CC BY
19
УДК 343.82
Костянтин Марисюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримшального права i процесу
V М1ЖНАРОДНИЙ ТЮРЕМНИЙ КОНГРЕС 1895 р.: ОСНОВН1 IДЕÏ ТА Р1ШЕННЯ
© Марисюк К., 2017
np0aHanÏ30BaH0 питання, пов'язаш з дiяльнiстю V Мiжнародного тюремного конгресу, який проходив у м. Пари/i у 1895 р. Дослщжено склад учасникiв останнього, основы! щеТ, висловленi на ньому, та ршення, ухваленi у результатi його проведення. Окрему увагу звернено на питання запоб^ання злочинност неповнолiтнiх.
Ключовi слова: покарання; конгрес; безпека; злочин; злочинець.
Константин Марисюк
V МЕЖДУНАРОДНЫЙ ТЮРЕМНЫЙ КОНГРЕСС 1895 г.: ОСНОВНЫЕ ИДЕИ И РЕШЕНИЯ
Проанализировано вопросы, связанные с деятельностью V Международного тюремного конгресса, который проходил в г. Париже в 1895 г. Исследовано состав участников последнего, основные идеи, высказанные на нем, и основные решения, принятые в результате его проведения. Отдельное внимание обращено на вопросы предупреждения преступности несовершеннолетних.
Ключевые слова: наказание; конгресс; безопасность; преступление; обязанности; преступник.
^nstantin Marysyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure
Sc. D., Prof.
FIFTH INTERNATIONAL PRISON CONGRESS OF 1895: THE BASIC IDEAS AND SOLUTIONS
The article is devoted to analysis of issues related to the activities of the fifth International prison congress held in Paris in 1895. Studied the composition of the final participants, the main ideas expressed therein and the decisions taken as a result of his conduct. Special attention is paid to the prevention of juvenile crime.
Key words: punishment; congress; safety; crime; criminal.
Постановка проблеми. В умовах соцiально-економiчних перетворень, побудови правовой демократично! держави перед кримшально-виконавчим правом постало нове завдання:
перетворення системи виконання покарань вщповщно до реалш, що склалися; пiдвищення !! вiдкритостi; посилення охорони прав, свобод та законних iнтересiв засуджених; залучення до участi у !х виправленш органiв державно! влади, iнших державних та громадських шституцш, а також окремих громадян. Особливого значення щ напрями розвитку кримiнально-виконавчого права набули у зв'язку з штегращею Укра!ни до Свропейського Спiвтовариства. Дослiдження спрямоване на вивчення одного з етатв мiжнародно! спiвпрацi у галузi кримшальних покарань, а саме на питання, пов'язанi з функцiонуванням V Мiжнародного тюремного конгресу 1895 р. та з найзначущшими рiшеннями, прийнятими на ньому.
Аналiз дослiдження проблеми. До питань, пов'язаних з дiяльнiстю та ршеннями
V Мiжнародного тюремного конгресу в м. Парижу звертались доволi мало дослiдникiв, передусiм -учасниюв ще! поди або ж науковщв того часу. Що ж стосуеться сучасних науковцiв, то вони звертали увагу на ршення згаданого Конгресу побiчно (наприклад, I. Богатирьов, Т. Денисова, А. Степанюк, Ю. Толстенко) або ж дослщжували лише яюсь вузькопрофiльнi питання (наприклад, Л. Беляева, Н. Вуколова).
Незважаючи на наявнють певно! кiлькостi публiкацiй iз задекларованих у назвi науково! статтi питань, повною мiрою проблеми досi не були предметом самостшних наукових розвщок вiтчизняних науковцiв.
Мета статтi. Усвщомлюючи, що в межах одше! коротко! публшацп з'ясувати усi проблемнi питання з теми ще! науково! статп фактично неможливо, зосередимо увагу на найважливших, на нашу думку, моментах, залишивши iншi для подальших наукових розвщок.
Виклад основного матерiалу. Другий етап мiжнародного спiвробiтництва держав з пештенщарних проблем розпочався у 1872 р. з дiяльностi Першого мiжнародного тюремного конгресу так звано! друго! серi! та характеризувався участю в !х пiдготовцi та проведеннi офщшних представникiв низки держав, а також !х конструктивно-практичною спрямованiстю. Загалом проведено дванадцять мiжнародних тюремних конгресiв друго! серп, а саме: у Лондош (1872 р.), у Стокгольмi (1878 р.), у Римi (1885 р.), у Петербурзi (1890 р.), у Парижi (1895 р.), у Брюсселi (1900 р.), у Будапештi (1905 р.), у Вашингтон (1910 р.), у Лондош (1925 р.), у Празi (1930 р.), у Берлш (1936 р.) та у Гаазi (1950 р.) [1, с. 246]. Звернемо увагу лише на один з них, а саме
V Мiжнародний тюремний конгрес 1895 р.
V Мiжнародний тюремний конгрес вщбувався влггку 1895 р. у м. Парижа У його дiяльностi брали участь 808 оаб, серед яких 275 шоземщв.
Особливютю Мiжнародного тюремного конгресу 1895 р. було ютотне розширення питань, винесених на його обговорення. Якщо до цього традицшним було виокремлення трьох тематичних секцш (кримiнальне право, тюремно-адмiнiстративнi питання та питання попередження злочишв), то на Конгрес 1895 р. почала функщонувати ще й четверта секцiя, на якш обговорювались питання боротьби зi злочиннiстю неповнолiтнiх.
Ще однiею особливютю можна вважати участь у засщаннях Конгресу багатьох жшок, чого не спостерталось ранiше. Цiкаво, що переважно вони зосередили увагу саме на питаннях новостворено! четверто! секцi!.
Загалом на розгляд Конгресу було винесено 30 питань.
Серед питань, винесених на обговорення згаданого Конгресу, були питання про працю засуджених, оплату за не!, а також особливосп оргашзащ! пращ рiзних категорш засуджених.
V Мiжнародний тюремний конгрес 1895 р. прийняв резолющю, у якiй рекомендувалось замшяти короткострокове позбавлення волi судовою доганою, якш надавали того самого значення, що й умовному ув'язненню.
Ще одним питанням було питання про доцшьнють одиничного ув'язнення. Серед шшого зазначалось, що його не слщ застосовувати до неповнолггшх засуджених, тодi як воно може бути корисною i необхщною мiрою для рецидивiстiв.
Зверталась увага й на питання заохочення, яю можуть застосовуватись до засуджених, як матерiальнi (полшшення рацiону харчування, збiльшення суми кошив для витрат засуджених на
особист потреби), так i моральнi (можливють скорочення строку покарання). Так, один iз учасникiв Конгресу Д. Дршь виступив з цiлою доповiддю щодо питання так званих "тюремних нагород". Серед iншого вiн зазначав: 1) найпершим засобом захисту суспiльства вщ злочинцiв, якi вже сформувались, е виправлення останнiх, i цiй мет мають слугувати тюрми; 2) для реалГзацп згадано! мети тюрма мае прагнути "тдняти мужнiсть засуджених", розвинути у них впевнешсть у власних силах, розвiяти негативнi ще! та пригшчений настрiй, що порушують душевну рiвновагу, i пробудити у них позитивш почуття i потяги, за можливосп не застосовуючи до них покарання; 3) крГм особистих нагород i заохочень, для всiх засуджених корисним буде у тюрмах оргашзовувати загальнi розваги щонайменше раз на тиждень, дозволити засудженим вiльно вибирати заняття вiдповiдно до власних смаюв i схильностей; 4) заохочення i нагороди завжди мають бути розраховаш на змiцнення добрих, а не негативних або низьких, почуттiв; 5) вибiр останнiх мае здiйснюватись на розсуд i розумiння директора тюрми або адмшютративно! ради пiд вщповщним наглядом; 6) призначаючи нагороди, потрiбно "залишатися у розумних межах", не забуваючи про виправнi завдання тюрми [2, с. 44].
Продовжуючи згадане вище питання, на Конгресi ставилось i питання щодо необхiдностi застосування дiевiших заходiв для вiдшкодування потерпшим за спричинену злочинами шкоду [3].
Зверталась увага й на питання заходiв стягнення, яю можуть застосовуватись до засуджених. Так, рекомендувалось вказувати у тюремних статутах (регламентах) вичерпний перелш провин i стягнень, а також передбачати порядок !х накладення та застосування.
А ключовим питанням згаданого Конгресу можна вважати питання запобпання злочинносп серед неповнолггшх, яю умовно можна об'еднати у чотири групи: 1) про заходи попередження морального падшня дитини; 2) про типи приюпв та колонш; 3) про введення справ у останшх (про школи, бiблiотеки, фiзичну працю, заохочення и покарання, дисциплшу, оплату пращ тощо); 4) про турботу про випущених з них дггей, помiщення в сiм'ях, заходи, що запобпають розтратi особистих засобiв i сприяють отриманню заробiтку [4, с. 73-74].
Так, ще пщ час шдготовки до нього було порушено цше коло питань, яю стосувались дiтей та неповнолпшх, зокрема встановлення граничного вiку, що дае право на пом'якшення кримшально! вiдповiдальностi, можливють передавання неповнолiтнiх пщ нагляд урядових органiв замiсть батьювсько! влади, можливють створення замiсть одного загального типу виправних установ цшо! низки рiзноманiтних установ для утримання неповнолiтнiх засуджених рiзних категорiй.
Учасники наголошували на важливш ролi ручно! працi у вихованш неповнолгтшх-правопорушникiв. Зверталась увага на необхщнють правильно! оргашзацп !х фiзичних вправ, а також на доцiльнiсть фГзично! працi останнiх на свiжому повiтрi.
V Мiжнародний тюремний конгрес 1895 р. визнав, що незалежно вщ строку перебування в установах для неповнолггшх мають бути доступними школа та книги. Мета шкш i бiблiотек полягае у моральному покращенш засуджених та у !х навчаннi. На ньому ж було висловлено чпта рекомендацп щодо складу книг у тюремних бiблiотеках [4, с. 75].
Надзвичайно багато суперечок викликало питання визначення кола заходiв, яю можуть застосовуватись до неповнолгтшх, а також правових тдстав !х призначення. Як можливГ варiанти пропонувалось винесення судового вироку й ув'язнення в установ^ призначенiй для вщбування покарання, помiщення до особливого виправного закладу, передання до одше! з виховних установ, призначених для дггей, яю взятг пгд отку громадсько! влади [5, с. 60]. Уже згаданий вище Д. Дршь виступив з доповщдю на згадану тему, обгрунтовуючи, з-помгж шшого, й тдвищення мiнiмального вгку кримiнальноl вщповщальносп до 16 р., коли "лише починае вщбуватись фiзичне г психгчж формування особи". Також вГн вважав, що "справи неповнолГтнГх мають виршуватись спецГальним судом, який мае приймати ршення негласно Г повинен складатись з представниюв судового вГдомства, откунських установ та лГкарського стану".
На думку Д. Дршя, потрГбно розрГзняти неповнолГтнГх, якГ за характером важко тддаються виправленню, та неповнолГтнГх, яю легше пГддаються виправленню. Саме за цим принципом Г потрГбно створити для них два окремГ типи виправних установ.
Для oci6, яю досягли 16-pi4Horo вшу, необхiдним мало бути формування процедури спещального провадження, щоб з'ясувати, чи досяг шдсудний "повного душевного розвитку", чи нi [2, с. 43-44].
Варто зазначити, що згадана думка сприймалась не як едино можлива. Так, з уст делегата лунали пропозицп щодо дещо шшо! структури виправних установ для неповнолiтнiх: 1) для малолггшх, якi дiяли без згоди, пропонувалось створювати корекцiйнi притулки; 2) для неповнолггшх, якi засуджен за вироками сyдiв, - виправш колони; 3) заклади для перевиховання тих, хто утримуеться у притулках, але зарекомендував себе негативно i не проявив ознак виправлення. Незважаючи на доволi активне обговорення згаданого питання, Конгрес так i не змт дiйти едино! думки та сформулювати yзгодженi й чпта пропозицii [4, с. 75].
Достатньо важливим питанням було й те, хто i у якому порядку мае здшснювати нагляд за неповнолггшми, якi утримуються у виправних установах або перебувають пщ ошкою органiв громадського впливу, або безпритульними у разi розмiщення !х у шм'ях приватних громадян, а також те, якою мiрою можливе залучення до вирiшення згаданих питань патронатних товариств [5, с. 61].
Висновки. Пдсумовуючи, варто зазначити, що V Мгжнародний тюремний конгрес 1895 р. вщграв надзвичайно важливу роль у становленш мгжнародно! спiвпрацi у сферi виконання покарань, не лише врегулювавши великий перелiк питань, а й заклавши суттеве шдгрунтя для подальшо! дiяльностi у цьому напрямi, особливо у частит запобгання злочинностi неповнолггшх.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Толстенко Ю. Генезис международного сотрудничества в пенитенциарной сфере / Ю. Толстенко //Закон и жизнь. - 2013. - № 10. - Ч. 2. - С. 244-247. 2. Дмитрш Андреевичъ Дриль, какъ ученый и общественный дъятель / М. КовалевскШ, Г. Гогель, М. Беклешовъ, П. ЛюблинскШ, Я. Щегловъ. -С.-Пб.: Психо-НеврологическШ Институтъ, 1911. - 45 с. 3. Вуколова Н. Анализ современных зарубежных практик возмещения морального вреда, причиненного преступлением / Н. Вуколова // Наука и образование: хозяйство и экономика; предпринимательство; право и управление: журнал. -2015. - Февраль [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.journal-nio.com/index.php?option=com_content&view=article&id=3323%3A-12&catid=99%3 Afeb&Itemid 4. Беляева Л. Международные пенитенциарные конгрессы и развитие учения о воспитании несовершеннолетних правонарушителей / Л. Беляева // Вестник Института: преступление, наказание, исправление: научно-практ. журнал. - 2012. - № 17. - С. 69-81. 5. V Международный тюремный конгресс в Париже // Журнал гражданского и уголовного права. - 1893. - № 10. - С. 59-66.
REFERENCES
1. Tolstenko Ju. Genezis mezhdunarodnogo sotrudnichestva v penitenciarnoj sfere [The Genesis of international cooperation in penal field], Zakon i zhizn', 2013, Vol. 10. p.. 2. pp. 244-247. 2. Dmitrij Andreevich Dril', kak uchenyj i obshhestvennyj dejatel' [Dmitry Andreyevich Dril, as a scientist and public figure] / M. Kovalevskij, G. Gogel', M. Bekleshov, P. Ljublinskij, Ja. Shheglov, Sankt-Peterburg, Psiho-Nevrologicheskij Institut Publ., 1911. 45 p. 3. Vukolova N. Analiz sovremennyh zarubezhnyh praktik vozmeshhenija moral'nogo vreda, prichinennogo prestupleniem [Analysis of modern foreign practice of compensation for moral harm caused by the crime], Nauka i obrazovanie: hozjajstvo i jekonomika; predprinimateltsvo; pravo i upravlenie, 2015, February. Available at: http://www.journal-nio.com/index.php?option=com_content&view=article&id=3323%3A-12&catid=99%3Afeb&Itemid=143 (accessed 25.09.2016). 4. Beljaeva L. Mezhdunarodnye penitenciarnye kongressy i razvitie uchenija o vospitanii nesovershennoletnih pravonarushitelej [International penitentiary congresses and the development of the doctrine about the education of juvenile offenders], Vestnik instituta: prestuplenie, nakazanie, ispravlenie, 2012, Vol. 17. pp. 69-81. 5. VMezhdunarodnyj tjuremnyj kongress v Parizhe [Fifth International penitentiary congresses in Paris], Zhurnal grazhdanskogo i ugolovnogo prava, 1893, Vol. 10. pp. 59-66.
Дата надходження: 28.05.2017р.
