CC BY
209
УДК 316.74:378.014.24
О. С. Буряк, аспірантка
ТЕНДЕНЦІЇ В СФЕРІ КРОС-КУЛЬТУРНИХ КОМУНІКАЦІЙ:
РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ
ЄДНОСТІ
Досліджено основні тенденції глобалізації та наслідки впливу на крос-культурні комунікації культурного імперіалізму, інтеркультуралізму, транснаціоналізму, інтерналізації, культурної ідентифікації, асиміляції, транскультурації і под. Обґрунтовано ідею, за якою культурна різноманітність, космополітизм та інтеркультуралізм можуть скласти конструктивну перспективу для формування глобальної єдності.
Ключові слова: культурний імперіалізм, інтеркультуралізм,
транснаціоналізм, інтерналізація, культурна ідентифікація, асиміляція, транскультурація, космополітизм, інтеркультуралізм.
Актуальність проблеми зумовлено специфікою сучасних процесів соціокультурного розвитку, необхідністю створення умов для розвитку конструктивних крос-культурних комунікацій, рівноправного діалогу, толерантності, емпатії, системи загальнолюдських цінностей та планетарної етики. Тому важливим завданням є пошук і реалізація технологій, спрямованих на продуктивне впровадження загальнолюдських цінностей в життя глобального соціуму та трансформацію людини постмодерну, яка повинна бути більш мобільною, більш відкритою, терпимою, моральною та соціальноактивною.
Аналіз останніх джерел і публікацій. Дослідженню глобальних процесів присвятили свої праці К. Аппіах, У. Бек, Д. Гельд, Ж. Дерріда, Е. Лавінас та ін. В умовах системних соціальних трансформацій науковий пошук шляхів загальної інтеграції об’єктивно стимулюється соціальною ситуацією, в якій основну роль відіграє характер крос-культурних комунікацій між
представниками різних країн та суспільств. Ці ідеї висловлюють Дж. Даунінг, Д. Розкопф, Среберні-Мохаммаді, Г. Шіллер та ін. Значних результатів в аналізі умов формування крос-культурних відносин та крос-культурного капіталу, а також формування системи загальнолюдських цінностей досягли такі дослідники, як Д. Кортен, О. Крігман, П. Раскін, П. Х. Рей та ін. Завдяки їх зусиллям достатньо науково обґрунтувано важливі аспекти цієї складної проблеми, зокрема, визначено поняття крос-культурної комунікації, крос-культурного капіталу, етноцентризму, культурного плюралізму, культурного релятивізму, емпатії, толерантності.
Метою статті є виявлення основних тенденцій у сфері крос-культурних комунікацій та визначення напрямків формування глобальної соціокультурної єдності.
Виклад основного матеріалу. Впродовж історії в світі розвинулися деякі тенденції крос-культурної взаємодії, притаманні певному часу форми крос-культурної комунікації. Деякі з них завдали шкоди самобутності окремих локальних культур, проте більшість з них склали основу розроблення механізму крос-культурних комунікацій епохи постмодерну. Розглянемо найяскравіші з цих форм.
Культурний імперіалізм — це практика підтримки та просування більш сильної культури відносно до більш слабкої, менше відомої та бажаної. Термін «культурний імперіалізм» з’явився в 1960-х роках та став предметом дослідження наприкінці 1970-х років [9, с. 8]. Такі супутні терміни, як «імперіалізм ЗМІ», «структурний імперіалізм», «культурна підлеглість та панування», «культурна синхронізація», «електронний колоніалізм», «ідеологічний імперіалізм» та «економічний імперіалізм», використовувалися для позначення різних субсфер чи відтінків того самого культурного імперіалізму. Американський критик ЗМІ Г. Шіллер відзначає, що «сьогоднішній концепт культурного імперіалізму найкраще описує суму процесів, коли домінуюча культура застосовує засоби сили і тиску, а також
підкупу для формування інституцій, які пропагували б цінності домінуючого центру системи» [15].
Дослідники глобалізаційних процесів Дж. Даунінг та А. Среберні-Мохаммаді визначають імперіалізм як «підкорення та контроль однієї країни іншою, більш сильною. В історії колонізації (форма імперіалізму, коли уряд колонії управляється іноземцями) безліч освітніх систем та систем засобів масової інформації країн Третього Світу виявляються клонованими копіями країн-колонізаторів (Англія, Франція, Америка) та відображають їх систему цінностей. Реклама Заходу з часом набрала форми вторгнення у вигляді продуктів вжитку, моди і архітектури, поступово та наполегливо доводячи те, що західна культура є вищою відносно культур Третього Світу» [6, с. 482]. Такі ситуації не являють собою рівноправний діалог культур, що приводить до усвідомленого взаємозбагачення культур, а є прикладом імперіалізму та асиміляції.
Культурний імперіалізм часто розглядається з двох різних точок зору: 1) як насильственна акультурація та 2) як добровільне засвоєння культурою-реципієнтом цінностей та норм культури-донора. Дійсно, вплив іншої культури може сприйматися двояко: з одного боку, як загроза для місцевої культури, а з другого — як шанс для збагачення її культурної ідентичності. Професор Колумбійського університету Д. Розкопф в книзі «Хвала культурному імперіалізму?» визначає культурний імперіалізм як розповсюдження цінностей толерантності та відкритості культурним змінам з метою уникнення війни та конфлікту між культурами, а також розповсюдження технологічних та юридичних стандартів для забезпечення вільної торгівлі з достатнім рівнем безпеки для бізнесу та подорожування в різних країнах [14, с. 34].
Космополітизм теж є однією з основних тенденцій глобалізації та крос-культурних комунікацій. Теорію космополітизму побудовано на ідеї глобального суспільства, згідно з якої всі люди планети є громадянами єдиного глобального суспільства, яке складається з сукупності локальних
товариств окремих країн світу. Своєї модерної інтерпретації поняття космополітизму набуло в осмисленні І. Кантом, який у своєму нарисі «Вічний мир» (1795) сформулював закон космополітизму, котрий може захистити людей від війни, і за основу цього закону взяв принцип всесвітньої гостинності. Кант наголошував на тому, що розповсюдження гостинності з приміткою того, що «кожен має право користуватися всією площею земної кулі, що належить всій людській расі» (common heritage of humanity), стане запорукою народження такої людської раси, яка відповідатиме конституції космополітизму [12, с. 53]. К. А. Аппіах також припускає можливість існування космополітичної спільноти, в якій індивіди різного походження формують відносини взаємної поваги, незважаючи на їхні світоглядні розбіжності (релігія, політичні погляди і под.). У праці «Космополітизм: етика словами чужоземців» він висвітлює важливі нюанси щодо того, як саме повинна діяти соціальна етика [1, с. 13].
Філософський концепт етики Е. Левінаса та концепт гостинності Ж. Дерріди забезпечують теоретичну основу для толерантних відносин між людьми в буденному житті. У праці «Життя заради Іншого» Левінас зазначає, що немає «універсального морального закону», і тільки почуття відповідальності (доброта, великодушність, люб’язність, милосердя, добродійність) перед «іншим», хто в стані вразливості кличе на допомогу, є критеріями забезпечення універсального миру. Е. Левінас вважає, що космополітизм потрібно сприймати як моральний вибір... Ми, навіть несвідомо, є адресантами дії «іншого» та несемо потенціал культурної ідентифікації [7, с. 108-101].
Сучасний німецький соціолог У. Бек обґрунтовує, що космополітизм розділяє певні аспекти універсалізму, а саме глобально прийнятої ідеї людської гідності, яка має бути захищена та збережена міжнародним законом, і що формування руху глобального громадянства приведе до встановлення глобальних демократичних інститутів, які сформують простір для глобальних політичних переговорів та рішень і підсилять ідею громадянства на
глобальному рівні. На його думку, такі принципи, як 1) нескорочуваність, тобто ідея, що певні проблеми можуть бути адресованими отримувачам тільки на глобальному рівні (глобальне потепління, тероризм тощо) та 2) делегування ініціативи, тобто вирішення проблеми на локальному рівні, сформують основу космополітичного ладу [5, с. 9].
Італійський науковець Д. Арчібугі пропонує оновлену модель глобального громадянства — інституційний космополітизм, що захищає деякі реформи в глобальній владі, які дозволили б глобальним громадянам брати більш безпосередню участь у політичному житті планети [2, с. 17]. Космополітична демократія, наприклад, передбачає зміцнення ООН та інших міжнародних організацій за допомогою створення Асамблеї Світового Парламенту. Разом з теоретиком глобалізації Д. Гелдом Арчібугі став ключовою персоною в розвитку ідеї космополітизму та космополітичної демократії, виступаючи за докорінні реформи в міжнародних організаціях, зокрема таких, як ООН та ЄС [3, с. 73]. Взагалі-то, вчені-космополіти позиціонують себе як моральних універсалістів, оскільки вірять в те, що всі люди, а не тільки співвітчизники та громадяни однієї держави повинні підлягати загальним моральним стандартам.
Отож, космополітизм — це ідея про те, що всі види людських етнічних груп належать до єдиної спільноти, заснованої на спільній моральності. Теорія космополітизму протилежна теоріям комуни та партикуляризму (сепаратизму), а особливо — ідеям націоналізму. Прибічники теорії космополітизму відстоюють думку про те, що космополітична спільнота повинна бути заснована на інклюзивній моральності, спільних економічних відносинах чи політичній структурі, яка піклується про різні нації.
На підгрунті названих глобальних тенденцій, зокрема космополітизму, виникає низка суспільних реакцій. Однією з них є Рух глобальних громадян, учасники якого вимагають глобальної чуйності щодо екології, соціальної справедливості, а також спільної відповідальності. З теоретичної точки зору Рух глобальних громадян являє собою комплексний та безпрецедентний
феномен, який сформувався під впливом суб’єктивних та об’єктивних умов планетарної фази цивілізації. В теоретичному значенні цей термін використовується для позначення прихованого потенціалу ґрунтовного зміщення в системі цінностей [8, с. 36].
Ідея, за якою в сьогоднішніх об’єктивних і суб’єктивних умовах непомітно наростає вірогідність появи глобальної громадянської ідентичності, була проаргументована авторами останнього звіту «Величезна переміна: обіцянки та зваби майбутнього» Групи Глобального Сценарію. Схожі аргументи щодо існування прихованого потенціалу мільйонів людей, їх готовності до нової ідентифікації згідно з новими цінностями світової свідомості були представлені такими авторами, як П. Раскін, П. Х. Рей та Д. Кортен. Такі організації, як Oxfam International, відстоюють ідею, що рух глобального громадянства, котре базується на принципах соціальної та економічної справедливості, є необхідним для того, аби покласти край глобальній бідності [16, с. 67]. В останньому розділі книги «Червоне небо вранці» Г. Спес описує новий тип такого руху, що бере своє коріння з принципів Земної Хартії, яка є лідером в зміні свідомості та цінностей, котрі необхідні для переходу до нової фази планетарної цивілізації [10, с. 35].
О. Крігман, автор праці Світанок космополіту: надії Руху глобальних громадян» стверджує: «Транснаціональні корпорації, уряди та неурядові організації (НУО) є сильними глобальними акторами, та на все це суттєво вплине світова асоціація з мільйонів учасників, котрі закликатимуть до нового світового порядку, який би був заснований на нових цінностях, вищій якості життя, людський солідарності та екологічному балансі» [11, с. 76]. Крігман відзначає, що зростання активності громадянського суспільства в формі НУО та соціальних рухів упродовж останніх років є виявом прихованого потенціалу глобальної системи. Та за відсутності спільної основи важко уявити, як цей прихований потенціал об’єднається в глобальний систематичний рух. Формування основи залежить від нових форм лідерства, котрі та полегшуватимуть взаємний діалог, в якому об’єднаються різні голоси [11].
Інтеркультуралізм, що базується на концепції культурного обміну між різними культурними групами в суспільстві, ініціює зародження діалогу, завдяки якому знаходяться спільні елементи в різних культурах, що стають основою для ефективної комунікації та інтеграції. Інтеркультуралізм мотивує до знаходження спільної платформи, злиття різних культур на основі загальнолюдських цінностей та планетарної етики.
Концепт траснаціоналізму репрезентує глобальну кооперацію між самими індивідами, представниками різних культур та етнічностей, незалежно від державних кордонів, в той час як інтернаціоналізм як головного актора висуває уряди національних держав [4, с. 54]. Термін з’явився на початку ХХ ст. та був використаний Р. Боурном для опису нового шляху осмислення відносин між культурами. Транснаціоналізм передбачає стирання національної держави та формування світового уряду. Транснаціоналізм близький до ідеї космополітизму, адже він описує індивідуальний досвід, в той час як космополітизм являє собою теоретичну основу для нього. Якщо прикладами інтеркультуралізму можуть послугувати ООН, міжнародні конвенції, міжнародні конвенції та тарифні врегулювання, то прикладами транснаціоналізації є неурядові організації, глобальні установи, які займаються науковими дослідженнями, глобальні установи з питань навколишнього середовища, доброчинні організації і т. д.
Транснаціоналізм — це свого роду соціальний рух, який сьогодні представляє поле наукових досліджень, оскільки підвищує ступінь взаємозв’язків між народами і стирає економічні та соціальні кордони між державами [13, с. 35]. На тлі подібних тенденцій з’являються певні процеси, свого роду канали, через які практично здійснюється комунікація та отримуються її результати. Серед таких процесів основними є процеси інтерналізації та ідентифікації.
Одним із засобів протидії будь-якій формі культурного імперіалізму та асиміляції є збереження культурної різноманітності, що виступає як антитеза
культурній одноманітності, яка вважається загрозою для безлічі самобутніх культур.
Як показує аналіз результатів крос-культурної комунікації у глобальному масштабі, взаємодії між різними культурами відбиваються у вигляді: 1) асиміляції (процесу, в результаті якого члени однієї етнічної групи втрачають свою первинну культуру та засвоюють культуру іншої етнічної групи, з якою вони знаходяться в безпосередньому контакті); 2) акультурації (процес зміни матеріальної культури, звичаїв та вірувань, що відбувається при безпосередньому контакті і взаємовпливі різних соціальних та культурних систем); 3) культурного привласнення (засвоєння деяких специфічних елементів певної культури різними іншими культурними групами; 4) транскультурації ^об’єднання, злиття культур).
Висновки. У сфері крос-культурних комунікацій склалися такі основні тенденції: культурний імперіалізм, інтеркультуралізм, мультикультуралізм, транснаціоналізм, інтерналізація, культурна ідентифікація, культурна різноманітність, асиміляція, транскультурація, культурне привласнення. Їх визначення та інтерпретація наслідків дозволяють установили їх розбіжності, умови та сфери впливу на культуру та її репрезентів. Разом з тим ми констатували, що культурна різноманітність, космополітизм та інтеркультуралізм можуть скласти конструктивну перспективу для згубних з точки зору збереження рівноправності культур та мультикультурного середовища тенденцій імперіалізму, культурної нетерпимості, націоналізму, расизму та асиміляції.
Література
1. Appiah, A.K. Cosmopolitanism: Ethics in a World of Strangers / A.K. Appiah. — N. Y.: W.W. Norton, 2006. (Trad. esp.: Cosmopolitismo. La ética en un mundo de extraños, Buenos Aires/Madrid, Katz editores S.A. 2007. — Р. 32.
2. Archibugi, D. The G20 is a luxury we can’t afford / D. Archibugi. — The Guardian, Saturday 28 March 2008.
3. Archibugi, Daniele. Opening to the World / D. Archibugi. — International Cooperation in Science and Technology, European Research Area, 2008.
4. Barkan, Elliott Robert, ed.: Immigration, Incorporation and
Transnationalism, Somerset, New Jersey, USA, Transaction Publishers, 2003.
5. Beck, U. The Debate on the Individualization Theory in Todays Sociology in Germany / U. Beck // Sociology in Germany. Soziologie Special Edition 3. Opladen: Leske und Buderich. 1994.
6. Dolby, Nadine and Cornbleth, Catherine / N. Dolby and C. Cornbleth. — Social identities in transnational times.Discourse: Studies in the Cultural Politics of Education. 2001. Vol. 22 Issue 3, p.293-296.
7. Emmanuel, Levinas. Totality and Infinity. An Essay on Exteriority / E. Levinas. Duquesne University Press, Pittsburgh, PA 1998, pp. 84, 100-101.
8. Guidry, J., M. Kennedy, and M. Zald (eds). Globalizations and Social Movements: Culture, Power, and the Transnational Public Sphere / J. Guidry. — Ann Arbor: University of Michigan Press. 2003.
9. Hamm, Bernd; Russell Charles Smandych. Cultural imperialism: essays on the political economy of cultural domination. Reference,Information and Interdisciplinary Subjects Series / B. Hamm, R. Ch. Smandych. — University of Toronto Press. 2005, p. 43.
10. James, Gustave Speth. Red Sky at Morning / James G. S. N. Y.: Yale University Press. 2004.
11. Kriegman, Orion. Dawn of the Cosmopolitan: The Hope of a Global Citizens Movement / O. Kriegman. — Boston: Tellus Institute. 2006.
12. Nussbaum, Martha C. Kant and Stoic Cosmopolitanism / M. Nussbaum. — The Journal of Political Philosophy, Vol. 5, Nr 1, 1997, pp. 1-25.
13. Pries, Ludger. Migration and Transnational Social Spaces / L. Pries. — Aldershot, United Kingdom, Ashgate. 1999.
14. Rothkopf, David. In Praise of Cultural Imperialism / D. Rothkopf. — Foreign Affairs, Summer 1997, Vol. 107, pp. 38-53; all descriptions of Rothkopf s points and his quotes are from this article.
15. Schiller, Herbert I. Communication and cultural domination / H. J. Schiller. — International Arts and Sciences Press, 901 North Broadway, White Plains, N. Y. 10603. 1976, pp. 9-10.
16. Smith, Jackie. Social Movements for Global Democracy. Themes in Global Social Change / J. Smith. — Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press. 2007.
Тенденции в сфере крос-культурных коммуникаций: риски и перспективы формирования глобального единства
Бурак О. С.
Исследованы основные тенденции глобализации и последствия влияния на крос-культурые коммуникации культурного империализма, интеркультурализма, транснационализма, интернализации, культурной идентификации, ассимиляции, транскультурации и т. п. Обоснована идея, что культурное разнообразие, космополитизм и интеркультурализм могут составить конструктивную перспективу для формирования глобального единства.
Ключевые слова: культурный империализм, интеркультурализм,
транснационализм, интернализация, культурная идентификация, ассимиляция, транскультурация, космополитизм, интеркультурализм.
Tendencies are in the sphere of cross-cultural communications: risks and prospects of forming of global unity Burak O. S.
Annotation
The article investigates the main trends of globalization and the effects of cross-cultural communication, cultural imperialism, interculturalism, transculturalism, transnationalism, cultural identity and assimilation. In the article was substantiated the idea that cultural diversity, cosmopolitanism and interculturalism can make a constructive future for the formation of the global unity.
Keywords: cultural imperialism, interculturalism, transnationalism,
internalization, cultural identity, assimilation, transculturation, cosmopolitanism, interculturalism.
