CC BY
253
УДК 581.9:502.7:580 (477.60) Дир. О.В. Тарасевич, канд. с.-г. наук;
ст. наук. ствроб. О. О. Орлов, канд. бюл. наук -Полкький фшал УкрНДШГА
ТРАВ'ЯШ АДВЕНТИВН1 ВИДИ РОСЛИН - ЗАГРОЗА ДЛЯ Л1СОВ1ДНОВЛЕННЯ ТА Л1СОВИХ ЕКОСИСТЕМ У ЖИТОМИРСЬКОМУ ПОЛ1СС1
Проан^зовано 15 адвентивних швазшних видш рослин, яю можуть натур^зу-ватися у природних екосистемах Житомирського Полiсся. За результатами дослщжень оценено 1х поширення в 11 рiзних екотопах та визначено можливi шкiдливi наслiдки для люового господарства. Для кожного дослiдженого виду наведено головш еколопч-нi та бюлопчш особливостi.
Ключовi слова: адвентивш види, iнвазiя, натуралiзацiя, лiсовi культури, суцiльнi зруби, згарища, заплави, Житомирське Полiсся.
Однieю з п'яти головних цiлей Всеевропейсько! стратегй' збереження рослин [3] е боротьба з iнвазiйними адвентивними видами. Неконтрольоване поширення адвентивних видш рослин створюе ситуацiю, коли аборигенш види пригнiчуються або виткняються з сво!х природних еконiш. Насамперед, це сто-суеться рiдкiсних видiв рослин. Первинне поширення адвентивних видш вщбу-ваеться по специфiчних еколопчних коридорах - вздовж автомобiльних дорщ залiзниць, лiнiй електропередач та магктральних трубопроводов, берегiв рiчок та шших водних об'ектiв, на землях сшьськогосподарського призначення, особливо перелогах. Проте шсля початкового етапу вкорiнення та поширення пере-важно в антропогенних ландшафтах, крш збшьшення кiлькостi локалггепв та !хньо1 площi, uj види починають поступово опановувати також природш лан-дшафти i, що не вщзначалося ранiше, проникають до слабо змшених лiсових екосистем. Оскiльки названа проблема в УкраМ перебувае на початковому ета-пi вирiшення, дослщження в цьому напрямку мають як науковий, так i практич-ний штерес.
Огляд лiтератури. Вплив адвентивних видiв на лiсове господарство в УкраМ, на жаль, донинi вивчено лише фрагментарно i навiть у багатьох аспектах не усвщомлено як загрозу. Однак у багатьох крашах свiту дiють спецiальнi програми, спрямованi на обмеження поширення та боротьбу з чужорвдними видами рослин, зокрема у лкових екосистемах. Так, наприклад, на територп Рес-публiки Бшорусь у зiмкнутих смерекових та дубових лiсах ряду лкгосшв роз-рослися адвентивнi гiгантськi боршдвники - Heracleum sosnovskii Manden. та Heracleum mantegazzianum Sommier et Levier, що значно ускладнюе ведения ль сового господарства у згаданих насадженнях [5]. На цей час у Бшоруа оргаш-зовано спецiальнi науковi дослiджения з обмеження поширення та боротьби з названими вище адвентивними видами. Швейцарсью дослiдники [21] для рiз-них рослинних угруповань, зокрема лкових, навели найбшьш шкодочиннi види трав'яних рослин: Heracleum mantegazzianum Sommier et Levier, Reynoutria japonica Houtt., R. sachalinensis (Friedrich Schmidt Petrop.) Nakai, Solidago canadensis L., S. serotinoides A. Love&D. Love. Для Чехи також наведено списки шва-зiйних вид1в по рiзних екотопах, зокрема лiсових [13]. Украшсью вченi [19]
опyблiкyвaли загальний список високоiнвaзiйних адвентивних вид1в pослин за pегiонaми Укpaïни та часом ïx пpоникнення на теpитоpiю ^аши. Зокpемa, се-pед кенофiтiв наведено таю види, як Bidens frondosa L., Echinocystis lobata (Michx) Torrey et A. Gray, Impatiens grandulifera Royle, I. parviflora DC., Heracle-um mantegazzianum, Reynoutria japonica Houtt., Solidago canadensis L. В.П. Во-pон iз спiвaвтоpaми [8] наводять список адвентивних видiв pослин, ят xapaкте-pизyються високою iнвaзiйною спpоможнiстю та можуть мати негативний вплив на стан pекpеaцiйниx лiсiв в Укpaïнi. О.В. Тapaсевич [9] для Укpaïнсько-го Полiсся нaвiв 11 адвентивних видш тpaв'яниx pослин, якi можуть мати негативний вплив на лiсовi екосистеми та ведення лiсового господapствa.
Об'екти та методика. Мета дослщжень - вивчення видового складу по-тенцiйно шкщливих для лiсового господapствa адвентивних видав трав^них pос-лин, ïx пош^еш^ в межах Житомиpського Полiсся та визначення ïxнього негативного впливу на ведення лiсового господapствa та лiсовi екосистеми pегiонy.
Дослiджения впливу адвентивних видiв pослин на лiсовi екосистеми pе-гiонy пpоведено y 2011-2013 pp. y деpжaвниx лiсогосподapськиx пiдпpиeмствax Житомиpського Полiсся. У кожному з пiдпpиeмств були видiленi та обстежеш тaкi екотопи:
1. ЗРУ6И пiсля сyцiльних РУ6ОК;
2. Лiсовi культури молодшого вiкy (1-3 роыв);
3. Лiси з деревостаном низько'1 повноти;
4. Лiси з деревостаном високо'1 повноти;
5. Лiсовi розсадники (бaзиснi та тимчaсовi);
6. Згарища пiсля лiсових пожеж;
7. Перелоги, передаш пiд зaлiснення;
8. Залкнеш заплави рiчок iз мозшчною рослиннiстю;
9. Лiсовi дороги, квартальш просiки, aвтомобiльнi дороги загальнодержавно-
го значення;
10. Узлкся;
11. Заизничш шляхи.
Кpiм того, наявнкть адвентивних вид1в та яшсна оцiнкa 1'х чисельностi вiдзнaчено вздовж лкових доpiг, а також автомобшьних доpiг зaгaльнодеpжaв-ного значення.
У^аш^ю назви видiв наведено за Ю. Кобiвим [4], а лaтинськi - за S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk [18].
Результати дослщжень. Унaслiдок нaтypниx спостеpежень y pегiонi ми видалили 1S адвентивних вид1в, якi за своши еколого-бiологiчними особливос-тями здатш нaтypaлiзyвaтися i зумовлювати pозвиток фгтошвазп - швидко по-шиpювaтись в умовах Житомиpського Полiсся, ствоpюючи цим самим додатко-вi склaднощi для ведення лкового лiсового господapствa. Даш для згаданих ви-д1в узагальнено y табл.
Коpоткy еколого-бiологiчнy xapaктеpистикy згаданих вище адвентивних видав pослин наведено нижче.
Табл. Узагальнена характеристика найбтьш потенцшно шкодочинних трав 'яних адвентивних вид/в рослин для лкового господарства у Житомирському Полгса
№ з/п Назва виду Первинний ареал Екотопи у Житомирському Полюй
1 2 3 4
1 Золотушник канадський (Solidago canadensis L.) Швтчна Америка Перелоги, зруби тсля суцшьних рубок, люо-вi культури молодшого вiку, лiсовi розсадни-ки, залюнет заплави рiчок з моза!чною рос-линнiстю, узбiччя автомобiльних дорщ уз-лiсся, залiзничнi шляхи
2 Золотушник тзнш (Solidago serotinoides A. Löve&D. Löve) Пiвнiчна Америка Перелоги, зруби тсля суцшьних рубок, люо-вi культури молодшого вiку, лiсовi розсадни-ки, залiсненi заплави рiчок з моза!чною рос-линнiстю, узбiччя автомобiльних дорiг, уз-лiсся, залiзничнi шляхи
3 Ерехтитес нечуйвировий (Erechtites hieracifolia (L.) Rafin. ex DC.) Швтчна Америка, Центральна Америка, твтч Шв-денно'1 Америки Зруби пiсля суцiльних рубок, лiсовi культури молодшого вiку, лiсовi розсадники, лiси з де-ревостаном низько! повноти (ураженi корене- вою губкою, судинним мiкозом хвойних та т.), лiси з деревостаном високо! повноти, зга-рища пiсля люових пожеж, узбiччя автомо-бiльних дорп, узлiсся, залiзничнi шляхи
4 Борщовник Сосновського (Heracleum sosnovskii Manden.) Пiвнiчний Кавказ, За-кавказзя, тв-нiч Турцп Залiсненi заплави рiчок з моза'чною рослин-нютю, лiси з деревостаном низько! повноти, узбiччя автомобiльних дорiг, узлiсся, залiз-ничнi шляхи
5 Борщовник Манте-гацци (Heracleum mantegazzianum Sommier et Levier) Пiвнiчний Кавказ, За-кавказзя, твтч Турцп Залiсненi заплави рiчок з моза!чною рослин-нiстю, люи з деревостаном низько! повноти, узбiччя автомобiльних дорiг, узлiсся, залiз-ничт шляхи
6 Розрив-трава зало- зиста (Impatiens grandulifera Royle) Швденно-Схiдна Азiя Узбiччя автомобiльних дорiг, узлюся, залю-ненi заплави рiчок з моза!чною рослиннiстю, лiси з деревостаном низько! повноти, лiси з деревостаном високо! повноти
7 Розрив-трава дрiб-ноквикова (Impatiens parviflora DC.) Центральна Аз1я Шси з деревостаном низько! повноти, люи з деревостаном високо! повноти, узлюся, лiсовi культури молодшого вшу, лiсовi розсадники
8 Череда листяна (Bidens frondosa L.) Пiвнiчна Америка Зруби тсля суцшьних рубок, лiсовi культури молодшого в^, лiсовi розсадники, залюнет заплави рiчок з моза!чною рослинтстю, узбiч-чя автомобiльних дорiг, затзничт шляхи
9 Рейноутр1я японсь-ка (Reynoutria japonica Houtt.) Швтчно-Схiдна Азiя Узбiччя автомобiльних дорiг, узлюся, перелоги
10 Рейноутр1я саха-лiнська (Reynoutria sachalinensis (Friedrich Schmidt Petrop.) Nakai) Швтчно-Схiдна Азiя Узбiччя дорiг, узлiсся, перелоги
11 Айстра новоанглiйська (Aster novae-angliae L.) Пiвнiчна Америка Залюнет заплави рiчок з моза!чною рослинтс-тю, зрiдженi лiси поблизу населених пунктш, уз-бiччя автомобшьних дорiг, лiсовi культури молодшого вшу, узлiсся, лiсовi розсадники
12 1жакоплщник вит-кий (Echinocystis lo-bata (Michx) Torrey et A. Gray) Швшчна Америка Залiсненi заплави рiчок з мозашною рослин-нiстю, узбiччя автомобшьних дорiг, узлiсся, залiзничнi шляхи
13. Пушняк канадський, злинка ка-надська Conyza canadensis (L.) Cronq. Пiвнiчна Америка Перелоги, зруби тсля суцiльних рубок, лiсовi культури молодшого вiку, лiсовi розсадники, узлюся, узбiччя автомобiльних дорiг
14 Гусятник волосис-тий (Eragrostis pilosa (L.) Beauv.) Центральна Свропа, Сере-дземномор'е Зруби тсля суцшьних рубок та лiсовi культури молодшого вiку, лiсовi розсадники, узбiччя автомобшьних доргг, узлюся, затзничт шляхи
15 Гусятник малий (Eragrostis minor Host) Середзем-но-мор'е Зруби пiсля суцшьних рубок та лiсовi культури молодшого вшу, лiсовi розсадники, узбiччя автомобшьних доргг, узлiсся, залiзничнi шляхи
Золотушник канадський та золотушник мшим - багаторДчш, корене-вищнД, високД (1,5-1,8 м заввишки), aHeMOxopHi (мiсцями - також пдрохорш, ан-тропохорш), близькi за тaксoнoмiчним положениям види з родини Asteraceae. СуцвДття розлоге, вoлoтeпoдiбнe, багатоквггкове, квiти жовтого кольору. На-сДннева пpoдуктивнiсть практично не залежить вДд погодних умов, за несприят-ливих погодних умов рослини самозапилюються. НасДння дpiбнe, з чубком 6i-лих волоскДв, летюче. Беручи до уваги, що на одному генеративному пагош фор-муеться до 10 тис. насДнин [22], а кiлькiсть таких пагошв на добре poзвинeнiй особинД цього виду може сягати 30 шт., щ види можуть швидко займати вiльнi плoщi та за значно!' щшьностД пoпуляцií здaтнi конкурувати з лiсoвими культурами за свило, вологу, елементи живлення. ВнаслДдок вегетативного розростан-ня кореневищ швидко формують клони, в яких бiopiзнoмaнiття аборигенних ви-дДв piзкo зменшуеться. Обидва види можуть зростати у трофотопах вiд субopiв до гpудiв та у гiгpoтoпax вiд свiжиx до сирих, на грунтах piзнoгo гранулометрич-ного складу - вДд пiшaниx до глинистих. Шляхами поширення згаданих видiв у peгioнi е узбiччя дopiг. У peгioнi дослДджень ид види масово вiдзнaчeнo на перелогах та узбДччях дорщ у мeншiй кшькостД - на зрубах шсля сущльних рубок, у лкових культурах молодшого вшу та лДсових розсадниках. Особливе ценотичне значення золотушники канадський i шзшй мають в екотопах зaлiснeниx заплав рДчок з моза'чною рослиннктю, а також на нашввщкритих та вДдкритих евтроф-них болотах, де вже ниш у Житомирському ПолксД щ види на значних площах сшвдомшують та домшують. За життевою стpaтeгiею вони е типовими вюлента-ми i характеризуються кореневими видшеннями, якД алелопатично пригшчують рДст i розвиток шших рослин, зокрема деревних. У золотушникДв щ речовини у грунта е стДйкими i дДють ще 3-5 рокДв навДть шсля повного викорчовування згаданих видДв [12, 24]. Особливо негативний вплив щ види можуть мати на перелогах, якД передаються пДд залкнення, адже вони Дстотно загальмовують рДст лД-сових культур. За даними Р. А. Werner et al. [23], згадаш види можуть бути особливо небезпечними бур'янами у лкових розсадниках. 1х досить легко знищити на початковому еташ укорДнення i важко - за значного розвитку.
Ерехтитес нечуйвггровий - однорДчний, анемохорний вид з родини Asteraceae з прямостоячим стеблом, 0,3-2,5 м заввишки, з бДльш-менш щшьним
волотевидними суцвитями жовтого кольору. Одна рослина продукуе близько 30 тис. насшин [11]. Насшнева продуктивнiсть практично не залежить вiд по-годних умов, за несприятливих умов рослина самозапилюеться. Наання зберь гае здатнiсть до проростання понад 8 рокiв [14]. Вид може зростати у рiзних типах лкорослинних умов, але перевагу ввддае помiрно бiдним (субори) та помiр-но багатим (сугруди) трофотопам та гiгротопам - вiд свiжих до сирих. Цей ад-вентивний вид в Украíнi тривалий час взагалi не помiчали ботанiки, що, зага-лом, е досить типовим для адвентивних видiв. Цдкаво, що в Нащональному гер-барií KW (м. Киíв) до проведения наших дослщжень зберiгалися всього два гер-барнi аркушi цього виду, зiбраш професором В.1. Комендарем у 1956 р. Перше узагальнення його поширення в Украíнi провели О.О. Орлов, Д.М. Якушенко [7], абсолютну бшьшкть його локалiтетiв знайдено у Житомирському Полiссi -близько 40, шзшше ряд нових його мiсць зростання у регiонi дослiджень також навiв О.В. Тарасевич [9]. Найбшьш масово цей вид зростае на зрубах шсля су-цiльних рубок, у лкових культурах сосни i дуба молодшого вiку, на згарищах шсля лкових пожеж; менш масово - у лкових розсадниках. У 2013 р. ми впер-ше зафшсували масове зростання ерехтитеса нечуйвiтрового у соснових лiсах з деревостаном низько!' повноти - до 0,6 (Радомишльське та Бiлкiвське лiсництва ДП "Радомишльське ЛМГ"), а також у малопорушених соснових лiсах високо! повноти (Бшювське лiсництво ДП "Радомишльське ЛМГ" та Шершшвське лк-ництво ДП "Коростенське ЛМГ"). При цьому висота ерехтитеса сягала 1,5 м, а щшьнкть популяцií - до 30 шт./м2, що значно пригнiчувало розвиток природного поновлення сосни молодшого вжу пiд наметом материнського деревостану.
У лкових культурах молодшого вжу щшьнкть популяцií згаданого виду може сягати 50 особин/м2, а висота - 1,5 м, цей вид здатен конкурувати з лко-вими культурами за свiтло, вологу, елементи живлення. Це потребуе проведен-ня викошування виду у культурах, як мшмум, двiчi за лiто, бажано до настання фази бутонiзацií, з обов'язковим спалюванням щойно скошених рослин. Найбшьш бурхливо ерехтитес розвиваеться на дшянках, пройдених лiсовими пожежами. На таких дшянках його щiльнiсть сягае 60-70 шт./м2 за висоти 1,51,8 м (Копищанське лiсництво Полiського природного заповiдника), вiн мае найкращий розвиток, формуе максимальну кiлькiсть насiния та перешкоджае лковщновленню. Головними шляхами поширення виду в регюш е узбiччя авто-мобшьних дорiг - ввд Грунтових лiсових до автострад загальнодержавного зна-чення. Зокрема, десятки локалиепв ерехтитеса ми зафiксували у 2012-1013 рр. на узбiччях пiсля реконструкцл автострад Кшв-Житомир та Ктв-Ковель.
Значний штерес мае монiторинг поширення ерехтитеса у регюш досль джень за останш 15 рокiв (рис.).
Даш рис. демонструють, що, як i для багатьох iнших адвентивних видiв рослин, етап первинного проникнення ерехтитеса у регюн дослiджень вiдбувся непомино, найбшьш вiрогiдно, близько 2000 р. Уже у 2005 р. у Житомирському Полка ми виявили 5 локалггетав виду (рис. 1, а), значно ввдалених один ввд одного, причому у трьох локалиетах згаданий вид зустрiчався масово. У 20062010 рр. розпочався перший етап експансп ерехтитеса у Житомирському Полк-сi та прилеглих до нього захвдних районах Киíвського Полкся.
Рис. Динамжа поширення ерехтитеса нечуйвШрового у Житомирсъкому fJo.iicci та прилеглш частит Кшвсъкого Пол'юся у 2000-2013 рр.: а) до 2005р., б) у 2006-2010рр., в) у 2011-2013рр. (частицу близъкорозташованих локалтеппв генерал13овано)
Р1вненська
КиТвська
Смтьчине
Малин
Володарськ-Вопинськ
шоград-Волинський
Радомш
rfS-Ой
ЧервоноаргичйЬьк ■ ч'ернях!в
Баранш!
Ромашв
Чуднш
Вшницька
I Kilometers
Хмельницька1
В цей перюд ввдбулося збшьшення кiлькостi виявлених нових локалiтетiв виду у дослщжуваному регiонi, яке сягнуло 40 (рис. 1 б). Характерним е також те, що жоден з рашше виявлених локалiтетiв виду у регюш не зник. Сучасний перiод (2011-2013 рр.) характеризуеться ще стр1мкишим зростанням кiлькостi нових локалiтетiв виду, збшьшенням íхньоí площi, злиттям окремих осередюв поширення, зайняттям видом максимального набору придатних еконiш, початком укоршення у нашвприродних та природних фпоценозах, зокрема у лiсах. Нинi у Житомирському Полiссi та прилеглих районах Ктвського Полiсся нара-ховуеться понад 100 локалггетш виду, у бшьшосп з них вид трапляеться масово.
Борщiвники Сосновського та Мантегацци - дворiчнi або багаторiчнi [6], монокаршчш, анемохорнi види з родини Лр1аееае до 2,5 м заввишки. Квгги численнi, у складному зонтику, дiаметром до 60 см. Кореневище пор1вняно ко-ротке, товсте, знаходиться у грунта на глибинi до 50 см. Ввд проростання до цвь тiния рослин проходить до 6 ротв. На однiй рослинi утворюеться до 9 тис. нась нин [10]. Види можуть зростати у трофотопах ввд субор1в до грудiв та у пгрото-пах ввд свiжих до мокрих (в останньому випадку - виключно в умовах доброго дренажа). У первинному ареалi (на Кавказi), за даними 1.П. Манденово1 [6], цi види ростуть у верхньому лiсовому поясi, на лкових галявинах та узлiссях. У вторинному ареалi особливо сприятливими умовами для 1хнього розвитку е во-логi та сирi сугруди i груди, узбiччя дорiг, береги водойм, розрiдженi лiси. По-чатковий етап експансп цих вид1в характеризуеться формуванням його заростей виключно у сильно антропогенно порушених екотопах - на окрашах населених пунктiв, пустирях, навколо ферм, у ярах. На другому еташ вони значно збшь-шують кiлькiсть локалiтетiв та 1х площу, частина 1х зливаеться у суцшьш великi локалiтети. На третьому еташ пгантсьт борщiвники успiшно поширюються у природних екотопах, зокрема по берегах рiчок, у заплавах та лках, як це стало-ся у багатьох лкогосподарських пiдприемств Бiлорусi, де борщдвник Сосновського утворюе суцшьш заростi у з1мкнутих ялинових та дубових лiсах [5]. Не-безпека пгантських борщiвникiв полягае у кшькох аспектах: коли вони форму-ють щшьш заростi, аборигеннi види в них не витримують конкуренид1 та взагалi вимирають; усi частини згаданих виддв (щетинки на стеблах та лисп; сж) мiс-тять фумарокумарини, ят змiнюють фотосенсибiлiзацiю органiзму людини [2], пилок е алергенним. Шд час дотику людини до пгантських борщдвниюв у при-сутностi ультрафюлету, наприклад на сонячному свiтлi, утворюються небезпеч-нi сполуки, якi, крш отруення, у людини викликають ще й сильш хiмiчнi опiки. Таким чином, згадаш види при масовому розвитку здатнi негативно впливати на ведення лiсового господарства, що вимагае запровадження спецiальних захо-дiв обмеження 1хнього поширення. Наприклад, у Бшоруа гiгантськi борщiвни-ки не е карантинними, проте на державному р1вш 1х визнано особливо небез-печними; в нш дiють двi державш програми - президентська i МЫстерства природних ресурсiв та охорони навколишнього середовища - по боротьбi з ци-ми видами [5]. В Укра!ш на згаданi види увага взагалi не звертаеться нi з боку карантинно1 служби (види не е карантинними i не мають особливого статусу), нi з боку шших державних установ (види не е рдакними).
Череда листяма - однорДчний, високий (до 1,5 м заввишки) гДдрохор-ний, зоохорний, антропохорний вид з родини Asteraceae. СуцвДття численш, ба-гатоквДтковД. НасДннева продуктивнкть сягае 5 тис. на одну особину [2]. НасДн-ня 0,6 мм завдовжки, чДпке. ВДн може зростати у трофотопах вДд суборДв до гру-дДв та у пгротопах вДд свДжих до мокрих. Особливо сприятливими умовами для його розвитку е сирД та мокрД сугруди i груди, береги водойм, евтрофш болота. Сильно розростаеться вздовж дорДг у придорожшх канавах, на вологих та си-рих, перезволожених зрубах. У регюш дослДджень вид трапляеться масово. За-лежно вДд трофностД та вологостД екотопу його кшьккть коливаеться вДд 10 шт./м2 при висотД 40 см до 20 шт./м2 за висоти 120 см. При сильному розвитку цей вид може конкурувати з лковими культурами молодшого вДку, особливо на перезволожених дДлянках. Також ктотною особливктю цього виду е утво-рення численних гДбридДв з Дншими видами роду череда (Bidens L.). А оскДльки за габДтусом, швидкктю розвитку, насДнневою продуктивнктю та життевктю цей вид значно перевищуе аборигенш види череди, крДм прямо!' конкуренцп також вДдбуваеться "розчинення" 'х генотишв у гДбридах, якД у бшьшостД випадкДв фенотишчно вДдхиляються в бДк череди листяно!'. При цьому батькДвськД особи-ни аборигенно!' череди трироздшьно!' (Bidens tripartita L.) у вДдповДдних екото-пах часто вДдсутш [1]. Вже ниш у Житомирському ПолДссД череда листяна е звичайним видом, який усшшно натуралДзувався та трапляеться частДше за аборигенш види череди.
Розрив-трава залозиста - однорДчний, високий (до 2 м заввишки), авто-хорний, гДдрохорний вид з родини Balsaminaceae. КвДти численш, декоративш, до 3 см завдовжки. На одшй особинД утворюеться до 4 тис. насшин [16], у мо-новидових заростях виду у вшьшняках !'х кшьккть сягае 32 тис. шт./м2. Насшня 3 мм завдовжки, розкидаеться стулками плоду при дотику на вДдстань до 5 м [2]. Розмноження виключно насДнневе. Вид може зростати у трофотопах вДд су-борДв до груддв та у пгротопах вДд вологих до мокрих. Особливо сприятливими умовами для його розвитку е сирД та мокрД сугруди i груди, а з екотопДв - береги водойм та чорновДльховД лДси. У регюш у чорновДльхових лДсах зафДксоваш су-цшьш заростД виду на значнДй площД з щшьнктю особин 40 шт./м2, за висоти 1,8 м. У таких умовах цей вид виткняе абориненш види трав'яно-чагарничково-го ярусу чорновшьшнякш. Масово росте по узлксях чорновДльхових лкДв вздовж автомобДльних дорДг. НайбДльшД осередки виду зафДксоваш в регюш у ДП "бмшьчинське ЛГ" - у чорновДльхових лДсах з деревостаном низько!' повно-ти та лДсах з деревостаном високо!' повноти, вздовж лДсових струмкДв, в екото-пах з вДдносно високою проточнктю грунтових вод. Може створювати пробле-ми при лковДдновленш чорновДльхових лкДв на зрубах. Джерелами первинного поширення виду в регюш е присадибш дДлянки, на яких згаданий вид вирощу-вався як декоративний. Занесення на ДншД дДлянки вДдбуваеться переважно на колесах автотранспорта.
Розрив-трава дрiбноквiткова - однорДчний, невисокий (до 0,5 м заввишки), автохорний вид з родини Balsaminaceae. КвДти численш, до 1-1,5 см завдовжки, блДдо-жовтД. НасДннева продуктивнкть сягае 10 тис. на одну особину [2]. Насшня 1 -2 мм завдовжки, розкидаеться стулками плоду при дотику. Вид може зростати у трофотопах вДд суборДв до груддв та у пгротопах вДд свД-
жих до сирих. Особливо сприятливими умовами для його розвитку е вологi суг-руди та груди. У регюш дослiджень цей вид домiнуе у сосново-дубових та гра-бово-дубових лках на значних площах, особливо в умовах рекреащйного на-вантаження (околищ м. Житомир). За даними [2], утворюючи щiльнi заростi у лках, цей вид виткняе аборигеннi види з живого надфунтового покриву. Та-кож вiн може створювати значш проблеми при вирощуваннi лiсових культур на зрубах. Зокрема масовий розвиток цього виду у культурах дуба молодшого вшу зафжсовано у Дубовецькому лiсництвi ДП "Коростишiвське ЛГ" та Пилишвсь-кому лiсництвi ДП "Новоград-Волинське ДЛМГ". Занесения на iншi далянки вiдбуваеться переважно на колесах автотранспорта.
Рейноутрiя японська та рейноутр1я сахалшська - багаторiчнi, довго-кореневищнi, анемохорш види родини Polygonaceae, висотою до 3 метрiв. Квiти бiлi, численш, у довгих волотях. Кореневище довге, товсте, завдовжки до 150 см. Згадаш види характеризуются швидким вегетативним розростанням клонiв [15]. Вони можуть зростати у трофотопах ввд суборiв до грудiв та у пг-ротопах вiд свiжих до сирих. Особливо сприятливими умовами для !х розвитку е вологi субори, сугруди i груди, узбiччя дорк, перелоги, узлiсся, розрiдженi ль си. Початковий етап експансп характеризуеться появою з занесеного насшня невеликих клошв, якi швидко розростаються, займаючи все бшьшу площу. На другому еташ експансií цi види формують суцшьш та щiльнi заростi, в яких гинуть iншi види рослин внаслвдок значно! конкуренцií. Площа таких заростей може сягати 0,02-0,03 га i бшьше (Новозаводське лiсництво ДП "Житомирське ЛГ"). За даними латвшських вчених, згаданi види можуть створювати проблеми при лковвдновленш поблизу населених пунктiв, коли у лiсовi культури випад-ково занесене !х насшня [17].
Айстра новоанглiйська - багаторiчний, довгокореневищний, анемохор-ний вид родини Asteraceae до 1,3 м заввишки. Суцвiття - численнi кошики, зiб-ранi у розлогi волотi. Кореневище довге, тонке, завдовжки до 100 см, сильно розгалужене, з численними точками росту. Вид в умовах Украши дае насшня кожного року, незважаючи на несприятливi погоднi умови. Крiм того, для нього властивим е iнтенсивне вегетативне розмноження в^остками корене-вищ, що сприяе швидкому поширенню виду у нових локалггетах. У сприятли-вих умовах вид формуе щiльнi заростi з проективним покриттям 100 %, при ви-сотi 1,3 м, в таких заростях уа аборигеннi трав'янi види гинуть. Джерелом заноса у природш екотопи регюну е клумби у населених пунктах. Насiния летюче, крш того, воно може переноситися на колесах автотранспорту, а також гужо-вим транспортом. У регюш дослщжень зазвичай формуе заростi (клони) у добре зволожених умовах - заплавах рiчок, на узлксях i галявихах у чорновiльхо-вих лiсах, зрiджених сосново-дубових лiсах тощо. Зафiксовано укорiнения да-ного виду у розрвджених дубових лiсах та по узлксях соснякш (Олевське л-во ДП "Олевське ЛГ", Богунське лкництво ДП "Житомирське ЛГ", Радомишльсь-ке лкництво ДП "Радомишльське ЛМГ"). Як вказують росшсьт дослiдники [2], на Схщно-бвропейськш рiвнинi наявнi ще кшька видiв пiвнiчноамериканських айстр (Aster novi-belgii L., A. lanceolatus Willd., A. versicolor Willd, A. x salignus Willd.), як1 також можуть натуралiзуватися та зростати у напiвприродних та природних екотопах.
Iжакоплiдник виткий - однорiчний, барохорний вид родини Cucurbita-ceae з витким стеблом до 6 м завдовжки. Вусиками рослина чшляеться за сусщ-hí рослини, зокрема чагарниковi та деревш. Суцвiття складаються з численних чоловiчих бшо-жовтих квiтiв до 1 см у дiаметрi та поодиноких, непомггних, зе-ленкуватих жiночих квiтiв. Вид е типовим вiолентом. Розвиваючи значну лис-тову поверхню та вкриваючи повнiстю сусiднi рослини, яш використовуе як опору, цей вид 1х запняе, чим сильно пригнiчуе, а згодом вони можуть вщмира-ти. Розмноження виключно насiнневе, плiд - чотиригшздна коробочка. На од-нш особинi формуеться до 40 плодiв (=160 насiнин) [2]. Головними екотопами виду у регюш е береги водойм, залiсненi заплави рiчок з моза'чною рослиннк-тю, узбiччя автомобшьних дорiг, залiзничнi шляхи, зрiдка вш трапляеться у ль сових культурах, становлячи небезпеку насамперед для вшьхових культур мо-лодшого вiку. У Житомирському Полiссi зафiксовано масовий розвиток виду серед самоаву вiльхи чорно!' 5-рiчного вiку на перезволоженому узлка у Лип-ницькому лiсництвi ДП " Лугинське ЛГ" (площа - близько 1 га) та у залкнешй заплавi р. Норинь бшя м. Овруч (площа - близько 2 га). Для порiвняння наведе-мо приклад масового поширення цього виду у лiсостеповiй частинi Черншвсь-ко!' областi - у вербово-вшьхових лiсах в 1чнянському нацiональному природному парку - у заплавi р. 1чня площа суцшьних заростей цього виду з проектив-ним покриттям 90-100 % становить десятки гектарiв, на цiй площi аборигенш види значною мiрою вiдмерли, зокрема шдркт верби ламко!' (Salix fragilis L.) та вшьхи чорно!' (Alnus glutinosa (L.) P. Gaertn.).
Пушняк канадський (злинка канадська) - дворiчний, анемохорний вид родини Asteraceae з прямим, розгалуженим у верхнiй половит стеблом, до 1,7 м заввишки. Кошики численш, маленью, до 3 мм у дiаметрi. Насiння летю-че, успiшно дозрiвае при несприятливих погодних умовах. Розмноження виду виключно наанневе. Кiлькiсть насiнин прямо пропорцшна висотi рослини. Зокрема, особини 1,5 м заввишки продукують до 230 тис. насшин [20]. За даними цих вчених, ефективне розсдавання насiння цього виду вiтром на ввдкритих просторах перевищувало 120 м. Еколопчний ареал виду охоплюе трофотопи вiд борiв до грудав та гiгротопи - вiд свiжих до сирих. Найкращий розвиток згада-ного виду спостерiгаеться в умовах повного освилення у вологих сугрудах i грудах. Шляхами поширення цього виду е переважно автомобшьш дороги. У регюш дослiджень вид е звичайним, вiн масово трапляеться на перелогах, уз-бiччях автомобiльних дорщ зрубах пiсля суцiльних рубок, у лкових культурах молодшого вiку (Бшювське лiсництво ДП "Радомишльське ЛМГ" та íh.) та лiсо-вих розсадниках (базисний розсадник ДП "Малинське ЛГ"). Масове зростання виду у лкових культурах та на розсадниках вимагае кшькоразового його вико-шування до перюду бутонiзацií. Якщо ж викошування проводиться у стадй' бу-тошзацл цього виду, скошенi рослини слвд згрiбати у купи та спалювати, не че-каючи !'х самозапилення та викидання насiння.
Гусятник волосистий та гусятник малий - однорiчнi, антропохорнi види родини Роaceae з лежачим, або нашвпришднятим стеблом до 30 см заввишки. Суцвитя - волоть, складаеться з численних складних колоскiв. Насiння дрiбне, до 0,3 мм у дiаметрi, легко переноситься з грунтом, на колесах автотранспорта тощо. В регюш дослщжень щ види зростають у трофотопах вiд субор1в
до сугруд1в та пгротопах вщ св1жих до сирих. Вони зустр1чаються на зрубах шсля сущльних рубок, у лкових культурах молодшого в1ку, лкових розсадни-ках (базисний розсадник ДП "Малинське ЛГ"), узб1ччях автомобшьних дорк, по зал1зничних шляхах. При масовому розвитку у лкових культурах та на роз-садниках вони вимагають ручного виполювання у рядках с1янщв кшька раз1в за вегетацшний сезон. Висновки:
1. На пiдставi проведених дослвджень у державних лiсових господарствах Житомирського Полкся видiлено 15 трав'яних адвентивних ввддв, якi нинi мають шкiдливий вплив на ведення лкового господарства.
2. Бiльшiсть дослiджених адвентивних видiв становлять загрозу для лкороз-ведення та лiсовiдновлення - у лкових культурах молодшого вшу та лкових розсадниках, де 1х масовий розвиток потребуе додаткових зусиль Í3 догляду за сiянцiми та саджанцями деревних порщ; а також на перелогах, переданих шд залкнення.
3. Вид1лено 6 видiв, яы становлять особливу загрозу для лкових екосистем регiону (борщiвник Сосновського, борщiвник Мантегацци, ерехтитес не-чуйвiтровий, розрив-трава залозиста, розрив-трава дрiбноквiткова, 1жакоп-лщник виткий) i здатнi натуралiзуватися у лкових екосистемах з деревос-танами високо! повноти, загрожуючи аборигенному фггс^зномашттю.
4. Частитна проаналiзованих видiв в регюш нинi знаходиться у стадп експан-сп (борщiвник Сосновського, борщiвник Мантегацци, ерехтитес нечуйвгг-ровий, розрив-трава залозиста, Ужакоплщник виткий, рейноутрiя японська.
Лггература
1. Васильева Н.В. Механизмы воздействия инвазионной Bidens frondosa L. на аборигенные виды череды [текст] / Н.В. Васильева, В.Г. Папченков // Росс. журн. биологических инвазий. -2011, № 1. - С. 15-22.
2. Виноградова Ю.К. Черная книга флоры Средней России (чужеродные виды растений в экосистемах Средней России) [текст] / Ю.К. Виноградова, С.Р. Майоров, Л.В. Хорун. - М. : ГЕОС, 2009. - 494 с.
3. Всеевропейська стратегш збереження бюлопчного та ландшафтного рiзномаmття : Виконавче резюме/ Рада Свропи; Стратегш, Софш, 23-25 жовтня 2005 р. [Електронний ресурс]. -Доступний з http://www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_711/conv/page.
4. Кобiв Ю. Словник украшських наукових i народних назв судинних рослин [текст] / Ю. Кобш. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2004. - 800 с.
5. Ламан Н.А. Гигантские борщевики - опасные инвазивные виды для природных комплексов и населения Беларуси [текст] / Н.А. Ламан, В.Н. Прохоров, О.М. Масловский. -Минск, 2009. - 40 с.
6. Манденова И.П. Борщевик - Heracleum L. [текст] / И.П. Манденова // Флора СССР/ - Т. 17. - М. - Л. : Изд-во "Наука", 1951. - С. 223-259.
7. Орлов О.О. Поширення та еколого-ценотичш особливост Erechtites hieracifolia (L.) Raf. ex DC. (Asteraceae) в Украгш [текст] / О.О. Орлов, Д.М. Якушенко // Укр. ботан. журн. - 2011. -Т. 68. - № 6. - С. 795-804.
8. Рекомендацп щодо комплексно! оцшки стшкоста рекреацшно-оздоровчих люш, оргашзацл !х мониторингу та оптишзацп рекреацшного люокорпстування в них [текст] / В.П. Ворон, М.А. Бондарук, 1.М. Коваль та ш. // Монiторинг та шдвищення стiйкостi антропогенно порушених лiсiв : зб. рекомендаций УкрНДЩГА. - Х. : Вид-во "Нове слово", 2011. - С. 10-112.
9. Тарасевич О.В. Розповсюдження адвентивних видгв трав'яних рослин на Пошсга та можлива загроза для лiсового господарства [текст] / О.В. Тарасевич // Жавниптво та агролюомелюрацш. - 2012. - Вип. 121. - С. 88-94.
10. Ткаченко К.Г. Особенности цветения и семенная продуктивность некоторых видов Heracleum L., выращенных в Ленинградской области [текст] / К.Г. Ткаченко // Растит. ресурсы. -
1989. - Т. 25. - Вып. 1. - С. 52-61.
11. Baskin C.C. Role of temperature end light in the germination ecology of buried seeds of weedy species of disturbed forests. II. Erechtites hieracifolia [text] / C.C. Baskin, J.M. Baskin // Can. J. Bot. - 1996. - Vol. 74. - P. 2002-2005.
12. Chen X. Allelopathic effects of invasive Solidago canadensis on germination and root growth of native Chinese plants [text] / X. Chen, L. Mei, J. Tang // Proc. of the 4th World Congress on Allelopathy / Еds. J.D.I. Harper, M. An, H. Wu and J.H. Kent. - Wagga Wagga : Charles Sturt University. - 2005. - Р. 43-49.
13. Chytry M. Invasions by alien plants in the Czech Republic: a quantitative assessment across habitats [text] / M. Chytry, P. Pysek, L. Tichy et al. // Preslia. - 2005. - Vol. 77. - P. 339-354.
14. Csiszar A. Study of the generative reproduction of the fireweed (Erechtites hieracifolia (L.) Rafin. ex DC.) [text] / A. Csiszar // Neobiota. From Ecology to Conservation, [4th European Conference on Biological Invasions]. - Vienna (Austria), 2006-09-27/29, BfN-Skripten 184. - P. 101.
15. Hollingsworth M.L. Evidence for massive clonal growth in the invasive weed Fallopia japonica [text] / M.L. Hollingsworth, J.P. Bailey // Bot. J. of the Linnean Society. - 2000. -Vol. 133(4). - P. 463-472.
16. Koenies H. Uber die Konkurrenzfahigkeit des Indischen Springkrauts (Impatiens glandulifera Royle) am Fuldaufer hei Kassel. [text] / H. Koenies, V. Glavac // Philippia. - 1979. - Bd. 4. - S. 47-59.
17. Laivins M. Invasive knotweeds Reynoutria japonica and Reynoutria sachalinensis in Latvia [text] / M. Laivins // Acta Universitatis. - 2003. - Iss. 654. Earth and Environmental Sciences. -P. 137-153.
18. Mosyakin S.L. Vascular Plants of Ukraine. A Nomenclatural Checklist [text] / S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk/ Ed. S.L. Mosyakin. - Kiev, 1999. - 345 p.
19. Protopopova V.V. Deliberate and unintentional introduction of invasive weds: A case study of the alien flora of Ukraine [text] / V.V. Protopopova, M.V. Shevera, S.L. Mosyakin // Euphytica. -2006. - Vol. 148. - P. 17-33.
20. Regehr D.L. The population dynamics of Erigeron canadensis, a siccessional winter annual [text] / D.L. Regehr, F.A. Bazzaz // J. Ecology. - 1979. - Vol. 67. - P. 923-933.
21. Weber E. Assessing the risk of potentially invasive plant species in central Europe [text]/ E. Weber, D. Gut // J. for Nature Conservation. - 2004. - Vol. 12. - P. 171-179.
22. Weber E. Biological flora of Central Europe: Solidago altissima L. [text] / E. Weber // Flora of Switzerland. - 2000. - Vol. 195. - P. 123-133.
23. Werner P.A. The biology of Canadian weeds. Solidago canadensis L. [text]/ P.A. Werner, I.K. Bradbury, R.S. Gross // Canad. J. of Plant Science. - 1980. - Vol. 60. - № 4. - P. 1393-1409.
24. Zhang C.B. Effects of the invader Solidago canadensis on soil properties [text] / C.B. Zhang, J. Wang, B.Y. Qian, W.H. Li // Applied Soil Ecology. - 2009. - Vol. 43, iss. 2-3. - P. 163-169.
Тарасевич А.В., Орлов А.А. Травянистые адвентивные виды растений - угроза для лесовосстановления и лесных экосистем в Житомирском Полесье
Проведен анализ 15 адвентивных инвазийных видов растений, которые могут натурализоваться в природных экосистемах Житомирского Полесья. По результатам исследований оценено их распространение в 11 различных экотопах, и определены возможные вредные последствия для лесного хозяйства. Для каждого исследованного вида приведены основные экологические и биологические особенности.
Ключевые слова: адвентивные виды, инвазия, натурализация, лесные культуры, сплошные вырубки, пожарища, поймы, Житомирское Полесье.
Tarasevich O.V., Orlov O.O. Herbaceous alien plant species - threat for forest reneview and forest ecosystems in Zhytomyr Polissya
Analysis of 15 alien invasive plant species which can naturalize in natural ecosystems of Zhytomyr Polissya was carried out. According to the investigation results the distribution of these species was evaluated in 11 different ecotops, and also possible harmful consequences were defined for forestry. The main ecological and biological peculiarities were elucidated for each investigated species.
Keywords: alien species, invasion, naturalization, forest cultures, clear cuttings, conflagrations, floodplains, Zhytomyr Polissya.
