CC BY
34
АНТРОПОЛОГ1ЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 Ф1ЛОСОФП
УДК 141.3
В. В. ХМ1ЛЬ '*, О. М. КОРХ 2*
1 Днiпропетровський нацюнальний унiверситет з^зничного транспорту iм. академжа В. Лазаряна (Днiпро), ел. пошта broun79@gmail.com, ORCID 0000-0003-4710-6681
2 Утверситет митно! справи та фiнансiв (Дтпро), ел. пошта Korh54@gmail.com, ORCID 0000-0001-7175-5011
УМОВИ 1СТОРИЧНОСТ1 ЛЮДИНИ ТА ЛЮДЯНОСТ1 1СТОР11 ЗА ЯСПЕРСОМ
Мета. Дослвдження спрямоване на осмислення ще! Ясперса щодо незалежного самовизначення неординарно!, самобутньо! особистостi як головно! умови людяносп гстори та iсторичностi людини. Методолопчною основою дослiдження е iдейна спадщина Карла Ясперса, а також роботи вичизняних та зах1дних дослвднишв, осмислеш з використанням iсторичного, логiчного та компаративного принцитв iсторико-фiлософського аналiзу, що дозволило теоретично реконструювати культурно-iсторичний контекст, фшософсько-теоретичт витоки та свiтогляднi штенцп поглядiв нiмецького фiлософа. Наукова новизна. У ходi аналiзу показано, що у сво!й концептуальнiй едностi головш поняття фшософп Карла Ясперса спрямоваш на визначення та обгрунтування головно! умови вторичного динамiзму та гумашзму - наявностi неординарно!, самобутньо! особистосп, здатно! до породження нових смисл1в, що згодом можуть перетворитися на ушверсальш цiнностi, якi i нададуть нових iмпульсiв суспiльству та зумовлять його подальшу гуманiзацiю. Висновки. Аналiз показуе, що основнi концепти фшософп Ясперса iманентно пiдпорядкованi обгрунтуванню умов людяносп юторп та iсторичностi людини. У сво!й едностi вони дозволяють бiльш гостро та адекватно усввдомити зв'язок мiж динамiзмом i гуманшстю суспiльства з наявнiстю в ньому неординарних особистостей, самобутнiх iндивiдiв, здатних генерувати ушкальш смисли, як1 з часом можуть стати ушверсальними цшностями, що вiдкриють перед суспiльством новi можливостi розвитку. Створення й культиващя умов, сприятливих для появи та юнування непересiчних особистостей, е основним запобiжником для численних i небезпечних виклишв, що загрожують людству. I навпаки, якщо людина не матиме таких умов, вона буде схильна до будь-якого тоталитаризму, пошрливого слщування за вождями до загальних нещасть та особистих злочишв.
Ключовi слова: Ясперс; знеособлеш форми iснування; колективна ментальшсть; умови динамiзму та людяносп iсторi!; свобода як цiннiсть.
Актуальшсть
На жаль, XXI стол1ття залишае актуальними багато з вщомих пророцтв Нщше. Воно несе людству не тшьки небачений розквгт добробуту, науки i техшки, але й подальш1 жорстю змаган-ня за свгтове панування, з цшком реальною перспективою ядерного Апокалшсису. Перманентнi
загострення етшчно та релiгiйно забарвленого тоталiтаризму, що ставлять шд сумшв iдею мультикультурного спiвiснування та толерантного ставлення до 1ншого. Не лише формальну iнституалiзацiю демократичних принцитв сус-пшьного життя, але й подальшу експансда «стадно! свщомосп» i вульгарного попул!зму, з неприхованими «машфестащями» тиранп
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОРП ФИОСОФП
"найшкчемшших i найдуршших" i багато чого iншого. Все це, з одного боку, створюе серйозш виклики для Захвдно! цившзацп, в центрi яко! сто!ть iндивiд, що самовизначаеться. Достатньо у цьому зв'язку зазначити, що бшьшють су-часних фундаменталiстських рухiв, якi, на думку окремих дослiдникiв, е своерщними «штамами» пролонговано! у часi реакцл на 1де! Просв№ ництва [13], спрямованi передусiм проти осо-бистих свобод - свободи думки, переконань, вiротерпимостi тощо. А з шшого - вимагае ос-мислення цих викликiв, !х причин та умов подо-лання. I, безумовно, корисним для такого осмис-лення буде звернення до аналiзу цих питань в юторико-фшософськш площинi.
Окрiм згаданого Нiцше, до авторiв, погляди яких заслуговують на особливу увагу в зазначе-ному проблемному пол^ вiдносяться в першу чергу Х. Арендт, Фр. Гаек, А. Камю, Х. Ортегач-Гасет, К. Поппер, Ж.-П. Сартр, В. Франкл, К. Юнг, К. Ясперс, тобто и, хто на власному до-свщ пережили пророцтва «великого богобор-ця». I саме на грунт цих екзистенцiальних пе-реживань вщрефлексували та виразили непри-ховану вiдразу до колективно-знеособлених форм юнування та колективно! ментальностi, за Юнгом - «спадщини варвара» [7, с.234], як основного джерела зазначених викликiв. А вiдтак, за фактом, локалiзували пошуки шлях1в !хнього подолання у площинi традицiйних лiберально-гумашстичних цiнностей.
Типовим представником ^берально-iндивiдуалiстичного гумашзму» (С.С. Аверш-цев) е Карл Ясперс, який своею творчютю, за словами М. Мудрагея, «вказав на вектор руху до кращого в людиш» [5, с.93]. I це дшсно так. У сво!х працях нiмецький фiлософ постае як не-примиренний противник тоталiтаризму у будь-якому його проявi i послiдовний прихильник iдей демократа та свободи в !х лiберальному тлумаченш. Не менш важливим аргументом на користь звернення до Ясперса е те, що «...за чесшстю i вщповщальшстю свого мислення, за чутливютю до самих пекучих i болюних питань людського життя у наш жорсткий час, за праг-ненням до тверезостi i ясностi, небажанням гiпнозувати читача темними глибинами «неося-жного i невиразного»... нiмецький фiлософ, - на переконання П. Гайденко, - переважав багатьох сво!х сучасникiв i спiввiтчизникiв, навггь бiльш обдарованих, нiж вiн» [2, с.26].
Численш дослщники його творчосп, серед яких Х. Аренд, Е. Баутгартен, Ф. П1ч, П. Р1кер, Дж. Хеншг, В. Ерл та шш1, практично одно-стайш у тому, що погляди Ясперса е своерщним протестом проти вщчужених форм буття особи-стосп, поглинання И загальними й аношмними структурами суспшьного життя («dasein») та пошуком шлях1в подолання, трансценденцп цього стану через створення умов для вшьних, екзистенщальних ршень 1ндивщуума. Достатньо прискшлива увага при цьому надаеться анал1зу таких безумовно важливих концепт1в його спадщини, як «dasein», «ситуащя», «екзи-стенщя», «комушкащя», «трансценденщя», «безсмертя», «фшософська в1ра» та шших [1, 3, 4, 5, 11, 12, 14]. Недостатньо артикульованим, однак, залишаеться те, що практично вс щ кон-цепти врешт решт шдпорядковаш ключовш тем1 його фшософування - людиш в контекст юторично! ситуаци та юторп як результату са-мореал1зацп неординарних особистостей.
Мета
Враховуючи вищезазначене, основною метою дано! статп е експлшащя ще! Ясперса щодо незалежного самовизначення самобутньо! осо-бистосп як головно! умови людяносп ютори та юторичносп людини, що набувають особливого значення в контекст пошуюв мехашзм1в подолання вище зазначених виклиюв.
Методологiя
Методолопчною основою досл1дження е ро-боти самого Ясперса, а також розвщки вгтчизня-них та заруб1жних дослщниюв, осмислеш через призму юторичного, лопчного та компаративного принцишв юторико-фшософського анал1зу. 1нтегративне використання останшх дозволило теоретично реконструювати культурно-юторичний та бюграф1чний контекст, фшософ-сько-теоретичш засади та свгтоглядш штенци Ясперсового бачення проблеми.
Виклад основного MaTepiany
Як вщомо, фшософсью погляди Ясперса формувалися передуем шд визначальним впли-вом щей I. Канта, Ф. Нщше, С. Юркегора та М. Вебера, М. Гайдеггера. Саме звщси не завжди результативна, але все ж виразна штенщя до збалансованого погляду на стосунки м1ж екзи-стенщальним та ращональним, ушкальним та
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ЮТОРП ФШОСОФП
ушверсальним атрибутами людського буття. Щодо необхiдностi особистого самоосягнення й прийняття вiльних рiшень то, за Ясперсом, вона пов'язана передуем i3 вiдсутнiстю в ютори будь-якого прихованого плану, мети, сенсу, яю б ставили перед iндивiдом т чи iншi вимоги i закликали до вщповщальносп перед людством або iсторieю. Перша свiтова вшна своею безглуз-дiстю й жорстокютю показала, що iсторiя - це не спшьне завдання, а спшьна доля багатьох людей, спiльнiсть разом пережитого. «Тому безглуздо шукати в юторп свое призначення, тим бшьше розглядати себе як li вiчного боржника. Iндивiдуальна доля, таким чином, мае бути осягнута не як необхвднють темного, але в собi упорядкованого iсторичного процесу, а як ситу-ацiя, результати яко! визначаються нашою люд-ською свободою» [Цит. за: 7, с. 294]. Отже, у своему прагненш вловити сощально-юторичш тенденцп iндивiд задовольняе потребу не у до-роговказах, а в знанш життевих ситуацiй, у рамках яких йому треба буде приймати власнi само-стiйнi ршення i здiйснювати вчинки, а не просто пристосовуватися.
Здатшсть до самостiйного осмислення i вшь-ного вибору, за Ясперсом, е найважлившою умовою юторичносп людини i людяностi юторп. Така здатшсть мае, по суп, неперехщний характер, хоча i виявляе себе в рiзних iсторичних си-туацiях у рiзнiй мiрi та формах. Вона коршиться в таких невщ'емних атрибутах людсько! екзи-стенцп, як свобода та неповторнiсть. Саме вони спонукають людину не зупинятись у своему русi до того, чого ще немае, але що може i повинно бути, i постiйно прагнути бути собою, бути вiр-ною собi, обирати саму себе, тобто постшно трансцендувати до себе як «самобутньо! само-сп».
Свобода i самобутнiсть, що ведуть до незамшносп, а не просто належнють роду або вiдповiднiсть якомусь iдеальному типовi ста-новлять справжню цiннiсть людини. Адже саме вшьна i самобутня особа е початком «вищого злету» того чи шшого iсторичного перiоду. Iсторiя - це постшний i наполегливий рух упе-ред, що здiйснюеться, насамперед, завдяки зусиллям вшьних i самобутнiх ошб - iндивiду-альностей, якi показують приклад i закликають iнших йти слщом за ними. Тому минуле так часто i постае перед нашим зором як ряд вершин, створених дiяннями окремих людей. Вiдтак,
«для того, щоб бути юторичним, iндивiд мае бути одиничним, неповторним, унiкальним» [10, с. 249].
Показово при цьому, що Ясперс зовшм не за-перечуе, як-то iнколи стверджують його крити-ки-марксисти, значення об'ективних обставин, а також дiяльностi мас. А лише вбачае у цш дiяльностi в кращому випадку стабiлiзацiйний, в пршому i найбiльш розповсюдженому - консер-вативно-деструктивний фактор суспiльних змiн. Справа в тому, що «людиш притаманно вважати свiй спосiб життя едино правильним, вiдчувати кожне iснування, несхоже з його власним, як доюр, як зазiхання на сво! права, ненавид^и його. А це призводить до бажання нав'язати власш уявлення iншим» [10, с. 176]. За фактом потужш сили мас з !хшми усередненими потребами при-душують усе те, що не вщповщае !х вимогам, усе те, що, на !х погляд, не мае сенсу. Звщси войовничий антиiндивiдуалiзм як характерна риса всiе! юторп людства. «Фiзичне знищення людей видатних, що задихаються пiд тиском реальностей маси - явище, яке найчаспше зустрiчаеться в iсторi!», - стверджуе Ясперс [10, с. 259]. Зазначеш особливосп масово! свiдомостi - головна психолопчна передумова для по-пулiзму. На думку фiлософа оскiльки «маси самi по собi не надшеш властивостями особистостi; вони нiчого не знають i нiчого не хочуть, вони позбавленi змiсту i слугують знаряддям того, - у душ Нше стверджуе Ясперс, - хто лестить !х загальним психологiчним потягам та при-страстям» [10, с. 144 Таким чином, за Ясперсом, не маси, а iндивiдуальнiсть, що вшьно само-визначаеться, виступае активним началом i стимулятором юторичних змш. Тому кращi з людей це п, що намагаються бути самi собою, на вiдмiну вiд тих, хто пкае вiд себе у своему прагненш позбутися страху й вщповщальносп. I саме тому настшьки важливим для нашого часу е питання, як у нишшнш ситуацi! зберегти такий здобуток, як iндивiдуальна неповторнiсть кож-но! людини, !! висока гiднiсть, свобода духу.
Але чи не означае така пильна увага Ясперса до цшносп, досто!нства, свободи, неповторносп кожно! окремо! людини абсолютизащю !! пози-цiй, бажання протиставити унiкальне унiвер-сальному? Навряд чи. Ясперс зовшм не прагне до протиставлення iндивiда та суспiльства. Од-нак у ситуацi! масового швелювання та деперсо-налiзацi! вiн акцентуе увагу на тому, що дшсно
АНТРОПОЛОГ1ЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ЮТОРП ФШОСОФ11
гуманiстичне рiшення багатьох проблем людсь-кого iснування можливе лише за умови, що вони стануть глибоко особистими, а не формально-загальними, що зв'язок iндивiда з суспшьством буде здiйснюватися не за примушенням, а вшь-но, що надасть особi можливiсть вибору i внутрiшнього прийняття цього вибору як свого власного. Вщтак, дiйсно «людяне» - моральне i гуманне юнування суспiльства, можливе лише за таких умов.
I тим бшьше не може йти мови про якусь iзо-лящю особи вiд суспiльства, якщо взяти до ува-ги ту величезну особисту вiдповiдальнiсть (в екстримi - «вщчуття провини»), яку, за Яспер-сом, повинна нести кожна людина не тiльки за сво! власш вчинки, але й за все, що ко!ться у свiтi. Звичайно, можна сказати, що вщповщаль-шсть за все практично не можлива. Але загаль-ний пафос ще! вiдповiдальностi у Ясперса знач-но реалютичшший, анiж у марксизмi, або шших щеолопях тоталiтарного гатунку. Адже, закли-каючи до особисто! вщповщальносп, останнi позбавляють особисто! свободи, яка стае немож-ливою в умовах тотального планування i регу-лювання. У Ясперса особиста свобода i особиста вщповщальшсть невiд'емнi одна вiд одно!, а та-кож вiд свободи всього суспшьства, оскiльки лише за умови вшьного самовизначення iндивiда, вважае мислитель, можлива вимога вщповщальносп за його дп. З iншого боку, «там, де неможливi вiдповiдальнiсть за долю цшого i вiльна участь у його управлшш, там - ус раби" [10, с. 207].
Тому «бути самим собою», за Ясперсом, зовшм не означае замкнутись у собi i вщгоро-дитися вщ суспiльства. «Людина залежить вiд себе як одиничного, - пише вш, - у новому сенсi: вона повинна сама допомогти соб1... » [10, с. 377], тобто сама себе зробити, а не сподiватись на якiсь вищi сили. I цей процес са-мостворення не мае нiчого спiльного з самоiзо-ляцiею. Радше, навпаки. Недаремно централь-ним поняттям усiе! фшософп Ясперса е поняття комунiкацi! як ушверсально! умови людського iснування. Однак шд комунiкацiею розумiеться не просто спшкування, обмiн iдеями i таке шше, а процес, за допомогою якого людина, розкри-ваючи себе в шших, самовизначаеться i стае сама собою, тобто реалiзуе свою "самють". Але чи завжди самовизначення через комунiкацiю мае дшсно вiльний характер? Вiдповiдно до лопки
Ясперса - лише тод^ коли комушкащя призво-дить до розкриття глибинного ядра особистост - екзистенцi!, основними характеристиками яко! якраз i е свобода та ушкальнють. Тобто, справжне самовизначення особистостi стае можливим лише внаслщок особливо! - екзи-стенщально! комунiкацi!, пiд якою розумiеться внутршнш, вiльно обраний зв'язок мiж людьми, за допомогою якого вони вщкриваються одна однш як самоцiннi i неповторнi особистостi.
Попередньою умовою входження до екзи-стенцiально! комунiкацi! е самотнють iндивiда, яка викликае появу страху, що «витверезвлюе» та виводить iндивiда зi стану легковажностi i розчинення в масi. Розкриття себе шшому i прагнення зрозумiти iншого, безумовно, пород-жують ризик трагiчно! помилки. Але iндивiд мае йти на це, якщо бажае дшсного самовизначення. Процес самовизначення передбачае i любов, точшше «боротьбу в любовi», у якш комунiкацiя здiйснюеться як боротьба iндивiдiв, що усвiдом-люють не тшьки свою власну, але й чужу са-моцiннiсть, а тому прагнуть не знищити, а «за-воювати» один одного. Нарештi, важливою умо-вою екзистенцiально! комунiкацi! е особисп пе-реживання граничних ситуацш, якi розкривають очi на справжш цiнностi й сенс людського юнування через зус^ч iз трансцендентним.
Одшею з головних причин уведення поняття трансцендентного в систему Ясперса е прагнен-ня фiлософа обгрунтувати можливiсть iндивiду-ально! свободи, яка при такому пiдходi вияв-ляеться укорiненою не у сферi iманентно! де-термшацп, а у сферi трансцендентного. Завдяки цьому, особиста свобода немовби виводиться з-шд природно! та соцiально! необхвдносп i стае незалежним джерелом людського самовизна-чення. Звiсно, що таке виведення досить небез-печне, оскшьки створюе сприятливi умови для перетворення iндивiдуально! свободи на суб'ективну сваволю. Адже людина завжди за-лишаеться лише людиною, i навт краща iз них може стати небезпечною, якщо !! свобода не знае шяких обмежень. Тому мислитель не прий-мае нiцшеанського «Бог вмер» i стверджуе, що саме завдяки сво!й зумовленостi свiтом трансцендентного свобода iндивiда не перетворюеть-ся на вихщний пункт елементарно! сваволi. Його свобода, шакше кажучи, хоча i е вiдносно без-умовною до свгту iманентного, мiцно пов'язана
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ICTOPIÏ ФШОСОФП
3i св1том трансцендентного як гарантом особи-сто! вщповщальносп.
Однак Ясперс не обмежуеться постулюван-ням цього гаранту, вимоги якого ще треба якось збагнути, i пропонуе iндивiду спиратись у своему виборi не на iррацiональну, як у Клркего-ра, часто згубну для духу вiру, а на "фшософсь-ку вiру", тобто вiру, яка спираеться на критич-ний розум вщповщально1 людини. Але й ро-зумiння не гарантуе уникнення самовпевнено! безпечностi i сваволi, оскшьки людина завжди залишаеться чимось бшьшим вiд того, що вона сама про себе знае. Це вимагае бути максимально обачними i вщповщальними у сво!х учинках, що вщповщае принциповiй незавершеностi, сво-бодi i неповторностi людсько! екзистенци. У тих ситуащях, коли свобода все-таки перетворюеть-ся на нiгiлiзм та анархда, що бiльш усього характерно для масово! свiдомостi перехвдних епох, зусиллями тих же самобутшх, дiйсно вшь-них i тому вщповщальних осiб досягнутi «вер-шини» трансформуються у спрощено-усередненi, доступш масам форми, що й веде до певно! стабiлiзацiï суспiльства.
Таким чином, саме наявнють у суспшьста неординарних, незалежних особистостей, «ви-няткiв» е найважливiшою умовою його ди-намiзму. «Рушшш сили безмежноï динамiки Заходу виростають iз «винятюв», - заявляе Ясперс, - яю проривають тут всезагальне. Захщ вщво-дить певне мiсце виняткам. Вiн допускае в рядi випадюв нове життя i дiяльнiсть - i попм iнколи так же ршуче знищуе ix. Природi людини вдаеться тут iнколи досягнути вершин, яю аж
нiяк не отримують загального визнання, до яких, можливо, навряд чи хто-небудь прагне. Однак щ вершини, подiбно маякам, дають Заходу бага-томiрну орiентацiю. У цьому кориться постш-ний неспокш Заходу, його постiйна невдово-ленють, його нездатнiсть задовольнятися завер-шеним» [10, с.87]. I якщо притаманш сучаснiй епосi явнi i приховаш тенденцiï до панування мас i тоталгаризму отримають верх, якщо зник-не грунт для появи неординарних, самобутнix осiб, здатних до вшьного самовизначення, - то настане такий кшець, - застерiгае Ясперс, - який ми навт не можемо собi уявити.
Висновки
Аналiз показуе, що основш концепти фшософп Ясперса iманентно пiдпорядкованi обгрун-туванню основних умов людяностi iсторiï та юторичносп людини. У своïй едносп вони доз-воляють бiльш гостро та адекватно усвщомити зв'язок мiж динамiзмом i гуманнiстю суспшь-ства з наявнютю в ньому неординарних особистостей, самобутшх iндивiдiв, здатних генерува-ти унiкальнi смисли, яю з часом можуть стати ушверсальними цiнностями, що вiдкриють перед суспшьством новi можливостi розвитку. Створення й культиващя умов, сприятливих для появи та юнування непересiчниx особистостей, е основним запобiжником для численних i небез-печних викликiв, що загрожують людству. I навпаки, якщо людина не матиме таких умов, вона буде схильна до будь-якого тоталiтаризму, поюрливого слiдування за вождями до загальних нещасть та особистих злочинiв.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Власова, О. А. Ясперс и Хайдеггер: по следам утраченных разговоров / Вопросы философии. - 2015. -№11. - С. 65-73.
2. Гайденко, П. П. Человек и история в экзистенциальной философии Карла Ясперса (Вступ. статья) / П. П. Гайденко // К. Ясперс. Смысл и назначение истории. - Москва : Республика, 1994. - С. 5-26.
3. Мандричук, Л. Поняття «Dasein» у фшософп Карла Ясперса / Фшософська думка. - 2015. - №4. -С. 87-103.
4. Малiвський, А. М. Антрополопчний проект як тдгрунтя картезiанськоï етики / Антрополопчш вимiри фшософських дослщжень - 2017. - Вип. 11. - C. 117-126.
5. Мудрагей, Н. С. Карл Ясперс о многоуровневой структуре сознания / Вопросы философии. - 2016. -№1. - С. 89-93.
6. Сидоренко, И. Н. Карл Ясперс / И. Н. Сидоренко. - Мн. : Кн. Дом, 2008. - 361 с.
7. Соловьев, Э. Прошлое толкует нас / Э. Соловьев. - Москва : Политиздат, 1991. - 432 с.
8. Юнг, К. О современных мифах / К. Юнг : [Пер. с нем.] - Москва : Практика, 1994. - 252 с.
9. Ясперс, К. Ницше и христианство / К. Ясперс. - Москва : Медиум, 1994. - 114 с.
10. Ясперс, К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс : [Пер. с нем.]. - Москва : Республика, 1994. -527 с.
АНТРОПОЛОПЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОР11 ФГЛОСОФП
11. Erickson, S. A. The Philosophy of History in Hegel, Heidegger, and Jaspers / S. A. Erickson // Philosophical Faith and the Future of Humanity : edited by H. Wautischer, A. M. Olson, G. J. Walters. - Dordrecht, NewYork : Springer, 2012. - 492 p.
12. Peach, F. Death, 'Deathlessness' and Existenz in Karl Jaspers' Philosophy / F. Peach. - Edinburgh : University Press, 2008. - 211 p. - Retrived from: https://books.google.com.ua/books?isbn=0748630910. - Title from Screen. - Date of Access September 9, 2017.
13. Spindell, M. The Age of Enlightenment, Religious Cowardice and Religious Ignorance / M. Spindell - 2015. -Retrived from: https://iasext.wesleyan.edu/regprod/!wesmaps_page.html?crse=011700&term=1161. - Title from Screen. - Date of Access February 1, 2017.
14. Karl Jaspers' Philosophy and Psychopathology / edited by T. Fuchs, T. Breyer, C. Mundt. - Heidelberg : Springer Science & Business Media, 2013. - 188 p. - Retrived from: https://books.google.com. ua/books?isbn= 1461488788 . - Title from Screen. - Date of Access September 9, 2017.
1 Днепровский национальный университет железнодорожного транспорта имени академика В.Лазаряна (Днепр), эл. почта broun79@gmail.com, ORCID 0000-0003-4710-6681
2 Университет таможенного дела и финансов (Днепр), эл. почта Korh54@gmail.com, ORCID 0000-0001-7175-5011
Цель. Исследование предполагает осмысление идеи Ясперса о независимом самоопределении неординарной, самобытной личности как главном условии человечности истории и историчности человека. Методологической основой работы является идейное наследие Карла Ясперса, а также публикации отечественных и зарубежных исследователей, осмысленные с использованием исторического, логического и компаративного принципов историко-философского анализа, что позволило теоретически реконструировать культурно-исторический контекст, философско-теоретические истоки и мировоззренческие интенции указанных взглядов немецкого философа. Научная новизна. В ходе анализа показано, что в своем концептуальном единстве основные понятия философии Карла Ясперса направлены на определение и обоснование главного условия исторического динамизма и гуманизма - наличия неординарной, самобытной личности, способной к порождению новых смыслов. Со временем эти смыслы могут превратиться в универсальные ценности, которые и придадут новые импульсы обществу и обусловят его дальнейшую гуманизацию. Выводы. Анализ показывает, что основные концепты философии Ясперса имманентно подчинены обоснованию главных условий человечности истории и историчности человека. В своем единстве они позволяют более остро и адекватно осознать связь между динамизмом и гуманностью общества с наличием в нем неординарных личностей, самобытных индивидов, способных генерировать уникальные смыслы, которые со временем могут стать универсальными ценностями, открывающими перед обществом новые возможности развития. Создание и культивация условий, благоприятных для появления и существования таких личностей, является основным предохранителем для многочисленных и опасных вызовов, угрожающих человечеству. И наоборот, если человек не имеет таких условий, он будет склонен к любому тоталитаризму, безропотному следованию за вождями к общим несчастиям и личным преступлениям.
Ключевые слова: Ясперс; обезличенные формы существования; коллективная ментальность; условия динамизма и гуманности истории; свобода как ценность.
1 *
В. В. ХМЕЛЬ1 , А. Н. КОРХ
2*
УСЛОВИЯ ИСТОРИЧНОСТИ ЧЕЛОВЕКА И ЧЕЛОВЕЧНОСТИ ИСТОРИИ СОГЛАСНО ЯСПЕРСУ
1 *
V. V. KHMIL1 , O. M. KORKH
2*
1 Dnipropetrovsk National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan, (Dnipro), e-mail broun79@gmail.com, ORCID 0000-0003-4710-6681
2*University of Customs and Finance (Dnipro), e-mail Korh54@gmail.com, ORCID 0000-0001-7175-5011
АНТРОПОЛОГ1ЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В 1СТОРП Ф1ЛОСОФП
CONDITIONS OF HISTORICITY OF HUMAN EXISTENCE AND HISTORY HUMANITY ACCORDING TO JASPERS
Purpose. The research is aimed at understanding Jaspers' ideas concerning independent self-determination of a special and distinctive identity as a main condition of history humanity and historicity of human existence. The research is based on ideological heritage of Karl Jaspers, as well as cultural and historical analysis on the basis of historical, logical and comparative principles reflected in the papers of national and foreign scientists. As a result, it made possible to model cultural and historical context, philosophical and theoretical origins and world view intentions of the German philosopher. Originality. The analysis has shown that the key concepts of Jaspers' philosophy were focused to determine and substantiate a main condition of historical dynamics and humanism, namely the existence of a unique and distinctive identity able to create and generate new values that can turn into universal ones and give impetus to our society and promote its further humanization. Conclusions. According to this investigation, Jaspers' key concepts are immanently subject to justifying the conditions of history humanity and historicity of human existence. In their unity they allow us to adequately understand connection between social dynamics and humanism with unique individuals and distinctive identities that can create and generate new values with further social development prospects. Favourable conditions for these unique individuals to appear prevent from numerous unsafe challenges, which are a certain threat to our society. And on the contrary, if there are no such conditions for a human, he is prone to any totalitarianism, personal crime and can be a faithful servant of any leader.
Key words: Jaspers; impersonal forms of existence; collective mentality; conditions of history humanity and dynamics; freedom as a value.
REFERENCES
1. Vlasova, O. A. (2015). Yaspers i Khaydegger: po sledam utrachennykh razgovorov. Voprosyfilosofii, 11, 65-73. (In Russian)
2. Gaydenko, P. P. (1994). Chelovek i istoriya v ekzistentsialnoy filosofii Karla Yaspersa (Vstup. statya). K. Yaspers. Smysl i naznachenie istorii. Moskva: Respublika. (In Russian)
3. Mandrychuk, L. (2015). Poniattia «Dasein» u filosofii Karla Yaspersa. Filosofska dumka, 4, 87-103. (In Ukrani-an)
4. Malivskyi, A. M. (2017).Antropological project as a basis of Cartesian ethics. Anthropological measurements of philosophical research, 11, 117-126. (In English)
5. Mudragey, N. S. (2016). Karl Yaspers o mnogourovnevoy strukture soznaniya. Voprosy filosofii,1, 89-93. (In Russian)
6. Sidorenko, I. N. (2008). Karl Yaspers. Mn.: Kn. Dom. (In Russian)
7. Solovev, E. (1991). Proshloe tolkuet nas. Moscow: Politizdat. (In Russian)
8. Yung, K. O (1994). O sovremennykh mifakh. Moscow: Praktika. (In Russian)
9. Yaspers, K. (1994). Nitsshe i khristianstvo. Moscow: Medium. (In Russian)
10. Yaspers, K. (1994). Smysl i naznachenie istorii. Moscow: Respublika. (In Russian)
11. Erickson, S. A. (2012). The Philosophy of History in Hegel, Heidegger, and Jaspers. In H. Wautischer, A. M. Olson, & G. J. Walters (Eds.). Philosophical Faith and the Future of Humanity. Dordrecht, NewYork: Springer. (In English)
12. Peach, F. (2008). Death, 'Deathlessness' and Existenz in Karl Jaspers' Philosophy. Edinburgh: University Press. Retrived from https://books.google.com.ua/books?isbn=0748630910. Title from Screen. Date of Access September 9, 2017. (In English)
13. Spindell, M. (2015). The Age of Enlightenment, Religious Cowardice and Religious Ignorance. Retrived from https://iasext.wesleyan.edu/regprod/!wesmaps_page.html?crse=011700&term=1161. Title from Screen. Date of Access February 1, 2017. (In English)
14. Fuchs, T., Breyer, T., & Mundt, C. (Eds.). (2013). Karl Jaspers' Philosophy and Psychopathology. Heidelberg: Springer Science & Business Media, Retrived from https://books.google.com.ua/books?isbn=1461488788. Date of Access September 9, 2017. (In English)
Стаття рекомендована до публ1кацИ' д. фтос. н., проф. О. С. Токовенком (Украгна)
Надшшла до редколегп: 10.04.2017 Прийнята до друку: 29.09.2017
