CC BY
14
http://www.manchester.ac.uk/study.
5. Page S. J. Leisure: An Introduction / S. J. Page, J. Connell. - Prentice Hall, 2010. -
6. Rojek C. The Labour of Leisure. The Culture of Free Time / C. Rojek. - London Sage, 2009. - 216 p.
7. Torkildsen G. Leisure & Recreation Management / G. Torkildsen. - 5-th ed. -London, E & F N Spon, 2005. - 570 p.
OraTra Hagrnm.na go pegaK^i 19.03.2015
I. V. Petrova
VOCATIONAL TRAINING MANAGERS LEISURE INDUSTRY IN MODERN
SOCIETY
The article analyzes the modern methodological approaches to training managers leisure industry. To achieve the goal of semantic analysis conducted training courses leading universities of the world, characterized promising forms and methods of teaching in accordance with the purposes of the leisure industry managers; The question students and load distribution of educational material at different stages of the learning process; reasonably logic structuring and presenting educational material.
Defined priority aggregate knowledge, skills and abilities that affect the skill level manager leisure industry.
The specific processes related to learning and professional training managers leisure industry for example, relevant training programs University of Manchester, University of Applied Sciences NHTV, International University distance learning Bircham.
Key words: entertainment, leisure industry manager, training, curriculum, educational process.
УДК 792.027 Т. В .Шстунова
СЦЕНОГРАФ1Я УКРА1НСЬКОГО МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ НА ПРИКЛАД1 ПОСТАНОВКИ «...У ПОШУКАХ ВТРАЧЕНОГО ЧАСУ...КОЛО
ЖИТТЯ...» ГУРТУ «БОЖИЧ1»
Анал1зуються особливост1 сценографа украгнського музичного театру на приклад1 фольклорной вистави «...У пошуках втраченого часу...Коло життя...» гурту «Божич1» у театр1 «Дах» В.Трогцького. Основою постановки став обрядовий фольклор, поеднаний з ритуалами, притаманними украгнськгй народшй культург. Знищення межг мгж глядацькою залою та сценою, залучення глядачгв до активног дИу спектаклг, використання автентичного одягу та елементгв национальног кухн1 сприяли створенню естетичного впливу на сприйняття аудитор1ею вистави.
Клю^о^^ слова: «Божич1», «Дах», фольклор, сценографгя.
Театральне життя украшсько'1 столищ е дуже яскравим та рiзноманiтним. Крiм юнування великих академiчних театрiв вщ початку незалежносп Укра'ни розпочалась робота велико!' кшькосп малих камерних. Одним з яскравих експериментальних театрiв, дiяльнiсть якого пов'язана з множиною мистецьких подш, не лише театральних, а й музичних е ЦСМ «Дах» В. Трощького. Дiяльнiсть цього режисера та культурного дiяча пов'язана з низкою орипнальних проектсв, яю сприяють розвитку
мистецького поля Украши. Особливосп сценографа в даному TeaTpi представляють великий iнтерес для аналiзу виразних засобiв цього компоненту вистави та е актуальним дослгдженням.
Мета статт1 полягае у аналiзi сценографа украшського музичного театру на прикладi постановки «...У пошуках втраченого часу... коло життя» гурту «БожичЬ» у театрi «Дах» В. Трощького.
Теоретичною основою досл1дження стали розробки вщомих представниюв театрального мистецтва, насамперед праця режисера К. Сташславського, робота театрознавця Б. Алперса. З теорп сценографа залучались роботи А. Михайлово'1 та О. Логвшово'1. Частина матерiалу грунтувалась на електронних ресурсах, якi включали сайт гурту «БожичЬ» та публщистичш статтi, присвяченi !х творчостi.
Постановка ЦСМ «Дах» В. Трощького «.У пошуках втраченого часу.» е щкавим проектом, адже для здшснення ще'1 постановки режисер не обмежився колективом театру, а запросив фольклорний колектив «БожичЬ». Дiяльнiсть цього ансамблю, заснованого у 1999 рощ, учасниками якого е колишш випускники -фольклористи НМАУ iм. П. I. Чайковськогота КНУКМ, пов'язана зi спробою вщродження автентичного фольклору Украши. Самi учасники постшно займаються збором матерiалу у фольклорних експедицiях та е засновниками «Школи традицiйного народного танцю» - першого в Укршш постiйно д^чого клубу автентичного народного танцю, що функцiонуе на базi УЦНК «Музей 1вана Гончара» та Культурно-мистецького центру НаУКМА. Учасники Божичiв е засновниками ряду проектив, що працюють у стилi world-music: Сонцекльош (жанр етно-кабаре, лщер - Марiя Кудрявцева), РоНКарп (стиль етно-рок, лiдер - Валерш Гладунець). Один з керiвникiв Божичiв, Сусанна Карпенко, бере участь у джазовому проект! вщомого ташста та композитора Дмитра Найдiча (Франщя). Три учасницi ансамблю протягом 2002-2003рр. виступали у складi рок-групи Гайдамаки та брали участь у запис альбому Гайдамаюв «Богуслав».
Творча дiяльнiсть цього колективу, якi прагнуть вщродити не лише музичну складову фольклору, але також обрядовi елементи, включаючи традицiйний одяг е досить широкою. В ix практицi е довга спiвпраця з Олегом Скрипкою, лщером гурту «ВВ». Завдяки йому вийшов перший рк. акт ких «Котилася, ой, ясна зоря з неба», в цьому альбомi Олег навт заспiвав двi приспiвки до танцю «Украшсью страдання». Першi уроки життя у шоу^знеа учасники гурту отримали вщ Олега. «Божичi» брали участь у запис альбомiв Олега «Файно» та «Вiдрада». Творче ствроб^ництво продовжуеться у рамках Le Grande Orkhestra, у етно-диско-проектi Олега Скрипки «Чоботи з бугая» [6]. Також гурт «БожичЬ» е активним учасником фестивалю «Краша мрш», заснованого Олегом Скрипкою.
Учасники ансамблю «БожичЬ» вважають, що ix дiяльнiсть не повинна обмежуватись любов'ю до народно'1' тсш та по'1'здками в експедицп, а й пов'язана «з певною вiдповiдальнiстю за збереження народно'1' культури i за передачу наступним поколiнням тих знань i вмiнь, якi нам вдалось записати. З щею метою ми, по-перше, 1'здимо в експедицп, а по-друге, намагаемося виховати сво'1'х спадкоемцiв, вплинути на iншi фольклорнi гурти, якi б продовжували ствати народнi пiснi» [2].
У 2001 рощ вистава «У пошуках втраченого часу», режисована Владиславом Трощьким, отримала театральну прем^ «Кшвська Пектораль 2001» за найкращу виставу мало'1' сцени, прем^ театральних критикiв «Кш'вський рахунок-2002» за кращу виставу сезону та друге мюце у всеукрашському конкура молодих митщв «СтАРТ». У травш 2002 р. вистава з устхом пройшла у Вiднi, на фестивалi «Wienner Festwochen», а в липш 2003 р. - на фестивалi «Valley of Arts» у м. Каполч, в Угорщиш.
Постановка «.У пошуках втраченого часу. Життя» зазнала певних трансформацш i у модифiкованому виглядi стала називатись «Коло життя», вийшовши за межi театру «Дах», але у виконанш «Божичей». Ця фольклорна вистава була побудована на iсторiях, записаних у експедищях. 1дея, яка була основна при створенш ще'1 п'еси така, що концертне виконання фольклору на сцеш сприймаеться глядачами не так емоцшно як театралiзоване дiйство. Тодi й виникла думка не просто заствати пiсню чи з^рати танець, але вiдтворити ситуащю, при який вони виконувалися в сель
Специфша вивчення ще'1 постановки щкава насамперед тому, що вона виходить за межi театрально'1 вистави. Це не лише зiбрання картин життя украшського народу, яю е в репертуарах кращих академiчних театрiв Украши. Це, насамперед спроба втшити всi аспекти цього життя та домогтися вiд глядачiв не споглядання дп, а власне участ у самому житп головних геро'1'в. Власне сама назва вистави, як перша, так i друга дуже символiчнi. Назва «.У пошуках втраченого часу.» перегукуеться з романом-епопеею Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу», що безумовно е не рк. акт ких , а своерщною мистецькою аналопею. Друга ж назва - «Коло життя» пов'язана з тим колом, яке становить юнування всього юнуючого - вщ народження до смерт i до нового народження. Д.Десятерик вказуе: «Адже спектакль «Божичiв» за своею будовою - це i е коло життя, те кшьце вiчного повернення, вiд народження через дитинство, входження в статеву зршсть, створення ам% проводи на вшну (одвiчну чоловiчу роботу), смерть i нове народження. У новому спекта^ I. Фетюова i його товаришiв тема саме «пошукiв» минулого часу, втрачених пласпв пам'ятi значно приглушена, вщведена на заднiй план на користь цього вiчного кола народження, любовi й смертi»
[3].
Фольклорний матерiал поданий дуже яскраво - це автентичш пiснi, яю входять у родинно-обрядовий та календарно-обрядовий цикли. 1х слiдування, вкладаеться у своерщну народну рк.-оперу, авторами яко'1 е сам народ. Д.Десятерик так характеризуе виставу «Божичiв»: «Найсильнiшi сторони «Божичiв» - це дивна краса обрядiв i пiсень, що склали спектакль» [3]. Детально змальовуються вс основнi етапи життя людини: народження, заручини, вшчання, проводи на вшну, поховання. Бшьшють цих подiй присутш були в життi людей задовго до нашого народження i будуть хвилювати i пiсля нашо'1 смерть Ц важливi загальнолюдськi моменти подаються крiзь призму украшсько'1 родини. Вибiр пiсень вiдповiдно дуже широкий: колисков^ весiльнi, плачевi, танцювальнi та ш.
У працi А. А. Михайлово'1 «Сценографiя: теорiя та досвiд» стверджуеться, що мовою художника, режисера театрального видовища е мова пластики, кольору, св^ла, фактур, завдяки яким емоцшне начало стимулюе художньо осмислювати дшсшсть, iнтерпретувати художнiй образ, дослiджувати i розкривати внутршнш свiт людини [5, С.117]. Саме сценографiя сприяла тому, що ця вистава сильно вiдрiзнялась вщ вистав, присвячених аналогiчнiй тематищ. Однiею з яскравих новаторських режисерських щей, яка вплинула на процес сприйняття, була щея розмiщення акторiв посерединi примiщення, в той час, як глядачi сидiли на звичайних лавках, розташованих по всiм бокам юмнати. Саме так розмiщалися люди в украшських хатах у сель Отже, глядач перестае бути спостер^ачем, а перетворюеться на родича, який не лише споглядае, а й приймае активну участь у житп родини. В класичному театр^ та навт на шших, бшьш традицшних постановках у цьому ж театрi «Дах» глядачi розмiщуються навпроти сцени з акторами, що вщповщно створюе ефект своерщно'1' стiни мiж ними та зменшуе спiвпереживання. В даному випадку актори знаходяться на одному рiвнi з глядачем й до того ж досить близько. Дшство вщбуваеться посередиш кiмнати, обираються об'емш декорацiï.
Хоча звiсно це не е особистим вщкриттям В. Трощького, а скорее залучення тих традицш, якi сповiдували В. Мейерхольд та К. Сташславський. В Театрi В. Мейерхольда, за словами К. Станюлавського, «вся сцена вiдкрита та з'еднана з глядацькою залою, утворюючи одне з ним примщення» [8, С.487]. Художнш театр Мейерхольда лшвщував «ранговий» устрiй глядацько! зали, де з безлiчi ярусiв театру залишили тiльки два, глядацька зала, за своею арх^ектурою i по оздобленню наблизилась до звичайно! сучасно! юмнати, ввiвши спокiйний, нейтральний тон в забарвленш стiн. Б. Алперс зазначае: «Сучасний театр не потребуе спещального примiщення. Театр може виникнути всюди, в звичайному примiщеннi, в звичайнш кiмнатi, в якiй можна розставити стшьщ для глядачiв, як це, зокрема, i було в початковi роки Першо! студп МХТ з п маленьким залом, що вмщував сотню-пiвтори глядачiв (це перший в свт «кишеньковий театр»)» [1, С.49]. Кишеньковим називали театр, який був розрахований на 50-100 глядачiв. Саме за таким принципом i побудований театр «Дах».
Безумовною режисерською знахщкою стало перетворення глядача з простого спостер^ача на активного учасника. Адже о^м окресленого дизайну примiщення, перед глядачами знаходились лавки, покрит газетами, на яких розташовувались блюда традицшно! украшсько! кухнi - картопля, сшь, чорний хлiб, сало, огiрки, горшка. Глядач м^ приймати участь у весшл^ пити за щастя молодих та ствчувати смерт головного героя. Подiбне режисерське рiшення сприяло тому, що глядач сприймав вс поди дуже защкавленим особисто - щиро радiв на святi, радiсно гомошв та навiть мiг привiтати молоду подружню пару, а тд час оплакування вщчував, як сльози починають пiдступати на очi. «За цим столом весшля святкують i в арм^ проводжають, радуються поповненню роду й поминають, смыться, плачуть i утiшають один одного. Слова сплгтаються з народними пiснями й танцями. Але це не «шароварна» показуха. Реальшсть ритуального дiйства настiльки заворожуе, що губиться почуття часу: глядачi радуються й переживають так, начебто все, що вщбуваеться на сцеш стосуеться !х особисто» [7].
Учасники колективу спробували втшити iдею людського життя, взявши за основу фольклор рiзних регюшв Укра'ни - Сумсько!, Полтавсько!, Дншропетровсько!, Черншвсько! областей. Для них важливим було те естетичне враження, яке здшснювало !х виконання. Шсш мали знаходити вiдгомiн в душi людини, яка !х слухае, а не просто фотографiчно вщтворювати мелодiю i слова записанi в певному сель Вщповщно !х основним завданням стало вщродження народно!' культури в умовах сучасносп. Важливою частиною сценографа був вибiр костюмiв. У цш виставi актори вдягненi в укра'нський традицiйний одяг - вишш! сорочки, пояси, запаски, спiдницi, шаровари, шапки, вiнки, стрiчки та очшок - все це автентичне, зроблене вручну та зiбране у фольклорних експедицiях. Ця подiя музичного театру стала своерщною реконструкцiею життя пращурiв, яке допомагае не лише осягнути традицп нашого народу, а й вщчути себе частиною життя.
Ва цi особливостi сценографii становлять важливу частину театралiзованого дiйства. Адже найважлившою у культурi сьогодення виявляеться здатшсть домогтися глядацько!' уваги, викликати певне естетичне переживання. Сучасна дослщниця О. Логвшова вказуе, що «свiт видовищно!' культури переживае безпрецедентну структурну трансформащю i намагаеться знайти вихiд iз тривало!' невизначеностi. Такi перехiднi стани сьогодш виявляють себе найрiзноманiтнiшим способом i в найнесподiванiших мiсцях. Враховуючи те, що будь-яке видовище е формою емоцшно-естетичного та щейно-естетичного спiлкування, ефект спiвучастi, спiвпереживання та ствтворчосп становиться важливими характеристиками видовищносп. Видовище - це процес взаемодп та взаемовпливу людей, виникаючий внаслщок певного публiчного
медiа-дiйства, у якому особливе мюце посiдають аудiовiзуальнi компоненти, тобто засоби театралiзацiï (сукупнiсть видимого та почутого), органiзуючi сприйняття глядачiв» [4, C.52].
У сценографа дано! постановки неабиякий психолопчний вплив здiйснювало освiтлення. Пщ час вистави використовувалось не електричне осв^лення, а свiчки, що ще бiльш посилювало ефект перенесення не лише у просторi (з сучасного багато мшонного мiста до села), а й у часг Мерехтiння свiчок та приглушене св^ло налаштовували глядачiв на щирють та довiру акторам.
Класик режисури К. Станюлавський зазначав, що необхщне дотримання потреби простоти у сценографа, яка б допомагала актору створювати образ. У свош пращ «Мое життя в мистецтвЬ» вш писав: «Сдиний цар i владика сцени - талановитий артист. Але меш так i не вдалося знайти для нього той сцешчний фон, який би не заважав, а допомагав його складнш художнш роботг Потрiбен простий фон, - i ця простота повинна йти вщ багато'1, а не вiд бщно! фантазп. Але я не знаю, як зробити, щоб простота багато'1 фантазп не лiзла на перший план ще сильшше, шж перебiльшена розкiш театральность.. Залишаеться сподiватися, що народиться який-небудь великий художник i виршить це найтяжче сцешчне завдання, створивши для актора простий, але художньо насичений фон» [8, С.491].
Учасники гурту «БожичЬ» спробували, i це ïm безперечно вдалося, вщтворити життя, переконати глядачiв у ютинносп всього, що вiдбуваеться. Бшьше того, хоча життя украшського села начебто мало пов'язане з реалiями сьогодення, проте ця «несучасшсть» змогла зворушити публшу, звернувшись до позачасових щей. Важко прогнозувати як би учасники гурту проявили себе на сцеш шшого театру у шшш постановщ, проте в цш вони втшили все, що замислив режисер.
Вщомий театрознавець Б. Алперс зазначав про те, наскшьки важливою е саме постать актора, який мае залишатись самим собою в досить складних умовах сучасного театру. «Ось вш стоЛть перед нами, цей актор наших дшв, наш сучасник, на оголених пщмостках, часто не маючи завюи, iлюзорного освiтлення рампи i софтв, пiд розвiнчуючи прямим свалом прожекторiв. У цiй обстановщ, нiчим не захищений вiд глядача, поставлений до нього лицем до лиця, вш не може «грати», не може вдавати «пщ натуру», не може навт вдатися до сильного гриму, щоб приховати свое справжне обличчя. Його единий порятунок в цих умовах - залишатися самим собою, знайти опору в таких сторонах свого внутршнього св^у, яю вш м^ би передати театральному персонажу, знайти хщ до нього через якюь вигини свого людського характеру. 1ншого шляху у нього немае, якщо вш не хоче перетворитися на «ряджених», на вигадану дшову особу, тшьки приблизно схожу на сво!х живих сучасниюв» [1, С.347-348].
Отже, треба зазначити, що вистава гурту «БожичЬ» стала щкавою подiею в мистецькому просторi Украïни. Значнi досягнення були зумовлеш як зверненням до автентичного фольклору та створенням синкретичного дшства, яке завдяки режисерським знахщкам та особливостям сценографа сприяли здшсненню сильного естетичного впливу на аудитор^. Безперечно ця постановка стала важливою вiхою у розвитку як театрального мистецтва, так i музичного.
Список використаноУ л1тератури:
1. Алперс Б. В. Искания новой сцены / Б. В. Алперс. - Москва : Искусство, 1985. - 398 с.
2. Божичi не дадуть Вас вщформатувати [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rock-oko.com/statt/ntervyu/bozhich-2007.html
3. Десятерик Д. Чарiвне коло. «БожичЬ» вщновили виставу «У пошуках
втраченого часу» [Електроний ресурс] / Д. Десятирик // День. - 2005.- 13 трав. - Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/charivne-kolo.
4. Логвшова О. О. Концепщя театралiзащi як прояв видовищно'1 культури / О. О. Логвшова // Культура i Сучасшсть : альманах. -2014. - № 2. - С.49-53.
5. Михайлова А. А. Сценография: теория и опыт: очерки/ А. А. Михайлова. -Москва : Советский художник, 1990. - 336 с.
6. Про гурт [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://bozhychi .com.ua/svit/pro-nas.
7. Ритуальне коло вщ «Божичiв» [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://bozhychi.com.ua/svit/publikacii/ritualne-kolo-vid-bozhichiv.
8. Станиславский К. С. Моя жизнь в искусстве // Станиславский К. С. Собрание сочинений: в 9-ти т. / К. С. Станиславский. - Москва : Искусство, 1988. - Т. 1. - 622 с.
Стаття надшшла до редакцп 15.04.2015
A. B. Pistunova
SCENOGRAPHY UKRAINIAN MUSICAL THEATER PRODUCTIONS FOR EXAMPLE, "... IN SEARCH OF LOST TIME .. CIRCLE OF LIFE ..." GROUP
"BOZHYCHI"
The article analyzes the characteristics of Ukrainian musical theater scenography for example Folklore "... In Search of Lost Time ... The circle of life ..." group "Bozhychi" in theater "Dah" V.Troitskogo. There became the basis for formulating ritual folklore, combined with rituals inherent in Ukrainian folk culture. The destruction of the border between the auditorium and the stage, attracting viewers to participate in the play, the use of authentic clothing and elements of the national cuisine helped create the aesthetic impact on the perception of the audience performances.
It is stressed that the performance of the group "Bozhichi" became an interesting event in the art space of Ukraine. Great events were predetermined by the appeal to authentic folklore and formation of syncretic action, which due to the stage director's godsends and peculiarities of theatre set design favoured the realization of strong effect of aesthetic influence onto the audience. It is undoubtedly that this staging became a landmark of development as theater art as well as musical one.
Key words: "Bozhychi", "Dah", folklore, theatre set design.
УДК 7.071.2 А.Б.Попова
ОСОБЛИВОСТ1 ВОКАЛЬНО! МАНЕРИ ТА СЦЕН1ЧНОГО ОБРАЗУ
ЕД1Т П1АФ
В po6omi розкриваються oco6nueocmi вокальног манери та сцетчного образу видатног естрадног ствачки XX ст. - Edim Шаф. Висуваючи висок вимоги до поетичного компонента тсень, як входили до гг репертуару, ствачка прагнула виконувати композици, в яких був би яскравий музичний мотив. Кожну тсню Едт Шаф перетворювала на цшсну картину чи мШ-спектакль. Цей ефект виникав завдяки влучному оперуванш жестами, що тдсилювали естетичне враження, яке вона справляла на слухацьку аудиторж.
Ключовi слова: тсня, ствачка, сцетчний образ, Едт Шаф.
