CC BY
25
УДК 340.13 I. Паньонко
Нацюнальний ушверситет '"HbBiBCbKa полггехшка"
СУБ'еКТ ЗЛОЧИНУ В ЗАКОНОДАВСТВ1 КИ1ВСЬКО1 РУС1
©Паньонко I., 2014
Проаналiзовано особливостi суб'екта злочину за кримшальним правом Ки1всько1 Pyci. Охарактеризовано значення вжу для суб'екта злочину. Визначено особливост вiдповiдальностi невшьних людей за вчиненi протиправнi дiяння.
Ключовi слова: суб'ект злочину, вш особи, осyднiсть.
I. Panonko
SUBJECT OF CRIME IN THE LAW OF KIEVAN RUS
In the article analyzes the characteristics of the perpetrator in criminal law of Kievan Rus. The characteristic values for the age of the perpetrator. The features responsible unfree people for the committed wrongful acts.
Key words: an offense, the person's age, sanity.
И. Паньонко
СУБЪЕКТ ПРЕСТУПЛЕНИЯ В ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ КИЕВСКОЙ РУСИ
Проанализированы особенности субъекта преступления по уголовному праву Киевской Руси. Охарактеризованы значение возраста для субъекта преступления. Определены особенности ответственности несвободных людей за совершенные противоправные деяния.
Ключевые слова: субъект преступления, возраст лица, вменяемость.
Постановка проблеми. Одним з проввдних шститулв кримшального права е шститут суб'екта злочину. Цей важливий шститут мае давш коршня. Першою законодавчою пам'яткою, яка заклала фундамент цього шституту е "Руська Правда", в якш серед шших норм були i норми кримшального права. Актуальшсть дослщження цього шституту зумовлена тим, що норми кримшального права, яю мктилися в цьому акт в подальшому впливали на формування сучасного кримiнального права.
Мета дослщження - проаналiзувати особливостi суб'екта злочину за кримшальним правом Кшвсько! Руи, охарактеризувати значення вiку для суб'екта злочину та визначити особливоста ввдповщальноста невiльних людей за вчинеш протиправнi дiяння.
Стан дослiдження. Питання пов'язанi з кримiнальним правом Ки1всько1 Русi поверхнево розглянутi в тдручниках та навчальних посiбниках з ктори держави i права Укра1ни. Щ питання у сво1х статтях дослвджували науковцi А. Арсенiй, В. Бурдш, Т. Гончар, В. Грищук, Ю. Зубашенко, А. Срегян, Я. Остапик та шш1. В росiйськiй правовш лiтературi порiвняно з укра1нською наявш дослiдження кримiнального права Кшвсько! Руи: С. А. Кондрашкина, М. Ю. Неборского "Преступление и наказание в Древней Руси" (1999), Федорова А. Н. "Правонарушение и юридическая ответственность по Русской Правде" (2005). Проте, не дивлячись на це, питання, яю стосуються безпосередньо суб'екта злочину за кримшальним правом Ки1всько1 Рус залишаються мало-дослiдженими.
Виклад основних положень. У кримшально-правовш теорп суб'ектом злочину визнаеться особа, яка володiе сукупнiстю ознак, що дають пiдстави для притягнення 11 до кримшально!
190
ввдповщальноста. Кримшальний кодекс 2001 р. не лише визначив поняття суб'екта злочину, але й передбачив у Загальнш частинi окремий роздiл IV, у якому врегульоваш усi основнi питання щодо цього поняття. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 18 КК суб'ектом злочину е фiзична осудна особа, яка вчинила злочин у вщ, з якого вiдповiдно до цього Кодексу може наставати кримшальна вщповвдальшсть [13, с. 109].
Суб'ектом злочину в Кшвськш Русi могла бути лише людина. Так, встановлюючи ввдпо-вiдальнiсть за вчинення тих чи шших злочинiв, перший нормативний акт схiдних слов'ян "Руська правда", визначаючи покарання, мав на увазi виключно фiзичних осiб як можливих винуватцiв !х вчинення. Прикладом можуть бути статл 1, 4, 13 та шш1, якi визначають як види покарань, що застосовуються до винного, так i характер злочинних дiянь, якi можуть бути вчинеш виключно людиною i нiким шшим (напр., ст. 4, яка регулювала вщповвдальшсть за образу, вчинену шляхом нанесення удару мечем у тхвах або рукояткою меча) [12, с. 94]. Сучасш науковщ зазначають, що "Руська Правда" не передбачала вжових обмежень кримшально! вiдповiдальностi [4, с. 55; 7, с. 47; 5, с. 66]. Iншi науковщ стверджують, що в "Руськш ПравдГ' та в шших джерелах права Ки!всько! Рус вiдсутнi норми, що стосуються вжового цензу для суб'ектiв злочину [10, с. 4-5; 2, с. 6]. З цими думками варто погодитись частково, так як в джерелах права Кшвсько! Рус вже ж таки наявт згадки про вж особи, що вчинила злочин.
Згадки про вж в кримшальному правi мiстяться перш за все в "Руськш ПравдГ'. Так, приватне правило "Русько! Правди" твердить, що дружина та дитина холопа, яю брали участь, (незалежно ввд !х вiку), у татьбi (розбо!), видаються скривдженому (за цей же злочин вшьт ствучасники платили вiру). Тобто дитина, якщо брала участь у татьбу незалежно вiд 11 вжу, пiдлягала такому самому покаранню, як i дорослi, що вчинили злочин [3, с. 15].
Устав Ярослава також мктив згадку про те, що до оиб, яю не досягли 12 роюв, могли бути застосоваш рiзноманiтнi кримiнальнi покарання на рiвнi з дорослими. Проте до них не могло бути застосоване покарання у виглядi смертно! кари. Замкть не! призначалося шше покарання [1, с. 29].
1з тексту Кормчо! книги, на думку С. Кудша, можна зробити висновок, що ди осiб, яким ще не виповнилось 8 роюв, не карались [9, с. 416]. Крiм того, як зазначае Ю. Цветкова, Cфремiвська Кормча розподiляе покарання винних у скотолозтвi залежно вiд вiку, у якому був вчинений злочин та наявност законно! дружини. Так, для тих, хто вчинив цей злочин до 20-ти роюв повинно призначатися 20 роюв вiдлучення вiд Та!н, у перiод з 20-ти до 50-ти роюв та одруженим - 30 роюв, а одруженим вжом бiльше 50-ти роюв - допускати до причастя тiльки перед смертю [14, с. 174].
Традицшно в сучаснш правовiй лiтературi зазначаеться, що кримшальне право не знало тако! ознаки суб'екта злочину як осудшсть. Проте, В. Марчак зауважуе, що в епоху Кшвсько! Рум все ж таки можна знайти явт ознаки кримшально! осудноста, пов'язаш з оцшкою особи злочинця. Зокрема, науковець зазначае, що злочинцем визнавалась особа, яка володша сввдомктю та волею, була суб'ектом охоронюваних законом сустльних вiдносин. В "Руськiй Правдi" закршлювалося положення про те, що сввдомкть i воля особи можуть бути тимчасово паралiзованi, внаслiдок чого дiяння втрачае свiй злочинний характер. Якщо провести аналопю iз сучасним законодавством, то такий стан можна ж^вняти зi станом афекту: "если кто ударит другого батогом..., а оскорбленный не стерпит того, ткнет мечем, то вины ему в этом нет". В цьому випадку порушена психолопчна рiвновага розглядалася ^зь призму права помсти, тому мова йде про ненастання кримшально! ввдповщальноста [8, с. 23].
Деяю склади злочинних дiянь в староруському правi були пов'язаш лише з суб'ектами жiночоl стата. Наприклад, Статут князя Володимира Святославовича розглядае серед справ, що тдлягають церковному суду, ситуацiю, коли "девка детя повьржеть". Тут йдеться про залишення дитини, що народилася, або про позбавлення вiд плоду. Просторова редакщя Статуту князя Ярослава на ввдм^ вiд Статуту князя Володимира Святославовича мктить норму про вбивство небажано! дитини (ст. 6).
Поняття юридично! особи закон ще! доби ще не знае. Проте А. Федорова цшком обгрун-товано зауважуе, що вiдповiдно до "Русько! Правди" корпоративним суб'ектом ввдповвдальноста була громада, оскiльки вона була зобов'язана видати злочинця або платити дику виру [11, с. 9].
191
Суб'ектом злочину визнавалася будь-яка людина, ^м холопа й челядника. Останнi становили власшсть господаря, який i шс вiдповiдальнiсть за 1хт неправомiрнi вчинки, що, однак, не виключало права застосування до раба фiзичного впливу. Так, якщо пiд час крадiжки були спiйманi холопи ("1х князь продажою не карае, так як вони е невшьними"), то потерпiлий отримуе винагороду за завданi 1й збитки ("урок"). Холопи не тддавалися покаранням, оскiльки були невiльнi i не були суб'ектами злочину. 1хшм господарем сплачувалося тiльки винагорода потертлому. Замiсть сплати винагороди господар м^ видати винного холопа потерпiлому. Холопа можна було бити, мордувати, страчувати. Проте пiсля смертi князя Ярослава Мудрого вбивати холопiв було заборонено [6, с. 255].
Висновки. Отже, кримшальне право Кшвсько1 Русi не мктить безпосередньо поняття суб'екта злочину, проте деяю його особливостi були вiдомi тогочасному законодавцевi. Суб'ектами злочину, як правило, визнавалися лише вшьт люди. У кримшальному правi Ки1всько1 Русi частково спостерiгаеться кримiнально-правова диференщащя вiку суб'екта злочину, зокрема, тогочасне право за деяю види злочишв розподiляе покарання винних залежно ввд вiку, у якому був вчинений злочин. Корпоративним суб'ектом вiдповiдальностi могла бути i громада.
1. Байбарин А. А. Уголовно-правовая дифференциация возраста /А. А. Байбарин. — М.: Высш. шк., 2009. — 252 с. 2. Бурдт В. Особливостi кримшально! вiдповiдальностi неповнолттх в Укра!т /
B. Бурдт. — К.: Атiка, 2004. — 240 с. 3. Гончар Т. О. Неповнолтнт як суб'ект вiдповiдальностi за кримшальним правом Украти: дис. ... канд. юрид. наук / Т. О. Гончар. — Одеса, 2004. — 211 с. 4. Срегян А. Поняття злочину та покарання в джерелах права КшвськоЧ Руа / А. Срегян // Вiсник ЛДВС iменi Е. О. Дiдоренка. — 2008. — № 4. — С. 54—61. 5. Заруба В. М. Держава i право КшвськоI та Галицько-ВолинськоЧРусi (ктець VIII — початокXIVст.) /В. М. Заруба. — К.: 1стина, 2007. — 128 с. б.Кульчицький В. Галицько-Волинська держава (1199—1349) /В. Кульчицький, Б. Тищик, I. Бойко. — Львiв, 2005. — 280 с. 7. Кульчицький В. С. Iсmорiя держави i права Украти: тдруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. С. Кульчицький, Б. Й. Тищик. — К.: Видавничий Дiм "1н Юре", 2008. — 624 с. 8. Марчак В. Обмежена осудтсть: психолого-правовий змкт /В. Марчак. — Чертвщ: ЧНУ, 2010. — 400 с. 9. Сапожткова О. Вж кримтальноI вiдповiдальностi в Укра!т ^сторичний аспект) / О. Сапожткова //Науковий вiсник Ужгородського утверситету. — Серiя право. — 2008. — Вип. 9. —
C. 416—419. 10. Терлюк I. Огляд кторп кримшального права Украти: навч. посiб. / I. Терлюк. — Львiв: Лiга-Прес, 2007. — 92 с. 11. Федорова А. Н. Правонарушение и юридическая ответственность по Русской Правде: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. Н. Федорова. — Казань, 2005. — 20 с. 12. Фрiс П. Л. Кримтальне право Украти. Загальна частина: тдручник / П. Л. Фрiс. — К., Атжа, 2004. — 488 с. 13. Хрятнський П. Кримтальне право Украти: Загальна частина / П. Хрятнський. — Суми: Утверситетська книга, 2009. — 687 с. 14. Цветкова Ю. В. Сфремiвська Кормча — джерело права КшвськоI Руа (ктець XI — початок XII ст.): дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук /Ю. В. Цветкова. — К., 2003. — 210 с.
192
