CC BY
13
сильвокультурценозах - Veronica hederifolia L., Aegopodium podagraria L., Lamium purpureum L., Anthriscus cerefolium (L.) Hoffm., Bidens tripartita L. тощо.
Висновки
Визначальною екологiчною групою бур'яшв по вiдношенню до водного режиму в агро-i сильвокультурф^оценозах е мезофiтна 3Í значною часткою ксерофiтних видiв. В yр6окyльтyрфiтоценозах, а також на луках i пасовищах ч^ко виявляються тенденци до утворення лучного рiзнотрав'я з переважанням ксерофтв та ксеромезофiтiв.
Основну групу бур'яшв в yсiх культурценозах складають види, яю ростуть на вiдкритих мюцях при повному освiтленнi, але витримують деяке затiнення. У сильво- та агроф^оценозах i меншою мiрою в урбоф^окультурценозах дедалi 6iльшого входження набувають види, якi зростають у нашвосв^лених чи напiвтiньових мiсцях.
Список л^ератури
1.Барановский А. В., Токаренко В. М., Тимошин Н. Н. Влияние основной обработки почвы на засоренность в поле чистого пара // Зб. наук. праць ЛНАУ. - Луганськ: ЕЛТОН-2, 2008. - № 86. - С. 9 - 14.
2.1ващенко О. О. Бур'яни в агрофггоценозах. Проблеми практично! гербологи. - К.: Свгг, 2001. - С. 53 - 54.
3.Коваленко П. У., Наседкш I. Ю. Проблеми забезпечення сталого виробництва i збереження рiзноманiття на осушуваних сшьськогосподарських землях // Екологiя довкiлля та безпека жиподяльносп. - 2006. - № 2 (32). - С. 5 - 11.
4.Конопля М. I., Курдюкова О. М., Шевченко В. А. - Особливосп формування забур'яненосп агрофiтоценозiв Сходу Укра1ни // Вюник ЛДПУ. - 2007. - № 16 (132). - С. 19 - 25.
5.Конопля М. I., Курдюкова О. М. - Бюлопя розвитку латука татарського та мехашчш заходи боротьби з ним у Степу Украши // Тавршський науковий вюник: Зб. науков. праць ХДАУ. - Херсон: Айлант, 2007. - Вип. 55. - С. 18 - 22.
6.Косолап П. П., Бондарчук I. Л. Формування, розвиток та насшнева продуктивнють бур'яневого компоненту в агрофiтоценозi яро! пшенищ за технолопею No - ТШ // Рослини -бур'яни та ефективш системи захисту вщ них посiвiв сшьськогосподарчих культур. - К.: Колобщ 2008. - С. 59 - 65.
7.Люовий М. П., Люова Г. М. Еколопчний аналiз складових iнтегрованого методу захисту рослин у ХХ столгтп // Вюник аграрно! науки. - 2007. - № 2. - С. 25 - 28.
8. Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist. -1999. - 245 p.
9. Нечитайло В. А., Баданша В. А., Гриценко В. В. Культурш рослини Укра1ни. - К.: Фггосоцюцентр, 2005. - С. 4 - 8.
10. Фисюнов А. В., Воробьев Н. Е., Матюха Л. А. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов / Под общ. ред. А. В. Фисюнова. - Днепропетровск: ВНИИК, 1974. - 71 с.
Рекомендовано к печати д.б.н., проф. Корженевским В.В.
ВИДОВИЙ ТА ЕКОЛОГО-ТРОФ1ЧНИЙ СКЛАД БАЗИДЮМЩЕТШ ПОРЯДКУ AGARICALES CLEM. СХОДУ УКРА1НИ
Т. А. ЛЕШАН
Луганський нащональний ушверситет iMem Тараса Шевченка
Вступ
З кожним роком зростае техногенне та антропогенне навантаження на ф^оценози Сходу Украши, продовжуе погiршуватися еколопчна ситуацiя, що неминуче призводить до змши всiх компонентiв бiоти, в тому чи^ грибiв. Тому дослщження базидiомiцетiв, як частини гетеротрофного блоку довкшля, залишаеться актуальною проблемою екологи регiону.
Макромщети досить широко розповсюджеш на Сходi Укра!ни, але до 20-го столiття залишалися майже недослщженими. Фрагментарнi данi про базидюмщети окремих об'eктiв природно-заповiдного фонду траплялися в роботах М. Я. Зерово! [4], С. П. Вассера, I. М. Солдатово! [3], В. П. 1сшова [7], М. Н. Сухомлин, С. Д. Трискиби, I. I. Полохшо! [10], М. П. Придюка [9] та шших. Але площа всiх об'eктiв ПЗФ складае менше нiж 5 % територи Сходу Укра!ни, а решта представлена штучними, антропогенно й техногенно трансформованими ценозами, яю залишалися без уваги спещалю^в.
Метою нашо! роботи було проведення ментаризаци базидiомiцетiв, виявлення видового складу та еколого-трофiчного спектру грибiв порядку Agaricales Clem., характеру !х поширення у природних та штучних екотопах, загальних тенденцiй змiн у видовому складi грибiв.
Об'екти та методи дослщжень
Дослiдження проводилися протягом 2003-2008рр. на Сходi Укра!ни, в межах Донецько!, Лугансько! та схiдних райошв Харювсько! та Дшпропетровсько! областей. Об'ектом дослщжень були види грибiв вщдшу Basidiomycota, класу Basidiomycetes, пiдкласу Agaricomycetidae, порядку Agaricales Clem. Для аналiзу видового складу базидiомiцетiв використано класичш морфолого-анатомiчнi, еколого-ареалогiчнi та порiвняльнi методи. У робот використано класифiкацiю грибiв, прийняту в дев'ятому виданнi "Мшолопчного словника" [13]. Польовi обстеження територи проводилися за загальноприйнятими методиками маршрутно-експедицшним способом з урахуванням природно-клiматичних чинниюв регiону [1, 2, 5, 6, 13, 14, 16, 17]. У ходi обстежень складалися польовi щоденники, дiагностичнi анкети [5], загальнi перелши виявлених базидiомiцетiв, збирався гербарiй, який проходив подальшу камеральну обробку. Гербарш зразки були опрацьованi за методикою А. С. Бондарцева, Р. А. Зшгера [1]. Колiр плодовикiв визначався за шкалами А. С. Бондарцева та Р. Райнера [1, 16], споровi вщтиски зроблено за методикою Д. Севайла [17]. Для виявлення видово! належносп деяких важких для визначення вцщв було використано методи бiохiмiчних кольорових реакцiй м'якуша карпофорiв та мiкроструктур (оболонок спор) за М. Мозером [14]. Дослщження мшроскошчних ознак проведено за допомогою мшроскошв АУ-26 та Бiолам Д—11. Деяю види було пiддано люфшзаци за методиками В. Кендрiка, А. Онюкса [12, 15]. Еколого-трофiчна структура видового складу базидюмщелв визначалася за К. Каламеесом, С. П. Вассером та О. С. Коваленко [5, 8, 11].
Результати дослщжень та Тх обговорення
За результатами обстежень нами виявлено 446 видiв грибiв порядку Agaricales, що складало 62,7 % всiх макромiцетiв Сходу Укра!ни. До складу порядку Agaricales входять базидюмщети 17 родин (Agaricaceae Chevell., Bolbitiaceae Sing., Coprinaceae Overeem et Weese, Cortinariaceae R. Heim ex Pouzar, Tricholomataceae Roze тощо) та 90 родiв (Agaricus L., Agrocybe Fayod., Cystolepiota Singer, Entoloma (Fr.) P. Kumm., Inocybe (Fr.) Fr., Pleurotus (Fr.) P. Kumm., Tricholoma (Fr.) Staude тощо). Кшьюсне сшввщношення родiв i видiв у родинах агарико!дних базидiомiцетiв зазначено в табл. 1.
Таблиця 1
Кшьккне спiввiдношення родин базидшмще^в порядку Agaricales Clem. за родами та видами
Родина кшьюсть родiв кшьюсть вцщв
Agaricaceae 9 52
Bolbitiaceae 6 35
Coprinaceae 3 42
Cortinariaceae 8 64
Entolomataceae 3 28
Fistulinaceae 1 1
Hydnangiaceae 2 3
Lycoperdaceae 6 21
Marasmiaceae 7 19
Mycenastraceae 1 1
Nidulariaceae 2 3
Pleurotaceae 2 7
Pluteaceae 4 33
Shizophyllaceae 2 3
Strophariaceae 4 20
Tricholomataceae 27 108
Tulostomataceae 3 6
РАЗОМ: 17 90 446
Завдяки широкому спектру еколого-трофiчних зв'язюв та еколопчних ниш, агарико!дш гриби Сходу Украши були представлеш 8 еколого-трофiчними групами. Найбшьша кiлькiсть базидiомiцетiв траплялася в природних та штучних лiсонасадженнях, у старих парках, скверах мют, бiля сшьських населених пунктiв, на територiях об'екпв ПЗФ тощо. Для кожного з фiтоценозiв було виявлено вiдповiдний видовий та кшьюсний склад агарикощних базидюмщеив. Максимальне видове рiзноманiття грибiв зареестровано в природних та штучних люових угрупованнях: у листяних монокультурних (дубових, тополевих, бiлоакацiевих, вiльхових тощо) та полшультурних (дубово-кленових, дубово-ясенево-кленових, кленово-в'язово-ясеневих, тополево-вшьхових тощо), у хвойних (соснових) та мшаних (сосново-дубових, сосново-березових тощо) люонасадженнях, в урбокультурценозах та агрофiтоценозах. Значно менше видiв було виявлено в шших ценозах: у степових, лучно-степових та лучно-болотяних фiтоценозах, на тсках та кам'янистих вiдслоненнях району дослщжень.
Виявленi базидiомiцети порядку Agaricales Сходу Украши належали до мшоризоутворюючих видiв (137), Гумусових (129) i пiдстилкових (58) сапротрофiв, ксилотрофiв (82), копротрофiв (22), герботрофiв (8), карботрофiв (6) i брiотрофiв (4 види) (рис. 1).
4 6 8 22
129
S Брютрофи Ш Карботрофи
□ Герботрофи 0 Копротрофи
■ Пiдстилковi сапротрофи В Ксилотрофи ® Гумусов1 сапротрофи S Симбiотрофи
Рис. 1. Сшввщношення еколого-трофiчних груп базидшмще^в порядку Agaricales Clem. Сходу УкраТни
Важлива роль у фiтоценозах належить мiкосимбiотрофам, завдяки яким вiдбyваeться нормальна вегетащя та живлення багатьох трав'янистих, чагарникових та деревних рослин. Лише 21,9 % вищих рослин не утворюють мiкоризy, що пояснюеться ix вегетацieю на багатих фосфором грунтах. Через мшоризу вищi рослини отримують необxiднi елементи мiнерального живлення, а гриби - енерпю, необxiднy для нормального утворення та розвитку карпофорiв [5, 8, 11].
Мiкоризнi гриби порядку Agaricales включали до свого складу 137 видiв, здатних утворювати симбiотичнi зв'язки з листяними i хвойними деревами. Вони були представлеш широким спектром грибiв iз родiв Amanita Pers., Cortinarius (Pers.) Gray, Entoloma, Hebeloma (Fr.) P. Kumm., Hygrophorus Fr., Inocybe (Fr.) Fr., Tricholoma, Lepista (Fr.) W.G. Sm. тощо.
Листяним породам дерев були притаманш види Amanita phalloides (Fr.) Secr., A. verna (Fr.) Vitt., A. virosa Lam. ex Secr., Hebeloma crustulinforme (Fr.: Bull.) Quel., H. mesophaeum (Pers.) Quel., Hygrophorus foetens Phill. тощо, тодi як хвойним - види Amanita citrina (Schaeff.) Gray, A. gemmata (Fr.) Gill., A. muscaria (L.) Hook., Lepista irina (Fr.) P. Kumm., L. nuda (Fr.) Cooke, Limacella guttata (Fr.) Singer, Hygrophorus hypothejus Fr. тощо. Для ряду видiв простежувалася здатнють утворювати мшоризу як з листяними, так i з хвойними породами: Amanita fulva (Schaeff.: Fr.) W. G. Sm., Hygrophorus chrysodon (Batsch.) Fr., Tricholoma flavovirens (Fr.: L.) Lund. et Nannf. тощо. Бшьшють мшоризних вцщв було зареестровано в природних та штучних лiсонасадженнях, хоча часто вони траплялися й в урбокультурценозах (у старих парках, садах, скверах, приватному секторi населених пунктiв, алеях мют тощо), що пояснюеться наявнiстю в цих екотопах певних вцщв деревно-чагарникових рослин.
Гриби пристосовуються до умов юнування, що постiйно змiнюються, та утворюють специфiчний прошарок екосистеми, виступаючи в ролi посередникiв мiж живою та неживою речовиною. Гумусовi та пiдстилковi сапротрофи сприяють розщепленню складних сполук та Гумiфiкацii rрунтiв. Середш показники iнтенсивностi розкладання недеревного опаду (листки, хвоя тощо) в природi складають 25,0 - 30,0 % за рш, тобто повне розщеплення вiдбуваеться за 3 - 4 роки [5, 8, 11].
Групу Гумусових сапротрофiв порядку Agaricales утворювали 129 вцщв, якi були поширеш бiльш-менш рiвномiрно по всiй територи регiону, що обумовлено едафiчними зв'язками цих видiв. Це, головним чином, види родин Agaricaceae, Bolbitiaceae, Coprinaceae, Entolomataceae Kotl. et. Pouzar, Lycoperdaceae Chevell., Mycenastraceae Zeller, Tricholomataceae. Значна кiлькiсть гумусових сапротрофiв була представлена видами таких родiв, як Agaricus, Calocybe Kuhner ex Donk, Cystoderma Fayod, Disciseda Czern., Lepiota (Pers.) Gray, Lycoperdon Pers., Macrolepiota Singer, Schizostoma Ehrenb ex Lev., Tulostoma Pers. тощо.
У ходi життедiяльностi ксилотрофiв утворюються л^ноцелюлози, якi стають основою Гумусу в природi та джерелом енерги для багатьох бiохiмiчних процесiв. Рiвень iнтенсивностi розкладання деревини в природi складае 3,6 - 7,9 % за рш, тобто для повного розкладання деревини та деревних залишюв потрiбно 12 - 25 роюв [5, 6, 8, 11].
Видове рiзноманiття ксилотрофiв порядку Agaricales (82) було представлене видами родин Bolbitiaceae, Coprinaceae, Entolomataceae, Fistulinaceae Lotsy, Lycoperdaceae, Marasmiaceae Roze ex Kuhner, Nidulariaceae Desv., Pleurotaceae Kuhner, Pluteaceae Kotl. et. Pouzar, Schizophyllaceae Quel., Strophariaceae Sing. et A.H. Sm., Tricholomataceae. Базидюмщети ксилотрофноi групи були поширеш в люонасадженнях рiзних типiв, у тому чи^ й в урбокультурценозах. 1х поширення визначалося переважно спецiалiзацiею та притаманнiстю рослинi-хазяiну. Роль ксилотрофiв у функцiонуваннi екотопiв регiону е двоякою: сапротрофш види сприяли деструкцп деревних залишкiв, опаду тощо, паразитш - викликали чисельнi епiфiтотii та знищення лiсiв i лiсосмуг.
Щорiчно в лiсонасадженнях накопичуеться 1-2 т/га листя, хвоi трав'янистих залишкiв, яю активно переробляються мiкромiцетами й базидюмщетами до продуктiв, якi легко засвоюються вищими рослинами. Видiляють п'ять стадш розкладання лiсового опаду та шдстилки. Нульова та перша стадii пов'язаш з дiяльнiстю мiкромiцетiв. Друга стащя, що починаеться навеснi наступного року, пов'язана з активним розвитком дискомщеив та деяких базидюмщелв родiв Marasmius Fr., Mycena (Pers.) Roussel тощо. На третш стади, коли листкова маса вже е дуже щшьною, активiзуються базидiомiцети родiв Mycena, Collybia (Fr.) Staude тощо). На четвертш стадii, тобто на 4 рш розкладання пiдстилки, вiдбуваеться повне розщеплення рослинних залишюв базидiальними грибами родiв Clitocybe (Fr.) Staude, Omphalia Quel., Laccaria Berk. et Broome, Tricholoma тощо [5, 6, 8, 11].
Група тдстилкових сапротрофiв порядку Agaricales була представлена 58 видами: Agrocybe praecox (Fr.) Kumm., Bolbitius vitellinus (Fr.) Fr., Conocybe lactea (J. Lange) Metrod., Collybia distorta (Fr.) Quel., Marasmius alliaceus (Jacq.) Fr. тощо. Ц види траплялися в усiх типах ценозiв, де був прошарок дернини, листяного чи хвойного опаду. Вони, як правило, були маловимогливi до погодно-ктматичних умов i зростали навт при мшмальному рiвнi зволоження та освiтлення.
Iншi еколого-трофiчнi групи базидiомiцетiв були дуже специфiчними та вимогливими до субстратiв: зi зникненням вiдповiдного субстрату вони припиняли свое юнування. Серед них
домшували копротрофи (22 види), розвиток яких визначався наявнютю орних земель, пасовищ, вигошв, сшьських населених пунктiв тощо. Типовими представниками цих ефемерних грибiв були види родiв Coprinus Pers., Melanoleuca Pat., Panaeolus (Fr.) Quel., Psathyrella (Fr.) Quel., Stropharia (Fr.) Quel. тощо. Як правило, вони утворювали велию, щiльнi групи, тобто мали високий рiвень рясностi, але ïx поширення обмежувалося наявнiстю вiдповiдного субстрату.
До герботрофiв вiднесено 8 видiв грибiв, якi утворювали карпофори на стеблах та кореневищах живих трав'янистих рослин. Група включала види Calyptella capula (Holmsk.: Fr.) Quel., Coprinus herinkii Pilat et Svrcek, Crinipellis stipitarius (Fr.) Pat., Crepidotus luteolus (Lambotte) Sacc., Marasmius graminum (Libert.) Berk., Pleurotus eryngii (DC : Fr.) Quel., P. eryngii var. ferulae Lanzi, Polyporus rhizophillus (Pat.) Sacc.
Деяю мшологи подшяють цю еколопчну групу грибiв на гербофiли, що зростають на стеблах та коренях рослин, та фiлофiли, якi зростають на листках рослин. На думку шших дослщниюв, герботрофи зовсiм недоцшьно вiдокремлювати вiд пiдстилковиx сапротрофiв, бо вони сxожi за трофiчними зв'язками, умовами юнування та функцiями в природi [5, 6, 8, 11].
Ми вважали герботрофи окремою групою, але не стали подiляти ïï та штучно збiльшувати кiлькiсть еколого-трофiчниx груп, бо група була представлена невеликою кшькютю видiв.
Група карботрофiв нараховувала 6 видiв базидiомiцетiв, характерних для пiрогенниx мiсць iснування. До них вщнесено Galerina unicolor (Vahl. ex Sommerf.) Sing., Hebeloma antracophillum Maire, Melanophyllum echinatum (Roth. ex Fr.) Sing., Myxomphalia maura (Fr.) Gill., Pholiota carbonaria (Fr.: Fr.) Sing., Psathyrella piluliformis (Bull.) P. D. Orton. Bti щ види неконкурентоспроможш в шших умовах юнування, тому займали найбшьш «комфортш» для них i найменш сприятливi для шших видiв екологiчнi ниши (кострища, обвуглеш деревнi залишки, пiрогеннi дшянки пiсля пожеж тощо).
Брiотрофи нараховували 4 види, якi плодоносили на мохах: Collybia butyracea (Bull.) Fr., Galerina hypnorum (Schrank.) Kuhner., Gerronema postii (Fr.) Singer, Omphalina rustica (Fr.) Quel. При цьому два останшх види дуже невимогливi до субстрата i умов юнування, тому були зареестроваш на грунтах рiзниx титв, навiть неугноених, бiля або на шрогенних мiсцяx тощо.
Труднощi в iдентифiкацiï еколого-трофiчниx груп деяких базидюмщеив пов'язанi з ïx мобшьнютю та нестiйкiстю типiв живлення. Таю базидюмщети утворюють специфiчну групу грибiв-евритопiв, тобто видiв, однаково поширених у вшх або декiлькоx типах фiтоценозiв. До цiеï групи нами вщнесено космополiти родин Agaricaceae, Coprinaceae, Strophariaceae, Tricholomataceae.
Висока концентрацiя промислового та сшьськогосподарського виробництва, транспортно1' шфраструктури, найбiльша в Украïнi щiльнiсть населення тощо призвели до надмiрного антропогенного та техногенного навантаження й змш природних фiтоценозiв Сходу Украши, попршення екологiчниx умов. Унаслiдок надмiрного антропогенного тиску на природне середовище регюну вiдбуваеться змiна рослинного та мшолопчного покриву. Зокрема, у примiськиx зонах поступово зникають або перебувають на межi зникнення цiннi ïстiвнi та лшарсью види грибiв, на змiну яким з'являються менш вимогливi та бшьш адаптованi до сучасних умов юнування базидюмщети.
Висновки
Таким чином, виявлено 446 видiв грибiв порядку Agaricales, який е найчисленнiшою групою макромщелв Сходу Украши (62,7 %). Вони представлеш 17 родинами (Agaricaceae, Bolbitiaceae, Coprinaceae, Cortinariaceae, Tricholomataceae тощо) та 90 родами (Agaricus, Agrocybe, Cystolepiota, Entoloma, Inocybe, Pleurotus, Tricholoma тощо). Найбшьша кшькють агарикощних базидюмще^в траплялася в природних та штучних лiсонасадженняx, в старих парках, скверах мют, бiля сiльськиx населених пункпв, на територiяx об'ектiв ПЗФ тощо, найменша - на шрогенних мюцях, тсках та кам'янистих вiдслоненняx. Базидюмщети порядку Agaricales дослщжено1' територiï представлеш 8 еколого-трофiчними групами. Чисельно серед них переважають симбютрофи (137), Гумусовi (129) та пiдстилковi (58) сапротрофи й ксилотрофи (82), до яких належить 91,0 % усix агарикощних грибiв Сходу Украши.
Список л^ератури
1.Бондарцев А. С., Зингер Р. А. Руководство по сбору высших базидиальных грибов для научного изучения // Тр. БИН АН СССР. - М., Л., 1950. - Сер. 2. Вып. 6. - С. 499 - 543.
2. Васильева Л. Н. Изучение макроскопических грибов (макромицетов) как компонентов растительных сообществ // Полевая геоботаника. - М., Л.: АН СССР, 1959. - Т. 1. - С. 387 - 398.
3.Вассер С. П., Солдатова И. М. Высшие базидиомицеты степной зоны Украины. - К.: Наук. думка, 1977. - 356 с.
4.Зерова М. Я. Напочвенные грибы целинных степей УССР // Укр. бот. журнал. - 1956. -Т. 13, № 2. - С. 68 - 77.
5.Дудка И. О., Вассер С. П. Грибы. Справочник миколога и грибника. - К.: Наук. думка, 1987. - 536 с.
6.Исиков В. П., Конопля Н. И. Дендромикология. - Луганск: Альма-матер, 2005. - 348 с.
7.1сшов В. П. Мшофлора деревних i чагарникових поред заповедника «Крейдова флора» та
його околиць (Донецька обл.) // Укр. бот. журнал. - 1993. - Т. 50, № 2. - С. 87 - 92.
8.Коваленко А. Е. Гигрофоровые грибы (пор. Hygrophorales, Basidiomycota): видовой состав в России, фшогенез, система: Автореф. дисс...д. б. н.: 03.00.24. - М., 2006. - 48 с.
9.Придюк М. П. Базищальш макромщети Луганського природного заповедника // Зб. наук. праць ЛДАУ. Бюл.науки. Спец. випуск. - 2005. - № 56 (79). - С. 69 - 92.
10. Сухомлин М. Н., Трискиба С. Д., Полохина И. И. Макромицеты национального парка «Святые горы» // Зб. наук. праць ЛДАУ. Бюл.науки. - 2002. - № 16 (28). - С. 48 - 51.
11. Kalamees K. Trophic groups of Estonian Agarics: Ecology and distribution of Fungi // Scrypta Mycologica - Tartu, 1979. - № 9. - Lk. 71 - 98.
12. Kendrick W. B. Preservation of fleshy fungi for taxonomy // Mycologia. - 1969. - Vol. 61, № 2. - P. 249 - 273.
13. Ainsworth & Bisby's Dictionary of the Fungi / P. D. Kirk, P. F. Cannon, J. C. David, J. A. Stalpers. - Ed. 9 th. - CAB Intern., Wallingford, UK. - 2001. - 655 p.
14. Moser M. Keys to Agarics and Bolets / English translation by S. Plant. - London: SWI, 1983. - 493 p.
15. Onions A. H. S. Preservation of Fungi // Methods in microbiology / Ed. C. Booth. -London, New York: Acad. press, 1971. - Vol. 4. - P. 113 - 151.
16. Rayner R. W. A mycological color cart. - London: CWI, 1970. - 57p.
17. Savile D. B. O. Collection and care of botanical specimens // Can. Dept. Agaric. Publ. -1962. - № 1113. - P. 179 - 186.
Рекомендовано к печати к.б.н. Саркиной И. С.
ТЕРМИЧЕСКИЙ МИНИМУМ И ПЕРИОД РАЗВИТИЯ ГЕНЕРАТИВНОРЙ СФЕРЫ РАСТЕНИЙ SILENE JAILENSIS N.I. RUBTZOV (CARYOPHYLLACEAE)
А. Р. НИКИФОРОВ, кандидат биологических наук Никитский ботанический сад - Национальный научный центр
Введение
Ритмичность процессов роста в годовом цикле растений обусловлена их генетически детерминированными (эндогенными) физиолого-биохимическими реакциями на ритмичность внешних сезонных факторов. Время заложения генеративных зачатков и продолжительность развития генеративной сферы зависят от конкретной метеорологической ситуации и выступают как фенотипические (экзогенные) модификации сезонного ритма растений. Интегральные параметры сезонного ритма - продолжительность вегетации и эколого-биологический оптимум (цветение) растений раскрывают экотип вида в отношении климатических условий.
Предполагают, что малочисленный эндемик Silene jailensis имеет реликтовую микротермную природу, которая не соответствует условиям современного климата яйлы [1, 2]. Действительно, состав популяций этого вида свидетельствует о «...катастрофически низком уровне семенного возобновления и преобладании процессов старения» [2]. Состояние
