CC BY
36
УДК 141.3/.4
Сштько Д. Ю., Дншропетровський нацюнальний ушверситет зал1зничного транспорту iM. акад. В. Лазаряна
ПОРШНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З ОНТОЛОГП СЩСНТИЗМУ ТА РЕЛ1Г1ЙНО1
Ф1ЛОСОФН В ХХ стол1тт1
Осмислюються онтолог1чн1 аспекти сщентизму та релтйног фшософи Заходу у ХХ ст. Особливу увагу придшено сп1вв1дношенню емтричних та метаф1зичних складових зазначених онтолог1чних парадигм, а також проблемi онтолог1чного релятив1зму та його зв 'язку i3 антропологiчними до^дженнями.
Ключовi слова: буття, сщентизм, метафiзика, релятивiзм, телеологiя, людина.
Снитько Д. Ю., Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта им. акад. В. Лазаряна
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ОНТОЛОГИИ СЦИЕНТИЗМА И РЕЛИГИОЗНОЙ ФИЛОСОФИИ В ХХ ВЕКЕ
Рассмотрены онтологические аспекты сциентизма и религиозной метафiзики Запада в ХХ в. Особенное внимание уделено соотношению эмпирических и метафизических составляющих указанных онтологических парадигм, а также проблеме онтологического релятивизма и его связи с антропологическими исследованиями.
Ключевые слова: бытие, сциентизм, метафизика, релятивизм, телеология, человек.
Snit'ko D. Yu., Dnipropetrovs'k National University of Railway Transport named after academician V. Lazaryan
COMPARATIVE ANALYSIS OF ONTOLOGY SCIENTISM AND RELIGIOUS
PHILOSOPHY in XX century
This article considered the ontological aspects of philosophy by XX century's western scientism and religious metaphysics. Specially attention concentrated of the empirical and metaphysical components of the seontological paradigms, and also of the problem of ontological relativity and relations with the anthropological investigations.
Key words: being, scientism, metaphysics, relativity, teleology, human.
Релятивiзм постае головною ознакою су-часно! культури, науки та фшософи [1], причиною чого стала вщмова вщ класичних уявлень про ютину та буття. Очевидно, що онтолопч-ний релятивiзм е одшею з головних причин
© Сштько Д. Ю., 2012
кризи класичних цшностей в сучаснш культура Разом iз цими трансформащями виникае запит на iнварiантнi засади буття як св^оглядних шд-валин людсько! дiяльностi.
У ХХ ст. перегляд цшностей вщбувався, зокрема, на rai протистояння релшйно! метаф> зики та сщентизму, одним iз пункпв дискусп
якиx бyлa caмe oнтoлoгiчнa пpoблeмaтикa. Aктyaлiзaцiя peлiгiйнoï фiлocoфiï ХХ ст. бyлa гов'язана caмe iз aнтимeтaфiзичними насташ-вами cцieнтизмy i в цьoмy кoнтeкcтi видaeтьcя мoжливим звepнeння дo xpиcтиянcькoï ornmo-гiï в якocтi мoжливoï aльтepнaтиви peлятивicт-cькoмy вчeнню npo 6уття, щo пoшиpилocя в сучаснш фiлocoфiï.
Дocлiджeнь, пpиcвячeниx oнтoлoгiï в cy-чacнiй xpиcтиянcькiй фiлocoфiï, ж бaгaтo. За-cлyгoвyють на увагу пpaцi В. Гapaджi, Г. Пв> швiлi, А. Гpюнбayмa, Б. Губмана, Д. Кip'янoвa, А. Maлepa, М. Стадника, Т. Чeлoвeнкa, в якж кpитичнo oцiнeнo вapiaнти тeïcтичнoгo тлума-чeння буття. Бpaкye poбiт, y якж була б дocтa-тньo rpyнтoвнo ocмиcлeнa oнтoлoгiчнa пpoблe-матика в кoнтeкcтi диcкyciï cцieнтиcтcькoï мe-тoдoлoгiï та peлiгiйнoï мeтaфiзики. Дана стаття e cпpoбoю впepшe дeтaльнo пopiвняти cuje^ тичну та peлiгiйнo-фiлocoфcькy oнтoлoгiï За-xoдy в ХХ ст.
Meтoю дocлiджeння e пopiвняльний aнaлiз cцieнтичнoï та peлiгiйнo-фiлocoфcькoï ornmoriï ХХ ст. Для peaлiзaцiï мeти нeoбxiднo пpoaнaлi-зувати ocoбливocтi ornmoriï в cцieнтизмi та peлiгiйнiй мeтaфiзицi та дocлiдити мoжливocтi peлiгiйнoï мeтaфiзики для ocягнeння i^apiam-ниx xapaктepиcтик буття.
Об'eктoм дocлiджeння виcтyпae c^emmm та xpиcтиянcькa зaxiднi фiлocoфiï ХХ ст. Пpeд-мeтoм дocлiджeння e oнтoлoгiчнa тeмaтикa вка-зaниx cвiтoглядниx пapaдигм.
Оcнoви cyчacнoï нayкoвoï ornmoriï бyлo зaклaдeнo в Gвpoпi щe в enoxy Нoвoгo часу eм-пipичними дocлiджeннями Д. Г'юма та Д. Бep-клi. Рeлятивicтcькi тeндeнцiï, щo мicтилиcя в згaдaниx тeopiяx, мали cвoe пpoдoвжeння чepeз I. Канта в годальшт фiлocoфiï. Пo-нoвoмy ця тeмa aктyaлiзyвaлacя в ХХ ст. y paмкax c^e^ тизму (пepeдyciм, y нeoпoзитивiзмi та nocr-пoзитивicтcькиx тeopiяx науки К. nonnepa, I. Лaкaтoca, M. Пoлaнi та ш).
Сaмe в пepшiй пoлoвинi ХХ ст. фeнoмeн «cщeнтизмy» yтвepдивcя в якocтi cтaлoï свгго-глядш1' пapaдигми (сам тepмiн yвiв дo нayкoвo-гo oбiгy Ф. А. фoн Хaйeк). Оcoбливicтю c^e^ тизму була пepeкoнaнicть в ocoбливiй npo^e-cивнiй poлi пpиpoдничo-нayкoвoï, eмпipичнoï мeтoдoлoгiï в ocягнeннi дiйcнocтi та nepe^ce^
ня цieï мeтoдoлoгiï на дocлiджeння вcix cфep буття [2, с. 1]. Biдпoвiднo дo тaкoï насташви, yчeння npo peaльнicть пocтaвaлo в тeopiяx сщ-eнтиcтiв як вчeння npo «^'e^mm» факти, якi мoжнa eмпipичнo зaфiкcyвaти i пepeтвopити в нayкoвe знання. Biдтaк, yчeння npo буття в сщ-eнтизмi зaмiнюeтьcя фiзикaлiзмoм, - тoбтo вчeнням npo мaтepiaльнi oб'eкти, y paмкax ято-гo «тша» пocтaють в ятоси «пapaдигмaльниx oб'eктiв», а буття зaгaлoм пocтae як cyкyпнicть зoвнiшньo-пpeзeнтoвaниx, eмпipичниx тiл. Звiдcи i пoтyжний aнтимeтaфiзичний нacтpiй як пpaгнeння yпopядкyвaти нayкoвi виcлoвлювaн-ня за кpитepiями oб'eктивнocтi та icтиннocтi.
Пpaгнyчи oчищeння науки вщ «мeтaфiзич-ниx» пoлoжeнь, пpeдcтaвники нeoпoзитивiзмy (М. Шлiк, Б. Ра^л, А. Aйep, У. Куайн та ш.) oгoлoшyвaли фiкцieю пeвнi тpaнcцeндeнтнi no-няття: пo-пepшe, «piч-y-coбi» (тобто, над-фeнoмeнaльнe в peчax) та, no^pyre, пoняrтя «peaльнoï дшсшсп», вважаючи ocтaннe вщвдс-ним, таким, щo вибyдoвyeтьcя лишe в кoнтeкcтi швш!' cyб'eктивнoï кapтини cвiтy.
Пiд «ютишю» в нeoпoзитивiзмi малася на ув^ нe icтинa буття, а вщговщшсть мoвниx виcлoвлювaнь фактам. За татою лoгiкoю, мaeмo cпpaвy нaвiть ж з самим буттям, а paдшe iз нашими виcлoвлювaннями npo moro. Зв'язoк жe мoви i буття для нeoпoзитивicтiв e пш^нням вiдкpитим, ocкiльки cтocoвнo цьoгo ж мoжнa дати oднoзнaчнoï вiдпoвiдi.
Отжe, «peчi» i «факти» пocтaвaли в тeopiяx cцieнтиcтiв як cyтo iнтeлeктyaльнi кoнcтpyкцiï, 6o, за пepeкoнaнням нeoпoзитивicтiв, нe мoжнa знати нiчoгo npo саму piч oкpiм тиx вpaжeнь, якi вoнa cпpичиняe на нас, та rax зв'язкiв мiж peчaми, щo ïx твopить людський poзyм чepeз мoвy. А тoмy, лoгiчним e виcнoвoк npo тe, щo «научная cиcтeмa, oнтoлoгия и вте ocтaльнoe пpeдcтaвляют coбoй coздaннoe нами тон^шу-aльнoe cpeдcтвo, cвязывaющee oдин чyвcтвeн-ный стимул с дpyгим» [3].
Таким чинoм, oнтoлoгiя poзчиняeтьcя в pe-лятивicтcькiй гнoceoлoгiï. Сцieнтизм фaктичнo мae cпpaвy нe з самим буттям, а з фopмaльнoю, гiпoтeтичнoю cтpyктypoю, щo вiдoбpaжye свгт y нayкoвиx тeopiяx. Будь-яка raprarn cвiтy за тaкoю лoгiкoю nocrae лишe як вiднocнe знання, щo виявляeтьcя, за влучним виcлoвoм Ж. Map^
тена, «концептуальною символ1защею» свггу [4, с. 27].
Недолши некласичних наукових теорш було частково усвщомлено через постпозити-вютське осмислення науки i вже, починаючи i3 60-х рокiв ХХ ст., у результат активних спроб побудови ново1 свiтоглядно-науковоï парадиг-ми, вщбуваеться становлення постмодернiзму та постнекласичноï науки.
З одного боку, можна говорити про ради-кальну вiдмiннiсть мiж настановами постмодерну та неопозитивiзму (наприклад, ацент-ризм та ствердження ризоматичних уявлень про iстину як плюралiзм пiдходiв та концепцiй). Проте, з шшого боку, постмодернiзм фактично продовжуе емпiризм та релятивiзм сщентист-сь^' онтологiï (наприклад, онтологiчнi розвщ-ки М. Фуко, Ж. Дельоза чи А. Бад'ю) [5, с. 69].
У сучасних наукових теорiях онтолопчний релятивiзм також мае потужний вплив. Так, «антропний принцип», що поширюеться в су-часнiй науцi, демонструе зближення суб'ективно-антропологiчноï та онтологiчноï проблематики i демонструе рух науки в на-прямку релятивiзму. Очевидно, що однiею з основних рис сучасного постнекласичного нау-кового знання про свiт виступае «концептуалю-тика», залежнiсть знання про св^ вiд «концеп-тiв», свггоглядних парадигм, що iсторично створюються в процес суспiльноï комунiкацiï.
На противагу сщентизму, уявлення про буття в захщнш релiгiйнiй фiлософiï (неото-мiзм, християнський еволюцiонiзм та екзистен-цiалiзм) не обмежувалося сферою емпiричного i претендувало саме на адекватне вщображення буття в рамках власноï онтологп.
Одним iз принципових положень христи-янськоï онтологiï було ствердження над емт-ричних сутностей. Так, представники неотомiз-му наголошували на тому, що е два онтолопчш плани реальност речей. Якщо сцiентизм акцен-туе на «зовнiшньому» речей, то релшйна мета-фiзика цим не задовольняеться, пiднiмаючи пи-тання про 1х сутнiсть, що стосуеться до сфери «речей-у-собi»: «Вещи имеют свое внутреннее, свою, так сказать, «сокровенность» [6, с. 158].
На противагу сщентистському фiзикалiзму та звинуваченню, що християнська фiлософiя
традицiйно оперуе штучними статичними кате-горiями, шдкреслимо, що бiльш важливою для фшософп неотомiзму, наприклад, видаеться категорiя «юнування», що вiдображуе динамiч-ний процес буття сущого. Справдi, буття постае в неотомюив у якостi динамiчного, на противагу сцiентистському фiзикалiзму iз його статичними «тшами-об'ектами».
Крiм того, сцiентизм, спираючись на об'ективш факти i визнаючи лише фактуальш причинно-наслiдковi зв'язки, видаляе iз власно-го дискурсу i таке метафiзичне поняття як «кш-цева причина» (telos). Всi предмети розгляда-ються лише в аспектi ïx емпiричноï даностi. Натомiсть, у рамках xристиянськоï онтологiï, буття, як створене Богом, мае певну телеоло-гiю, що розкриваеться через поступ буття вiд акту творення до його останньоï смисловоï мети, втiлюючи задум Абсолюту, вщображений у текстах Одкровення. Телеолопя дозволяе говорити про буття не тшьки в його актуальнш да-ностi та об'ективностi, але i в контекстi питань про смисл буття та людську екзистенщю. Саме про це, зокрема, свщчить думка К. Войтили: «Чем бшьше человек постигает действительность и мир, тем в большей степени он осознает себя как единственное в своем роде существо, а вместе с тем для него все болем насущным становится вопрос о смысле вещей и свого собственного существования» [7].
Сщентистсью концепци, разом iз своïми релятивютськими онтолопями, базуються на ушкальност ютот i речей, а на ïx видовiй за-гальностi, не на пошуках цiнностей та смислiв, а на об'ективних закономiрностяx. Проте, не-доречно вилучати телеологiю i тези про уш-кальнiсть людського буття iз онтологiчного вчення загалом. У контекст сучасноï антропо-логiчноï кризи християнська телеолопя видаеться дуже актуальною. П. Гайденко справедливо зауважуе, що хибою класичноï науковоï рацiональностi постае саме елiмiнацiя телеоло-гiï, i разом з тим, онтологи iз вчення про св^ та перетворення природи на об' ект для вивчення i використання [8, с. 6, 14]. Саме тому, розв'язан-ня проблем науковоï рацiональностi, пов'яза-них iз пiзнанням свiту природи та св^у люди-ни, можливе саме через повернення до науко-вого дискурсу онтолопчних i телеологiчниx
eлeмeнтiв, здaтниx пoвepнyти ocмиcлeнicть у cвiтoгляд cyчacнoï людини. Цiннicть мeтaфiзи-чнoï ornmoriï пoлягae caмe в тoмy, щo вoнa здатна ocягнyти peaльнicть на вж ïï piвняx та знaxoдить у ниx мeтy, цiннicть та cмиcл.
У cyчacнy кyльтypy ввiйшлo ycвiдoмлeння тicнoгo взaeмoзв'язкy людини iз буттям, oc-кiльки людина як «пpocвiт буття» (за виcлoвoм М. Гaйдeггepa) e icтoтoю, щo yмoжливлюe ic-нування буття як татого. На ocнoвi yявлeння npo oнтoлoгiчнy вбyдoвaнicть людcькoгo юну-вання в буття Bcecвiтy, cтвopeнoгo Бoгoм, у paмкax нeoтoмiзмy cтвepджyeтьcя нaявнicть в людиш пeвнoгo «пpиpoднoгo затону», щo вщ-пoвiдae вiчнoмy «бoжecтвeннoмy затону» [9, c. 267]. На пpoтивaгy cцieнтиcтcькoмy peля-тивiзмy, peлiгiйнo-фiлocoфcькa думка aпeлюe дo iнвapiaнтниx xapaктepиcтик буття. Однак, зaлишaeтьcя вiдкpитим питання, яким чигом мoжнa oбrpyнтoвyвaти мeтaфiзичнe вчeння npo буття?
Очeвиднo, aпoлoгiя xpиcтиянcькoï ornmo-гiï e мoжливoю caмe як aпoлoгiя «пepшoï фiлo-coфiï», мeтaфiзичнoгo вчeння npo найзагальш-шi пpинципи буття, npo йoгo пepшoocнoви, aджe питання npo буття зaгaлoм чи питання npo Бoгa e caмe такими пepшoocнoвaми. Сaмe вoни iгнopyютьcя cцieнтизмoм, щo зocepeджyeтьcя на мaтepiaльниx явищax i пpeдмeтax у ïx eмпi-pичнiй дaнocтi. Однак, буття ж звoдитьcя дo cy^nrocri пpeдмeтiв чи cтpyктyp aтoмiв, вoнo включae як cвiй нeoдмiнний eлeмeнт людcькe миcлeння i людcькe юнування, на чoмy наголя-гав М. Maмapдaшвiлi. Думка людини нe зaдo-вoльняeтьcя лишe eмпipичнo даним, а пoтpeбye вiдпoвiдeй npo iнвapiaнтнi cмиcли.
Спpaвдi, здaтнicть людcькoгo poзyмy дo мeтaфiзичнoгo cпocoбy миcлeння як узагаль-нeння дo piвня aбcтpaктнo-iдeaльниx гонять виявляeтьcя нaвiть на пoбyтoвoмy piвнi. no cyтi, тaкi твepджeння як «книжтова шафа e» чи «Бoг e» нe вiдpiзняютьcя, ocкiльки в дагому випадку йдeтьcя npo узагальгош цiлicнocтi, щo, yтiм, нe даш лишe як eмпipичнi факти. Aджe, нacпpaвдi, пepeд нами мoжe бути зoвciм нe «книжкoвa шафа», a cy^nmcib piзниx пpeдмe-тiв - книг на шаф^ пoличoк i двepцят шафи.
Якщo cxильнicть мголити мeтaфiзичнo e нacтiльки звичaйнoю для людини i лeжить в
ocнoвi ïï yявлeння npo cвiт, то мeтaфiзикa мoжe бути цiлкoм випpaвдaнoю в якocтi пpиpoднoï людcькoï здатгост! дo aбcтpaктнoгo миcлeння, тpaнcцeндeнцiï. Meтaфiзичнi cyджeння npo буття e, no cyri, yзaгaльнeнням, «збиpaнням» фeнoмeнiв буття, го дaнoю у cвoïй щлюгост! eмпipичнo, пpoтe poзпopoшeнoю у cвoïx npo-явax. Aджe, у мoвi тpaпляютьcя тaкi пoняття, щo го мають cвoïx дeнoтaтiв в eмпipичнoмy cвiтi, пpoтe вoни зoвciм го пoзбaвлeнi cмиcлy; тaкi пoняття гозначають, нaдчacoвi, нaдeмпipи-чнi cyтнocтi. I якщo в cцieнтизмi бyлo зaпepe-чeнo тeзy npo тoтoжнicть буття та мoви (щo в> двepтo визнaвaлacя лишe кoнцeптyaльнoю cxe-мoю peaльнocтi), тo у фiлocoфiï нeoтoмiзмy, нaпpиклaд, ця тeзa була пiдтpимaнa: буття cпiвпaдae iз тим, щo мoжливo cxoпити i пpeзeн-тувати мoвoю [10].
У cцieнтиcтcькoмy пiдxoдi, на нашу думку, peaльнicть звoдитьcя дo eмпipичнoгo, фeнoмe-нaльнo дагого буття. Пpoтe, oчeвиднo, щo зав-жди збepiгaeтьcя мoжливicть «буття, щo-нe-пoкaзye-ceбe», ycyпepeч явищу, ocкiльки явища нiкoли нe пpoявляютьcя в говнш цiлicнocтi ïx pядy iз вщговщгою тoтaльнoю явлeнicтю буття, на чoмy нaгoлoшyвaв Ж.-П. Сapтp [11, c. 22]. Буття завжди збepiгae cвoю пpиxo-вaнicть, - таким чигом людcькoмy cпpийняттю cтae дocтyпнoю лиш пeвнa pиca буття, явлeнa у фeнoмeнi.
Bpaxoвyючи зaзнaчeнe, мeтaфiзичнa тeзa npo icнyвaння нaдeмпipичниx вимipiв буття мoжe бути випpaвдaнa та пocтaвлeнa пopyч iз нayкoю в пpaвax на cтвopeння кapтини cвiтy. Нeмoжливo взaгaлi жopcткo poзмeжoвyвaти i пpoтиcтaвляти науку i xpиcтиянcькy мeтaфiзи-ку, aджe xpиcтиянcтвo бyлo i зaлишaeтьcя cвi-тoглядним та кyльтypним пiдrpyнтям eвpoпeй-cькoï науки. Bвaжaeмo, нeoбxiднo poзглядaти мoжливocтi пoeднaння наутовж та мeтaфiзич-ниx здoбyткiв у гaлyзi oнтoлoгiï, на чoмy наго-лoшyвaли i xpиcтиянcькi миcлитeлi (Т. дe Шap-дeн, E. Kope^ Е. Жильcoн та iн.).
Зpeштoю, cлiд зауважити, щo зacлyгoю од-eнтичнoгo типу миcлeння e тe, щo завдяки йoмy бyлo aктyaлiзoвaнo низку пpoблeмaтичниx пи-тань, яю змoгли знайти шляxи cвoгo poзв'язaння чepeз кoнcтpyктивнy кpитикy eнтизмy з бoкy пpeдcтaвникiв peлiгiйнoï мeтa-
фiзики. Онтолопчний релятивiзм визнаеться як методологiчна настанова i мае допомiжний, а не абсолютний характер, так само. як i сщ-ентистська онтологiя загалом.
Отже, буття в рамках релшйно! метафiзики Заходу ХХ ст. розглядалося ширше, нiж у сщ-ентизм^ а саме: християнськi мислителi зосере-дились на динамiчному характерi буття, немо-жливостi редукци буття до емтрично даних статичних об'ектiв i структур, стверджуючи тотожнiсть мови i буття, що, зрештою, не за-лишало мiсця онтологiчному релятивiзму. Крiм того, телеологiя в християнськiй онтологи за-перечуе свiтоглядний релятивiзм i демонструе радикальний зв'язок людини та буття. Врахо-вуючи зазначене, християнська метафiзика мо-же суттево доповнити наявну наукову картину свiту.
Очевидно, що адекватне вчення про люди-ну не можливе без адекватного вчення про бут-тя. Ниш спостер^аеться зближення антрополо-пчно! та онтолопчно! проблематики, тому не-обхщшсть дослiдження цього зв'язку набувае особливо! актуальность Зокрема, важливими i перспективними, проте мало дослiдженими ви-являються онтологiчнi засади людсько! дiяль-носп.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Левин, Г. Д. Современный релятивизм / Г. Д. Левин // Вопросы философии. - 2008. - № 8. -С. 73-82.
2. Sorell, T. Scientism. Philosophy and the infatuation with science. / T. Sorell. - London; NewYork : Taylor&Francis e-Library, 2003. - 206 p.
3. Куайн, У. Вещи и их место в теориях. / У. ван О. Куайн // Аналитическая философия: Становление и развитие (антология). - М. : Дом интеллектуальной книги, Прогресс-Традиция, 1998. -С. 322-342.
4. Маритен, Ж. Знание и мудрость / Жак Ма-ритен //Знание и мудрость. - М. : Научный мир,
1999. - С. 7-32.
5. Куцепал, С. В. Французька фiлософiя друго! половини ХХ ст.: дискурс i3 префжсом «пост-» : монографiя / С. В. Куцепал. - К. : ПАРАПАН, 2004. - 324 с.
6. Тейяр де Шарден, П. Феномен человека / П. Тейяр де Шарден; [пер. с фр. Н. А. Садовского; сост. и предисл. В. Ю. Кузнецов] // Феномен человека : Сборник очерков и ессе. - М. : Издательство АСТ, 2002. - С. 133-430.
7. Войтила, К. FIDES ET RATIO (Вера и Разум) [Электронный ресурс] / Иоанн-Павел II. -Режим доступа:
http://www.catholic.uz/holy material.html.
8. Гайденко, П. П. Проблема рациональности на сходе ХХ века / П. П. Гайденко // Вопросы философии. - 1991. - № 6. - С. 3-14.
9. Губман, Б. Л. Неотомистская антропология и ее эволюция / Б. Л. Губман // Буржуазная философская антропология ХХ века. - М. : Наука; АН СССР Ин-т философии, 1986. - С. 264-279.
10. Жильсон, Э. Томизм. Введение в философию св. Фомы Аквинского [Электронный ресурс] / Э. Жильсон; [пер. с фр. Г. Д. Вдовиной]. -Режим доступа:
http://www.agnuz.info/tl files/library/books/tomizm/.
11. Сартр, Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноменальной онтологии / Ж.-П. Сартр; [пер. с фр., предисл., примеч. В. И. Колядко]. - М. : Республика,
2000. - 639 с.
Надтшла до редколегИ 06.03.2012. Прийнята до друку 12.03.2012.
