CC BY
8надежно отстала от западных держав и в ней необходимо что-то кардинально решать, продолжали выходить монографии, в которых как ни в чем ни бывало рассуждали о преимуществах социализма и превращении труда в первую жизненную потребность32. Даже через десять лет после того, уже в 1990-е годы продолжали выходить книги, посвященные этой проблеме.
Литература
1. Диалектика становления коммунистического труда. Киев, 1978.
2. Егоров А.И. Гендерный аспект анализа организационной культуры. 1998. URL: http://sstu-socwork.narod.ru/files/gend_sb_www/chapter_3/egor ov.htm.
3. Кайдалов Д.П. Закон перемены труда и всестороннее развитие человека. М., 1968.
4. Квасов Г. Г. Социалистический трудовой коллектив и нравственные ценности личности // Социологические исследования, 1982, № 3, с. 39-48.
5. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. СПб., 1999.
6. Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 33.
7. Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения. Т.3. М., 1979.
8. Подмарков В.Г. Введение в промышленную социологию (Социальные проблемы социалистического промышленного производства). М., 1973.
9. Попова И.М. Стимулирование трудовой деятельности как способ управления. Киев, 1976.
10. Рабочий класс и научно-технический прогресс. М., 1986.
11. Рабочий класс и технический прогресс. М., 1965.
12. Тихонов А.В. Влияние производственной самостоятельности рабочего на отношение к труду // Социологические исследования, 1976, № 1, с.31-44.
13. Труд как первая жизненная потребность / Н.Н.Сухарева, Н.И.Климова, Н.Н.Филанович и др.; Под общ.ред.Ф.В.Боровика. - Минск, 1987.
14. Человек и его работа / Под ред. Здравомыс-лова А. Г., Рогожина В. П., Ядова В. А. М.: Мысль, 1967.
15. Шкаратан О. И. Эффективность труда и отношение к труду // Социологические исследования, 1982, № 1, с.19-27.
16. Ядов В. А. Роль социологии и социальной психологии в изучении путей развития трудовой и общественной активности личности // Черкасов Г. Н., Когоут Я., Назимова А. К.. и др. Социальные проблемы управления трудовыми коллективами. М., 1978.
17. Dubin, R. (1956). Industrial worker's world: A study of central life interests of industrial workers // Social Problems, (1956). 4, 131-142.
18. Fein M. Motivation for work // Handbook of work, organization and society, Chicago, 1976, рр. 465-530.
19. Work and Leisure / Ed. by J. T. Haworth -London: Lepus Books, 1975.
ПРОБЛЕМА СВ1ТОГЛЯДНИХ ТРАНСФОРМАЦ1Й НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОР1ЯХ УКРА1НИ: ВИТОКИ, МЕХАН1ЗМИ, ШЛЯХИ ВИР1ШЕННЯ
Половинчак Ю.
Нацюнальна 6i6niomern Украти iM. В.1. Вернадського, KepieHUK НацюнальноЧ юридичног 6i6rnomern
THE PROBLEM OF WORLDVIEW TRANSFORMATIONS ON OCCUPIED TERRITORIES OF UKRAINE: ORIGINS, MECHANISMS, SOLUTIONS
Polovynchak Y.
V.I. Vernadsky National Library of Ukraine, Director of National Law Library
АНОТАЦ1Я
У статп зроблено спробу виявити соцюкультурш трансформаций внаслщок шформацшних, психо-лопчних та ш впливiв на населения окупованих територш. Зроблено висновок про стратепчне, реалiзо-вуване через стратепю тиску, конструювання на окупованих територiях квазьщентичностг Виокремено символiчну основу, на якш якш вщбуваеться таке конструювання.
ABSTRACT
The attempt is made to reveal sociocultural transformations as the result of informational, psychological and other impacts on the population of occupied territories. The conclusion is drawn about strategic construction on the occupied territories of quasi-identity, realized through the strategy of pressure. The symbolic basis on which the construction is taking place are outlined.
Keywords: information technology, conflict, identity, national identity
Ключовi слова: шформацшш технологи, конфлжг, вдентичшсть, нацюнальна вдентичшсть
32 См., в частности: Труд как первая жизненная потребность / Н.Н.Сухарева, Н.И.Климова, Н.Н.Филанович и др.; Под общ.ред.Ф.В.Боровика. - Минск, 1987.
На сьогодт важливою е iнформацiйна природа як росiйсько-украíнського конфлжту, так i внутршньоукрашських проблем, що стали грунтом для розгортання агреси, та, водночас, були поглиб-ленi i загостренi нинiшнiм росiйсько-украíнським конфлжгом.
Вiдповiднi дослiдження грунтуються на теоре-тичних напрацюваннях з проблем щентичносп, зо-крема, конструктивiстського шдходу [1; 2; 3], та юнуючих працях, що розглядають проблему цшес-прямованих iнформацiйних iнтервенцiй [4; 5]. Водночас безпосередньо питання свiтоглядних транс-формацiй на окупованих украхнських територiях поки чекае вивчення фaхiвцями з психологи, политологи, соцiологiх, шформологи, сощальних комунiкацiй. Вiдсутнiсть системних дослiджень iз зазнчено! проблематики пояснюеться як и склад-нiстю та багатоаспектнiстю, так i утрудненiстю на-укових рефлексш проблем i явищ, що мають кон-флiктну природу i е незавершеними. Вiдповiдно, у пропонованiй розвщщ ставиться завдання виявити та сформулювати iснуючi аспекти проблеми, тим самим започаткувавши И наукове осмислення.
Особливютю сучасно! укра1нсько1 щентич-ностi дослщники i публiцисти називають И не сфор-мованiсть, апелюючи до визначень «контро-версшшсть», «атомiзованiсть сощуму», «дезште-грацiйнi тенденци» що вказуе як на дефщит чiтко сформульованих i спiльних для абсолютно! бшь-шосп громадян цiнностей, iдеалiв та сенав, що за-крiплювали б у суспшьнш свiдомостi мотивацiю iснування сучасно! украхнсько! суверенно! дер-жави, цшсне i позитивне «уявлення-образ» Украхни у минулому i майбутньому - ввдчуття «стльно!' доли» Також очевидними е ввдмшш уяв-лення рiзних груп про змiст i прiоритетнiсть належ-ностi до украхнсько! наци [6] - коли поряд iз ввдчут-тям себе укра!нцем умовнi «схвдняки» - громадян схвдних, iндустрiальних репошв кра!ни, тяжiють до збереження i пiдтримки наднацюнально!' - постра-дянсько! чи схвднослов'янсько!' iдентичностi, тодi як умовних «захвдняшв» можна назвати прибiчни-ками «нацiоналiстичного наративу» украхнсько! вдентичносп, що вкорiнений у смислах та щеях нацiональних змагань ХХ столптя.
Водночас iнтенсифiкованi в iнформацiйному просторi соцiокультурнi трансформаци мають значения не лише в ретросперктивi - з'ясування ко-ренiв i витошв вну^украшсько! поляризованостi
33
за репональною ознакою ; мехаиiзмiв розгортання проти Укра!ни на цьому пiдгрунтi шформацшно!' i смислово! вiйни. Не менш важливою е необхщшсть дослвдження вказаних процеав i з огляду на психо-соцiальнi наслiдки - яким чином масштабш бойовi до, створення квазщержавних утворень з iмiтaцiй-ними держорганами та тоталiтарно-кримiнальною основою в сукупносп з масованою пропагандою в умовах безальтернативносл шформаци вплинуть на свггогляд, самосприйняття i врештi - вдентич-
нiсть населення, що залишаеться на окупованих те-риторiях? Як саме хрошчний стрес i травма (бойовi до, терористичний режим) можуть формувати ши-року палiтру оцiнних преференцш щодо Украхни (образа, ввдчуження /ностальпя за безпечним мину-лим, прагнення ввдновлення), чи щодо самопрого-лошених республiк (патрiотизм, терпiния / ввдторг-нення штучних утворень). Як1 фактори тут важливi: вихiднi характеристики свгтоглядних преференцiй та ментальних характеристик? Ситуащя тривало! травми/посттравми, якою, без сумшву, е военний конфлiкт? Експерименти - як сощальш, так i шфор-мацiйнi на окупованих територ1ях? Потужна пропаганда?
З'ясування поставлених проблем портебуе як виявлення передумов нинiшнiх процеав - специ-фiки ментaльностi та свггогляду, так i з'ясування особливостей iнформaцiйних, психологiчних та iн впливiв на населення окупованих територiй, та, врешп, прогнозування нaслiдкiв.
Водночас описати i осмислити свiтогляднi зру-шення, що вiдбувaються на окупованих територ1ях - завдання, ускладнене низкою фaкторiв. По-перше, йдеться про не контрольоваш Украхною те-ритори i про бiльш-менш показову соцiологiю процеав, що вщбуваються тут, говорити не випадае. Зробленi спроби проводити опитування - експер-тами в телефонному режим^ журнaлiстaми на камеру, фжсуючи «зрiзи думки вулищ», е цiкaвим ма-терiaлом для дослвдження як соцiокультурне явище, але не можуть розглядатися як зрiз гро-мадсько! думки - неадекватними е репрезентатив-нiсть, методики дослвдження, а головне -сумнiвними виглядае прaвдивiсть респондентiв щодо озвучування полггачно! позици як завгодно публiчно в умовах державного (Крим) чи квазьдер-жавного з iз значними кримшальними елементами (окремi райони Донецько! i Лугансько! областей) терору мaлоймовiрнa.
Ще однiею методологiчною проблемою у цьому ключi е неоднорiднiсть мaтерiaлу до-слiдження. Неспiвмiрним, наприклад, е травматич-ний досввд украхнсько! патрютично!' спшьноти, що взяла на себе ввдчутну частину тягаря воюючо1 дер-жави, для яко! майбутне тимчасово окупованих те-риторiй, залишаючись у полi зору, займае швидше периферiйну шшу, тримаеться на меж1 вщкладено!' проблеми, та людей, що опинилися в зош бойових дш i тд контролем терористичних угрупувань, в сташ постiйного психоемоцiйного напруження, для яких питання статусу окупованих територiй - проблема буквального виживання.
Можна також стверджувати, що для украхнсь-кого сегменту штерактивного простору, зафшсова-ний тут результат бшьш точно корелюеться з реаль-нiстю, ашж сегменту окупованих територш. В умовах свободи висловлювань у соцiaльних медia проблемою украхнського iнфопростору стае швидше iнформaцiйний шум, ашж нерелевaнтнiсть
33 Детальшше про наявний регiонaльний подш, що мае поляризований характер, його зв'язок iз гтотетичними
протистояннями чи розколами див. термшолопчний aиaлiз [7, с. 84-85].
висловлених думок та непредставленють альтернативно! точки зору. I хоча слад визнати, що тдви-щена машпулятившсть е рисою мас-медшного дискурсу в цiлому, саме 1нтернет надае додатковi тех-нолопчш, i, в силу специфiчних рис комушкацп у соцiальних медiа, психолопчш можливостi для манiпуляцiй.
Принципово, що у сощальних медiа зростае рiвень впливу користувача на вибiр потоков шфор-маци - якщо у випадку iз традицiйними ЗМ1 глядачi (читачi, слухачi) мають, за умови дотримання жур-налiстських стаидартiв, бшьш або менш виважену картину поди, сощальш мереж1 посилюють феномен вибiркового сприйняття, або, як його назива-ють захiднi дослiдники сощальних медiа, егока-стингу [8; 9], коли людина сввдомо чи несвщомо до-бирае саме тi джерела шформаци (людей, медiа), як1 подiляють або пропагують близьк1 та комфортш для не! цiнностi або погляди. Таким чином, утво-рюеться своервдш захиснi кокони, "камери в^луння", в яких користувачi самостiйно групу-ються в невелик! колективи зi схожими поглядами, що уможливлюе перебування людини в зон! шфор-мацiйного та емоцшного комфорту. Фактично люди, яш дотримуються певно! полтгично! точки зору, читають матер!али, що лише шдкршлюють !хню в!ру та вде!, i ставлять лшки до допиав одно-думщв. Пробити цей захист мають змогу лише мед!а з високим р!внем персонал!заци та адаптив-носп або ж сильний чи неодноразовий «зрив шаблону» - коли реалл життя р!зко контрастують !з картиною, створюваною в груш. Без таких прорив!в юнування "камер ввдлуння" призводить до того, що в результат! ф!льтрацп новин та шформацп, яка не вщповвдае вже юнуючим поглядам, думки в сус-пшьств! поляризуються.
Коли йдеться про окуповаш територп Укра!ни, важливим чи навиъ ключовим елементом е контроль на цих територ!ях за шформащею i подача !! в потр!бному русл!, спрямованому на формування антиукрашсько! позици - проблема, поглиблювана, якщо не повною вщсутшстю, то однозначно обме-женютю шформацп з Укра!ни. В широкому контекст! шнцевою метою смислових штервенцш на окупованих територ!ях можуть бути спроби кон-струювати альтернативну укра!нськш щентичшсть. Поки можна стверджувати, що вшна не стала ка-тал!затором для чггко! самощентифжацп меш-канщв Донецько! та Лугансько! обласп в тш м!р!, в котрш би могла. Зважаючи на дан! соцюлоги (зпдно дослвдження масових настро!в у Донецьку, проведених В. Кшнем напередодш вшни, шльшсть людей, готових надавати всеб!чну тдтримку укра!нськш чи росшськш арми, була фактично од-накова: 20,9% проти 21,5%. Натомють 42,9% насе-лення оптимальною вважали позицш вич!кування й вщмову в!д активно! тдтримки будь-яко! з! сторш, що шдтверджуються анал!зом шфопро-стору (позищя мешканщв територш, де прово-дяться бойов! ди, формулюеться як «хто стршяе — ми не знаемо», «головне — щоби не стр!ляли» [10]) дозволяе припустити, що «тутешня» щентичнють е
мiнливою та динамiчною, !! носii в режимi самозбе-реження вичiкують i не постшають визначатися.
Водночас можна констатувати шформацшш зусилля до того, щоб нав'язати укра!нцям збере-ження та модершзащю радянсько-iмперських мiфо-логем, як от «братсьш народи» (у варiацiях «один народ», «русскш мiр» i т.д.), i далеко не тiльки на окупованих територiях. З науково! точки зору перспективною пояснювальною моделлю для описа-них процеав видаеться пропонована дослвдницею Т. Гундоровою теорiя «повторно! колошзацп», що передбачае вщтворення великого iмперського нара-тиву - модершзащя iдеологiчного проекту «русский мiр» та «вирiвнювання» територii впливу - спроби полггично! мобiлiзацii росiйськомовного населения на всьому пострадянському просторi, зокрема, на основi гiбридноi культурно -щентично! моделi (росiйсько-iмперсько-радянськоi) [11]. Цiкавими е також висновки А.Астаф'ева про те, що структурно описана росшська полггака нагадуе типовий нацiо-творчий процес, лише з посиленим штучним адмiнiструванням: зад1яна етнокультурна сим-вол1ка, мова, комушкацп, еклектична та суб'ек-тивна юторична пам'ять. Припущення про мож-ливу самощентифжащю колишнього так званого «амперського» населення, яке користувалося росiйською мовою як рщною, але «культурою» ще! iдентичностi стали символи радянського минулого, вписуеться в логiку сучасних подш: описане штучне «нацiетворения» на пострадянському про-сторi - це спроба сформувати на уламках колишнiх радянських республ1к нову iмперську спiльноту. Будучи формально розрiзненою (державнi кордони, громадянство), ця спiльнота матиме в осердi росiйськомовну «перезаваш'ажено»-радянську культуру та мiфологiю, вiдповiдно селекцiйну юто-ричну пам'ять, а в полггачному планi перебуватиме в мобшзацшнш готовностi до реставрацп iмперii [12; 13].
Якщо виходити з точки зору конструктивiзму та шструметашзму, йдеться про конструювання щентичносп, причому, на вiдмiну вiд незалежного формування, окреслене вище е стратепчним, ре-ал1зовуваним через стратегiю тиску - втручання в процес конструювання iдентичностi, нав'язування конкретних iдентичностей або !х форм. 1нструмен-тами тако! стратегi!' виступають: жорсткий дискурс, який чiтко визначае символи та знаки, не залиша-ючи жодного мюця для дискусii, та силове обме-ження взаемодiй.
Наявний матерiал дозволяе виокремити сим-вол1чну основу, на якш як1й ввдбуваеться конструювання. По-перше, це концепцiя «Руского мiра» як «кремл1вського проекту», зпдно якого церковно-релiгiйна iдентичнiсть переважае нацюнально-дер-жавну [14; 15; 16, с.223-227] та методу експорту культурних i релiгiйних цiнностей. ДНР-ЛНР, наприклад, позицюнують себе як православнi дер-жавш утворення та орiентуються на релшйно за-барвлену iдеологiю "Русского мира".
Аналiз програмних документiв "народних рес-публж" сввдчить про концепцiю «Руского мiра» як
одну iз свиоглядних основ конструювання спшь-ноти з мiсцевого населення. Так, «конститущя ДНР» (https://dnrsovet.su/konstitutsiya) проголошуе
«создание суверенного независимого государства, ориентированного на восстановление единого культурно-цивилизационного пространства Русского Мира, на основе его традиционных религиозных, социальных, культурных и моральных ценностей с перспективой вхождения в состав Большой России как ореола территорий Русского Мира», посилаючись на належшсть («неотъемлемая часть Русского Мира как Русской цивилизации, общности Русских и других народов») та вщдашсть «идеалам и ценностям Русского Мира».
Не менш показовими е спроби монополiзувaти релшйний маркер, тдкреслюючи, що «С украинской стороны православных нет вообще, потому что ни один воцерковленный православный человек не пойдет воевать против Новороссии, потому что знает, что единство Святой Руси угодно Богу. ...[] укро-фашисты ...[] хотят отколоть Ново-россию от Святой Руси и присоединить ее к загнивающему воинствующему Западу... [] В карательных батальонах в основном униаты, раскольники, неоязычники и сектанты» [17]. Вщзначимо також, що до складу так званих "збройних сил ДНР i ЛНР " входять шдроздши, яш позицюнують себе, як релшйш. Наприклад, "Русская православная армия", православний батальйон "Восход", Легюн Святого 1штвана, батальйон Пресвято! Богородиц Августовсько! "Август". Такими д1ями у загальний малюнок конфлшту було внесено релтйш мотиви з подальшим намаганням вивести !х на переднiй план.
Окреслена конструкщя, на наш погляд, може мати як мшмум два напрями впливу на майбутнш розвиток ситуaцi! - з одного боку, посилення релiгiйного чинника як вдентичнюного маркера та протиставлення на цiй основi прибiчникiв право-слaвно-iмперського «руского мiрa» усiм шшим мешканцям Укра!ни. Власне, можна погодитись iз релiгiезнaвцями у тому, що тут йдеться про викори-стання релiгiйно! риторики для aктуaлiзaцi! потен-цiйних загроз граничним цiнностям, а не того, що конфлшт релтйний i проходить мiж вiрними рiз-них деномiнaцiй або в середиш однiе! релiгi!. Мова йде скорше про "побутову" або приватну релшйшсть, для яко! характерне конструювання власних релтйних переконань з реально юнуючих догматичних норм. Такий шдхвд здатен запропо-нувати пояснювальну схему для вщповвд на пи-тaиия, як сталося, що на aдмiнiстрaтивнiй територи, де як1й за часи незалежносп не ввдбувалося практично жодного протесту i населення яко! е найменш релшйним у крaíнi, з'явилися фактично "релiгiйнi aрмi!", що вщстоюють "свiй життевий уклад i вiру предков". Проте говорити про однозначш прогнози щодо зaкрiплення вироблених щеологами «руского
34 У 2014 р. практично одночасно почалися спроби захо-плення адмшстративних буд1вель в Донецькш, Лугансь-кш, Харювськш, Миколаевськш, Херсонськш, Дншро-петровськ1й, Одеськш, Запор1зьк1й областях. В частиш
]шра» чи !х ввдторгнення у випадку деокупаци тери-торш поки що рано.
З шшого боку, використання релтйного чинника закладае тдвалини для трансформацш сприй-няття конфесш в Укра!ш. Навпъ незважаючи на низьку мобшьшсть релтйно! щентифшаци в силу !! консервативности певш зрушення вже можна за-фжсувати, зокрема, за даними анал1зу релшйного дискурсу сощальних мед1а. Так, у шфопростор1 перюдично обговорюються переходи громад УПЦ Московського Патр1архату до УПЦ Ки!вського Патр1архату, причому аргументи про те, що йдеться про «захоплення храшв розкольниками з нека-ношчно! КП» вщкидаються з посиланням на практику «росшських mepopucmie на Донбаа вiджu-мати храми у православних КП, УГКЦ та проте-cmaHmie. А тут ide демократичний процес... мкця, де пpавocлавнi укpаiнцi вже дали по шш ворогам укратського православ'я... » [18]. Росшськш право-славнш церкш закидаеться шдтримка вшни в Укра!ш - заклики до !! розв'язання, перетворення храшв окремими настоятелями у склади збро! чи бази терориспв, пряма тдтримка бойовишв. Ввдповвдт повщомлення, хоч i стосуються окремих ексцеав, притому, що офщшна позицiя РПЦ i УПЦ МП витримана в дусi християнських цшностей i ввдкидае участь церкви у конфлжп, виявляються резонансними i викликають вкрай емоцшиу реак-цiю: «Со времен Майдана забыла - что это такое: ходить в храмы Московского патриарха. В голове работает - нельзя кормить оккупантов. ... [ ] Да, церкви Московского патриархата - это оккупанты в Украине. Такие же оккупанты, как и те, кто собирался вешать триколоры над нашили домами и заводить сюда крымский или донбасский сценарий...»; «Важно в какую церковь ходить, очень важно. ... [ ] Пришла к выводу, что если наших церквей мало, то мне посредники между мной и богом не нужны. Буду общаться на прямую. Так то верней» [19]. Тобто, щд впливом шформацшних тех-нологш трансформуеться власне релтйшсть, спо-соби i практики и проявiв, на щ змши накладаеться ввдторгнення патрютичною частиною сустльства позици РПЦ та УПЦ (МП), що, закликаючи до миру, не ви ступае з однозначним осудом агреси, що розглядаеться як мовчазна згода для рiзних груп православних радикалiв на !! розгортання проти Укра!ни. Бiльш чiтка позицiя релшйних дiячiв i церков, а також роз'яснення суспiльству i учасни-кам конфлжту християнського бачення проблеми, iмовiрно, нейтралiзували б щеолопчиу складову.
1нший конструкт, на основi якого робляться спроби щеолопчно обгрунтовувати агресш проти Укра!ни - це «Новоросiя». Про те, що агреая не повинна була обмежитися лише частиною райошв Донбасу сввдчить не лише вдентичт сценацi! де-стабiлiзацi! в шших регiонах34, а i просування в ш-
регiонiв ця операщя була вдалою, в частинi ж - проваль-ною.
формацшному просторi щодо регюшв, на як1 по-кладалися нади на«парад суверенiтетiв» стльно!' назви - «Новорос1я». На деяких картах мiфiчна Но-воросiя не обмежувалася простором, що колись входив до складу Новоросшсько! губерни Росшсь-ко! iмперii, а й включав в себе то Полтавщину, то К1ровоградщину, а iнодi й Черкащину. Не виключа-лось також конструювання Новоросп як «союзу не-залежних держав», що, цшком ймовiрно, передба-чало витворення невизнано! територii за зразком Придшстров'я чи, принаймнi, частково визнано! кшькома кремл1вськими сател1татми, як «поясу не-стабiльностi» вздовж пiвнiчного узбережжя Чор-ного моря з виходом до невизнано! ПМР.
Якщо ж розглядати цей конструкт глибше, то очевидно, що назва мала б символ1зувати iсторичну тяглють цього краю як частини «русского мiра», за-перечуючи таку тягасть для укра!нсько! нацюналь-но! традицп на цих землях - ввдсшаючи iсторiю Пiвдия Укра!ни: i як Дикого Поля, i як територи Ко-заччини. 1сторична «Новорос1я» виникла як насл1док низки вiйськово-полiтичних управлшсь-ких та адмiнiстративних практик середини XVIII ст., впродовж XIX ст. проурядовi культурнi й освiтнi практики мали спричинитися до фор-мування бiльш-менш однотипних образiв швден-них та швденно-схвдних земель як невщ'емно! частини iмперii, попри сути етнокультурнi вщмш-ностi цього регюну та його стародавню iсторiю. Таким чином, Новороая стае неодмiнною складо-вою ведомо! вiзii про «Русский мир» та одним iз нарiжних елементiв, пов'язаних iз конструюваииям так звано! великорусько! iдентичностi» [20].
Дуже показовими у цьому ключi е дискусi!' навколо перейменування в контексп деко-мунiзацii35: на Швдт Укра!ни вони унаочнили на-явшсть i впливовiсть так званого «губернського», по факту - «новоросiйського» дискурсу, тобто по-будову самоiдентифiкацi!' на грунп пам'ятi про пе-ребування у складi Росiйськоi iмперi!'. З одного боку, це ерзац проросшсько-радянсько! риторики, до яко! вдаються полтики, замiнюючи дискредито-вану «радянську ам'ю народiв» !! старiшою версiею, менше пов'язаною у суспiльнiй свiдомостi iз злочинами радянського тоталiтарного режиму чи iз сучасною РФ. Населенням така версiя значним чином сприймаеться нейтрально-позитивно - вщ-даленiсть у чаа, прийнята на вiру проголошувана усшшшсть Росiйсько!' iмперi!' е способом легiтимiзацii мiсцевих спiльнот як пов'язаних iз iсторiею регiону, вкорiнених у нш. Важливо також, що iдеологiчний конструкт пропонуе iсторiю успiху на зам^ розбитiй радянськш iсторii «анду-с^альних гiгаитiв» - так1й, що втратила актуаль-нiсть, перестала виконувати легiтимiзацiйну
функцш iсторii радянського перiоду, що була для б№шосп мешканцiв свггоглядноформуючою.
Серед найбiльш резонансних i перспективних з точки зору дослвдження дискурсивних ситуацш е дискусi!' на фош перейменування мiста Кiровоград, де проросшсьш сили активно лоб1ювали iдею про повернення мiсту старо! назви - Слисаветград. Пiд час мiсцевих виборiв 2015 р. у мiстi навпь було проведене опитування щодо назви, щоправда, до-сить манiпулятивне: кожен охочий м^ "проголосу-вати" спльки разiв, на ск1льки йому вистачало часу. Водночас проти виступив 1нститут нацiонально!' пам'ятi, його спiвробiтники низкою публтацш у соцiальних медiа [21; 22] 36 започаткували дискусiю щодо спроб встановити iмперську назву. Загалом аналiз понад 300 коментарiв рiзного рiвия кон-структивностi (за практично! вщсутносл росiйсь-ких дописувачiв, що, загалом, мало характерно для подiбних обговорень) дозволяе зробити висновок про те, що проблема розглядаеться саме в в кон-тексп штервенцш в укра!нський символiчний проспр iдеологiчних конструктiв Росiйськоi iм-пери. Саме до таких аргументiв апелювали противники iмперськоi назви: "Новороая" сягае сво'ш кортням саме в тi часи, коли iснував Слисаветград, а губертя, до яко1 вiн належав - була Но-воростською»; «...це iмперськаростська назва, до того ж не дуже й кторична, бо до фортецi на мiсцi мкта iснувало козацьке кторичне поселення Новокозачин. Тому якщо ви вже так полюбляете iсторичнi назви - то просувайте назву Новокозачин. Бо називати велике укратське мiсто iменем росшськоХ iмператрицi у час росшського вторг-нення в Украшу i вбивств тисяч украiнцiв ростсь-кими фанатиками-iмперiалiстами - це просто бо-жевшьна /дея»; «Имперский бек-граунд не менее ге-ноцидный, чем коммунистический»; «офтцшна причина напду Роси на Украту - те, що укратсь^ наци не кнуе. В цих умовах називати мiсто на честь царицi - це просто запрошення ворога до вбивства украiнцiв».
Прибiчники повернення мюту iмперськоi назви наголошували на значенш iмперi!' для ро-звитку регюну, вказуючи на його включення до складу Укра!ни «силою росшсько1' збро1 За що i Слiзаветi i Катерiнi Другш - респект...», захист ввд татар: «побудувала (...) усю Укра'тську лтт фор-тець, вiд Донця i до Днтра для захисту вiд татар». Паралельно з цим - апелювали до укра!нського «слщу» у розбудовi iмперi!': тут показовий дiалог у аналiзованих тредах впливових укра!нських бло-герiв:
«АМгеу Р1акЬотп А чем жена козелецкого казака проштрафилась?
Вахтанг Юшаш мкцем роботи.
35 Декомушзащя - процес очищення фiзичного та сим-волiчного простору вщ об'екпв, що репрезентують ко-
мушстичну вдеологта. Хоча декомушзащя розпочалася ще в перюд розпаду СРСР, проте 11 стихiйиа активiзацiя припадае на перюд Революцй гiдностi; офiцiйиого статусу процес декомушзацп набув у 2015 р. iз ухваленням
Верховною Радою Укра!ни пакету так званих «деко-муиiзацiйиих закон1в».
36 Проаналiзовано сумарно 346 комеитарiв на статтю В. В'ятровича та виступ сшвробгшищ У1НП на та допис Вахтанга Кiпiаиi Facebook.
АМгеу Р1акЬопш Комплексы это все. Эту империю и украинцы строили
Мало того, они ее и придумали» В обох випадках показовим е те, що при6Тч-ники Тмшрсько! вде! артикулюють спiльне, при-чому позитивно мiфологiзовaне минуле укра!нсь-ких земель у склaдi Росшсько! iмперií. Власне, йдеться про росiйську модель шформацшного Тм-перiaлiзму, як один iз методiв збереження контролю над полггачними, а ввдтак i економiчними процесами в кра!нах СНД, спрямовану на вщрод-ження i модершзацш iсторичних мiфiв про пози-тивну об'еднувальну роль Росiйсько! iмперií, зго-дом - Радянського Союзу, фактичне iснувaния у модифiковaнiй формi «русского мiрa» чи кторич-но! сшльносп «радянського народу», що aктуaлiзуе ще один нaрiжний кaмiнь iдеологiчних побудов смислово! експaнсií - радянську щентичшсть.
Для жителiв Донбасу, переважна б№шють яких пере!хало сюди у другш половинi ХХ ст., основою стльноти стала радянська iдентичнiсть. За-вдяки мультикультурностi поселенцiв, активному втручанню держави компоненти культурно! пам'ят в радянський перiод заповнювалися не нацюнальними складовими, а державницькими ра-дянськими iдеологемaми. Пануючою стала штучно створена юторична пам'ять, що мала мТфо-шжр-ську основу [23, с. 122]. Це явище, одним iз проявiв якого може розглядатись «ностальпя за радянсь-ким» як спроби утопiчного конструювaния мину-лого, «туги за домом, якого б№ше немае або, мож-ливо, нiколи не було», утопií, звернено! не в май-бутне, а в минуле. Явище ностальги на вiтчизияному ^ ширше, пострадянському просторi, що характеризуемся зростанням проявiв протягом остaннiх десятилпъ, !х комерцiaлiзaцiею та викори-станням як елементу полiтичноí боротьби, мае особливе значення для укра!нського iндустрiaль-ного Сходу. За радянських чаав, особливо в 60-i-70-i роки, Донбас був певним елгтарним краем, «вириною соцiaлiзму», крах СРСР ввдчувався в цьому регiонi як трaгедiя впродовж десятилiть iз об'ективних причин. Для ностальгування за радян-ським «золотим вiком» не хaрaктернi нацюнальш особливостi: вiн переживаеться як стльне радян-ське минуле, позитив якого транслюеться на новi конструкти.
Отже, у цьому випадку маемо справу з тим, що фaхiвцi слушно характеризують як "вшну сми-слв/сенав" (початок яко! можна умовно ввднести до 2006-2007 рр.). Притаманна УкраМ, в силу кто-ричних обставин, гетерогеншсть - нaявнiсть репо-нальних вiдмiнностей у стaвленнi до юторичних подiй та постатей, до суспшьного шляху розвитку, соцюкультурно! iдентифiкaцi! громадян рiзних регiонiв Укра!ни, !х ставлення до основних церков в Укра!ни та основних мов спiлкувaния, були пере-творенi на конфлiктогенний фактор - з одного боку, ввдсуттстю на державному рiвнi цiлеспрямовaноí полтики нaцiонaльноí едностi та спiльного бачення розвитку кра!ни, з шшого - практично вщсутшстю спроб недопущення використання рТзними полТти-
ками юнуючих вщмшностей м1ж регiонами для от-римання полiтичних переваг. 1стотно погiршили ситуацiю манiпулювання регiональними свггогля-дами через насадження контроверсiйних поглядiв на минуле i майбутне кра!ни iз зовн1, що, на rai характерно! для Укра!ни проблеми вiдсутностi куль-тури полiтичного i суспiльного дiалогу, стало пере-думовою для використання свiтоглядно! та вдентич-нiсно! кризи для п1дважування укра!нсько! державностi загалом.
Отже, описанi щеолопчш схеми «руского мiра», «новоросi!», «радянсько! iдентичностi» ви-користовуються для конструювання ново! етнiчно-регiонально! свiдомостi в окупованих теритирiях.
Також важливо вщзначити, що окрiм смисло-вих штервенцш, iнфiльтрованих в укра!нський iн-формацшний простiр в контекстi пiдготовки нишшньо! агресi!, важливим аспектом сучасних безпекових дослщжень мають стати тi ворожi укра!'нськ1й iдентичностi i державi смисли, що про-дукуються вже самим цим конфлжтом. Цi до-слщження важливi на тлi високо! вiрогiдностi того, що травматичнi для укра!нщв военно-полiтичнi подi!, педалювання образ i взаемних претензiй стаять грунтом для використання машпуляцшних технологiй, здатних призвести до формування по-чуття вiдчуженостi i непримиренностi в сус-пiльствi, закрiплення лiнiй свiтоглядних конфлжпв i протистоянь на тривалий час. Так, поглибити лшп такого розколу здатнi впроваджуванi через засоби масово! комунiкацi!, зокрема, i досить активно, через сощальш медiа, стереотипи про «карателiв» що пiдтримували i здiйснювали «караль^ операцiю» проти Донбасу, з одного боку, та «сепарiв» i «кола-борантiв», що масово тдтримали i навiть закликали агресора - з iншого. Спроби тотально! семантизацп полiтичних процесiв, пiд час яко! одш регiони пе-ретворюються у символи демократп i прогресу, iншi - агресивностi та дестабшзацп чи стають у власних очах уособленням жертви е, на нашу думку, небезпечною, проте, на жаль, цiлком реальною перспективою.
Лiтература
1. Пелагеша Н. Укра!на у смислових вiйнах постмодерну: трансформащя укра!нсько! нацiо-нально! iдентичностi в умовах глобалiзацi! / Н. Пелагеша. - К.: Н1СД, 2008. - 287 с.
2. Нагорна Л. „Вшни вдентичностей": сценарi! i ризики / Л. Нагорна // Полггачний менеджмент. -2007. - № 2. - С. 47-54.
3. Кулик В. Свгтова мережа й нацюнальна щен-тичшсть // Критика. - 2011. - № 11-12. - С. 28-32.
4. Hoffman, F.G. (2009), "Hybrid warfare and challenges", Joint Force Quarterly, Issue 52, pp. 34-39.
5. Arquilla, J., Ronfeldt, D. (2001), "Networks and netwars: The Future of Terror, Crime, and Militancy", RAND Corporation, Santa Monica, 380 p.
6. «Львiв - Донецьк: сощяльш вдентичносп в сучаснш УкраМ»// Укра!на модерна. Спецiяльний випуск. - Ч. 12(2). - Ки!в-Львiв, 2007. - 360 с.
7. Колодш А. Ф. Укра!нський репонал!зм як стан культурно-полггично! поляризованосп / Ан-тонша Колодш // Агора. - Випуск 3: Укра!на - репо-нальний вим!р. - Ки!в, 2006. - С. 69-91.
8. Hargittai, E., Gallo, J., Kane, M. (2008), "Cross-Ideological Discussions Among Conservative and Liberal Bloggers", Public Choice, vol. 134, рр. 6786.
9. Adamic, L., Glance N. (2005), "The Political Blogosphere and the 2004 U.S. Election: Divided They Blog", Proceedings of the 3rd international workshop on Link discovery, p.36-43.
10. Жадан С. Шмота [Електронний ресурс] // ТСН. - 2015. - 28 счня. - Режим доступу: http://tsn.ua/analitika/nimota-405678.html. - Назва з екрана.
11. Гундорова Т. «Внутршня колошзащя» -повторна колошзащя / Т. Гундорова // Критика. -2011. - ч. 9-10 (167-168). - С. 23-26.
12. Астаф'ев А. О. Вплив росшсько! !мперсько! ментальносл на сощокультурне ввдчуження в Укра!ш: шляхи подолання: аналгт. зап. [Електронний ресурс] / А. О. Астаф'ев // Нащональний шсти-тут стратепчних дослщжень: cерiя Гумаштарний розвиток. - № 19. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1821/. - Назва з екрана.
13. Астаф'ев А. Глобальна культура, безпекова ращональшсть i сощокультурне ввдчуження у пере-хвдному сусшльств! / А. Астаф'ев // Вюник Кшвсь-кого нащонального торговельно-економ!чного ушверситету. - 2015. - № 3(2). - С. 49-59.
14. Потапенко Я. 1сторико-полп'ичш та сощокультурш наслвдки впровадження псевдо-релшйно! концепцп "Русского м!ра" в сучаснш Укра!'ш / Я. Потапенко // Науков! записки з укра!н-сько! ютори. - 2013. - Вип. 33. - С. 291-297.
15. Лосев I. Безальтернатившсть ци-вшзацшного розмежування / 1.Лосев // Укра!нсь-кий тиждень. - № 19 (287). - 2013. - С.22-25.
16. Рябчук М. Патр!арш! в!зити як дзеркало креол!заци / М. Рябчук // Постколошальний синдром. - К.: «К.1.С.», 2011. -.
17. Игорь Друзь: «Православный человек никогда не будет воевать против Новороссии» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. religion.in.ua/zmi/foreign_zmi/27055-igor-druz-pravoslavnyj -chelovek-nikogda-ne- budet-voevat-protiv-novorossii.html. - Назва з екрана.
18. Карта переходiв громад УПЦ Московсь-кого Па^архату до УПЦ Кшвського Патрiархату [Електронний ресурс] // Uaworon.Livejournal.com. Допис вщ November 7th, 2015. - Режим доступу: https://uaworon.livejournal.com/23561.html. - Назва з екрана.
19. Facebook-сторшка Olena Balaba [Електронний ресурс]. - Допис вщ 4 жовтня 2015. - Режим доступу:
https://www.facebook.com/olena.balaba/posts/100469 3466247477?comment_tracking={%22tn%22%3A%2 2O%22}. - Назва з екрана.
20. Ясь О. Термши «Новоро^» та «Швденна Укра!на» в iсторичному часi та просторi друго! по-ловини XVIII — початку ХХ1 ст.: походження та ш-терпретацii // Схвд i Пiвдень Украши: час, простр, соцiум : В 2-х т. / Вщп. ред. В.А. Смолш. - К. : 1н-т гстори Укра!ни НАНУ, 2014. - Т. 1 : Кол. моногр.. -С. 85-92.
21. Facebook-сторшка Володимира В'ятровича [Електронний ресурс]. - Допис вщ 28 жовтня 2015. - Режим доступу: https://www.facebook.com/volodymyr.viatrovych/pos ts/10205191616289477?comment_tracking=%7B%22 tn%22%3A%22O%22%7D. - Назва з екрана.
22. Facebook-сторшка Вахтанга Кшаш [Електронний ресурс]. - Допис ввд 28 жовтня 2015. - Режим доступу: https://www.facebook.com/vakhtang.kipiani/posts/101 53655054107410?comment_tracking=%7B%22tn%22 %3A%22O%22%7D. - Назва з екрана.
23. Туренко О. Обри принципу солщарносп Донбасу: сощально- фшософська розвiдка питання / О. Туренко // Схвд. - 2009. - № 7. - С. 122.
