CC BY
26
2. ЕКОЛОГ1Я ДОВК1ЛЛЯ
УДК 330.34:502.58 (477) Ст. наук. cniepo6.1.М. Лицур, д-р екон. наук -
1нститут економки природокористування та сталого розвитку НАН Украти
СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЧИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНА БЕЗПЕКА?
Подано критичну оцшку концепци сталого розвитку. Наведено аргумента про неможливють переходу людства на засади сталого розвитку в найближчому майбутньому. Викладено авторське бачення поняття ексщого-еконс^чно! безпеки як ще1, досягнення яко! е бшьш реальне найближчим часом.
Протягом бшьш шж швстолтя свого юнування концепщя сталого розвитку користуеться широкою популяршстю серед науково! громадськость На сьогодш Ii ще! е у бшьшосп соц1ально-економ1чних, еколопчних та поль тичних програмах розвитку як на регюнальному, так i на державному р1вш. Стадий розвиток декларуеться як новий iмператив для нашого та наступних поколшь, нова сходинка розвитку, на яку повинно зшти людство у своему постут, що потребуе переосмислення iснуючих цшностей, кардинально! змь ни свиогляду, прюритепв, етичних й шших норм та форм рацюнальносп. За цей час цю проблему дослщжено у сотнi праць як вичизняних, так i зарубiж-них учених [1-4]. Розроблено низку докуменпв (концепцш, декларацiй та ш.) [5, 6] про перехiд пе! чи шшо! кра!ни на засади сталого розвитку.
У перюд до 90-х роюв у колишньому СРСР рiзнi аспекти сталого розвитку були предметом наукових дослщжень, !х розглянуто в схемах розвитку i розмiщення продуктивних сил, вiдображено в програмах науково-техшчно-го прогресу i прогнозах соцiадьно-економiчного розвитку кра!ни на довгос-трокову перспективу, хоча вони, природно, безпосередньо не ототожнюва-лись з поняттям "сталого розвитку", введеним в об^ шзшше. Активне поши-рення ще! сталого розвитку в Украш, як i в iнших кра!нах, почалося тсля Конференцп ООН з навколишнього середовища, яка вiдбулася в Рю-де-Жа-нейро в червш 1992 р. У документах конференцп, насамперед у Повютщ дня на ХХ1 вiк, у якш окреслено стратегiю подальшого розвитку людсько! цившь зацп, було зроблено перше системне i методично цЫсне викладення щеоло-гп сталого розвитку. З цього часу в Украш значно збшьшилася кiлькiсть наукових дослщжень i публiкацiй з ще! проблематики, якi мають здебiльшого свиоглядний характер i значною мiрою висхщних до iдей ноосферного розвитку В.1. Вернадського.
Проте, незважаючи на бшьш шж пiвстолiтню iсторiю свого юнування, загальний стан розробки ще! сталого розвитку перебувае скорiше на рiвнi декларацп про добрi намiри, нiж задовольняе вимоги науково! теорп. А прийнятi на державному рiвнi документи з ще! проблеми мають насамперед полггичний характер i не вдаграють ютотно! ролi в активiзацil процесiв переходу на принципи сталого розвитку. Яскравим прикладом цьому е Конферен-щя ООН в Йоганнесбурз^ де було зазначено, що щея сталого розвитку не на-
була планетного визнання i поступ на шляху до !! реалiзацn е незначний. Тому, як цшком слушно зазначае Л.Г. Мельник [3], сталий розвиток е одшею з утопш людства, яка, не маючи чгтких критерiальних меж, як чергове "свгтле майбутне", дае змогу нескiнченно фантазувати про конкретш цiльовi орiента-цп, шляхи та засоби наближення до кшцево! мети. Те, що сьогодш написано про сталий розвиток, залишае бiльше питань, нiж конкретнi методичш поло-ження та iнформацiйнi основи.
За довгий час юнування термша "sustainable development" людство так i не змогло не тiльки сформулювати основнi методичнi пiдходи до його до-сягнення, але навiть дшти згоди щодо можливостi та правомiрностi iснування тако! словосполуки, як сталий розвиток взагаль У цьому разi йдеться лише про адаптацiю цього поняття до сучасного наукового свиогляду.
Проте е i бiльш серйозш методологiчнi суперечностi, як зазначае М.А. Голубець [7]. Сталий розвиток неможливий в регюш чи в будь-якш ш-шiй галузi окремо. Принципи сталого розвитку можна реалiзувати лише за умови системного i функцюнального взаемозв'язку мiж усiма блоками (еко-номiчним, соцiальним, демографiчним, культурологiчним, технолопчним, технiчним, транспортним, екологiчним тощо) кожно! цшюно! геосощосисте-ми. Вести розмову про сталий розвиток у контекст вузькогалузевих пiдходiв некоректно. Оскiльки еколопчна цiлiснiсть планети Земля i наростаючий економiчний взаемозв'язок кра!н свiтового ствтовариства роблять неможли-вим досягнення сталого розвитку в окремо взятих кра!нах чи регюнах планети, то мiжнароднi аспекти дiяльностi в област реалiзацil ще! сталого розвитку висуваються на перший план. Тому реалiзацiя стратеги переходу до сталого розвитку неможлива, якщо людство буде нездатним домовитися на рiвнi лiдерiв всiх народiв планети про те, як краще вести сво! справи, щоби майбутнi поколiння могли задовольнити сво! життевi потреби на рiвнi з ни-нiшнiми [4, с. 23]. З огляду на сучасну геополиичну ситуацiю, така домовле-нiсть наразi е практично неможливою через iсторичнi, культурнi, релiгiйнi та iншi вiдмiнностi народiв землi.
О^м цього, зазначимо, що суспiльство усвщомлюе та втiлюе у життя принципи сталого розвитку лише на певному досить високому щаблi розвитку продуктивних сил та оргашзацп виробничих вщносин. Прикладом цьому е перехщ найбiльш економiчно розвинених кра!н до високопродуктивно! ре-сурсоощадно! економiчноl дiяльностi, що створюе достатнi умови для вирь шення складних екологiчних i соцiальних завдань. Японiя розпочала активне впровадження еколопчно! полiтики, досягнувши ВВП на душу населення на рiвнi 1600 дол. на рш, а Тайвань - аж на рiвнi у 5500 дол. Вщповщно, група економiчно розвинених краlн-лiдерiв сучасного свггового прогресу, iдею сталого розвитку звела, виходячи з власних штерешв, у безальтернативний варь ант соцiально-економiчного розвитку [8]. Прикладом цьому е ратифжащя Ki-отського протоколу лише половиною кра!н свiту, зокрема його не ратиф^-вали США. Перехщ до моделi сталого розвитку пов'язаний, насамперед, зi ступенем економiчноl мщносп держави, надiйностi !! вщтворювано! структу-ри, з можливостями формування високих i стабiльних внутрiшнiх фондiв наг-
ромадження i споживання для економiчного i природного вщтворення [8, с. 25]. Практична реалiзацiя моделi сталого розвитку полягае в активiзацп ш-вестицшно-шновацшно1 дiяльностi. Тому кра1нам, що розвиваються i перебу-вають у важких економiчних, полiтичних i соцiальних умовах, надто важко, а то практично й не можливо перейти вщ сировинно-орiентованоl економжи до шновацшно1, яка е на рiвень складнiшою та потребуе штенсившшого осво-ювання знань. О^м цього, втiлення концепцп сталого розвитку не гарантуе швидкого зростання добробуту людей, натомють потребуе напружено1 робо-ти й консолщацп зусиль полггиюв, управлiнцiв, учених та всього прогресив-ного населення держави.
Ще однiею умовою сталого розвитку е полггачна воля з боку вищого керiвництва держави на те, щоб пройти цим важким шляхом. З огляду на част змiни полiтичного курсу держав, що розвиваються, ^ як наслiдок, на еконо-мiчну та полiтичну нестабшьшсть, а в деяких державах - i на авторитарнiсть правлячих режимiв, реалiзацiя цього положення е також надто проблематичною. О^м цього, концепщя сталого розвитку потребуе змши свiтогляду та переосмислення цiнностей. Тому ця стратепя не може бути визначена, вихо-дячи iз традицшних загальнолюдських уявлень, стереотипiв мислення, вона потребуе напрацювання нових наукових пiдходiв, якi вiдповiдають не тiльки сучасним реалiям, але i пропонованим перспективам розвитку. Але коли йдеться про майбутне, яке завжди достатньо невизначене, не можна однозначно передбачити наслщки.
Виходячи з наведених мiркувань, переход до сталого розвитку можли-вий лише завдяки становленню ноосфери (сфери розуму), де мiрилом нащ-онального i iндивiдуального багатства стануть духовнi цiнностi i знання лю-дини, яка живе в гармони з навколишшм середовищем. А це перспектива далекого майбутнього. Тому наразi ми пропонуемо реалiзовувати щею еколого-економiчноl безпеки. Потреба у безпещ е однiею з найважливших базових потреб людства. У статт 3 Конституцп Укра1ни задекларовано: "Людина, 11 життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканiсть i безпека визнаються в Ук-ра1ш найвищою соцiальною цiннiстю" [9, с. 4].
Генезис безпеки, як сощального феномена, бере свш початок в бюло-гiчнiй природi людини. Вихiдним пунктом розвитку цього поняття може слу-гувати фундаментальний бiологiчний iнстинкт самозбереження. Незважаючи на те, що безпека не е чимось предметним (матерiальним), це е своерщна характеристика i необхщна умова життедiяльностi та життездатносп об'ектiв реального свiту. Тому це цшком конкретна категорiя, що мае за мету захист та просування життевих штерешв людини, суспшьства та держави [10, с. 6].
Щд час розгляду простих систем (наприклад, пiдприемство як проста економiчна система, чи лiс як екосистема) автори цшком правильно видшяли i 1х безпеки (економiчну, екологiчну). З огляду на те, що в наш час науково-техшчна дiяльнiсть людини (праця) спричинила трансформацiю простих систем у бшьш складш, то на сьогоднi складно говорити просто про екосистеми. Сьогодш переважна бшьшють екосистем або створена людиною, або контро-люеться нею. Маемо на увазi люи, поля, луки. Практично вже немае дшянок,
не залучених людиною в економiчну дiяльнiсть. Зараз ми вже маемо справу з соцiально-еколого-економiчними системами (СЕЕС). СЕЕС складаеться з трьох пiдсистем: еколопчно1, економiчноl та сощально1, якi тiсно взаемо-пов'язанi i впливають одна на одну. Стан кожно1 iз тдсистем виступае i як умова, i як наслiдок розвитку та функщонування двох iнших пiдсистем [11, с. 5]. Ус елементи в системi е рiвнозначнi, проте координацiйне значення на-лежить людинi. Пов'язанiсть трьох тдсистем у систему полягае у взаемозу-мовленостi змiн, що характеризуюсь кiнцевi стани пiдсистем у межах досить тривалого перюду розвитку. Вщповщно, стан показникiв, якi характеризують цю систему, ми вже не можемо визначати за допомогою еколопчно! чи еко-номiчноl безпеки. Визначення стану показниюв системи за допомогою еконо-мiчноl чи еколопчно1 безпеки вже не забезпечуе умови юнування вшх тдсис-тем i, як наслщок, цшо1 системи. Тому тут доцшьно ввести бiльший ттегро-ваний показник, який характеризував би стан показниюв та був умовою юну-вання системи. Таким показником е еколого-економiчна безпека. Поняття еколого-економiчна безпека, що виникло внаслщок трансформацп еколопч-но1, економiчноl та сощально1 системи в едину СЕЕС, характеризуе стан показниюв системи та е умовою 11 юнування та розвитку.
СЕЕС е динамiчною системою i 11 тдсистеми безперервно взаемодь ють i змiнюються. Рiвновага в цiй системi - це не стан спокою, а стан рухо-мого балансу тд час одночасно здiйснюваних протилежних процесiв, нап-риклад - люокористування та лiсовiдновлення, за яких збер^аеться цiлiснiсть системи i 11 важливих елементiв. Ця властивiсть органiчно випливае iз дина-мiчного стану СЕЕС, за якого вщбуваеться постiйний перехщ на яюсно но-вий рiвень. Рiвновага в цьому випадку означае збереження визначеного стану взаемовщносин мiж соцiальною, економiчною та екологiчною складовими СЕЕС. Кiлькiсну мiру зв'язку мiж пiдсистемами в СЕЕС може бути визначено як умову еколого-економiчноl рiвноваги, що формулюеться наступним чином: величина ди на середовище не повинна перевищувати границь 11 мю-ткостi [11], чи еластичностi [12]. Зрозумшо, що протяжнiсть тако1 рiвноваги у вiдкритих системах довготривала, а у закритих умовно обмежена [13]. Вщо-мо також, що кожна система мае сво1 розмiри, що вщповщають функцiям, якi вона виконуе. Границi мiсткостi СЕЕС - це меж^ в яких вона може витрима-ти навантаження бiотичних, абютичних чи антропогенних чинникiв. Здат-тсть системи до протидп цим чинникам характеризуешься за допомогою тер-мшв: локальна i глобальна стiйкiсть [14]. Систем^ яка повертаеться до стану рiвноваги пiсля незначних зовнiшнiх впливiв, притаманна локальна стiйкiсть (вiдновлення люових насаджень пiсля витолочування худобою чи об'1дання шкiдниками), якщо система повертаеться до стану рiвноваги пiсля досить сильних збурень, то вона перебувае в сташ глобально! стшкосп (вщновлення лiсових насаджень пiсля лiсових пожеж). У цьому випадку на систему дж>ть не тшьки зовнiшнi чинники впливу, а й внутршш. Порушуеться кiлькiсна мь ра зв'язку мiж лiсистiстю територп, обсягом лiсокористування та антропоген-ним впливом. Проте стшюсть системи, тобто здатнiсть до протидп рiзним зовнiшнiм i внутрiшнiм чинникам, не е безмежною, а характеризуешься по-
казником - порогом стшкосп СЕЕС, тобто йдеться про такий piBeHb чи таку межу, переходячи яку, лiс як СЕЕС втрачае свою здатнiсть до самовщновлен-ня i повнiстю деградуе. Типовим прикладом цього е перетворення люових дь лянок, внаслiдок господарсь^ дiяльностi людини, у сiльськогосподарськi угщдя. Тобто господарський вплив людини на люову СЕЕС був вищий вщ порогу стiйкостi та перевищив границ емностi, внаслiдок чого i вщбулося перетворення у сiльськогосподарське угiддя.
Важливе значення мае також показник резерву ^eï системи - рiзниця мiж гранично допустимим та фактичним ïï станом. Цей показник характери-зуе кшькюну здатнiсть системи до протидп (скiльки ще одиниць впливу вона може витримати) зовшшшм чинникам.
Стан, за якого бютичне, абiотичне чи антропогенне навантаження бу-де перебувати в границях eмностi системи, тобто не перевищувати порогове значення, а сама СЕЕС буде перебувати в сташ стшкосп та динамiчноï рiвно-ваги - ми будемо називати еколого-економiчною безпекою [15]. Ознаки, на основi яких ми можемо судити, чи навантаження перебувають в границях емносп СЕЕС чи нi, ми будемо називати показниками. Показники СЕЕС - це ознаки, на основi яких ми можемо судити про стан системи. ïх подшяють на натуральш (розмiр головного користування, стутнь продуктивностi працi) та вартiснi (динамжа рiвня цiн). Виходячи з того, що стан СЕЕС характеризуюсь показники СЕЕС, то еколого-економiчну безпеку можна розумiти як стан показниюв СЕЕС, за якого навантаження на щ показники перебувають в границях емност СЕЕС та забезпечуеться надiйне iснування вiдтворення та розвиток СЕЕС. Тодi в спрощеному розумiннi еколого-економiчну безпеку можна розумии як стан показникiв СЕЕС, за якого забезпечуеться надшне юну-вання, вiдтворення та розвиток СЕЕС. Такий тдхщ до розумiння еколого-економiчноï безпеки як характеристики визначеного стану системи, можна розглядати як функщю системи.
Виходячи з цих двох визначень еколого-економiчноï безпеки, тд час ïï дослiдження можливi два методолопчш пiдходи. Перший - це дослщження еколого-економiчноï безпеки на основi вивчення рiвня навантаження на СЕЕС. Другий тдхщ пiд час дослщження еколого-економiчноï безпеки - це вивчення стану показниюв СЕЕС. Другий методолопчний тдхщ, на наш пог-ляд, е бiльш прийнятний.
Еколого-економiчна безпека передбачае досягнення максимальноï продуктивной! системи, мiнiмальне порушення ïï рiвноваги (кiлькiсноï мiри зв'язку мiж тдсистемами) за рiзноманiтних зовнiшнiх впливiв, тдвищення стiйкостi до цих впливiв та збереження здатносп до саморегенерацiï. Тобто досягнення рiвноважноï взаeмодiï мiж суспшьством, виробництвом i навко-лишнiм природшм середовищем; гармонiзацiю ïх взаeмовiдносин на основi дотримання законiв розвитку бюсфери. Еколого-економiчна безпека повинна забезпечувати таку внутршню взаeмодiю елементiв системи, за яжя високi темпи розширеного вщгворення виробництва, економiчного росту i тдви-щення народного добробуту супроводжуються збереженням, неперервним покращанням i розвитком як окремих сфер, так i всього навколишнього сере-
довища. У реальному житл завдання забезпечення еколого-економiчноï безпеки полягае у тому, щоб органiчно врахувати поступальний сощально-еко-номiчний розвиток суспiльства з його дiяльнiстю 3i збереження i покращання навколишнбого природного середовища. Тобто не вщмова вiд економiчного росту, а його планомiрне здiйснення не всупереч, а в повнш гармонiйностi з еколопчними закономiрностями розвитку навколишньоï природи, та сощаль-ними закономiрностями розвитку суспшьства. Еколого-економiчна безпека -це такий розумний баланс мiж шдтриманням сприятливого екологiчного середовища i темпами економiчного розвитку, завдяки якому забезпечуеться стiйкий суспiльний прогрес. Це можливо лише за умов: коли буде вщбувати-ся випередження нагромадження (вщновлення) екологiчного потенцiалу, по-рiвняно з темпами нарощування економiчного потенщалу [16], та швидюсть антропогенноï ди не буде перевищувати темпiв адаптацiï систем [17]. Корис-тування люовими ресурсами повинно бути нижче вгд ïx поточного приросту, а антропогенний вплив на люову СЕЕС перебувае в границях ïï емностi. Збереження цих принцитв забезпечить неперервнють i практично безмежнiсть економiчного росту в сучасних умовах науково-техтчного прогресу.
Еколого-економiчна безпека СЕЕС досягаеться тод^ коли забезпечуеться гарантований, стшкий та довготривалий ïï розвиток, та одночасно до-сягаються економiчнi, еколопчш та соцiально-гiгiенiчнi критерiï:
• тд економiчними критерiями ми будемо розумгти виробництво певних това-рiв, та надання послуг вщповГдно до потреб у визначеному обсязц
• тд екологiчними критерiями ми будемо розумгти високу стабшьтсть в широкому дiапазонi зовшштх умов, коли високш продуктивност вщповГдае висока бюмаса;
• тд санiтарно-гiгiенiчними критерiями ми будемо розумгти таю характеристики проживания людини, яю гарантують довготривалiсть життя, створюють гiгiенiчнi умови для пращ i вадпочинку.
Поняття безпека характеризуе стан показниюв системи i ïï доцшьно розглядати як функщю системи. За такого тдходу змют безпеки визна-чаеться як мета, спошб та умова iснування системи. Те, чого ми прагнемо, не е безпека як категорiя, а е безпека як умова забезпечення юнування та розвитку системи (не безпека заради безпеки, а саме безпека як умова розвитку). Ми розглядаемо поняття "безпека" не як самодостатню категорто, а як шструмент (умову) забезпечення юнування та розвитку системи. Осюльки у товарi основу становить не сам товар як категорiя, основою товару е його споживча вартють. Аналопчно i безпека сама по собГ як категорГя тчого не означае, основою безпеки е здатнють забезпечити стшкий розвиток системи.
У наш час загрози еколого-економiчнiй безпещ Украши набули, на жаль, перманентного характеру i перевищують ïï критичний стан за цшою низкою основних критерпв. Критерiï еколого-економiчноï безпеки - це вимо-ги до значень показниюв СЕЕС, за яких вони перебувають у визначених межах. Основними критерГями еколого-економiчноï безпеки е здатнють забезпечити надшне юнування, вщтворення та розвиток СЕЕС, швидко поновлювати критичний рГвень суспшьного вщтворення в умовах критичного зменшення поставок ресурсГв, або кризових ситуацш внутрГшнього характеру. Виходячи
з цього сферу значень кожного показника СЕЕС можна роздшити на п'ять ста-шв: безпечний, кризовий, критичний, катастрофiчний, реабiлiтацiйний. З ог-ляду на те, що еколого-економiчна безпека - це стан рiвноваги та захищенос-тi, за якого навантаження на СЕЕС перебувае в межах !! емноста, то для еколо-го-економiчноl безпеки характерними е першi три стани: безпечний, кризовий та критичний. Коли показники СЕЕС перебувають в межах цих трьох сташв, то за таких умов забезпечуеться еколого-економiчна безпека.
Стан еколого-економiчноl безпеки визначаеться шляхом анатзу значень системи iндикаторiв еколого-економiчноl безпеки. 1ндикатори еколого-економiчноl безпеки - це система показниюв, за допомогою яких ми будемо характеризувати стан СЕЕС, тобто це кшьюсна шформащя, що показуе зм^ стану СЕЕС в чаш. 1ндикатори становлять iнструмент для вимiрювання стану СЕЕС на основi кшьюсно! та яюсно! !! характеристики. 1ндикатори дають змогу на практицi шд час порiвняння !х з вщповщними показниками СЕЕС визначити стан еколого-економiчноl безпеки. Тому пiд час розроблення шди-каторiв еколого-економiчноl безпеки потрiбно враховувати такi вимоги:
• вдаовщтсть iндикаторiв еколого-екон!^^!}! безпеки показникам СЕЕС;
• репрезентатившсть iндикаторiв еколого-еконотчно! безпеки основним зов-ншшм та внутршшм загрозам;
• здатнiсть iндикаторiв еколого-екон!^^^ безпеки забезпечити здатнiсть СЕЕС функцюнувати у режимi розширеного вiдтворення.
Отже, еколого-економiчна безпека - це стан стшкосп, динамiчноl рiв-новаги та захищеносп СЕЕС - незважаючи на небезпечний вплив бютичних, абiотичних чи антропогенних чинниюв, припинення поставок сировини чи спроби економiчного диктату.
Л1тература
1. Проблеми сталого розвитку Укра!ни. - К. : Вид-во БМТ, 2001. - 326 с.
2. Данилишин Б.М. Природно-ресурсний потенщал сталого розвитку Укра!ни / Б.М. Да-нилишин, С.1. Дорогунцов, В.С. Мщенко, Я.В. Коваль та ш. - К. : РВПС Укра!ни НАН Укра-!ни, 1999. - 716 с.
3. Основи стшкого розвитку : навч. поабн. / за заг. ред. д-р екон. наук, проф. Л.Г. Мельника. - Суми : ВТД "Ушверситетська книга", 2005. - 654 с.
4. Стратегия и проблемы устойчивого развития России в XXI веке. - М. : ЗАО Изд-во "Экономика", 2002. - 414 с.
5. Нам жити на цш землг Програма дш "Порядок денний на XXI столптя (AGENDA)". - К. : Вид "1нтелсфера", 2000. - 360 с.
6. Концепщя сталого розвитку Укра!ни. - К. : Вид-во БМТ, 2001. - 322 с.
7. Гуцул С. Австршцям - вершки, Укра!нцям - коршщ, або кому буде весело вщ "Кар-патиленду"? / С. Гуцул // Дзеркало тижня, 9-15 серпня 2003 р., № 30(455).
8. Луганов I.I. До стабшзаци еколого-економ1чного i сощального розвитку / I.I. Лукi-нов // Проблеми сталого розвитку Укра!ни. - К. : Вид-во БМТ, 2001. - С. 21-41.
9. Конститущя Укра!ни: Прийнята на п'ят1й сес11 Верховно! Ради Укра!ни 28 черв. 1996 р. - К. : Вид "Преса Украши", 1997. - 80 с.
10. Косевцов В.О. Нацюнальна безпека Укра!ни: проблеми та шляхи реашзаци пр1ори-тетних нац1ональних штереав : монограф1я / В.О. Косевцов, ГФ. Б1нько. - К. : Вид-во ШСД, 1996. - 61 с.
11. Олдак П.Г. Общие начала биосоциальных исследований. Теория взаимосвязи общественного производства и окружающей сферы : учебн. пособ. / П.Г. Олдак. - М. : Изд-во НГУ, 1977. - 71 с.
12. Мельник Л.Г. Механизмы формирования устойчивого развития / Л.Г. Мельник // Мехашзм регулювання економжи, економжа природокористування, економжа пiдприeмства та органiзацiя виробництва. - Суми : Вид-во Сумського ДУ. - 2000. - Вип. 1. - С. 5-16.
13. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы) / Н.Ф. Реймерс. - М. : Журнал "Россия Молодая", 1994. - 367 с.
14. Андерсон Дж.М. Экология и наука об окружающей среде: биосфера, экосистемы, человек. - Л. : Гидрометеоиздат, 1985. - С. 11-13.
15. Лицур 1.М. Теоретико-методолопчш основи еколого-економiчноl безпеки (на прик-ладi люових ресурав Карпат) / 1.М. Лицур. - К. : Вид "Наук. св^", 2004. - 139 с.
16. Туныця Ю.Ю. Эколого-экономическая эффективность природопользования / Ю.Ю. Туныця. - М. : Изд-во "Наука", 1980. - 168 с.
17. Федоренко Н.П. Природа, экономика, наука / Н.П. Федоренко, Н.Ф. Реймерс // Природа. - 1974. - № 3. - С. 2-13.
Лыцур И.М. Устойчивое развитие или эколого-экономическая безопасность?
Дана критическая оценка концепции устойчивого развития. Приведены аргументы о невозможности перехода человечества на принципы устойчивого развития в ближайшем будущем. Изложено авторское видение понятия эколого-экономической безопасности как идеи, достижение которой является более реальным в ближайшее время.
Lytsur I.M. Sustainable development or ecology-economic safety?
In clause the critical estimation of the concept of steady development is given. The arguments about impossibility of transition of mankind on bases of steady development in the near future are given. The author's vision of concept of ecology-economic safety is stated, as ideas, which achievement is more real in a near future.
УДК 630*6:658.821 Доц. А.1. Карпук, канд. екон. наук - Нацюнальний
унтерситет бюресур^в i природокористування Украти, м. КиИв
РИНКОВА МОДЕЛЬ Л1СОКОРИСТУВАННЯ: ЕКОНОМ1КО-ЕКОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ
Розглянуто ринкову модель люокористування. ОбГрунтовано мехашзми тдви-щення ефективност люокористування на основi комплексу заходiв державного уп-равлшня в люових господарствах i регулювання люових вщносин.
Ключовг слова: модель, ринок, люокористування, еколого-економiчнi аспекти.
Постановка проблеми. Головними економ1чними проблемами люо-вого господарства незалежно вщ виробничих вщносин у суспшьств1 е страте-пчне планування сталого розвитку л1с1в, визначення пор1вняльно1 економ1ч-но1 ефективносп альтернативних технологш 1х використання 1 вщтворення, еколого-економ1чна ощнка люових ресуршв як основа планування та стиму-лювання ращонального люокористування; гарантшне фшансування люового господарства, засноване на збалансованост доход1в ! витрат, стимулювання працiвникiв люового господарства на збереження л1с1в, пiдвищення 1х про-дуктивносп та посилення захисних функцш, отримання максимального доходу, бережливе витрачання бюджетних кошпв [1].
Державне управлшня лiсами в перюд планово1 економiки не було ефективним. За часи незалежностi Укра1ни в люовому господарствi зроблено немало для переходу на ринкову модель люокористування, зокрема, прийня-то новий Люовий кодекс (2006 р.), розроблено мехашзми продажу круглих
