CC BY
7
УДК 340.12
В. О. Захарова, здобувачка
ОРГАШЗАЦШШ ЗАСАДИ ЕКОПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
В УКРА1Н1
Здшснено спробу обтрунтувати орieнтири щодо тих аспектiв функцюнування майбутнъоИ системи екоправового виховання, реалiзацiя яких забезпечить 1хню орга-тзацшну цтктстъ та завершетстъ.
Ключовi слова: екоправове виховання, екософiя права, оргатзащя екоправового виховання, екоправова культура.
Актуальтсть проблеми. Важливiсть розв'язання проблем еколопчно! безпеки та якост життя в еколопчному вимiрi сприймаеться бшьшстю кра!н свпту як одне з першочергових на сьогоднi завдань, що потребуе консолщацп зусиль уме! м1жнародно! сшльноти. Укра!на, поставивши за мету розбудову правово! державностi, закономiрно прийняла стандарти розвинених у цьому сенсi кра!н як орiентири для розвитку в умх сферах життедiяльностi сустль-ства. Тому, природно, розвиток ефективно! нащонально! еколопчно! полiтики стае одним з прюритетних стратегiчних завдань держави.
Аналiз причин, що породжують конфлiкти м1ж Природою та соцiумом, а також можливих шляхiв розв'язання цих конфлжпв i попередження еколо-гiчних дае змогу визначити два напрями дш: з одного боку, вдосконалення природоохоронного законодавства i механiзмiв його виконання, з другого — розвиток еколоочно! свщомосп та формування особистiсних настанов на збереження цiлiсностi Природи, де найважлившу роль вiдiграють екологiчна просвгга i виховання [1, с. 191].
Ефективну охорону природи неможливо забезпечити ешзодичними заходами чи окремими, можливо, й дуже суворими, заборонами. Навпъ ретель-но розробленi програми природокористування, а також науково обгрунтоваш закони виконують люди. Вiд рiвня !х вихованостi залежить, наскшьки закон буде усвщомлений i чи викличе вiн внутрiшню потребу дiяти певним чином.
Оскшьки екологiчну свiдомiсть та еколопчна культуру неможливо сфор-мувати без укорiнення в свiдомостi громадян загально! правово! настанови на природнгстъ поводження згiдно з нормами права як загальнообов'язковими еталонами поведiнки, як в свою чергу мають характеризуватися просякну-тiстю екологiчним змiстом, доцшьно вести мову про створення системи екоправового виховання, яке слугуватиме б^ш конструктивнiй метi еколо-ггзацИ правосвгдомостг.
Стан розробленост1 проблеми. В останне десятирiччя помгтно пожва-вилися науковi пошуки шляхiв можливого парадигмального оновлення люд-122 © Захарова В. О., 2011
сько! свщомост з метою укоршення в нiй екологiчного !мперативу, що пере-дрiкав ще М. Мо!сеев [2]. Аналiзуючи науков! доробки в цьому напрям!, зо-крема в кра!нах СНД, констатуемо, що в основному вони присвячеш розвитку екокультури, екосвiдомостi та еколопчно! освгш [3-6]. Екологiчнiй складовiй правового виховання, як i правовому аспекту ековиховання, досi не придь лено необхщно! уваги.
Метою статтi е анал!зування аспектiв формування системи екоправового виховання, забезпечення ефективного функцiонування яко! дасть змогу ха-рактеризувати 11 як оргашзовану та дiеву.
Анал1з проблеми. Розумж>чи екоправове виховання як складову право-виховного процесу, зазначимо, що перед уповноваженими державними шститущями дом постае значна кшьюсть завдань щодо яюсно! оргашзацп правового виховання в кра!ш, якi вирiшуються досить повшьно [7, с. 138], тим самим сприяючи збiльшенню виявiв деформацiй правосвщомост серед населення, яке перебувае в сташ недостатньо! правово! обiзнаностi, що в свою чергу приводить або до безпорадносп щодо захисту сво!х прав, зокрема еколоНчних, або ж до формування злочинних поведшкових на-станов.
На наш погляд, для оргашзацшного усталення системи екоправового виховання особливого врахування потребують так! аспекти, як: цiлi екоправового виховання; науково обгрунтована програма дш з втшення цiлей у житте-ву практику; забезпечення участi в екоправовиховному процесi умх суб'ектiв, спроможних якюно вплинути на ефективний його розвиток; координащя та фiнансування цього процесу.
Вважаемо, що кшцевою метою екоправового виховання е формування високо! екоправово! культури особистост! як складово! загально! культури людини, а також формування екоправово! свщомосп. Структурними елемен-тами екоправово! свщомосп громадян е знання, переконання, навички у сфер! правових засад взаемодi! людини з Природою. Щд !х впливом еколопчна парадигма витiсняе або вiдсувае на заднш план у свщомосп людей класов! нацiональнi, релiгiйнi, власницькi конструкци та стае господарюючою в уяв-леннях про цшност та стратепчний напрям буття [8, с. 132]. Очевидно, що система екоправового виховання мае бути забезпечена таким фшософсько-правовим базисом, який у межах сучасно! парадигми iнтерсуб'ективiзму обгрунтовував би взаемодгю сощуму i Природи на засадах того, що еколопч-шсть iманентно притаманна праву, тому що воно життево-природно вкорше-но в самш природ! людиш вщ !! народження. Еколопчшсть, таким чином, характеризуючи антропну та соцiальну сторону юнування людини, i е тiею властивiстю, яка спроможна «зняти» стереотип технократичного, сощеталь-ного свггосприйняття, яким сощальне в сучаснiй людиш вщгороджуеться в!д природного.
Тому доцшьним вбачаеться обгрунтування концепцп екоправового виховання фундаментальними положеннями екософи права як фiлософського вчення про гармонiзацiю вiдносин мгж людьми як правовими особистостями та ïx сощумом з Природою на основi усталення екоправово! культури як ре-гулюючого чинника соцiоприродного розвитку.
Сформована на засадах екософи права система екоправових знань, по-трапляючи у правову реальшсть, яку можна ототожнити iз екоправовою культурою суспiльства, стае ïï основним системоутворюючим елементом, тобто фактично системою фiлософсько-правовиx концептiв.
Саме ïx парадигмальне значення впливае на щеолопчт, полiтичнi, сощаль-нi, економiчнi та iншi характеристики будь-якого сустльства. Цей складник правово! культури, просякаючи всi iншi сфери буття людей, ïx сощуму, дозволяе реально щентифжувати ïx статус, щейну сутнiсть i спрямованiсть дiяльностi, а головне, найважливше — зрозумiти мету i сенс останньоï [9, с. 251].
Закономiрно, що закрiпленням на рiвнi загальнодержавноï програми екоправового напряму виховного процесу досягаеться його статус як загальнообов'язкового напряму державноï' правовоï полiтики. Схожий процес спостерц-аеться в Росiйськiй Федераци, де ще на початку 90-х роюв ХХ ст. почала розроблятися концепцiя сталого розвитку [10; 11]. Багато в чому ств-звучна екософсько-правовiй концепци, вона репрезентувала принципово нову модель еколого-економiчного устрою людського соцiуму, яка мiстила в тому чи^ правовi параметри, щоправда, не як найвагомш^ Пiсля певного перюду iснування в статусi просто науковоï' теорiï' вона була закрiплена на законодав-чому рiвнi як стратепя розвитку держави, а згодом стала основою Екологiчноï Доктрини Росiйськоï Федераци [12]. На сьогодш концепцiя сталого розвитку бшьшютю розвинених краïн свггу прийнято за основу державноï полггики.
Дуже важливим в органiзацiйному вимiрi е питання про систему суб'екпв екоправового виховання, яка в принцип е тотожною системi суб'ектiв правового виховання взагаль Але ж i в цш бiльш загальнш сферi зараз в Украïнi немае органiзацiйноï едностi. Правове виховання, реалiзуючись i в шститу-цiйному, i в нешституцшному вимiраx, здiйснюеться рiзними суб'ектами. На наш погляд, найголовнше — забезпечити координацiю двох з них — держав-них шституцш та громадських органiзацiй. Першi, володж>чи функцiями управлiння i контролю в загальнодержавному масштабi, в змозi за координо-ваностi дiй забезпечити масовють та обов'язковiсть заxодiв екоправового виховання. До того ж, для проведення реформування рiзноманiтниx сфер життя соцуму вщповщно до орiентирiв гармонiйного розвитку системи «лю-дина-Природа», в тому чи^ вщносно заxодiв заохочення, держава мае бшь-ше можливостей, нгж громадськ об'еднання. Наприклад, в Шмеччиш у рамках програми ращонального природокористування запроваджено програму податкових тльг, вiдповiдно до якоï громадяни, як витратили грошi на еко-лопчно кориснi заходи або зробили внесок до громадськоï природооxоронноï органiзацiï, мають право зменшити на таку саму суму податкову базу, змен-124
шивши тим самим розмiр податкових вщрахувань. Таким чином держава за-охочуе i пiдтримуе сощальш та екологiчнi ди громадян [13].
Громадськ ж рухи сприяють бшьш активному, шж у межах оргашв державно! влади, оновленню шформацшно! бази екоправового виховання та можуть забезпечити бшьш ретельне i глибоке, рiзнорiвневе !! обговорення, i тим самим бшьш значне засвоення, що допомагае перетворенню сукупнос-т екоправових знань на екоправову мотиващю, а згодом — на екофшьну поведшку в правовому пол).
В Укра!ш загалом спостерiгаються позитивш тенденцi! щодо придiлення державно! та громадсько! уваги еколопчним проблемам взагалi та проблем! формування екоправово! культури громадян зокрема. Дяльшсть громадських органiзацiй екологiчного спрямування (найавторитетнiшими з яких в Укра!ш вважаемо Всеукра!нську екологiчну громадську оргатзащю МАМА-86, Центр громадсько! дипломатi! Довкшля XXI, Всеукрашську екологiчну лиу, Укра!нську екологiчну органiзацiю Зелений свгт тощо) — це реальний чинник забезпечення масштабностi та органiзованостi заходiв з екоправового виховання населения.
Актуальною в рамках оргашзацшного забезпечення екоправового виховання залишаеться проблема достатнього фшансування цього процесу. Реалн сьотодення демонструють, що фiнансове забезпечення майже зовмм обходить правовиховну роботу в державi та, зокрема, !! екоправову складову, особливо пор!вняно !з захiдноевропейською практикою. Наприклад, уряд сучасно! Нiмеччини, яка вважаеться вз!р^м природоохоронно! державно! д!яльност! у свт, не тшьки витрачае значнi бюджетнi кошти на д1яльшсть органiв влади щодо усталення еколопчного iмперативу в економiцi, правi, наущ та освт, а й передбачае фшансування д!яльносп громадських органiзацiй екофшьного напряму, якщо запланованi ними заходи мають федеральне значення i спря-мованi на поширення екологiчно! шформацп та освгти [13]. Цiкаво, що на даний час у цш кра!ш щея екологiзацi! свщомосп i культури громадян при-сутня в програмних документах умх впливових пол^ичних сил, а також просякае всю систему нащонального законодавства. Тож, i населення кра!ни вже не сприйме политику, яка суперечитиме екологiчному iмперативу житте-д!ЯЛЬНОСП.
Висновки. Високим ступенем органiзованостi система екоправового виховання може характеризуватися за умови: а) закладення в основу державно! правово! политики в цш сферi фундаментально обгрунтовано! фшософсько! концепцi! екософi! права як «вщправно! точки» парадигмального оновлення правосвiдомостi громадян, !з закрiплениям !! керiвних положень на законо-давчому р!вш; б) координацi! д!яльносп умх суб'ектiв екоправового виховання !з втiления цiе! концепцi! у життя за допомогою комплексу засобiв i заходiв, як1, залишаючись традицiйними для нашого суспшьства (освiта, просвiта, пропаганда тощо), наповнюються екофiльним зм!стом; в) достатнього фшансування процесу екоправового виховання, оскшьки забезпечення не фрагмен-
тарного, а системного формування екоправово! свщомосп на всш територп нашо1 краши потребуе вiдповiдних бюджетних витрат.
На наш погляд, складаючи основу наукового обгрунтування вiтчизняноï системи правового виховання та екофiльноï' правотворчостi, концепт екоправового виховання сприятиме позитивнш динамщ у процесах еколооза-цп правосвiдомостi громадян, зняттю техногенного навантаження у сучас-ному соцiумi та формуванню високого рiвня екоправовоï' культури.
Л1ТЕРАТУРА
1. Савченко, В. А. Экологическое просвещение и воспитание — путь к устойчивому развитию [Текст] / В. А. Савченко // Устойчивое развитие: природа — общество — человек: матер. междунар. конф. — М., 2006. — Т. 1. — 236 с.
2. Моисеев, Н. Н. Экология человека глазами математика: Человек, природа и будущее цивилизации [Текст] / Н. Н. Моисеев. — М. : Мол. гвардия, 1988. — 251 с.
3. Пахомов, Ю. Н. Формирование экочеловека: методологические принципы и программные установки [Текст] / Ю. Н. Пахомов. — СПб. : Из-во С.-Петербург. у-та, 2002. — 124 с.
4. Лапина, З. Г. Экологическое воспитание — творческая индивидуальность будущего [Текст] / З. Г. Лапина, Чжоу Хун, К. И. Шилин. — М. : ГУП Изд-во «Нефть и газ» РГУ нефти и газа им. И. М. Губкина, 2002. — 256 с.
5. Кисельов, М. М. Феномен соцюприродних систем. Свггоглядно-метолопчш на-риси [Текст] : монографш / М. М. Кисельов, Л. О. Боровська та ш. — К. : Видавець ПАРАПАН, 2009. — 284 с.
6. Захаров, В. М. Здоровье среды: концепция [Текст] / В. М. Захаров. — М. : Центр эколог. политики России, 2000. — 30 с.
7. Правове виховання в сучаснш Украш [Текст] / А. П. Гетьман, Л. М. Герасша, О. Г. Данильян та ш.; за ред. В. Я. Тащя, А. П. Гетьмана, О. Г. Данильяна. — Х. : Право, 2010. — 368 с.
8. Алексеев, С. М. Экология, экономика, социум: состояние, тенденции, перспективы [Текст] / С. М. Алексеев, И. А. Сосунова, Д. А. Борискин. — М., 2002. — 211 с.
9. Шефель, С. В. Правове виховання як мета й умова концептуального оновлення структури правовоï культури [Текст] / С. В. Шефель // Проблеми законности: респ. мiжвiдом. наук. зб. / вщп. ред. В. Я. Тацш. — Х. : Нац. юрид. акад. Украши, 2009. — Вип. 103. — С. 251-252.
10. Урсул, А. Д. Ноосферная стратегия перехода Российской Федерации на модель устойчивого развития [Текст] / А. Д. Урсул // Научные и технические аспекты охраны окружающей среды : Обзор. информ. ВИНИТИ. — 1995. — № 10. — С.1-60.
11. Вершило, Н. Д. Эколого-правовые основы устойчивого развития [Текст] / Н. Д. Вершило; под. ред. М. М. Бринчука. — М. : Формула права, 2008. — 320 с.
12. Экологическая доктрина Российской Федерации [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.ruslescert.ru/Box/doctrin.htm
13. «Адвокаты природы» в «зеленой» Германии [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.bellona.org/bellona.ru/russian_import_area/international/ ecopravo/41597
ОРГАНИЗАЦИОННЫЕ ОСНОВАНИЯ ЭКОПРАВОВОГО ВОСПИТАНИЯ В УКРАИНЕ
Захарова В. А.
Предпринята попытка обосновать ориентиры относительно тех аспектов функционирования будущей системы экоправового воспитания, реализация которых обеспечит их организационную целостность и завершенность.
Ключевые слова: экоправовое воспитание, экософия права, организация экоправового воспитания, экоправовая культура.
ORGANIZATIONAL BASIS OF THE ECOLEGAL EDUCATIONAL IN
UKRAINE
Zakharova V. O.
This article attempts to justify those aspects of the future system ofecolegal education, implementation of which will ensure its organizational integrity and completeness.
Key words : ecolegal education, ecosophy of law, organization of ecolegal education, ecolegal culture.
