CC BY
17STYLE CRITERIAS OF THE PERCEPTION OF MODERN
WORKS
Nezhyva L. L.
Candidate of Philological Sciences, docent, Poltava National V. G. Korolenko Pedagogical University
СТИЛЬОВ1 КРИТЕРП СПРИЙНЯТТЯ МОДЕРН1СТСЬКИХ ТВОР1В
Нежива Л. Л.
Кандидат фiлологiчних наук, доцент, Полтавський нацюнальний nедагогiчний yHieepcumem iMeHi В. Г. Короленка
ABSTRACT
In the article are identified style markers of the interpretations of artistic works of different literary arts. Author considers opportunities structuring the knowledge of senior students about literary directions respectively with features of the poetics, in which the representation about complex theoretical abstractions is concretized. The importance of this method consists on the provision of the aesthetic perception of artistic works based on the understanding of immanent internal laws of a creation, forming of style organizations of student s dialog with the verbal art.
АНОТАЦ1Я
У статп визначено стильовi маркери штерпретацп художшх TBopiB pi3Hm лггературних ranpHMiB. Автор розглядае можливосп структурувати знания старшокласнишв про велик CTrai вщповвдно до особли-востей поетики, у яких конкретизуеться уявлення про складш теоретичш абстракцп. Важливють ще! методики полягае в забезпеченш естетичного сприйняття художшх твоpiв на основi pозумiння iманентних, внутpiшнiх законiв твоpчостi, формування стильових оpiентиpiв оpганiзацii дiалогу учнiв з мистецтвом слова.
Keywords: literary education, literary directions, modernism, style markers, style dominant.
Ключовi слова: лггературна освгга, лггературш напрями, модеpнiзм, стильовi маркери, стильова до-мiнанта.
У лiтерагурознавствi часто постае проблема сшввщнесення митцiв iз лiтературними напрямами, незважаючи на те, що науковцi й письменники за-стерiгають вiд формальносл механiчноi диференцiацii. Так, Б.-1. Антонич назвав напрями «фетишем мистецько1' критики» [1, с. 510], наржаючи на епiгонство та непрофесiйнiсть критишв, якi «намагаються за всяку щну втиснути кожного мистця в якусь шухляду, приклеiти йому дешеву етикетку якогось напряму» [1, с. 510]. БезкомпромГсна думка поета заслуговуе на увагу, бо iснуе ризик ушфшаци мистецьких явищ. Водночас вiдсутнiсть системи знань про напрями може ускладнити сприйняття рiзностильових творiв свiтового письменства. Це пгдтверджуеться у працях В. Жирмунського, котрий заперечив штучшсть типолопчного пiдходу до вивчення лiтературно-мистецьких явищ: «Якщо поет, наприклад, е представником доби романтизму, це не означае, що у його творчосп не може бути реа-лiстичних тенденцiй. Отже, стилi не е полицями або коробками, в яш ми "розкладаемо" поетiв» [2, с. 419]. Учитель-словесник повинен пам'ятати, що сенс феномена художнього твору не в репрезентацп литературного напряму, а в тому, що сшвввдносячи його з певною конвенцiональнiстю, формуемо сти-льовi орiентири самостiйноi читацько1' дiяльностi. Пiдтримуемо думку А. Ткаченка про те, що систе-матизацгя лiтературного матерiалу «дае змогу в разi потреби "вийняти" митця з певно1', вгдомо1' вже нам "шухляди" чи "полицi" й розглядати його творчють iндивiдуально, спростовуючи, пiдтверджуючи, по-глиблюючи, увиразнюючи i т.д. попереднi "наль пки"» [12, с. 414].
Поняття «стилю» набуло широкого застосу-вання в методищ викладання лiтератури. У зна-ченш стилiв лiтературних напрямiв його дослщжу-вали росiйськi методисти А. Галiмуллiна (формування поняття про класицизм на уроках росiйськоi лiтератури у процес вивчення лiрики), Т. Шкуль-шина (формування уявлень про модершстсьш напрями кiнця XIX - початку XX ст. на уроках лгге-ратури в 11 клаа). У методицi викладання свiтовоi лгтератури актуалiзовано цю проблему в працях В. Улщенко (методичнi аспекти вивчення прозо-вих творiв модернiзму), Н. Головченко (структу-рно-стильовий аналiз на прикладах Гмпресюшстич-них та символГстських творiв), Ю. Горiдько (фшо-лопчний аналiз художнiх творiв письменнишв-реалюпв, символiстiв, екзистенцiалiстiв); В. Глади-шева (контекстний аналiз твору з урахуванням ес-тетики лiтературних напрямiв, течш). В украшськш методицi навчання лгтератури проблему вивчення литературного напряму порушила Г. Токмань, яка запропонувала структурувати знания про велик стилГ, назвала етапи 1'х засвоення Г схарактеризувала методичнi прийоми. Л. Рудницька, осмислюючи вивчення ГндивГдуального стилю письменника, вка-зала на необхвдшсть визначення ознак лгтературних напрямГв. Однак в жоднш з методик чгтко не стру-ктуроваш риси стилю литературного напряму з ви-значенням стильово1' домшанти як особливих мар-керГв прочитання художнього твору.
Мета стат: схарактеризувати стильовГ маркери лгтературних напрямГв модершзму, яш забез-печуватимуть глибинне розумшня та осмислення старшокласниками художшх творГв, наповнених
идеями, символами, штертекстуальними складниками р1зних епох; сприятимуть як1сному анал1зу тексту як специф1чно! художньо! системи.
Лггературний напрям е складним естетичним явищем, яке матер1ал1зуеться у стил1, тому постае проблема детал1заци його конститутивних рис (за Д. Наливайком, «стильов1 константи» [5, с. 18] 1 «стильова домшанта» [5, с. 23] або «фундамента-льш риси, що конституюють метод та художню систему» [7, с. 314]; за В. 1ванишиним, «форманти» [4, с. 212]). Розглянемо найбшьш в1дом1 в лтгерату-рознавств1 концепцп, яш допоможуть детал1зувати структуру стилю литературного напряму. Зокрема, П. Сакулш у «Теори лгтературних стил1в» (1928) пояснював стиль внутршньо оргашзованою едт-стю взаемозалежних елеменпв, тдпорядкованих художнш мет1. Будь-який стиль е «вираженням пе-вного свггосприйняття», яке розум1еться вченим з фшософсько! точки зору «поетичною концепщею життя 1 свиу» [8, с. 140-141]. Увага дослщника ско-нцентрована на морфологи стилю лггературних шк1л, тобто синтетичному уявленш про його складов!, ознаки. Ця методолопя може застосовуватися й вщповвдно до лггературних напрям1в, течш, а та-кож творчосп письменник1в. Складовими ознаками стилю за П. Сакулшим е так1:
- тематика, зумовлена вираженням у стил1 свгговвдчуття, свггосприйняття (за доби класици-зму розробляються висок1, геро!чш теми, мотиви чест1, обов'язку, доблестц сентименталют культи-вуе штимш, чуттев1 мотиви особистого життя; романтика вабить потойб1чний св1т тощо);
- ейдолопя, тобто специф1чш для певного стилю образи (класичну тематику втшено в образах геро!в, полководщв, цар1в, бопв, е сво! улюблеш ге-ро! у сентиментал1ста, романтика тощо);
- жанри, яким вщдаеться першють (класик вщдае перевагу одам, епопеям, трагед1ям; романтик - баладам, новелам, драмам; натурал1ст - нарисам тощо; 1 хоч щ жанри культивуються й шшими стилями, але у кожному з них жанр набувае особливих рис);
- семантика 1 композиц1я поетично! мови (лексика, засоби художнього вщтворення, синтак-сична та ритшчна будова мови) [8, с. 142-146].
Стиль напряму, за Д. Наливайком, - це «певне коло переважаючих 1дейно-зм1стових штерес1в 1 ор1ентацш, широкий, але не позбавлений деяко! внутршньо! цшсносп, проблемно-тематичний комплекс, <...> певна художньо-естетична еднють, що характеризуеться стльними принципами у ви-бор1 художшх засоб1в 1 форм, !х специф1чною фун-кцюнальною взаемопов'язашстю 1 взаемозалежнь стю» [5, с. 13]. Його «формантами», за визначенням В. 1ванишина, е: «свиоглядний (щейний, фшософ-ський) фундамент, який породжуе певну концепцш дшсносл 1 творчостц поетика як система вимог (правил), сформованих на фшософських засадах напряму; сшльшсть мотив1в, тем, щей, образ1в, сюже-тних схем, що переважають у цьому напрям1 1 е ха-рактерними для нього; сукупшсть формотворчих елеменпв (стильов1, композицшш особливосп, жанров! форми), регульованих поетикою цього напряму» [4, с. 212-213]. Водночас Р. Семшв наголо-шуе, що «належшсть того чи того тексту до певного напряму визначаеться не тшьки 1 не так зовшшньою
стилютичною под1бтстю, але глибшою настано-вою, в якш реал1зуеться сввдома штенц1я автора» [9, с. 6]. А. Ткаченко пропонуе категорш напряму пов'язувати «не так 1з фшософськими, як з юто-рико-лггературними характеристиками» [12, с. 423]. Г. Токмань систематизувала для школяр1в знання про напрям таким чином: «принцип художнього бачення митцем свпу; його художня концеп-щя людини; погляд на завдання мистецтва; дом1ну-юч1 засоби поетики» [13, с. 56].
Нар1жною категор1ею у структур! стилю е стильова домшанта, що теоретики окреслили як «паш-вний прийом, який тдпорядковуе соб1 й деформуе ва шш1 ознаки» [3, с. 11], «скеровуе шш1 компоне-нти, визначае 1 трансформуе !х», «забезпечуе цшс-шсть структури» [14, с. 119]. На думку Л. Кисельо-во!, стильова домшанта «шби виражае <.> "наказ доби" в шдиввдуально-художньому Г! вщкритп, осягненш та вщображенш» [6, с. 302]. У дослщжен-нях стилю актуал1зуеться д1алектика часткового (1ндив1дуального) 1 загального, адже стиль твору може бути сшвввднесений з1 стильовою домшан-тою письменника, напряму, течи, доби [5, с. 4; 6, с. 302], спостер1гають змщення домшанти як в р1з-них творах письменника, так 1 в р1зних лггературних напрямах. Зокрема, Р. Якобсон вщзначае, що всередиш системи художшх норм «елементи, як1 були вторинними, набувають статусу основних, першоступеневих» [14, с. 122], а риса, що викону-вала роль домшанти стае «допом1жною» [14, с. 123]. Цим пояснюеться тяж1ння до романтизму / реал1зму Т. Шевченка, реал1зму / натурал1зму / си-мвол1зму I. Франка, натурал1зму / 1мпресюшзму / символ1зму М. Коцюбинського в тих чи тих творах у р1зш перюди творчост1, або емоцшшсть / 1нту!ти-вн1сть як риси, притаманш естетиц1 р1зних напря-м1в, що набувають дом1нантного значення в експре-с1он1зм1 / символ1зм1 тощо. На приклад1 реал1зму Д. Наливайко сп1вв1дносить стильову дом1нанту напряму з1 способом п1знання 1 художнього ввдтво-рення д1йсност1: «Для реал1зму характерне насам-перед ставлення до дшсносп, життевих явищ як предмета вивчення, п1знання 1 достов1рного ввдтво-рення з метою встановлення !х справжньо! сут1. <.>. Зв1дси аналггачшсть як одна з атрибутивних рис реал1зму, яка мае й свш суто стильовий аспект, б1льше того, е одшею з його стильових домшант, що проявляеться в р1зномаштп конкретних форм» [5, с. 22-23].
Спираючись на авторитетш науков1 досл1-дження, вважаемо, що знання про стиль литературного напряму дощльно систематизувати за такими блоками: назва напряму, И тлумачення; митщ, як1 репрезентують напрям; орипнальна концепц1я св1ту 1 людини як фшософсько-естетичне ядро напряму; стиль напряму, що характеризуеться стильовою домшантою, жанровою специф1кою, пробле-мно-тематичним комплексом, 1дейно-естетичною концепц1ею, авторською позищею, образами, мо-вою.
На основ1 лггературознавчих досл1джень моде-рн1зму В. Агеево!, Л. Андреева, О. Астаф'ева, А. Бь ло!, З. Геник-Березовсько!, Т. Гундорово!, Д. Затон-ського, Н. Зборовсько!, М. 1льницького, О. Камш-чук, Ю. Ковал1ва, Ю. Кузнецова, Р. Мовчан, М. Моклиц1, В. Моренця, М. Наенка, Д. Наливайка,
С. Павличко, В. Пахаренка, Я. Полщука, С. Хо- рами та авторськими визначеннями теоретико-лгге-роба, О. Черненко, Н. Шумило, Г. Яструбецько! та ратурних понять, як1 успiшно пройшли апробацш ш. були створеш блок-схеми si стильовими марке- у шшльшй практищ.
1МПРЕСЮНВМ (вщ франц. impression - враження)
Представники (живопис):
К. Моне, П. Ренуар, Е. Дега, Б. Моризо, О. Бурачек, О. Мурашко
Представники (литература):
К. Гамсун, С. Цвейг, О. Купрш, А. Чехов, М. Коцюбинський, Г. Косинка, G. Плужник, П. Тичина
Шзнання свггу через враження, призму чуттевоТ сфери особистосп, п рефлекс ii
Людина — чутлива шдивщуальнють, и внутр1шнш св]т вщкриваеться множиншстю прояв1в nCHxiKH
Естетична програма: передати настрш, вщтворюючи враження з вишуканою витончешстю
РИСИ стилю
л Стильова домшанта Враження - основа шзнання i художнього вщтворення св1ту \_
7=™™1 Жанров1 особливое™ —' • Коротк1 жанров1 форми. Настроева лфико-психолопчна новела, пейзажна л1рика 1 J
ji Теми, мотиви С \ Вщтворення яскравих миттевостей 1—_— - J
А К Пафос твор1в С \ Життествердний оптимютичний пафос 1— - —J
/( л Краса ( \ Культ краси природи. Пленершсть зображення 1 J
Образи '-^^нш-' Герой вразливий, i3 винятковою витончешстю сприйняття
Художне мовлення -¿1 Фрагментаршсть, розмитють, незакшчешсть художнього мовлення
1мпресюшзм лтературно-мистецький модерн ¿стськии напрям, заеданиям якого с винятково витончене сприйняття i в'к)творення миттсвостеи життя через враження, що зумовлеш мшливктю настрою, чуттстстю aemopie i виражеш фрагментарно, динам¡чно, засовами звуковог, вЬуально!, тактильно! acotfiamuenocmi.
> ЕКСПРЕСЮН13М
(вщ лат. expressio - вираження)
__—
Представники (живопис):
Е. Мунк, В. Ван Гог, П. Гоген, А. Матисс, О. Новашвський Представники (лггература): Г. Гайм, Г. Кайзер, Е. Синклер, А. Стриндберг, Г. Тракль, В. Стефаник, Т. Осьмачка, О. Турянський, М. Кулш, О. Довженко
Свгг виявляеться ворожим, вщчуженим, жорстоким
Людина в момент високого напруження и духовних сил, трапчних протир1ч
Естетична програма: «викричати» 1 «висшвати» страждання, гшв, сум, надш, страх, обурення
РИСИ стилю
\1- Стильова Потужна емоцшнють шзнання 1 художнього
домшанта в1дтворення дшсност1
1?- Жaнpoвi особливое^ Трагедшш жанри. Новела стрибкошшбна, уривчаста
Теми, мотиви В1дтворення соц1альних катаклпмт,
що загрожували знищенням
Пафос твор1в -¿л 1 Г~ ~Л
Твори сповнеш драматизму, трапчного пафосу
Краса -¿1 г > Краса в сил1 «духовного виразу»
Образи &-4 Емоцшно-чуттевий герой ¿з нелегким життевим шляхом, трапчною долею
Художне мовлення 1мпульсившсть, сконцентровашсть, емоцшшсть художнього мовлення
модертзму, покликании викричати i eucnieamu потужт емоци межових, критичных статв людини, що вимагае в id письменства вибуховоХ сили художнього вираження через осмислення дегумашзацп сустльства, загрози втрати духовность, зумовлених катастроф¡чшстю сощальних та iсторичних потряЫнь, i водночас тризму зоораж'еиня глибоких душевних переживань.
Отже, напрям як динамiчна eднiсть, що охоп-люе TBop4ÍCTb письменник1в на ochobí близькостi творчо! манери, - е найважливiшою категорieю ти-полопчно! систематизацй' лiтературних явищ i пот-ребуе належного школьного вивчення, оскшьки це дасть можливiсть виробити в учшв глибоке розу-мiння стильово! природи мистецтва, збагатить 1хтй естетичний досввд лiтературознавчими ключами до прочитання рiзностильових художнiх творiв. Тео-ретичний матерiал про стиль лiтературного на-пряму доцiльно систематизувати за такими блоками: стильова домшанта, жанрова специфiка, проблемно-тематичний комплекс, вдейно -естетична концепцiя, образи, мова. Така систематизацiя типо-логiчно подiбних стильових явищ сприятиме не тiльки засвоенню загальних закономiрностей само-розвитку лтгератури як мистецтва слова, а й глибо-кому проникненню в багатство естетики худож-нього твору.
Список використаиоТ лiтератури
1. Антонич Б. I. Вибранi твори / Богдан 1гор Антонич ; [упоряд. Д. 1льницький ; передм. Д. 1ль-ницького та I. Старовойт]. - К. : Смолоскип, 2012. - 872 с.
2. Жирмунский В. М. Введение в литературоведение : [курс лекций] / В. М. Жирмунский ; [под ред. З. И. Плавскина, В. В. Жирмунской]. - СПб. : Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. - 440 с.
3. Жирмунский В. Вопросы теории литературы : Статьи 1916-1926 / В. Жирмунский. - Л. : Academia, 1928. - 358 с.
4. 1ванишин В. П. Нариси з теорп лтгератури : навч. поаб. / В. П. 1ванишин ; [упоряд. тексту
П. В. 1ванишин]. - К. : ВЦ «Акацемiя», 2010. - 256 с.
5. 1ндив1дуальш стилi украшських письмен-нишв Х1Х - початку ХХ ст. : зб. наук. праць / [за ред. М. Т. Яценка]. - К. : Наук. думка, 1987. - 312 с.
6. Киселева Л. Ф. О стилевой доминанте / Л. Ф. Киселева // Теория литературных стилей. Современные аспекты изучения : [сб. статей / под ред. Н. К. Гей и др.]. - М. : Наука, 1982. - С. 301-319.
7. Наливайко Д. Теорiя лтгератури й компара-тивютика / Д. Наливайко. - К. : Вид. дiм «Киево-Могилянська акацемiя», 2006. - 347 с.
8. Сакулин П. Н. Филология и культурология / П. Н. Сакулин. - М. : Высшая школа, 1990. - 240 с.
9. Семшв Р. Постмодершзм та iронiя (типоло-пзащя нетипового) / Ростислав Семшв // Слово i час. - 2000. - № 6. - С. 6-12.
10. Соколов А. Н. Теория стиля / А. Н. Соколов. - М. : Искусство, 1968. - 223 с.
11. Теория литературных стилей. Современные аспекты изучения : [сб. статей / под ред. Н. К. Гей и др.]. - М. : Наука, 1982. - 330 с.
12. Ткаченко А. О. Мистецтво слова : (вступ до лтгературознавства) : [шдручн. для студ. гумантг. спец. вищих навч. закл.] / А. О. Ткаченко. - К. : ВПЦ «Кшвський ун-т», 2003. - 448 с.
13. Токмань Г. Л. Цей багатобарвний мистець-кий свтт / Г. Л. Токмань // Дивослово. - 2001. - № 4. - С. 56-59.
14. Якобсон Р. Язык и бессознательное / Роман Якобсон. - М. : Гнозис, 1996. - 248 с.
