CC BY
29
УДК615.272.3: 616.379-008.64 ПРОЦЮК О.В.
Нацюнальна медична академ'я п/слядипломно! освпи ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Украна
У ФОКУС ШМЕ^РИД: ДЕЯК АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ОРИПНАЛЬНИХ ТА ВiДТВОРЕНИХ ПРЕПАРАПВ
Резюме. На приклад перорального цукрознижувального засобу глiмепiриду в оглядi лтератури розгля-
нутi вiдмiнностi орипнальних та генеричнихл'1карських засоб':в.
Ключов '1 слова: орипнальний лiкарський засб, генеричний препарат, глiмепiрид.
a Я i ® Практикующему эндокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
Мiжнaроднa дiабетична федерация (МДФ) оцДни-ла щорiчнi витрати на боротьбу i3 цукровим дiабетом (ЦД) У cBiTi приблизно в 548 мiльярдiв доларiв. На думку експертДв МДФ, до 2035 року ця цифра сягне 627 мД-льярдiв доларiв. Потреба пацДентДв в адекватнiй терапи постiйно збДльшуеться, отже, провiднi свiтовi фарма-цевтичнД гiганти постiйно працюють над винайденням ефективних антидiабетичних засобiв.
Створення оригДнального (iнновацiйного) лДкар-ського препарату — тривалий i дуже складний про-цес, що полягае в розробцД ново! субстанци, безпека та ефективнДсть яко! повиннi бути вивченi в ходi доклД-нiчних та клшДчних дослiджень [1]. Пiд час доклшДчних випробувань лiкарський засiб вивчають на тваринах, придДляючи особливу увагу дослДдженню токсичнос-тi препарату [1], можливо! мутагенно!, онкогенно!, тератогенно! дд! [2]. Якщо доклiнiчнi випробування проходять успДшно, застосування лiкарського засобу розпочинають вивчати на особах, якД бажають взяти участь у кшшчних дослiдженнях препарату. КлшДч-нД дослiдження проводяться вДдповДдно до спецДаль-них мДжнародних правил належно! клДнДчно! практики — Good Clinical Practice (GCP). На першому етапД вивчення ди препарату проводять на здорових добро-вольцях, оцДнюють його токсичнють, визначають без-печне дозування, виявляють побДчнД ефекти. Пд час другого етапу препарат вивчаеться за участД пацДентДв, якД страждають вДд нетяжко! форми хвороби та не ма-ють супутньо! патологи [1]; оцДнюеться ефективнДсть препарату при певному захворюваннД, детально ви-вчаються ризики його застосування. На третьому етапД препарат дослДджуеться з метою пДдтвердження його ефективностД при певному захворюваннД та порДвнян-ня з уже Дснуючими способами лДкування. Ця фаза до-слДджень дае змогу вивчати побДчнД ефекти, що не були виявленД ранДше.
ПДсля завершення третього етапу клДнДчних випробувань лДкарський засДб може бути застосований
у широкш медичнiй практищ [2], а отже, починаеть-ся четвертий етап клМчних дослiджень, тд час якого детально збираеться шформащя про побiчнi ефекти препарату. Вщомо, що для виявлення побiчноi ди препарату, яка трапляеться з частотою 1 : 10 000, необхщ-но, щоб препарат приймало не менше 30 тис. хворих [1]. За останш десятилiття накопичеш численнi свь доцтва iснування шдивщуальних вiдмiнностей у мета-болiзмi лшарських препаратiв, реакцй' органiзму при формуванш терапевтичного ефекту лiкiв, iмовiрностi розвитку ускладнень вiд фармпрепаратiв. Така рiзно-манiтнiсть реакцiй обумовлена численними полiмор-фiзмами генiв, ят контролюють ферменти метабо-лiзму, що суттево впливае на всмоктування, розподiл, виведення, а також характер вщповщ при вживанш лiкарських препаратiв in vivo [3—5]. Вважають, що гене-тичнi фактори визначають до 50 % ускладнень п^д час фармакотерапи [6]. На особливу увагу заслуговуе кому-тагеннють — здатнiсть пiдвищувати вплив генотокси-канта, у той час як сама речовина е генетично шертною [7]. На практищ на дослщження комутагенного впливу при тестуваннi, як i при визначенш схеми лшування, увага майже не звертаеться. Зазначають також, що умо-ви дослщження лiкiв на генотоксичнiсть часто не вщ-повiдають умовам ix реального кшшчного застосування, оскiльки патолопчний процес може модифiкувати кластогенний вплив мутагешв [8].
Важливо також, що схеми тестування на геноток-сичнють, якi застосовуються, не охоплюють рiзнома-нiття iндивiдуальниx реакцiй, обумовлених спадковим полiморфiзмом [9]. Розширення дослiджень генетич-ного полiморфiзму ферментiв, що вщповщають за ме-таболiзм лiкарськиx препарапв, надасть можливiсть змiнювати дозу залежно вiд генотипу хворого. Такий шлях е перспективним методом шдвищення ефектив-
© Процюк О.В., 2016
© «М1жнародний ен,докрииолог1чиий журнал», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Практикующему эндокринологу /To practicing endocrinologists/
ÏEJ
ностi лiкування фармпрепаратами та скорочення числа побiчних ефектiв [4, 5].
Отже, результати використання орипнального препарату оцшюються на пiдставi даних, зiбраних серед десяткiв тисяч пащентав, що забезпечуе, з одного боку, об'ективну оцiнку ефективностi лiкарського засобу, а з шшого боку, дае шанс виявити навпъ рiдкiснi по-бiчнi ефекти.
Оригiнальний лiкарський зашб захищений патентом на 10—15 роыв [2]. Пiсля закiнчення цього тер-мiну можуть бути створеш генеричнi препарати, що е вщтвореними орипнальними препаратами та мають доведену фармацевтичну, бюлопчну й терапевтичну е^валентнють. Бiльшiсть препаратiв на сучасному фармацевтичному ринку е генеричними лшарськими засобами [10], що мають нижчу вартють, шж орип-нальнi препарати, але водночас е якiсно неоднорщ-ними. В Укра!ш пероральний гiпоглiкемiзуючий зашб гшмешрид представлений оригiнальним препаратом Амарил® («СанофьАвентю») та 13 генериками (Дер-жавний формуляр лiкарських засобiв. Випуск сьомий. 2015 р.).
Для реестрацп генеричного препарату необхщно надати вiдомостi щодо його фармацевтично!, бюлопч-но! та терапевтично! екшвалентносп. Фармацевтич-на е^валентшсть препарапв передбачае наявнiсть активного фармацевтичного iнгредiента в однаковiй концентраций (дозi) та аналопчного шляху введення препарату [10]. Слщ зазначити, що активний фарма-цевтичний iнгредiент може являти собою оптичний iзомер, який вiдрiзняеться вщ наявного в оригшаль-ному препарат [1], що впливае на ефектившсть засобу. Важливим е той факт, що додатковi речовини, що мютяться в препаратi та у випадку гшмешриду станов-лять 98—99 % таблетки [1], можуть бути не такими, як в оригшальному препарата Так, зазначають, що як допомiжна речовина може використовуватись крохмаль, на той час як у препарат Амарил® мю-титься карбоксиметилкрохмаль, який мае здатнiсть утворювати стшы в'язкi клейстери та стабiлiзувати водш багатокомпонентнi системи, що важливо для забезпечення стабшьносп зберiгання препарату [2]. В 1тали було проведене порiвняльне дослiдження орипнального препарату гшмешриду та 23 генерикiв [2, 10], яке засвщчило, що 74 % генериыв не вщповщали оригшальному гшмешриду за вмiстом активного фармацевтичного iнгредiента та домiшок, а також за по-казниками розчинностi.
Бюлопчна екшвалентшсть передбачае, що ге-неричний препарат повинен демонструвати таку ж бюдоступнють (швидк1сть та ступiнь всмоктування), як i оригiнальний препарат. Дослiджують бюекшва-лентнiсть на здорових добровольцях, причому при-йнятним е коливання ± 20 % вiд показникiв орипналь-ного препарату [2], тобто рiзниця бiоеквiвалентностi рiзних генерикiв може бути досить суттевою. Безпере-чно, цей факт впливае на ефектившсть препарату та до-сягнення ктшчного ефекту, що у випадку ЦД може справляти досить суттевий вплив на здоров'я пащента.
Терапевтичну екшвалентшсть препарапв вивчають за допомогою [10]: порiвняльних дослiджень бюдо-ступносп in vivo та на людях, порiвняльних фармако-динамiчних дослiджень на людях, порiвняльних кль нiчних випробувань та теспв розчинностi in vitro. Слд зазначити, що цi дослiдження е досить складними для виконання та можуть бути по^зному iнтерпретованi залежно вiд запиту компани'. Вiдповiдна терапевтична екшвалентшсть особливо важлива для препаратав, якi використовуються для тривалого (довiчного) лкуван-ня захворювань, що впливають на рiвень iнвалiдизацiï та смертносл [10]. До групи таких захворювань нале-жить i ЦД 2-го типу.
Препарат Амарил® е орипнальним гшмешридом, що продаеться в бтьше нiж 100 крашах свiтy, щороку його споживае понад три мтьйони пацiентiв. Поеднання ш-сyлiн-стимyлюючоï та шсулш-сенситайзерно'1 дй' препарату дае можливють вщнести його до третьо'1 генераци' пох1дних сyльфонiлсечовини [11]. Амарил® е единим похщним сyльфонiлсечовини, що з дозволу FDA можна використовувати в комбшаци' з iнсyлiном.
Генеричш препарати, незважаючи на задекларовану 1дентичшсть бренду, можуть мати прихованi проблеми якосп, пов'язанi з властивостями вих1дно'1 речовини, методом синтезу субстанци', особливостями допомiж-них речовин та пакувальних матерiалiв [12]. У свiтi яюсть генеричних препаратiв намагаються контролю-вати [10]: у США видаеться Orange Book (Approved Drug Products with Therapeutic Equivalence Evaluation), куди вносяться данi щодо доведено'1 в клшчних умовах терапевтично'1 еквiвалентностi генерикiв, ВООЗ по-стiйно монiторyе умови та результати ктшчних до-слiджень. В Укра'1Ш, незважаючи на велику кшьысть генеричних препаратiв на ринку, подiбнi дослiдження, на жаль, не проводяться. Це, з одного боку, ускладнюе вибiр генеричного препарату, а з шшого боку, схиляе до використання перевiреного часом, ефективного та надшного орипнального лiкарського засобу.
Список дператури
1. Бездетко Н.В. Lost in Translation [трудности перевода]: к вопросу о взаимозаменяемости пероральных сахароснижаю-щих препаратов на примере глимепирида / Бездетко Н.В. // Здоров'я Украши. — 2013. — № 3.
2. Бездетко Н.В. Генерики и оригинальные препараты: взгляд фармаколога / Бездетко Н.В. // Аптека. — 2014. — № 28 (949).
3. Авдеев Р.М. Генетический полиморфизм и этнические аспекты фармакогенетики / Р.М. Авдеев, А.Л. Пирузян, М.К. Саркисова // Мед. генетика. — 2006. — Т. 5, № 6. — С. 11-15.
4. Кресюн В.И. Фармакогенетические основы взаимодействия организма и лекарств / В.И. Кресюн, Ю.И. Бажора. — Одесса, 2007. — 164 с.
5. Пирмохамед М. Фармакогенетика и фармакогеномика: влияние на разработку лекарственных средств и медицинскую помощь / М. Пирмохамед, Г. Льюис // Регулирование фармацевтического сектора в Европе: ради эффективности, качества и равенства. — Копенгаген: ВОЗ, 2006. — С. 290-308.
48
Международный эндокринологический журнал, p-ISSN 2224-0721, e-ISSN 2307-1427
№ 4(76) • 2016
iE!
Практикующему эндокринологу /To practicing endocrinologists/
6. Assotiation studies in pharmacogenomics / L. Essioux, B. Destenaves, P. Jais, F. Thomas // Pharmacogenomics / Eds. Licinio J., WongM. — Weinheim, 2002. — P. 57-82.
7. Evaluation and Testing of Drugs for Mutagenicity Principles and Problems: WHO Thechnical Report series № 482. — Copenhagen, 1971. — 18 p.
8. Дурнев А.Д. Мутагены (скрининг и фармакологическая профилактика воздействия) /А.Д. Дурнев, С.Б. Середенин. — М.: Медицина, 1998. — 327с.
9. Изучение индивидуальной чувствительности человека к действию факторов окружающей среды молекулярно-генетическими методами / Ю.А. Ревазова, М.Г. Аксенова, И.Е. Сидорова, С.А. Григорьева // Неинвазивные методы в оценке здоровья населения. — М.: РАМН, 2006. — С. 274-285.
10. Полторак В.В. Бренды и генерики: критерии оценки эффективности / Полторак В.В., Липсон В.В. // Международный эндокринологический журнал. — 2013. — № 6 (54). — С. 61-70.
11. Полторак В.В. Глимепирид (амарил) в терапии больных сахарным диабетом 2-го типа (патофизиологическое обоснование и клиническая реализация) / Полторак В.В., Кравчун Н.А., Горшунская М.Ю., Красова Н.С. // Международный эндокринологический журнал. — 2014. — № 1 (57). — С. 188-130.
12. Videau 1.-У. Вiдтворенi препарати: приховат проблеми якостi та вартостi// Фарматека. — 2001. — № 2.
Отримано 06.05.16 ■
Процюк О.В.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
В ФОКУСЕ ГЛИМЕПИРИД: НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ОРИГИНАЛЬНЫХ И ВОСПРОИЗВЕДЕННЫХ ПРЕПАРАТОВ
Резюме. На примере перорального сахароснижающего средства глимепирид в обзоре литературы рассмотренные отличия оригинальных и генерических лекарственных средств.
Ключевые слова: оригинальное лекарственное средство, ге-нерический препарат, глимепирид.
Protsiuk O.V.
National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine
GLIMEPIRIDUM IS IN FOCUS: SOME ASPECTS OF USAGE OF ORIGINAL AGENTS AND GENERICS
Summary. The literature review considers divisions between original agents and generics via example of oral antihyperglycemic glimepiridum.
Key words: original agent, generic, glimepiridum.
