CC BY
51
М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
Комарова Тетяна В'ячеславiвна,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри м'жнародного права, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-7663-3264
doi: 10.21564/2414 - 990x.134.73677
УДК 341.645.5:061.1€С
СУД ее ТА НАЦЮНАЛЬН! 1НТЕРЕСИ ДЕРЖАВ - ЧЛЕН1В еВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Стаття присвячена дослгдженню практики Суду 6С щодо ттерпретаци национальных тте-pecie держав - членю бвропейського Союзу при виршент споргв, в1днесеных до його юрисдикца. Проанал1зовано ршення Суду 6С, якх дозволяють простежити його позицю у цьому питаны та еволюцю практики щодо знаходження балансу мж ргзними колами ттересю - ттересами Союзу та держав-членю. Побiжно висвтлено окpeмi актуальж аспекти сучасного права бвропейського Союзу (права людини, свобода тдприемництва тощо), його тституцшног системи та функцо-нування судовог влади у 6С в щлому.
Ключовi слова: бвропейський Союз; Суд 6С; судова система 6С; держави - члени бвропейського Союзу
Комарова Т. В., кандидат юридических наук, доцент кафедры международного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected]; ORCID 0000-0002-7663-3264
Суд ЕС и национальные интересы государств - членов Европейского Союза
Статья посвящена исследованию практики Суда ЕС относительно интерпретации национальных интересов государств - членов Европейского Союза при разрешении споров, отнесенных к его юрисдикции. Проанализированы решения Суда ЕС, которые позволяют проследить его позицию по этому вопросу и выявить эволюцию практики относительно баланса между разными кругами интересов - интересами Союза и государств-членов. При этом раскрыты актуальные аспекты современного права Европейского Союза (в частности, права человека, свобода предпринимательской деятельности), его институциональной системы и функционирования судебной власти в ЕС в целом.
Ключевые слова: Европейский Союз; Суд ЕС; судебная система ЕС; государства - члены Европейского Союза.
Постановка проблеми. Сучасний стан бвропейського Союзу свщчить, що для усшшного розвитку европейсько1 штеграцп вкрай важливо враховувати не лише загальш штереси Союзу, але й безпосередньо штереси держав-членiв. Суд бС, сприймаючи цi тенденцп, поступово вщходить вiд практики жорстко1 прихильностi штересам Союзу i вдаеться до певно1 iнтерпретацiï iнтересiв держав-членiв як вщносно самостiйного фактора у конструкцп европейсько1 iнтеграцiï. Бiльш того, пошук балансу мiж двома видами iнтересiв став важли-вою задачею, яка наразi сто1ть перед Судом бС, особливо шсля змiн, унесених Лiсабонським договором. Тобто стрижнем нов^ньоТ парадигми в штерпретацш-нiй дiяльностi Суду бС та в контекстi формування особливого правопорядку сшльноти стае повага до iнтересiв держав-членiв i ïx щентичность
Аналiз остантх дослгджень. Проблематика сутшсно'1 iнтерпретацiï ште-ресiв держав - члешв Союзу Судом бС, на жаль, не е Грунтовно дослщженою в украïнськiй науцi, та й на теренах пострадянських краш. Ц питання розгля-далися лише дотично у межах загально1 проблематики права бС чи у зв'язку з шшими питаннями [3; 4; 12]. Об'ектом окремих дослщжень ця тема досi не стала. Заxiдноевропейськi автори зверталися до не1 переважно у контекст проблеми спiввiдношення державного суверенитету та европейсько1 штеграцп або взаемодп Суду бС iз нацiональними судами [21]. Тут не можна не згадати пращ Г. де Бурки (G. de Burea) iз Дж. Вейлером (J.H.H. Weiler), Г. Шермерза (H. G. Schermers) iз Д. Вайльброком (D. F. Waelbroeck), Д. Едварда (D. A. O. Edward) [17; 18; 19; 20].
Метою cmammi е дослщження штерпретацшно1 дiяльностi Суду бС щодо iнтересiв держав - члешв бС, яка вщбиваеться у його практицi щодо розгляду справ, вщнесених до його юрисдикцп.
Виклад основного Mamepiany. Знайдення балансу мiж iнтересами евро-пейсько1 штеграцп, яю iнодi йдуть всупереч позищям держав - членiв бС, та повагою до iнтересiв цих держав е одшею з головних проблем, з якими Суд бС мае справу вщ початку свого функщонування. Формально установчi договори покладають на Суд бС обов'язок щодо забезпечення дотримання законодавства бС при тлумаченш та застосуваннi установчих договорiв (ч. 1 ст. 19 Договору про бвропейський Союз). Це формулювання залишилося майже незмiнним з часiв заснування першого европейського спiвтовариства - бвропейського сшвтовариства з вугiлля та сталь Але сучасш умови та тенденцй' розвитку бвропейського Союзу внесли певш корективи у дiяльнiсть та функцп Суду. Тож хоча прямого обов'язку щодо пошуку балансу мiж штересами держав-членiв та Союзу установчi договори прямо не покладають на Суд, але задля мщност та демократично! лептимност Союзу ця практика е вкрай важливою. Суд бС, дшчи як невщ'емний елемент наднацiональноï шститущйно'1 системи, виступае ключовою ланкою у формуванш особливого та унiкального правопорядку бС, що включае у себе i знайдення найбшьш адекватних форм та засобiв розвитку iнтеграцiï з урахуванням iнтересiв усix ïï суб'екив.
У системi бвропейського Союзу можна видшити iнститути, якi за своею природою та функщями е наднащональними, та тi, що е мiждержавними, тобто
представляють безпосередньо штереси держав-члешв. Наднацiональнi шсти-тути дуже часто називають «двигунами» европейськоТ iнтеграцГí, осюльки вони мають керуватися лише цГлями, встановленими в установчих договорах 6С, i слугувати просуванню iнтеграцiйних процесГв та розвитку Союзу, а також е незалежними вiд позицiй держав. До наднащональних iнститутiв 6С можна, в першу чергу, вщнести Комiсiю 6С та Суд 6С [див.: 1, с. 475, 478-479; 2, с. 9- 18; 5, с. 30; 8, с. 105-113].
З початку европейськоí штеграцп Суд 6С демонстрував явно, так би мовити, проевропейську позищю, яка полягала у тому, що перевага надавалася досягненню цГлей Сшвтовариства. Iнодi це входило у жорстк суперечностi з позищями держав-членiв, але Суд чiтко стояв на позицп, що для побудови мщ-ного Союзу народiв бвропи держави-члени мають обмежувати частину своТх суверенних повноважень. Деякi держави, особливо тГ, у яких принцип верховенства мiжнародного права над нащональним правом прямо не закрiплений у конститущях, досить тривалий час не сприймали принцип верховенства права Сшвтовариства у своí'х правових системах i не бажали ставити штереси штеграцп над своТми. Це стосувалося не лише верховенства нормативних актГв, але й рГшень Суду 6С.
Так, наприклад, Франщя довше за всГх, аж до 1990 р., не визнавала цей принцип, тому французью суди протягом багатьох роюв у разi протирiччя нащ-онального права праву Сшвтовариства застосовували нащональне право [див.: 9]. Вищий Конституцшний Суд Нiмеччини дiйшов висновку, що при виник-неннi розбiжностей мiж правом 6С та Конституцiею Шмеччини (особливо у сферi фундаментальних конституцшних прав) слiд застосовувати Конституцiю. Пояснення щеТ позицГТ зводились до того, що Конститущя е бiльш досконалим шструментом захисту прав особи, а право Сшвтовариства, у свою чергу, не мютить навггь перелiку таких прав. Вищий Конституцшний Суд Шмеччини вважав, що нащональний правопорядок у змозГ бшьш ефективно здiйснювати захист фундаментальних прав як правопорядок краТни з багатовшовим досвГдом демократ11'. Як наслщок, КонституцГйний Суд Нiмеччини залишив за собою право перегляду ак^в Спiвтовариства на вГдповГднГсть Конституц1Т [10]. Але ситуащя з часом змшилася, розвинулися та змГцнилися механiзми захисту прав людини у 6С [див.: 6; 7] i вже у справi Wunsche [16] Федеральний КонституцГйний Суд шдтвердив, що захист фундаментальних прав у СшвтовариствГ / 6С досяг досить високого рГвня i не поступаеться нГмецьким стандартам [див.: 18]. До речГ, ця кризова ситуащя стала яскравим прикладом того, що не лише право 6С впли-вае на нащональш правопорядки, але й правовГ надбання держав-члешв мають вплив на вдосконалення штеграцшного права. Особливо це вщчувалося у перюд становлення та активного розвитку права Сшвтовариств/Союзу [21, с. 257].
НадалГ випадкГв вГдкритого протистояння правових систем двох рГвшв не було, а, навпаки, мали мГсце безпрецедентш випадки визнання верховенства наднацГонального права навГть над нормами нацГональних конституцш. Так, загальновГдомий випадок, коли у 1996 р. Вища Рада БельгГТ (вищий адмГнГ-
стративний Суд) визнала прюритет одного з акпв Сшвтовариства над нащо-нальною конститущею. Аналопчне ршення було винесено в Австрп у 1999 р. Слiд вщмггити, що було визнано примат навггь не норм установчого договору, а вторинного права Сшвтовариства.
Отже, юриспруденщя Суду 6С у аспектi сшввщношення загальних iнтересiв 6С та iнтересiв держав-членiв тяжiла до моноцентризму та шдтримки конструк-ц11 первинностi загальних iнтересiв 6С. Але з часом, коли прецедентна практика Суду 6С допомогла сформувати повноцшний автономний штеграцшний правопорядок, Суд хоча й залишився «охоронцем» установчих договорiв (або можна ïx навiть назвати конституцшними договорами), але його вже важко назвати, так би мовити, стовщсотковим «двигуном» европейсько1 iнтеграцГí, оскiльки вш почав враховувати й iнтереси держав-члешв, але, безперечно, обгрунтовуючи це необхвдшстю пiдвищення ефективностi iнтеграцiйниx процесiв.
Так, Суд 6С, реалiзуючи свою компетенщю, став поступово прихильником пошуку балансу мiж iнтересами держав - члешв 6С та самим Союзом у контек-стi врахування не лише норм европейського права, але ще й норм нащональних законодавств. Так, 25 жовтня 2005 р. Суд 6С вишс рiшення щодо надання позначенню «Фета» правово!" охорони як найменування мкця походження продукту харчування. Суть дано1 справи полягала в тому, що у 1994 р. Комiсiя 6С за заявкою Грецп зарееструвала позначення «Фета» як найменування мюця походження продукту харчування класу «сири», у зв'язку з чим був прийнятий Регламент № 1107/96 вщ 12.06.1996 р. На це ввдреагували iншi краши-вироб-ники такого сиру (Дашя, Нiмеччина, Францiя, Великобриташя), посилаючись на те, що це позначення е родовим i не може бути предметом захисту. За ïx позо-вом Суд 6С ухвалив рiшення про скасування положень Регламенту № 1107/96 щодо географiчного позначення «Фета». Шсля цього компанп-виробники сиру знов звернулися до Суду з проханням взагалi скасувати реестращю позначення «Фета», тому що воно вже стало родовим i не можна його застосовувати для позначення лише грецького сиру. Суд, провiвши повнощнне розслiдування, дшшов висновку, що «Фета» - це сир, який мае специфiчнi характеристики зав-дяки особливим природнiм i людським факторами, якi притаманнi географiчнiй мiсцевостi Грецй". Тому з 25 жовтня 2005 р. шоземш компанп-виробники повинш отримувати лiцензiю на маркування свого сиру суто грецьким найменуванням «Фета» [див.: 11]. У проце^ виршення ще1 справи Суд 6С проаналiзував нацiональнi законодавства всix краш, в яких вироблявся сир «Фета» i тшьки враховуючи ix, ухвалив остаточне ршення.
Аналогiчну позицiю щодо використання як европейського, так i нащо-нального права Суд 6С зайняв у ршенш по справi 87/97 Gorgonzola v Kaserei Champignon Hofmeister щодо захисту географiчного позначення «Горгонзола», у якому Суд 6С визначив умови, яких треба дотримуватися за для добросо-вiсноï реестрацп торгово1 марки. Вiн позначив, що визначення добросовкно-стi мае бути розглянуте з точки зору як нащонального, так i мiжнародного права [13].
Яскравим прикладом того, як Суд 6С знаходить баланс мГж штересами Союзу та штересами й особливостями держав-члешв, стало рГшення у справГ Omega v Oberburgermeisterin der Bundesstadt Bonn [14]. Шмецька компашя здГйснювала управлГння лазерною ГнсталяцГею («лазердром»), в якГй пропону-валися Ггри, в яких слГд було стршяти з лазерних рушниць по вГртуальних особах. ПолГцейська влада Бонну заборонила цю шсталящю, оскГльки, на ТТ думку, такГ дГТ у «лазердромГ» загрожують публГчному порядку, тому що вГртуальне вбивство людей та байдуже ставлення до насилля суперечать фундаменталь-ним принципам, як панують у суспГльствГ. НГмецький Федеральний АдмшГ-стративний Суд звернувся до Суду 6С Гз запитом, чи не порушуе ця заборона положення про свободу надання послуг та свободу пересування товарГв, як е одними з головних у правГ 6С. Суд 6С визнав цю заборону легГтимною та такою, що не порушуе свободи надання послуг та пересування товарГв. Вш зазначив, що фундаментальнГ права можуть виправдовувати обмеження зобов'я-зань, що встановлеш правом 6С, навГть фундаментальнГ свободи, гарантоваш установчими договорами, примГром, свободу надання послуг. На думку Суду, не мае значення навГть той факт, що вадповадш фундаментальнГ права можуть бути закршлеш лише у нащональному конституцшному правГ i не визнаватися шшими правопорядками. Суд Гз повагою поставився до особливостей правовоТ системи Шмеччини й ухвалив рГшення, яке встановлюе баланс мГж економГч-ними Гнтересами Союзу та фундаментальними штересами Шмеччини. РГшення у справГ Omega чГтко закрГпило, що держави-члени можуть мати рГзш стандарти навГть у таких чутливих сферах, як захист людськоТ пдность Це означае, що i поняття державноТ полГтики певним чином е вГдкритим для певних юридичних штерпретацш у рГзних державах - членах 6С. ЙмовГрно, Суд керувався i тим, що досягти максимального захисту прав людини можна лише через певну децентралГзащю такого захисту.
У межах нашого дослГдження варто також зупинитися на ршенш Суду 6С у справГ Apothekerkammer des Saarlandes and others v Saarland and Ministerium fur Justiz, Gesundheit und Sziales [15]. Обставини даноТ справи полягали у тому, що Мшктерство юстицГТ, здоров'я та сощальних справ федеральноТ землГ Саар видало лГцензГю нГдерландськГй компанГТ DocMorris, яка займалася продажем лМв через пошту, на фармацевтичну дГяльшсть, що включала у себе також i найм фармацевтГв на умовах шдивщуальноТ вГдповГдальностГ за свою дГяльшсть. Це рГшення було оскаржене у адмшстративному судГ Саару на шдставГ того, що воно суперечить положенням фармацевтичного законодавства, оскГльки лише фармацевти можуть засновувати та керувати фармацевтичним бГзнесом. Як мшютерство, так i фармацевтична компашя DocMorris виступали проти позову через те, що саарське фармацевтичне законодавство суперечить ст. 49 Договору про 6С щодо свободи заснування компанш. Компашя на законних шдставах працювала у Шдерландах, а можлива заборона такого ж виду дГяль-ностГ в НГмеччинГ могла б суперечити основнш свободГ 6С. бдиною пГдставою обмеження свободи заснування могло б бути досягнення законноТ мети щодо
сусшльного здоров'я. Розглядаючи преюдищальне звернення вщ Мшктерства юстицп, здоров'я та соцiальних справ федерально!" землi Саар, Суд 6С зазна-чив, що держави-члени встановлюють рiзнi стандарти захисту здоров'я сво'1'х громадян, а отже, надання можливост компанп, якою керують не фармацевти, вести фармацевтичний бiзнес може становити загрозу сусшльному здоров'ю. У своему ршенш Суд пiдкреслив, що нацiональна позищя у цьому питаннi е дуже важливою при встановленнi законних обмежень свобод 6С. Рiшення дiйсно показало, що штереси штеграцп за певних специфiчних обставин можуть бути протиставлеш штересам держав-членiв.
Принагiдно варто зазначити, що Суд 6С при з'ясуванш змiсту нащональ-ного законодавства бере до уваги не тшьки змют самого нормативного акта, але й те, яким чином вш застосовуеться в нащональнш практицi. Суд 6С особливе значення придiляе практицi верховних i конституцшних судiв держав-членiв, оскшьки саме вони е найбiльш авторитетними судами в межах держави та частше за все тлумачать свое нащональне право в контекст права 6С. Причому, якщо ранiше Суд ошкувався розбудовою автономного наднацiонального правопорядку, то в сучасних умовах основним завданням Суду виступае штерпретащя права у контекст балансу мiж щлями Союзу та iнтересами держав - члешв 6С.
У зв'язку з предметом дослщження особливо слщ звернути увагу на те, що при тлумаченш нацiональних iнтересiв держав-члешв i нащонального права Суд застосовуе принцип самообмеження при штерпретацп права в аспект балансу iнтересiв 6С та iнтересiв держав-членiв. Вивчаючи практику Суду 6С, можна зробити висновок, що Суд 6С доволi гнучко шдходить до цього принципу, що призвело до появи нових важливих принцишв та норм, котрi в жодному разi не з'явилися б при самообмеженш Суду. Суд 6С негативно ставиться i до застосування доктрини acte claire через ризик бути зобов'язаним дiяти лише у певному напрямку без врахування в подальшому можливих змш судово1 практики. Це безпосередньо дозволило йому винести чимало ршень, у тому числ вищенаведених, якi знайшли компромю мiж iнтересами iнтеграцiï та окремих держав-члешв 6С, а отже, щ рiшення стали ще однiею цеглиною у процесi подо-лання дефщиту демократа, за що часто доржали Союзовi. Тепер уже не можна твердити, що Союз ввддалений ввд iнтересiв народiв бвропи та ввд iнтересiв ix держав. 6С у контекст еволюцiйних змiн стае все бшьшою мiрою не лише союзом держав-члешв, але й союзом громадян.
Ураховуючи визначальну роль Суду 6С у забезпеченш штеграцшного правопорядку, очевидно, що саме Суд 6С в подальшому залишатиметься тiею ланкою шституцшно1 системи 6С, яка буде поеднувати рiзнi кола iнтересiв у загальнш конструкцп европейсько1 iнтеграцiï.
Висновки. Суд 6С, який е одним з найпрогресившших та унiкальниx iнститутiв 6С, своею практикою демонстрував вiдданiсть штересам штеграцп й ухвалював рiшення, яю слугували базою для подальшого розвитку особливо! правово! системи 6С. Пройшовши шлях вiд жорстко1 iерарxiï iнтересiв евро-пейських спiльнот, а потм i Союзу над iнтересами держав-члешв, Суд знайшов
вщповщну модель балансу мiж ними. Сучасна практика Суду бС демонструе, що вiн намагаеться якомога ефектившше збалансувати легiтимнi iнтереси держав - члешв бС Ï3 вимогами iнтеграцiï. Звiсно, слiд зауважити, що не завжди вистачае ч1ткост1 позицп Суду, що певним чином не дае приватним особам реалiзувати принцип правово1 впевненостi, але Суд шшов тим шляхом, щоб вир1шувати колiзГí iнтересiв на основi вивчення конкретних обставин справ та iнтересiв, як зачiпаються судовим розглядом. Гадаемо, що до подолання вщпо-вщних проблем мае бути залучений не лише Суд бС, але й конституцшш суди держав-членiв, а також ïx парламенти, якi за Л1сабонською угодою отримали багато демократичних повноважень. Саме ця кооперащя ключових суб'ект1в европейсько1 iнтеграцГí допоможе у подальшому уникати ситуацiй розходження iнтересiв держав - члешв бС та самого Союзу.
Список л^ератури:
1. Головко О. I. бвропейська Ком1с1я: правовий статус в систем! оргатв бвропейського Союзу / О. I. Головко // Держава i право. Юридичт i полиичш науки. Вип. 9. - Ктв : 1н-т держави i права НАН Украши, 2001. - С. 474-479.
2. Гощ С. бвропейська Комкля. Процеси ухвалення рiшень i виконавчi повноваження / С. Гощ; пер. з ггал. - Ктв : «К.ГС.», 2007. - 208 с.
3. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека : учебник для вузов / под ред. Л. М. Энтина. - 2-е изд., пересмотр. и доп. - Москва, 2005. - 960 с.
4. Капустин А. Я. Европейский Союз: интеграция и право / А. Я. Капустин. - Москва, 2000. - 436 с.
5. Комарова Т. В. Юрисдикщя Суду бвропейського Союзу: монографiя / Т. В. Комарова. -Харюв : Право, 2010. - 360 с.
6. Комарова Т. В. Суд бвропейського Союзу в европейсьюй системi захисту прав людини / Т. В. Комарова // Проблеми цившьного права та процесу : матер. мiжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам'ят проф. О. А. Пушюна. - Харюв : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. -С. 351-352.
7. Комарова Т. В. Внесок Суду бвропейського Союзу в укршлення прав людини / Т. В. Комарова // Правовi проблеми державотворення i захисту прав людини в Укра'М : матер. мiжнар. наук.-практ. конф., м. Харюв, 23-24 лютого 2011 р. - С. 78-80.
8. Муравйов В. I. Наднацюнальш шститути в системi оргашв бвропейського Союзу / В. I. Муравйов // Часопис Ктвського утверситету права. - 2004. - № 3. - С. 105-113.
9. The decision of the State Council of France on case Syndicat General de Fabricants de Semoules de France (Syndicat General de Fabricants de Semoules de France // Common Market Law Reports. - 1970. - Vol. 7. - P. 395-401).
10. The decision of the Federal Constitutional Court of Germany on case Internationale Handelsgesellschaft , 29 may 1974 // Common Market Law Reports. - 1974. - P. 540.
11. Ткаченко Е. ФЕТАльный конфлжт / Е. Ткаченко // Юридическая практика. - 2005. -№ 49 (415).
12. Энтин М. Л. Защита и обеспечение прав человека по праву Евросоюза : курс лекций / М. Л. Энтин. - Москва, 2003. - 126 с.
13. Case 87/97, Consorzio per la tutela del formaggio Gorgonzola v Kaserei Champignon Hofmeister GmbH &Co. KG and Eduard Bracharz GmbH // European Court Reports. - 1999. - P. I-1301.
14. Case C-36/02, Omega Spielhallen- und Automatenaufstellungs-GmbH v Oberburgermeisterin der Bundesstadt Bonn // European Court Reports. - 2004. - P. I-9609.
15. Case C-171/07, Apothekerkammer des Saarlandes and others v Saarland and Ministerium fur Justiz, Gesundheit und Sziales // European Court Reports. - 2009. - P. I-4171.
16. Decision of the Fedetral Constitutional Court of 22 October 1986 [BVerfGE 73, 339-388].
17. Edward D.A.O. What Kind of Law Does Europe Need? The Role of Law, Lawyers and Judges in Contemporary European Integration // Columbia Journal of European Law. - 1998-1999. - Vol. 5.
18. Grimm D. The European Court of Justice and National Courts: the German Constitutional Perspectives after the Maastricht Decision // Columbia Journal of European Law. - 1997. - Vol. 3. - P. 229-242.
19. Schermers H. G., Waelbroeck D. F. Judicial Protection in the European Union. 6th ed. - The Hague ; London ; New York, 2001. - 623 p.
20. The European Court of Justice / Ed. by G. de Burca and J.H.H. Weiler. - New York, 2001. -XXVI, 233 p.
21. The European Court and National Court - Doctrine and Jurisprudence. Legal Change in Its Social Context. Edited by A.-M. Slaughter, A. Stone Sweet and J.H.H.Weiler. - Oxford, 1989. - 391 p.
References:
1. Golovko, O.I. (2001). Jevropejs'ka Komisija: pravovyj status v systemi organiv Jevropejs'kogo Sojuzu [The European Commission: legal status in the system of organs of the European Union]. Derzhava i pravo. Jurydychni i politychni nauky - State and law. Legal and Political Science. Kuiv: In-t derzhavy i prava NAN Ukrai'ny 9, 474-479 [in Ukrainian].
2. G'oci, S. (2007). Jevropejs'ka Komisija. Procesy uhvalennja rishen' i vykonavchi povnovazhennja [The European Commission. The process of decision making and executionv]. Kuiv: K.I.C. [in Ukrainian].
3. Jentin, L.M. (Eds.). (2005). Evropejskoe pravo. Pravo Evropejskogo Sojuza i pravovoe obespechenie zashhity prav cheloveka [The European Law. The Law of the European Union and legal assurance of protection of human rights]. Moscow [in Russian].
4. Kapustin, A.Ja. (2000). Evropejskij Sojuz: integracija i pravo [The European Union: integration and law]. Moscow [in Russian].
5. Komarova, T.V. (2010). Jurysdykcija Sudu Jevropejs'kogo Sojuzu. [The Jurisdiction of the European Court of Justice]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
6. Komarova, T.V. (2010). Sud Jevropejs'kogo Sojuzu v jevropejs'kij systemi zahystu prav ljudyny [The European Court of Justice in the European system of protection of human rights]. Problemy cyvil'nogo prava ta procesu -Problems of Civil Law and Procedure: materialy mizhnarodnoi' naukovo-praktychnoi' konferencii', proceedings of the International Scientific and Practical Conference. (pp. 351-352). Kharkiv : Khark. nac. un-t vnutr. sprav [in Ukrainian].
7. Komarova, T.V. (2011). Vnesok Sudu Jevropejs'kogo Sojuzu v ukriplennja prav ljudyny [Contribution of the European Court of Justice in strengthening of human rights protection] Pravovi problemy derzhavotvorennja i zahystu prav ljudyny v Ukrai'ni - Legal problems of state and defense of human rights in Ukraine: materialy mizhnarodnoi' naukovo-praktychnoi' konferencii'11, 23-24 ljutogo 2011 r. - Proceedings of the International Scientific and Practical Conference. (pp. 78-80). Kharkiv [in Ukrainian].
8. Muravjov, V.I. (2004). Nadnacional'ni instytuty v systemi organiv Jevropejs'kogo Sojuzu [National institutions in the system of organs of the European Union]. Chasopys Kyi'vs'kogo universytetu prava, 3, 105-113 [in Ukrainian].
9. The decision of the State Council of France on case Syndicat General de Fabricants de Semoules de France (Syndicat General de Fabricants de Semoules de France). (1970). Common Market Law Reports. Vol. 7, 395-401.
10. The decision of the Federal Constitutional Court of Germany on case Internationale Handelsgesellschaft , 29 may 1974. Common Market Law Reports. p. 540.
11. Tkachenko, E. (2005). FETAl'nyj konflikt [Fetal conflict]. Juridicheskaja praktika - Practice of law, 49(415) [in Russian].
12. Jentin, M.L. (2003). Zashhita i obespechenie prav cheloveka po pravu Evrosojuza [The Protection and Ensuring of human rights protection under the Law of the Eurounion: the corse of lectionaries]. Moscow [in Russian].
13. Case 87/97, Consorzio per la tutela del formaggio Gorgonzola v Käserei Champignon Hofmeister GmbH &Co. KG and Eduard Bracharz GmbH. (1999). European Court Reports, I, p. 1301.
14. Case C-36/02, Omega Spielhallen- und Automatenaufstellungs-GmbH v Oberburgermeisterin der Bundesstadt Bonn. (2004). European Court Reports, I, p. 9609.
15. Case C-171/07, Apothekerkammer des Saarlandes and others v Saarland and Ministerium fur Justiz, Gesundheit und Sziales. (2009). European Court Reports, I, p. 4171.
16. Decision of the Fedetral Constitutional Court of 22 October 1986 [BVerfGE 73, 339-388].
17. Edward, D.A.O. (1998-1999). What Kind of Law Does Europe Need? The Role of Law, Lawyers and Judges in Contemporary European Integration. Columbia Journal of European Law, Vol. 5.
18. Grimm, D. (1997). The European Court of Justice and National Courts: the German Constitutional Perspectives after the Maastricht Decision. Columbia Journal of European Law, Vol. 3, 229-242.
19. Schermers, H.G., Waelbroeck, D.F. (2001). Judicial Protection in the European Union. The Hague, London, New York.
20. Burca, G. de, Weiler, J.H.H. (Ed.). (2001). The European Court of Justice. New York, XXVI.
21. Slaughter, A.-M., Stone Sweet, A., Weiler, J.H.H. (Ed.). (1989). The European Court and National Court. Doctrine and Jurisprudence. Legal Change in Its Social Context. Oxford.
Komarova T. V., Candidat of Legal Sciences, Assosiate Professor of the Department of International Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-7663-3264
The European Court of Justice and the national interests of the European Union's Member States
The article is devoted to the research of CJEU's practice concerning the interpretation of national interests of the European Union's Member States in resolving disputes submitted for its consideration. Analyzed decisions of the CJEU allows to trace its position on the matter and the evolution of practices regarding the balance between different interests - the interests of the Union and the States. Also in article there are analyzed actual problems of the modern European Union law (human rights, free enterprise, etc.), its institutional system and direct the judicial authorities in the EU.
For modern evolution of the EU it is highly important to have orientation not only on common interests of the EU but on interests of members states. In the late jurisprudence of the Court of Justice of the European Union there is a tendency of retreating from strict practice of favoring only to interests of the EU and interpreting interests of members states in order to find the balance between two types of interest especially after amendments of Lisbon treaty.
In the context of this research it should be noted that the Court of Justice of the European Union during interpretation of national interests of member states uses the principle of self-restriction in interpretation of law. Herewith the Court quite flexible uses this principle and this leads to appearance of new highly important precedents.
It should be underlined that the Court has a negative to the application of acte claire doctrine because of some risk of been bound to act only in one direction without taking into consideration any possible changes of judicial practice in future.
The conclusion is made that for the strengthening of European integration it is highly important not only the jurisprudence of the Court, but the activity of constitutional courts of member states and also their parliaments, which under Lisbon treaty got a lot of democratic competences. Exactly the cooperation of these key subjects of European integration will help in future to avoid the collisions of interests of member-states and of the EU.
Keywords: European Union; Court of Justice of the European Union; judicial system of the EU; Member States of the EU.
Hadiüwna do pedKornzii 07.06.2016 p.
