CC BY
22
УДК 347.12
А. С. Романова
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри теори та фшософи права
СВОБ1ДНА ВОЛЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛ1ЗАЦ11 СУСП1ЛЬСТВА (ПРИРОДНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)
© Романова А. С., 2016
Висвгглюеться фшософсько-правовий п1дх1д до розумшня природно-правових особливостей збереження i розвитку свобщно! волi людини в умовах глобал1заци суспiльства. Акцентовано увагу на базових природно-правових ц1нностях, як1 покладен1 в основу принцип1в д1яльност1 людини у сощоприродному просторь
Ключов1 слова: право, людина, свобода, свобщна воля, глобал1защя, правов1 щнность
А. С. Романова
СВОБОДНАЯ ВОЛЯ ЧЕЛОВЕКА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ ОБЩЕСТВА (ПРИРОДНО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ)
Отслеживается философско-правовой подход к пониманию природно-правовых особенностей сохранения и развития свободной воли человека в условиях глобализации общества. Акцентировано внимание на базовых природно-правовых ценностях, которые лежат в основе принципов деятельности человека в социоприродном пространстве.
Ключевые слова: право, человек, свобода, свободная воля, глобализация, правовые ценности.
А. S. Romanova
FREE WILL OF A MAN UNDER GLOBALIZATION OF THE SOCIETY (NATURAL AND LEGAL ASPECT)
The article deals with the philosophical and legal approach to understanding of natural and legal features of the preservation and development of free will of a person under globalization of the society. A great attention is paid to the basic natural and legal values that form the basis of the principles of human activity in the socio-natural space.
Key words: law, man, freedom, free will, globalization, legal values.
Постановка проблеми. Впродовж усього вторичного розвитку фшософсько-правово1 думки юнували рiзнi тдходи до розумшня задекларовано' проблематики. Загалом протиставлялися сощоцентристський та антропоцентристський шдходи. Реальною ознакою, за якою можемо ощнювати свобвдну волю людини за умов глобалiзацiйних процесiв у суспшьстш, е також суспшьно дiевi факти, тобто вчинки людини i ix мотиви.
Людина не може кнувати вiдокремлено ввд соцiуму i його впливу. Переважно таке юнування теоретично можливе, навпъ iнколи воно позитивно впливае на взаемини людей, але повноцiнно особислсть може розвиватися у суспiльствi, збертаючи при цьому власну iндивiдуальнiсть i керуючись нормами, якi визнаються i сприймаються цим суспшьством.
Глобалiзацiйнi процеси у прав^ як i у суспiльствi загалом, сприймаються неоднозначно. Варто погодитися, що е низка плюшв i мшусш глобалiзацii. Хоча, якщо розглядати проблему, послуговуючись нормами природного права i на ix основi, то можна констатувати, що природно-правовий проспр не розмежовуе правовi системи, держави, людей, норми права тощо. Це проспр, у якому усi повинш дотримуватися норм природного права i на ix основi "будувати" правову систему, максимально наближену до сприйняття ii певним середовищем.
З огляду на це, необхвдно виробити едину конщепщю розумiння особливосл реалiзацii свобiдноi волi людини у сощоприродному та природно-правовому просторi.
Аналiз досл1джень проблеми. Сьогоднi активно розвиваються антрополопчш дослiдження, виробляються новi шляхи шзнання внутрiшнього свiту людини. Свобвдна воля людини в науковiй думщ розглядаеться, як правило, в контексл свободи та поведiнковиx аспектiв та щодо форм правово'' активностi особи. Цю проблематику розглядають пращ таких ввдомих учених, як: В. Бачинш, Т. Гарасимiв, О. Грищук, В. Кушерець, В. Лозовой, С. Максимов, С. Сливка та ш.
Дещо менше уваги ученi-правознавцi, фшософи та сощологи права придшяли особливостям формування, прояву та реалiзацii свобiдноi волi людини в умовах глобалiзацii суспшьства у природно-правовому просторi.
Загалом, попри значну кшьюсть науково-дослiдницькоi' лiтератури iз цiеi тематики вважаемо, що дощшьно аналiзувати свобiдну волю людини саме за умов впливу певних зовтштх факторiв (глобалiзацiйнi прощеси), що сприятиме всебiчному вивченню не лише природно-правових особливостей розвитку людини у суспшьстш, а й проявiв ii внутрш^х цiннiсниx орiентацiй.
Мета роботи зумовлюе необxiднiсть фшософсько-правового аналiзу широкого кола питань, що стосуються природно-правового аспекту свобвдно'' волi людини в умовах прощесу глобалiзащi'.
Виклад основного матерiалу. Велика кiлькiсть напрямiв з дослвдження людини в буттевому просторi сввдчить про те, що фшософська антропологм не створила едино!' концепцii розумшня людини, та й, мабуть, i не створить, бо кожен аспект людсько'' життедiяльностi настшьки неповторний i багатогранний, що було б нелопчно звести таке дослiдження до якихось меж.
Варто погодитися з авторитетною думкою В. Бачинша про те, що людина - ще бю-сощо-духовна iстота, котра здатна активно дмти, пристосовуватися до обставин або змшювати !'х вiдповiдно до сво'х потреб [1, с. 180].
Кожна наукова течм, яка розглядае проблему людини, мае специфiчне уявлення про юнування i життедiяльнiсть людини, ii' взаемодто з iншими людьми. Проблему буття людини розглядали в контексл традицiйниx питань про сутнiсть людини i сенс ii життя, свободу волi i сутнiсть свiдомостi, взаемодто людини i суспшьства [2].
Цшсно i гармонiйно людина розвиваеться у природно-правовому простор^ що проводить розмежування мiж свободою i свавшлям, формуе i нормуе свободу людини. Людська свобода не може проявлятися поза умовами, в яких протшае буття людини. Природно-правовий проспр передбачае створення правово'' держави в позитивно-правовому пол1 Створюючи правову державу, органiзовуючи громадянське суспшьство, людство об'ективно шукае нову гуманiстичну модель соцiального устрою, в щен^ якого мае бути людина.
Так, щодо проблематики свободи вол^ в межах яко'' найчастiше порушували питання про особистiсну сутнiсть людини в межах буттевого i природно-правового простору, то варто звернутися до фшософи I. Канта.
Серед низки питань, що входять до ще' проблематики, як розглядав Кант, було питання про можливють свобiдноi волi загалом як явища. Зауважмо, що феномен свобвдно'' волi е необхвдною
умовою природно-правового кнування людини. Людина, стверджуе I. Кант, кнуе i у свт явищ, i у свт речей самих по соб1 Проте вшьною вона е саме в другому свт, де не поширюеться причиновий зв'язок. Натомють у першому свiтi, де причиновий зв'язок е необхвдшстю, людина цшком пiдпорядкована цш необхiдностi i тому не е свобвдною [3, с. 184].
I. Кант розглядае також свобвдну волю, реалiзовану в одиничнiй iстотi, яка в процесi свого функцiонування прагне обмеження шших i навiть повного 1х пiдпорядкування собi, а отже, вона прагне знищити свобiднi волi iнших iстот. 1ншими словами, свобвдна воля прагне до самознищення: "...варто тшьки ближче придивитися до помислш i бажань людей, як ми всюди натрапимо на 1х дороге 1м Я, яке завжди впадае у вiчi: саме на ньому грунтуються iхнi намiри... Та й не потрiбно бути ворогом чесноти, а просто холоднокровним спостеркачем... щоб... в якiсь моменти сумшватися в тому, чи дiйсно у свт е справжня чеснота" [4, с. 232]. З огляду на те, що iснування свободи волi пояснюеться тим, що людина живе ще й у свiтi речей самих по соб^ то визначатися свобода волi може не лише за допомогою емшричних явищ, а й чистим розумом.
Тож, якщо "розум неодмiнно визначае волю", якщо "воля е здатнiстю вибирати тшьки те, що розум незалежно ввд схильностi визнае практично необхiдним", якщо "безумовне... велiння не залишае волi нiякоi свободи щодо протилежного" [4, с. 238], то чи не означае це, що воля обмежуеться ззовш, тому й не юнуе й свободи? 1з цього приводу I. Кант зазначае, що воля е не що шше, як практичний розум, який самому собi наказуе, що мае ввдбуватися [4, с. 249]. Отже, I. Кант роз'яснюе не тшьки чому можлива свобвдна воля, а й за яких умов можлива добра (справедлива, позитивна, правильна) свобвдна воля.
Безперечно, одшею з найвищих щнностей людини у природно-правовому просторi е саме свобода. Багато наукових концепцш визначають свободу як вищу щншсть, але штерпретують й в рiзних, навпъ прямо протилежних сенсах. Ввдкидаючи розумiння свободи як можливосп довшьних вчинкiв на власний розсуд, що не "пвдзвггш" жодним законам (т природним, нi позитивним), Дж. Локк пов'язуе свободу iз законом i рамками законностi. Вш зауважуе, що метою закону е не знищення i не обмеження, а збереження i розширення свободи. Адже усi живi iстоти живуть за певними законами (нормами, правилами), а там, де немае закотв, немае i свободи, стверджуе мислитель [5, с. 285]. Аналопчний пвдхвд до свободи характерний i для Ш. Монтеск'е. Вiн вiдзначав, що свобода - це право робити те, що дозволяють робити закони, тобто свобода в межах закону, i не важливо, чи це закони держави, чи норми моралi та природно-правовi велшня [6, с. 421].
Що ж до того, як на основi свобiдноi вол^ а саме - високого рiвня й розвитку, тзнае вплив права сама людина, то, зазначимо, саме представники юридичноi' професй покликанi донести до людини основну вдею, змют i сутнiсть не лише норм права, а й норм природноi справедливости природно-правовоi' гармони. При цьому додамо, що в юридичнш антропологи значну увагу придшяють проблемi захищеносл людини вiд правового бюрократизму i формалiзму, оскшьки сьогоднi саме творчий аспект дмльносп юристiв редукуеться i загалом втрачае свою силу. Антрополопя права фiксуе розрив мiж правосввдомктю i позитивним правом. Зi с^мким розвитком нових технологiй збшьшуеться кшьюсть нормативно-правових актiв, для ефективного застосування яких потрiбно збшьшувати не кшьюсть юристiв, а якiсний показник iх професiйноi придатностi. Важливо, щоб правова система не перетворилася поступово на техшчну систему, а ще важливше - на знаряддя в руках бюрократично!' машини, що порушуе щншсш iдеали i прагнення людства.
Варто пам'ятати, що розмежування природно-правового i соцiоприродного просторiв е умовним. Зазначет простори взаемопроникнi i не виключають один одного. Тому зауважимо, що можна означити два основш пвдходи, у межах яких осмислюеться сощоприродний простiр. Перший з них фактично ототожнюе його з поняттям "сощальний простiр". За цим пiдходом, людська сутшсть природи iснуе т1льки для суспшьно!' людини, бо т1льки в суспшьстш природа е для людини ланкою, що пов'язуе людину з людиною, буттям й для шшого i буттям iншого для не", життевим елементом людсько!' дiйсностi. Внаслвдок цього продуктом предметно-перетворювальноi дiяльностi людини виступае особливий предметний свiт, що становить "другу природу", "олюднену природу",
яка мае суспшьно яКсну визначенсть [7]. Тобто сощальний проспр розум1еться як певний матер1альний атрибут суспшьства, як певна актившсть людини з перетворення середовища проживання на сферу сощально!' життед1яльностг Однак цей "вузький" пвдхвд не ввдображае вс1е!' повноти сощального р1вня орган1зацй' простору. Друга позицм зводить сощоприродний проспр до системи сощальних зв'язюв i ввдносин усередин згуртованого i конфкуративно структурованого колективу людей. Специфша полягае у тому, що його виникнення i розвиток повнстю пов'язан з дкльнстю сощального суб'екта. При цьому, ввдображаючи ставлення суб'екта до зовншнього свггу, сощоприродний проспр виявляеться в матер1альних i духовних ввдносинах людей i ïx результатах [8, с. 94].
В епоху змши систем цiнностей i фшософських основ свггогляду простежуеться сплеск штересу до фшософського осмислення особливостей права. Право, маючи у свош основ1 так нормативн критери, як р1вн1сть, свободу, справедлив1сть, об'ективно спрямовуеться на встановлення правопорядку i стабшьносл у суспшьства суворого й неухильного дотримання законв держави, забезпечення прав i свобод людини. Фшософський пвдхвд до дослвдження правових проблем в умовах сучасного украшського суспшьства набувае особливого звучання, даючи змогу зрозумгги суть багатьох кардинальних перетворень пвд час переходу суспшьства до нового яксного стану.
Можна стверджувати, що право - ще сощальна гарантя свободи, суспшьно визнана особиста автономм, воно надае проспр для активносп кожного члена суспшьства. Абсолютна свобода означала б для людини нчим не обмежений виб1р, що поставило б ïï у довол1 складне становище пвд час ухвалення ршення. Свобода людини не може бути абсолютною, оскшьки вона живе в суспшьстш под1бних до неï, а отже, ïï свобода повинна ствввдноситися з1 свободою шших шдиввд1в. Право окреслюе меж1, в яких громадянин може дмти на власний розсуд, не посягаючи при щьому на права i свободи шших громадян, тобто свобода вибору передбачае ввдповвдальн1сть перед самим собою.
Право формуе свободу шдиввда своïм загальним масштабом i р1вною м1рою. Дозволи i заборони, що регламентуються правом, саме i е нормативною структурою й оформленням свободи в суспшьному бут людей, межею свободи, межею м1ж свободою i несвободою. Безправна свобода -ще свавшля, анархм, насильство. Такий стан властивий i навпъ дещо виправдовуеться в позитивно-правовому пол1 його ж нормами, але не кнуе апрюр1 у природно-правовому простора Справд1, "мщне" позитивно-правове поле немислиме без поваги до прав i свобод людини. Водночас запорукою його юнування е правосввдомкть особи. Вона передбачае тшьки два обов'язки людини у сфер1 права - ще повага прав iншоï людини i захист власних, коли вони порушен. На щй ютин побудоване усе людське буття [9, с. 182].
Сьогодення показуе, що людська д1яльн1сть дедал1 бшьше проявляеться у схильносп суб'екпв до радикальних форм життед1яльносп, котр1 породжують аномто правових i суспшьних щнностей та недосконал1сть засоб1в сощального контролю [10, с. 111]. Типовими ознаками сучасноï життед1яльносп людства е: перехвдн1 стани, незавершен1сть, р1зноманптя полггичних i правових ор1ентащй за ввдсутносп очевидного домшування бодай однiеï з них, швидка змша прюритет1в, в1дсутн1сть чггких правил виршення конфлжпв, радикальн настроï i негативне ставлення i до чинноï системи позитивного права, i до самого принщипу прюритету правовоï регламентацiï суспшьних ввдносин, i до природного права та природно-правового регулювання дмльносп людини за нормами, що юнують за принщипом безумовностг
Варто зазначити, що коло щнностей, як1 юнують зараз, - широке i р1зноманггне, а тому незмшно е предметом гострих дискусш та iдеологiчноï боротьби. Через ще варто акщентувати увагу на тих базових природно-правових щнностях, як покладено в основу принщишв дмльносп людини у природно-правовому простор^ а саме: р1вноправн1сть i свобода, природно-правова ввдповвдаль-н1сть, гуманзм, безпека й особиста недоторканн1сть, сощальна справедлив1сть, свобода вибору, демократизм, дотримання норм природного права тощо [11, с. 62].
Важливим i неоднозначним е питання щодо глобал1защйних прощесв людства у сощо-природному та природно-правовому простора Переважно прихильникв, як i противникв,
глобалiзацiйноi дмльносп людства е багато, i ми не прагнемо пiдтримувати позищю нi тих, нi iнших, а лише хочемо вказати на певш позитивш i негативнi аспекти такого напрямку в житте-дiяльностi людини. Серед виклиюв глобалiзацii варто видшити можливе зникнення в результатi ушфшацй норм та iдеалiв свiтових культур, процес знеособлення людських шдиввдуальностей, об'еднання "х у певнi, нерiдко жорстю рамки одноманiтними нормами i правилами, втрата етнiчними групами своеi самобутносп, унiверсалiзацiя, унiфiкацiя правових основ.
Кожен з нас, будучи громадянином тiеi чи шшо" держави (простору певно" держави), одночасно в широкому сенш е громадянином i усього людства. Людство як певна сощальна цшстсть iснувало завжди, але на рiзних етапах юторй воно вiдрiзнялося рiзним ступенем розвиненостi iнтегральних соцiальних зв'язюв. Зараз людство розвиваеться як сощальна спшьнота, що охоплюе увесь свгг, коли е вiдчуття спшьно" дол^ спшьного проживання на однiй планета Можна вiдзначити при цьому дедалi бшьшу об'еднанiсть людства загалом i кожно" окремо" людсько" долi. Людство ввдчуло потребу iснування в единому людському простор^ який охоплюе i природно-правовий, i це единий проспр, в якому панують норми i закони iдеального (гармонiйного) спiвжиття та який люди покликаш берегти й охороняти.
Зрештою, надмiрна глобалiзацiя може призвести до втрати самобутносл правових систем, народiв i кожно" людини зокрема. Потрiбно пропагувати моральнi щнносп, що е такими для усього людства (щншсть життя людини, й честi i гiдностi, взаеморозумiння мiж людьми рiзних полiтичних та релтйних поглядiв, мирного вирiшення усiх проблемних питань тощо). Такий подход сприятиме формуванню гуманного морально-правового "середовища" розвитку людини.
Формування людсько" особистостi - це завжди сощальний процес. Люди разом створюють свое оточення в усш сукупноси його соцiокультурних та психолопчних утворень, зокрема державних. Адже людина завжди потребуе упорядкованого iснування, управлшня, стабiльностi.
Людина повинна оволодiти своею сощальною сутнiстю, щоб знайти свш суспшьний образ, тому сутнiсть людини, як було сказано вище, - це передушм сутшсть соцiальна. Буття людини немислиме поза соцiальним середовищем, без суспшьства. Адже людина, як особислсть, завжди е сукупнiстю лише певних ввдносин, якi можна окреслити як шдиввдуальне буття вiдносин суспшьства, як вона у свош життед1яльносл зробила внутрiшнiм надбанням [12, с. 58]. У природно-правовому просторi людина, в процесi своеi життедiяльностi формуе для себе безлiч iдеалiв та щншсних установок. Безперечно, що уш вони е значущими для повнощнного функцiонування iндивiдiв, але одним з найважливших регуляторiв поведiнки людини, на нашу думку, е правовий вдеал.
Висновок. Зараз уже не викликае сумнiвiв, що процес глобальних змш досяг значних масштабiв, а отже, вивчення можливостей природного права врегулювати суспшьш вщносини, визначити мiсце людини у природно-правовому просторi i змша нею (людиною) буттевого простору та сощоприродного простору е актуальними. З огляду на те, що на прикладi розвитку цившзацй ми бачимо, до яких наслвдюв може призвести дмльшсть людини, що вiдкидае норми природного права, варто зупинитись i кожнiй людинi, а згодом i всiй свiтовiй спiльнотi на власних дмх, вчинках i поведiнцi, адже жодт державнi утворення, авторитетнi можновладщ i мiжнароднi органiзацii не здатш створити досконалiшоi моделi iснування людства, шж це зробив Всевишнiй за законами природи. Людина може тшьки черпати и iстинно правильнi норми i здiйснювати на "х основi свiй розвиток. За таких умов людство зможе досягти небачених висот, а в разi нехтування нормами природного права i розвитку воно приречене.
1. Бачинт В. А. Фтософгя права : словник /В. А. Бачинт, В. С. Журавський, М. I. Панов. - К. : 1н Юре, 2003. - 408 с. 2. Киселева О. А. Феномен человеческой жизни / О. А. Киселева. - К. : Наук. думка, 1994. - 84 с. 3. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения / Иммануил Кант ; (авт. предисл. Ю. В. Петров). - СПб. : Наука, 1999. - 472 с. 4. Кант И. Соч. : в 6 т. / И. Кант. -М. : Мысль, 1965. - Т.4, Ч. 1. - 544 с. 5. ЛоккДж. Избранные философские произведения : в 2 т. / Дж. Локк. - М. : Изд-во соц.-эконом. лит., 1960. - Т. 1. - 734 с. 6. Монтескье Ш. О духе законов /
Ш. Монтескье. - М. i Мысль, 1ЯЯЯ. - Кн. 2. - б72 с. 7. Маркс К. Злидт фшософи. Вiдповiдь на "Фтософт злидтв" Прудона / Карл Маркс ; пер. з нт. С. Вжула. - Х.; Берлт ; Нью-Йорк i Укр.-американ. вид-во "Космос", 1Я23.- 13б с. S. Кушерець В. I. Aнтропологiя права i навч. поыб. / В. I. Кушерець, В. М. Кравець, С. О. Мосьондз ; за ред. В. I. Кушерця. - К. i Знання Украти, 2011. -224 с. Я. Сливка С. С. Фiлософiя права i навч. поыб. / С. С. Сливка. - К. i Атжа, 2012. - 25б с. 10. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. - М. i Мысль, 1ЯЯ1. -300 с. 11. Субетто А. И. Доктрина духовно-нравственной системы ноосферного человека и ноосферного образования / А. И. Субетто. - СПб., Кострома i КГУ им. Н. А. Некрасова, 200S. -Я8 с. 12. Конев В. А. Онтологические особенности мира человека / В. А. Конев. - Самара i Самар. ун-т, 2003. - 72 с.
REFERENCES
1. Bachynin V. A. Filosofija prava i slovnyk / V. A. Bachynin, V. S. Zhuravs'kyj, M. I. Panov. - K. i In Jure, 2003. - 40S s. 2. Kyseleva O. A. Fenomen chelovecheskoj zhyzny / O. A. Kyseleva. - K. i Nauk. dumka, 1ЯЯ4. - S4 s. 3. Kant Y. Antropologyja s pragmatycheskoj tochky zrenyja / Ymmanuyl Kant ; Ju. V. Petrov (avt. predysl.). - SPb. i Nauka, 1ЯЯЯ. - 472 s. 4. Kant Y. Soch. i v б t. / Y. Kant. - M. i Mysl', 1Яб5. - T. 4, ch. 1. - 544 s. 5. LokkDzh. Yzbrannbie fylosofskye proyzvedenyja i v 2 t. / Dzh. Lokk. - M. i Yzd-vo soc.^konom. lyt., 1Яб0. - T. 1. - 734 s. б. Montesk'e Sh. O duhe zakonov / Sh. Montesk'e. - M. i Mysl', 1ЯЯЯ. - Kn. 2. - б72 s. 7. Marks K. Zlydni filosofii'. Vidpovid' na "Filosofiju zlydniv" Prudona / Karl Marks ; per. z nim. S. Vikula. - H. ; Berlin ; N'ju-Jork i Ukr.-amerykan. vyd-vo "Kosmos", 1Я23. -13б s. S. Kusherec' V. I. Antropologija prava i navch. posib. / V. I. Kusherec', V. M. Kravec', S. O. Mos'ondz ; za red. V. I. Kushercja. - K. i Znannja Ukrai'ny, 2011. - 224 s. Я. Slyvka S. S. Filosofija prava i navch. posib. /S. S. Slyvka. - K. i Atika, 2012. - 25б s. 10. Abul'hanova-Slavskaja K. A. Strategija zhizni / K. A. Abul'hanova-Slavskaja. - M. i Mysl', 1ЯЯ1. - 300 s. 11. Subetto A. I. Doktrina duhovno-nravstvennoj sistemy noosfernogo cheloveka i noosfernogo obrazovanija / A. I. Subetto. - SPb., Kostromai KGU im. N. A. Nekrasova, 200S. - Я8 s. 12. Konev V. A. Ontologicheskie osobennosti mira cheloveka / V. A. Konev. - Samarai Samar. un-t, 2003. - 72 s.
