CC BY
393
УДК: 331.101.3
О. В. ГЕТМАНЕНКО (Дон1ЗТ УкрДАЗТ, Донецьк)
СУТН1СТЬ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦ1ЙНОГО МЕХАН1ЗМУ П1ДПРИСМСТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦП ЕКОНОМ1КИ
Розглянуто сутнють формування мотивацшного мехашзму шдприемства; наведено рiзницю м1ж понят-тями «мотиващя» та «стимул».
Рассмотрена сущность формирования мотивационного механизма предприятия; приведена разность между понятиями «мотивация» и «стимул».
An essence of forming the motivational mechanism of enterprise is considered; a difference between concepts of «motivation» and «stimulus» is presented.
Постановка проблеми
Одне з основних завдань переходу до рин-ково! економши та и функщонування - поси-лення господарсько! мотивацii та стимулiв ефе-ктивно!, високопродуктивно! пращ. Вщ усшш-ного рiшення цього завдання величезною м> рою буде залежати формування необхiдного суспiльству вщношення до працi, використання всiх резервiв i можливостей пiдвищення !! продуктивность Дослщження методiв i напрямюв трансформацii механiзму мотивацii працi в ри-нковому середовищi, що формусться, представ-ляе собою одне з найбшьш важливих i склад-них завдань економiчноi науки. Це пояснюеть-ся тим, що в перехщний перiод колишня структура виробництва не може бути швидко перебудована на основi ринкових механiзмiв.
Актуальнiсть поставлено! проблеми обумо-влена тим, що перехщ до соцiально орiентова-ного ринку припускае необхiднiсть створення адекватного мехашзму мотивацii працi. Без цього не можна розглядати на практищ об'ек-тивнi передумови для шдвищення ефективностi виробництва - основи зростання реальних до-ходiв i рiвня життя населення. При цьому кш-цевим пунктом здшснення всiх реформ е тд-приемство, де безпосередньо вщбуваеться з'ед-нання робочо! сили iз засобами виробництва, здiйснюеться процес трудово! дiяльностi. Ви-знання визначально! ролi мотивацiйного меха-нiзму в умовах проведених реформ робить тему управлшня механiзмом мотивацii працi особливо актуальною.
Аналiз останнiх дослiджень
Захщна економiчна наука завжди цiкавилася мотивами дiяльностi людини. Вивченню моти-вiв (у тому числi господарських) присвячеш дослiдження Ф. Герцберга, Д. Мак-Клеланда, А. Маслоу, Л. Ерхарда, П. Друкера й шш. Можна сказати, що вс роботи в област мшроеко-
номiки або менеджменту, в тому або шшому ступеш були присвяченi мотивам дiяльностi суспшьства, людей i пiдприемств.
У часи командно-адмшютративно! системи в нашiй кра!ш практичний досвiд i теоретичнi концепци регулювання мотивацiйного мехашз-му не залучали належно! уваги радянських еко-номiстiв.
Тим часом, вiтчизняна iсторiя й культура дають нам приклади глибокого дослiдження мотивiв дiяльностi окремо! людини на рiзних етапах розвитку. Це й сучасник Петра I I. Т. Ципюв, А. I. Герцен, Н. П. Огарьов, Н. Г. Чернишевський, Л. Н. Толстой i багато шших вщомих сшввгтчизниюв. А тульський селянин М. П. Новиков ще до революцii спро-бував на практицi створити ринковий мехашзм мотивацii працi.
У радянський перiод розвитку проблемам працi та трудових вщносин було присвячено багато фундаментальних праць цiлого ряду ви-дних економiстiв i суспiльствознавцiв: А. I. Амосова, Е. Г. Антосенкова, Н. I. Гвоздьо-во!, А. Е. Городецького, А. З. Дадашева, А. I. Дерябша, А. Г. Здравомислова, Р. К. Заново!, В. М. Данченко, Е. I. Капустша, Д. Н. Карпухiна, I. С. Кона, Е. Ф. Мiженськоi, П. В. Савченко, Д. Е. Сорокша й багатьох ш-ших. Об'ектом !х дослiдження були праця, !! продуктивнiсть та iнтенсивнiсть, вщносини змагання в працi, iнтереси, потреби й щнносп людини.
На сучасному еташ, у перiод становлення ринкових вщносин в Укра!ш, все бiльше вгтчи-зняних економiстiв звертають свою увагу на проблему вдосконалювання мотивацiйного мехашзму.
Проблемам мотиваци працi в перехщний економщ присвяченi дослiдження М. I. Воейкова, Ю. П. Кокша, Н. Е. Титово!, Т. Я. Четвер-няно!, Л. С. Шаховсько!, Р. А. Яковлева. Окремi елементи мотивацii персоналу докладно описа-
ш в працях С. А. Агапцова, В. В. Адамчука, Б. М. Генкша, В. М. Соколинського, О. В. Ромашова й шших авторiв.
Однак слщ зазначити, що багато теоретич-них питань мотиваци трудово! дiяльностi зали-шаються дискусшними й малодослiдженими, а пропонованi практичш мiри е розрiзненими й часто не пов'язаними мiж собою.
Нерозкритим е взаемозв'язок мiж теоретич-ним баченням i практикою формування моти-вацiйного механiзму, не виявленi закономiрно-стi й основи його функщонування, недослщже-ним е механiзм регулювання сощально-трудо-вих вiдносин. Недостатнiм е теоретичне осмис-лення питань i ролi вдосконалювання мехашз-му мотиваци пращ в шдвищенш ефективностi та продуктивносп працi.
Метою статтi е дослщження сутностi формування мотивацшного механiзму шдприемс-тва в умовах трансформаци економiки.
Основний матерiал дослщження
Пiдвищення ефективностi виробництва й пращ на рiвнi пiдприемств i економши в цiлому багато в чому залежить вiд дiевостi системи мотиваци й стимулiв, властивiй ринковiй еко-номiцi. Для того, щоб виробити найбшьш пра-вильнi рiшення в цьому напрямку, необхiдно бiльш ч^ко сформулювати деякi теоретичнi й методолопчш позици вiдносно мотиваци працi.
Радянська економiчна наука мотивами дiя-льносп людини, у тому числi й трудово!, щка-вилася слабко. Довп роки досить завзятим було прагнення офщшно! щеологи нав'язати працi характер першо! життево! потреби, безкорисли-во! працi в iм'я суспiльства й т.п. Переважна зрiвняльнiсть в оплат працi викликала розви-ток утриманства, послабляла трудову мотива-цiю ^ в остаточному пiдсумку, стримувала тем-пи росту продуктивносп працi й негативно по-значалася на його якоси. У той же час рiвень продуктивностi працi в радянський перюд не-змiнно пiдвищувався, хоча й значно вщставав вiд рiвня цього показника в розвинених кра!-нах. В останнi роки, у перюд проведення реформ вщбулося рiзке падiння рiвня продуктивносп працi в усiх галузях економши. Багато в чому це обумовлено вщсутшстю мотивацiйного механiзму, адекватного ринковим умовам, а також тим, що багато теоретичних проблем до-слщжеш недостатньо.
Для виявлення сутностi мотивацiйного ме-хашзму необхiдно, насамперед , розрiзняти по-няття «мотиващя» i «стимули».
У [1, с. 270] поняття мотиваци трактуеться як стан схильносп або готовности схильностi дiяти певним чином. В основi поводження людини значне мюце займають цiннiснi орiентащ!
особистостi, пiд якими в сощологи розумiють стiйкi установки на т або iншi соцiальнi щнно-сп.
М. Мескон, М. Альберт i Ф. Хедоурi визна-чають мотиващю як процес спонукання себе й шших до дiяльностi для досягнення особистих цiлей та цiлей оргашзаци. [2, с. 360].
Дж. М. 1ванцевич i А. А. Лобанов ствер-джують, що мотивацiя пращвниюв е сукупнiсть причин, що спонукають людину дiяти тим або шшим цiлеспрямованим чином. Це внутрiшнiй стан, що спонукае, направляе та збертае у людини прагнення досягти певно! мети [3, с. 30].
На думку Г. Шредера, мотиващею е задане в певнш ситуаци прагнення зробити ту або шшу дiю, або ж е фактичне тдтвердження того, що одному предмету вщдаеться перевага перед ш-шим [4, с. 56.].
Г. Дж. Болт трактуе мотиващю як визначен-ня того, як домогтися максимально! вiддачi вiд пiдлеглих через розумшня !хнiх способiв дiй, мотивiв, причин !х гарно! або погано! роботи i використання цiе! iнформацi! й щлого набору способiв спонукання тдлеглих домагатися найвищого рiвня продуктивностi [4, с. 137].
Золотарьов В. Г. вважае, що мотиващя - це спонукальна причина, привщ до яко!-небудь дi!, активний стан людини (його мозкових структур), що спонукае його робити спадково закрiпленi або придбаш досвiдом дИ", спрямо-ванi на задоволення iндивiдуальних (напри-клад, спрага, голод та iн.) або групових (турбо-та про дiтей та ш.) потреб [5, с. 242].
В. В. Травш i В. А. Дятлов визначають мотиващю пращ як прагнення пращвника задово-льнити сво! потреби (одержати певш блага) за допомогою трудово! дiяльностi [6, с. 98]. Це корелюе iз соцiологiчним пiдходом до мотиваци. У сощологи мотиващя розглядаеться як ус-вщомлювання потреби суб'екта в досягненш певних благ, бажаних умов дiяльностi [7, с. 167]. Мотив вщображае певний процес переходу вщ потреби до задовольняючого !! блага шляхом власно! дiяльностi iндивiда. Мотив спонукае людину до трудово! дiяльностi, являе собою образ бажаного людиною блага, що прийде на змшу потреби за умови, якщо будуть виконанi певнi трудовi ди.
Економiчна енциклопедiя трактуе мотиващю персоналу як спонукання до дiяльностi для досягнення особистих цiлей або цшей фiрми [8, с. 446].
Мотиващя - це спонукання до активносп й дiяльностi суб'екта (особистосп, соцiально! групи, спiльностi людей), зв'язане iз прагнен-ням задовольнити певш потреби [9, с. 197].
Уткш Е. А. формулюе мотиващю пращ як прагнення пращвника задовольнити сво! потре-
би (одержати певш блага) за допомогою трудово! дiяльностi [10, с. 31].
У психологи мотиващя означае сукупнiсть зовнiшнiх i внутрiшнiх умов, що спонукають суб'екта до активносп, а також предмет або об'ект, на який ця актившсть спрямована, будучи усвщомлюваною або неусвщомлюваною [11, с. 70; 12, с. 219].
На думку Р. С. Немова, термш «мотиващя» використовуеться у двоякому смислк по-перше, як позначаючий чинник системи чинникiв, де-термiнуючих поведiнку (сюди входять потреби, мотиви, цш, iнтереси тощо) i, по-друге, як характеристика процесу, який шдтримуе поведш-кову активнiсть на певному рiвнi [13, с. 219].
Г. В. Шнеерова бачить у мотиваци процес створення iндивiдовi стимулiв для досягнення поставлених перед ним цшей [14, с. 191].
I. А. Баткаева визначае мотиващю як процес свщомого вибору людиною того або шшого типу поводження, обумовленого комплексним впливом зовнiшнiх (стимули) i внутрiшнiх (мотиви) чинниюв [15, с. 367].
Як сукупшсть внутрiшнiх i зовнiшнiх ру-шшних сил, якi спонукають людину до дiяль-ностi, задають межi й форми дiяльностi та на-дають цiй дiяльностi спрямованiсть, орiентова-ну на досягнення певних цiлей, трактують мотиващю О. С. Вiханський та А. I. Наумов. [16, с. 99-101].
I. П. Булеев, дослщжуючи питання мотиваци пращ, дшшов висновку, що «мотиващя правд е складовою частиною господарського меха-нiзму, включае економiчне стимулювання i вщ-повiдальнiсть, соцiально-психологiчнi чинники. Мотиващя пращ спираеться на штереси, вира-жае систему iнтересiв, в яких, в умовах рiзно-машття форм власностi i товарно-грошових вщносин стае iнтерес iндивiдуума (особистий, груповий). За допомогою економiчних важелiв, а в рядi випадкiв й адмшютративних методiв, держава прагне до односпрямованост особис-тих, групових, колективних штерешв та штере-сiв суспiльства» [17. с. 26-27].
Н. Захаров i Н. Куцин мотиващю описують як процес свщомого вибору людиною того або шшого типу поведшки, дiяльностi, обумовле-ного комплексним впливом зовшшшх (стимули) i внутрiшнiх, особистих (мотиви) чинникiв [18, с. 91].
Оргашзацп розглядають мотивацiю як набiр прийомiв i iнструментiв, якi керiвник викорис-товуе для напрямку внутршшх рушiйних сил (мотивiв) персоналу на досягнення встановле-них цiлей [16, с. 145].
Таким чином, дослщивши поняття мотиваци, ми бачимо, що серед фахiвцiв з управлшня немае единого пiдходу до визначення мотиваци. Це говорить насамперед про широкомасш-
табнють проблеми i про рiзнi пiдходи до 11 ви-рiшення.
Грунтуючись на проведенш власних досл> джень, беручи до уваги все вищесказане, автор вважае, що мотиващя персоналу - це спону-кання працiвникiв до цшеспрямовано! дiяльно-стi через вплив зовшшшх рушшних сил (сти-мулiв) на внутршш рушiйнi сили (мотиви), як задають межi та форми дiяльностi та придають ще! дiяльностi направлешсть, орiентовану на досягнення певних цшей. Вплив мотиваци на поведшку людини залежить вiд багатьох чин-ниюв, багато в чому iндивiдуально i може зм> нюватися пiд впливом зворотного зв'язку з боку дiяльностi людини.
У робот розглядаеться не «мотивацiя працi» як така, а «мотиващя трудово! дiяльностi», оскшьки трудова дiяльнiсть включае бiльш ши-роке поняття нiж праця. Трудова дiяльнiсть людини у сво!х стратепчних цiлях передбачае широке коло життевих проблем людини: праця над самим собою, в освт й вихованш, своему поводженнi й, нарештi, у духовному розвитку.
Таким чином, трудова дiяльнiсть ставить основною потребою людини в розвитку його i як особистост^ i як громадянина, змщненш його фiзичного й психiчного здоров'я, довголiття, забезпеченнi багатства матерiального й духовного життя. До того ж праця людини за сво!ми формами i змiстом в епоху шформацшного су-спiльства ютотно вiдрiзняеться вiд працi мину-лого, внаслщок, з одного боку, широко! автома-тизаци та шформатизаци виробництва, а з ш-шого, в результат пiдвищення рiвня освiти й сощальних очiкувань працiвникiв. Цi змши по-требують вiд працiвника бшьшого особистого внеску. Особистий внесок - це не тшьки вико-ристання знань i вмiнь, але й створення нового в робот (творче вщношення до працi), а також ефективна мiжособистiсна взаемодiя - володш-ня комунiкацiйними технологiями роботи в ко-лективi. Це значить, що результати трудово! дiяльностi формуються в процес !! здiйснення, що визначаеться як професiоналiзм, так i пово-дження, вiдношення людини, що визначаеться особливостями особистосп. Такi змiни визна-чають використання персоналiзованого пiдходу до мотиваци трудово! дiяльностi, що спричиня-еться професiйним розвитком людини, розвит-ком його трудового потенцiалу, розвитком людини як висококультурно! особистосп, що, у свою чергу, забезпечуе рют продуктивностi працi й ефективну роботу пiдприемства в остаточному шдсумку.
Мотиви iснують у системнш взаемодi! з ш-шими психолопчними явищами, утворюючи складний механiзм мотиваци, який мютить у собi потреби, домагання, стимули, установки, оцшки й т.д.
Початковою ланкою, першим «полюсом» мехашзму е потреба, що виражае необхiднiсть для людини певних благ, предметiв або форм поведшки. Потреби можуть бути як природже-ними, так i надбаними в процесi життя i вихо-вання.
Найважливiшою передумовою трудово! дiя-льностi виступають потреби. Г. А. Дмитренко розумiе потребу як «стан потреби в чому-небудь. Потреби активiзують органiзм, направ-ляючи його на пошук того, що в цей момент необхщно йому» е присутнiм у роботах [19, с. 38]. «Потреби - це те, що виникае й перебу-вае усередиш людини, що досить загальне для рiзних людей, але в той же час мае певний ш-дивiдуальний прояв у кожно! людини» [20, с. 77]. «Потребу можна визначити як те, що по-стшно нагадуе про себе, турбуючи людину, що хотша б звiльнитися вiд цього занепокоення. Потребу можна так само визначити як стан не-стабшьносп, нестшкосп, дефiциту, на усунен-ня яких людина направляе дИ» [21, с. 7]. «Потреба - це усвщомлена необхщшсть у тих або шших матерiальних, культурних благах, соща-льних i духовних щнностях» [22, с. 88]. Ф. Ен-гельс писав: «Люди звикли пояснювати сво! дп зi свого мислення, - замють того, щоб пояснювати !х зi сво!х потреб (яю при цьому, звичай-но, вщбиваються в головi, усвiдомлюються)...» [23, с. 493], що показуе роль потреб в шщю-ванш дiяльностi. Платон i Сократ вважали, що в основi дiяльностi лежать потреби i !хне задо-волення. Аристотель вважав, що джерелом дiй людини е не потреби, а здатносп. Кожна людина - затверджував Аристотель - вщ природи влаштована так, що !й краще, легше й прием-нiше виконувати якусь певну справу. Це значить, що до одше! справи людина мае покли-кання, тобто здатност^ а до iншого - не мае. 1ншими словами джерелом дш людини е здат-ностi - сили, яю вкладенi в не! й повинш реал> зуватися [24, с. 241].
В. А. Ткаченко дае наступне формулювання потреб: «Потреба - це сукупнють природних процешв, що вiдбуваються в бiоенергетичнiй системi людини й дозволяють цiй складнш ме-гасистемi як задовольняти !! здiбностi, виходя-чи iз природного потенщалу, так i визначати сво! позици в навколишньому середовищi. Потреба - це природна функщональна необхщ-нiсть будь-яко! бiоенергосистеми людини» [25, с. 120].
Другим «полюсом» мехашзму мотиваци ви-ступае стимул, що е тими або шшими благами (предмети, цiнностi i т.п.), здатними задовольняти потребу при здшсненш певних дш (поведшки). Власне кажучи, стимул орiентований на задоволення потреби.
«Стимул - спонукальна причина, поштовх, защкавлешсть у здiйсненнi чого-небудь»
[26, с. 794]. На думку Е. А. Уткша, стимул е «инструментом, що викликае дда певних моти-вiв» [27, с. 17]. На наш погляд, у трудовому процес стимул - це нагорода, тобто певна «предметна» мета, матерiальна або моральна. Ми згодш й iз точкою зору, висловленою у ди-сертацшнш роботi Н. В. Кузнецово! про те, що пiд стимулом розумiеться «не сам об'ект потреби, а скорше оперування ним з боку су-б'екту управлшня» [28].
Призначення стимулiв до пращ полягае в розвитку системи потреб людей, структури !х особистих iнтересiв, у розкритп здатностей працiвника, пiдвищеннi його економiчно! й со-щально! вщповщальносп. Щоб стимули вико-нували свою роль у повному обсязi, у суспшь-нiй свiдомостi повинен бути переборений шд-хiд до людини тшьки як до iндивiдуума, що зютавляе вигоди вiд росту свого матерiального благополуччя з тяготами вщ бiльш штенсивно! та напружено! пращ. Подiбний пiдхiд обмежуе систему стимулювання заробiтною платою, ви-нагородами, можливостями «отоварювання» доходiв. Моральнi, творчi стимули до пращ розглядаються як менш важлив^ !м нерiдко придiляеться другорядна роль.
Тим часом, коли сто!ть завдання ютотно шд-вищити суспшьно необхiдну iнтенсивнiсть i якiсть роботи, забезпечити краще використання виробничого й трудового потенщалу, дуже ва-жливi й соцiальнi фактори - гармошзащя особистих iнтересiв, !хне сполучення з колектив-ними, створення сприятливих умов для розвит-ку особистостi в процес працi. Щоб реально управляти iнтересами й через iнтереси, необ-хiдно забезпечувати спiльнiсть матерiальних, моральних, творчих та iнших стимулiв.
Такий тдхщ до системи стимулiв до пращ, як свщчить досвiд не тшьки укра!нських, але й закордонних тдприемств, iстотно пiдвищуе дiевiсть матерiально! зацiкавленостi. Цей досвiд пiдтверджуе: якщо зароб^на плата компенсуе вiдсутнiсть творчих початюв у працi, нерозви-нешсть форм участi працiвникiв у керуванш пiдприемством, слабкiсть сощально! шфра-структури й подiбнi !м явища (наприклад, вага й непривабливiсть умов пращ), функцп стимулювання високопродуктивно! пращ не можуть здшснюватися досить ефективно. Разом iз тим, як вказувалося, в Укра!ш досить актуальне завдання усунути обмеження росту зароб^но! плати, забезпечити своечасну виплату дшсно заробленого.
Мiж потребою i стимулом як двома крайш-ми «полюсами» мехашзму мотиваци знахо-диться цший ряд опосередковуючих ланок, що характеризують процес сприйняття (у тому чи-от оцiнки) стимулу i утворення неактуалiзова-ного (звичайно латентного, прихованого або ще не повнiстю усвiдомленого) мотиву. На цьому
етат циклу перетворення стимулу в детерм> нуючий, поведiнка мотив - стимул може бути заздалепдь прийнятий, а може бути i вщторг-нутий суб' ектом.
У разi попереднього ухвалення стимулу по-дальший шлях вольового iмпульсу (неактуал> зованого мотиву) як би роздвоюеться. Його швидка актуалiзацiя i найкоротший шлях до дiй забезпечуеться за наявносп вщповщно1 установки. Вона характеризуе готовнють, схильнiсть людини до певно! поведiнки (активностi) в конкретнш ситуацп i як би зв'язуе домагання i очiкування з минулим досвiдом дiй в аналогiч-них умовах. Установка може бути позитивною або негативною залежно вiд того, як впливав минулий досвщ дiй на реалiзацiю потреби.
Висновок
Таким чином, мотивацшний механiзм пiд-приемства - це комплексна система застосову-ваних шструменпв i способiв впливу на пра-цюючий персонал для забезпечення досягнення цiлей мотивацшно1 полiтики.
Мотивацiйний мехашзм повинен будуватися з урахуванням особливостей персоналу, що працюе у шдприемсга, що включають у себе потреби, штереси, установки й цiннiснi орiен-тацп працiвникiв. Мотивацiйний механiзм повинен враховувати юнуючу структуру управ-лiння персоналом пiдприемства, чинники, що впливають на пiдприемство усерединi й ззовш, а також сформованi на шдприемсга традицп й iсторичний досвщ роботи.
Б1БЛ1ОГРАФ1ЧНИЙ СПИСОК
1. Словарь-справочник менеджера [Текст]. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 370 с.
2. Мескон, М. Основы менеджмента [Текст] : [пер. с англ.] / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури; под ред. Л. И. Евенко. - М.: Дело, 1992. - 368 с.
3. Иванцевич, Дж. Человеческие ресурсы управления [Текст] / Дж. Иванцевич, А. А. Лобанов. -М.: Дело, 1993. - 286 с.
4. Шредер, Г. А. Руководить сообразно ситуации [Текст] / Г. А. Шредер. - М.: Интерэксперт,
1994. - 349 с.
5. Золотарев, В. Г. Энциклопедический словарь по экономике [Текст] / В. Г. Золотарев. - Минск: Полымя, 1997. - 823 с.
6. Травин, В. В. Основы кадрового менеджмента [Текст] / В. В. Травин, В. А. Дятлов. - М.: Дело,
1995. - 246 с.
7. Краткий словарь по социологии [Текст] / под общ. ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина. - М.: Политиздат, 1989. - 453 с.
8. Экономическая энциклопедия [Текст]. - М.: Экономика, 1999. - 754 с.
9. Вечканов, Г. С. Краткая экономическая энциклопедия [Текст] / Г. С. Вечканов, Г. Р. Вечкано-
ва, В. Т. Пуляев. - СПб.: ТОО ТК «Персепо-лис», 1998. - 618 с.
10. Уткин, Э. А. Основы мотивационного менеджмента [Текст] / Э. А. Уткин. - М.: Экмос, 2000. - 381 с.
11. Магун, В. С. Потребности и психология социальной деятельности личности [Текст] / В. С. Магун. - Л.: Наука. 1983. - 370 с.
12. Психология. Словарь [Текст] / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского - М.: Политиздат, 1990. - 219 с.
13. Немов Р. С. Психология [Текст] / Р. С. Немов. -М.: Просвещение, 1990. - 246 с.
14. Основы управления персоналом [Текст] / под ред. Б. М. Генкина. - М.: Высш. шк., 1996. -384 с.
15. Управление персоналом в организации [Текст] : учебник / под ред. А. Я. Кибанова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 381 с.
16. Булеев, И. П. Обеспечение эффективности производства на этапе формирования рыночных отношений [Текст] / И. П. Булеев // Автореф. дисс. ... докт. экон. Наук. - 1993. - 42 с.
17. Захаров, Н. Мотивация «против» стимулирования [Текст] / Н. Захаров, Н. Куцын // Соц. труд. - 1991. - № 11. - С. 90-97.
18. Болт, Г. Дж. Практическое руководство по управлению сбытом [Текст] : [пер. с англ.]. -М.: Экономика, 1991. - 413 с.
19. Дмитренко, Г. А. Мотивация и оценка персонала [Текст] : учеб. пособие / Г. А. Дмитренко, Е. А. Ша-рапатова, Т. М. Максименко. - К.: МАУП, 2002. -372 с.
20. Тимошенко, И. И. Мотивация личности и человеческих ресурсов [Текст] / И. И. Тимошенко, А. С. Сос-нин. - К.: Изд-во Европ. Ун-та, 2002. - 453 с.
21. Колот, А. М. Мотивацш персоналу [Текст] : пдруч-ник / А. М. Колот. - К.: КНЕУ, 2002. - 354 с.
22. Карташова, Л. В. Организационное поведение [Текст] : учебник / Л. В. Карташова, Т. В. Николаева, Т. О. Соломанидина. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 276 с.
23. Маркс, К. Диалектика природы [Текст] - Соч. - 2-е изд. - Т. 20 / К. Маркс, Ф. Энгельс. - 579 с.
24. Аристотель. Соч. в 4-х томах [Текст]. - Т. 4 / Аристотель; под общ. ред. И. А. Доватура. - М.: Мысль, 1983. - 345 с.
25. Ткаченко, В. А. Шлях у майбутне Украгни через ви-значення сьогодення [Текст] / В. А. Ткаченко. -К.-Д.: МА БЕТ ПРВ, 2001.
26. Ожегов, С. И. Толковый словарь русского языка [Текст] / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова / РАН. Ин-т рус. яз.; Российский фонд культуры. - М., 1992. - 679 с.
27. Уткин, Э. А. Мотивационный менеджмент [Текст] / Э. А. Уткин. - М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ», Изд-во ЭКМОС, 1999. - 368 с.
28. Кузнецова, Н. П. Экономический рост в историческом контексте [Текст] / Н. П. Кузнецова // Вести. С.-Петербург. ун-та. Сер. 5. Экон. -1992. - Вып. 1. - С. 35.
Надшшла до редколегп 25.12.2008.
