CC BY
44
2. Козир А. В. Акмеспрямоват стратеги формування фахово! майстерностi майбутнього вчителя музики / А. В. Козир // Теорiя та методика мистецько! освiти. Наукова школа Г. М. Падалки: колективна монографiя; пiд наук. ред. А. В. Козир. - Вид. друге, доп. - К.: НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2011. -С. 56-92.
3. Микитюк I. А. Роль вчителя як суб'екта педагопчно! культури / I. А. Микитюк // Педагопка вищо! та середньо! школи: зб. наук. праць / гол. ред. проф. В. К. Буряк. - Кривий Р^: КДПУ, 2009. - Вип. 26: Мистецька освiта в Украш (теорiя, методи, технологи). - С. 242-245.
4. Психолопчний словник / за ред. В. I. Войтка. - Ки!в: Вища школа, 1982. -215 с.
5. Солсо Р. Когнитивная психология / Р. Солсо. - СПб.: Питер, 2002. - 592 с. УДК 78. 01 (477)
Зоряна Гнатгв
УКРАШСЬКЕ МИСТЕЦТВО ЯК КУЛЬТУРНА ПРАКТИКА ТА ФОРМА
сустльно! св1домост1 у вим1Р1 музично! антропологи
У статт1 порушуеться проблема антрополог1чних тдход1в в украшському мистецтвознавств1. Обгрунтовуються теоретичш аспекти музично'1 антропологИ, людина розглядаеться як суб 'ект мистецтва - творець I рецитент музики.
Ключовi слова: музична антрополог1я, мистецтво, художня культура, особист1сть, сустльна св1дом1сть, буття.
Зоряна Гнатив
украинское искусство КАК КУЛЬТУРНАЯ ПРАКТИКА и форма общественного сознания В ИЗМЕРЕНИИ музыкальной антропологии
В статье поднимается проблема антропологических подходов в украинском искусствоведении. Обосновываются теоретические аспекты
музыкальной антропологии, человек рассматривается как субъект искусства -автор и реципиент музыки.
Ключевые слова: музыкальная антропология, искусство, художественная культура, личность, общественное сознание, бытие.
Zoriana Gnativ
UKRAINIAN ART AS A CULTURAL PRACTICE AND A FORM OF PUBLIC CONSCIOUSNESS IN THE DIMENSION OF MUSICAL ANTHROPOLOGY
The problem of anthropological approaches in the Ukrainian art history is raised in the article. Argued that the special interest for the musical anthropology represents man as it is a subject of art, the author and recipient of music.
Key words: musical anthropology, art, culture, identity, social consciousness, existence.
Проблема вивчення мистецтва як феномена художньо! культури, форми сустльно! свщомосп та культурно! практики е центральною для мистецтвознавчо! науки, що зумовлюе необхщтсть врахування особистюно-екзистенщйних характеристик людини як творця i рецитента мистецтва, становлення його социально! рол^ значення мистецтва у бутп стльноти крiзь призму штерешв i потреб людини.
Необхщтсть застосування напрацювань свггово! та втизняно! музично! антропологи в контекст вивчення св^оглядно-ментально! парадигми укра!нсько! художньо!' культури в минулому та сьогоденнi визначена рядом об'ективних та суб'ективних чинникiв, зокрема: потребою пошуку шляхiв спiвiснування традищйно! та модерно!' культури в добу тотально!' глобалiзацil та модертзаци. Проблема сучасного перiоду розвитку укра!нсько! культури полягае у збережент власно! етнонащонально! щентичносп, яка закладена у специфiцi народно! та професшно! культури, природа яко! полягае у пiзнаннi людиною та стльнотою себе i свiту навколо себе.
Науковий фундамент музично! антропологи сформувався на мiжгалузевому рiвнi. Увесь обсяг науково! лiтератури, яка виявляе стан розробленостi проблеми,
умовно можемо подшити на два блоки: мистецтвознавчий (об'ективований на такi мистецтвознавчi дисциплiни, як етномузикологiя, порiвняльне музикознавство, музична фольклористика та iн.) та культуролопчний, включаючи напрацювання свiтово! та в^чизняно! науки у сферi сощально! та культурно! антропологi!, фiлософi!, психологи, культурологи, етнологи тощо. Окремi аспекти музично! антропологи дослщжуються спорадично, здебшьшого у межах фiлософi! мистецтва, психологи творчосп.
Проте укра!нське мистецтво як основа художньо! культури у вимiрi музично! антропологи не було предметом окремого мистецтвознавчого дослщження. Серед праць, присвячених дослiдженню укра!нсько! музично! культури в юторичному, фiлософсько-естетичному, теоретичному аспектах, слщ згадати науковi розвiдки М. Антоновича, В. Барвшського, М. Грiнченка, Н. Герасимово!-Персидсько!, М. Загайкевич, Л. Кияновсько!, О. Козаренка, Л. Корнш, С. Людкевича, С. Павлишин, О. Цалай-Якименко, Я. Якуб'яка, Л. Яросевич, Ю. Ясиновського та iн.
Метою стати е обгрунтування укра!нського мистецтва як культурно! практики та форми сустльно! свщомосп у вимiрi музично! антропологи, що визначае наступнi завдання: з'ясувати роль мистецтва в бути особистост та спiльноти, визначити його мета як на рiвнi творення, так i на рiвнях сприйняття., iнтерпретацi!, пiзнання, дослiдження.
Людина як суб'ект тзнання отримуе iнформацiю про себе i навколишнiй свiт шляхом чуттевого до рационального пiзнання. Сьогодт помiтне зростання науково-дослiдницько! уваги до проблем духовно-емоцшно! сфери особистостi процеив самопiзнання, пiзнанням, екзистенцiйного буття. Власне, акцент на вивчент внутрiшнього стану особистосп, суспiльства загалом, робить антрополопя (вiд грец. аntropos - людина, i logos - розум, знання) - гуманiтарна наука про людину в !! духовних, сощальних, культурних i бiологiчних вимiрах.
Прийнято вважати, що поняття «антрополопя» першим вжив Аристотель для позначення галузi знання, що вивчае насамперед духовну сторону людсько! природи. Антропологи культури вивчають !! об'екти - систему цшностей,
BipyBaH^, символи, традици, звички, мову, мистецтво, релiгiю тощо. Це свiдчить про тюний iнтегpaтивний зв'язок антропологи з багатьма шшими сyмiжними науками. Культурна антрополопя сьогоднi — це особливий напрям наукових дослiджень, що концентруе увагу на пpоцесi взаемини людини i культури. Ця галузь тзнання сформувалася у евpопейськiй кyльтypi у Х1Х ст. Культурна aнтpопологiя концентруе увагу на проблемах генезису людини як творця i твоpiння культури у фшогенетичному та онтогенетичному аспектах. Головн проблеми кyльтypно-aнтpопологiчних дослiджень повязат зi становленням людини як феномена культури [6].
Музична aнтpопологiя, вщповщно, - це наука про музику як вид мистецтва, культурну практику та форму суспшьно! свiдомостi. Особливий штерес для музично! антропологи представляе людина як суб'ект мистецтва - творець i споживач музики. Як вщомо, процес творення i сприйняття музики е предметом мистецько! (музично!) педагопки. Таким чином, музична антрополопя як штегративна галузь наукових знань включае вивчення музики, як вид мистецтва, культурно! практики та форми суспшьно! свщомосп, процес !! сприйняття та штерпретаци.
Музичну aнтpопологiю часто ототожнюють з музичною фольклористикою, яка протягом столт виходила з позицш глибоко гyмaнiстично! народно! мудросп, морал^ етики тощо. «Крона дерева укра!нсько! музично! культури визначаеться кореневою основою звичаево! традици», - твердить О. Бенч-Шокало у пращ «Укра!нський хоровий ств» [1, с. 5]. Адже саме поняття фольклор дослiвно означае «мудрють i обрядово-звичаева зaконнiсть народу» [5, с. 616]. До предметного кола музично! антропологи входять проблеми генезису музики, еволющя когттивних мехaнiзмiв музично! творчосп, iнтеpпpетaцi! та рецепци, i у цьому контекстi розглядаеться еволющя музично! культури. На цш основ! можливо розглядати стльт та вщм!нш риси фyнкцiонyвaння музики як универсального для уих homo sapiens символ!чного комyнiкaтy, але водночас i такого, який вельми чутливо реагуе на вш зовтшт !мпульси - як «по
горизонталЬ>, тобто в рiзних регюнах планети, нацiональних спiльнотах, так i «по вертикали», тобто на рiзних етапах розвитку свггово! цивiлiзацii [3, с. 125].
Л. Кияновська визначае кшька напрямiв у широкому колi можливих застосувань антропологiчних пiдходiв в украшському музикознавствi, зазначаючи, що: «Антрополопчного пояснення передусiм потребуе феномен життездатностi украшського фольклору. Аналiз розгалуженоi народномузично! структури та 11 найрозмаiтiших суспiльних виходiв з пункту бачення антропологи музики е не лише плiдним науково, але й важливим в плекант нацюнально! самоiдентифiкацi та звiльнення вщ комплексу меншевартiсностi щодо «селянського походження», «шароварщини» нацiональноi культурно! спадщини» [3, с. 126].
«Народна культура, - зазначае О. Бенч-Шокало, - як духовно-матерiальна цшстсть передбачае цтсний тдхщ до осмислення, який забезпечуе едтсть наукового пiзнання та практичного втшення. Традищйна обрядова культура - не просто собi архаiка. У нш закодовано реальне знання про Людину i Всесвiт. I хоч живемо ми в епоху тотально! писемносп, одначе маемо поверхове знання про цшсне життя як неподшьний позачасовий процес у минулому, нинi i в майбутньому. Тому увага проникливо! людини звернута не до проминущих форм минулого буття: марна рiч братися за !х реанiмацiю, бо все матерiальне в земному свт мае свiй вiк. Лишаться у безвiчностi лише надбання людського духу -традищя культури, в якш живе духовний тип народу»» [1, с. 18]. Причому духовний тип народу визначений з-помiж iнших, перш за все, св^оглядно-ментальними настановами щодо себе самого i св^у навколо себе. Враховуючи те, що обрядова традищя е основою украшсько! хорово! культури, а концепция виконавського фольклоризму - засадничий принцип хорово! практики, ми робимо акцент на цих принципових положеннях саме у контекст музично! антропологii.
Мистецтво е одтею з форм культури, и знаково-семiотичною галуззю, яка пов'язана iз здатнiстю суб'екта естетично опановувати навколишнш свiт, образно-символiчно вiдтворювати його з використанням ресурсiв творчо! уяви. У процеш мистецько! комунiкацii текст е повщомленням, засобами вираження якого
е знаково-семютичний склад художнього тексту, i перш за все, художнiй образ, який будь-якш конкретностi надае ушверсального характеру.
Мистецтво - це форма культури, у якш вiдбуваеться чуттево-образне розв'язання протирiч людського життя i створюеться особливе художне буття. Художне розв'язання протирiч людського життя в мистецга означае, що протирiччя розв'язуеться образно, i вiдбуваеться це в об'ективованш формi твору, у якому дисгармотйт вiдносини свiту гранично загострюються й переходять у гармон1йн1. Справжне мистецтво, як зазначае Н. Хам^ов, не береться розв'язувати протирiччя, що можуть бути розв'язат в стихи життя i без нього. Воно - як фiлософiя i релтя - тяжiе до постановки i розв'язання трагiчних протирiч людського буття [4, с. 228].
Спроба аналiзу музичного мистецтва крiзь призму одного з найгрунтовтших фiлософських учень - фшософи серця зроблена у дослщженнях Н. Завiсько, що вiдкривае новi шляхи до розумiння композиторських традиций укра!нських митщв: «художнш твiр е вираженням найглибших структур суб'ективно! реальности Такi структури дуже важко, а то й просто неможливо передати засобами природно! мови. Але юнуе особлива - художня мова, i митець, завдяки притаманнiй тшьки йому здiбностi до об'ективного опосередкування суб'ективного вiдображення та вираження, об'ективуе те, що юнуючий категорiальний апарат науки ще не дозволяе вербалiзувати. Саме художня творчють допомагае людям виразити, щдняти з глибин свое! суб'ективносп структури, про наявнiсть яких самi вони можуть i не здогадуватися» [2].
У цьому контекстi музична антрополопя набувае бiльшо! актуальностi, спонукаючи до осмислення музики як особливого роду художнього свiтовiдчуття, вiдкриваючи новi шляхи реконструювання систематичного музичного знання, його виходу в сумiжнi галузг
Запропонований вимiр музично! антропологi! щодо iнтерпретацi!, вивчення та дослiдження мистецтва може бути доцшьним як у царит сучасного наукового дискурсу, так i в освiтньо-виховному просторi Укра!ни. Така практика пов'язана, насамперед, з потребою осмислювати мистецтво у контекст творчо-
штелектуальних досягнень минулого i cy4acHOCTi, що вщкривае перед дослiдникaми новi напрями наукового пошуку.
Лiтерaтурa
1. Бенч-Шокало О. Укра1нський хоровий cniB. Актуaлiзaцiя звичаево! традици: навч. посiбник для студ. вищих навч. закл. / О. Бенч-Шокало. - К.: Редакция журналу «Укра1нський свт>, 2002. - 440 с.
2. Завюько Н. 1сторичний екскурс музичного кордоцентризму / Н. Завюько. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://www.nbuv .gov. ua/portal/Soc_Gum/MuzS/2010_6/statti/24-zavisko.pdf
3. Кияновська Л. Музична aнтропологiя i ii перспективи в сучаснш гумaнiстичнiй наущ / Л. Кияновська // Нaуковi збiрки Львiвськоi национально! музично! академп iм. М. В. Лисенка: зб. статей. - Вип. 26. - Л.: ЗУКЦ, 2012. - С. 125-161.
4. Хамггов Н. В. Фшософський словник. Людина i св^ / Н. Хамггов, С. Крилова. - К.: КНТ, Центр навчально! лiтерaтури, 2007. - 264 с.
5. Шаян В. Вiрa предкiв наших / В. Шаян. - Гaмiльтон, Канада: Об'еднання Укра1нсько1 Рiдноi' Вiри, 1987. - Т. 1. - 893 с.
6. Энциклопедия культурологии. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsi7enc_culture/
