CC BY
112
Денис Анатолшович Шигаль,
канд. юрид. наук, доцент кафедри iстори держави i права Укра/'ни /' зарубжних кран На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ РОЗРОБКИ ПОР1ВНЯЛЬНОГО 1СТОРИКО-ПРАВОВОГО МЕТОДУ
У статт1 розглядаються основт зауваження I заперечення, що виникають у науковому сере-довищ1 з приводу розробки ¡сторико-правового компаративного методу. Дослгджуються теорети-ко-методологгчт засади виокремлення цього засобу спещально-наукового пгзнання. Анал1зуються ефективтсть та гносеолог1чне значення пор1вняльного кторико-правового методу. Робляться висновки про мгсце порюняльного ¡сторико-правового методу у спещально-науковш методологи.
Ключовi слова: порiвняльний кторико-правовий метод, ефективтсть методу, кгоричне, правове, гносеолопчие значення, кторико-правове тзнання.
Методолопя ¡сторико-правово! науки пов'язана насамперед з обгрунтуван-ням засоб1в 1 способ1в наукового шзнання державно-правових явищ минулого 1 сучасного, а якщо казати бшьш широко, то й з шзнанням об'ективно! сощ-ально! дшсност взагал1, у тому числ1 й сучасно!. За сво!м зм1стом методолопя науки кторп держави 1 права е переважно системою певних св1тоглядних теоретичних положень, закошв, понять тощо, як1 використовуються вченими
© Шигаль Д. А., 2015
19
як шзнавальш принципи, вде! у науково-дослщницькш робот^ й виражаеться у сукупност методiв, з якими мае справу дослщник. Останнiм часом все акту-альнiшим у дослiдникiв кторико-правово! проблематики стае порiвняльний метод, зокрема, така його модифжащя як порiвняльний iсторико-правовий. Незважаючи на те, що кiлькiсть порiвняльних дослiджень у цш галузi правово! науки кiлькiсно зростае, яккний !х рiвень не завжди е задовшьним.
Для того, щоб пояснити цю невiдповiднiсть й зрозум^и складнiсть проблем, з якими зштовхуеться чи не кожний учений-компаративкт, варто навести характеристику стану порiвняльних дослiджень, надану професором Майдом з Пуерто-Ржо ще у 1970 р. Так, вш писав: «Чотири характерш риси менi здаються найбiльш важливими серед негативних аспекив сучасного порiвняльного права: 1) розповсюджене вживання науково хибних i неточ-них концепцш; 2) вiра у доктрини, що не мають практично! цiнностi на нау-ково-дослiдному рiвнi; 3) зввдси випливае... зацiкавленiсть проблемами, що не мають сучасного штересу; 4) внаслвдок вiдсутностi науково! методологи порiвняльне право (за деякими винятками) характеризуеться описовктю з украй догматичною та кторичною орiентацiею, акцент робиться бiльше на питання «що», шж на питання «як», й ще менше на питання «чому»; спо-стерiгаеться тенденщя до аналiзу без синтезу, до дихотомп скорiше, нiж до штегрального порiвняння» [26, с. 67-68.].
З огляду на зазначене, метою ще! статт е аналiз теоретико-методолопч-них шдвалин порiвняльного iсторико-правового методу як нового засобу спе-цiально-наукового шзнання. Наукова новизна статтi полягае у тому, що вперше робиться спроба виявити дощльшсть виокремлення порiвняльного ктори-ко-правового методу у формi постановки найбшьш розповсюджених запитань з цього приводу й надання розгорнутих ввдповщей на них. Цкю публiкацiею ми прагнемо продовжити дослщницьку роботу щодо остаточного оформлення у методологи науки кторп держави i права власного компаративного методу, а також привернути увагу науково! сшльноти до найбшьш актуальних методо-логiчних проблем кторико-правово! спрямованостi.
Характерно, що методологiчнi питання як загально!, так i правово! науки свого часу перебували у колi уваги таких видатних зарубiжних i вiтчизняних учених, як I. Д. Андреев [1], Ю. Я. Баскiн [2], О. Л. Бигич [3], М. А. Дамiрлi [6], В. В. 1ванов [7], I. Д. Ковальченко [8], В. Ф. Коломийцев [9], Д. В. Лук'янов [16], Л. А. Луць [10], Дж. Майда [25], Б. Г. Могильниць-кий [12], Н. М. Ошщенко [14], Н. М. Пархоменко [15], О. В. Петришин [16], С. П. Погребняк [16], В. I. Синайський [19], В. М. Сирих [22], О. Ф. Скакун [20], А. О. Тыле [23], Д. I. Фельдман [2] та ш. На жаль, слщ кон-статувати, що незважаючи на значну кшьккть наукових роб^ у цш сфер^ защкавлешсть наукового товариства методолопею науки кторп держави i права дос незаслужено залишаеться досить низькою. Пояснити це можна, зокрема, тим, що кторико-правова наука знаходиться на перетиш предмет-
них cфеp icтopичнoï i пpaвoвoï галузей нayкoвoгo пiзнaння, у зв'язку з чим дo не1 тpaдицiйним e нacтopoжене й неpiдкo yпеpеджене cтaвлення. Icтopики вiднocять деpжaвy i пpaвo як фенoмени дo дpyгopядних пpoблем у кoнтекcтi зaгaльнoicтopичнoгo пpoцеcy, a пpaвoзнaвцi здебiльшoгo cкoнцентpoвaнi нa cyчacнocтi, ввaжaючи питaння icтopiï деpжaви i пpaвa менш aктyaльними для cьoгoдення. У pезyльтaтi icтopикo-пpaвoвa нayкa пoдiбнa дo фyтбoль-нoгo м'ячa, який кoжнa кoмaндa нaмaгaeтьcя виткнити зi cвoeï пoлoвини гpaльнoгo пoля. Ми пеpекoнaнi, щo зневaжливе cтaвлення дo icтopикo-пpa-вoвoгo пiзнaння дaвнo вже не вiдпoвiдae cyчacним тенденщям зaгaльнocвi-тoвoгo нayкoвoгo poзвиткy. Сaме тoмy cпpoбyeмo у цiй ^arn дaти вiдпoвiдь нa нaйбiльш пoшиpенi зaпитaння i зaпеpечення, щo винигають з пpивoдy твеpдження пpo те, шр нayкa icтopiï деpжaви i пpaвa пoвиннa мaти влacнy дoбpе poзpoбленy метoдoлoгiю й зoкpемa cвiй кoмпapaтивний метoд.
1. Навщо потрiбно розробляти щe один cпeцiально-науковий мeтод - порiв-няльний кторико-правовий, аджe у науц вжeрозроблeнi й дошть утшно за^о-œвуютжя порiвняльно-icторичний i порiвняльно-правовий мeтоди, як щлком здатт виршити тi завдання, що ^оять пeрeд до^дником кторико-правовог проблeматики?
Вiдпoвiдь нa це пш^ння лежить пеpедyciм у плoшинi ефективнocтi зacтo-coвyвaних метoдiв, кpитеpiями якoï e швидкicть дocягнення пocтaвленoï мети, пpocтoтa у зacтocyвaннi тога a6o iншoгo зacoбy нayкoвoгo шзтання, yнiвеpcaль-нicть метoдики дocлiдження, зpyчнicть викopиcтoвyвaних технiчних пpийoмiв тoшo. У цьoмy кoнтекcтi цiлкoм oчевидним e те, ш^ oдин метoд, у дaнoмy paзi пopiвняльний icтopикo-пpaвoвий, який пoeднye тpи нayкoвi пiдхoди - пopiв-няльний, icтopичний i пpaвoвий, буде бiльш ефективним зa вкaзaними вище кpитеpiями, нiж двa oкpемих метoди - пopiвняльнo-icтopичний i пopiвняль-нo-пpaвoвий. I ця ефективнicть нocитиме не якийcь aбcтpaктний хapaктеp, a буде 4Ítoo пpoявлятиcя у eдинiй метoдицi й технiцi дocлiдження.
З пpивoдy вкaзaнoгo виникae нacтyпне зaкoнoмipне питaння: чи e дocтaт-ньoю пiдcтaвoю для poзpoбки нoвoгo методу пpocте пiдвишення ефективнocтi нayкoвoï po6ora кoмпapaтивicтa, який зaймaeтьcя пpoблемaтикoю з icTOpi'í деp-жaви i пpaвa? 1ншими cлoвaми, чи вapтo метoдoлoгiï нayки взaгaлi кoнцентpy-вaтиcя та пpoблемaх ефективнocтi зacтocoвyвaних метoдiв?
Упевнеш, шo вiдпoвiдь нa цi питaння пoвиннa бути виключнo пoзитив-нoю. Пo-пеpше, пoзaяк poзpoбити якicнo нoвий метoд нa cyчacнoмy етaпi зaгaльнoнayкoвoгo poзвиткy немoжливo в пpинципi, ocкiльки тaк чи iнaкше вiн буде cпиpaтиcя нa тi нayкoвi пiдхoди, якi дaвнo вже вiдoмi й зacтoco-вyютьcя у iнших метoдaх. А пo-дpyге, пiдвишення ефективнocтi бyлo й дo cих пip зaлишaeтьcя ocнoвoю нayкoвo-технiчнoгo пpoгpеcy. Якшo ми зaпе-pечyeмo кpитеpiï ефективнocтi в метoдoлoгiï нayки, тo тaк caмo пoвиннi й визнaти недoцiльнicть poзвиткy технiчних зacoбiв пеpеcyвaння людини, пoлiпшення технoлoгiï вигoтoвлення тoвapiв пpoмиcлoвoгo i пoбyтoвoгo
призначення, вдосконалення телефонного зв'язку тощо. Дшсно, якщо ефектившсть науки i техшки не е достатньою шдставою для зосередження зусиль у цьому напрямку, то й поява мобшьного телефону також е зайвою -телеграф i поштовi голуби щлком здатш виконати одну й ту ж саму задачу забезпечення сшлкування людей на вщсташ.
Далi, заперечення можливост розробки нових спецiально-наукових методiв лише на тiй пiдставi, що вони поеднуватимуть вiдомi науковi шд-ходи, якi е основою теорп вже устояних i розповсюджених методiв, взагалi може призвести до абсурдно! ситуацп. Коли, наприклад, таке ж заперечення буде звертатися як проти порiвняльно-iсторичного, так i порiвняльно-пра-вового засобу наукового шзнання. При цьому i шдстава буде аналогiчною: навщо потрiбне iснування окремого порiвняльно-правового методу, якщо у наущ вже кнують як загальнонауковий порiвняльний метод, так i досить добре розробленi способи й прийоми тлумачення права, яы, власне, i ста-новлять сутшсть «правового» пiдходу? Адже можна шти ще далi, заперечу-ючи дощльшсть кнування й самого порiвняльного методу, аргументуючи це тим, що у процес компаративного дослвдження цiлком вистачить простого порiвняння як звичайно! лопчно! операцп.
2. Яке тзнавальне значення нового пор1вняльного Iсторико-правового методу, або як1 нов1 знання можна отримати з його допомогою в ход1 проведення досл1-дження з ¡сторико-правовог тематики?
Гносеолопчне значення порiвняльного кторико-правового методу поля-гае передусiм у забезпеченш щлкност та безперервност iсторико-правового пiзнання, що здiйснюеться у компаративному напрямку. Застосування цього методу дозволяе, не розриваючи на окремi змктовш блоки саме дослвдження, починати та продовжувати його як з аналiзу «кторичного», так й з вивчення «правового». При цьому слвд зауважити, це не означатиме, що якась з цих двох категорш, хоча й тимчасово, нехтуватиметься дослвдником - незважаючи на можливу вимушену прюритетшсть одше! з них шд час компаративного аналiзу, обидвi категорГ! - i «кторичне», i «правове» завжди йдуть поруч, утворюючи едине щле - «кторико-правове». Штучно розривати iсто-рико-правове шзнання, намагатися вщдшити «iсторичне» вiд «правового» значить не тшьки грубо порушити методологiчнi вимоги проведення порiв-няльного дослщження з iсторi! держави i права, але й вiдмовити кторико-пра-вовiй науцi у власному предмет пiзнання.
Щодо тако! аргументацГ! скептики можуть зауважити, що тк! ж само! гносеологiчно! мети можна було б досягти, як i рашше, традицiйним вико-ристанням пари методiв - порiвняльно-iсторичного i порiвняльно-пра-вового, а точшше !х почерговим застосуванням шд час компаративного дослiдження з кторико-правово! проблематики. Не думаемо, що з цим твер-дженням можна погодитися, i от чому. Перш за все, зазначена черговкть у застосуванш названих методiв нiяким чином не передбачена у !хшх теорп,
методищ i техшщ, тож виршення цього надзвичайно складного питання -у якш послiдовностi i яким чином порiвнювати спочатку «кторичне», а поим «правове», i навпаки (очевидно, що пщ час порiвняльного дослвдження при такому дихотомiчному пiдходi доводиться неодноразово чергувати «кто-ричне» i «правове») - по сут ввддаеться на вiдкуп самому дослiднику без забезпечення останнього хоча б якими-небудь методолопчними оршнти-рами. Слiд пам'ятати й про те, що «хибним е... розповсюдження сфери дп методу за межi предмета, закономiрностi якого ввдображеш у теоретичнiй системi, що лежить в основi даного методу» [8, с. 41].
По-друге, ввдокремлення «историчного» вiд «правового» пiд час практичного здшснення компаративного аналiзу з iсторико-правовоï тематики е досить нетривiальною задачею, як би протилежне i не здавалося при теоретичних мiркуваннях з цього приводу - и вчеш, якi займалися порiв-няльними дослiдженнями у сферi кторп держави i права, з легкктю це шдтвердять. А тому на практищ ми майже не зустршемо у дослiдженнях з iсторiï держави i права, де використовувався порiвняльний метод, тако1 чiткоï сепарацп «кторичного» вiд «правового», що прямо повинна випли-вати з вказано1 вище почерговостi використання порiвняльно-iсторичного i порiвняльно-правового методiв. Натомiсть у бiльшостi компаративних кторико-правових дослiджень при найближчому розглядi ми зможемо виявити вже обговорювану еднiсть цих двох категорiй.
Але ж щлкшсть iсторико-правового пiзнання прямо суперечить проце-дурi довiльного чергування порiвняльно-iсторичного та порiвняльно-пра-вового методiв! Таким чином, виходить, що в кожному подiбному випадку дослiдник штуТтивно застосовував iнший компаративний метод, шж вище-названi!? I цей «шший метод» був прямо обумовлений щлкшстю кторико-правового пiзнання!?
Дiйсно, можна констатувати той факт, що у компаративних наукових роботах з питань кторп держави i права у переважнш бшьшост випадыв насправдi використовуеться порiвняльний iсторико-правовий метод, а вже post factum у методолопчному обгрунтуванш цього дослiдження за устале-ною вже традицiею вказуеться про застосування порiвняльно-iсторичного i порiвняльно-правового методiв. Але таке некритичне слщування тради-щям унеможливлюе подальший науковий розвиток i до того ж не завжди дощльне. З цього приводу влучним е твердження М. Шелера про те, що усЬ лякий справжнш людський розвиток засновуеться, по суп, на постшно зро-стаючому витисненш традицп. До того ж «слше» iнтуïтивне використання у компаративних роботах порiвняльного iсторико-правового методу без розу-мiння його теорп та за ввдсутност добре розроблених методики i техшки ана-лiзу гарантовано позбавляе дослвдника можливостi вичерпного використання гносеолопчного потенцiалу цього засобу пiзнання й може значно спотворити отримаш в ходi порiвняльного аналiзу результати.
Шр ж cтocyeтьcя тан^етних пpoявiв гнocеoлoгiчнoгo пoтенцiaлy пopiв-няльнoгo icтopикo-пpaвoвoгo метoдy, тo зaгaлoм нoвий зaciб нayкoвoгo пiзнaння дoзвoляe:
а) пiдcилювaти нayкoвy нoвизнy icтopикo-пpaвoвих дocлiджень, poблячи теми нayкoвих poбiт бiльш щгавими i aктyaльними;
б) вiдкpивaти нoвi зaкoнoмipнocтi деpжaвнo-пpaвoвoгo poзвиткy;
в) пpoвoдити цiлеcпpямoвaнi aнaлoгiï тa oтpимyвaти з ïx дoпoмoгoю нoвi знaння з вишким cтyпенем вipoгiднocтi;
г) здiйcнювaти типoлoгiзaцiï й клacифiкaцiï деpжaвнo-пpaвoвиx явищ з викopиcтaнням нoвиx кpитеpiïв i пiдxoдiв;
д) бyдyвaти pеaлicтичнi мoделi poзвиткy деpжaвнo-пpaвoвиx явищ i пpo-цеciв у cyчacнocтi;
е) poбити rpyнтoвнi пpoгнoзи генезиcy i тpaнcфopмaцiï деpжaви i пpaвa як у зaгaльнocвiтoвoмy мacштaбi, тaк й у гантели oкpемиx кpaïн;
ж) poзpoбляти нa пiдcтaвi виcнoвкiв з icтopикo-пpaвoвиx пopiвнянь нoвi зaгaльнoтеopетичнi пoняття, кaтегopiï, кoнцепцiï i теopiï тoшo.
3. Розробка порiвняльного кторико-правового мeтоду ш потрiбна, о^шьки вшт зайву плутанину у cпeцiально-наукову мeтодологiю.
^явн^ть тaкoгo твеpдження дocить cимптoмaтичнa i ^адчить пpo непoвне poзyмiння пpибiчникaми метoдoлoгiчнoï opтoдoкciï вcьoгo кoлa пpo-блем i cклaднoщiв cтocoвнo нayкoвoгo методу. Хapaктеpним e й те, ш^ opTO-дoкcи метoдoлoгiчнoï ycтaленocтi, виошвлюючи дaне зaпеpечення, пo cyтi, видaють cвoe пpиxoвaне зневaжливе cтaвлення дo пpoблем метoдoлoгiï, ввa-жaючи cyкyпнicть уже cфopмoвaниx cпецiaльнo-нayкoвиx метoдiв лише пеpе-лiкoм iнcтpyментiв для дocягнення тieï aбo iншoï мети, у яких дocить легкo зaплyтaтиcя. Звичaйнo, щo дoдaвaння ше oднoгo iнcтpyментy у тaкoмy випaдкy пpизведе дo ше бiльшoгo пoгipшення cитyaцiï вибopy.
Однaк, незвaжaючи нa те, метoд мoже i пoкликaний виpiшyвaти cyтo iнcтpyментaльнi зaдaчi, звoдити röro виключнo дo poлi iнcтpyментy e пoмилкoвим, ocкiльки для тoгo, ш^б метoд викoнyвaв cвoю тaкy функцш, вiн пoвинен мaти дoбpе poзpoбленy теopiю i метoдикy cвoгo зacтocyвaння. Тoбтo тi cпецiaльнo-нayкoвi метoди, яы вже icнyють, не e yнiвеpcaльними iнcтpyментaми i мaють дoбpе poзpoблене теopетичне пiдrpyнтя, щo дoзвo-ляe зacтocoвyвaти ïx виключнo для дocягнення тieï мети, якa oбyмoвленa ïxньoю внyтpiшньoю cтpyктypoю. Якщo виxoдити з тaкoгo пpинципoвo cyвo-poгo cтaвлення дo cyкyпнocтi вже oфopмлениx зacoбiв cпецiaльнo-нayкoвoгo пiзнaння, cтae oчевидним, ш^ poзpoбкa нoвoгo метoдy, якa здiйcнюeтьcя зa вciмa пpaвилaми нayки, нaвпaки ycyвae зaйвy плyтaнинy у нayкoвiй метoдo-лoгiï. Нaпpиклaд, введення у таугавий oбiг пopiвняльнoгo icтopикo-пpaвo-вoгo метoдy дoпoмaгae виpiшити декiлькa вaжливиx метoдoлoгiчниx зaвдaнь. Пo-пеpше, пoявa icтopикo-пpaвoвoгo кoмпapaтивнoгo метoдy дoзвoляe «poз-вaнтaжити» метoд пopiвняльнo-пpaвoвий, який вiдтепеp мoжнa буде cкoнцен-тpyвaти нa виpiшеннi aктyaльниx пopiвняльнo-пpaвoвиx пpoблем cyчacнocтi, без cyмнiвниx у бaгaтьox випaдкax otpo6 зaлyчення цьoгo зacoбy пiзнaння дo
вивчення «icтopичнoгo». А пo-дpyге, poзpoбкa пopiвняльнoгo icтopикo-пpa-вoвoгo метoдy cпpиятиме зaвеpшенню пpoцеcy oфopмлення icтopiï деpжaви i пpaвa як caмocтiйнoï гaлyзi пpaвoвoï нayки. Тaким чинoм, poзpoбкa кoмпa-paтивнoгo icтopикo-пpaвoвoгo метoдy нaвпaки здaтнa пpивнеcти знaчнy yпo-pядкoвaнicть у cпецiaльнo-нayкoвy (пpaвoвy) метoдoлoгiю.
4. Наука кторп дeржави i права мае дошть cпeцифiчну cфeру прeдмeтного тзнання - тторико-правову. Чи варто заради ïï доcлiджeння окрeмо розро-бляти кторико-правовий компаративний мeтод?
Дiйcнo, icтopикo-пpaвoве шзтання e дocить cпецифiчним, o^i^ra, як пpo те зaзнaчae М. А. Дaмipлi, cпpямoвaне та вивчення пpaвa (вiд cебе дoдaмo, щo й деpжaви тaкoж) у röra icтopiï. Дo pечi, ця ж гаециф^ oбyмoвлюe й ште-гpaтивний xapaктеp caмoï нayки icTOpií деpжaви i пpaвa, якa «xoчa й вини-клa у pезyльтaтi взaeмoдiï тa зближення пpaвoзнaвcтвa й icтopичнoï нayки нa piвнi oб'eктa (пpедметa) i метoдy, тим не менш... e у певнiй мipi aвтoнoмнoю cyмiжнoю диcциплiнoю». Пpaвo - явише, щo icнye у чaci. «Кaтегopiя чacy в icтopикo-пpaвoвoмy шзтанш тpaнcлюeтьcя у пpoблеми piзнoгo poдy. Темпo-paльнa (вiд cлoвa «tempus» - чac) xapaктеpиcтикa icтopикo-пpaвoвoгo пiзнaння виpaзнo пpoявляeтьcя, зoкpемa, у тaкиx питaнняx, як вcтaнoвлення пoчaткoвoï i кiнцевoï меж icтopioгpaфiчниx дocлiджень, cпiввiднoшення icтopiï тa cyчac-нocтi, poзpoбкa пеpioдизaцiï icтopикo-пpaвoвoгo пpoцеcy, пpoблеми нacтyпнocтi й poзpивy в евoлюцiï пpaвa у чaci тa iн.» [б, c. 10-11].
Однaк cпецифiчнicть icтopикo-пpaвoвoгo пiзнaння, щo oбyмoвленa ^toto-piями пpедметy, метoдy i чacy, не oзнaчae aвтoмaтичнo йoгo вyзькocтi тa дpy-гopяднocтi. Тaк, у paмкax пpедметa icтopикo-пpaвoвoгo пiзнaння вивчaютьcя зaгaльнi, кoгеpентнi тa влacнi зaкoнoмipнocтi виникнення й poзвиткy деpжaви i пpaвa як вiднocнo caмocтiйниx кoмпoнентiв coцiaльнoгo буття. Пpедмет ícto-pикo-пpaвoвoгo шзтання мicтить у co6í як кoнкpетне, iндивiдyaльне, yнiкaльне, тaк i зaгaльне, пoвтopювaне й непoвтopювaне, як динaмiчне, тaк i cтaтичне. Кpiм тога, icтopикo-пpaвoве пiзнaння не oбмежyeтьcя лише минулим oб'eктa, aле й oxoплюe вci елементи eдинoгo icтopичнoгo пpoцеcy зa cxемoю «минуле -cyчacне - мaйбyтнe» [б, c. 214-215]. Бaгaтoacпектнicть icтopикo-пpaвoвoгo пiзнaння пpoявляeтьcя й у röra фyнкцiяx, зoкpемa, пiзнaвaльнiй, функцп ícto-pикo-пpaвoвoгo дocвiдy, aкcioлoгiчнiй, coцiaльнo-пpaвoвoï пaм'ятi, виxoвнiй, пpoгнocтичнiй тoщo. Отже, poзpoбкa пopiвняльнoгo icтopикo-пpaвoвoгo методу, з oднoгo бoкy, cпpиятиме poзкpиттю cпецифiки icтopикo-пpaвoвoгo пiзнaння, a з iншoгo, - нaдacть нoвi метoдoлoгiчнi мoжливocтi у cфеpi дocлiдження бaгa-тьox acпектiв пpедметнoï cфеpи туки icTOpií деpжaви i пpaвa.
5. Розробка порiвняльного кторико-правового мeтоду е зайвою пращю, о^шьки його значeння у мeтодологiï науки кторп дeржави i права будe шзнач-ним, а cам вт займe другорядш положeння ceрeд тших заcобiв cпeцiально-нау-кового тзнання.
TaM мipкyвaння тaкoж e дocить пoшиpеними cеpед cкептикiв пoдaльшoгo poзвиткy метoдoлoгiï icтopикo-пpaвoвoï туки, й тaк caмo, як i пoпеpеднi, пo
суп е переконанням, що значно обмежуе творчi можливост вченого, який насмшився взятися за непросту справу розробки нового методу. Справд^ чи можна достовiрно визначити стушнь важливост того або шшого засобу нау-кового пiзнання? А як об'ективно з'ясувати мкце конкретного методу серед усього методолопчного iнструментарiю? Адже «у живому процесi пiзнання i фшософсьы, i логiчнi, i приватнi методи дослвдження як би синтезованi у один метод, що ткно пов'язаний зi змiстом думки, пристосований до спе-цифiки об'екта. Вони не виступають у даному разi у свош абстрактнiй тео-ретичнiй формi, байдужi до змiсту, як би усереднеш, якими малюе ïx лопка. Реально застосовуваний у науцi метод шзнання синтетичний, складний, нервдко суперечливий, але, що особливо слвд шдкреслити, е цiлiсним» [25, с. 55]. Крiм того, зауважимо, з часом ввдбуваеться неминуче переосмислення iснуючиx методолопчних парадигм, i забутi методи знову викликають защ-кавленiсть з боку наукового товариства.
Що ж стосуеться порiвняльного кторико-правового методу, то вщзначимо, що його значення у методологи кторико-правово1 науки буде вельми суттевим. Пояснюеться це тим, що цей засiб пiзнання дозволяе вийти за межi пiзнаного i поглянути шд iншим кутом зору на вже вiдомi факти та закономiрностi державно-правового розвитку. По сутi, порiвняння в галузi iсторiï держави i права е одним з небагатьох методолопчних засобiв, спроможних покшчити з ткю стереотипiею, що спостерiгаеться останшм часом в iсторико-правовiй науцi. До того ж порiвняльний iсторико-правовий метод може виступати епщен-тром вск1 методологи дослiдження, а сам компаративний аналiз - становити головну проблему науково1 роботи з постановкою вщповвдних завдань. Порiв-няльний iсторико-правовий метод, взятий за основу у проведенш дослвдження, прямо обумовлюе його наукову новизну, оскшьки саме в xодi порiвняння кто-рико-правових об'ектiв виявляються тi ïxнi особливостi i риси, яы ранiше були невiдомi, та вщкриваються новi закономiрностi.
Список л^ератури:
1. Андреев И. Д. О методах научного познания / И. Д. Андреев. - М. : Наука, 1964. - 184 с.
2. Баскин Ю. Я. Международное право: проблемы методологии (Очерки методов исследования) / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. - М. : Междунар. отнош., 1971. - 176 с.
3. Бигич О. Л. М1сце иор1вняльного методу в правовш методологй / О. Л. Бигич // Пра-вова держава: Щор1чник наукових праць 1нституту держави i права 1м. В. М. Корецького НАН Украши. - Вип. 13. - К., 2002. - С. 448-455.
4. Бойко I. С. Пор1вняльне правознавство: навч. поаб. - 2-ге вид., випр. та допов. / I. С. Бойко, Б. В. Бабш. - Одеса : Феткс, 2011. - 152 с.
5. Быковский С. Н. Методика исторического исследования / С. Н. Быковский. - Л. : ГАИМК, 1931. - 204 с.
6. Дамирли М. А. Специфика историко-правового познания и новый облик историко-пра-вовой науки / М. А. Дамирли // Актуальт проблеми полиики. - Вип. 16. - О. : Юрид. ли., 2003. - С. 416-424.
7. Иванов В. В. Методология исторической науки / В. В. Иванов - М. : Высшая школа, 1985. - 168 с.
8. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования / И. Д. Ковальченко. - 2-е изд., доп. - М. : Наука, 2003. - 486 с.: ил.
9. Коломийцев В. Ф. Методология истории (От источника к исследованию) / В. Ф. Коло-мийцев. - М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. - 191 с.
10. Луць Л. А. Теорiя порiвняльно-правового методу Методи та засоби порiвняльно-пра-вового дослвдження / Л. А. Луць // Держава i право. Юрид. i поли. науки. - К. : 1ДП НАНУ, 2006. - Вип. 31. - С. 489-496.
11. Методология истории: учеб пос. для студ. вузов / А. Н. Нечухрин, В. Н. Сидорцов, О. М. Шутова и др. - Минск : НТООО «ТетраСистемс», 1996. - 240 с.
12. Могильницкий Б. Г. Введение в методологию истории: учеб. пособ. [для студ. вузов, обучающихся по спец. «История»] / Б. Г. Могильницкий. - М. : Высш. шк., 1989. - 175 с.
13. Нурматов М. Х. Методы и формы научного познания (Материал к лекции с методическими советами) / М. Х. Нурматов. - Ташкент : «УКИТУВЧИ», 1971. - 39 с.
14. Онщенко Н. М. До питання про поняття «порiвняльного права державознавства» (деяю тдходи до аналiзу та вивчення) / Н. М. Онщенко // Часопис Ктв. ун-ту права. - 2009. - №1. -С. 11-15.
15. Пархоменко Н. М. До визначення методiв дослвдження джерел права / Н. М. Пархоменко // Держава i право: зб. наук. праць. Юридичт i полггичш науки. - Вип. 33. - К. : 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН Украши, 2006. - С. 10-17.
16. Порiвняльне правознавство: пвдруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / С. П. Погреб-няк, Д. В. Лук'янов, I. О. Биля-Сабадаш та ш.; за заг. ред. О. В. Петришина. - Х. : Право, 2011. -272 с.
17. Рысина Е. П. Специально-исторические методы исследования правовой политики / Е. П. Рысина // История государства и права. - 2010. - №12. - С. 7-9.
18. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): учебник / А. Х. Саидов; под ред. В. А. Туманова. - М. : Юристъ, 2000. - 448 с.
19. Синайский В. И. Техника юридической методологии в связи с общим учением о методологии / В. И. Синайский [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.russkije.lv/ru/ pub/read/tehnika-yuridicheskoi-metodologii/.
20. Скакун О. Ф. Принцип единства логического и исторического методов в сравнительном правоведении: открытая лекция / О. Ф. Скакун. - К. ; Симферополь : Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины; Изд-во «Логос», 2007. - Серия науч.-метод. изд. «Академия сравнительного правоведения». - Вып. 5. - 31 с.
21. Степин В. С. Методы научного познания / В. С. Степин, А. Н. Елсуков. - Минск : «Вышэйшая школа», 1974. - 152 с.
22. Сырых В. М. Метод правовой науки: (Основные элементы, структура) / В. М. Сырых. -М. : Юрид. лит., 1980. - 176 с.
23. Тилле А. А. Социалистическое сравнительное правоведение / А. А. Тилле. - М. : Юрид. лит., 1975. - 208 с.
24. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения / Ю. А. Тихомиров. - М. : Норма, 1996. - 432 с.
25. Уваров А. И. Структура теории в исторической науке / А. И. Уваров // Методологические и историографические вопросы исторической науки : сб. ст. / отв. ред. А. И. Данилов. -Томск : Изд-во Томского ун-та, 1965. - Вып. 3. - С. 35-65.
26. Mayda J. Quelques mflexions critiques sur le droit compam contemporain / J. Mayda // RIDC. - 1970. - №1. - P. 57-82.
Шигаль Д. А. Теоретико-методологическое обоснование разработки сравнительного историко-правового метода.
В статье рассматриваются основные замечания и возражения, возникающие в научной среде по поводу разработки историко-правового компаративного метода. Исследуются теорети-
ко-методологические основы выделения этого средства специально-научного познания. Анализируются эффективность и гносеологическое значение сравнительного историко-правового метода. Делаются выводы о месте сравнительного историко-правового метода в специально-научной методологии.
Ключевые слова: сравнительный историко-правовой метод, эффективность метода, историческое, правовое, гносеологическое значение, историко-правовое познание.
Shygal D. A. Theoretical and methodological basis of the comparative historical and legal method development.
Problem setting. Development of any scientific method is always both a question of its structural and functional characteristics and place in the system of scientific methods, and a comment as for practicability of such methodological work. This paper attempts to give a detailed response to the major comments and objections arising in respect of the separation as an independent means of special and scientific knowledge of comparative historical and legal method.
Recent research and publications analysis. Analyzing research and publications within the theme of the scientific article, it should be noted that attention to methodological issues of both general and legal science at the time was paid by such prominent foreign and domestic scholars as I. D. Andreev, Yu. Ya. Baskin, O. L. Bygych, M. A. Damirli, V. V. Ivanov, I. D. Koval'chenko, V. F. Kolomyitsev, D. V. Luk-yanov, L. A. Luts, J. Maida, B. G. Mogilnytsky, N. M. Onishchenko, N. M. Parkhomenko, O. V. Petryshyn, S. P. Pogrebnyak, V. I. Synaisky, V. M. Syryh, O. F. Skakun, A. O. Tille, D. I. Feldman and others. It should be noted that, despite a large number of scientific papers in this field, the interest of research partnership in the methodology of history of state and law science still unfairly remains very low.
Paper objective. The purpose of this scientific paper is theoretical and methodological rationale for the need of separation and development of comparative historical and legal method in the form of answers to more common questions and objections that arise in scientific partnership in this regard.
Paper main body. Development of comparative historical and legal means of knowledge is quite justified because it meets the requirements of the scientific method efficiency, which criteria are the speed for achieving this goal, ease of use of one or another way of scientific knowledge, universality of research methods, convenience of techniques that are used and so on. Combining the three research approaches -comparative, historical and legal, comparative historical and legal method is more effective than two separate methods - comparative and historical, and comparative and legal. Epistemological potential of comparative historical and legal method is quite great, and is to ensure the integrity and continuity of the historical and legal knowledge that is carried out in comparative way. Application of this method allows you without breaking the research itself into separate semantic blocks to start and continue it both from the analysis of the "historical" and learning of the "legal".
Conclusions. Value of the comparative historical and legal method in the methodology of historical and legal science will be very significant. This can be explained by the fact that this means of knowledge allows to go beyond the known and look from a different angle on already known facts and regularities of the state and legal development. In fact, a comparison in the field of the history of state and law is one of the few methodological tools capable to do away with the stereotype which has been formed in the historical and legal science recently. In addition, comparative historical and legal method can serve as the epicenter of all the research methodology, but the comparative analysis can be the main problem of scientific work with the production of relevant tasks. Comparative historical and legal method as a basis of a study directly causes its scientific novelty, because in the course of comparison of historical and legal objects those of their characteristics and features that were previously unknown are revealed, and new laws are opened.
Key words: comparative historical and legal method, the effectiveness of the method, historical, legal, epistemological significance, historical and legal knowledge.
Надшшла до редколегй 06.03.2015 р.
