CC BY
11
Results and consideration. The pharmacokinetics of Cidipol is characterized by slow absorption of ciminial with a semi-absorption period for 1.1 hours, Tmax = 2.5 hours and rather slow removal of ciminal from animal's body (T0.5 = 5.1 hours, Kel = 0.13). The effectiveness of the local method of administration of Cidipol directly depends on its lipophilicity and well-marked membrane-forming properties, which enable the preparation to quickly diffuse through the numerous cell membranes of the tissues. A significant amount of PEG 400 in the drug Cidipol provides maximum bioavailability of cimenal in the tissue of the prostate, rectum and colon.
Findings. The specific pharmacokinetic profile and pharmacokinetic parameters of Cidipol for rectal application suggest that Cidipol has all the properties as a remedy in the form of suppositories, ointments or thick fluids for the treatment both prostatitis and colorectal diseases. Medicinal forms with Cidipol (suppositories, ointments, gels) can provide direct diffusion of pharmaceutical substance into the tissues of the prostate and the rectum mucus through the tissues of rectum mucous membrane, and not the systemic flow, based on the close proximity of the gland to the place of application of the drug. One can positively consider the prospects of the same dosage forms of Cidipol for the treatment of various cervicitis and vaginitis, including microbial-fungal. Cidipol should be considered as a holistic pharmaceutical system, in which there are no excipients, but there are only active ingredients that provide a significant contribution to the formation of the overall therapeutic efficacy of the complex.
Key words: pharmacokinetics, prostatitis, Cidipol, rectal administration, suppositories.
Рецензент - проф. Дев'ятк'на Т. О.
Стаття надшшла 21.11.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-4-2-147-148-151 УДК 616.857:615.2 Кривчун А. М.
ТОП1РАМАТ В ПРЕВЕНТИВНОМУ Л1КУВАНН1 М1ГРЕН1
УкраТнська медична стоматолопчна академт (м. Полтава)
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття е фрагментом НДР «КлЫ-ко-патогенетична оптимiзацiя дiагностики, прогно-зування, лтування та профшактики ускладнених розладiв центрально'1 нервовоТ системи, а також не-вролопчних порушень при соматичнш патологи» (№ державноТ реестрацп 011би004190).
Вступ. Одним з найпоширешших страждань су-часноТ людини е головний бшь. Серед первинних головних болей найпоширешшою е мiгрень [1]. За даними епщемюлопчних дослщжень, вона займае трете мкце по розповсюдженост хрошчних захво-рювань (страждае бтя 14,7% людей) [2].
М^рень викликае негативш соцiально-економiч-ш наслщки, пов'язаш з тимчасовою непрацездат-шстю людей. Витрати на дiагностику та лтування мiгренi подiбнi до витрат при серцево-судинних за-хворюваннях [1,3,4,5].
Сучасш принципи терапп мiгренi передбачають ефективне кутрування мiгренозних нападiв i курсо-ве профiлактичне лтування [6,7]. I якщо в першому випадку досягнуто значних успiхiв, то превентивне лтування мiгренi досi залишаеться фрагментарним та суперечливим. Лише у 33% хворих з мiгренню при-значаеться адекватне профiлактичне лiкування [3]. Це спрямовуе науковий штерес щодо пошуку нових ефективних методiв профшактичноТ терапи мiгренi.
Переконливо доведено, що успiшне превентивне лiкування мiгренi зменшуе частоту i тяжкiсть цефал-пчних нападiв, сприяе скороченню кiлькостi спожи-тих анальгетикiв [9], запобiгае трансформаци етзо-дичного головного болю в хрошчний, попереджуе розвиток структурних змш у центральнiй нервовiй системi [10], покращуе якiсть життя пацiентiв [11].
Превентивну тератю проводять при частой атак бiльш нiж 2 рази на мкяць. На теперiшнiй час, для виршення питання превентивного лтування у ли каря-невролога е досить широкий вибiр рiзних груп препаралв: p-адреноблокаторiв, не стероТдних про-
тизапальних препаралв, антидепресантiв, блокато-рiв кальщевих каналiв, мi релаксантiв, антагонiстiв серотоншу, антиконвульсантiв. З профiлактичною цiллю доцтьно використовувати один препарат, по-чинаючи з м^мальноТ дози [1].
В останш роки в превентивному лтуванш мiгренi все ширше застосовують протиешлептичш препара-ти (ПЕП) [12]. Мехашзми дм ПЕП при мiгренi зали-шаються не до кiнця з'ясованими. Передбачаеться вплив на нейротрансмiсiю в ноцицептивнш систем! [13], а також наявшсть нейропластичних властивос-тей, що дае пщставу вiднести ПЕП до нейромодуля-торiв [14], або нейростабiлiзаторiв [15].
Застосування ПЕП в превентивному лтуванш ми гренi було шщшовано коморбiднiстю мiгренi i ет-лепси (Тх поеднання зустрiчаються частiше, шж кожне з захворювань окремо) [5]. Спшьшсть клЫчноТ кар-тини мiгренi й епшепсп (пароксизмальний перебiг) I терапевтична вщповщь на однi й л ж фармакологiчнi препарати дозволяють припустити наявшсть в обох нозологш подiбних патогенетичних механiзмiв [16].
Серед ПЕП, як засобiв превентивного лтування мiгренi, останнiм часом найбiльший штерес викликае тотрамат - сульфаматзамкний моносахарид, хiмiчна структура якого е вщмшною вiд iнших ПЕП [17]. У 2004 р. опублтоваш результати трьох широ-комасштабних плацебо-контрольованих дослщжень (одне европейське i два швшчноамериканських), в ходi яких вивчали ефектившсть i безпеку профтак-тичного лтування мiгренi топiраматом в дозах 50, 100 i 200 мг на добу. За даними дослiджень, превентивна тератя топiраматом в добовш дозi 100 мг знижуе частоту та штенсившсть мiгренозних атак, покращуе ямсть життя пацiентiв [4,18,19]. Безумовною перевагою тошрамату е швидке (протягом першого мкяця лiкування) настання ефекту [20]. Разом з тим застосовуеться й бшьш низькi дози - 50 i 75 мг [4,21]. Уама дослiдниками рекомендуеться починати тера-пiю з низьких доз з поступовим Тх шдвищенням [11].
Курс профтактичного лiкування може тривати вщ 2 до 6 мкящв [5,22].
Метою дослщження було вивчення ефективност1 тотрамату в дозi 50 мг на добу для превентивного лГкування мiгренi протягом 6 мiсяцiв.
Об'ект i методи дослщження. Проводилося вд крите проспективне дослiдження. Критерiями вклю-чення були: вт вiд 18 до 60 рошв, дiагноз «МГгрень», встановлений вщповщно до Класифтацп МГжна-родного товариства головного болю (2-а редакцГя, 2004 р.), вiдсутнiсть хрошчно'Г соматично' патологи, частота мiгренозних нападiв два i бтьше на мiсяць. Критерiями виключення були хронiчна мiгрень, ли карський абузус, наявнiсть вогнищево' невролопчно' симптоматики, прийом iнших профiлактичних анти-мiгренозних засобiв.
Обстежено15 пацieнтiв (13 жшок та 2 чоловiкiв) у вiцi вiд 20 до 53 ромв (середнiй вiк - 38,1±1,7 рокiв). Середня тривалiсть захворювання склала 19,20±9,58 рокiв. 14 пацieнтiв страждали на мiгрень без аури, 1 патент мала мiгрень з аурою.
Проводилося клшто-невролопчне обстеження пацiентiв з детальним дослщженням вегетативного та нейропсихолопчного статусу. Стан вегетативно'!' нервово' системи оцшювався за результатами запо-внення двох тишв анкет: «Опитувальник для вияв-лення ознак вегетативних змш» (заповнюеться хво-рим) та «Схеми дослiдження для виявлення ознак вегетативних розладiв» (заповнюеться лГкарем), критерiем наявност синдрому вегетативно''' дистонГ'' служила сума балГв, отримана при вивченнi результат по першому опитувальнику - 15 балГв i вище, по другому - 25 балГв i вище [15]. Для нейропсихолопчного обстеження використовували шкалу тривоги Сптбергера в модифтаци Ханiна, Шкала Гамильтона для оцшки тривоги (HARS), опитувальник депресГ'' Бека, опитувальник оцшки порушень життедГяльнос-т при мiгренi - MIDAS, мiгрень-специфiчний опитувальник якосп життя QVM(Qualite'deVieetMigraine). Емоцшний стан хворих оцшювали за допомогою теста Люшера. 1нтенсившсть болю визначалась за 10-бальною вГзуальною аналоговою шкалою (ВАШ).
Пащенти приймали тотрамат («Тотрамакс») в якосп монотерапГ'' в дозГ 50 мг на добу (одноразово на шч). Доза титрувалася за схемою: 25 мг на добу протягом першого тижня, а попм по 50 мг на добу протягом усього наступного часу. Також рекоменду-валася поступова вщмша препарату. Курс прийому препарату в терапевтичнш дозГ (50 мг/добу) склав 6 мк. Обстеження проводилось до призначення препарату та шсля закшчення курсу лтування.
Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням критерш Ст'юдента.
Результати дослщження та Тх обговорення. Для обстежених були характеры висока частота i трива-лГсть мГгренозних атак. Частота нападГв в середньо-му склала 4,40±2,53 рази в мкяць. Середня трива-лГсть нападу - 57,07±25,73 годин. 1нтенсившсть болю також була високою i в середньому оцшювалася патентами як 8,60±1,12 бали за ВАШ. ПацГенти об-стежувано''' групи мали тдвищений рГвень тривоги, як актуально''' (42,77±8,21), так i конституцюнально' (47,85±9,75). Зпдно з опитувальником Бека, рГвень депресГ'' склав 8,77±6,77. У грут вщзначалася висока ступшь порушення повсякденно' активност (показ-ник MIDAS -38,85±41,37). Яшсть життя значно страж-
дала: кшьмсть балГв за опитувальником QVM склало 52,77±16,12.
ТривалГсть прийому тотрамата склала 6,00±0,71 мк. Частота нападГв в цтому в грут тсля курсу ли кування зменшилася в 2,1 рази: в середньому до 2,02±0,97 рази на мкяць (вщмшшсть достовГрна: t=2,69; p=0,014). ПацГенти, частота нападГв у яких знизилася на 50% i бтьше, увшшли до групи респон-дерГв, яка склала 66,6%. Середня тривалГсть нападу достовГрно зменшилася з 57,7±25,73 до 30,30±31,82 годин (t=2,56; p=0,03). 1нтенсившсть болю по ВАШ знизилася з 8,60±1,12 до 5,50±2,34 бала (вщмшшсть достовГрно: t=4,40; p=0,0002). Не виявлено статис-тично достовГрно' змши рГвня актуально''' (знизилася до 39,33±5,83; t=1,08; p=0,29) i конституцюнально' (тсля лГкування - 46,89±5,49; t=0,27; p=0,79) тривоги. РГвень депресГ'' тсля лГкування незначно зменшив-ся до 5,11±4,96 (t=1,44; p=0,17). Ступшь порушення повсякденно''' активност за опитуванням MIDAS знизилася з 38,85±41,37 до 13,98±21,70, але вщмшшсть виявилась недостовГрною (t=1,65; p=0,11). РГвень якост життя за мГгрень-специфГчного опитувальником QVM шдвищився (39,56±15,57), але вщмшшсть виявилося достовГрним лише для психолопчного (зменшився до 11,56±5,32; t=2,11; p=0,047) i соци ального (8,11±3,41; t=2,08; p=0,050) ¡ндекав. При кореляцшному аналГзГ не виявлено залежност ефек-тивност тотрамату вщ вГку, стажу захворювання, частоти i тривалост нападГв, ¡нтенсивност больового синдрому. Не виявлено кореляцГ'' ефекту лтування з висхщними рГвнями тривоги та депресГ'', ступенем порушення повсякденно''' активност до лГкування.
ПобГчних явищ, що викликали б вщмшу препарату, не спостеркалося. У 2 пащенток вщмГчали змен-шення маси тта.
Про позитивний результат профтактичного лту-вання прийнято говорити в разГ зменшення частоти мГгренозних атак i ктькосл дшв головного болю на 50% i бтьше, порГвняно з початковим перюдом у 50% пащенпв. В результат дослщження було вста-новлено, що 6-мкячний курс прийому тотрамату достовГрно знижуе частоту мГгренозних атак (в цГ-лому в грут 2,1 рази), а також зменшуе тривалГсть нападу i ¡нтенсившсть больового синдрому. Ктьшсть респондерГв склало 66,6%, що говорить про високу ефектившсть превентивно''' терапГ''. ПГсля курсу лГку-вання не змшились показники тривоги i депресГ''; в той же час i ефектившсть препарату не залежала вщ 'х рГвшв до початку лГкування. Ступшь порушення повсякденно''' активносл пащенпв знизилася практично в 3 рази, але дане значення виявилося недостовГр-ним, ймовГрно через невелико' ктькосп обстежених. ВГдсутнГсть значних змГн рГвня якостГ життя дозволяе припустити, що термш спостереження за пацГентами виявився недостатшм. Препарат добре переносився патентами, побГчних ефектГв, якГ б вимагали вщмши препарату, не спостерГгалося.
Висновок. Таким чином, тотрамат в дозГ 50 мг на добу е ефективним препаратом для превентивного лтування мГгреш.
Перспективи подальших дослiджень. Перспек-тивним е подальше проведення клЫчних дослГ-джень з метою вивчення патогенетичних мехашз-мГв мГгренГ i шдбору терапГ'' до повного зцтення пацГентГв.
Лiтература
1. Mishchenko TS. Migren' (epidemiologiya, diagnostika, lecheniye, profilaktika). Ukrayins'kyy visnyk psykhonevrolohiyi. 2010;18;2(63):26-33. [in Russian].
2. Del'va MY, Nikiforova YC. Khronicheskaya migren': sovremennyye printsipy menedzhmenta (obzor literatury). Mezhdunarodnyy nevrologicheskiy zhurnal. 2016;2(80):126-32. [in Russian].
3. Vos T, Flaxman A, Naghavi M. Years lived with disability (YLDs) for 1160 sequelae of 289 diseases and injuries 1990-2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. The Lancet. 2013;380(9859):163-96.
4. Golovacheva VA, Parfenov VA. Triptany v lechenii migreni. Meditsinskiy sovet. 2015;10:26-32. [in Russian].
5. Filatova YeG, Klimov MV. Antikonvul'santy v profilakticheskoy terapii migreni. Zhurnal nevrologii i psikhiatrii. 2003;10:65-7. [in Russian].
6. Veyn AM. Golovnaya bol'. Zh. nevrologii i psikhiatrii im. S.S. Korsakova. 1996;96(3):5-8. [in Russian].
7. Karlov VA, Yakhno NN, Mel'nichuk PV. Migren', puchkovay golovnaya bol', golovnaya bol' napryazheniya. Bolezni nervnoy sistemy. M.: Meditsina; 1995. s. 325-37. [in Russian].
8. Evans R. A rational approach to the management of chronic migraine. Headache. The Journal of Head and Face Pain. 2013;53(1):168-76.
9. Podchufarova YeV. Migren': sovremennyye podkhody k diagnostike i lecheniyu (po materialam zhurnala «Neurology». 2003;60:2). Nevrologicheskiy zhurnal. 2004;4:57-62. [in Russian].
10. Evans RW, Loder EM, Biondi DM. When can successful migraine prophylaxis be discontinued. Headache. 2004;44(10):1040-2.
11. Santanello N, Davies G, Allen C, Kramer M, Lipton R. Determinents of migraine-specific quality of life. Cephalalgia. 2005;22(8):680-5.
12. Silberstein SD. Migraine: preventive treatment. Curr Med Res Opin. 2001;17(1s): 87-93.
13. Loder E, Biondi D. General principles of migraine management: the changing role of prevention. Headache. 2005;45(s1):33-47.
14. Veyn AM. Vegetativnyye rasstroystva: klinika, diagnostika, lecheniye. M.: OOO «Meditsinskoye informatsionnoye agentstvo»; 2003. 752 s. [in Russian].
15. Nemchenko YuM, Sorokova YeV, Belkin AA. Sochetaniye migreni i epilepsii. Zhurnal nevrologii i psikhiatrii. 2005;12:43-5. [in Russian].
16. Silberstein SD, Goadsby PG. Migraine: preventive treatment. Cephalalgia. 2002;22(7):491-512.
17. Naegel S, Obermann M. Topiramate in the prevention and treatment of migraine: efficacy, safety and patient preference. Neuropsychiatrie Disease and Treatment. 2010;6:17-28.
18. Diamond M, Dahlf C, Papadopoulos G, Neto W. Topiramate improves health-related quality of life when used to prevent migraine. Headache. 2005;45:1023-30.
19. Brandes JL. Practical use of topiramate for migraine prevention. Headache. 2005;45(s1):66-73.
20. Azimova YuE, Tabeyeva GR. Profilakticheskaya terapiya migreni topamaksom: otdalennyye rezul'taty. Zhurnal nevrologii i psikhiatrii. 2006;1:24-6. [in Russian].
21. Silberstein SD. Topiramate in migraine prevention. Headache. 2005;45(s1):57-65.
22. Dorofeyeva MYu, Belousova YeD. Lecheniye golovnoy boli napryazheniya i migreni. Lechashchiy vrach. 2004;6:70-5. [in Russian].
ТОП1РАМАТ В ПРЕВЕНТИВНОМУ Л1КУВАНН1 М1ГРЕН1 Кривчун А. М.
Резюме. Серед первинних головних болей найпоширешшою e м^рень. Сучасн принципи терапп м^реш передбачають ефективне кутрування мiгpeнозних нападiв i курсове превентивне лтування. Доведено, що устшне превентивне лтування мiгpeнi зменшуе частоту i тяжесть цефалпчних нападiв, запоб^ае трансформаци етзодичного головного болю в хрошчний, попереджуе розвиток структурних змш у центральнш нервовш систему покращуе яшсть життя пащенлв. Превентивну терашю проводять при частот атак бшьш шж
2 рази на мкяць. В останн роки для профтактики м^реш все ширше застосовують антиконвульсанти.
Метою дослщження було вивчення ефективност тотрамату в дозi 50 мг на добу для превентивного лтування мiгpeнi. Обстежено15 пащентв у вiцi вщ 20 до 53 рошв. Середня тpивалiсть захворювання скла-ла 19,20±9,58 рошв. Тpивалiсть прийому тотрамата склала 6,00±0,71 мк. Частота нападiв в цiлому в груп пiсля курсу лiкування зменшилася в 2,1 рази: в середньому до 2,02±0,97 рази на мкяць. Середня тривал^ь нападу достовipно зменшилася з 57,7±25,73 до 30,30±31,82 годин. 1нтенсившсть болю по ВАШ знизилася
3 8,60±1,12 до 5,50±2,34 бали. Також знизився piвeнь тривоги, депреси, стушнь порушення повсякденно' активностi, але ц показники статистично не достовipнi. При кореляцшному аналiзi не виявлено залежност eфeктивностi топipамату вiд вiку, стажу захворювання, частоти i тpивалостi нападiв, iнтeнсивностi больового синдрому. Препарат добре переносився патентами, побiчних eфeктiв, як б вимагали вiдмiни препарату, не спостеркалося.
Таким чином, топipамат в дозi 50 мг на добу (одноразово на шч) е ефективним препаратом для превентивного лтування мiгpeнi.
Ключовi слова: мiгpeнь, превентивне лтування, топipамат.
ТОПИРАМАТ В ПРЕВЕНТИВНОМ ЛЕЧЕНИИ МИГРЕНИ Кривчун А. М.
Резюме. Среди первичных головных болей одной из самых распространенных является мигрень. Современные принципы терапии мигрени предусматривают эффективное купирование мигренозных приступов и курсовое превентивное лечение. Доказано, что успешное превентивное лечение мигрени уменьшает частоту и тяжесть цефалгических парроксизмов, предотвращает трансформации эпизодической головной боли в хроническую, предупреждает развитие структурных изменений в центральной нервной системе, улучшает качество жизни пациентов. Превентивную терапию проводят при частоте атак мигрени более чем 2 раза в месяц. В последние годы для профилактики мигрени все шире применяют антиконвульсанты.
Целью исследования было изучение эффективности топирамата в дозе 50 мг в сутки для превентивного лечения мигрени. Обследовано 15 пациентов в возрасте от 20 до 53 лет. Средняя продолжительность заболевания составила 19,20±9,58 лет. Продолжительность приема топирамата составила 6,00±0,71 мес. Частота приступов в целом в группе после курса лечения уменьшилась в 2,1 раза: в среднем до 2,02±0,97 раза в месяц. Средняя продолжительность приступа достоверно уменьшилась с 57,7±25,73 до 30,30±31,82 часов.
Интенсивность боли по ВАШ снизилась с 8,60±1,12 до 5,50±2,34 балла. Также снизился уровень тревоги, депрессии, степень нарушения повседневной активности, но эти показатели статистически не достоверны. При корреляционном анализе не выявлено зависимости эффективности топирамата от возраста, стажа заболевания, частоты и продолжительности приступов, интенсивности болевого синдрома. Препарат хорошо переносился пациентами, побочных эффектов, которые требовали отмены препарата, не наблюдалось.
Таким образом, топирамат в дозе 50 мг в сутки (однократно на ночь) является эффективным препаратом для превентивного лечения мигрени.
Ключевые слова: мигрень, превентивное лечение, топирамат.
TOPIRAMITE IN THE PREVENTIVE TREATMENT OF MIGRAINE
Krivchun А. М.
Abstract. Among the primary headaches, one of the most common is migraine. Modern principles of migraine therapy include effective relief of migraine attacks and course preventive treatment. In recent years, anticonvulsants have been used increasingly for the prevention of migraine. Proven, that successful preventive treatment of migraine decrease frequency and hardness of cephalgic paroxysms, prevent transformation of episodic headache in a chronical, prevent development structural changes in central neural system, improves quality of patients life. Preventive therapy conducts if a frequency of migraine attacks appears more than twice a month.
The aim of the study was to study the efficacy of topiramate at a dose of 50 mg per day for the preventive treatment of migraine. 15 patients aged from 20 to 53 years was surveyed. The average of disease duration was 19.20±9.58 years. The duration of topiramat administration was 6.00±0.71 months. The frequency of attacks in general in the group after the course of treatment decreased 2.1 times: on average, to 2.02±0.97 times per month. The average duration of the attack was significantly reduced from 57.7±25.73 to 30.30±31.82 hours. The intensity of pain decreased from 8.60±1.12 to 5.50±2.34 points of a VAS scale. The level of anxiety, depression, the degree of disturbance of daily activity also decreased, but these figures are not statistically significant. The correlation analysis revealed no dependence of the effectiveness of topiramate on the age, experience of the disease, the frequency and duration of attacks, the intensity of the pain syndrome. The drug was well tolerated by patients, no side effects that required discontinuation of the drug were observed.
Thus, topiramate at a dose of 50 mg per day (once a night) is an effective drug for the preventive treatment of migraine.
Key words: migraine, preventive treatment, topiramate.
Рецензент - проф. Дельва М. Ю.
Стаття наджшла 09.11.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-4-2-147-151-156 УДК 616. 36 - 091. 8 - 092. 9: 613. 24 Кузнецова М. А.
ВЛИЯНИЕ НИЗКОБЕЛКОВОГО РАЦИОНА ПИТАНИЯ БЕРЕМЕННЫХ КРЫС НА МОРФОФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ ПЕЧЕНИ ИХ ПОТОМСТВА Харьковский национальный медицинский университет (г. Харьков)
Вступление. Болезни органов пищеварения, в том числе печени, занимают одно из ведущих мест в структуре заболеваемости населения Украины. Часто они имеют хронически-рецидивирующее течение, поражают людей трудоспособного возраста, снижают качество жизни и наносят ощутимый социально-экономический ущерб [1]. Данные эпидемиологических исследований последних лет показали, что в мире хроническим гепатитом страдает более 5% взрослого населения [2], а частота хронического гепатита у детей остается достаточно высокой (2,9%). В Украине за последние 10 лет заболеваемость хроническим гепатитом возросла на 76,6%, циррозом печени - 75,6%, среди подростков заболеваемость гепатитом увеличилась на 68,8% [3]. Появилось мнение о связи патологии печени у взрослых людей с влиянием неблагоприятных факторов среды во внутриутробном периоде развития, что повышает риск развития метаболического синдрома у потомков в зрелом возрасте [1].
В ряде экспериментальных исследований установлено, что эпигенетические изменения, вызванные неблагоприятным воздействием как экзоген-
ных, так и эндогенных факторов, могут индуцировать развитие различных заболеваний у человека [4,5,6]. Представлены научные доказательства того, что характер питания матери и определенные ингредиенты продуктов питания матери могут индуцировать эпигенетические изменения генома плода, детерминирующие развитие необратимых изменений его фенотипа [7,8,9]. Так, в работах зарубежных авторов установлено, что низкокалорийное питание матери до зачатия и во время беременности связано с нарушением метилирования импринтированного кластера ^2/Н19 [10,11]. Обнаружено, что у женщин, находящихся на белок-дефицитной диете (включая вегетарианскую), наблюдается снижение уровня витамина В12 и повышение уровня гомоцистеина в сыворотке крови [12,13,14].
Эксперименты на крысах продемонстрировали, что белок-дефицитный рацион питания способствует повышению концентрации серина, глицина, глута-мина и гомоцистеина в сыворотке крови на ранних сроках беременности [15,16,17]. Установлено, что ограничение протеинов в рационе матери индуцирует синтез фактора роста фибробластов 21, кото-
