CC BY
51УДК 616.711-007.55-053.6
С. I. Коломieць
ТИП ВЩНОШЕННЯ ДО ЗАХВОРЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВНУТР1ШНЬО1 КАРТИНИ ХВОРОБИ У П1ДЛ1ТК1В З1 СКОЛЮЗОМ
Нацiональний медичний ушверситет iM. О. О. Богомольца, м. Кт'в
Summary. Kolomiets S. I. ATTITUDE TOWARDS A DISEASE AS A PART OF INTERNAL PICTURE OF ILLNESS IN ADOLESCENTS WITH SCOLIOSIS. - National Medical University, Kiev, Ukraine; e-mail: [email protected]. This article discusses the attitudes towards a disease in adolescents with scoliosis. It is determined that the majority of adolescents with scoliosis had intrapsychologically focused attitudes towards the desease (anxiety, neurasthenic, melancholic and apathetic types). Interpsychologically oriented attitudes towards the disease (sensitive, egocentric, paranoid and dysphoric) were defined in about a one/third of the surveyed teenagers. It was indicated that psychological work on creating an internal picture of disease is essential in the psychological rehabilitation of adolescents with scoliosis.
Key words: internal picture of illness, scoliosis, adolescent, interpsychologicall attitude to disease
Резюме. Коломиец С. И. ТИП ОТНОШЕНИЯ К ЗАБОЛЕВАНИЮ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ВНУТРЕННЕЙ КАРТИНЫ БОЛЕЗНИ У ПОДРОСТКОВ СО СКАЛИОЗОМ. В статье рассмотрели типы отношения к болезни, присущие подросткам, больным скалиозом. Определили, что большинство подростков со скалиозом имели типы отношения к болезни преимущественно интрапсихической направленности (тревожный, неврастенический, меланхолический и апатичный типы). Типы реагирования с интерпсихической направленностью (сенситивный, эгоцентричный, паранояльный и дисфоричный) встречались у около трети обследованных подростков. Определили, что психологическая работа по формированию адекватной внутренней картины болезни является необходимым элементом при психологической реабилитации подростков со скалиозом.
Ключевые слова: внутренняя картина болезни, сколиоз, подростки, интерпсихологический подход к болезни
Резюме. Коломieць С. I. ТИП ВЩНОШЕННЯ ДО ЗАХВОРЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ВНУТР1ШНЬО1 КАРТИНИ ХВОРОБИ У ПЩЛ1ТК1В З1 СКОЛЮЗОМ.
У данш статп розглянуп типи вщношення до хвороби, притаманш тдлггкам, хворим на сколюз. Визначено, що бшьттсть шдлитав зi сколюзом мали типи вщношення до хвороби переважно iнтрапсихiчноl спрямованосп (тривожний, неврастешчний, меланхолшний i апатичний типи). Типи реагування з iнтерпсихiчною спрямовашстю (сенситивний, егоцентричний, паранояльний i дисфоричний) зустрiчались у близько третини обстежених шдлитав. Зазначено, що психологiчна робота по формуванню адекватно! внутршньо! картини хвороби е необхiдним елементом при психолопчнш реабштацп пiдлiткiв зi сколюзом.
Ключовi слова: внутршня картина хвороби, сколюз, шдлпки, iнтерпсихологiчний пiдхiд до хвороби
Вступ. Сколюз е одним iз найбшьш частих захворювань опорно-рухового апарату, яке вражае оаб дитячого та пiдлiткового вiку. Останнiми роками дана патолопя мае тенденцiю до прогресування, поширенiсть сколiозу в свт, за рiзними даними, становить вщ
© Коломiець С. I.
3,0 % до 30,0 % населення. В Укра!т сколютична деформацiя зус^чаеться у 4,028,0% ортопедичних хворих. Швалщтсть внаслiдок захворювань опорно-рухового апарату становить до 10,0 % в загальному контингент осiб з швалщтстю i займае трете мiсце в структурi iнвалiдностi, при цьому швалщзащя внаслiдок сколiозу е величезною проблемою у всьому свт.
Психологiчна робота по формуванню адекватно! внутршньо! картини хвороби е необхщним елементом при психолопчнш реабштацп пiдлiткiв. 1снуе необхщтсть в роботi щодо запобiгання сощальнш дезадаптацп i вiдхилень в психiчному розвитку хворих дiтей, в якш повиннi враховуватися особливостi внутршньо! картини захворювання. Проведенi дослiдження вказують на необхщтсть розробки i впровадження спещальних психокорекцiйних програм, орiентованих на компенсацш тих негативних факторiв хвороби, з якими стикаються пiдлiтки. При розробц психолопчно! корекцшно! та превентивно! програм повинт враховуватися особливостi внутрiшньо! картини хвороби, а також розширення можливостей iнтелектуально-особистiсного розвитку пiдлiткiв та !х творчого потенцiалу [2].
З.Фрейд. ввiв поняття «переваги хвороби», що широко вживаеться дотепер. Первинна перевага хвороби мае свш вияв у прагнент уникнути конфлiкту. Вторинна перевага хвороби проявляе себе тим, що п чи iншi захворювання або симптоми можуть спонукати до появи певних переваг зовтшнього характеру, наприклад, дозволяють уникнути необхiдностi шукати шлях до подолання певних труднощiв. Звичайно, що ва цi механiзми можуть впливати i на соцiальнi умови, на взаемини хворого та оточення. Так, хротчне захворювання «допомагае» задовольнити надмiрну потребу у турботi, доглядi, вщйти вiд вирiшення непростих задач тощо. В цьому сенсi може йтися про розвиток «психогенно! шватдносп»: хвороба настшьки стабiлiзуеться у свiдомостi (особливо хротчних хворих), що стае оргатчною складовою рисою особистостi [1].
Проблемi вивчення внутрiшньо! картини хвороби (ВКХ) присвячено значну к1льк1сть робiт, в яких видiляються рiзнi типи реакцш на захворювання, робляться спроби зютавлення скарг з об'ективною картиною хвороби, з показниками психолопчних тестiв i iншi фактори. Бiльшiсть цих авторiв вiдзначають, що в окремих випадках суб'ективна картина захворювання вiдображае реальт об'ективнi данi, так як пащент не завжди повнiстю довiряе медичним висновкам. Вiн схильний аналiзувати ситуацш крiзь призму суб'ективно! важкостi хвороби, грунтуючись на вiдомих тiльки йому або його субкультурно! групi (ам'!, мiкроколективi) вiдносинах до захворювання. На формування суб'ективних уявлень певний вплив так само можуть надавати стать, вщ особливостi особистостi хворого, рiвень його освiти, соцiальний стан та iншi фактори. Одне з найважливших мiсць займае характер патологi! та стутнь !! вiтально! загрози, що дозволяе деяким авторам говорити про нозолопчт особливостi ВКХ при окремих захворюваннях [6].
Таким чином, надання допомоги особам зi сколiотичною хворобою - це складна, багатопланова медико-сощальна проблема, яка потребуе комплексного виршення. Поряд з труднощами вирiшення питань ортопедичного характеру, важливим залишаеться психо-соцiальний аспект, зокрема вивчення особливостей формування внутрiшньо! картини хвороби, !! передумов та впливу на процес допомоги пацiентам зi сколiозом.
Контингенти та методи до^дження. Виконано обстеження 184 пiдлiткiв вiком 14-16 рошв, у яких був дiагностований сколюз рiзного ступеня. До подальшого дослщження було вiдiбрано 169 пiдлiткiв обох статей; серед обстежених було 85 дiвчат та 84 юнака, що у вщсотках вщповщно склало 50,30 % та 49,70 %.
Стутнь сколюзу визналася рентгенологом по рентгенограмах на mдставi вимiру кутiв сколюзу за В. Д. Чаклиним: I стутнь - 1-10 градуав, II стутнь - 11-25 градуав, III стутнь - 26-50 градуав, IV стутнь - бшьше 50 градуав.
З дослщжених дiвчaт мали I стутнь сколюзу - 25 оаб; II стутнь - 22 особи; III стутнь - 20 оаб; IV- 18 оаб. Серед дослщжених юнашв мали I стутнь сколюзу - 26 оаб; II стутнь - 23 особи; III стутнь - 19 оаб; IV- 16 оаб.
Тому, для збереження однорщносп груп дослщження, його лопки, спираючись на кттчну симптоматику та сомато-психолопчт особливосп, уникаючи велико! чисельностi груп, нами було сформовано двi основних групи за ступенем вaжкостi ортопедичних порушень при сколiозi: до ОГ1 увшшли 96 осiб з I та II ступенем сколюзу (з них 47 дiвчaт (ОГ1(д)) та 49 юнашв (ОГ1(ю)), до ОГ2 - 73 особи з III та ^ступенем (з них 38 давчат
(ОГ2(д)) та юнашв 35 (ОГ2(ю)).
Вивчення соц1ально-демограф1чних характеристик проводилось нами за низкою показнишв: вж, стать, мюце навчання,шшльна усшшшсть, р1вень достатку в родиш, наявшсть статуса швалща.
Бшьшють дослщжених шдлитав були учнями загальноосвишх шшл (77,51 % з загально! шлькосп дослщжених). Серед загального контингенту шдлитав, учнями коледж1в та училищ були, здебшьшого, юнаки та д1вчата з груп з меншим ступенем ортопедичних порушень (Г1(д) та Г1(ю). Бшьш шж половина дослщжених 53,85 % мали середнш р1вень школьно! усшшносп (7-9 бал1в). Дещо вищим був р1вень школьно! усшшносп в групах Г1(д) та Г1(ю) у пор1вняння з Г2(д) та Г2(ю). Дослщження виявляе гендерну р1зницю щодо р1вня школьно! усшшносп в групах шдлитав: в цшому д1вчата, незалежно ввд ступеня важкосп ортопедично! патологи, навчались краще, у пор1внянн1 з юнаками; при цьому д1вчата з Г1(д) мали бшьш високий р1вень усшшносп пор1вняно з Г2(д).
У шдлитав вщзначалося диференцшоване ставлення до навчання. По вщношенню до шшльних предмепв виникала виб1рков1сть: одш ставали улюбленими i потр1бними, до шших iнтерес знижувався. З'являлись новi мотиви навчання, пов'язаш з розширенням знань, формуванням потрiбних умiнь i навичок, що дозволяли займатися цiкавою роботою i самостiйною творчою працею[3].
Переважна бiльшiсть родин, до яких належали шдлики дослiджених груп, мали середнш або низький рiвень достатку (Г1(д) - 89,36 %; Г1(ю) - 87,76 %; Г2(д) - 89,47; Г2(ю) - 88,57 %), лише б™ 10 % сiмей в кожнш з груп оцiнювали власний рiвень достатку як високий.
Статус швалща iз загально! кiлькостi пiдлiткiв, що прийняли участь у дослiдженнi, мали 42,01 %, переважна бшьшють з них належали до оаб з III-IV ступенем сколiозу: 84,51 % (з них дачат - 51,67 %; юнашв - 48,33 %).
В процеа дослщження використано комплекс методiв, а саме: теоретичний (теоретико-методолопчний аналiз проблеми, систематизацiя даних ллературних джерел, !х порiвняння та узагальнення), соцiально-демографiчний, клiнiко-психологiчний метод (спостереження, структуроване iнтерв'ю)психодiагностичний (психологiчне тестування), статистичний [8].
Теоретичний метод заключався в теоретико-методолопчному аналiзi та систематизацi! наявних сучасних лiтературних джерел з проблеми особливостей формування ВКХ у пiдлiткiв зi сколiозом та шлях1в надання допомоги данш категорi! пацiентiв.
Соцiально-демографiчний метод включав нашвструктуроване iнтерв'ю, яке дало змогу отримати необхщш соцiально-демографiчнi даш, а саме вiковий склад, стать дослщжених, мiсце навчання,данi щодо рiвня школьно! успiшностi, рiвень достатку в родиш, наявшсть статуса iнвалiда.
Клiнiко-психологiчний метод включав спостереження та нашвструктуроване штерв'ю, що надало змогу отримати даш про особливосп перебiгу сколютично! хвороби, ступiнь захворювання, а також особливосп впливу хвороби на яшсть життя пацiента (за власною думкою шдлитав).
Психодiагностичний метод був реалiзований з метою експериментального визначення iндивiдуально-психологiчних та психосоцiальних характеристик пiдлiткiв, а також особливостей формування ВКХ, та включав наступш експериментально-психолопчш методики.
Для визначення типу вщношення до хвороби використовувався тест ТОБОЛ («Тип ставлення до хвороби») - клшчна тестова методика, спрямована на дiагностику типу вщношення до хвороби. Опитувальникскладаеться зi списков тверджень, в кожному з яких респонденту необхщно вибрати один або два варiанти вiдповiдi. Тест дозволяе виявити характерний тип вiдношення до хвороби з дванадцяти: гармонiйний, ергопатичний, анозогнозичний, тривожний, iпохондричний, меланхолiчний, неврастешчний, апатичний, сенситивний, егоцентричний, паранойяльний, дисфоричний.
Для статистичного аналiзу було застосовано пакет StatisticaforWindows 5.0 (StatSoft, USA, 1998). Для оцшки зв'язку психологiчних характеристик з ступенем сколюзу застосовано критерiй рангово! кореляцi! Кендала (в силу рангового характеру ступешв сколюзу i тривожностi, для парного порiвняння груп - непараметричний критерш Манн-
Вггш) [4]. У тaкомy рaзi пaрaметричнi ряди подaвaли як M+s.
Викорисгага в рaмкax дослiдження методикa спирaeться нa клaсифiкaцiю Личкa А.£., Iвaновa М.Я., як1 виокремили типи сгавлення до xвороби нa пiдстaвi aкцентyaцiй xaрaктерy особистостi. Перший блок включae типи стaвлення до xвороби, при якт соцiaльнa aдaптaцiя iстотно не порyшyeться - гaрмонiйний, ергопaтичний тa aнозогнозичний типи. Другий блок включae типи реaгyвaння перевaжно з iнтрaпсиxiчною спрямовaнiстю, тобто це тривожний, iпоxондричний, неврaстенiчний, мелaнxолiйний i aпaтичний тип. Емоцiйно-aфективнa сферa вiдносин y xвориx з цими типaми реaгyвaння клшчно проявляеться y дезaдaптивнiй поведiнцi i реaкцiяx 3a типом дрaтiвливоï слaбкостi, a тaкож в тривожному, пригнiченомy стaнi; xaрaктеризyeться «вiдxодом y xворобy», вiдмовою вiд боротьби 3a здоров'я, видyжaння. Третiй блок - типи реaгyвaння з iнтерпсиxiчною спрямовaнiстю. Включae типи з сенсибiлiзовaним стaвленням до xвороби, якa бiльшою мiрою зaлежить вiд преморбiдниx особливостей особистостi xвориx - це сензитивний, егоцентричний, пaрaнойяльний i дисфоричний. Пaцieнти з цими тагами стaвлення до xвороби при рiзниx емоцiйно-aфективниx реaкцiяx нa xворобy додaтково xaрaктеризyються тaкож дезaдaптивноюповедiнкою, що може призводити до порушення ïx соцiaльного фyнкцiонyвaння[5].
Розподiл дослiджениx шдлитав зa типaми вiдношення до зaxворювaння, як1 знaчним чином впивaють га формyвaння внyтрiшньоï кaртини xвороби, гаведено в тaбл. 1.
Тaблиця 1
Розподш дослiджениx зa типaми ввдношення до xвороби (середнiй бaл)_
Типи: Г1(д) n=47 Г1(ю) n=49 Г2(д) n=38 Г2(ю) n=35
n % n % n % n %
гaрмонiйний 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00
ергопaтичний 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00
aнозогнозичний 0 0,00 3 6,12 0 0,00 0 0,00
тривожний 9 19,15 6 12,25 7 18,42 5 14,29
iпоxондричний 6 12,76 4 8,16 5 13,16 3 8,57
неврaстенiчний 5 10,64 8 16,33 4 10,52 7 20,00
мелaнxолiчний 8 17,02 5 10,20 5 13,16 3 8,57
aпaтичний 4 8,51 7 14,29 5 13,16 4 11,43
сенситивний 10 21,28 4 8,16 5 13,16 3 8,57
егоцентричний 2 4,26 5 10,20 4 10,52 3 8,57
пaрaнояльний 0 0,00 2 4,09 1 2,63 3 8,57
дисфоричний 3 6,38 5 10,20 2 5,27 4 11,43
Примтки: * - рiзниця достовiрнa (p<0,05).
Як свiдчaть дaнi тaблицi, нaйчaстiше в грyпax дослiджениx зyстрiчaлись особи з сенситивним, неврaстенiчним, тривожним, тa мелaнxолiчним типом вiдношенням до xвороби.
Сенситивний (С) тип вщношення до xвороби спостерiгaвся в Г1(д) - у 10 осiб (21,28 %); в Г1(ю) - у 4 оаб (8,16 %); Г2(д) - 5 осiб - 13,16%, Г2(ю) - 3 осiб - 8,57 %). Вiн проявлявся в гадшрному xвилювaннi щодо несприятливого врaження, яке можуть спрaвити нa оточуючт вiдомостi про xворобy; побоювaння, що оточyючi стaнyть yникaти xворого, ввaжaти неповноцiнним, зневaжливо aбо з побоювaнням стaвитися, розпyскaти несприятливi чутки про причину i природу зaxворювaння.
Hеврaстенiчний (Н) тип вiдношення до xвороби був влaстивий в Г1(д) - 5 оаб-(10,64 %); в Г1(ю) - 8 осiб- (16,33 %); Г2(д) - 4 оаб - 10,52 %; Г2(ю) - 7 оаб - 20,00 %). В тaкиx осiб спостерiгaлись спaлaxи роздрaтyвaння, aгресiï, особливо при гаявносп неприeмниx вiдчyттiв aбо у випaдкax неефективностi лiкyвaння. Хворi з дaним типом вiдношення до xвороби сxильнi були звинyвaчyвaти iншиx осiб у виникненш зaxворювaння, a тaкож приписyвaти 1'м бaйдyже стaвлення.
Для xвориx з тривожним типом вiдношення до xвороби (Г1(д) - 9 оаб - 19,15 %; Г1(ю) - 6 оаб - 12,25 %; Г2(д) - 7 осiб-18,42 %; Г2(ю) - 5 осiб- 14,29%) xaрaктерними були впевненiсть у несприятливому перебiгy xвороби, зaнепокоeння щодо можливт yсклaднень, вiрa в неефективнiсть лiкyвaння, постiйний пошук новиx способiв терaпiï, зaгaльний
тривожний стан.
Меланхолiчний (М) тип вщношення до хвороби характеризував в Г1(д) - 8 осiб (17,02%); в Г1(ю) - 5 осiб (10,20 %); Г2(д) - у 5 осiб - 13,16 %; Г2(ю) - 3 особи - 8, 57 %). В таких пащенпв спостерiгались пригнiченiсть хворобою, невiра в одужання, в ефект лiкування, навпь при наявностi об'ективних ознак покращення.
На другому мiстi за частотою в дослщжених групах зустрiчалисъ шохондричний, апатичний, егоцентричний та дисфоричний типи вщношення до хвороби.
1похондричний (I) тип зус^чався в Г1(д) - у 6 оаб (12,76 %); в Г1(ю) - у 4 оаб (8,16 %); Г2(д) -5 оаб - 13,16 %, Г2(ю) - 3 особи- 8,57 %) та проявлявся в надшрному зосередженш на суб'ективних та iнших неприемних вiдчутгях, прагненнi постiйно розповiдати оточуючим про симптоми хвороби.
Доситъ часто серед шдлитав зустрiчався апатичний (А) тип вщношення до хвороби (Г1(д) - 4 особи (8,51 %); Г1(ю) - 7 осiб (14,29 %), Г2(д) - 5 оаб (13,16 %), Г2(ю) - 4 особи (11,43 %). При цъому мала мкце повна байдуж1стъ до свое! дол^ до ускладненъ в перебжу хвороби, до резулътатiв л^вання. Наявною була тенденцiя до пасивного шдпорядкування процедурам i лiкуванню при наполегливому спонуканш зi сторони, втрата iнтересiв, апатiя.
В значнiй шлькосп випадк1в в дослiджених групах вiдмiчався дисфоричний тип вiдношення до власного захворювання (в Г1(д) - у 3 оаб (6,38 %); в Г1(ю) - у 5 оаб (10,20 %); Г2(д) - у 2 оаб - (5, 27%)- Г2(ю) - у 4 оаб - (11,43 %). В даному випадку в пащенпв домiнував похмуро-агресивний настрiй, негативне ставлення до здорових оточуючих, спалахи крайньо! розлюченостi зi схилънiстю звинувачувати у сво!й хворобi iнших, вимога особливо! уваги до себе, шдозршсть до процедур i лiкування, деспотичне ставлення до близъких з вимаганням у всъому догоджати хворому.
В поодиноких випадках в зус^чались пiдлiтки с параноялъним типом вщношення до хвороби(Г1(ю) - 4,09 % , Г2(д) - 2,63% та Г2(ю) - 8,57%). Хворим з паранойяльним (П) типом вiдношення до хвороби характерною була впевнешсть у тому факп, що хвороба - це результат чийогось намiру. Також спостерталась крайня пiдозрiлiстъ до лЫв i процедур, прагнення приписувати можливi ускладнення та побiчнi дi! лЫв недбалостi або злому намiру лiкарiв i персоналу, звинувачення i вимогання покарання у зв'язку з цим.
Анозогнозичний тип вiдношення до хвороби було виявлено лише серед шдлитав Г1(ю) в 6,12 % випадшв. Пiдлiтки з даним типом вщношення до хвороби активно вiдкидали думки про хворобу, про !! можливi наслiдки. У зв'язку з цим нерщко характерними були вiдмова ввд лiкарсъкого обстеження та лiкування, бажання «розiбратися самому» i «обштися власними засобами», надiя на те, що «саме все обiйдетъся».
Гармонiйного та ергопатичного типiв вiдношення до хвороби в данш виборцi не спостерталось [7].
Таким чином, за даними дослщження визначено, що б№шють пiдлiткiв зi сколiозом мали типи вщношення до хвороби переважно iнтрапсихiчно! спрямованостi (тривожний, неврастенiчний, меланхолiйний i апатичний типи)(Г1(д) - 68,08 %); Г1(ю) - 61,23 %), Г2(д) -68,42 %), Г2(ю) - 62,86 %) без статистично! рiзницi мiж групами (р>0,05). Емоцшно-афективна сфера вщносин у таких пiдлiткiв проявлялась у дезадаптивнш поведiнцi i реакщях за типом драпвливо! слабкостi, а також в тривожному, пригнiченому сташ.Характерним для них був «вiдхiд у хворобу», вщмова вiд боротьби за здоров'я.
Типи реагування з iнтерпсихiчною спрямованiстю (сенситивний, егоцентричний, паранояльний i дисфоричний) зустрiчалисъ у близько третини обстежених пiдлiткiв (Г1(д) -31,92 %); Г1(ю) - 32,65 %), Г2(д) - 31,58 %), Г2(ю) - 37,14 %; р>0,05). Пащенти з такими типами ставлення до хвороби при рiзних емоцiйно-афективних реакщях на хворобу додатково характеризувалися також дезадаптивною поведшкою, що могла призводити до порушення !х соцiалъного функщонування.
Висновки
1. Найчастiше серед шдлитав зi сколiозом зустрiчалисъ особи з сенситивним, неврастешчним, тривожним, та меланхолiчним типом ввдношенням до хвороби.
2. Бшьшють пiдлiткiв зi сколiозом мали типи вщношення до хвороби переважно iнтрапсихiчно! спрямованостi (тривожний, неврастенiчний, меланхолшний i апатичний типи) (Г1(д) - 68,08 %); Г1(ю) - 61,23 %), Г2(д) -68,42 %), Г2(ю) - 62,86 %; р>0,05). Типи реагування з iнтерпсихiчною спрямованiстю (сенситивний, егоцентричний,
паранояльний i дисфоричний) зус^чались у близько третини обстежених пiдлiткiв (Г1(д) -31,92 %); Г1(ю) - 32,65 %), Г2(д) - 31,58 %), Г2(ю) - 37,14 %; р>0,05).
3. Психологiчна робота по формуванню адекватно! внутрiшньоi картини
хвороби е необхiдним елементом при психологiчнiй реабштацп пiдлiткiв 3i сколiозом. 1снуе необхщшсть в роботi щодо запобiгання сощальнш дезадаптацii i вiдхилень в nCTxi4MMy розвитку хворих дiтей, в якш повиннi враховуватися особливостi внутрiшньоi' картини захворювання, зокрема. Тип вiдношення до захворювання. Проведенi дослiдження вказують на необхщшсть розробки i впровадження спещальних психокорекцiйних програм, орiентованих на компенсацш тих негативних факторiв хвороби, з якими стикаються пiдлiтки.
Лтература
1. Александер Ф. Психосоматическая медицина: Принципы и практическое применение / Франц Александер. - М.: Озон, 2011. - 319 с.
2. Дадаева О. А. Клинико-психологические особенности детей и подростков, больных сколиозом / О. А. Дадаева, Р. Т. Скляренко, Н. Г. Травникова // Медико-социальная экспертиза и реабилитация. - 2003. - № 3. - С. 10-14.
3. Крайнюков С. В. Картина мира подростков с заболеваниями опорно-двигательного аппарата / С. В. Крайнюков, И. И. Мамайчук // Ананьевские чтения. Психология в здравоохранении: материалы науч. конф., 22-24 октября 2013 г. / отв. ред. О. Ю. Щелкова. - СПб., 2013. - С. 222-224.
4. Лапач С. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel / С. Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич. - Киев: Морион, 2001. - 408 с.
5. Личко А. Е. Личностный опросник Бехтеревського института (ЛОБИ) / А. Е. Личко // Методи психологической диагностики и коррекции в клинике. - Л.: Медицина, 1983. - С. 102-115.
6. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: понимание структуры личности в клиническом процессе / Н. Мак-Вильямс; пер. с англ. под ред. М. Н. Глущенко, М. В. Ромашкевича. - М.: Класс, 2008. - 480 с.
7. Машин В.А. К вопросу классификации функциональных состояний человека // Экспериментальная психология. - 2011. - № 1. - С. 40-56.
8. Харченко Д. М. Психосоматичш розлади: теорп, методи дiагностики, результати дослщжень: монографiя / Д. М. Харченко. - К.: Мшешум, 2009. - 280 с.
References:
1. Alexander F. Psychosomatic medicine: Principles and practical use. - Мoscow: Оzon, 2011. - 319 p. (Rus.)
2. Dadayeva ОА., et al. Clinical-psychological features of children and teen-agers with scoliosis // Med Soc Expertise Rehabil. - 2003. - № 3. - P. 10-14 (Rus.).
3. Ю-aynikov SV., et al. World picture of teen-agers with pathology of locomotor syystem // Ananiev's Readings: Psychology in health care: Materials of conference. -StPetersburg, 2013. - P. 222-224 (Rus.).
4. Laapach SN., et al. Statistical methods in mmedicine and biology. - Mev: Могюп, 2001. - 408 p. (Rus.)
5. Lichko AYe.. Personal questionnaire of Bekhterev institute // Меthods of psychological diagn. and correction in clinics. - Leningrad: Medicine, 1983. - P. 102-115 (Rus.).
6. МcWilliams N. Psychoanalitical diagnostics: understanding of a personality structure in clinical process: transl. Engl. - Мoscow: Class, 2008. - 480 p.
7. Маshin VA. Classification of human's functional states // Experiment Psychology. - 2011. - № 1. - P. 40-56 (Rus.).
8. Kharchenko DM. Psychosomatic disorders: theories, methods of diagnostics, results of researches. - Mev: Мillenium, 2009. - 280 p. (Ukr.)
Работа поступила в редакцию 12.05.2017 года.
Рекомендована к печати на заседании редакционной коллегии после рецензирования.
