як i будь-яке наукове поняття, що вщбивае т чи iншi природнi та соцiальнi процеси, явишд, стани, поняття «бюетика», безсумтвно, мае iсторичний характер. З розвитком людського суспiльства у результат ускладнення вщносин видозмiнювалося й розумiння бюетики, здобуваючи нового звучання — вщ ото-тожнення бiоетики з медичною етикою, (обмежуючи при цьому Г! змст етичними проблемами стосунюв «лшар-пащент») до штерпретаци бiоетики як низки акм-ологiчних проблем професшно! дояльносп, що межуе з лшарською, й, нарешп, до визнання г! як галуз^ змiст яко! складае загальне ставлення людини до людини, тваринного та рослинного свiту. Сучасна бюетика орiентуеться на вирiшения моральних кол1зш, що виникають як у хода наукових дослщжень, впровадження сучасних технологш у медичну практику, так i колiзiй у процесi повсякденного життя людей у ходi взаемоди Гх з довкшлям. У широкому розумшт слова, бюети-ка призначена розглядати цiннiснi аспекти життя, морально--етичт умови, як! забезпечують його пдне протiкания [10, с. 308].
У багатьох краГнах свiту бiоетика стала академiчно1 дисциплшою. I! ви-кладають головним чином на фiлософських i медичних факультетах ушвер-ситетiв. У даний час видаються десятки спецiалiзованих журналiв, котрi регулярно публ^ють матерiали з бiоетики. Щодо УкраГни, то розвиток бюети-ки в УкраГш може допомогти нашому сусшльству адаптуватися до ново! системи страхово! медицини, дозволить виробити цiннiснi орiентацi1 осо-бистостi, як! вiдповiдали б правам людини, життю i пдносп громадян, фун-даментальним цшностям гумашстичним людства. Розвиток бiоетики в нашш кра!нi передбачае осмислення тих традицш, як! iснували в етичнiй думщ, аналiз !х фшософських подстав i тих горизошгв, як! вони вщкривають в нових вщносинах людини до життя.
Також бюетика в Украгш необхщна як механiзм виявлення можливих ризиюв, негативних наслiдкiв упровадження досягнень сучасно! бюмеди-
цини. Функцп бюетики, що реалiзуються через систему науково! експерти-зи та освггу, можуть бути наступи: пiдвищення рiвня правового захисту пащенпв при проведеннi клiнiчних випробувань лжарських засобiв та мед-технологiй, шдвищення конкурентоспроможностi наукових розробок укра-шських фахiвцiв в областi бiомедицини та бютехнологп на мiжнародному ринку, сощальний контроль за реалiзацiею держпрограм у сферi охорони здоров'я й наукових дослщжень. Бiоетика може сприяти штеграцп Украши у европейське i свгтове спiвтовариство, як сьогоднi дуже активно перейма-ються вирiшенням проблем, пов'язаних з наслщками розвитку бюмедтех-нологш.
Ми вважаемо, що значний вклад у виршення цiеï проблеми може зроби-ти й соцiологiя, яка мае значний досвщ у вивчент соцiальних проблем рiзно-го типу, мае специфiчнi методи, що мають можливiсть оцiнити стан бюмедич-но1 проблеми, зробити так звану сощальну експертизу, дослщити громадську думку вщносно не1, надати вичерпну iнформацiю щодо бар'ерiв, як пере-шкоджають упровадженню бiоетичних iдей тощо.
Л1ТЕРАТУРА
1. Арьес, Ф. Человек перед лицом смерти [Текст] : пер. с фр. Гуревича А. Я. / Ф. Арьес — М. : Издательская группа «Прогресс». — 1992. — 528 с.
2. Бюетика в Украгш: стан та перспективи [Текст] : матерiали II Нац. конгресу з бюетики (29 вересня — 2 жовтня 2004 р.) [Електронне джерело]. — Режим доступу: http://www.apteka.ua/ article 961
3. Кулиниченко, В. Л. «Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (Философско-методологический анализ) [Текст] / В. Л. Кулиниченко. — К. : Центр практична фшософп, 2001. — 240 с.
4. Лехциер, В. Эффекты медикализации и апология патоса [Текст] / В. Лехциер // Топос. — 2006. — № 1 . — С. 72-78.
5. Перова, О. G. Аксюлопчт орiентацiï постнекласичн^ бюлоги [Текст] / О. G. Перова // Практична фшософш. — 2003. — № 1. — С. 82-88.
6. Поттер, В. Р. Биоэтика — мост в будуще [Текст] / В. Р. Поттер. — К. : Изд. Вадим Карпенко, 2002. — 216 с.
7. Сидоренко, Л. I. Сучасна еколопя. Науков^ етичш та фшософсью ракурси [Текст] / Л. I. Сидоренко. — К. : Вид. Парапан, 2002. — 152 с.
8. Чешко, В. Генетика, бюетика, пол^ика: коеволющя культурно-психолопчних парадигм сучасщ^ цившзаци [Текст] / В. Чешко // Практична фшософш. — 2001. — № 3. — С. 44-71.
9. Фшософсью та сощально-еколопчт проблеми медицини [Текст] / за ред. М. В. Криво-носова, А. П. Алексеенко, I. С. Кратенка. — Х., 2002. — 215 с.
10. Швидка, Л. I. Бюетичш проблеми очима студентсью^ молодо аксюлопчний вимiр [Текст] / Л. I. Швидка // Сощальш технологи: актуальш проблеми теорiï i практики. — Запорiжжя, 2010. — С. 307-313.
ОТ МЕДИЦИНСКОЙ ЕТИКИ ДО БИОЭТИКИ: ИСТОРИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ И ФАКТОРЫ СТАНОВЛЕНИЯ
Швидкая Л. I.
Рассмотрены вопросы, связанные с актуализациею исследований биоэтических проблем в обществе. Выделены факторы, повлиявшие на возникновение и становление биоэтики как отрасли научного знания и социального института.
Ключевые слова: научно-технический прогресс, медицина, медицинская этика, биоэтика, права человека, биомедицинские проблемы, биотехнологии, медикализация.
FROM MEDICAL EHTIK TO BIOEHIKS: HISTORY PREMISES AND FACTORS OF THE FORMATION
Shwidka L. I.
This paper talks about questions connected with actualization of studying bioethical problems in society, sorts out factors that affected the origin and formation of bioethics as a branch of science and a social institute.
Key words: research progress, medicine, medical ethics, bioethics, human rights, biomedical problems, biotechnology, medicalization.
УДК 316.334.22
В. Б. Мягких, кандидат соцюлопчних наук, доцент
ШНОВАЦП У ВИЩ1Й ШКОЛ1 ОЧИМА СТУДЕНТСЬКО1 МОЛОД1 ТЕХН1ЧНОГО ВНЗ: соцюлопчний аиа. из
Розглянуто питання, пов 'язат з уведенням в практику навчального процесу по-ложень БолонськоЧ конвенцп. Проаналiзовано ставлення студентiв до кредитно-модульноЧ технологи. Визначен змти, що вiдбулися в навчальному процеЫ тсля вве-дення тновацш.
Ключовi слова: Болонська конвенщя, вищий навчальний заклад, тноващЧ, студен-ти, викладачi, навчальний процес, кредитно-модульна система, рейтингове оцтю-вання, навчальш модулi.
Актуальтсть проблеми. Ефектившсть функцюнування будь-якого сус-шльства багато в чому залежить вщ кшькосп та якосп шновацш, Гхнього зм!сту, характеру i спрямованосп шновацшних процемв. З актуатзащею по© Мягких В. Б., 2010 261
