CC BY
85
1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 340.13 1гор Паньонко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент завщувач кафедри цивiльного права та процесу panyonko@filatelist.org.ua
Вггалш Коваль
приватний адвокат
СУТШСТЬ ТА СИСТЕМА ПОКАРАНЬ У КШВСЬКШ РУС1 ЗА РУСЬКОЮ ПРАВДОЮ
© Паньонко I., Коваль В., 2017
Проаналiзовано сутшсть та мету покарання за "Руською Правдою". Визначено правову природу кровноТ помсти та умови и застосування в КиТ'вськш Fyci. Охарактеризовано особливостi потоку i розграбування як виду покарання, зокрема дослщжено майновi покарання за "Руською Правдою".
Ключовi слова: Руська Правда; покарання; потж i розграбування; кровна помста; вира; головництво; урок.
Игорь Паньонко, Виталий Коваль
СУЩНОСТЬ И СИСТЕМА НАКАЗАНИЙ В КИЕВСКОЙ РУСИ ПО "РУССКОЙ ПРАВДЕ"
Проанализировано сущность и цель наказания по "Русской Правде". Определена правовая природа кровной мести и условия ее применения в Киевской Руси. Охарактеризованы особенности потока и разграбления как вида наказания. Особое внимание уделено исследованию имущественных наказаний по "Русской Правде".
Ключевые слова: Русская Правда; наказание; поток и разграбление; кровная месть; вира; головничество; урок.
Ihor Panonko
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph. D., Ass. Prof.
Vitaliy Koval
lawyer
ESSENCE AND SYSTEM OF PUNISHMENT IN KIEVAN RUS ON THE RUSKA PRAVDA
The article analyzes the essence and purpose of punishment in the Ruska Pravda. The legal nature of the blood feud and the conditions for its use in Kievan Rus have been
determined. Characteristics of the flow and looting as a form of punishment are characterized.
Particular attention is paid to the investigation of property punishments in the Ruska Pravda.
Key words: Ruska Pravda; punishment; flood and plunder; blood feud; vira;
hooliganism; lesson.
Постановка проблеми. Сьогодш одним з провщних шститупв кримшального права е шститут покарання. Цей важливий шститут мае давш коршня. Одшею i3 перших вiтчизняних законодавчих пам'яток, яка заклала фундамент для розвитку цього шституту, е "Руська Правда", в якш, серед шших норм, були i норми кримшального права. Актуальнють дослiдження цього шституту зумовлена тим, що норми кримшального права, яю мiстилися в цьому акп, надалi впливали на формування вггчизняного кримiнального права.
Мета дослщження полягае в аналiзi особливостей шституту покарання в кримшальному правi Кшвсько! Русi.
Аналiз дослiдження проблеми. Питання, пов'язаш з iнститутом покарання за "Руською Правдою", поверхнево розглянуто в пщручниках та навчальних посiбниках з юторп держави i права Украши. Цi питання у сво1х наукових статтях намагалися розкрити такi науковщ: В. Грищук, Ю. Зубашенко, А. Срегян, С. Клименко, Т. Коваль, Т. Кколаенко, О. Хроленок, Ю. Шинкарьов та iншi. На дисертацшному рiвнi поняття злочину та покарання у джерелах права Кшвсько! Рус дослiдила
A. Срегян. У росшськш правовiй лiтературi здiйснено монографiчнi дослщження кримшального права Ки1всько1 Русi: С. Кондрашкин, М. Неборский "Преступление и наказание в Древней Руси" (1999), А. Федорова "Правонарушение и юридическая ответственность по Русской Правде" (2005),
B. Лоба, С. Малахов "Уголовное право Древней Руси XI-XII вв. (по данным Русской Правды)" (2011). Проте, незважаючи на це, деяю питання, яю стосуються покарання за "Руською Правдою", залишаються дискусшними, зокрема, не досягнуто едносп думок щодо мети та системи покарань.
Виклад основного матерiалу. В "Руськш ПравдГ' чiтко не визначено поняття "покарання". натомють у вищезазначеному законодавчому документ вживаються такi термiни, як "помста", "вирне платити" тощо. А. Сгерян вважае, що метою таких покарань було вщшкодування шкоди особi або 11 им'1 [1, с. 126]. Крiм цього, метою покарання у т часи було поповнення державно! скарбнищ за рахунок штрафiв, виплачених на користь держави, а також через конфюкащю майна. Також певною мiрою метою покарання була профшактика нових кримшальних правопорушень, тобто запобтання 1м. Пiсля запровадження християнства на землях Кшвсько! Рус метою покарання стало також спокутування грiхiв. Враховуючи це, кримшальне правопорушення було не лише порушенням законодавства, але i порушенням законiв Божих.
Аналiзуючи особливосп мети покарання згiдно з "Руською Правдою", варто погодитися з I. Бойком, який зазначае, що 11 сутшсть вщображала свiтогляднi позицп пращурiв украшщв, якi виробили особливу ментальнють, правосвiдомiсть на основi справедливостi, доброзичливосп, працьовитостi, миролюбства, гiдностi, чесностi. Крiм того, вищезазначений науковець слушно зауважуе, що в Кшвськш Русi не застосовувались таю покарання, як скалiчення та тшесш покарання, а тому метою покарання не було залякування населення, спричинення страждань чи приниження честi й пдносп людини [2, с. 43].
У "Руськш ПравдГ' мiра покарання визначалася лише важливiстю i щншстю порушеного права. Так, за вчинення крадiжки покарання призначалося залежно вщ того, чи був об'ектом крадiжки кiнь, вiл, качка, гусак, журавель, лебщь, вiвця, свиня тощо. З ушх особистiсних властивостей могли розглядати як обставину, що збшьшувала чи зменшувала вину, тшьки стан потерпшого, але лише у разi посягання на його життя. В цьому випадку "Руська Правда" розрiзняла три класи людей: рабiв та холотв, вiльних людей i княжих мужiв.
Найвищий штраф сплачувався за вбивство княжого мужа, середнш за вбивство особисто вшьно! людини, найменший за вбивство раба або холопа. Отже, диференщащя покарання
вщбувалася залежно вiд об'екта i предмета злочину, об'ективно! сторони вчиненого, способу вчинення та сощального становища потерпшого.
Реалiзацп мети покарання у той час сприяла певна система покарань. Ця система, на думку В. Кульчицького i Б. Тищика, була проста i доволi м'яка [3, с. 47]. Водночас дос дискусшними залишаються питання щодо зарахування до ще! системи такого виду покарання, як смертна кара. Згадок про страту в "Руськш ПравдГ', шших тогочасних правових пам'ятках не знаходимо. Але вона згадуеться в лггописах. Вщсутнють смертно! кари в перелшу покарань за "Руською Правдою" юридично означае 11 законодавчу заборону.
У часи Ки!всько! Русi призначення смертно! кари, швидше за все, було прерогативою екстраординарних повноважень князя, !! застосовували в надзвичайних ситуащях, з посиланням на пряму дда бiблiйних постулатiв. Непрямим пiдтвердженням цього може слугувати вщомий лiтопис про рекомендацп епископiв князю Володимиру щодо страти розбшниюв. Князь сприймав смертну кару як ^х i одночасно як злочин. Сприйнявши рекомендацi! епископiв, що спиралися на норми Кормчо! книги, в цш надзвичайнiй ситуацi! Володимир почав страчувати розбшниюв. Згiдно з приписами ще! книги, в 1227 р в Новгородi спалили чотирьох людей, звинувачених у чаклунствг Бшьшють вiтчизняних науковцiв вважають, що в перюд свого князювання Володимир Великий робив спробу ввести в державi смертну кару за вчинеш злочини, проте цього не тдтримало населення, оскшьки вона суперечила нормам звичаевого права.
Доволi категорично виступав проти смертно! кари великий князь Володимир Мономах, який вважав, що це знищуе "християнську душу", зокрема у своему вщомому "Повчаннi" до дггей вiн написав: "Нi правого, ш винного не вбивайте i не наказуйте вбити його; якщо i буде заслуговувати смертi, то не губггь нiяко! християнсько! душi" [4, с. 109].
Майже всi сучасш науковцi вважають, що найсуворiшим видом покарання за "Руською Правдою" були "потш i розграбування" [2, с. 47; 5, с. 71; 6, с. 89; 7, с. 215; 8, с. 36; 9, с. 8]. На нашу думку, з цим поглядом повнютю погодитися не можна. Зазначимо, що доволi суворим покаранням, вщомим у Кшвськш Руш, була кровна помста за вбивство. Для того щоб визначити, який вид покарання був суворшим, варто розглянути особливосп кожного з них.
"Потш i розграбування" - вид покарання, який юнував у схщних слов'ян в перюд общинного ладу. На думку С. Юшкова, "потш i розграбування" тотожш з банниством (позбавленням заступництва закону), за допомогою якого за первюного ладу общини звшьнялися вщ сво!х злочинних члешв з вигнанням !х i конфюкащею !хнього майна [10, с. 491].
I. Бойко, Б. Тищик зазначають, що "потш" - це позбавлення особистих прав, а "розграбування" - це позбавлення майнових прав. Вони були об'еднаш в едину, неподшьну кару. Назва "потш" походить вщ сив "точити", "поточити", "заточити", що позначають рух i вiддалення у певному напрямку. Призначення "потоку" не зовшм зрозумше. Однi вбачають у ньому вилучення з родово! спшьноти як основи господарсько! безпеки i правового захисту, рiвнозначне з вилученням з-пiд права, iншi - вигнання з краю або заслання, а школи поневолення, якщо майна злочинця не вистачало для вщшкодування покривдженого [11, с. 95].
Загалом поняття "розграбування" вс вчеш трактують однаково - вщбирання всього майна винного для вщшкодування збитюв, заподiяних ним, i знищення навiть його житла. З упевненютю сказати про те, що "розграбування" будинку або конфюкащя майна були необхщним наслiдком передання на "потш", не можна. Швидше навпаки, оскшьки в статтях "Русько! Правди", у яких йдеться про покарання "вбивщ в розбо!" й пщпалювача, явно проглядаеться "поточення злочинця" князевi й розграбування його майна.
"Потш i розграбування", вiдповiдно до норм "Русько! Правди", призначалися за вчинення таких правопорушень:
1) вбивство в розбо! (ст. 7). За вбивцю в розбо! люди не платили "вири", не могла бути здшснена мирова з родичами, яка юнувала ще довго тсля введення кримшальних покарань, оскшьки це покарання замшювало кровну помсту й знищувало полггичне iснування вигнанця;
2) конокрадство (ст. 35). Зауважимо, що для призначення покарання у виглядi "потоку i розграбування" за цей вид злочину злочинець мав бути не просто крадiем, а розбшником, який
вбивае та грабуе. Тому в шших статтях "Русько! Правди" за просту крадiжку коня, його "псування" передбачено лише майновi покарання;
3) пщпал двору (ст. 83). Призначення покарання у виглядi "потоку i розграбування" за цей вид злочину застосовувалося тшьки за часiв Володимира Мономаха.
"Потш i розграбування" могли застосувати не до вех верств суспшьства: не до всього вшьного населення - "людей", а лише до населення верв^ Вихщ злочинця зi складу вервi е не самостшним покаранням, а природним наслiдком "розграбування" або "конфюкаци", оскiльки людина, у яко! вiдiбрано будинок, конфiсковано маеток, не могла залишатися на колишньому мiсцi проживання й повинна була вщдалитися [1, с. 143].
Реалiзацiя цього виду покарання передбачала продаж у рабство винного разом iз дружиною та дггьми. По суп, цей каральний захiд е проявом так званого об'ективного ставлення, тобто покладення вщповщальносп на особу, яка не е винуватою у вчиненш правопорушення i навiть не вчиняла його, а лише причетна до справжнього правопорушника. "Потш та розграбування" -вигнання за межi громади шм'! правопорушника [12, с. 61-62]. Прямування дружини за чоловшом i дiтей за батьком вважали не засудженням для них, а необхщним наслщком нерозривностi шлюбного союзу й шмейного життя. Пiдлеглi члени шм'! повиннi були роздiлити мiсце проживання И голови. Тобто в цьому випадку "потш" не порушував принципу шдивщуально! вiдповiдальностi. На перший погляд, у такому випадку дитина вщповщала за злочин, який вчинив батько. Почасти це може бути пояснено тим, що християнсью релтйш джерела мютять вказiвки на перенесення вщповщальносп на нащадкiв. З iншого боку, таке покарання, як "потш та розграбування", свщчило про непорушнiсть батьювсько! влади, а не про мiру вiдповiдальностi дитини. Неповнолiтнi дiти ставали рабами разом iз батьком не тому, що !х було покарано за правопорушення, якi вони не вчиняли, а тому що батьювська влада зберталася над ними i в цьому випадку. Н. Рудий зауважуе, що це був зашб залишення дитини пщ законною откою, адже державних засобiв влаштування дггей, яю залишились без батькiвського тклування, на той час не юнувало [13, с. 60].
Загалом законодавець дивився на жшку злочинця та на його дггей як на винуватщв злочину, яким було вщомо про ремесло чоловша й батька i якi мовчки користувалися результатами його дiяльностi. Таке становище спостерталося не тiльки в перiод "Русько! Правди", але й згодом, протягом декшькох столггь.
Наступним суворим покаранням, яке застосовувалось в Кшвськш Рус^ була "кровна помста". Сво!ми коршнями помста сягае родового ладу, коли вона була шститутом судочинства й морально-етичною нормою. Механiзм реалiзацi!' цього iнституту основувався на принцип талiону -скривджений рiд вимагав страти рiвноцiнного представника з роду вбивщ ("око за око, зуб за зуб"). Кровна помста була спрямована не стшьки проти вбивщ, скшьки проти його сiм'!.
Норми "Русько! Правди" дозволяли потершлим мстити винному в скоеннi злочину, а тому злочинця очшувало покарання, що вщповщало сутi вчиненого злочину, тобто згщно з принципом талiона. Це могло бути i вбивство, i калiцтво або iншi наслщки, що могли влаштувати сторону потерпiлого. Наприклад, у пунктi 1 визначено: "Якщо вб'е муж мужа, то мстить брат за (вбивство) брата, син за батька, або батько за сина, чи двоюрщний брат, або племшник з боку сестри; якщо не буде шкого, хто б помстився, то (сл1д призначити) за вбитого 40 гривен... (убитий) буде русин, гридень, купець, ябетник, мечник або ж iзгой, то призначити 40 гривен за нього" [14, с. 119]. З названо! норми можна зробити висновок, що особи жночо! статi не брали учасп у помстi злочинцям.
"Руська Правда" шчого не говорить про форми кровно! помсти. Водночас у лггописах, народних легендах описано випадки реалiзацi! права помсти в формi вщсшання голови, розстрiлу, спалення, повiшення, четвертування, закопування в землю, розiрвання конем тощо.
Зауважимо, що кровна помста спочатку, коли виникла, була не тшьки правом, а й обов'язком роду потерпшого розправитися зi злочинцем. Згодом установлена "Руською Правдою" вщповщна норма не змушувала до помсти й давала змогу близьким покривдженого прийняти викуп. У цьому, як зазначають, була також меркантильна причина - якщо таких родичiв у жертви не виявлялось, то вбивця платив штраф (виру) на користь держави. Крiм того, помсту дозволяли лише за умови повного доведення злочину.
Безсумшвно, стародавнш звичай кровно! помсти не влаштовував нi князя, зацiкавленого в ослабленш общинних судiв, що заважали централiзацi! влади, нi християнську церкву з !! новими нормами моралi й моральностi, але його не могли лшвщувати одразу, оскiльки вш був поширеним. Однак процес феодалiзацi! Давньорусько! держави, збiльшення ролi князя та княжого суду внесли значш змши в процес застосування звичаю кровно! помсти. "Руська Правда", наприклад, обмежуе коло месниюв двома ступенями найближчих родичiв убитого (батько, син, брати, племшники). Якийсь час княжий суд сшвюнував з общинним, але поступово, завдяки посиленню феодальних вщносин, княжий суд зайняв провщне становище, вщтюнивши суд общинний на другий план. I, нарешп, "Правда Ярославичiв" зовсiм вилучае зi складу покарань кровну помсту, заборонивши вбивати вбивцю кому б то не було, дозволяючи родичам убитого користуватися певною грошовою компенсащею з боку вбивщ [8, с. 35-36].
Отже, проаналiзувавши "потiк i розграбування" та "кровну помсту", не можна погодитися з науковцями, що перше покарання е суворшим, шж друге. Це пов'язано з тим, що одшею з форм помсти могло бути вбивство, яке могло вчинятися в жорстких формах. Життя людини -найважливша щннють, тому найсуворшим покаранням слщ вважати кровну помсту. Тому не дивно, що з часом це покарання вилучили iз системи покарань, передбачених "Руською Правдою". У заборош кровно! помсти дослщники вбачають один з елементiв гумашзму та демократизму кримiнального права Ки!всько! Русi. Для порiвняння - европейсью народи ще кiлька вiкiв дотримувалися кровно! помсти. У Шмеччиш, зокрема, !! заборонили лише в 1495 р.
Покарання, пов'язаш зi спричиненням винному тшесних ушкоджень, майже не застосову-валися. Сдиним винятком було покарання у виглядi смертi, яке могли застосувати потерпший або його родичу але, як правило, одразу та на мющ вчинення злочину [15, с. 123]. Наприклад, убивство шчного злодiя, захопленого на мющ злочину, не каралося. Якщо ж вш був вже зв'язаний, то за його вбивство карали вбивць, тобто потерпших вщ крадiжки. Крiм того, Т. Нiколаенко зауважуе, що за вбивство огнищанина в "клетГ' (будинок, амбар) дозволялося навпъ вбивати, найголовшше - на мiсцi вчинення злочину, без суду, незалежно вщ часу доби: "аже убиють огнищанина у клети, или у коня, или у говяда, или у коровье татьбы, то убити в пса место" (ст. 21 "Коротко! правди"). Проте якщо це стосувалося шшо! особи, то таке вбивство дозволялося лише в шчний час [16, с. 176].
У Кшвськш Рус протягом X ст. починае формуватися система грошових штрафiв (вир) на користь держави, потерпших та суспшьства. Ця система настшьки розвинулася, що вже наприкшщ X ст. застосовувалася на всш територи Ки!всько! держави. Майновi покарання подшялися на два основш види: вира i продажа.
Вира (плата за кров, за вбивство) - грошове стягнення на користь князя, яке призначалося за вбивство вiльно! людини. У дореволюцшнш лiтературi щодо того, на чию користь вона справлялася, юнувало двi протилежнi думки. Однi дослщники вбачали у вирi грошове стягнення на користь месниюв за втрачене ними право кровно! помсти. У цьому значенш вира зближуеться з вщомим нiмецьким викупом - Wergeld. Iншi дослiдники, посилаючись на анашз лiтописних текстiв, грамот князiв XII ст., тлумачили виру як грошове стягнення лише на користь князя. Висловлювалася i компромiсна думка: "1жд пщ цим словом розумiлося грошове стягнення у великому сенс^ в якому полягали всi три частини штрафу, що сплачуеться винним князю, особi скривдженому i суддям. Iнодi означае воно лише задоволення скривдженого, або його родичiв" [4, с. 96].
Зауважимо, що "вира" могла стягуватися тшьки за вбивство вшьно! людини, за вбивство раба !! не стягували, i не дозволялося мстити за нього навггь близьким родичам.
Розмiр вири залежав також вщ соцiального стану людини: просту виру стягували за вбивство або скалiчення простолюдина (ст. 3 "Просторово! правди"), представниюв нижчо! державно! адмшютрацп (ст. 1 "Коротко! правди" i ст. 1 "Просторово! правди"), князiвських слуг (ст. 2 "Просторово! правди"). Проте вже в "Правдi Ярославичiв" життя i здоров'я князiвських службовщв - огнищанина, збирача податкiв, княжого иуна, старшого конюха - охороняли посилено (ст. 19,22,23 "Коротко! правди" i ст. 1, 3 i 12 "Просторово! правди") [2, с. 45].
Цшавим видом стягнення було застосування так звано! "дико! вири", за яко! обов'язок сплачувати стягнення покладався не тшьки на винну особу, а й на !! родину чи взагалi общину, яка
мешкала в мюцевосп, у якш було вчинено злочин. Члени вервi (общини) гуртом виплачували грошове стягнення за злочин, скоений на територп ще! верв^ Так, у п. 4 Поширено! редакцi! зазначалося: "Якщо вервь (община) почне платити дику виру, то платить !! стшьки лiт, скшьки зможе, оскiльки платить без вбивщ (тобто його особу не встановлено): якщо ж вбивця iз вервi (общини), то вона допомагае йому у сплати вири, оскшьки вш так само (в такiй ситуацп) платить за iнших. Якщо платиться дика вира, то одразу сплачують 40 гривень, а за саме вбивство сам вбивець платить разом з шшими свою частину (в щ) 40 гривень. Якщо вбивство буде тд час сварки або пиру, то вш (убивця) платить разом iз верв'ю, або самостшно". Важливим було встановлення факту минуло! участ суб'екта у сплати "дико! вири" у разi вчинення протиправного дiяння шшим членом верв^ У п. 6 Поширено! редакцп прямо зазначалося: "Якщо хтось не брав участь у платежi дико! вири, то йому люди (в такому випадку) не допомагають (в платежi вири), а сплачуе (!!) вш самостшно" [17, с. 101].
"Дику виру" виплачувала громада i у випадку розбшного вбивства, якщо вона не розшукувала злочинця. Ймовiрно, дехто з феодальних верив був не проти поживитися зайвим карним штрафом за випадково виявлене тiло. Тому "Руська Правда" забороняла стягувати дию вири за невпiзнаних вбитих. Не робили в дику виру внесюв , коли вбивця самостшно виплачував всю суму.
Головництво - грошове стягнення на користь шм'! вбитого, якщо родичi вщмовлялися вiд помсти. Безсумшвно, воно виникло iз звичаю, який називають "викуповувати у скривдженого свою провину". Його розмiр не визначав законодавець. Вщсутнють чiтко фшсованих розмiрiв плати певною мiрою можна пояснити тим, що держава ще! виплати не отримувала, вона не входила в розмiр штрафiв. Позивач сам призначав плату за вбивство й оголошував !! суддям. На думку бшьшосп дослщниюв, вона вщповщала розмiру вири - 40 гривень. Однак князь у будь-якому випадку також стягував з вбивщ виру в розмiрi 40 гривень. "Головництво, як було сказано, виплачувалося самим головшком; винятком з цього був лише один випадок - це той, коли винуватцем вбивства був раб чи холоп, тодi головництво виплачував його власник. Вим, не завжди виявлений злочинець пщдавався плат за голову. Без сумшву, така плата не стягувалася, якщо хто вбивав кого при необхщнш оборот".
Здебшьшого на сторшках коротко! редакцп "Русько! Правди" не йдеться про майнове покарання в його сучасному розумшш. Стягнення сплачуються потерпшш особi за "образу" або калщтво. По суп, такого роду стягнення е виявом "вщновлювального правосуддя", iде! якого стають все популяршшими сьогоднi. Сплачуючи певну суму потерпшш особ^ винний вщшкодовуе завдану шкоду, поновлюючи сощальш зв'язки, яким спричинена шкода внаслщок учинення протиправного дiяння.
Зауважимо, що якщо вира як запозичення чужого для слов'янського кримшального законодавства невдовзi зникне, не залишивши шсля себе шяких слiдiв, то головництво юнуватиме кiлька столiть, не змiнюючи свого первюного значення навiть в той час, коли новi поняття про злочин та правосуддя, переважно поширюваш християнською релтею, вже пустили глибоке коршня в народне життя.
За майжш злочини на користь князя стягувалася "продажа", а потерпшому належав "урок". Натомють крадена рiч вщходила суддям як винагорода за працю. Вщповщно до "Русько! Правди" продажа - вид покарання, яке полягало в грошовому штрафа котрий стягували зi злочинця на користь князя за вчинення шших злочинiв проти особи, а також за бшьшють майнових злочинiв. Продажа виражалася у точно встановлених сумах: 12 (вища ставка продажу), 3 i 1 гривня. Виконання цього покарання супроводжувалося сплатою мита, яке передавалося судовим чиновникам (пунам) - 20 % вщ грошового стягнення (продажу). Розмiр продажу коливався вщ 3 до 12 гривень.
Вщповщно до ст. 38 "Коротко! Правди" та ст. 40 "Просторово! Правди", штраф у розмiрi 12 гривень стягували за вбивство вже зв'язаного злодiя. Продажу стягували за образу чест й гщносп особи (статп 3, 4, 8, 33 "Коротко! Правди" i статп 23, 25, 67, 78 "Просторово! Правди"), за вбивство холопа або рабиш (ст. 89 "Просторово! Правди"), за посягання на особисту свободу (ст. 61 "Просторово! Правди"), за крадiжку (ст. 29 "Коротко! Правди" i статп 38, 69 "Просторово! Правди") тощо. За вчинення зазначених злочишв стягували штраф (продажу) в розмiрi 12 гривень.
У Кшвськш Рус стягувалася твердо встановлена сума "продажу", а не ринкова вартють реч^ яка могла бути вищою або нижчою вщ суми штрафу. Вщповщно до норм "Русько! Правди", штраф у розмiрi 3 гривен стягували за поранення i побо! (стагтi 2, 7, 10 "Коротко! Правди" i стагтi 28-31 "Просторово! Правди"), за знищення майна (ст. 32 "Коротко! Правди" i статп 75, 80 "Просторово! Правди"), за надання притулку холопу-втшачу (ст. 11 "Коротко! Правди" i ст. 32 "Просторово! Правди"), за користування чужим майном (статп 12, 13 "Коротко! Правди" i статп 33, 34 "Просторово! Правди") [11, с. 93-94].
Сутнють уроку полягае у визначеному судом грошовому стягненш на користь потерпшого за заподiяну "образою" шкоду. Урок виплачували тiльки за матерiальну шкоду, завдану злочином власнику яко!-небудь речi. Певною мiрою урок був винагородою за об'ект злочину й означав цшнють або вартють тшьки тих речей або предмеив, яю втратив власник або яю були пошкодженi або знищенi унаслщок злочину. Крiм того, у разi вбивства раба його власник отримував за нього грошову винагороду, вартють раба - урок.
Висновки. Отже, в "Руськш ПравдГ' не було окремо! стагтi з перелiком вшх покарань. Загалом система покарань у часи Ки!всько! Русi була доволi простою та водночас надзвичайно гуманною для того часу. Разом iз внесенням змш до "Русько! Правди" ця система вдоско-налювалась iз урахуванням особливостей соцiально-економiчного та полпичного розвитку Ки!всько! Русi. Саме тд час таких вдосконалень спочатку було обмежено коло месниюв за кровною помстою, а по^м взагалi скасовано кровну помсту. Пюля скасування цього виду покарання законодавець почав орiентуватися тшьки на матерiальну вигоду, оскшьки чiтко встановив розмiри грошових штрафiв, якi стягувалися на користь князя.
Водночас, враховуючи простоту та мшливють системи покарань зпдно з "Руською Правдою", ускладнюеться !х систематизацiя за суворютю. Однак, незважаючи на це, в "Руськш ПравдГ' було закладено мщний фундамент для побудови впчизняно! системи кримiнальних покарань.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Срегян А. Р. Поняття злочину та покарання в джерелах права Кигвсъког Рус (Х1-Х11 ст.): загальнотеоретичний аспект: дис. ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01 / Срегян А. Р. - К. : Вгдкритий млжн. ун-т розвитку людини "Украгна"", 2014. - 186 с. 2. Бойко I. Й. Кримталът покарання в Украгт (1Х-ХХст.): навч. поаб. /1. Й. Бойко. - Лъвiв : ЛНУ 1мем 1вана Франка, 2013. -408 с. 3. Кулъчицъкий В. С., Тищик Б. Й. Iсmорiя держави i права Украгни: тдруч. для студ. вищ. навч. закл. - К.: 1н Юре, 2008. - 624 с. 4. Лоба В. Е. Уголовное право Древней Руси Х1-Х11 вв. (по данным Русской Правды): монография /В. Е. Лоба, С. Н. Малахов. - Армавир: РИО АГПА, 2011. -176 с. 5. Заруба В. М. Держава i право Кигвсъког та Галицъко-Волинсъког Рус (ктецъ VIII ст. -початок XIV ст.): навч. поаб. - К.: 1стина, 2007. - 128 с. 6. 1ванов В. М. Iсторiя держави i права Украгни : тдручник / В. М. 1ванов. - К. : КУП НАНУ, 2013. - 892 с. 7. Клименко С. В. Види злочитв, система покаранъ i судочинство за "Русъкою правдою" / С. В. Клименко // Швденноукрагнсъкий правничий часопис. - 2012. - № 3. - С. 214-217. 8. Крисюк Ю. Деяю аспекти злочину й покарання доби Кигвсъког Рус /Ю. Крисюк // 1сторико-правовий часопис. - 2013. - № 2. - С. 34-37. 9. Терлюк I. Я. Огляд iсmорiг кримталъного права Украгни: навч. поаб. - Лъвiв: Лiга-Прес, 2007. - 92 с. 10. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. - М. : Юрид. лит., 1949. - 544 с. 11. Тищик Б. Й. Iсmорiя держави i права Украгни : акад. курс : тдручник / Б. Й. Тищик, I. Й. Бойко. - К.: 1н Юре, 2015. - 808 с. 12. Кравченко Я. П. Еволющя правових засобiв протидИ правопорушуваносmi неповнолттх на теренах Украгни (X - початок XX столття): дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 /Я. П. Кравченко; Мiжнар. гумантар. ун-т. - Одеса, 2016. - 204 с. 13. Рудий Н. Я. 1нститут отки i тклування в Украгш: iсmорико-правове до^дження: монографiя / Н. Я. Рудий. - Л. : ЛДУВС, 2012. - 216 с. 14. Колос М. I. Кримталъне право в УкраЫ (X- початок XXI столття) : монографiя : [у 2 т.] /М. I. Колос. - К.; Острог, 2011. - Т. 1 : Освта, наука, законодавство. - 448 с. 15. Шинкаръов Ю. В. Покарання як основний захiд кримталъно-правового характеру за Русъкою правдою /Ю. В. Шинкаръов // зб. наук. працъ Харювсъкого нац. педагогiчного
утверситету iM. Г. С. Сковороди. "Право". - 2011. - Вип. 16. - С. 119-124. 16. Школаенко Т. Б. Крим1нальна вiдповiдальнiсть княжог дружини за Руською Правдою: злочини та покарання / Т. Б. Нтолаенко // Утверситетсью науковi записки. - 2015. - № 1. - С. 172-180. 17. Хроленок О. Ю. Становлення окремих засад систематизацИ покарань за Руською правдою / О. Ю. Хроленок // Науковий вiсник Мiжнародного гумантарного утверситету. Серiя : Юриспруденщя. - 2015. -Вип. 14(2). - С. 100-102.
REFERENCES
1. Yeryehyan A. R. Ponyattya zlochynu tapokarannya v dzherelakhpravaKyyivs'koyiRusi (Х1-Х11 st.): zahal'noteoretychnyy aspekt: dys. ... kand. yuryd. nauk, spets.: 12.00.01 [The concept of crime and punishment in the sources of the law of Kievan Rus (XI-XII centuries): the general theoretical aspect]. Kiev, Vidkrytyy mizhn. un-t rozvytku lyudyny "Ukrayina" Publ, 2014, 21 p. 2. Boyko I. Y. Kryminal'ni pokarannya v Ukrayini (IX-XXst.): navch. posib. [Criminal penalties in Ukraine (IX-XX centuries)], Lviv, LNU imeni Ivana Franka Publ, 2013, 408 p. 3. Kul'chyts'kyy V. S., Tyshchyk B. Y. Istoriya derzhavy iprava Ukrayiny: pidruch. dlya stud. vyshch. navch. zakl. [History of the state and the law of Ukraine], Kiev, Vydavnychyy Dim "In Yure" Publ, 2008, 624 p. 4. Loba V. E., Malahov S. N. Ugolovnoepravo DrevnejRusi XI-XII vv. (po dannym Russkoj Pravdy): monografija [Criminal law of Ancient Russia XI-XII centuries (According to the Russian Pravda)], Armavir, RIO AGPA Publ, 2011, 176 p. 5. Zaruba V. M. Derzhava ipravo Kyyivs'koyi ta Halyts'ko-Volyns'koyi Rusi (kinets' VIII st. - pochatok XIV st.): navchal'nyy posibnyk [State and Law of Kyiv and Galician-Volyn Rus (the end of the VIII century - the beginning of the XIV century)], Kiev, Istyna Publ, 2007, 128 p. 6. Ivanov V. M. Istoriya derzhavy i prava Ukrayiny : pidruchnyk [History of the state and the law of Ukraine], Kiev, KUP NANU Publ, 2013, 892 p. 7. Klymenko S. V. Vydy zlochyniv, systema pokaran' i sudochynstvo za "Rus'koyu pravdoyu" [Types of crimes, system of punishment and legal proceedings for "Russian truth"]. Pivdennoukrayins'kyy pravnychyy chasopys - South Ukrainian legal journal, 2012, Vol. 3, pp. 214-217. 8. Krysyuk Yu. Deyaki aspekty zlochynu y pokarannya doby Kyyivs'koyi Rusi [Some aspects of crime and punishment of the era of Kievan Rus]. Istoryko-pravovyy chasopys: historical and legal journal, 2012, Vol. 2, pp. 34-37. 9. Terlyuk I. Ya. Ohlyad istoriyi kryminal'noho prava Ukrayiny: navchal'nyy posibnyk [An overview of the history of criminal law in Ukraine], Lviv, Liha-Pres Publ, 2007, 92 p. 10. Jushkov S. V. Obshhestvenno-politicheskij stroj i pravo Kievskogo gosudarstva [Social-political system and the right of the Kiev state], Moscow, Jurid. lit Publ, 1949, 544 p. 11. Tyshchyk B. Y. Istoriya derzhavy i prava Ukrayiny : akad. kurs : pidruchnyk [History of the state and the law of Ukraine], Kiev, In Yure Publ, 2015, 808 p. 12. Kravchenko Ya. P. Evolyutsiya pravovykh zasobiv protydiyi pravoporushuvanosti nepovnolitnikh na terenakh Ukrayiny (X - pochatok XX stolittya): dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.01 [Evolution of legal means of combating juvenile delinquency in Ukraine (X - the beginning of XX century)]. Odessa, 2016, 204 p. 13. Rudyy N. Ya. Instytut opiky i pikluvannya v Ukrayini: istoryko-pravove doslidzhennya: monohrafiya [Institute of Care and Care in Ukraine: historical and legal research], Lviv, LDUVS Publ, 2012, 216 p. 14. Kolos M. I. Kryminal'ne pravo v Ukrayini (X - pochatok XXI stolittya) : monohrafiya : [u 2 t.] [Criminal Law in Ukraine (X - the beginning of the XXI century)]. Kiev, Ostroh, 2011, T. 1: Osvita, nauka, zakonodavstvo, 128 p. 15. Shynkar'ov Yu. V. Pokarannya yak osnovnyy zakhid kryminal'no-pravovoho kharakteru za Rus'koyu pravdoyu [Punishment as the main measure of criminal law in Russky Truth]. Zbirnyk naukovykh prats' Kharkivs'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni H. S. Skovorody. -Collection of scientific works of the Kharkiv National Pedagogical University named after G. S. Skovoroda, 2011, Vol. 16, pp. 119-124. 16. Nikolayenko T. B. Kryminal'na vidpovidal'nist' knyazhoyi druzhyny za Rus'koyu Pravdoyu: zlochyny ta pokarannya [Criminal responsibility of the prince's wife in the Russky Truth: crimes and punishment]. Universytets'ki naukovi zapysky - University scientific notes, 2015, Vol. 1, pp. 172180. 17. Khrolenok O. Yu. Stanovlennya okremykh zasad systematyzatsiyipokaran' za Rus'koyu pravdoyu [Formation of separate principles for the systematization of punishments in n Law]. Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu - Scientific Herald of the International Humanitarian University, 2015, Vol. 14 (2), pp. 100-102.
Дата надходження: 04.06. 2017р.
