CC BY
9
Реферат.
ПРОФИЛАКТИКА ОСЛОЖНЕНИЙ ЛАПАРОТОМНОЙ РАНЫ ПРИ «ОТКРЫТОМ» ЛЕЧЕНИИ РАСПРОСТРОНЕННОГО ГНОЙНОГО ПЕРИТОНИТА
Мартиненко А.П., Акперов И.А., Костырной A.B., Торба A.B.
Ключевые слова: распространенный гнойный перитонит, способы лечения перитонита, осложнения лапаротомной раны.
Представлены данные о микробиологических, цитологических и морфологических аспектах санациии брюшной полости и ла-паротомой раны при открытом и закрытом лечении распростроненного гнойного перитонита. Летальность при открытом лечении в 2 раза меньше чем при закрытом (24% и 51% соответственно). Количество осложенний лапаротомной раны при этих способах лечения одинаково, основное место в структуре осложений занимает нагноение. Методически правильное ведение лапаротомной раны при открытом лечении перитонита, основанное на применении спиралевидного сквозного шва брюшной стенки, позволяет достичь формирования плотного линейного рубца. Течение раневого процесса в лапаротомной ране относитель-но автономно отсостояния брюшной полости.
УДК 616.33+616.342]-005.1.-089.2.
ТАКТИКА Л1КУВАННЯ ПРИ ГОСТРИХ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНИХ КР0В0ТЕЧАХ ВИРАЗК0В0Г0 ГЕНЕЗУ 13 ЗАСТОСУВАННЯМ ЕНД0СК0П1ЧН0Г0 ТА ЛАПАР0СК0П1ЧН0Г0 ГЕМ0СТА3У
Кафедра жрургп \ проктологи Запор1зькоТ медичноТ академп пюлядипломно!' осв1ти
Милиця М.М., Торопов Ю.Д., Давидов В.1., Козлов В.Б., ТовбЫ Ю.В.
Наведет резулътати обстеження г лгкування 297 пацгентгв з гастродуоденалъними кровотечами виразкового генезу. Застосування ендоскопгчног дгатермокоагуляцгг г лапароскопгчного способу гемостазу у 254 хворих з наявнгстю виразкових гастродуоденалъних кровотеч дозволило до-могтися тимчасовог чи тривалог зупинки кровотечг у 78,1% пацгентгв. Це дало можливгстъ проведення консервативного лгкування, а також виконання вгдстрочених г планових операцгй пг-сля компенсацгг порушенъ функцгг гемостазу.
Ключов1 слова: гастродуоденальы кровотеч^ ендоскотчна д1атермокоагуляц1я, лапароскотчне кптування.
мих 56 виконана динамнна ендоскотя. Вк хво-
Вступ
В сучаснм гастроэнтерологи лкування шлун-ково-кишкових кровотеч залишаеться актуальною проблемою, складысть виршення якоТ пов'язана з тактичною р^номаытыстю при лку-ваны основного захворювання \ його ускпад-нень. Найбтьшу практичну значимють в структур! кровотеч з верхых в1дд1л1в шлунково-кишкового тракту представляе виб1р лкувальноТ тактики при виразковм хвороб! шлунка \ двана-дцятипалоТ кишки. Категор1я хворих з профуз-ною гастродуоденальною кровотечею за останы п'ять рою в з&льшилась майже в 1,5 рази в порн вняны з аналопчним перюдом попередых роюв. На сьогоды не виявлено переваг активно! тактики перед активно-вичкувальною при важкм кро-вовтрат1, що св1дчить про високий ризик оперативного втручання у оаб з вираженими метабо-лнними порушеннями, обумовленими крововт-ратою [1-4].
В зв'язку з активним застосуванням д1агности-чно1 \ лкувальноТ ендоскопи на сьогоды стало можливим скорочення оперативно! активное^ у хворих з гастродуоденальними кровотечами \ розширились показания до проведения консервативного лкування.
Метою даного повщомлення е аналЬ показни-к1в лкування хворих з гастродуоденальними кровотечами для виборухфурпчноТ тактики.
За перюд з 2003 до 2007 рр. було виконано 436 екстрених ф1броезофагогастродуоденоско-пм у хворих з кпУчними проявами \ пщозрою на гостр1 гастродуоденальы кровотеч! виразковоТ етюлоги. Серед загальноТ ктькост1 дослщжуе-
рих коливався в1д 17 до 89 рою в, переважали особи молодого \ середнього в1ку - 297 пац1ент1в (68,1 %). Жшок було 187 (42,8 %), чоловшв -249 (57,2 %).
Дослщжування виконувались за стандартною методикою. Вщносними протипоказаннями до проведения ендоскопнного дослщження були передагональний \ агональний стан хворого, го-стра дихальна \ серцево-судинна недостатнють. Уточнения д1агнозу при цьому не могло вплину-ти на лкувальну тактику \ вихщ захворювання. Динамнна езофагогастродуоденоскотя викону-валась при неч™й кл1н1чн1й картин кровотеч!, що продовжувалася, або нед1агностованому джерел1 при первичному оглядк
Результати та 1х обговорення
Причиною гастродуоденальних кровотеч у 385 (88,3 %) пац1снт1в була виразкова хвороба шлунка \ дванадцятипалоТ кишки. У 105 (27,3 %) спостережень виразки знайдеы в шлунку, у 280 хворих (72,7 %) - в дванадцятипалм кишцк Кровоточив! виразки шлунка найчаст1ше розта-шовувались в дтянц1 тта (42 %), в дтянц1 кута шлунка - 28 %, в антральному в1дд1л1 - 17,6 %, в кард1альному вщдт1 - у 11,2 %, в дтянц1 дна шлунка - 0,2 %. Розм1ри виразок коливались вщ 0,5 до 2-4 см в д1аметрк 1х форма була округлою чи овальною. По перифери виразки мався добре видимий перифекальний запальний вал, ство-рюючи видимють "глибоко'Г виразки.
Наявысть в просвт значноТ ктькост1 кров1, що вилилась, замазкопод1бного гематину, фксова-них до стшки \ втьно розташованих в просвт
BiCHHK Украгнсъког жедичног стоматологгчног акадежШ
шлунка згустюв KpoBi створювали поганий в1зуа-льний огляд i труднощ1 д1агностики. Тому у ряд1 випадюв постановка кнцевого д1агнозу проводилась не при первинному, а при повторному до-слщжены пюля промивання шлунка. 0кр1м цьо-го, в багатьох спостереженнях MinKi виразков1 дефекти на тл1 анемЬованоТ слизовоТ погано диференц1ювалися.
Кровоточив! виразки дванадцятипалоТ кишки були одиничними у 87,9 % спостережень. 4acTi-ше вони розташовувались на заднм стнц1 - у 39,4 % хворих, по медальному контуру - 33,1 %, на переднм ст1нц1 - 26,7 %. Циркуляры виразки зустрнались у 1 %, подвмне розташування ви-разок спостер1галось у 7 % хворих. При вияв-лены виразкового кратера з ендоскотчними ознаками ненадмного гемостазу огляд продов-жувався для виключення ¡нших джерел кровоте-4i. Д1агностика кровоточиво! постбульбарноТ виразки представляла труднощ1 внаслщок вира-женоТ деформаци бульбодуоденального вщдту i невидимого, закритого кров'ю субстрату.
3 метою досягнення ендоскопнного гемостазу з 385 хворих з гастродуоденальними кровотеча-ми виразкового генезу 325 патентам (84,4 %) виконана монополярна д1атермоелектрокоагу-ляц1я.
При наявност1 дифузноТ кровотеч!, що продов-жувалась, з пщ згустку в ды виразкового дефекту, а також при кровотеч1, що зупинясться, з на-явнютю тромбованоТ судини у виразц1 (FII-A), фн ксованого згустку (FII-B), мтких тромбованих судин (FII-C), позитивний ефект п1сля проведения ендоскопнноТ д1атермокоагуляци спосте-р1гали у 246 випадках (75,6 %). У цих хворих ознаками надмного гемостазу були ф1бринозний нал1т в ды виразки, стабтьна гемодинамка, в1д-сутн1сть даних про порушення периферичного кровооб1гу. Рецидив кровотеч1 практично не спо-стер1гався i данм категори хворих була проведена консервативна гемостатична, противираз-кова, корегуюча i вщновлювальна терапт з на-ступним виконанням вщстроченоТ операци.
Найбтьшу скпадысть ендоскотчного гемостазу ¡з застосуванням д1атермокоагуляци викпика-ла струминна кровотеча з виразкового дефекту, що продовжувалася, (за кпасифкацею ендоско-пнних стигмат гостроТ кровотеч1 за Forrest-F-I). 1нтенсивысть кровотеч1 залежала вщ диметру судини в KpaTepi виразки. У 12 хворих ц1еТ групи ендоскотчний гемостаз не був досягнутий, або теля ендоскотчноТ зупинки кровотеч1 вщмнався и рецидив. Bei XBopi були проопероваы за жит-тсвими показниками з огляду профузноТ крово-теч1, що продовжувалася. Четверо з них проопе-роваы через звичайний лапаротомний доступ, а восьми патентам застосовано лапароскотчний enoeiö зупинки кровотечi з виразки дванадцяти-
палоТ кишки шляхом ¡нтракорпорального ктпу-вання a.gastroduodenalis. Доступ виконувався лапароскотчним шляхом, а припинення крово-теч1 здмснювалось накладанням ктпе на a.gastroduodenalis. Контроль гемостазу здмсню-вався виконанням ф1брофагогастродуоденоско-nii на операцмному стол1 [5].
У пороняны з вщкритим методом операци лапароскотчний enoeiö припинення кровотеч1 до-зволяс скоротити час операци, зменшити трав-матизац1ю тканин, ктькють ¡нтра- i тсляопера-цмних ускладнень, скоротити строки реабт1тацп хворих. Летальних виход1в не було.
Таким чином, застосування ендоскотчноТ flia-термокоагуляци i лапароскотчного способу гемостазу у 254 хворих з наявыстю гастродуоде-нальних кровотеч виразкового генезу дозволило домогтися тимчасовоТ чи тривалоТ зупинки кровотеч! у 78,1 % пац1ент1в. Це дало можливють не проводити екстреного вщкритого оперативного втручання i перейти на активно альтернативну тактику. Перехщ до такоТ тактики збтьшив мож-ливост1 виконання вщетрочених i планових опе-рац1й, а також проведения консервативного лн кування гастродуоденальних кровотеч.
Висновки
1. При наявност1 гастродуоденальноТ кровотеч!, що продовжуеться, метод ендоскотчноТ д1атермоелектрокоагуляци е в бтьшост1 випадюв ефективним для зупинки кровотечк При застосуваны цього методу гемостаз вдалося досягти у 75,6 % хворих.
2. У pa3i кровотеч! з виразки дванадцяти-палоТ кишки, розташованоТ в басейы a.gastroduodenalis, лапароскотчний enoeiö ктпування uiei артери пщ контролем ендоскотчного гемостазу дозволяе скоротити час операци, зменшити травма-тизац1ю тканин, ктькють ¡нтра- i тсля-операцмних ускладнень, скоротити строки реабт1тацпхворих.
Л1тература
1. Юмакович В.Й., Грубнк В.В. та ¡н. Д1агностична i лкува-льна ендоскотя травного каналу.-Льв1в: Видавництво Мс, 2003.-208с.
2. Кондратенко П.Г., Смирнов Н.Л., Раденко Е.Е. Острое кровотечение в просвет органов пищеварительного канала. Практическое руководство.-Донецк, 2006.-420с.
3. Кондратенко П.Г., Стукало A.A., Раденко Е.Е. Гастроин-тестинальная эндоскопия. Практическое руководство.-Донецк, 2007.-373с.
4. Милица H.H., Торопов Ю.Д., Давыдов В.И., Козлов В.Б., Тимченко В.Ф. Значение эндоскопического гемостаза для выбора тактики лечения при острых гастродуодена-льных кровотечениях. Ушверситетська клУка - Донецьк, 2007.-Т.3.-№1.-С.82-85.
5. Милиця М.М., Давидов B.I., Товбш Ю.В. Cnoci6 припинення кровотеч! з виразки дванадцятипалоТ кишки. Патент на корисну модель № 27312. 2007.
Реферат
ТАКТИКА ЛЕЧЕНИЯ ПРИ ОСТРЫХ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНЫХКРОВОТЕЧЕНИЯХ ЯЗВЕННОГО ГЕНЕЗАСПРИМЕНЕНИЕМ ЭНДОСКОПИЧЕСКОГО И ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОГО ГЕМОСТАЗА. Милица H.H., Торопов Ю.Д., Давыдов В.И., Козлов В.Б., Товбин Ю.В.
Ключевые слова: гастродуоденальные кровотечения, эндоскопическая диатермокоагуляция, лапароскопическое клипирование. Приведены результаты обследования и лечения 297 пациентов с гастродуоденальными кровотечениями язвенного генеза. Применение эндоскопической диатермокоагуляции и лапароскопического способа гемостаза у 254 больных с наличием язвенных гастродуоденальных кровотечений позволило добиться временной или продолжительной остановки кровотечения у 78,1 % пациентов. Это дало возможность проведения консервативного лечения, а также выполнения отстроченных и плановых операций после компенсации нарушений функции гемостаза.
УДК:616.37-002.1-02546.815
РОЛЬ ТОКСИЧНОГО М1КР0ЕЛЕМЕНТУ СВИНЦЯ В ПАТ0ГЕНЕ31 Г0СТР0Г0 ПАНКРЕАТИТУ
Одеський державний медичний университет
Мщенко В.В., Давидов Д.М., Строганов П.В., Бхалла Сангит
Picm частоти гострого панкреатита,особливо його важких, деструктивних форм, потребу е вивчення патогенетичних механiзмiв розвитку хвороби у взаемозв'язку з умовами проживання пацieнmiв у районах з тдвищеним вмктом токсичних меmалiв у водi, повimрi,грунmi. Проведено до^дження повтря, води i грунту по районах мкта.Проведено ретроспективний аналiз 235 кторт хвороб пацieнmiв з гострим панкреатитом.Визначено вмкт свинця у практично здоро-вих людей та пацieнmiв з гострим панкреатитом:набряковою та деструктивною формами.Piвнi свинця у грунmi,водi i повimрi перевищуютъ максимально допуcmимi концентра-цп.Встановлено прямий кореляцтний зв'язок (r=0.8) мiж частотою преморбiдного стану, гострим панкреатитом i мкцем проживання хворих. Вмкт свинця в 1-й грут склав 0.98 ±± 0,003 мкмолъ/л, 2-й - 1,09 ±± 0,004 мкмолъ/л , 3-й - 1,19 ±± 0,005 мкмолъ/л .Висказана гтотеза про роль свинця в патогенетичних мехатзмах гострого панкреатита.
Ключов1 слова:свинець,гострий панкреатит,грунт,пов1тря,вода.
Гострий панкреатит (ГП) у структур! гостроТ х\-рурпчноТ патологи займае одне ¡з перших мюць (5-10% вщ загальноТ ктькост1 пац1ет1в х1рурпч-ного профтю з високою питомою вагою и деструктивних форм та леталы-истю.що досягае 60-65% при ¡нфекованому панкреонекроз1 \ 1015% - при асептичному) \ е одысю з найважли-в1ших проблем невщкпадноТ х1рург1Т [2]. Прослн джуеться ч1тка тенденця до збтьшення тяжкост1 кпннних прояви та летальное^ при ГП [3].Будучи полютюлопчним захворюванням з чь тко визначеним патогенетичним мехаызмом, ГП все- таки вимагае вивченя \ уточнения де-яких ланок етюпатогенеза.яю не враховуються при вибор1 комплексного лкування ГП [3].
Д1я токсичних металл на живий органам без-заперечна ,але неоднозначна \ залежить вщ Тх концентраций вщ умов проживания, фактор^ на-вколишнього середовища та Тх комплексно!' дм на людину [4].У сучасному мегаполга концент-рац1я промислових пщприсмств та ¡нтенсивне зростання потужностей транспорту супроводжу-еться ¡нтенсивним забрудненням атмосферного пов1тря,формуванням стмких бюгеохЫчних аномалм.забрудненням грунту.води важкими металами,особливо свинцем [1,5].
Серед токсичних металл свинець викликас пщвищений ¡нтерес як прюритетний забрудню-вач навколишнього середовища, що загрожус здоров'ю людей.Життсва необхщнють свинцю для живого оргаызму очевидна.Проте, мехаызм як токсичноТ, так \ фзюлопчноТ дм свинця на
сьогоды вивчеы \ розкрит1 недостатньо [4].
У норм1 вмют свинця в харчових продуктах складас 0,02-3 мг/кг;у вод1 -0.01-0.03 мг/л;атмосфер1 - 0.03-0.1 мкг/м3. У норм1 в оргаызм1 мютиться 130 мг свинця.Стандарты норми вмюту свинця у кров1 складають 0.82-0.92 мкмоль/л.При концентраци його у кров1 1.45-1.93 мкмоль/л починаються 61ох1м1чн1 зсуви без кл1н1-чних симптом^ свинцевого токсикоза,який на-ступае при вмют1 бтьше 3.86 мкг/л [5].
Роль свинця у патогенетичних мехаызмах розвитку гострого панкреатиту,особливо ферме-нтноТ токсеми, до кнця не вивчена \ привертас увагу вчених [4].
Пщшлункова залоза (ПШЗ),як паренх1матозний орган, виступас важливим депо ТМ. РЬномаыты подразлив1 фактори можуть призводити до звтьнення депонованих ТМ Це, в свою чергу призводить до порушення метаболнних процесс у ПШЗ \ припускас внесок ТМ в патогенез гострого панкреатиту (ГП).
Мета роботи: Вивчити роль токсичного мкро-елементу свинця на розвиток гострого панкреатиту у хворих, що проживають в зоы з небезпеч-ним р1внем забруднення навколишнього середовища.
Матер1али та методи досл1дження
Проведено дослщження у вигляд1 моыторнга за станом пов1тря,води та грунту обласною СЕС.Проведено ретроспективний аналЬ 235 ¡с-торм хвороб хворих на гострий панкреатит. Особливу увагу придтяли виявленню та пода-
